ТЕРМИНОЛОГИЧЕСКИЕ СЛОВОСОЧЕТАНИЯ СО СЛОЖНЫМ АДЪЕКТИВОМ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧЕСКИЙ И КОГНИТИВНЫЙ АСПЕКТЫ (на материале подъязыка строительства)

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, з’ясовано ступінь її вивчення, визначено тему, завдання, предмет і об’єкт дослідження, його методологічну основу, джерельну базу, висвітлено наукову новизну, подано інформацію про практичне і теоретичне застосування отриманих результатів та структуру роботи.

У першому розділі «Науково-теоретичні підходи до вивчення термінів-словосполучень» подаються основні характеристики мови для спеціальних цілей (МСЦ), обговорюється питання про стратифікацію номінативної лексики МСЦ, визначаються найбільш частотні номінативні одиниці МСЦ, порушується питання про виділення в їхньому складі терміноелементів і термінокомпонентів, розглядаються основні підходи до вивчення термінологічних словосполучень, а саме: синтагматичний, ономасіологічний і когнітивний; з’ясовується когнітивно-ономасіологічна природа термінів-словосполучень із СА.

У розділі відзначається, що МСЦ як засіб професійного спілкування в кожній із спеціальних сфер служить не лише для фіксації і передачі спеціальних знань у певних сферах людської діяльності, а також є основним фактором науково-технічного розвитку суспільства. Серед основних характеристик МСЦ лінгвісти виділяють сувору нормованість, стандартизованість, точність, ясність і лаконічність у вираженні думки, термінованість мовлення, широке використання абстрактної лексики, вживання слів у їхньому предметному, конкретному значенні, безособовість, послідовність, завершеність, повноту висловлення.

Характерною рисою МСЦ на лексико-номінативному рівні є неоднорідність його складу. Демонструючи різні підходи до стратифікації лексики МСЦ, учені проте одностайні в тому, що поряд із термінами, які виражають галузеві й вузькогалузеві поняття, в мові науки і техніки існують номінативні одиниці нетермінологічного характеру, тобто загальновживані, загальнонаукові та загальнотехнічні слова, котрі є лексичним оточенням термінів і разом із ними становлять лексичне ядро будь-якої мови для спеціальних цілей.

Специфікою МСЦ є загальна тенденція до домінуючого використання термінів-словосполучень. Перевагу складених номінацій над однослівними відзначають багато вчених як одну з активних тенденцій розвитку сучасних термінологій (К. Я. Авербух, Б. М. Головін, С. В. Гриньов, В. В. Зірка, Р. Ю. Кобрін, В. М. Лейчик, Т. С. Пристайко, В. П. Соловйов та ін.). Термінологічні словосполучення за кількістю посідають одне з перших місць майже в кожній галузевій термінології і становлять від 60 % до 90 % від усього обсягу номінативних одиниць. При цьому конкретно-галузеві, вузькогалузеві, галузеві поняття в більшості випадків представлені термінологічними словосполученнями, тоді як міжгалузеві, міжнаукові та загальнотехнічні частіше виражаються однослівними термінами.

Опис СА у складі терміна-словосполучення передбачає розгляд питання про терміноелемент і термінокомпонент. На підставі аналізу праць Н. В. Васильєвої, В. П. Даниленко, С. Г. Казаріної, Т. Л. Канделакі, Д. С. Лотте, В. Ф. Новодранової, М. М. Шанського та ін. зроблено висновок про необхідність розмежування понять «терміноелемент» і «термінокомпонент». Визначено, що «терміноелемент» співвідноситься з морфемним рівнем складених термінів, а «термінокомпонент» – з лексемним (у випадку однослівності компонента) і синтаксичним рівнями (у випадку, якщо компонент являє собою словосполучення).

Комплексне вивчення складених термінів з точки зору синтагматичного, ономасіологічного і когнітивного підходів дозволяє розкрити джерела і механізми утворення цих номінативних одиниць, дослідити їх із зовнішнього і внутрішнього боків.

