Тригуб О.В. Поліморфізм генофонду гречки звичайної (Fagopyrum esculentum Moench.) за рівнем продуктивності та адаптивності в умовах Лісостепу України

summary

РОЗДІЛ 1. БІОЛОГІЧНІ ТА АДАПТИВНІ

ОСОБЛИВОСТІ ГРЕЧКИ (огляд  літератури)

            Проаналізовано результати попередніх досліджень зарубіжних і вітчизняних авторів в галузі ботанічної систематики та класифікації гречки, особливостей абіотичної адаптивності та продуктивності генофонду, як основних показників стабілізації урожайності її сортів, а також генетичного контролю деяких ознак продуктивності з метою використання в подальшій практичній селекції.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ, МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА

ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження за темою дисертації проводилися на протязі 1994-2000 років на Устимівській дослідній станції рослинництва інституту імені В. Я. Юр’єва Української академії аграрних наук.

Польові дослідження розміщувалися в селекційно-насінницьких сівозмінах із застосуванням загальноприйнятої технології вирощування гречки.

            Погодні умови  за роки досліджень характеризувалися значною різноманітністю від типових до екстремальних.

Вихідний матеріал для досліджень представлений 57 сортозразками гречки звичайної (Fagopyrum esculentum Moench) різного еколого-географічного походження із колекції Устимівської дослідної станції рослинництва. В якості стандарту використано районовані сорти  Крупинка та Лілея. Спостереження та обліки на дослідних посівах виконані у відповідності з методичними вказівками по вивченню колекційних зразків кукурудзи, сорго і круп’яних культур (просо, гречка, рис) (Ленінград, 1968 р.) та методичними рекомендаціями “Аналіз структури рослин гречки” (Чернівці, 1994). Біохімічні аналізи виконані в лабораторії біохімії Устимівської дослідної станції рослинництва, з визначенням вмісту води і сухої речовини в рослинному матеріалі, інтенсивності транспірації (мг/г·год) та (г/м²год) (за методами О.С. Іванова та Г.В. Удовенко), водного дефіциту та водоутримуючої здатності, жаростійкості рослин за методом Мацкова Ф.Ф. та при прогріванні насіння, реакції на температурні шоки проростків гречки. Специфічні методики проведення досліджень представлені у відповідних розділах дисертаційної роботи.

            Дані спостережень, обліків та аналізів обробляли на ЕОМ методами варіаційної статистики, кореляційним, дисперсійним та генотип-середовищним аналізом (Доспєхов Б.А., 1985; Леонтьев Н.Л. 1966; Eberhart S.A., Russel W.A., 1966).

РОЗДІЛ 3. Господарсько-біологічні особливості

генофонду гречки

            Для підвищення ефективності селекційної роботи по виведенню високоврожайних, з стабільним проявом по роках, сортів гречки необхідною умовою є включення до цього процесу вихідного матеріалу з високими адаптивними показниками, що дало б можливість зменшити залежність показників продуктивності від умов природного навколишнього середовища. В результаті проведених в контрастні за умовами роки спостережень виявлені особливості прояву у сортозразків різних еколого-географічних груп ознак насіннєвої продуктивності – врожайності, індивідуальної зернової продуктивності (маси та кількості зерен з однієї рослини), маси 1000 зерен; ознак морфологічної структури – висоти рослини та кількості міжвузль; показників тривалості вегетації, а також критеріїв адаптивності, насамперед посухостійкості – ступеня водонасиченості тканин рослини, раннього скрінінгу, водного дефіциту та водоутримуючої здатності; жаростійкості - інтенсивності транспірації, стійкості листової пластинки до дії високих температур, зміни схожості насіння після прогріву. Встановлено рівень їх взаємозв’язків та взаємообумовленості, а також вплив генотипу та довкілля на формування цих ознак, що дало можливість виділити генетичні джерела за складовими цих ознак, а також їх комплексом.

3.1.Характеристика еколого-географічних груп за ознаками врожайності та елементів структури продуктивності

            За ознакою урожайності еколого-географічні групи гречки характеризуються значним різноманіттям - від 123 до 431 г/м². Високою урожайністю відрізнялися найбільш пристосовані до місцевих умов сортозразки скоростиглої північної та середньостиглої південної груп (233,6 та 213,3 г/м²), дещо нижчою - середньостиглої гірської (151,9 г/м²) та пізньостиглої приморської (134,7г/м²) груп при середньому варіюванні ознаки (V=38,5) (таблиця 1). Причому в стресових умовах 1996 року залежність прояву ознаки від впливу довкілля збільшувалась (V=66,9).