ТИПОЛОГІЯ ТЕРМІНІВ СПОРІДНЕНОСТІ

summary

У Вступі визначаються об’єкт, предмет дослідження, використані методи і методики, а також мета та завдання роботи, її актуальність, теоретична та практична значущість.

1. Перший розділ “Термінологія спорідненості у типологічних дослід­женнях” присвячений розгляду теоретичних питань, пов’язаних з проблемою типологічної класифікації мов світу. У ньому проводиться огляд результатів по­передніх досліджень у галузі морфологічної та лексичної типології, аналізують­ся принципи опису морфологічної структури та методи семантичного аналізу слова взагалі та термінів спорідненості зокрема.

1.1. Морфологічна структура ТС як основа типологічної класифікації мов набору.

Морфологічна структура слова стала основним критерієм, на основі якого відбувалася типологічна класифікація мов набору. З погляду морфологічної структури ТС не було приділено належної уваги. Дослідження, які мають етнолінгвістичний характер, здебільшого присвячені одній-двом спорідненим мовам (А.А.Бурыкин, 1998, 1999, 2001; А.А.Маслов, 2001; М.О.Олікова, 1983; Л.А.Покровская, 1961, 1995 та ін.). Незбіг термінологічного апарату лінгвіс­тики та етнографії, а також необхідність урахування всіх існуючих способів утворення ТС не дає можливості повноцінного аналізу структурних особли­востей ТС і, тим більше, їхньої морфологічної класифікації. У дисертації ро­биться спроба заповнити цей недолік завдяки обсягу використаного матеріалу та застосуванню певних методів і методик лінгвістичного аналізу.

Особливістю ТС є можливість вираження певних рівнів спорідненості двома способами: безпосередньо терміном та описовим словосполученням, що деталізує значення ТС, пор., наприклад, англійське nephew ‘а) син брата, б) син сестри’ та brother’s son ‘син брата’, sister’s son ‘син сестри’. Наведені словоспо­лучення є лише заміною ТС та відповідно не можуть бути урахованими під час аналізу структурних особливостей ТС англійської мови. Такі варіанти норма­тивних ТС у спеціальній літературі називають кумулятивними (Г.В.Дзибель, 2001, 213). Вони поділяються на два види: дескриптивні та дефінітивні. Особливість дескриптивних ТС полягає в тому, що вони виступають як службові по відношенню до нормативного способу опису родичів і характери­зуються тим, що передають одну категорію спорідненості через дві чи декілька інших категорій. Дефінітивні терміни є єдиним можливим способом оформлення окремих рівнів спорідненості, в яких одна категорія спорідненості визначається через іншу, наприклад, російське двоюродный брат ‘a) син брата батька, б) син сестри батька, в) син брата матері, г) син сестри матері’; арабське ibn ‘син’ + a:mu ‘брат батька’ – ibn a:mu ‘син брата батька’. Таким чином, дослідженню підлягатимуть нормативні ТС та кумулятивні дефінітивні ТС, що є єдиним можливим способом передачі родинних стосунків у певній мові.

1.2. Семантичні особливості ТС. Лексичне значення слова традиційно тлумачать як певні набори ієрархічно пов’язаних змістових ознак, сем (Ш.Баллі; Е.Бенвеніст, 1974; Є.Курилович, 1962). Ієрархія таких ознак складає структуру лексичного значення, пор. визначення, яке стало класичним: “Під лексичним значенням слова зазвичай розуміють його предметно-речовинний зміст” (В.В.Виноградов, 1972, с.169; див. також Ю.Д.Апресян, 1974, с.69; В.А.Звегинцев, 1957, с.167; Т.Schippan, 1984, с.25-26; Н. Schmidt, 1986, с.16; та ін.). Що стосується найменування змістових ознак слова, то для їх називання вживаються різні терміни: компоненти значення, ноеми, семантичні множники, семи, семантичні диференційні ознаки. У пропонованій роботі обраний термін семантичні диференційні ознаки як найпоширеніший та семантично умотивова­ний (А.Гудавичус, 1973, с.27).

Диференційна семантична ознака виступає основною одиницею плану змісту ТС. Вона є відносно елементарною, має диференційні та інтегральні властивості (Е.Курилович, 1962; Ф.Растье, 2001; О.Н.Трубачов, 1988; та ін.).

У процесі аналізу семантики ТС різних етносів важливо не випускати із уваги особливості культурного життя відповідних народів, їх соціальну організацію, традиції та звички, які формувалися протягом тривалого часу. Саме ці компоненти є тим екстралінгвістичним фактором, що безпосередньо впливає на формування змістової сторони мовних одиниць.

1.3. Виходячи із кількості термінів, що входять до лексико-семантичної групи (ЛСГ) спорідненості кожної мови, було виділено 5 ступенів наповненості групи: І ступінь (10 – 19 ТС), ІІ ступінь (20 – 29 ТС), ІІІ ступінь (30 – 39 ТС), ІV ступінь (40 – 49 ТС) та V ступінь (50 – 60 ТС). За основу відліку було взято мінімальну кількість ТС, виявлену у гвінейській мові фанті (10 одиниць).