Синтагматичний підхід базується на виявленні структурних типів побудови термінологічних словосполучень, синтагматичних відношень між компонентами цих одиниць, а також на розгляді лінійного розміщення компонентів терміна в мовленнєвому ланцюжкові. З’ясовано, що оптимальний набір моделей у кожній предметній галузі, відповідно до проведених досліджень, невеликий і, як правило, не перевищує 20 моделей, кількість яких може варіюватися залежно від конкретної мови. Цей факт є свідченням стійкості словосполучення.

Розгляд лінійного розміщення компонентів терміна показав, що комунікативно значущими, однозначними, такими, що виражають понятійний зміст предмета чи явища науки і техніки, виявляються перш за все позиційно нормовані моделі термінологічних словосполучень: з препозицією ад’єктивних і постпозицією субстантивних поширювачів стрижневого компонента.

Ономасіологічний підхід до вивчення термінологічних словосполучень пов’язаний із виділенням двох основних категорій, які визначають мотив позначення – ономасіологічний базис, котрий вказує на певний понятійний клас (родове поняття), й ономасіологічну ознаку, що позначає видові відмінності, які виділяють предмет всередині класу. Існує ще й третя ономасіологічна категорія – предикат, який пов’язує ономасіологічний базис та ономасіологічну ознаку і вказує на структури знання людини про навколишній світ. Ономасіологічна структура термінологічного словосполучення відображає понятійну структуру словосполучення, тобто родо-видові зв’язки опорного й залежних компонентів, і виявляється у формально-граматичній структурі терміна.

Особливе значення для нашого дослідження має когнітивний підхід, при якому робиться спроба розглянути всі аналізовані явища і процеси, одиниці і категорії у їх зв’язку з іншими когнітивними процесами – сприйняттям і пам’яттю людини, їх уявою й емоціями, мисленням.

Термінологічні словосполучення, що описують результати пізнавальної діяльності людини, відображають роботу людської когніції, процесів категоризації і концептуалізації, здатні найбільш повно відобразити когнітивні і психологічні механізми, які беруть участь у побудові мовної категорії.

У реферованому розділі знаходить теоретичне обґрунтування і когнітивно-ономасіологічна природа складених термінів, які за своїми функціональними й ономасіологічними ознаками відрізняються від інших розчленованих номінативних одиниць (вільного словосполучення, фразеологічної одиниці, терміна мовлення). Функціонуючи у сфері МСЦ, термінологічні словосполучення відтворюються як у мовленні, так і в сфері фіксації. Природа стійкості і відтворюваності терміна-словосполучення понятійна – за кожним терміном стоїть стійка, стандартно відтворювана структура складного спеціального поняття. Фізична протяжність терміна-словосполучення зумовлюється, з одного боку, прагненням до максимальної точності викладу фактів та однозначності розуміння висловлення, а з іншого – тенденцією до мовної економії. Оптимальним способом скорочення довжини терміна при збереженні обсягу переданої інформації є утворення складних компонентів – опорного чи атрибутивного, які незважаючи на свою лаконічність, здатні повно передавати родо-видові ознаки спеціального поняття.

У другому розділі «Складний ад’єктив у підмові будівництва» розглядається питання про синтаксичну природу СА, виділяються основні типи СА, виявляються найбільш частотні терміноелементи СА, подається морфологічна характеристика компонентів СА.

СА становлять численний клас слів у російській мові і посідають особливе місце в системі термінів. Проблемою складного слова, і зокрема СА, займалося багато вчених (С. Г. Бєлікова, В. М. Брисіна, С. В. Гудилова, А. І. Кайдалова, О. М. Кожин, С. М. Кураєва, Р. І. Левіна, М. М. Прокопович, К. Л. Ряшенцев та ін.). У розділі вказано на основні характеристики СА: ціліснооформленість, наявність двох і більше неускладнених або ускладнених афіксами кореневих морфем, семантична, акцентологічна і морфологічна цілісність, наявність категоріальних ознак прикметника.

Важливою частиною дослідження є питання про характер синтаксичних взаємозв’язків компонентів СА, який виявляється на основі смислових особливостей складання. За змістом і синтаксичною взаємодією виділяється два типи відношень між компонентами СА: сурядний і підрядний. При виявленні відношень компонентів у СА доводиться звертати увагу на слово, яке пояснює ад’єктив. Тільки встановивши смисловий зв’язок кожного компонента з пояснюваним словом, можна визначити смислові відношення між компонентами складань, а потім уже визначити словотвірний тип.

