У розділі 1 - «Теоретичні основи управління відкритістю національних економічних систем» - досліджено поняття відкритості національних економічних систем як керованої характеристики в процесі державного економічного регулювання; проаналізовані закономірності впливу стану глобальної економічної системи на процес управління відкритістю національної економіки; досліджено тенденції розвитку глобальної економіки на порозі зміни центрів світового лідерства.
Відкритість економіки варто розуміти як антипод автаркії, економіки самозабезпечення, опори на власні сили в її крайніх проявах. Становлення відкритої економіки - об'єктивна тенденція світового розвитку. Дія відповідно до принципів відкритої економіки - це визнання стандартів світового ринку, прийняття його законів. Традиційно вважається, що перевагами відкритої економіки є: поглиблення спеціалізації і кооперації виробництва; раціональний розподіл ресурсів в залежності від ступеня ефективності; поширення світового досвіду через систему міжнародних економічних відносин; зростання конкуренції між вітчизняними виробниками, що стимулюється конкуренцією на світовому ринку.
Прискорення розвитку міжнародних економічних інтеграційних процесів потребує все більш відкритої економіки, що передбачає: прозорість, тобто вільний доступ до національних макроекономічних зведень; економічну свободу всередині країни; участь країни і її економічних суб'єктів у світовому інтеграційному процесі. Передумовами відкритості економіки є економічна свобода - дотримання в країні трьох основних принципів: свободи індивідуального вибору, свободи приватного обміну і гарантій приватної власності.
Дискусії щодо відкритості економічних систем не є завданням моменту. Ця проблема досліджується протягом розвитку економічної науки в рамках розробки концепцій і теорій світової торгівлі. Зазначені дослідження спрямовані на виявлення закономірностей взаємообміну, переважно, товарами і фінансовими потоками, для окремих країн з метою пошуку оптимальних («максимально дохідних») варіантів обміну. Визначено, що теорії міжнародної торгівлі як класичні, так і сучасні, хоча і не можуть дати відповіді на весь комплекс питань, що виникають у процесі розвитку зовнішньоторговельних відносин, проте показують умови виникнення тих переваг, завдяки яким окремі країни і компанії завойовують міцні позиції на світовому ринку. Розвиток теорій світової торгівлі проходив по декількох напрямках, чи базисах: ціннісному, що характеризує в остаточному підсумку, правила взаємодії елементів і компонентів у рамках глобальної економічної системи; раціональному (чи прагматичному), орієнтованому на виявлення чинників, які визначають взаємовигідний обмін (природні та сформовані чинники виробництва). В результаті були визначені крайні точки інтеграції національної економіки у світове господарство - автаркія (закритість) і фрітрейдерство (відкритість), вибір між якими у кожен розглянутий період часу є завданням державного регулювання рівня відкритості національної економіки.
Виявлено, що відкритість є поняттям багатоаспектним. В залежності від завдань дослідження відкритість може розглядатись як: свобода ведення бізнесу всередині країни; принцип управління національною економікою (ціннісна категорія); індикатор безпеки економічної системи (потенційна можливість і загроза); критерій ефективності участі країни у світовій торгівлі (регульований параметр у зовнішній торгівлі); спосіб інтеграції у світову економічну систему і результат оцінки самодостатності національної економіки. Аргументовано, що у рамках системної парадигми, відкритість економічної системи не є самоціллю, а похідною від її стійкого розвитку. Критерієм рівня відкритості національної економіки виступає кількісна та якісна оцінка потоків «вхід – вихід».При цьому процес стійкого розвитку економічної системи розглядається в контексті її циклічної динаміки, тому що економічний цикл визначає можливості забезпечення стійкого розвитку системи в різних фазах.
Глобальна економічна система з появою нових комунікаційних і технічних можливостей, які забезпечують збільшення рівня зв’язності її елементів і компонентів, прагне до більшої ефективності, що досягається за рахунок диференціації елементів (спеціалізації національних економік). Виходячи з цього, вигода від інтеграції країни у світовий економічний простір є об'єктивним принципом, обумовленим логікою системного розвитку. Проте, рівень відкритості економіки - величина керована і залежна від ряду чинників, базовими з яких є рівень технологічного розвитку і характеристики циклічної динаміки національної і глобальний економічних систем.
В результаті аналізу закономірностей впливу стану глобальної економічної системи на процес управління відкритістю національної економіки доведено, що періоди міжнародної інтеграції та глобалізації змінюються періодами автономного розвитку національних систем, в залежності від характеристик їх циклічної динаміки. Етапи відродження та зростання сприяють збільшенню рівня відкритості економічних систем, періоди спаду та кризи – стимулюють концентрацію на процесах ендогенного розвитку.
Досліджено тенденції розвитку глобальної економіки напередодні зміни центрів світового лідерства. Аргументовано, що визначення перспектив зміни центрів світового лідерства в глобальній економіці можливо шляхом узгодження універсальних закономірностей розвитку економічних систем; довгострокових прогнозів світової динаміки, сформованих аналітичним шляхом; і актуальних прогнозів, заснованих на методі екстраполяції існуючих тенденцій і урахування в якості базового чинника зростання народонаселення і, як наслідок, сукупного споживання.
Узагальнення закономірностей циклічної динаміки глобальної економіки дозволило виявити ознаки, що характеризують національну економіку, що розглядається, як центр світового лідерства. Згідно з даними закономірностями потенційні центри світового лідерства повинні відповідати базовим критеріям, що включають: наявність мобільних збройних сил, які можуть бути доставлені в будь-яке місце земної кулі; передову економіку; відкрите суспільство; здатність реагувати на світові проблеми (чи попит) за допомогою нововведень.
Критерієм, що визначає потенційну здатність країни виступати в статусі світового лідера, з урахуванням існуючих перед людством проблем, а також ґрунтуючись на довгострокових прогнозах структури світового експорту (табл. 1), доцільно обрати рівень і характер розвитку інноваційного машинобудування (в першу чергу, нових матеріалів).
