| summary: |
Актуальність теми. Наприкінці XX - початку XXI сторіччя українське суспільство відчуло та продовжує відчувати два послідовних потрясіння, своєрідні суспільно-економічні «тектонічні зсуви» - внутрішній, пов'язаний із крахом планової системи господарювання на тлі розпаду СРСР і формуванням ринкової моделі економіки, та зовнішній, обумовлений впливом глобалізації в процесі зростання відкритості суспільства. Кожний із цих зсувів окремо здатний справити катастрофічний вплив на соціум, а їх одночасна дія тим більше може повністю зруйнувати дієздатність суспільства і перетворити національну економіку у повністю залежний від ТНК додаток, що працює на реалізацію інтересів інших країн.
Глобалізація супроводжується суперечливими наслідками. З одного боку, вона сприяє зростанню економічної ефективності світової економіки, зниженню трансакційних витрат за рахунок уніфікації виробничих процесів та адміністративних процедур відносно просторового переміщення товарів та послуг. Разом з тим, вона приводить до загострення боротьби за енергоресурси, активізації тіньових соціально-економічних механізмів, серед яких – зростання контрабандних товарних потоків, нелегальної міграції, діяльність міжнародних злочинних угруповань, що контролюють нелегальну торгівлю зброєю, наркотиками, людьми, використовують Інтернет для здійснення економічних злочинів у фінансовій сфері. Тому нові виклики, що несе з собою глобалізація економічного простору, потребують належного теоретичного осмислення.
Така необхідність посилюється тим, що зазначені процеси відбуваються в умовах зростаючої невизначеності їхніх наслідків для соціально-економічного розвитку країн з транзитивною економікою. Тому важливим завданням є їх науковий аналіз задля вироблення засобами державної економічної політики ефективних механізмів нейтралізації негативних наслідків зростаючої відкритості економічного простору. Успішність же цієї політики залежить не тільки від рівня наукового аналізу, але здебільшого від відповідальності та професіоналізму самих політиків. Враховуючи розбалансованість системи державного регулювання економіки внаслідок внутрішньої політичної нестабільності в Україні, в процесі теоретичного аналізу та обґрунтування відповідних висновків та рекомендацій слід брати до уваги дію й цього чинника.
Таким чином, глобалізація значно підвищила роль просторової складової економічної діяльності, але одночасно суттєво ускладнила зв'язок між економічним простором та економічною територією відповідних країн, зокрема, завдяки зростаючій віртуалізації економічного життя та невпинному відокремленню фінансового сектора економіки від реального.
Ступінь наукової розробки проблеми. Загальним проблемам глобалізації присвячені праці таких авторів, як З. Бауман, У. Бек, П. Дж. Б’юкенен, І. Валлерстайн, Е. Гідденс, М. Делягін, В. Кувалдін, О. Неклесса, Е. Тоффлер, А. Уткін, С. Хантингтон та ін. Економічні аспекти глобалізації знайшли глибоке висвітлення у працях таких авторів, як О. Богомолов, О. Білорус, І. Бочан, І. Гладій, А. Горін, В. Дергачов, О. Довгаль, Е. Кочетов, Ю. Макогон, С. Макуха, І. Михасюк, Ю. Пахомов, О. Рогач, А. Філіпенко, О. Черковець, А. Чухно та ін. Окремі теоретичні аспекти просторової економічної динаміки розглядадися у різні періоди такими вченими, як Т. Андросова, С. Артоболевський, М. Барановський, В. Василенко, А. Вебер, А. Голіков, Л. Григор’єв, Б. Данилишин, М. Долішній, Д. Замятін, У. Ізард, В.Каганський, В. Кристалер, О. Кіро, М. Косолапов, Л. Кушнір, О. Лисак, А. Льош, А. Маршалл, В. Поповкін, Ф. Перру, М. Портер, С. Романюк, В. Семенов, Дж. Скотт, І. Тюнен, Р. Флорида, Ю. Харазішвілі та ін.
При цьому в науковій літературі чітко розмежовуються економічний, політичний, соціокультурний аспекти глобалізації та просторової динаміки та одночасно йдеться про кризові явища у відповідних галузях наукового знання (у тому числі в економічній теорії), які поки що є неспроможними надати адекватні відповіді на виклики, пов’язані з глобалізацією. Свідченням цього є загострення воєнно-політичних та гуманітарних конфліктів та/або міжнародної чи внутрішньої напруги в багатьох країнах (включаючи Україну) навколо таких суто економічних питань, як енергозабезпечення, продовольча проблема, міграція робочої сили, зайнятість, інвестиційний клімат, розробка континентального шельфу, фінансові взаємини між центральним урядом та регіонами тощо. Усі ці питання об’єднує значна роль просторового чинника у їх виникненні та загостренні та відсутність ефективних механізмів розв’язання протиріч, що породжені його впливом.