Спираючись на класифікацію, наведену в «Русской грамматике-80», виявлено, що в підмові будівництва функціонують СА-чисті складання (41,7 % від загальної кількості аналізованих ад’єктивів ), суфіксально-складні ад’єктиви (55 %), СА-зрощення (1,8 %) і СА з нульовим суфіксом (1,7 %).

СА-чисте складання характеризується сурядними (аварийно-ремонтные работы, вязко-упругая плита) або підрядними відношеннями твірних основ (мелкокусковой материал, полукислый огнеупор). У ролі першого компонента в СА-чистих складаннях виступають основи іменників (кромкообрезная пила, бортоформующая чаша), основи прикметників (мелковолокнистый бетон, крупнокусковой материал), основи числівників (одномаршевый эскалатор, двухколенчатая труба) і символьні компоненти (Г-образный столб, П-образный пилон). Позицію опорного компонента займають непохідні (водоемкое здание, фотоупругий анализ), відсубстантивні (электродуговая резка, улиткообразное сверло) та віддієслівні (коррозионностойкое вяжущее, густотертая краска) прикметники, активні й пасивні дієприкметники (токопроводящая резина, водонасыщенное состояние).

До найбільш уживаних перших компонентів СА-чистих складань входять компоненти водо-, газо-, известково-, каменно-/камне-, каркасно-, крупно-, огне-, паро-, средне-, тепло- (водоудерживающая добавка, газообразная среда, известково-песчаный раствор). Серед опорних компонентів частотними є
-защитный, -изоляционный, -непроницаемый, -образный, -стойкий,
-устойчивый, -технический (атмосфероустойчивый материал, влагостойкая теплоизоляция, воздухонепроницаемый вестибюль).

Суфіксально-складні ад’єктиви в складених номінаціях підмови будівництва утворюються за допомогою суфіксів -н-, -енн-, -ов- від основ іменників та дієслів і -тельн- від дієслівних основ. У ролі перших компонентів СА цього типу виступають основи числівників (восьмиугольная форма, двухконечный лом), прикметників (мелкоштучная кладка, косослойная древесина) та іменників (берегоукрепительные работы, рыбовидная ферма). Частотні ряди суфіксально-складних ад’єктивів з препозитивними компонентами высоко- (высокогорный рельеф), а також много-, мало- (многоствольная труба, многозональный кондиционер, маложильный кабель, малоклинкерный цемент) і опорними компонентами -видный, -мерный,
-строительный, -упорный, -ходный (инеевидное стекло, водомерный узел, градостроительное проектирование, водоупорная краска, самоходная тележка).

До суфіксально-складних ад’єктивів були зараховані також складні слова «другого ступеня» або «похідноскладні слова»: водопроводный, воздухоотводный, газобетонный та ін., утворені від складних іменників водопровод, воздухоотвод, газобетон. Серед «похідноскладних» ад’єктивів особливе місце займає підгрупа СА з препозитивними зв’язаними компонентами греко-латинського походження аксоно-, баро-, гидро-, гео-, динамо-, дилато-, изо-, квази-, мано-, орто-, пара-, склеро-, таксо-, топо-, фото-, экви- та ін.

У дослідженні виявлено, що СА-зрощення в підмові будівництва малопродуктивні. Опорним компонентом СА-зрощень може бути дієприкметник (быстродействующий винтовой зажим, рыхлонасыпанный цемент) або прикметник (высокопрочный сплав, вечномерзлый грунт), а компонентом-уточнювачем – прислівник (грубоколотые каменные материалы, густотертая краска), рідше – іменник у непрямому відмінку (глиноземсодержащие материалы). В утворенні СА-зрощень у підмови будівництва беруть активну участь компоненти-уточнювачі, виражені прислівниками: быстро-, вечно-, высоко-, грубо-, густо-, жестко-, крупно-, круто-, легко-, мало-, медленно-, мелко-, низко-, равно-, рыхло-, свободно-, сильно-, слабо-, толсто-, тонко-, трудно-, упруго-, холодно-.

