Тодика О.Ю. Вибори в парламенти країн СНД (порівняльно-правовий аспект)

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовується актуальність обраної теми, суть дослідження, його об`єкт і предмет, мета та завдання, характеризуються його методологічна основа та теоретична база, наукове і практичне значення одержаних результатів, визначається структура дисертації, формулюються основні положення, які виносяться на захист.

Розділ 1. “Теоретико-методологічні питання виборів до парламентів країн СНД” складається із чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Методологічні засади і політико-правові аспекти парламентських виборів” зазначається, що методологічною базою наукового дослідження виборів до парламентів країн СНД є діалектичний підхід, при якому інститут виборів розглядається як такий, котрий постійно змінюється, розвивається під впливом різних чинників, що тільки комплексне застосування системного, історичного, порівняльно-правового, статистичного, соціологічного, формально-логічного й інших методів дослідження дає змогу на належному науковому рівні проаналізувати інститут парламентських виборів. Робиться висновок, що наукова методологія – це застосування зумовленої діалектичним методом сукупності відповідних теоретичних принципів, логічних прийомів і конкретних способів аналізу інституту парламентських виборів, яка створює можливість розглянути цей інститут не тільки в статиці, а й у динаміці розвитку.

Зазначається, що порівняльно-правовий метод  забезпечує виявлення загальних тенденцій становлення та розвитку інституту парламентських виборів, проблем і труднощів, котрі виникають у виборчому процесі, дає змогу враховувати як позитивний, так і негативний досвід правового регулювання виборів, практики реалізації виборчого законодавства, системний метод - розглянути виборчий процес як сукупність взаємопов`язаних його стадій, історичний – проаналізувати становлення й розвиток інституту виборів, соціологічний - спрогнозувати можливість перемоги тих чи інших партій, виборчих блоків як у регіонах, так і в країні в цілому, виявити громадську думку щодо практики виборів, статистичний – визначити тенденції виборчого процесу, підтримку чи навпаки – не сприйняття населенням програм і дій відповідних політичних партій, рівень політичної активності громадян.

Виходячи із місця і ролі парламентів в державному механізмі країн СНД, робиться висновок, що парламентські вибори мають особливе значення як у державно-правовому, так і в політичному аспекті для формування правової державності і громадянського суспільства цих країн. Ці вибори – яскравий прояв народовладдя, установчої влади народу, реалізації виборчих прав громадян. Демократичний потенціал законодавства про вибори у парламенти визначається конституційним положенням про особливу соціальну цінність людини і громадянина, їхніх прав і свобод, у тому числі у політико-правовій галузі. Зазначається, що норми конституцій країн СНД насамперед визначають демократичну спрямованість законодавства про вибори до парламентів.

У країнах СНД у сфері парламентських виборчих правовідносин відбувається процес становлення державної правової політики, зорієнтованої  на забезпечення виборчих прав громадян, їх активну участь у політико-правових процесах, на формування дієздатних парламентів. Актуальними в цій політиці є: а) визначення  оптимальної виборчої системи; б) подальше вдосконалення виборчого законодавства; в) підвищення рівня правової культури суб`єктів виборчого процесу; г) забезпечення законності парламентських виборів. Державній правовій політиці в цій сфері відносин не вистачає стабільності, системності, наукової обгрунтованості, спрогнозованості, що зумовлюється цілою низкою негативних чинників.

У підрозділі 1.2 “Поняття виборів, виборчого права і виборчого законодавства” досліджено та проаналізовано погляди вітчизняних та зарубіжних учених щодо  понятійного апарату в аспекті парламентських виборів. Зазначається, що однією з позитивних тенденцій правової регламентації парламентських виборів в останні роки є те, що законодавець безпосередньо  у виборчих законах намагається визначити відповідні поняття. У дисертації поняття виборів до парламентів країн СНД подається як безпосереднє волевиявлення громадян цих країн із метою формування вищих органів законодавчої влади шляхом голосування. Вибори забезпечують відтворення й оновлення парламентів у країнах СНД на демократичних засадах. Виборче право в об`єктивному змісті розглядається як система правових норм, регулюючих порядок формування парламентів у країнах СНД, а  суб’єктивному -  як право громадян цих країн обирати і бути обраними  до їхніх парламентів.

Робиться висновок, що виборче  право в об`єктивному змісті  - це генеральний правовий інститут, складовими елементами якого є інститут виборів до парламенту. У кожній  країні СНД інститут парламентських виборів – це сукупність норм конституції, виборчих законів (кодексів), підзаконних нормативно-правових актів, регулюючих різні стадії виборчого процесу. В основі цього інституту є норми конституцій і законів (кодексів) про вибори. Вони - базові в регламентації виборчих правовідносин. Цей інститут має свою специфіку, яка проявляється насамперед у тому, що він зазнає суттєвого впливу норм міжнародного права, і переважна більшість його норм – це процесуальні норми.  Це має суттєве значення для забезпечення законності виборчого процесу і реалізації виборчих прав громадян.