Враховуючи комплексний характер зазначених проблем, дисертант вважає, що найбільш адекватним інструментарієм економіко-теоретичного аналізу сучасної просторової динаміки транзитивної економічної системи є методологія інституціоналізму, яку активно розробляли та розробляють такі вчені, як Т. Артьомова, С. Архієреєв, В. Базилевич, В. Геєць, А. Гриценко, В. Дементьєв, Р. Капелюшников, Б. Кваснюк, С. Кірдіна, Г. Клейнер, Ю. Латов, Н. Латова, Р. Нуреєв, А. Олєйник, В. Полтерович, Р. Пустовійт, В. Тамбовцев, В. Тарасевич, Л. Шаститко, О. Яременко та інші і в межах якої формується новий науковий напрям – інституційна архітектоніка, яка може бути та має стати ефективним засобом належного структурування сучасного суперечливого економічного простору з метою його адекватного пізнання.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах планової теми НДР кафедри економічної теорії та економічних методів управління Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна «Інституційна динаміка в умовах ринкової трансформації економіки України» (№ держ. реєстрації 0107U000688). Дисертантом розроблено обґрунтування стратегій регіональної політики в умовах ринкової трансформації економіки України на основі розкриття актуальної структури національного економічного простору та прогнозу його інституційної динаміки.
Мета і завдання дослідження. Виходячи з актуальності проблеми просторової динаміки економічної системи в умовах глобалізації та враховуючи недостатню її теоретичну розробку стосовно транзитивної економічної системи, дисертант визначив метою роботи розкриття впливу зростаючої відкритості економічної системи транзитивного типу на зміни у складі форм її просторової організації. Відповідно до цієї мети було поставлено наступні завдання:
1. Виявити зміст категорії «економічний простір» та її генезис.
2. Дослідити інституалізацію економічного простору та його структурування в процесі еволюції економічної системи.
3. Розкрити головні форми просторової організації господарського життя та їх взаємодію.
4. Проаналізувати чинники, що впливають на просторову динаміку економічної системи транзитивного типу в умовах глобалізації.
5. З’ясувати роль відкритості економічної системи як чинника просторової динаміки останньої у сучасних умовах.
6. Визначити напрями впливу основних суб’єктів глобалізації на просторову динаміку транзитивної економічної системи.
7. Розкрити форми регіоналізації господарської діяльності у сучасних умовах.
8. Розробити пропозиції з удосконалення механізму державного впливу на регіоналізацію господарського життя в транзитивній економічній системі.
Об’єкт дослідження - економічна система транзитивного типу.
Предмет дослідження - кількісні та якісні зміни в національному економічному просторі та у складі форм просторової організації економічної системи транзитивного типу під впливом її зростаючої відкритості.
Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися такі методи наукового пізнання, як єдність логічного та історичного підходів (для обґрунтування двоїстості просторового виміру економічної системи та чинників її просторової динаміки), сполучення абстрактного й конкретного (для розкриття змісту категорії «економічний простір»), кількісний і якісний аналіз (для класифікації якісних станів економічного простору), аналіз і синтез (для виявлення змісту інституалізації економічного простору), статистичного спостереження (для визначення взаємного впливу різних типів соціального простору), системного аналізу (для систематизації форм прояву регіоналізації господарської діяльності), еволюційно-інституційний підхід і метод логічного моделювання (для виявлення просторових особливостей інституційного середовища транзитивної економічної системи та їх наслідків), експертної оцінки (для обґрунтування можливих стратегій регіональної політики в умовах ринкової трансформації економіки).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні актуалізації просторового виміру економічної системи з позицій інституційної архітектоніки і зводиться до наступного.
Уперше:
1. На основі трактування соціального простору та часу як взаємопов’язаних характеристик єдиної економічної реальності обґрунтовано двоїстість просторового виміру економічної системи, яка полягає у єдності та взаємодії його природної та соціальної складових: природна складова має своїм базисом територію розселення соціуму відповідно до розміщення економічних ресурсів, соціальна – просторово локалізовану господарську діяльність людей, економічним результатом якої є створення вартості, втіленої у cукупності споживних вартостей.
2. Розкрито зміст інституалізації економічного простору, як процесу еволюційного формування сукупності інституційних одиниць, об’єднаних: спільною територією створення вартості, закріпленою відповідним політико-адміністративним поділом; спільними соціокультурними стереотипами, в тому числі системою формальних і неформальних норм, правил, традицій, звичок, забобонів економічної поведінки; спрямованістю на забезпечення сталого соціального розвитку спільної території на основі оптимальної взаємодії економічних суб’єктів.
3. Розроблено класифікацію та характеристику основних якісних станів економічного простору залежно від його щільності (концентрації вартості, що привласнюється відповідним територіальним утворенням) з виділенням центру (висока щільність економічного простору, яка на основі фінансової самодостатності здатна забезпечити комплексний соціальний розвиток на відповідній території за рахунок прискореного економічного зростання), периферії (низька щільність економічного простору, наслідком чого виступає поєднання ознак депресивності із фінансовою залежністю від центру та соціальним занепадом адміністративно-територіального утворення) та провінції (середня щільність економічного простору, яка забезпечує сталий соціально-економічний територіальний розвиток на основі фінансової самодостатності) і зроблено висновок, що в транзитивній економічній системі формується моноцентрична структура економічного простору з потенційно можливими двома сценаріями розвитку провінцій – перетворенням частини їх у нові центри, а іншої частини – на периферію.
