Тучапський О.Р. Формування урожаю і якості зерна озимого ячменю залежно від строків сівби, норм висіву і удобрення в умовах Західного Лісостепу України

summary

Стан і перспективи вирішення проблеми підвищення врожайності та якості зерна озимого ячменю. В розділі зроблено грунтовний аналіз і узагальнення літературних джерел вітчизняних та зарубіжних авторів з питань, розв'язанню яких присвячена дисертаційна робота, та обгрунтовано напрямок наукових досліджень.

Умови і методика проведення досліджень. Дослідження проводилися в 1994-1998 рр. на дослідному полі кафедри рослинництва і луківництва Львівського державного аграрного університету, який територіально розташований у Жовківському районі Львівської області, а за агрокліматичним районуванням належить до західного Лісостепу України.

Температурні умови в роки проведення дослідів були в основному сприятливі для перезимівлі і нормального росту рослин ячменю. Середньомісячні температури повітря за період вегетації озимого ячменю, крім 1995/96рр., перевищували середньомісячні багаторічні температури, а в 1995/96рр. поступалися середній багаторічній температурі на 0,7оС.

В роки проведення дослідів сума опадів за вегетаційний період озимого ячменю перевищувала багаторічні дані, а в 1996/97 і в 1997/98рр. опадів випало більше норми відповідно на 153,0 і 242,8мм. Таке коливання температури повітря і суми опадів за роками є типовим для західних районів України.

Грунт дослідних ділянок темно-сірий опідзолений легкосуглинковий з глибоким гумусовим горизонтом (до 50-60см) і високою насиченістю увібраними основами. Названий грунт вміщує мало гумусу (2,62%), реакція грунтового розчину близька до нейтральної (рН 6,3). Рухомими формами азоту, фосфору і калію грунт забезпечений порівняно добре.

У дослідах вивчали чотири строки сівби - 10, 20, 30 вересня та 10 жовтня та три норми висіву – 3,5; 4,5, і 5,5млн.нас./га на таких фонах: без добрив, Р60К60 і N60P60K60 під передпосівну культивацію; N20P60K60 під передпосівну культивацію і N40 ранньою весною, N20P60K60 під передпосівну культивацію, N20  - ранньою весною і N20  - у час виходу рослин в трубку.

Розмір дослідних ділянок при дослідженні  строків сівби 100м2, а  норм висіву – 50м2. Повторність досліду – триразова. Попередником озимого ячменю на дослідних ділянках  була картопля, під яку органічних добрив не вносили.

Вплив строків сівби, норм висіву, фонів удобрення на врожай і якість зерна озимого ячменю вивчали за допомогою польових, лабораторних досліджень згідно з методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур та відповідними державними стандартами.

Врожай збирали в повній стиглості комбайном "Sampo-500". Урожай зерна озимого ячменю з гектара подано в перерахунку на 14% вологість. Із зразків зерна кожного варіанта досліду визначено масу 1000 зерен, натуру зерна, плівчастість та вирівняність зерна, а також вміст у ньому сирого протеїну, крохмалю та інші показники. З метою оцінки достовірності урожайних даних проведено статистичну обробку результатів польового досліду дисперсійним методом (Б.А.Доспєхов, 1985).

Економічна ефективність результатів досліджень розрахована за "Методикою визначення ефективності використання в сільському господарстві результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій" (К.: Вища школа, 1985) за цінами 1998 року. Енергетична оцінка виконана за методикою, розробленою О.К.Медведовським і П.І.Іваненком (1988).