ТРАНСФОРМАЦІЯ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ В УМОВАХ РОЗШИРЕННЯ ЄС Статья

Актуальність теми. Характерною рисою сучасного етапу розвитку світового господарства є інтенсифікація глобалізаційних процесів, невід’ємною складовою яких виступає міжнародна міграція робочої сили. Зростання масштабів, переорієнтація векторів міжнародних міграцій вимагають від урядів країн-реципієнтів, донорів та країн транзиту робочої сили більш глибокого вивчення соціально-економічних ефектів, перегляду основних засад і практики управління цим явищем. Асиметрія режимів руху капіталу, товарів, послуг і людських ресурсів породжує дискусії щодо необхідності лібералізації міжнародної міграції на зразок світової торгівлі.

Сучасні реалії економічного та соціального розвитку Європейського Союзу (ЄС) вимагають від держав Західної Європи трансформації усталеної моделі міграційної політики, зміни підходів до сприйняття явища імміграції, та власне, іммігрантів. Демографічні тенденції, пов’язані зі старінням економічно активного населення, структурні зрушення в економіці, що передбачають якісно нові характеристики робочої сили, необхідність зміцнення конкурентних позицій ЄС на світовій арені свідчать про стратегічну роль імміграційного чинника у вирішенні зазначених проблем і зумовлюють актуальність наукового осмислення міграційної політики як окремих країн, так і узгодженої міграційної політики Союзу. Дослідження міграційної політики актуалізується також у зв’язку із зовнішньополітичним курсом нашої держави та визнанням міграційних аспектів невід’ємною складовою майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Різноманітні аспекти міграційної політики держави знайшли відображення у працях зарубіжних учених Ф. Бовенкерка, Т. Боері, М. Кастельса, С. Кастла, Г. Козака, М. Мікіч, Р. Мюнза, М. Пайора, Т. Хаттона (економічний напрям досліджень); Р. Брубейкера, Х. Лайтнер, Г. Куртена, Ж. Моней (культурологічні підходи); М. Вайнера, К. Джоппке, А. Зольберга, Р. Козловські, В. Корнеліуса, Е. Мейєрса, Д. Пападеметріу, С. Сассен, Я. Сойсал, М. Тейтельбаума, Г. Фрімена, Т. Хаммара, Дж. Холіфілда (дослідження політологічного напряму). Проблематиці формування та реалізації міграційної політики присвячені роботи науковців з країн СНД М. Денисенка, Ж. Зайончковської, І. Івахнюк, В. Іонцева, Л. Карачуріної, В. Мукомеля, Л. Рибаковського, Н. Сорокіної, І. Цапенко, О.Чудіновскіх та ін.

З-поміж вітчизняних науковців вагомий внесок у концептуалізацію міжнародної міграції робочої сили та механізм її регулювання зробили В. Будкін, А. Гайдуцький, Е. Лібанова, Л. Лісогор, Ю. Макогон, О. Малиновська, А. Мокій, С. Пирожков, О. Позняк, А. Поручник, І. Прибиткова, О. Рогач, М. Романюк, А. Румянцев, В. Трощинський, А. Філіпенко, С. Чехович, І. Школа, О. Шнирков.

Водночас недостатньо розробленими залишаються питання систематизації теоретико-методологічного апарату міграційної політики, дослідження перспектив лібералізації міжнародної міграції робочої сили, координації спільної міграційної політики ЄС, оцінки інституційних, соціально-економічних детермінант трансформації імміграційної політики країн Західної Європи, формулювання механізмів оптимальної взаємодії України і ЄС у галузі управління міжнародними міграціями. Необхідність поглибленого аналізу і розв’язання зазначених проблем зумовила вибір теми дисертації, визначила її завдання і зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до планової наукової теми «Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір», яка є складовою загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» (ДР №06БФ048-01) у рамках комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми сталого державного розвитку України» (2006 – 2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз концептуальних засад міграційної політики, розкриття передумов і механізму трансформації міграційної політики країн Західної Європи, оцінка соціально-економічних вимірів трансформаційних процесів та виявлення оптимального формату співпраці України і ЄС у контексті нової міграційної політики.

Досягнення поставленої мети передбачало розв’язання таких завдань:

- розкрити сутність та економічний зміст міграційної політики, визначити її структуру й інструменти реалізації;

- здійснити порівняльний аналіз теоретичних підходів до політики імміграційного контролю для виявлення і систематизації чинників формування імміграційної політики держави;

- дослідити механізми управління міграцією на міжнародному рівні та можливості застосування досвіду лібералізації світової торгівлі у міграційній сфері;

- проаналізувати передумови та напрями трансформації міграційної політики у країнах Західної Європи;

- виявити специфіку інституційних перетворень у процесі трансформації міграційної політики країн Західної Європи;

- обґрунтувати необхідність поглиблення координації та формування спільної міграційної політики ЄС;

- довести пріоритетність заходів інтеграції іммігрантів на основі оцінювання соціально-економічної складової трансформації імміграційної політики досліджуваних країн;

- запропонувати рекомендації щодо оптимізації співробітництва України та ЄС у галузі регулювання зовнішніх міграцій.

