УПРАВЛІННЯ СТІЙКІСТЮ ФУНКЦІОНУВАННЯ БУДІВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання дисертаційної роботи, встановлено об’єкт та предмет дослідження, сформульовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, ступінь і характер упровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні аспекти управління стійкістю функціонування підприємств» досліджено сутність понять «стійкість функціонування» та «управління стійкістю функціонування підприємства», уточнено дефініції та економічний зміст її функціональних складових; висвітлено чинники середовища, які зумовлюють стійкість функціонування підприємства; систематизовано та доповнено класифікацію складових, що визначають стійкість функціонування підприємства та виділено визначальні складові стійкості підприємств; проведено аналіз та досліджено питання сутності управління стійкістю як економічного процесу, виявлено його особливості у сучасних умовах господарювання.

В результаті дослідження визначено, що функціонування підприємства – це сукупність дій, що відбуваються в складній соціально-економічній системі, якою є підприємство, та спрямовані на забезпечення взаємодії її підсистем, виконання поставлених завдань, досягнення основної мети.

У складній соціально-економічній системі окремі частини функціонують спільно (переплітаючись, взаємодіючи, підпорядковуючись), складаючи в сукупності процес функціонування підприємства. Тому під стійкістю функціонування підприємства пропонується розуміти характеристику сукупності взаємозумовлених та взаємопов’язаних складових, які виконують свої функції та забезпечують збалансування процесу функціонування підприємства під впливом різних чинників. Збалансованість досягається завдяки забезпеченню оптимальних кількісних співвідношень між складовими загальної системи, що надають їй можливість гармонійно розвиватися. Отже, стійкість підприємства передбачає такий його стан, коли забезпечується максимально ефективна та доцільна робота всіх його складових на основі виявлення та врахування найбільш значимих чинників.

З метою досягнення поставлених цілей удосконалено склад класифікаційних ознак видів стійкості, який дозволяє застосовувати виділені групи як окремо, так і одночасно, залежно від мети дослідження, та виявити весь спектр реальних загроз і проблем, притаманних управлінському процесу, залежно від: часу оцінки, досягнутого рівня стійкості та факторів впливу. Це дає змогу сформувати систему показників для кожного виду стійкості, що допоможе своєчасно приймати управлінські рішення й адаптуватися до змін як внутрішнього, так і зовнішнього середовища.

У результаті проведеної систематизації та узагальнень існуючих праць вітчизняних та зарубіжних спеціалістів у галузі управління підприємствами запропоновано виділити сім складових стійкості функціонування підприємств, що дозволяють оцінити всі основні сторони функціонування підприємства та розширити можливості управління ними з позиції їх стійкості. Такими складовими є виробнича, інноваційна, соціальна, фінансова, інвестиційна, організаційно-управлінська та ринкова стійкості (рис. 1).

Обґрунтовано, що управління стійкістю функціонування підприємства здійснюється через управління її складовими. Запропоновано визначати чинники зовнішнього і внутрішнього середовища функціонування підприємства відповідно до їх впливу на складові стійкості. Для реалізації функцій управління, виділення складових та оцінки їх стійкості запропоновано систему показників, яка відображає особливості кожної із складових стійкості підприємства та дає можливість всебічно охарактеризувати його господарсько-фінансову діяльність.

Доведено, що управління стійкістю функціонування підприємства є процесом комплексним та ітераційним. Комплексність управління стійкістю зумовлена використанням у цьому процесі різних функціональних складових підприємства. Ітераційність управління стійкістю пов’язана з послідовною реалізацією однорідних дій, які виконуються протягом деякого періоду часу. Від якості та своєчасності отриманої інформації залежить результативність управлінських дій у процесі забезпечення стійкості функціонування підприємства.