Тернавский А.Г. Обоснование приемов технологии выращивания огурца на вертикальной шпалере у Лесостепи Украины
Тип:
synopsis
summary:
ВІДОМОСТІ ПРО ОГІРОК ТА ЕЛЕМЕНТИ ТЕХНОЛОГІЇ ЙОГО ВИРОЩУВАННЯ (огляд літератури)
В огляді літератури висвітлено питання харчової цінності та господарське значення плодів огірка, походження, поширення та біологічні особливості рослин. Наведено переваги та недоліки технологій вирощування огірка і зокрема на вертикальній шпалері. Узагальнені положення окремих прийомів технології вирощування огірка вітчизняними та зарубіжними вченими. В процесі аналізу наукової літератури встановлено, що в зоні Лісостепу такі елементи технології вирощування огірка на шпалері, як: строки сівби насіння, схеми розміщення та густота рослин, застосування мульчування ґрунту за умов краплинного зрошення не підлягали вивченню та науковому обґрунтуванню. Це обумовило напрям і програму наших досліджень.
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Дослідження з обґрунтування прийомів технології вирощування огірка на вертикальній шпалері за умов краплинного зрошення проводили протягом 2004–2006 рр. на дослідному полі навчально-наукового та виробничого відділу Уманського державного аграрного університету, розташованому в Правобережному Лісостепу України.
Ґрунт дослідного поля – чорнозем опідзолений малогумусний важкосуглинковий на лесі. Вміст гумусу в орному шарі 3,5%. Ступінь насиченості ґрунту основами становить 91,4%, реакція ґрунтового розчину слабокисла (рН 6,0–6,1), гідролітична кислотність – 2,46 мг∙екв/100г ґрунту, вміст рухомих сполук фосфору – 119 мг/кг, обмінного калію – 101 мг/кг, азоту лужногідролізованих сполук – 64 мг/кг ґрунту.
Клімат Уманського агрогрунтового району помірно-континентальний, теплий. У зв’язку з нерівномірністю опадів та температури район відносять до зони нестійкого зволоження, що вимагає застосування зрошення промислових посівів овочевих рослин. За роки проведення досліджень спостерігалась значна мінливість метеорологічних показників відносно багаторічних даних у бік потепління на 0,8–1,1 ºС. Найменш сприятливі погодні умови були в 2004 р., що пов’язано з низькими середньодобовими температурами повітря на період сівба-сходи, висаджування та приживання розсади, що обумовило істотні зміни в продуктивності рослин огірка.
Рослини в досліді забезпечували вологою з допомогою системи краплинного зрошення. Система складається з таких основних елементів:
– водозабір (використовували штучну свердловину);
– насосно-фільтрувальне обладнання, яке включає насос, трубопроводи, бак для розчинення добрив та піщано-гравійний фільтр;
– система автоматизації;
– крапельні лінії з крапельницями. Довжина кожної лінії 100 м, діаметр трубок 1,5 см, вода подавалася під тиском 2 атмосфери, що обумовлено вбирною здатністю ґрунту. Крапельниці компенсовані, на лінії знаходяться одна від одної через 35 см, що обумовлено типом ґрунту.
Час роботи системи визначали за кількістю води, що витікала з однієї крапельниці на 1 м2, а кількість води, що подавалася на ділянку за один полив – за наявною і максимально допустимою вологістю ґрунту. До цвітіння рослин поливи починали проводити, коли рівень вологості ґрунту в зоні розміщення основної маси коренів рослин (0–40 см) знижувався до 70% НВ, а закінчували при рівні вологості ґрунту 80% НВ. У фазу плодоношення рослин рівні вологості ґрунту підвищували відповідно до 80 і 90% НВ. За роки досліджень у вегетаційний період проводили 19 поливів. Загальні витрати води за вегетаційний період склали 1444 м3/га. Поливна норма за один полив у середньому становила 76 м3/га.