До І ступеня належать 14 мов набору, серед яких японська, рапануйська, гавайська, маорі, таїтянська, алівара, ваалюбал, джингілі, яральде, ашанті, фанті, тура, нівхська та юкагірська.

До ІІ ступеня належать 15 мов, а саме: англійська, німецька, французька, іспанська, башкирська, гагаузька, евенська, евенкійська, тагальська, чипевіан, оджибва, війот, крі, йурок, бамана.

До ІІІ ступеня належать 9 мов, серед яких російська, українська, осетинська, хінді, турецька, монгольська, калмицька, арабська та малагасійська.

До ІV та V ступенів належить по одній мові до кожного: відповідно корейська, до ЛСГ спорідненості якої входить 41 ТС, та китайська – 60 ТС.

2. У другому розділі “Структурні типи термінів спорідненості” розглядається морфологічна структура ТС, виділяються усі можливі структурні типи, на підставі яких проводиться типологічна класифікація ТС та формулюються типологічні узагальнення імовірнісного характеру.

У мовах набору реально існують 6 типів ТС (див. табл. 1).

2.1. Кореневі ТС можуть бути 2 типів: семантично непохідні та семан­тично похідні (див. п.п. 2.1.1 та 2.1.2).

2.1.1. Кореневі семантично непохідні ТС є iсторично сформованими самостiйними лексичними одиницями, що не можуть бути розкладенi на окремi значущi компоненти. Такі терміни відзначені у всіх мовах набору, наприклад, російське отец ‘батько’, німецьке Vater ‘батько’, турецьке baba ‘батько’.

2.1.2. ТС утворені шляхом семантичної деривації зустрічаються у 16 мовах набору (у російській, українській, німецькій, французькій, іспанській, осетинсь­кій, турецькій, башкирській, гагаузькій, калмицькій, евенській, евенкійській, гавайській, маорі, таїтянській, бамана). Такі ТС позначають кровних родичів першого низхідного покоління (гагаузьке оол ‘а) хлопчик, юнак, б) син’; кыз ‘а) дівчинка, дівчина, б) дочка’) або родичів за шлюбом нульового покоління (гагаузьке ир ‘а) чоловік (доросла людина чоловічої статі); б) чоловік (подружжя чоловічої статі)’, кары ‘а) жінка, б) дружина’).

2.2. Афіксні ТС. В утворенні ТС можуть брати участь конкретні види афіксів чи їх комбінації: а) суфікс (моно- та бісуфіксні ТС: німецьке Schwager ‘а) чоловік сестри, б) брат дружини, с) брат чоловіка’ – Schwägerin ‘а) дружина брата, б) сестра чоловіка, в) сестра дружини’ (-in – суфікс жіночого роду); ваалюбал mudumdar ‘син’ – mudumdargan ‘дочка’ (-dar – суфікс чоловічого роду, -gan – суфікс жіночого роду)), б) префікс (моно- та біпрефіксні ТС: ко­рейське мо ‘мати’ – симо ‘мати чоловіка’ (си-, префікс, що позначає родичів за чоловіком). Усього в мовах, що розглядаються, було зафіксовано п’ять типів утворення афіксних ТС (див. табл. 1, п. 2). Найпродуктивнішим є утворення за допомогою моносуфіксації, яке зустрічається у 16 мовах набору із 24, у яких відзначені афіксні ТС.

2.3. ТС-композити. Виходячи із типу основ, що складають слово, було виділено 4 типи ТС-композитів (див. табл. 1, п. 3). Найпродуктивнішим є утво­рення ТС-композитів шляхом поєднання двох іменнників, яке зустрічається у 18 мовах набору з 19, де відзначені ТС-композити: башкирське кайн ‘узагаль­нений термін спорідненості через шлюб’ + атай ‘батько’ – кайнатай ‘а) батько чоловіка, б) батько дружини’. У деяких мовах можливе формування ТС кількома способами (німецька, деякі тюркські, корейська, китайська, бамана).

2.4. Афіксні композити зустрічаються у двох мовах набору: корейській (ве- префікс, що утворює ТС, для позначення родичів по лінії матері або дочки + сук ‘брат або сестра одного із батьків’ + пу ‘батько’ – весукпу ‘брат матері’) та німецькій (ur- префікс, що позначає віддаленість на одне покоління + gross ‘великий’ + Vater ‘батько’ – Urgrossvater ‘прадід’).

2.5. Редупліковані ТС зустрічаються у шести мовах набору: осетинській, хінді, калмицькій, японській, ашанті та фанті (ашанті na ‘мати’ – nana ‘a) дід, б) бабка, в) онук, г) онука’).

2.6. ТС, виражені словосполученнями, є комбінацією двох або більше кореневих ТС, пов’язаних атрибутивними відношеннями, наприклад, арабське ibn akhi ‘син брата’.

ТС-словосполучення зустрічаються у 12 мовах набору: слов’янських, іспанській, осетинській, хінді, монгольських, тунгусо-манчжурських, арабській, китайській та ашанті (див. табл. 1).