Василевська, Олена Іванівна. Особливості розвитку психічного здоров’я молодшого школяра засобами казкотерапії

summary

У вступі обґрунтовано вибір наукової теми та її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методи, визначено наукову новизну, теоретичне значення роботи, наведено відомості про апробацію та впровадження отриманих результатів, надано інформацію про структуру й обсяг дисертаційної роботи.
У першому розділі «Науково-теоретичні аспекти дослідження проблеми психічного здоров’я молодшого школяра» представлено аналіз основних наукових концепцій і теорій зарубіжних та вітчизняних представників різних психологічних шкіл стосовно проблеми психічного здоров’я особистості. Проаналізовано характеристики та критерії оцінки психічного здоров’я, рівні та чинники, що його зумовлюють, принципи збереження, визначено особливості розвитку психічного здоров’я впродовж молодшого шкільного віку, розглянуто психологічні особливості казкотерапії в контексті роботи з учнями.
Проведений комплексний аналіз літератури свідчить про міждисциплінарний статус досліджуваної проблеми, яка знаходиться на стику філософії, соціології, психіатрії, психології та інших галузей знання. У психології проблема психічного здоров’я розглядається в рамках психодинамічного (З. Фрейд, К. Юнг, А. Адлер), феноменологічного (К. Роджер), екзистенціально-гуманістичного (А. Маслоу), соціокультурного (К. Хорні) підходів. Створено різнопланові моделі психічного здоров’я: медична (В. Сєднев), психологічна (П. Лушин), біопсихосоціальна (Дж. Енджел), біопсихосоціодуховна (Г. Залевський) і порівнева (Б. Братусь).
Важливою аксіологічною характеристикою психічного здоров’я є його критерії, які визначаються відповідно до вікових особливостей особистості, але існують різні точки зору стосовно їх виокремлення. Серед критеріїв психічного здоров’я особливе значення надається ступеню інтегрованості, гармонійності особистості, а також таким
6
складовим, як духовність, пріоритет гуманістичних цінностей (О. Калітеєвська, Б. Братусь). Використання холістичного (цілісного) підходу до вивчення людини означає, що психічне здоров’я, характеризуючи ставлення до світу, себе, власного життя, виступає фактором, який багато в чому визначає особистісний розвиток, створюючи підґрунтя для повноцінної життєдіяльності. Водночас відсутнє єдине, узгоджене визначення психічного здоров’я та понять, які з ним ототожнюють: психологічне, душевне та духовне здоров’я.
Узагальнення наукової літератури свідчить, що психічне здоров’я особистості є складним, багаторівневим, інтегративним феноменом, який сприяє її саморозвитку і самореалізації, гармонійному включенню людини в соціум (В. Ананьєв, Б. Братусь, П. Лушин, Н. Корольчук, Л. Терлецька, Є. Потапчук, Л. Юрьєва). Втім, залишається і дотепер не вирішеною одна з найактуальніших і найскладніших у психології проблем – норми психічного здоров’я, яка може бути розглянута як норма розвитку, індивідуальна норма (В. Слободчиков, Л. Собчик). Зміни у психічному здоров’ї відбуваються під дією певних умов і залежать від чинників, що зумовлюють його розвиток. Чинники поділяють на внутрішні (біологічні, психологічні) і зовнішні (соціальні, фізичні). Зовнішні чинники діють на особистість через її внутрішні можливості, насамперед, природні передумови (тип нервової діяльності, задатки), а також через усе те, чого людина набуває в процесі власного досвіду. Психічне здоров’я розглядається, з одного боку, як реалізація того, що закладено в людині від природи, з іншого – як прагнення до гуманістичних цінностей, розвитку та самореалізації (А. Маслоу, А. Франкл).
Теоретичний аналіз науково-психологічних джерел дозволив зробити висновок, що порушення психічного здоров’я виникають, якщо своєчасно не реалізуються вікові та індивідуальні можливості розвитку, не створюються умови для формування вікових новоутворень. Основа багаторівневого феномену, який сприяє самопізнанню, саморозвитку, самореалізації особистості, закладається в дитинстві. Проте останнім часом існує тенденція зниження рівня психічного здоров’я, зростання особистісних і поведінкових ускладнень у школярів. Зокрема, за даними С. Громбаха, О. Захарова, впродовж навчання у школі найбільша кількість неврозів спостерігається в молодшому шкільному віці.
