ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ РОЗВИТКОМ МАЛИХ МІСТ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано предмет, об’єкт, мету, завдання і методи дослідження, розкрито зв’язок з науковими проектами й темами, сформульовано основні положення щодо наукової новизни. Показано практичну значущість одержаних результатів і наведено дані щодо їх апробації, представлено перелік публікацій за темою дослідження.

У першому розділі – „Теоретичні основи державного управління розвитком малих міст регіону” – узагальнено наукові підходи до визначення сутності державної регіональної політики та державного управління розвитком малих міст і стратегічного планування як однієї з найефективніших функції управління цим процесом; обґрунтовано місце та роль категорії „якість життя населення” в управлінні розвитком малого міста, досліджено методологічні основи і проаналізовано зарубіжний досвід з питань державного управління розвитком малих міст.

На основі вивчення праць вітчизняних і зарубіжних учених було узагальнено та систематизовано теоретичні підходи щодо визначення, принципів, функцій і суб’єктів державної регіональної політики та державного управління розвитком малих міст. Було виявлено, що саме стратегічне планування економічного розвитку міста є однією з найефективніших функцій міського управління. Її роль зростає одночасно з підвищенням відповідальності місцевих органів влади за розвиток міста в довгостроковій перспективі, забезпечення високого рівня життя його мешканців, збереження та удосконалення інфраструктури тощо.

Доведено, що малі міста, тобто міста з населенням до 50 000 осіб, найчисленніша і найпроблемніша група міст України. Найгостріші з цих проблем – безробіття, застаріла система охорони здоров’я, занепад матеріальної бази житлово-комунального господарства, стагнація містоутворювальних підприємств, зростання злочинності. Незадовільний стан систем водо-, енерго-, теплопостачання та каналізаційних мереж призводять не тільки до соціальних і економічних, а й до екологічних проблем.

Тому стає очевидним, що малі міста України необхідно всебічно розвивати, оскільки, згідно з Європейською хартією місцевого самоврядування, саме на місцевому рівні найбільш безпосередньо можуть реалізовуватися права громадян.

Виявлення цих особливостей обумовило необхідність визначення існуючих підходів до розуміння сутності поняття „розвиток малого міста”. Для вирішення цього завдання було взято до уваги, що мале місто являє собою складну систему, на яку справляють вплив внутрішньоміські (інтереси населення, підприємств міста тощо) та зовнішні фактори (інтереси держави, соціально-економічна ситуація та політика держави стосовно міста). У зв’язку з цим визначено, що до питання розвитку міст необхідно підходити комплексно, розглянути всі елементи системи та зв’язки між ними.

Враховуючи полікритеріальність поняття „розвиток малого міста”, необхідно не тільки розробити і впровадити дієві механізми державного управління місцевим розвитком, а й визначити систему критеріїв, що дасть змогу скоординувати діяльність місцевих і регіональних органів влади й оцінити ефективність даного управління.

На основі дослідження методологічних основ планування й аналізу розвитку малого міста як єдиного цілого можна зробити висновок, що категорія „якість життя населення” використовується науковцями здебільшого для встановлення цілей соціально-економічного розвитку. Значним упущенням сучасної методології управління місцевим розвитком є недостатнє врахування цієї категорії як показника ефективності соціально-економічного розвитку міста й орієнтиру для визначення напряму діяльності місцевих органів влади з питань розвитку. Тому комплексне управління соціально-економічним розвитком малого міста має враховувати весь перелік показників, що характеризують потреби мешканців міст і рівень їх задоволеності товарами і послугами, що їм надаються. А найбільш повний комплекс цих аспектів і показників саме і становить зміст категорії „якість життя населення”.

В роботі досліджено зазначену категорію і визначено її сутність та місце в управлінні розвитком малого міста. Під якістю життя населення розуміється сукупність показників, що характеризують ступінь задоволення потреб споживачів (мешканців міста) кількістю і якістю наданих товарів і послуг на території конкретного міста. Зроблено висновок, що категорія „якість життя населення” може виступати як інтегральний показник соціально-економічного розвитку малого міста.

У другому розділі – „Аналіз функціонування механізму державного управління соціально-економічним розвитком малих міст регіону” – проаналізовано існуючий механізм державного управління розвитком малих міст, узагальнено основні тенденції соціального й економічного розвитку малих міст на прикладі Донецького регіону та оцінено його рівень з використанням категорії „якість життя населення” як критерію оцінки ефективності розвитку малого міста.

Аналіз існуючого механізму державного управління соціально-економічним розвитком малих міст дав змогу виявити його складові, що потребують удосконалення і конкретизації, а саме: засоби організації управлінських процесів і способи впливу на розвиток управлінських об’єктів (рис. 1). Ця необхідність обґрунтована рядом причин, через які зазначений механізм не є ефективним. Серед них найвагомішими є відсутність системного підходу при формуванні державної регіональної політики і неефективність діючої системи управління на регіональному та місцевому рівні.