Дістали подальшого розвитку:
4. Розкриття змісту категорії «економічний простір» як сукупності інституціалізованих формальними та неформальними нормами і правилами відносин між людьми з приводу руху (створення, розподілу, перерозподілу та привласнення) вартості між територіально відокремленими політико-адміністративними утвореннями в процесі використання територіально закріплених економічних ресурсів (земля, праця, капітал), більшість з яких є здатними до просторової мобільності та концентрації.
5. Систематизація форм прояву регіоналізації економічної діяльності, обумовленої зростаючою відкритістю сучасного економічного простору, відповідно до суб’єктів її стимулювання, на транснаціональну регіоналізацію (об’єднання декількох національних економічних просторів із збереженням формальної політико-адміністративної відокремленості або національних кордонів з одночасним їх фактичним послабленням режиму їх функціонування), яка спрямовується національними державами, і регіональну транснаціоналізацію (модифікацію перенесеного на іншу територію національного економічного простору у напрямку його пристосування до внутрішніх інституційних особливостей території розташування), що направляється транснаціональними корпораціями).
6. Визначення головних наслідків неадекватності сучасного економічного простору в Україні викликам, що висуває його глобалізація: загрозливі масштаби проникнення на економічну територію країни контрабандних потоків товарів та послуг з наступним їх частковим транзитом до Європи та Азії і частковим осіданням в Україні; розповсюдження корупції у сфері державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності та митної справи; гальмування створення ефективних внутрішніх регуляторних механізмів входження України до СОТ, пов’язаних із здійсненням підприємництва.
7. Обґрунтування можливих стратегій регіональної політики в умовах ринкової трансформації економіки, залежно від ступеню врахування державою впливу глобалізації на економічний і культурний простори, шляхом включення до їх складу, окрім мобілізаційної та модернізаційної, також інерційної стратегії; характеристика модернізаційної стратегії як оптимальної, націленої на інфраструктурну та інституційну модернізацію і направленої на використання порівняльних переваг відповідних територій.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони дозволяють повніше врахувати суперечливий вплив зростаючої відкритості національної економіки України на розвиток її регіонів, а отже, створити передумови для більш ефективного державного регулювання соціально-економічних процесів в країні, своєчасного відбиття внутрішніх і зовнішніх загроз для її розвитку, пов'язаних із глобалізацією.
Обґрунтування переваг модернізаційної стратегії дозволило сформулювати провідні заходи державного впливу на удосконалення структури економічного простору: проведення адміністративно-територіальної реформи з одночасним реформуванням міжбюджетних відносин у напрямку стимулювання регіональних інвестиційних процесів; забезпечення належної облаштованості та впорядкованості митних кордонів по всім периметрі державного кордону; зростання кількості єврорегіонів з одночасним посиленням соціальної спрямованості їхнього розвитку; пріоритетне бюджетне фінансування збереження культурної своєрідності регіонів у сполученні з податковим стимулюванням розвитку місцевих промислів і ремесел.
Результати дослідження можуть також бути використані у викладанні курсів «Економічна теорія», «Макроекономіка», «Перехідна економіка», «Інституційна економіка», «Міжнародні економічні відносини», «Регіональна економіка», «Державне регулювання економіки» для студентів економічних вищих навчальних закладів, для розробки відповідних спецкурсів з проблем державного регулювання економіки в умовах ринкової трансформації, сучасної глобалізації, регіональної економіки.
Практичні висновки і рекомендації, сформульовані в дисертації, можуть знайти застосування в процесі вдосконалення вітчизняного законодавства, що регулює розвиток економічних відносин між центром і регіонами, транскордонного співробітництва та єврорегіонів.
Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. У роботі [2] особисто дисертантом виявлено та розкрито напрями і форми прояву регіоналізації економічної діяльності, а також систематизовано особливості інституційного середовища української економіки та наслідки посилення неадекватності сучасного економічного простору України вимогам глобалізації.
Апробація результатів дисертації. Основні поло дисертаційної роботи та її ре доповідалися на 6 наукових конференціях: науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних економічних відносин» (Харків, 2005), IV Міжнародній науково-практичній конференції Соціально-економічні реформи в контексті інтеграційного вибору України" (Дніпропетровськ, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції (Харків, 2008), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Стабілізація соціально-економічного розвитку і міжнародної співпраці: проблеми та шляхи вирішення» (Харків, 2008) Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічний розвиток України та її регіонів: проблеми науки та практики» (Харків, 2008), міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми розвитку економіки в умовах міжнародної інтеграції» (Одеса, 2008).
Публікації. За результатами дисертаційного ня автором опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,75 д. а., у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях загальним обсягом 2 д. а.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, 11 додатків та списку використаних джерел з 249 назв. Загальний обсяг дисертації – 257 аркушів, у тому числі обсяг основного тексту (вступ, два розділи та висновки) 203 аркуші, обсяг додатків – 32 аркуші. Робота містить 5 таблиць.
|