Виявлено, що на психічне здоров’я молодшого школяра впливають психофізичні особливості учнів (М. Безруких, Н. Гармаш, С. Громбах, С. Єфімова, Н. Коцур, С. Томчук, Л. Товкун); процес адаптації до школи, взаємовідносини з учителем і однокласниками (М. Безруких, Т. Гетьман, С. Громбах, С. Єфімова); успішність у засвоєнні знань, інтенсифікація навчального процесу (М. Безруких, О. Васильєв, Л. Гладких, С. Громбах, О. Кочерга, Н. Коцур, І. Левіна, Л. Терещенко); стиль батьківського виховання, особливості відносин між сімейним подружжям (В. Гарбузов, І. Дубровіна, Д. Ісаєв, О. Захаров, А. Співаковська); життєва ситуація, в якій знаходиться дитина (М. Буянов, О. Захаров, Д. Ісаєв).
На основі узагальнення наявних підходів (М. Безруких, С. Громбах, Н. Гармаш, Н. Коцур, І. Левіна, Л. Терещенко) визначаємо психічне здоров’я молодшого школяра як максимальний ступінь виявлення індивідуальності особистості даного віку при адекватному рівні її адаптації до зовнішнього середовища і відсутності психічних
7
розладів. При цьому індивідуальність розглядаємо як комплексне поняття, що вміщує індивідні (психофізичні), особистісні (психосоціальні) і суб’єктні (інтеграція природних якостей індивіда і психосоціальних якостей особистості) складові. Психічне здоров’я молодшого школяра – це психологічний феномен зі складною структурною побудовою, яка перебуває у взаємодії чотирьох компонентів: психофізичного, психологічного, соціально-психологічного, навчального.
Основу психічного здоров’я молодшого школяра становить повноцінне проживання дитиною всіх етапів онтоґенезу і гармонійний психічний розвиток на кожному з них. Підвалини психічного здоров’я учня початкової школи закладаються у дошкільному віці. Для збереження психічного здоров’я дитини необхідні умови, які сприяють реалізації вікових та індивідуальних можливостей розвитку (Р. Гудман, М. Андрос, М. Безруких, О. Васильєв, В. Гарбузов, Н. Гармаш, Н. Гладких, С. Громбах, Н. Коцур, О. Кочерга, І. Левіна).
Ураховуючи складність феномену психічного здоров’я та об’єктивну необхідність його збереження, науковці звертаються до засобів, пов’язаних з метафорою, символами, творчістю, зокрема казки (В. Солодухов, Т. Гетьман, Ю. Ящишина). Робота з казкою дозволяє відпрацювати травмуючий досвід, зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки подій і вчинків, розвиває емоційну, особистісну і соціальну сфери, механізми адаптації, інтелектуальні здібності. Як результат, казку було покладено в основу окремого напряму практичної психології – казкотерапії. Сутність казкотерапевтичного підходу, розробленого І. Вачковим, А. Гнездиловим, О. Бреусенко-Кузнєцовим, Т. Зінкевич-Євстигнєєвою, полягає в тому, що казкотерапія як синтез різних психологічних методів і технологій у метафоричному виконанні відкриває шлях для інтеграції свідомого і несвідомого, надає широкі можливості особистості для саморозуміння й самовираження, презентації свого внутрішнього світу. В сучасній психології казкотерапія взаємопов’язана з такими проблемами, як агресивність (О. Бреусенко-Кузнєцов, Т. Булашевич, Р. Ткач); вікові та екзистенціальні кризи (О. Бреусенко-Кузнєцов); дезадаптація (Ю. Алімова, І. Вачков, О. Мартиненко); неадекватна самооцінка (В. Пономарьова, І. Стішенок, О. Хухлаєва); невротичні прояви (Н. Баширова, К. Ленктон); нерозвинені комунікативні вміння (І. Вачков, Л. Короткова, В. Солодухов); несформовані навчальні навички (І. Вачков, О. Хухлаєва); психологічні травми (Ю. Алімова, Р. Ткач); розвиток емоційної сфери (Т. Зінкевич-Євстигнєєва, В. Пономарьова); тривожність (Т. Зінкевич-Євстигнєєва, Л. Короткова, Н. Радіна); страхи (М. Моліцька, О. Хухлаєва, Р. Ткач).
Аналіз наукових досліджень дозволяє припустити, що казкотерапія як метод активізації ресурсів і можливостей особистості має потенціал для розвитку психічного здоров’я молодшого школяра.