У терміносистемі будівництва СА з нульовим суфіксом в опорному компоненті містять іменникову основу. Першими компонентами є основи якісних прикметників і числівників. Основи цих ад’єктивів поєднуються за допомогою сполучного голосного -о- у випадку, якщо перший компонент – прикметникова основа, або без нього, якщо компонент-уточнювач – числівникова основа (двукрылый мост, жестконогий кран). Типовими для СА з нульовим суфіксом у терміносистемі будівництва є опорні компоненти
-бокий, -зубый, -крылый, -ногий, -плечий, -полый, -рогий, -телый.

Морфологічна характеристика компонентів СА показала очевидну перевагу прикметникових та іменникових основ як перших компонентів. Менш частотними є числівникові основи і зв’язані компоненти, прислівники в ролі перших компонентів зустрічаються досить рідко, а найменш численні складання – з першими компонентами-символами та іменниками.

У цілому СА в підмові будівництва утворюються за 20 морфологічними моделями, серед яких найбільш частотними є такі: основа іменника + віддієслівний прикметник (берегоукрепительные работы, водоохладительная система); основа іменника + відсубстантивний суфіксальний прикметник (аргонодуговая электросварка, бутобетонная кладка); основа іменника + дієприкметник (водопоглощающая футеровка, водоудерживающая способность); основа прикметника + відсубстантивний суфіксальний прикметник (большеразмерный кирпич, балочно-стоечная система); зв’язаний компонент + відсубстантивний суфіксальний прикметник (геометрическая точность, гидрографическая карта); основа числівника + відсубстантивний суфіксальний прикметник (двустворчатый ковш, четырехмаршевая лестница).

Аналіз типів СА у підмові будівництва дає можливість вивчити формування СА в акті номінації і дослідити їх смислову структуру з усіма факторами, які її визначають.

У третьому розділі «Структурно-семантична і когнітивно-ономасіологічна характеристика словосполучення зі складним ад’єктивом» розглядається семантика стрижневого компонента термінів-словосполучень, виявляються ознаки, які СА відображають у сполученні з конкретними термінами, визначаються семантичні закономірності поєднання і взаємодії компонентів СА, описуються семантичні моделі СА, визначаються структурні та когнітивно-ономасіологічні моделі складених термінів.

Найголовніший аспект вивчення стрижневих компонентів термінологічних словосполучень у спеціальних текстах із будівництва – вияв належності до тієї чи іншої тематичної групи шляхом виявлення подібних характеристик. З урахуванням цього в корпусі аналізованих одиниць було виділено 10 тематичних груп базових термінів у складі атрибутивних номінацій артефактів, які включають: 1) машини (водоналивная баржа); 2) пристрої і механізми для виконання певних функцій, робіт (быстроходный двигатель); 3) архітектурні і будівельні елементи споруд (килевидная арка); 4) деталі машин, приладів та інструментів (трубопроводный вентиль); 5) вимірювальну апаратуру (многорычажные весы); 6) інструменти (полукруглая выкрутка); 7) обладнання, прилади (микропроцессорный прибор); 8) будівлі, споруди (многоэтажный дом); 9) склад, інгредієнти будівельних матеріалів (коррозионно-стойкое вяжущее); 10) будівельні матеріали (гипсоволокнистый бетон). СА відзначається і в складених назвах, опорні терміни яких позначають види будівельних робіт і операцій (дноуглубительные работы); рух, процес (полужидкое трение), показник, величину (технико-экономический эталон), властивість, якість (теплозащитное качество). Така різноманітність тематичних груп свідчить про те, що базові терміни аналізованих найменувань відображають мовну і концептуальну структуру світу, показують багатство і багатогранність категоризації.

Виявлено, що при виборі стрижневого компонента словосполучення мовець перш за все орієнтується на його належність до загальномовної, загальнокомунікативної лексики, а також «прозорість» його внутрішньої форми, оскільки, з одного боку, номінуючи предмети і явища наукового світу, важливо знайти найбільш уживаний термін із зрозумілою і прозорою семантикою. Такий термін, що одночасно є загальнокомунікативною і професійною одиницею, акумулює мовну і спеціальну інформацію. З другого боку, стрижневий компонент, використовуючи вже наявну семантичну інформацію, відображає найважливіші характеристики предмета або явища науки, фіксує суттєву ознаку термінованого поняття.

