Актуальність теми. Складний та багатогранний процес сучасних системних трансформаційних перетворень в Україні вимагає від вітчизняної економічної теорії адекватного наукового осмислення його природи, стратегії та очікуваних наслідків. Пошук ефективних шляхів реалізації трансформаційних змін передбачає ретельну розробку змісту та структурних складових реформаторського процесу, найповнішого врахування національних інтересів та пріоритетів України в контексті визначальних закономірностей світового цивілізаційного розвитку.
Для ефективного розв’язання цих нагальних завдань вкрай важливим є глибоке вивчення та творче осмислення національної історико-економічної спадщини на методологічному ґрунті сучасного історико-економічного аналізу. З огляду на це особливої актуальності набуває комплексне дослідження національно-історичного досвіду в галузі системного господарського реформування, розробки ідеології та проектів ринкових перетворень, їх наукового обґрунтування, а також визначення шляхів та способів практичного впровадження. Нарешті, наукове осмислення досвіду минулого в світлі нагальних завдань сучасності необхідно, щоб запобігти серйозним прорахункам та повторення помилок минулого, надати соціально-ринковим перетворенням динамічності та історичної необоротності.
Слід зауважити, що вітчизняна економічна історія містить досить вагомий досвід реформування, адже Україна вже проходила складний процес комплексних системно-ринкових перетворень у другій половині ХІХ ст. З огляду сьогодення ця епоха „Великих реформ” є глибоко співзвучною сучасним процесам ринкового реформування в Україні. Причому не тільки за загальною спрямованістю та змістом перетворень – переходом до ринкових економічних відносин, але й за гостротою суспільної полеміки щодо шляхів оптимізації моделі господарського розвитку країни, а відповідно й змісту реформаторського процесу.
Серед відомих вітчизняних реформаторів ХІХ ст. провідне місце посідає Микола Християнович Бунге (1823-1895) видатний вітчизняний вчений-економіст, професор та ректор Київського університету св. Володимира, засновник Київської політекономічної школи, публіцист, громадський та державний діяч, урядовець. Його різноманітна наукова та публіцистична спадщина, суспільна та практична державницько-реформаторська діяльність є важливою віхою вітчизняної економічної історії та історії розвитку української економічної науки. За своїм ідейно-змістовим наповненням, теоретичною різноплановістю, орієнтованістю на кращі зразки європейської науки та практики, співзвучністю із вирішенням найвагоміших вітчизняних господарських проблем вона становить багатий матеріал для наукового дослідження. Заснована М.Х. Бунге Київська політекономічна школа, що отримала міжнародне наукове визнання, є яскравим свідченням виходу української економічної теорії на передові рубежі світової економічної науки. Масштабність та багатогранність постаті М.Х. Бунге полягає в тому, що йому вдалось поєднати науково-економічне обґрунтування необхідності соціально-економічних господарських перетворень, розробку ідеології і проектів ринкового реформування з їх практичним втіленням на посадах міністра фінансів та голови Комітету міністрів Російської імперії у вкрай несприятливу та суперечливу епоху економічного консерватизму 80-90-х рр. ХІХ ст.
З часу здобуття Україною незалежності в науковому середовищі постійно зростає інтерес до вітчизняної економічної історії та історії економічної думки. Зусиллям таких відомих українських науковців як С.М. Злупко, Л.Я. Корнійчук, Р.Х. Васильєва, Л.П. Горкіна, В.Д. Базилевич, В.Г. Бодров, П.М. Леоненко, В.М. Фещенко, А.І. Кредісов, В.І. Гринчуцький, Т.І. Дерев’янкін та ін. з небуття повертаються незаслужено забуті імена українських вчених-економістів минулого, переосмислюється їх науковий внесок. Проте, незважаючи на масштабність проведеної науково-дослідницької роботи, й досі далеко не всі постаті вчених, отримали належну їх реальній значимості історико-економічну оцінку. До числа останніх можна віднести М.Х. Бунге, чия багата ідейна, наукова та практична спадщина ще не набула розгорнутого, всебічногота систематизованого висвітлення у вітчизняній науковій літературі. На сьогоднішній день в Україні немає жодного монографічного дослідження чи дисертаційної роботи, безпосередньо присвяченої вивченню економічної спадщини М.Х. Бунге на ґрунті сучасних теоретико-методологічних засад.
Зважаючи на вагомий внесок М.Х. Бунге у розвиток національної економічної науки і господарський розвиток у переломну епоху „Великих реформ” та її співзвучність із теперішнім реформаторським процесом в Україні, існує нагальна потреба у сучасному комплексному історико-економічному дослідженні наукової і практичної діяльності цього визначного українського вченого-економіста та практика-реформатора.
Актуальність, теоретична і практична значимість багатої економічної спадщини М.Х. Бунге, а також недостатній рівень її науково-теоретичної розробки у вітчизняній історико-економічній літературі обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання, об’єкт, предмет та методологію дослідження.
Зв’язок роботи з планами науково-дослідних робіт, програмами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема з комплексною темою науково-дослідних робіт № 06БФ40-01 „Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя”. Особистий внесок дисертанта полягає в обґрунтуванні та розкритті значення ідейного та науково-реформаторського доробку М.Х.Бунге у становленні та розвитку ринкових відносин в процесі системних соціально-економічних перетворень другої половини ХІХ ст.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття на основі системного наукового історико-економічного аналізу ролі М.Х.Бунге як теоретика та практика ринкового реформування, виявлення органічного взаємозв’язку його наукового світогляду та теоретичних поглядів із змістом і практичним втіленням розроблених та реалізованих ним урядово-державних реформаторських проектів, розкриття їх історичного значення для минулого та сучасності.
Досягнення визначеної мети зумовило вирішення наступних завдань:
·проаналізувати стан дослідження науково-теоретичної та практично-реформаторської спадщини М.Х. Бунге у вітчизняній та зарубіжній літературі;
·здійснити порівняльний аналіз наявних теоретико-методологічних та оціночних підходів до розкриття місця М.Х. Бунге в історії економічної думки та економічних реформ в Україні та Російській імперії у другій половині ХІХ ст.;
·визначити і розкрити особливості й фактори становлення та еволюції науково-економічних поглядів вченого в конкретних історичних умовах;
·дослідити зміст та напрямки соціально-економічного реформування вітчизняної економіки, розроблені і обґрунтовані М.Х. Бунге в його наукових та науково-публіцистичних працях 50-70-х рр. ХІХ ст. та розкрити його роль як ідеолога ринкового реформування в Російській імперії та Україні зокрема, у другій половині ХІХ ст.;
·виявити та розкрити взаємозв’язок між науково-теоретичними поглядами вченого та його баченням основних напрямків реформування економічної системи Російської імперії;
·розкрити суть та основні напрямки реформування економічної системи Російської імперії, здійсненого М.Х. Бунге на посаді міністра фінансів;
·проаналізувати причини обмеженості та непослідовності практичного втілення економічної політики М.Х. Бунге в конкретно-історичних умовах останньої третини ХІХ ст.;
·визначити наслідки та результати його ідейно-реформаторської діяльності для економічного розвитку країни та їх місце у вітчизняній економічній історії та історії економічної думки України.
Об’єктом дослідженняє економічна спадщина М.Х. Бунге, представлена науково-теоретичними та публіцистичними працями вченого, розробленими ним реформаторськими проектами, урядовими програмами й документами, а також заходами державної політики, спрямованими на соціально-економічну модернізацію країни.
