Трансформація структури людської діяльності у сучасному господарському розвитку Статья

Актуальність теми. Історія розвитку людства свідчить, що її джерелом є діяльність людини, котра прагне до постійного вдосконалення умов свого проживання, а тому постійно шукає нові шляхи задоволення цього прагнення. В ході історичного розвитку змінювалися засоби виробництва, виробничі відносини, а також і сама людина. Полем цих змін була не лише природа як середовище, звідки людина брала необхідні ресурси та ідеї, але й сама людська діяльність, завдяки якій змінювалася природа, а одночасно й людина, її світосприйняття і світогляд, форми і методи обробки природи, тобто технології.

У сучасній економічній науці прийнято розрізняти дві сторони людської діяльності: предметно-речову і вартісну. Перша стосується предметів праці і засобів виробництва, а також його продуктів, що представлені у матеріальних речах. Друга сторона відображає суспільний характер виробництва через вартість створених у ньому продуктів. Вартісна сторона суспільного виробництва є ідеальною за своєю суттю і її розуміння пов’язане з двома головними підходами до аналізу виробничої діяльності. Перший прийнято називати марксистським: він базується на теорії трудової вартості, де в центрі уваги знаходиться процес створення вартості продукту працею людини. Другий підхід пов’язаний з маржиналізмом і його суть зовсім інша: він виходить з корисності товару для споживача, тобто головною є суб’єктивна оцінка товару, а також і затрат праці, що стоять за конкретним товаром.

Проте, як би не відрізнялися ці підходи, загальним для них є те, що вони обидва признають працю, виробничу діяльність людини як джерело виробництва товарів і послуг. Тому проблема синтезу вказаних двох підходів, на потребу якого вказують сьогодні багато вчених, може бути вирішена лише на основі глибокого і всебічного дослідження людської діяльності як цілісного суспільного феномену, що лежить в основі розвитку самої людини і суспільства.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Різні аспекти людської діяльності досліджувалися практично усіма вітчизняними і закордонними вченими-економістами, тому що економіка, економічна діяльність є більш конкретною формою людської діяльності, котра у широкому сенсі співпадає з самим господарством. Економіка – це специфічна форма людської діяльності у межах економічної цивілізації. Разом з тим слід вказати, що серед усіх вчених-економістів є й такі, які прямо досліджували саме людську діяльність як цілісний соціально-економічний феномен. Це, насамперед, класики економічної теорії У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, Ф. Кене, Л.ф. Мізес, К. Маркс, Ф. Енгельс, Дж. Ст. Мілль, А. Маршалл, Й. Шумпетер, Р. Барр, М. Туган-Барановський, О. Чаянов, В. Ойкен, Ф. Хайек та інші. В сучасній науці серед тих дослідників, котрі аналізують господарську діяльність людини з точки зору її цілісності, слід назвати В.В. Броницьку, А.В. Бузгаліна, А. Гальчинського, В.М. Гейця, Г.М. Григоряна, А.В. Грималюка, М.Г. Делягіна, В.Я. Єльмеєва, Г.В. Задорожного, А.І. Колганова, Л.В. Лєскова, В.І. Мазура, Ю.М. Осіпова, О.С. Панаріна, В.М. Тарасевича, А.А. Чухна, Л.І. Яковенко та інших.

Однак, поки що не можна стверджувати, що зараз уже створена наукова концепція людської діяльності, котра відображає цілісність господарювання сучасної людини з точки зору смислу її життєдіяльності та зміни природного середовища у їх коеволюційному розвитку. Така концепція потрібна з огляду на ряд причин. По-перше, людство вступило в такий період свого існування, що подальший його розвиток у тому напрямку, який був характерний для ХХ століття, може привести до катастрофи, а тому його діяльність повинна надалі визначатися імперативом виживання. Наука, в тому числі і економічна, повинна чітко обгрунтовувати заборони щодо тих проектів, рішень і шляхів виробництва, котрі можуть нанести непоправиму шкоду людині. По-друге, наука стає постнекласичною, коли головним об’єктом її досліджень є людинорозмірний комплекс, де сам дослідник знаходиться всередині такого комплексу і його дії не можуть бути нейтральними і визначатися лише цілераціональністю. Актуальною стає цінніснораціональна діяльність, а це потребує зміни наукових орієнтирів як у дослідженні, так і у реальній людській діяльності. По-третє, у сучасному світі панує невизначеність і значно зростають соціальні, екологічні, економічні, антропологічні та інші ризики. Для їх виявлення і успішного запобігання їм потрібне цілісне знання життєдіяльності людини, котре тільки й може “вловлювати” ці ризики, оцінювати їх сферу дії та глибину, а також розробляти наукові сценарії запобігання їм. Цілісне осмислення людської діяльності у сучасному світі є надзвичайно актуальним завданням науки, перш за все економічної теорії, яка вивчає соціально-економічні відносини між людьми у сфері господарства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація виконувалася в рамках планових тем науково-дослідної роботи кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна «Особливості формування соціального ринкового господарства в Україні в умовах глобалізації» (ДР № 0103U004258) і «Соціальна економіка як визначальний пріоритет ринкової трансформації в Україні» (ДР № 0106U002230).

