ТЕОРІЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ: ЗМІСТ І ОСНОВНІ СУПЕРЕЧНОСТІ Автореферат

Актуальність теми. Науково-технічна революція другої половини двадцятого століття була пов’язана із виникненням та поширенням принципово нових інформаційно-комунікаційних технологій. Її наслідками стали різке підвищення ролі інформації та знань у суспільно-економічній сфері, піднесення сфери послуг за рахунок відносного зниження питомої ваги масового фабричного виробництва матеріальних речей, виникнення нових суспільних явищ та проблем, які людству раніше не були відомі. Цілком природно, що суспільні науки висунули відповідні теорії, покликані пояснити наявні зміни та спрогнозувати їх подальший перебіг. Сукупність цих економічних, соціологічних, культурологічних та політологічних теорій стала основою для формування і розвитку широкої постіндустріальної концепції, яка задала тон сучасним дослідженням трансформації суспільно-економічної системи. Розвиток цієї концепції було започатковано у працях таких західних вчених, як Д. Белл, Ю. Габермас, Дж.К. Ґелбрейт, Е. Ґідденс, П. Друкер, М. Кастельс, Й. Масуда, Т. Сакайя, Е. Тоффлер, А. Турен, Ф. Уебстер, Ф. Ферраротті, Ж. Фурастьє, Ґ. Шиллер та інші.

Важливою складовою постіндустріальної теорії є аналіз нової ролі інформації та знань у сучасній економіці. Цей аналіз поступово виокремлюється в нову наукову дисципліну – теорію інформаційної економіки. Основоположниками цієї теорії були американські вчені Д. Белл, К. Ерроу, Я. Маршак, М. Порат, Дж. Стіґлер та Ф. Махлуп. Різні напрями цієї теорії отримали розвиток у роботах таких західних авторів, як Дж. Акерлоф, У. Артур, Х. Веріан, С. Кінселла, Р. Раднер, Ж. Сапір, М. Спенс, Дж. Стіґліц, Т. Стоуньєр, Е. ден Хартіґ, У. Шерідан та інші вчені. Вагомий внесок у дослідження проблем інформаційної економіки зробили російські економісти О. Антіпіна, О. Бузгалін, К. Вальтух, С. Глазьєв, С. Дятлов, Д. Іванов, В. Іноземцев, Г. Клейнєр, Ю. Князєв, В. Костюк, Є. Маймінас, В. Макаров, І. Мелюхін, Р. Ніжегородцев, Т. Ніколаєва, Р. Нурєєв, В. Тамбовцев, А. Урсул та інші. Серед українських вчених, які працюють у даному напрямку, слід відзначити Н. Апатову, Ю. Бажала, В. Базилевича, О. Білоруса, О. Борисенко, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Єрохіна, Ю. Зайцева, Д. Лук’яненка, А. Маслова, Л. Мельника, О. Мельника, В. Новицького, І. Пенькову, В. Савчука, В. Семиноженка, О. Скаленка, М. Тищенко, Л. Федулову, А. Чухна, В. Якубенка та інших.

Сьогодні теорія інформаційної економіки є доволі неоднозначною економічною дисципліною. З одного боку, зараз в її рамках активно формується нове системне бачення сучасних економічних явищ, які недостатньо адекватно пояснюються за допомогою традиційних економічних концепцій або взагалі не є предметом їх уваги. Узагальнення даної теорії щодо таких проблем, як, зокрема, особливості виробництва інтелектуальної продукції, власність на неї та ринок інтелектуальної продукції, мають прямий вихід у практичну площину, тією чи іншою мірою впливають на поведінку підприємств та враховуються при проведенні державної економічної політики.

З іншого боку, повноцінна інформаційна економічна система ще не сформувалася у жодній країні світу. Результатом науково-технічної революції другої половини ХХ ст. стала поява кількох нових галузей (зокрема, програмування, телекомунікації, біотехнології тощо), у функціонуванні яких провідну роль відіграють не матеріальні й капітальні, а інформаційні та людські ресурси. Розвиток цих галузей більшою або меншою мірою вплинув на діяльність усіх інших, традиційних секторів економіки, але не замінив їх. Незважаючи на прогнози деяких апологетів «нового суспільства», на сьогоднішній день не відбулося зникнення товарної форми організації виробництва та капіталістичної системи суспільного відтворення, що свідчило би про появу принципово нової соціально-економічної системи. Цілком логічним наслідком є певна неповнота, неусталеність, суперечливість соціальних та економічних теорій, що пояснюють відповідні процеси. До числа таких теорій належить теорія інформаційної економіки.