Стрижневий компонент поширюється, при цьому конкретизуючись та уточнюючись, різноманітними атрибутивними компонентами, в тому числі і складними. СА, який входить до складеного терміна, відображає загальну видову ознаку, що належить до таких семантичних розрядів: призначення (цільова ознака); форма і розмір; склад, матеріал; оцінка; належність; стан; типізація; принцип/спосіб дії, роботи; наукова галузь і методи, які їй належать; часовий показник, період; спосіб одержання. Якісний склад можливих елементів атрибутивного ряду визначається категоріальним значенням основного іменника. Для іменників, що позначають предмет (пристрої, механізми, машини, деталі машин, будівельні елементи, матеріали і їхні складники, будівельні споруди, об’єкти і т. д.), характерним є поширення ад’єктивами, які виражають ознаку, що вказує на склад, речовину, колір, форму, розмір. При іменниках, які позначають дію, процес, властивість або здатність, частіше вживаються ад’єктиви, що являють собою просторово-часові та модальні характеристики предмета, а також його відношення до дії, події.

СА характеризуються великою кількістю семантичних компонентів і значною різноманітністю виражених ними відношень. Аналіз СА з погляду семантики компонентів, які до них входять, дозволив виділити 17 семантичних класів перших і 18 – других компонентів. Найбільш численними семантичними класами перших компонентів СА є класи, які містять загальнонаукові, загальновживані характеристики (физико-механическое взаимодействие), позначають форму предметів (винтообразное коробление) і називають будівельні матеріали (армокирпичная конструкция). Серед найбільш численних семантичних класів других компонентів слід виділити клас назв процесів і дій (самоочищающийся фильтр), клас, який містить загальнонаукові, загальновживані характеристики (физико-экономический критерий), і клас зі значенням виду і подібності (газообразные продукты). Найменш частотні класи перших і других компонентів практично ті ж: вони позначають колір (темно-серый песчаник), містять відонімні похідні (англо-саксонский стиль) і темпоральні характеристики (долговременная нагрузка). Клас етнокультурних характеристик репрезентований тільки серед других компонентів (ложноготический стиль).

Вивчення взаємодії і поєднання компонентів СА дозволило з’ясувати важливу особливість семантичної будови цих слів: компоненти СА можуть виражати однорідні ознаки, властиві одному й тому ж семантичному класу, або різнорідні, які належать різним семантичним класам. Відповідно до цього виділено 11 гомогенних і 25 негомогенних моделей СА. Перші компоненти СА найчастіше передають сприйману зором ознаку (крупнопористый бетон), ознаку, що вказує на склад (називаючи його інгредієнти), матеріали (древесно-стружечная плита), оцінну ознаку (низкочастотное колебание). Другі компоненти СА частіше вказують на дію або процес (поперечно-строгальный станок). Результати дослідження дозволили виявити, які моделі є найбільш характерними для підмови будівництва, і створити основу для вивчення когнітивних механізмів виникнення подібних одиниць.