Схеми досліджень складали з врахуванням мети досліджень. У досліді по підбору сортів та гібридів огірка на вертикальній шпалері для Лісостепу України варіантами були сорти Гейм, Джерело (Україна); гібриди Самородок F1 (Україна), Родничок F1 (Молдова), Вокал F1, Аякс F1, Кріспіна F1 (Голландія). За контроль було взято гібрид Самородок F1. У досліді з встановлення ефективних строків сівби насіння досліджували два строки – 25 квітня і 5 травня за вирощування гібридів Самородок F1, Родничок F1 та Вокал F1. Для встановлення ефективності схем розміщення і густоти рослини розміщували широкорядним способом за схемами 140х10 см (71,4 тис. рослин/га), 140х15 см (47,6 тис. рослин/га), 140х20 см (35,7 тис. рослин/га), а також за стрічковою схемою (140+20)х15 см (83,3 тис. рослин/га). За контроль прийнято схему розміщення 140×15 см з густотою рослин 47,6 тис./га. Визначення доцільності та ефективності мульчування ґрунту і вплив різних матеріалів на ріст, розвиток та врожайність рослин проводили з гібридом Самородок F1. За матеріали для мульчування використано плівку поліетиленову чорну, агроволокно чорне, деревну тирсу та солому пшениці. За контроль було прийнято варіант, де грунт не мульчували.
Повторність дослідів триразова, варіанти розміщено методом рендомізації. Площа дослідної ділянки становила 18,5 м2. Попередником у польових дослідах у перший рік була пшениця озима, у наступні роки – монокультура. Щороку з метою оздоровлення ґрунту і підвищення його родючості застосовували сидерат (гірчицю білу).
Технологічні заходи проводили відповідно до вимог культури і поставлених у дослідженнях питань. Догляд за рослинами полягав у систематичному розпушуванні ґрунту, підживленні рослин, видаленні бур’янів, формуванні рослин, періодичній заправці стебел у віконця шпалерної сітки, захисті рослин від шкідників і хвороб шляхом обприскування хімічними препаратами у відповідності з „Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до застосування в Україні”. Добрива вносили згідно норм, розрахованих балансово-розрахунковим методом. Фосфорні та калійні добрива вносили під основний і передпосівний обробіток, азотні застосовували методом фертигації у визначені строки.
Фенологічні спостереження включали такі фази: масові сходи, утворення першого і третього справжніх листків, початок росту головного стебла та формування бічних пагонів, цвітіння чоловічих і жіночих квіток, початок утворення плодів. Біометричні вимірювання: визначали висоту головного стебла, його діаметр, масу надземної частини, кількість листків та їх площу, кількість плодів на рослині. Облік врожаю проводили по мірі настання технічної стиглості плодів поділянково ваговим методом з визначенням товарної та нетоварної частини згідно вимог діючого стандарту ДСТУ 3247-95 „Огірки свіжі. Технічні умови”. Лабораторні дослідження включали визначення вмісту сухої речовини термогравіометричним методом (ГОСТ 13586.5-93); сухої розчинної речовини – за допомогою рефрактометра РПЛ–3 (ГОСТ 28562-90); цукру – фериціанідним методом (ГОСТ 8756.13-87); аскорбінової кислоти – за методом Муррі (ГОСТ 24556-89); нітратів – іонселективним методом за допомогою приладу ЕВ–74 (ГОСТ 5048-89); нітратного азоту в ґрунті NO3 – іонселективним методом за допомогою приладу ЕВ–74 (ГОСТ 26951-86); рухомих сполук фосфору та обмінного калію – за методом Чирікова (ДСТУ 4115-2002). Вологість ґрунту визначали термогравіометричним методом. Температуру ґрунту вимірювали ртутними ґрунтовими термометрами тричі на день. Одержані результати обробляли статистично методами дисперсійного і кореляційного аналізів (В.Ф. Мойсейченко, 1992) та з використанням комп’ютерної програми „Agrostat”. Економічну ефективність досліджених прийомів технології розраховували згідно фактичних витрат праці та коштів на вирощування врожаю. Біоенергетичну оцінку проводили за методикою О.С. Болотських, М.М. Довгаль (1999).