Виходячи з викладеного, було обрано тему дослідження, сформульовано його мету та завдання.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної науково-дослідної роботи «Сучасне постіндустріальне суспільство і шляхи його формування в Україні» (реєстраційний номер 0107V001332), що розробляється колективом кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Особисто автором виконано дослідження ролі інформаційиих чинників у становленні сучасного типу суспільства і економіки, а також розкритий зв’язок між теорією інформаційної економіки та концепцією постіндустріального суспільства. Зазначені питання було відображено у підрозділі 1.2 «Теорія інформаційної економіки як складова концепцій соціально-економічного розвитку суспільства».

Мета і завдання дослідження. Основною метою дослідження є розкриття суперечностей ключових засад і положень теорії інформаційної економіки.

Для досягнення вказаної мети було поставлено такі завдання:

– охарактеризувати зміст інформаційної економіки;

– дослідити передумови та історію виникнення теорії інформаційної економіки, визначити її предмет дослідження;

– визначити сутність, взаємозв’язок та непослідовності в системі основних категорій, якими оперує теорія інформаційної економіки;

– виявити особливості функціонування інформаційної економіки, які суперечать закономірностям, обґрунтованим економічною наукою для традиційних економічних процесів у матеріальній сфері;

– розкрити найважливіші методологічні риси та неузгодженості теорії інформаційної економіки.

Об’єктом дослідження є інформаційна економіка.

Предметом дослідження є теорія інформаційної економіки як сукупність наукових знань про функціонування інформаційної економіки.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи діалектики, аналізу та синтезу, наукової абстракції. Метод порівняння дозволив розкрити зв’язок між інформаційним та іншими напрямами економічної науки. Сутність технологічної концепції соціально-економічного розвитку розкрито за допомогою методів історизму та порівняння економічних систем. Характеристика теоретичних суперечностей інтелектуальної власності потребує звернення до неоінституціональної трактовки економічних явищ.

Інформаційною базою дослідження є монографії та наукові статті вітчизняних та іноземних науковців, національні та міжнародні нормативно-правові акти, дані офіційної статистики, інтернет-джерела, енциклопедичні видання, матеріали наукових конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні внутрішніх суперечностей основних складових сучасної теорії інформаційної економіки та їх невідповідностей твердженням сучасної ортодоксальної економічної теорії. Основними науковими результатами, одержаними в ході дисертаційного дослідження, які виносяться на захист і становлять наукову новизну, є такі:

вперше:

– за допомогою апофатичного підходу (опис явища шляхом наведення тих характеристик, які цьому явищу не властиві) визначено основні методологічні особливості теорії інформаційної економіки: 1) відсутність загальновизнаної стрижневої ідеї, єдиного вихідного положення, загальної методичної або інструментальної схеми дослідження пов’язаних із інформацією економічних проблем; 2) відсутність виявлених економічною наукою законів розвитку та функціонування інформаційної економіки; 3) розгляд інформації як екзогенно внесеного в економіку явища, отже, винесення питання про її сутність за межі аналізу; 4) недосконалість існуючих методик вимірювання кількості економічної інформації; 5) обмеженість прогностичних можливостей теорії інформаційної економіки; 6) неусталеність її категоріального апарату;

удосконалено:

– визначення предмета теорії інформаційної економіки. На відміну від існуючих поглядів, за якими предмет цієї теорії або обмежується аналізом інформаційної асиметрії на ринку, або охоплює абсолютно всі інформаційні аспекти системної організації економічних процесів включно із законами управління і самоорганізації економічних систем, предмет теорії інформаційної економіки уточнено як такий, що включає, з одного боку, відтворення інформації та інформаційних ресурсів в економіці, з іншого – вплив інформації на відтворення інших елементів економічної системи та, з третього – суспільно-економічні відносини, що при цьому виникають;

– розуміння зв’язку між поняттями «економіка знань», «інформаційна» та «постіндустріальна» економіка, «інформаційне» і «постіндустріальне» суспільство, яке залежить від того, яку модель секторальної структури економіки обирає той чи інший дослідник. В обраній у дисертаційному дослідженні трисекторній моделі (де економіка складається із сфер сільського господарства, промисловості та сектора послуг) сучасний історичний етап одержує назву «постіндустріальне суспільство», йому відповідають два синонімічні терміни «інформаційної» або «постіндустріальної» економіки. Поняття «інформаційне суспільство» застосовується тільки у чотирисекторній моделі, де економіка складається зі сфер сільського господарства, промисловості, традиційних послуг та інформаційних послуг. В цій моделі «інформаційна економіка» є наступним етапом розвитку після «постіндустріальної економіки». У п’ятисекторній моделі економіка послуг й інформаційна економіка є окремими етапами розвитку постіндустріальної економіки. Категорії «інформаційна економіка» і «економіка знань» є синонімами незалежно від обраної моделі;