Мета і завдання дослідження. Дисертаційна робота має за мету визначення змісту, структури сучасної людської діяльності на основі тих змін і тенденцій, що спостерігаються під впливом переходу людства до економіки знань і становлення глобального економічного господарства, а також обгрунтування рекомендацій щодо підготовки економістів з огляду необхідності цілісного господарського світосприйняття.

У рамках поставленої мети вирішуються наступні завдання:

критично проаналізувати наявні теорії господарської діяльності з точки зору принципів і вимог постнекласичної науки;
виявити зміст і структуру сучасної людської діяльності та охарактеризувати зміни, що в ній проходять на початку нового століття;
обгрунтувати тезу про те, що для вироблення цілісної концепції людської господарської діяльності недостатньо суто економічного підходу тому, що актуалізується духовно-творча її складова;
розкрити і обґрунтувати необхідність включення свідомості людини в поле економічних досліджень у зв’язку зі змінами у предметі праці;
описати два основні типи людської взаємодії та показати їх значення щодо формування постекономічного господарства;
розробити практичні рекомендації щодо цілісного вивчення людської діяльності при підготовці сучасних економістів.

Об'єктом дисертаційного дослідження стала система сучасних соціально-економічних відносин, що змінюються під впливом новітніх тенденцій господарського розвитку.

Предметом дисертаційного дослідження є сфера людської діяльності як процесу господарювання та зміни її структури у сучасних умовах.

Методи досліджень. Основою дисертаційного дослідження послужили загальні методологічні принципи пізнання: діалектичний – при розкритті протиріч розвитку людської діяльності та виявлення форм їх розв’язання; аналізу і синтезу – для виявлення змісту і структури, характеру людської діяльності; системний, функціонально-структурний і конкретно-історичний підходи – при дослідженні трансформацій фундаментальної та актуальної структури господарювання в основних типах економічних систем; порівняльний аналіз – при визначенні головних ознак і властивостей основних типів людської взаємодії у розвитку сучасного господарства. Використано історико-наукові, філолофсько-методологічні, соціально-економічні та ноосферні розробки як вітчизняних, так і закордонних вчених.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження були офіційні статистичні дані, нормативно-правові акти, монографії та публікації у періодичних виданнях вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, присвячених проблемам цілісності людської діяльності та змін у ній під впливом тенденцій глобалізації та переходу до економіки знань.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у авторському визначенні змісту трансформації структури сучасної людської діяльності на основі виявлення її цілісної триалектичної природи. Особисто здобувачем виявлено і доведено наступні положення наукової новизни:

вперше:

Обґрунтовано наукове положення про те, що гуманізація людської діяльності стає найважливішим змістовно-смисловим імперативом розв’язання суперечностей між сучасною економічною діяльністю людини і цілісною людською природою в умовах виживання людства, необхідності переходу до коеволюційного розвитку людини і природи;
Доведено необхідність застосування методології триалектики до дослідження змісту людської діяльності з метою розкриття її триіпостасевої цілісної природи - матеріально-соціально-духовної, котра розвивається і реалізується через три основні форми діяльності людини: опредметнення, соціалізацію і олюднення. Вони являють собою фундаментальні способи озовнішнення внутрішнього потенціалу людини як біо-соціально-духовної істоти, що у своїй актуальній реалізації визначають вектор-тенденцію розвитку суспільного виробництва. Біологічне співвідноситься переважно з виробництвом продуктів споживання; соціальне – з розвитком сфери послуг і вироблення знань; духовне – з вільним часом як “мірою суспільного багатства” різнобічно розвинутої людини;
Виявлено і розкрито суперечивий зміст трансформації структури сучасної людської діяльності, зумовлений, з одного боку, її внутрішньою триалектичною природою, з іншого боку, - зовнішніми пануючими формами ідеологій, котрими свідомо задається інверсійна логіка економічної форми господарського розвитку. Вирішальна роль свідомості у сучасному процесі людської діяльності проявляється у переважній її інтелектуалізації, яка все більше відходить від сутнісної раціональності та сприяє формуванню одномірної людини-споживача.