Об’єктом дослідження є міграційна політика, пов’язана з міждержавним переміщенням робочої сили та її інтеграцією в місцеве соціально-економічне та політичне середовище.

Предметом дослідження є процес трансформації міграційної політики в країнах Західної Європи.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано широкий спектр методів наукового дослідження: системний та метод узагальнення (при дослідженні природи міграційної політики у підрозділі 1.1); методи аналізу та синтезу (при порівнянні та класифікації теоретичних підходів до політики імміграційного контролю, визначенні чинників формування державної імміграційної політики – підрозділ 1.2); історико-логічний (при дослідженні основних моделей регулювання міжнародних міграційних переміщень – підрозділ 1.3., при вивченні передумов та напрямів трансформаційних процесів європейської міграційної політики – підрозділи 2.1, 2.2 і 2,3); методи кількісного та якісного аналізу (при дослідженні міграційної динаміки в країнах Західної Європи – підрозділ 3.1, при порівнянні показників функціонування ринку праці країн ЄС – підрозділ 3.2); структурно-логічний (при формулюванні методичних рекомендацій щодо механізмів максимізації позитивних наслідків від імміграції в країнах Західної Європи – підрозділ 3.2, та оптимізації співпраці у сфері регулювання міграції між Україною та ЄС – підрозділ 3.3); кореляційний аналіз (при виявленні ступеня взаємозв’язку обсягів імміграції, рівня безробіття, ВВП, витрат на соціальний захист – підрозділ 3.2); методи графічної інтерпретації даних (при узагальненні та візуалізації результатів дослідження).

Статистичною та фактологічною базою дисертаційної роботи слугували аналітичні матеріали і статистичні дані Європейської Комісії, Міжнародної організації з міграції, Міжнародної організації праці, Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, Інституту міграційної політики (Вашингтон), Організації економічного співробітництва і розвитку, Світового банку, Світової організації торгівлі, Організації об’єднаних націй, Державного комітету статистики України, наукові праці зарубіжних і вітчизняних учених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у адаптації загально-економічного теоретико-методологічного апарату до аналізу міграційної політики та системному дослідженні процесу трансформації імміграційної політики в країнах Західної Європи. Найвагомішими результатами, що відображають наукову новизну дисертаційної роботи, є такі:

уперше:

- систематизовано чинники формування імміграційної політики держави, до яких віднесені: по-перше, загальносвітові процеси (цикли ділової активності, фінансово-економічні кризи, діяльність міжнародних організацій, збройні конфлікти/війни, спільні міграційні виклики); по-друге, зовнішньополітичні та зовнішньоекономічні чинники (геополітичне положення, участь у міжнародних інтеграційних об’єднаннях, міжнародні угоди, зовнішньополітична стратегія, торговельний режим, рівень зовнішньоекономічної рівноваги (платіжний баланс, обмінний курс), участь у військово-політичних блоках); по-третє, внутрішні соціально-економічні чинники (структура економіки, модель економічного зростання, характер соціальної політики, густота та віковий склад населення, тип приймаючого суспільства, державна ідеологія); по-четверте, різновид міграції (постійна, тимчасова, трудова, нелегальна тощо);

- обґрунтовано пріоритетність політики інтеграції іммігрантів і членів їхніх родин у країнах Західної Європи. На основі дослідження основних показників економічної активності іммігрантів і громадян приймаючих країн та кореляційного аналізу обсягів імміграції, рівня безробіття, ВВП і витрат на соціальний захист у найбільших країнах-реципієнтах робочої сили (Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Франції) виявлено, що імміграція відіграє вирішальну роль у подоланні дефіциту трудових ресурсів, зростанні ВВП, а її негативні соціально-економічні наслідки спричиняються, головним чином, ізоляцією іммігрантів від населення приймаючої країни;

- доведено необхідність скоординованих дій країн-членів ЄС з питань формування спільної міграційної політики за допомогою адаптації сценаріїв некооперативної гри Неша-Курно і Штакельберга, та діаграми Хамади до сфери міжнародної імміграційної політики. Встановлено, що за умови координації зусиль можливе зростання добробуту у всіх залучених до співпраці країнах;

удосконалено:

- розкриття теоретичної сутності поняття «міграційна політика», під якою розуміється комплекс заходів, що ґрунтуються на соціально-економічних та демографічних потребах країни, які держава й суспільні інститути реалізують з метою управління міграційними потоками, забезпечення належних умов для гармонійного співіснування громадян і мігрантів, сталого соціально-економічного розвитку. Зокрема, визначено структуру імміграційної політики, що відображається у її поділі на зовнішню сферу імміграційного контролю (регулювання імміграційних потоків) і внутрішню – пост-імміграційну політику (сферу прав та інтеграції);