У підрозділі 1.3 “Функціональна характеристика інституту парламентських виборів”зазначається, що вибори до парламентів країн СНД реалізують такі загальносоціальні функції: інструментальну; легітимації влади парламенту; представництва інтересів різних соціальних угрупувань; контрольну; консолідуючу; мобілізуючу; комунікативну; політичної соціалізації громадян; соціального компромісу. Виборче право і виборче законодавство виконують спеціальні (юридичні) функції, до яких належать регулятивна (статична та динамічна) й охоронна. Формами прояву цієї функції є інформаційна, орієнтаційна і правового регулювання. Акцентується, на тому, що на реалізацію функцій виборів до парламентів країн СНД впливають: якість нормативно-правового регулювання виборчого процесу; рівень правової культури суб`єктів виборчих правовідносин; наявність або відсутність сталих демократичних традицій проведення виборів. Нормативне забезпечення реалізації функцій парламентських виборів базується на нормах конституцій, виборчих законів (кодексів), підзаконних нормативно-правових актів.

У підрозділі 1.4 “Проблеми становлення сучасної системи парламентських виборів у країнах СНД” зазначається, що в законодавстві і в юридичній літературі відсутнє єдине визначення поняття виборчої системи, що пошук оптимальної виборчої системи по виборах до парламентів має суттєве значення для забезпечення легітимності парламентів у країнах СНД, реалізації народовладдя. У дисертації виборча система по виборам до парламентів країн СНД в широкому розумінні визначається як сукупність відносин як врегульованих, так і не врегульованих нормами права, за допомогою яких формується їхній склад, а у вузькому – як сукупність встановлених законодавством правил, принципів, критеріїв, за допомогою яких визначаються результати парламентських виборів. Пропонується встановити виборчу систему по виборам до Верховної Ради України і Державної Думи Російської Федерації, при якій мажоритарну систему відносної більшості замінити на мажоритарну систему абсолютної більшості, а списочний принцип формування і розподілу місць усередині партійного списку замінити на голосування із використанням преференційного вотуму. Оптимізація виборчої системи по виборах до парламентів країн СНД має бути також спрямована на гідне представництво жінок у парламентах.

Другий розділ  “Становлення і розвиток законодавства про вибори до парламентів країн СНД і проблеми його реалізації” складається із 4 підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Етапи і тенденції становлення і розвитку законодавства про вибори до парламентів” зазначається, що виборче законодавство про вибори до Верховних Рад союзних  республік колишнього СРСР пройшло кілька етапів. При цьому перший етап – етап диктатури пролетаріату – характеризувався: а) не загальним, не рівним, не прямим виборчим правом; б) регламентацією виборів не законами, а підзаконними нормативно-правовими актами; в) відсутністю системи виборчих комісій; г) несформованістю системи судового захисту виборчих прав громадян; д) наявністю специфічних форм контролю за виборчим процесом з боку партійних і репресивних державних органів. Другий етап характеризувався: а) введенням демократичних принципів виборів; б) впровадженням відповідності виборчого законодавства республік загальнофедеральному законодавству; г) зняттям багатьох виборчих цензів, котрі існували раніше; д) введенням системи виборчих комісій; є) врегулюванням виборчих правовідносин підзаконними актами; ж) наявністю у Президій Верховних Рад союзних республік і у виконкомів місцевих рад значних повноважень із організації і проведення виборів. Третій етап становлення і розвитку парламентських виборів характеризується: а) суттєвою демократизацією виборчого процесу; б) впровадженням реальної змагальності виборів; в) збільшенням кола суб`єктів, що отримали право висунення кандидатів у народні депутати; г) введенням системи судового  захисту виборчих прав громадян; д) впровадженням чіткіших процедур проведення виборів; є) ґрунтовнішим закріпленням на конституційному рівні інституту виборів до парламентів.

Основними тенденціями розвитку законодавства про вибори до вищих органів державної влади союзних республік у радянський період були: а) поступова демократизація виборів; б) перехід від підзаконного нормативно-правового регулювання виборчого  процесу до його внормування актами законодавчого рівня; в)  ґрунтовніша регламентація від етапу до етапу виборчих процедур; г) забезпечення відповідності норм республіканського виборчого законодавства загальнофедеральному законодавству; д) поступове введення системи виборчих комісій на чолі з центральними виборчими комісіями; є) впровадження системи судового захисту виборчих прав громадян.