– через обґрунтування некоректності використання поширеної назви «цивілізаційний підхід» для позначення моделі поділу етапів розвитку суспільства на аграрну (доіндустріальну), промислову (індустріальну) та інформаційну (постіндустріальну) стадії, її запропоновано позначати як «технологічну концепцію» або «технологічний підхід»;

дістало подальшого розвитку:

– розуміння природи зростаючої віддачі у виробництві інтелектуального продукту, що виявляється у сталому зростанні граничного продукту змінного інформаційного виробничого ресурсу. Причинами зростаючої віддачі є нерідкісність інформації, зростання її цінності у процесі використання, здатність інформації до самовідтворення. Наслідками цього ефекту є неможливість визначити оптимальний для виробника обсяг виробництва продукції засобами традиційного мікроекономічного аналізу, уможливлення індивідуалізації виробництва у широких масштабах, тенденція ринкової структури до створення «мікромонополій»;

– пояснення причин, з яких сучасна система регулювання відносин у сфері авторського права, яка тяжіє до максимального обмеження шляхів вільного розповсюдження захищених цим правом об’єктів, є недостатньо обґрунтованою з економічного погляду. Показано, що: 1) авторські права є монополією, що надається державою власнику, тому вони є формою реалізації антиконкурентної політики; 2) однією з умов наявності власності на об’єкт є його рідкісність – ознака, яка не є іманентною рисою об’єктів авторського права, а штучно надається їм через впровадження законодавчих обмежень на умови їх поширення; 3) авторське право дає можливість багаторазового продажу інтелектуального продукту, породжуючи таким чином необґрунтований дохід власника; 4) з погляду економічної ефективності не можна зробити однозначний вибір між максимальним захистом авторського права (інтелектуальної власності) та відмовою від нього, адже перше поліпшує індивідуальну, а друге – суспільну ефективність відтворення інтелектуального продукту;

– обґрунтування основних невідповідностей між економічним відтворенням матеріальних благ та інформації як таких, що мають вияв у сферах виробництва, привласнення, купівлі-продажу, використання інтелектуального продукту.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові і теоретичні результати дослідження дозволяють поглибити розуміння сучасних процесів, пов’язаних із посиленням ролі інформації та знань в економіці і суспільстві. Розроблені висновки і рекомендації дослідження можуть використовуватися органами державної влади при визначенні заходів із інформатизації суспільства, вдосконаленні нормативно-правового регулювання сфер технологічного виробництва, інтелектуальної власності і авторського права.

Окремі висновки дослідження щодо особливостей розвитку інформаційної економіки використовуються департаментом освітніх і наукових програм Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000» при підготовці тематичних аналітичних матеріалів (довідка № 122 від 27.10.2010 р.). Положення дисертації щодо характеристики інтелектуальної власності, особливостей авторського права використано Аналітичною агенцією «Українська марка» при підготовці аналітичних матеріалів з питань відповідності окремих нормативних положень, що регулюють правовий статус об’єктів інтелектуальної власності в Україні, вимогам міжнародних угод (довідка № 42 від 15.07.2010 р.). Наукові результати дисертаційного дослідження використовуються у практичній діяльності Центрального апарату Партії регіонів (довідка № 287 від 05.11.2010 р.). Основні теоретичні результати, що містяться у роботі, використовуються у навчальному процесі при розробці та викладанні лекційних курсів та проведенні семінарських занять із дисциплін «Основи економічної науки», «Трансформаційна економіка і економічна політика», «Національні моделі економічних систем» у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 01.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є науковим дослідженням, виконаним самостійно. Усі результати дослідження, що виносяться на захист, одержані здобувачем особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження було презентовано на 6 конференціях, а саме на Міжнародній конференції студентів і аспірантів з фундаментальних наук «Ломоносов-2002» (9-12 квітня 2002 р., м. Москва), на Міжнародній конференції «Міжнародний молодіжний економічний форум» (05-10 травня 2003 р., м. Київ), на Другій та Четвертій міжнародних конференціях молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (24-25 лютого 2005 р. та 23-24 лютого 2007 р., м. Тернопіль), на Третій міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика економіки і підприємництва» (11-13 травня 2006 р., м. Алушта), на Третій міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (23-24 грудня 2010 р., м. Дніпропетровськ).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційного дослідження було опубліковано у 15 одноосібних наукових працях загальним обсягом 6,12 друк. арк., у тому числі 7 – у наукових фахових виданнях обсягом 3,98 друк. арк. та 8 – в інших виданнях обсягом 2,14 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 161 сторінку комп’ютерного тексту, у дисертації розміщено 6 таблиць на 8 сторінках, 8 рисунків на 8 сторінках, список використаних джерел становить 141 найменування.