- класифікацію теоретичних підходів до політики імміграційного контролю, що згруповані за домінантними ознаками, серед яких: економічна конкуренція, культурні протиріччя між корінним населенням й іммігрантами, політичні аспекти (дослідження з позицій партійної політики, державної, і міжнародних відносин). Це дозволило сформувати інструментарій регулювання сучасних міграційних процесів;

дістали подальшого розвитку:

- дослідження перспектив застосування досвіду лібералізації світової торгівлі у сфері регулювання міжнародної міграції. Визначено, що міжнародна міграція є недостатньо глобалізованою порівняно з міжнародним рухом товарів, послуг та капіталу, а здобутки від її лібералізації здатні перевищити виграші від лібералізації зазначених галузей. Разом з тим, обґрунтовано недоцільність укладання Генеральної угоди з руху осіб та функціонування системи багатосторонніх угод з міжнародної міграції на кшталт ГАТТ/СОТ, передовсім, через проблематичність дотримання принципу взаємних поступок у зв’язку з асиметрією інтересів країн-донорів, реципієнтів та країн транзиту мігрантів;

- визначення механізмів максимізації позитивних наслідків імміграції в країнах Західної Європи. Зокрема, розробка спільної середньо- та довгострокової міграційної політики; удосконалення механізмів відбору мігрантів з урахуванням їхніх професійних навичок та здатності інтегруватися у приймаюче суспільство; включення гендерного аналізу у процес формування міграційної політики; сприяння обізнаності громадськості з питань трудової імміграції; виважене планування пост-імміграційних заходів;

- рекомендації щодо розвитку співробітництва України та ЄС з питань регулювання міжнародної міграції на сучасному етапі. Сформульовано шляхи оптимізації такої співпраці: 1) з питань візової політики; 2) у сфері реадмісії та формування реадмісійного простору; 3) у контексті укладання нової поглибленої Угоди про асоціацію, міграційна складова якої повинна включити положення щодо поширення принципу недискримінації та гарантій соціального забезпечення на членів родин українських працівників-мігрантів, які легально проживають на території ЄС; гарантії безперешкодного доступу таких осіб на європейський ринок праці тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні висновки і рекомендації дисертаційної роботи мають практичне значення і були впроваджені в діяльності державних органів законодавчої та виконавчої влади, що підтверджується довідками Комітету з питань європейської інтеграції Верховної Ради України (довідка № 04-18/16-681 від 16.10.2008 р.) і Департаменту Європейського Союзу Міністерства закордонних справ України (довідка №311/36-110/1-1843 від 18.09.2008 р.). Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження використано у навчальному процесі кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисциплін «Міжнародні економічні відносини», «Проблеми інтеграції України в ЄС», «Теоретичний семінар «Актуальні проблеми світового господарства і МЕВ» » (довідка № 214-34 від 29.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Наукові положення і висновки, викладені в дисертації і публікаціях, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дослідження були оприлюднені й обговорювалися на засіданнях кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та шістнадцяти науково-практичних конференціях: Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (3 березня 2006 р., м. Київ); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації» (20-21 квітня 2006 р., м. Сімферополь); III Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (18-19 травня 2006 р., м. Луцьк); III Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку прикордонних територій та їх участі у інтеграційних процесах» (12-13 жовтня 2006 р., м. Луцьк); XIV міжнародній науково-практичній конференції «Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи» (19-20 жовтня 2006 р., м. Київ); конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (24 жовтня 2006 р., м. Київ); II Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Особливості інтеграції України в світовий економічний та політико-правовий простір» (8 грудня 2006 р., м. Маріуполь); П’ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (2 березня 2007 р., м. Київ); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Глобальна економіка як сучасний етап співробітництва країн» (26-27 квітня 2007 р., м. Чернівці); IV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців «Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво» (17-18 травня 2007 р., м. Луцьк); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика» (11-12 жовтня 2007 р., м. Дрогобич); конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (18 жовтня 2007 р., м. Київ); XV науково-практичній конференції «Економіка України в системі глобального поділу праці» (15-16 листопада 2007 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (14 грудня 2007 р., м. Київ); науково-практичній конференції до 90-річчя української дипломатії «Дипломатія України: історія та сучасність» (20 грудня 2007 р., м. Київ); V Ювілейній міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика економіки і підприємництва» (5-7 травня 2008 р., м. Алушта).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені автором у 15 наукових працях загальним обсягом 4,1 д.а., з яких 5 – у фахових наукових виданнях (2,6 д.а.), 10 – матеріали доповідей за результатами науково-практичних конференцій (1,5 д.а.).

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Основний зміст дисертації викладено на 188 сторінках і містить 19 таблиць та 34 рисунки. Список використаних джерел включає 246 найменувань на 27 сторінках, 4 додатки розміщені на 17 сторінках.