ТРАНСФОРМАЦІЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ У СОЦІАЛЬНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її значимість, розкрито зв’язок роботи з науковими програмами, темами, сформульовано мету та основні завдання дисертації, визначено наукову новизну одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та впровадження, висвітлено можливості теоретичного та практичного використання наукових результатів для подальших процесів трансформації відносин власності у соціальній сфері країни.

У розділі 1 – «Теоретичні основи дослідження власності як інституту соціальних відносин» – викладено сутність та еволюційний розвиток теорій власності, доведено об’єктивну необхідність державного регулювання процесів трансформації відносин власності.

Теоретичні дослідження дали змогу виявити суттєві відмінності у наукових підходах до визначення сутності категорії «власність». Починаючи з часів стародавньої Греції цей термін трактувався представниками наукових шкіл по-різному, що було пов’язано із рівнем розвитку продуктивних сил, системи правових норм тощо.

Дослідження різних наукових підходів до трактування категорії «власність» уможливило сформулювати таке її визначення. Власність – це юридично закріплені та врегульовані відносини у суспільстві, які виникають з приводу володіння, розпоряджання, користування матеріальними та нематеріальними активами. Суспільний характер категорії власності полягає у її визначенні як системи суспільних відносин.

У дисертаційній роботі зазначається, що відносини власності можна класифікувати за такими критеріями: відповідно до рівня розвитку продуктивних сил, – за схемою функціонування й економічної спрямованості, за об’єктами власності, за суб’єктами власності і способами їхнього об’єднання.

Обґрунтовано, що одним з найбільш дискусійних питань є визначення історичних типів власності. Запропоновано виділяти та обґрунтовано шість історичних типів власності: общинну, рабовласницьку, феодальну, капіталістичну і соціалістичну.

У загальній класифікації форм власності пропонується виділяти дві форми – державну та приватну.

Державна власність в Україні у свою чергу має два різновиди, якими є загальнодержавна власність і комунальна власність.

Функціонування державної власності спрямовано на задоволення потреб усього суспільства, в її існуванні зацікавлений тією чи іншою мірою кожен член відповідного співтовариства. Разом з тим комунальна власність – це об’єкти державної власності, що перебувають у підпорядкуванні органів місцевого самоврядування.

Приватна власність може мати індивідуальний і спільний характер. Її господарське функціонування, за винятком діяльності усередині домашнього господарства, спрямовано на одержання власником доходу, а рушійною силою є потреби та усвідомлення необхідності їх задоволення.

Серед різновидів приватної форми власності запропоновано виділяти: індивідуальну приватну власність; спільну приватну власність; квазіприватну власність.

Квазіприватна власність розглядається у дослідженні як власність, право на користування та володіння якою передано власником іншій фізичній або юридичній особі на певних, закріплених відповідно до чинного законодавства умовах, які водночас передбачають можливість набуття права розпоряджання.

Правові норми, що регулюють відносини власності, умовно поєднують і розглядають як єдиний правовий інститут – право власності.

Правове регулювання відносин власності, як зазначається у дисертаційному дослідженні, являє собою встановлення правил і норм поведінки людей в економічній діяльності в суспільстві в цілому, а також контроль за їх виконанням.

На основі дослідження доведено на важливу роль соціальної сфери, яка в умовах глобалізації значною мірою визначає місце країни в міжрегіональному поділі праці та є чинником інформаційної трансформації економіки.

Ґрунтовний аналіз теоретичних аспектів функціонування соціальної сфери дав змогу визначити її як сукупність фізичних (індивіди), юридичних суб’єктів (підприємства соціальної інфраструктури) і управлінських структур, ефективна взаємодія яких сприяє реалізації специфічних функцій відповідно до принципу соціальної справедливості.

Акцентується увага на доцільності окреслення наукової категорії «соціальна сфера» в конкретних просторових координатах із їх чіткою спрямованістю на задоволення потреб суспільства і окремих осіб в результаті реалізації функцій.

Узагальнення актуальних наукових підходів до функціональної спрямованості соціальної сфери дало змогу сформулювати такі її функції, як-то: інтегративна, регулятивна, продуктивна, творча, адаптаційна, гуманістична, світоглядна.

У розділі 2 – «Соціальна сфера та її вплив на економічне відтворення» – досліджено організаційно-економічні передумови трансформації відносин власності, обґрунтовано наукові підходи до оцінки ефективності процесів трансформації відносин власності у медичній та санаторно-курортній сфері.

У дисертаційній роботі зазначається, що розвиток медичної та санаторно-курортної сфери в сучасних умовах є одним із пріоритетних завдань державної соціально-економічної політики, вирішення якого сприятиме формуванню нематеріальної складової національного багатства, зростанню суспільного добробуту, поліпшенню якості життєдіяльності громадян.

На основі аналізу реалій сьогодення запропоновано приватну систему охорони здоров’я та санаторно-курортного лікування розглядати як сукупність суб’єктів господарювання приватної форми власності, які спеціалізуються на наданні медичних послуг та послуг із санаторно-курортного лікування відповідно до чинного законодавства.

При цьому трансформацію відносин власності пропонується розглядати як законодавчо врегульований процес зміни форм власності відповідно до домінуючого способу виробництва та виробничих відносин у суспільстві.

Аналіз умов функціонування закладів медичної та санаторно-курортної сфери засвідчив необхідність подальшої трансформації відносин власності у цій галузі. Так, заклади приватної форми власності мають більше переваг порівняно із закладами державної та колективної власності. Законодавчі колізії щодо існування колективної форми власності не сприяють динамічному розвитку закладів цієї форми