Структурне моделювання типів словосполучень засвідчило, що кількість безприйменникових складених термінів із СА становить більш ніж 93 %, прийменникових – близько 7 % відповідно. Аналіз складених безприйменникових будівельних термінів з погляду їх структури виявив значну перевагу двокомпонентних номінацій, побудованих за моделлю А^SN₁ (більше 73 % словосполучень). Меншою кількістю репрезентовані трикомпонентні терміни (близько 16 %), найбільш частотні з яких побудовані за моделями А^SАN₁ (асфальтобетонное дорожное покрытие), АА^SN₁ (береговое водозаборное сооружение), N₁А^SN₂ (толщина газобетонного блока), А^SN₁N₂ (водопроводно-канализационная сеть здания), А^SА^SN₁ (большеразмерный пустотелый кирпич). Серед частотних чотирикомпонентних словосполучень (близько 3 %) виділено такі моделі: АN₁А^SN₂ (удельный вес порошкообразного вещества), А^SN₁АN₂ (криволинейная форма сквозной фермы), А^SN₁N₂N₂  (водовоздушная система кондиционирования воздуха), А^SААN₁ (крупнопанельные наружные несущие стены), А^SN₁А^SN₂ (монолитные части сборно-монолитных конструкций). П’яти-, шестикомпонентні словосполучення становлять у сукупності менше 1 %. До найбільш частотних п’ятикомпонентних моделей, за якими утворюються від 4 до 5 термінів, належать моделі А^SN₁N₂АN₂ (конструктивно-технологические схемы применения ячеистого бетона), ААN₁А^SN₂ (хвостовой тяговый канат кабельно-скреперной установки), АN₁А^SАN₂ (дополнительная стойка многостоечных висячих стропил). Шестикомпонентні моделі, як правило, реалізуються одиничними словосполученнями (верхняя часть канализационного коллектора яйцевидного профиля). Кількість три-, чотири-, п’яти-, шестикомпонентних моделей термінів поповнюється за рахунок конструкцій із прийменниками с/со, для, на, в, без, при, из, через, при, к, а також зі сполучниками и та или.

У цілому в підмові будівництва виявлено більше 90 структурних моделей. Однак лише за шістьма з них утворюються терміни, частотність яких перевищує 1 % (це моделі дво- і трикомпонентних словосполучень). Така статистика свідчить про те, що оптимальна кількість видових ознак, виражених простими і складними ад’єктивами, коливається в межах 2 – 3 ознак.

Когнітивно-ономасіологічне моделювання здійснювалося на основі бінарних словосполучень, побудованих за моделлю А^SN₁. Виявлено 27 найбільш частотних типових конструкцій мовних одиниць, які відображають базові категорії в галузі будівництва: [предмет (ціле) складається з предметів (частин)] – арочно-консольный мост; [предмет (ціле) виготовлений з матеріалів (компонентів)] – азотно-калиева соль; [інструмент виконує дію над об’єктом ] – арматурно-сварочная машина; [предмет/інструмент виконує дію] – вентиляционно-охладительный агрегат; [предмет/інструмент (ціле) характеризується кількісним складом предметів/компонентів (частин)] – двухвентильный смеситель та ін.

У цілому для підмови будівництва найбільш типовими є відношення між предметною і процесуальною, ознаковою сутностями. Внутрішня форма орієнтується на функціональний характер предметів, інструментів. Фокусується увага на різних характеристиках предметів, інструментів, а також характеристиках процесу і діяльності. Виявлено, що ономасіологічний базис відображає такі концепти, як «предмет» («предмет (ціле)»), «інструмент», «локатив», «процес», «явище», «властивість». Ономасіологічні ознаки, які реалізують СА, відображають такі концепти, як «предмет (частина)», «мета», «агенс», «об’єкт», «явище», «форма», «дія», «темпоральність», «розмір», «локація», «властивість», «кількість», «оцінні ознаки», «матеріал», «будова».

У висновках викладаються такі основні результати дисертаційного дослідження:

1. У підмові будівництва терміни зі складними ад’єктивами становлять близько 13% усіх складених найменувань. Такі терміни вербалізують максимальний обсяг інформації. СА дозволяє скоротити довжину терміна до оптимальної, найбільш прийнятної, зберігаючи при цьому інформаційний обсяг складного поняття незредукованим, тобто таким, що відповідає вимогам точності.

2. У підмові будівництва виділені такі типи СА у складі термінологічних словосполучень: СА-чисті складання – 41,7 % від загальної кількості складних ад’єктивів, суфіксально-складні ад’єктиви – 55 %, СА-зрощення – 1,8 % і СА з нульовим суфіксом – 1,7 %.

