УПРАВЛІНСЬКА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ В ТНК Автореферат

Актуальність теми. В умовах глобалізації економіки транснаціональні корпорації (ТНК) залишаються визначальними гравцями міжнародного бізнесу, поглиблюючи важелі свого впливу. При цьому ефективність і стабільність їхнього розвитку все більш залежить від якості використання нематеріальних активів та насамперед результативності менеджерів.

Проблема зростання управлінської результативності в ТНК актуальна не тільки в аспекті реалізації корпоративних інтересів міжнародного акціонерного капіталу, але й з точки зору забезпечення якості та збалансованості взаємодії “ТНК — держави — міжнародні організації”. Крім того, експансія ТНК на фінансові і товарні ринки східноєвропейських країн, включаючи Україну, актуалізує питання формування ефективних конкурентних відповідей з боку вітчизняного бізнесу. Ці відповіді, з одного боку, повинні базуватися на розробці чітких інтернаціоналізаційних пріоритетів, а з другого — передбачати системний пошук і використання резервів зростання управлінської результативності, в тому числі за рахунок відбору та адаптації найкращої практики міжнародного менеджменту.

Фундаментальний підхід до формування ефективної системи менеджменту в організації було розроблено зусиллями Т.Гілберта, Д.Голмана, П.Друкера, І.Едайзеса, К.Камерона, Р.Каплана, М.Ке де Врі, М.Маккола, Р.Мартіна, Г.Мінтцберга, М.Портера, Р.Саймонса, А.Сливотські, Р.Стюарт, Д.Сулла, Р.Чарана та інших учених. Найважливішою позитивною складовою більшості їхніх робіт є системність і міждисциплінарність фокусу розглядання процесів управління розвитком компаній.

Ідеї й напрацювання цих авторів були доповнені емпіричними дослідженнями способів становлення результативних організацій. Найбільш помітними серед цих досліджень є роботи К.Вейка й К.Саткліфа, В.Джойса, Н.Норіа й Б.Роберсона, К.Зука й Дж.Аллена, Дж.Коллінза й Дж.Порраса, Дж.Коттера й Дж.Хаскетта, А.Кумар Джейна, Т.Пітерса й Р.Уотермана, Р.Фостера й С.Каплан, Дж.Хатценбаха та ін. Кожне із цих досліджень зробило свій внесок не тільки в пошук ефективних моделей розвитку конкурентоспроможних у міжнародному масштабі компаній, а й у розуміння зростаючої взаємозалежності між організаційною й управлінською результативністю.

Сучасна база знань про специфіку управління розвитком міжнародних компаній у розрізі особливостей і протиріч сучасних глобалізаційних процесів сформувалася здебільшого завдяки дослідженням Н.Адлер, К.Барлетта, А.Вербеке, П.Гхемавата, А.Рагмана, С.Гошала, М.Енрайта, Р.Кантер, К.Мура, М.Менденхолла, Х.Перлмуттера, С.Райнсміта й ін. Їхні роботи дали можливість оцінити рівень адекватності основних принципів загального менеджменту організаційним викликам глобалізації й регіоналізації бізнесу, а також переконливо проілюстрували важливість контекстуального підходу до аналізу й використання резервів зростання управлінської результативності в міжнародних компаніях, що збалансовано враховує як міжкультурний, так і внутрішньоорганізаційний аспекти інтернаціоналізації сучасних корпорацій.

Серед наукових праць, присвячених нерозривно пов'язаним із проблематикою управління міжнародною діяльністю вітчизняних підприємств питанням глобалізації економічного розвитку, інтеграції України у світовий економічний простір, забезпеченню міжнародної конкурентоспроможності на макро- і мікрорівнях, слід виділити дослідження таких вітчизняних наукових центрів як Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, Інститут економічного прогнозування НАН України, Національний інститут стратегічних досліджень, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Донецький національний економічний університет та інші (праці З.Адаманової, Л.Антонюк, О.Білоруса, А.Гальчинського, В.Геєця, Т.Кальченко, Д.Лук'яненко, О.Мозгового, В.Новицького, Ю.Пахомова, А.Поручника, С.Сіденко, А.Філіпенко, В.Чужикова, О.Швиданенко).

Цілою низкою робіт українських і російських фахівців з питань загального й міжнародного менеджменту внесено вагомий вклад у дослідження сучасних концепцій і практичних методів управління підприємствами, у тому числі у світлі глобалізаційних та інтеграційних тенденцій. Найбільш помітні наукові роботи з цієї проблематики було виконано українськими дослідниками Б.Будзаном, В.Герасимчуком, В.Данюком, С.Козаченко, А.Кредісовим, Ю.Макогоном, А.Наливайком, Є.Панченко, К.Редченком, В.Рокочою, Л.Руденко, С.Соболем, С.Соколенком, Т.Циганковою, І.Школою та російськими — Л.Борисовою, Є.Молл, С.Мордовіним, С.Пивоваровим, А.Пригожиним, В.Співаком, С.Шекшнею, А.Юдановим й Є.Яхонтовою.

Однак, при наявності досить істотного прогресу у розумінні тенденцій, протиріч і закономірностей розвитку ТНК, сьогодні ще залишаються значні резерви в вирішенні одного з головних цивілізаційних завдань початку ХХІ століття — зростання продуктивності працівників розумової роботи, включаючи продуктивність самих менеджерів міжнародних та вітчизняних компаній. Це стимулює появу нових наукових досліджень у галузі міжнародного й загального менеджменту з метою упорядкування його термінологічно-понятійного апарату, підвищення обґрунтованості дослідницьких узагальнень, прогнозів, практичних висновків та рекомендацій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках міжкафедральної науково-дослідної теми “Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку” (номер державної реєстрації 0101U002948) факультету міжнародної економіки і менеджменту ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, в якій автор зробив особистий внесок в підготовку підрозділів 1.2. “Виробничо-маркетингові стратегії”; 3. “Механізми реалізації і розвитку національних конкурентних переваг у глобальній економічній системі”; 4. “Національна політика конкурентоспроможності, її складові та інститути”. Зокрема, автором було досліджено проблематику формування культури результативного менеджменту в українських підприємствах на підтримку зростання їхньої міжнародної конкурентоспроможності.