У підрозділі 2.2. “Фактори становлення і розвитку сучасного законодавства про вибори до парламентів країн СНД” зазначається, що на виборче законодавство суттєво впливають економічні, політичні, духовні, організаційні чинники, рівень правової культури розробників законів, законодавця, політичний режим в країні. Характерними його рисами і тенденціями є: його нестабільність, високий динамізм; залежність від коливань політичного процесу і політичного режиму в країні; орієнтація на міжнародні виборчі стандарти; оптимальне врахування вітчизняного і зарубіжного досвіду регулювання виборчих правовідносин; збільшення у нормативному масиві парламентського виборчого законодавства процесуальних норм; орієнтація законодавства на гарантування виборчих прав громадян, у тому числі за допомогою судових органів. Суттєве значення в становленні цього законодавства має те, що цей процес здійснюється в країнах, які здобули свою незалежність, є суверенними, і, відповідно, самостійно визначають своє законодавство про вибори до парламентів. Його становлення і розвиток у кожній із країн СНД має як загальні риси, так і свою специфіку, яка зумовлюється історичними, політичними та іншими чинниками.

У підрозділі 2.3. “Законодавство про вибори до парламентів країн СНД в аспекті міжнародних виборчих стандартів” зазначається, що формування сучасного законодавства про вибори до парламентів країн СНД відбувається під впливом міжнародних виборчих стандартів. Національне виборче законодавство в країнах СНД в цілому відповідає цим стандартам. На думку автора, позитивними наслідками їх впровадження є: демократизація політико-правових процесів; намагання законодавця за нових умов реально втілити на практиці конституційний принцип народовладдя; забезпечення політичної та ідеологічної багатоманітності. Міжнародні виборчі стандарти не виключають і деяких обмежень при використанні громадянами виборчих прав. Робиться висновок, що ці стандарти ще не  усталені, що вони, як і національне виборче законодавство, розвиваються і змінюються під впливом відповідних чинників. Підтримується пропозиція про необхідність прийняття Європейської Конвенції виборчих стандартів. Оптимальному застосуванню у національній виборчій системі міжнародних виборчих стандартів у країнах СНД, на думку автора, перешкоджають: низький рівень політико-правової культури суб`єктів виборчих правовідносин; хиби законодавства про вибори до парламентів; неякісне врегулювання в процесуально-процедурному аспекті певних стадій виборчого процесу; значні порушення виборчого законодавства, в тому числі через застосування “брудних” виборчих технологій і так званого “адміністративного ресурсу”.

У підрозділі 2.4 “Специфіка виборчих правовідносин і проблеми реалізації законодавства про вибори  до парламентів країн СНД” дається характеристика правовідносин про виборах до парламентів, їх визначення, підкреслюються  їхні особливості, роль і значення для державотворчого процесу, тенденції розвитку на сучасному етапі. Зазначається, що в механізмі правового регулювання виборів до парламентів країн СНД правовідносини займають центральне місце, оскільки через них виборче законодавство отримує конкретне соціальне наповнення і реалізується в поведінці учасників виборчого процесу. Автором дається стисла характеристика головним суб`єктам виборчих  правовідносин, визначення об`єкту і змісту правовідносин, класифікація виборчих  правовідносин за різними ознаками. Робиться висновок, що правовідносини про вибори до парламентів країн СНД є різновидом конституційно-правових відносин і мають свою специфіку, зумовлену характером виборів законодавчих органів. Зазначається, що парламентські виборчі правовідносини виникають на базі норм конституцій і виборчого законодавства цих країн, перебувають під охороною держави і за необхідності забезпечуються державним примусом, реалізуються на основі суб`єктивних прав та юридичних обов`язків суб`єктів виборчих правовідносин, носять вольовий характер, виникають, змінюються і припиняються на основі відповідних юридичних фактів. Зазначається, що правовідносини по виборах до парламентів країн СНД мають свою внутрішню структуру, яка зумовлюється їх природою як публічно-правових відносин, котрі  складаються у зв`язку з ротацією і передачею влади в результаті парламентських виборів.

Підкреслюється, що виборчі комісії ще не зайняли свого гідного місця у виборчому процесі, і це зумовлене такими негативними чинниками: а) недостатньою врегульованістю у процесуально-процедурному аспекті форм і методів їхньої діяльності; б) низьким рівнем правової культури членів комісій, особливо дільничних; в) недостатнім фінансуванням виборчих комісій; г) тиском на роботу комісій різного рівня з боку державних інституцій, політичних партій, органів місцевого самоврядування, втручання в їхню діяльність.

У роботі акцентується увага на необхідності вдосконалення Закону України “Про вибори народних депутатів України”, робиться висновок про можливість та необхідність прийняття виборчих кодексів як в Україні, так і в Російській Федерації. Кодифікація виборчого законодавства розглядається як стратегічний напрямок його розвитку і вдосконалення в країнах СНД. Пропонується ввести реєстр виборців, що мало би суттєве значення для запобігання порушень результатів виборів. У роботі аналізуються основні порушення законодавства про вибори до парламентів в країнах СНД, даються пропозиції по забезпеченню законності проведення виборів.