Дістали подальшого розвитку:

Визначення людської діяльності як процесу свідомого, насамперед, духовно-творчого виробництва матеріальних і духовних благ для життя людини як її саморозвитку і самореалізації. Людській діяльності внутрішньо властиві наступні основні моменти: визначальна роль свідомості через здатність до рефлексії; первинна фундаментальна орієнтація на забезпечення потреб виживання людини; духовно-творчий характер; спрямованість на самореалізацію людини;
Докази недостатності наукового розгляду людської діяльності лише у рамках економічного дискурсу, моноструктурно в силу її внутрішньої суперечливості, де у єдності співіснують взаємозалежні, але різноякісні явища. Це дозволило обгрунтувати три значимі методологічні положення: лінійне розуміння прогресу розвитку людського суспільства нехтує складністю, багаторівневістю і невизначеністю реальності; потреби і цінності людини є своєрідними морфологічними векторами, що визначають реальний коридор свободи її дій на кожному історично значимому етапі розвитку; суто економічний підхід до аналізу людської діяльності не дозволяє розкрити її поліструктурну природу і пояснити виникнення синергетичного ефекту, що проявляється у господарстві як Культурі;
Аргументація положення, що актуалізація інтелектуалізації як структурної складової сучасної людської діяльності, котра лежить в основі формування економіки знань, породжує новий жорсткий поділ праці та нову соціально-майнову стратифікацію суспільства і світу, що глобалізується. З одного боку, стійко формуються і виокремлюються групи людей і країни, діяльність яких пов’язана з знаннєємними швидкозмінними технологіями (high hume); вони ініціюють не лише створення нових знань, але задають й соціальні сенси і стандарти їх використання, а також збагачуються, не переслідуючи матеріальних цілей; з іншого боку, абсолютно зростає маса населення, рівень освіти і якість знань якого не дозволяють безпосередньо приймати участь у процесі інтелектуальної діяльності та отримувати доходи, достатні для забезпечення сучасної суспільно-нормальної життєдіяльності. Розв’язання протиріччя можливе через свідоме впровадження принципів соціальної справедливості у господарську реальність, саморозвиток якої як людинорозмірного комплексу повинен цілеспрямовано будуватися на базі основних положень соціальної економії та філософії господарства.

Удосконалено:

Методологічне обґрунтування наростання у структурі людської діяльності тенденції до гармонійного поєднання суперництва і співробітництва в умовах формування економіки знань і переходу до виробництва когнітивних (знаннєємних) товарів, котра у суспільстві знань повинна змінитися стійкою тенденцією пріоритетності співробітництва і кооперації господарюючих суб’єктів, чого вимагає їх довгострокова орієнтація на знаннєємну діяльність. Для становлення національної економіки знань одним з головних завдань-функцій держави стає створення правових і соціально-економічних умов для широкого розгортання соціального партнерства як стратегічно значимого механізму людської взаємодії, котрому внутрішньо властива орієнтація на вироблення і реалізацію нових знань у господарській діяльності усіх суб’єктів суспільного розвитку.

Практичне значення отриманих результатів. Основні положення і висновки роботи відкривають можливості для більш цілісного розуміння змісту і структури сучасної людської діяльності, її ролі щодо свідомої реалізації імперативу виживання людства і забезпечення коеволюції розвитку людини і природи, вироблення наукових критеріїв для визначення заборон на рішення, проекти і діяльність, котра може негативно відбиватися на людині і суспільстві. Теоретичні положення і результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі в Українській інженерно-педагогічній академії (довідка №106-01/20 від 14.07.2008 р.). Вони сприяють поглибленню змісту та логіки викладання навчальних курсів економічної теорії, менеджменту, а також широко використовуються при вивченні економічних спецкурсів.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що основні положення і висновки дисертації можуть бути використані при подальших дослідженнях змісту цілісності людської діяльності, розробці та проведенні державної ціннісно і соціально орієнтованої економічної політики, науковому обгрунтуванні стратегії національного розвитку з метою підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, ролі та значення фундаментальних знань при реформуванні сфери вищої освіти в Україні.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи апробовані на Другому міжнародному симпозіумі «Соціальна економіка у світі, що глобалізується: значення і роль у реалізації імперативу виживання людства» (м. Харків, травень 2006 р.); на науково-практичних конференціях: “Економічний розвиток України в актуальному просторі і часі” (м. Харків, жовтень 2006 р.); «Стратегія економічного розвитку: тенденції, пріоритети, перспективи» (м. Харків, грудень 2006 р.); «Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації» (м. Полтава, травень 2007 р.), “Суб’єкти господарювання в сучасній фінансово-кредитній системі України” (м. Харків, квітень 2006 р.), «Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення» (м. Харків, квітень 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові висновки і рекомендації, що отримані у процесі дослідження, зроблені автором самостійно. У наукових працях, опублікованих у співавторстві, особистий внесок здобувача відображений в авторефераті у списку публікацій за темою дисертації.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження опубліковані у 7 наукових статтях, загальним обсягом 3,2 д. а., з них 5 (2,8 д. а.) - у фахових наукових виданнях з економічних наук, що затверджені ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури (185 найменувань). Робота викладена на 166 сторінках, із них 151 сторінка – основний текст. У дисертації є 6 таблиць, 5 рисунків.