3. СА в підмові будівництва утворені за 20 морфологічними моделями. Найбільш частотні складання – це поєднання основ іменників з віддієслівними прикметниками, відсубстантивними суфіксальними прикметниками та дієприкметниками активного й пасивного станів, а також поєднання основ прикметників, зв’язаних компонентів і числівникових основ із відсубстантивними суфіксальними прикметниками. Меншою кількістю репрезентовані складання, в яких основи прикметників поєднуються з основами іменників, основами дієслів, дієприкметниками і прикметниками; основи іменників – з прикметниками, основами іменників і дієслів; основи числівників – з основами іменників і дієслів; зв’язані компоненти – з віддієслівними прикметниками; символи входять у складання з основами іменників; прислівники поєднуються з дієприкметниками і прикметниками, а іменники тільки з дієприкметниками.

4. СА найбільше репрезентовані в колі складених найменувань артефактів, які утворюють в аналізованому термінополі 10 тематичних груп. Стрижневий компонент складеного найменування з СА, як правило, належить до загальномовного, загальнокомунікативного ядра лексики мови.

5. СА відповідно до семантики виражених видових ознак позначуваних понять утворюють 11 семантичних класів (призначення; форма і розмір; склад, матеріал; оцінка; типізація та ін.). Якісний склад можливих елементів атрибутивного ряду визначається категоріальним значенням основного іменника. Іменники, що позначають предмет (пристрої, механізми, машини, деталі машин і т. д.), конкретизуються ад’єктивами, що позначають речовину, колір, форму, розмір. При іменниках, які називають дію, процес, властивість або здатність, частіше вживаються ад’єктиви, котрі містять просторово-часові і модальні характеристики предмета, а також його відношення до дії, події.

6. Аналіз семантики компонентів, які входять у СА, показав, що перші компоненти належать до 17, а другі – до 18 семантичних груп. Виявлені семантичні класи перших і других компонентів СА свідчать про змістову, понятійну і тематичну різноманітність будівельної термінолексики. У цілому ж організовані в єдине ціле СА і стрижневий компонент виражають конкретне значення, доповнюючи і конкретизуючи один одного, роблячи термін «прозорим» і мотивованим.

7. Компоненти СА можуть виражати однорідні ознаки, що належать до одного й того ж семантичного класу, або різнорідні, які належать до різних семантичних класів. На цій підставі виділено 11 гомогенних і 25 негомогенних моделей СА, котрі характеризують закономірності поєднання і взаємодії компонентів СА в підмові будівництва і відкривають шлях до вивчення когнітивних механізмів, які лежать в основі виникнення подібних одиниць. Перші компоненти СА найчастіше передають ознаку, що сприймається зором або вказують на склад, матеріали, а також оцінну ознаку. Другі ж компоненти СА частіше вказують на дію або процес. Очевидно, що в цьому проявляється антропоцентричний чинник, особливості сприйняття, осмислення і категоризації людиною навколишнього світу.

8. У підмові будівництва виявлено більше 90 структурних моделей багатокомпонентних термінів, що містять складний ад’єктив. Серед них тільки за 6 моделями дво- і трикомпонентних словосполучень А^SN₁, А^SАN₁, АА^SN₁, N₁А^SN₂, А^SN₁N₂, А^SА^SN₁ утворюються терміни, частотність яких перевищує 1 %. Встановлено, що оптимальна кількість видових ознак, які виражаються простими і складними ад’єктивами, може коливатися в межах 2 – 3 ознак.

Значення багатокомпонентних словосполучень залежить від значення кожного із складників номінативного комплексу і є при цьому не просто сумою значень, а результатом інтеграції когнітивних процесів, які відбуваються під час побудови такого композиційного значення.

9. Дослідження когнітивно-ономасіологічних моделей бінарних словосполучень, побудованих за моделлю А^SN₁, дозволило встановити, що компоненти СА змістовно співвідносяться між собою й утворюють єдине концептуальне ціле. СА характеризує поняття, відображене ядром терміна, конкретизує і виділяє його відмінні риси. Когнітивно-ономасіологічне моделювання дозволило виявити типові конструкції мовних одиниць, які відображають базові категорії, прототипічна організація котрих передає характер когнітивної діяльності людини в галузі будівництва.

Здійснене дослідження свідчить про зростаючу активність процесу появи термінологічних словосполучень із СА, що зумовлено тенденцією до лінгвістичної економії, а також розвитком явища аналітизму в сучасній російській мові.