Видовой состав, РАСПРОСТРАНЕНИЯ И МЕРЫ БОРЬБЫ С Иксодовых клещей ОВЕЦ В КРЫМУ

summary

Дослідження проводились протягом 2001 – 2004 років у лабораторії вивчення хвороб овець та кіз Кримської дослідної станції Інституту експериментальної та клінічної ветеринарної медицини УААН і в 14 вівцегосподарствах Криму.

Вивчення видового складу та поширення іксодових кліщів, що паразитують на вівцях, проводили під час систематичних експедиційних виїздів у господарства, які розташовані в трьох природно-кліматичних зонах півострова (гірсько-лісовій, передгірній, степовій). В основі аналізу лежать збори кліщів від груп овець кількістю не менше 10 голів. Кліщів ідентифікували у лабораторії під бінокуляром МБС-9 за допомогою атласів «Иксодовые клещи подсемейства Amblyomminae. Фауна России и сопредельных стран» Н.А.Филипповой (1997), «Фауна України. Іксодові кліщі» Є.М. Ємчук (1960), а також у відділі арахноентомології Кримської республіканської санітарно-епідеміологічної станції. Всього досліджено 793 вівці та визначено до виду 3760 екземплярів іксодових кліщів.

На підставі проведених нами систематичних досліджень щодо вивчення фауни і поширення іксодових кліщів було складено епізоотологічну карту.

Вивчення біологічного циклу розвитку кліщів Rhipicephalus bursa проводили в умовах лабораторії і в піддослідному господарстві АПК «Виноградний» Сімферопольського району. Для з’ясування ролі абіотичних чинників (температури та кількості атмосферних опадів) і визначення ступеня кореляції (Ашмарин И.П., Воробьев А.А., 1962) між метеорологічними показниками і кількістю кліщів було одержано метеодані за 2000 – 2004 рр. в Центрі гідрометеорології АР Крим.

Лабораторне культивування кліщів проводили в термостаті при температурі +22 – +26ºС та відносній вологості 70 – 75 % за методом Є.Н.Павловського (1963). Для цього використано 31 самку і 117 німф Rh. bursa. Личинки й німфи, які були одержані в ході культивування, годувалися під наклейкою на спині у мурчаків або на вухах у овець. Імаго годувалися на тестікулах барана або під наклейкою на спині в кролів. Усього в дослідах використано 2 барани, 2 вівці, 3 кролі та 6 мурчаків.

Стаціонарні спостереження за ходом зимівлі іксодових кліщів проводили на різних фазах розвитку кліщів Rhipicephalus bursa. Для цього їх уміщували в чашки Петрі, які перебували в пристосованому приміщенні при середньомісячній температурі повітря в зимовий період до -5ºС. У досліді було використано по 100 голодних та ситих імаго, 80 німф, що наситилися, і близько 2000 голодних личинок.

Визначення ступеня неблагополуччя різних природно-кліматичних зон Криму щодо кровопаразитів овець проводили засобом дослідження мазків, узятих із слинних залоз та яєчника самок кліща Rhipicephalus bursa (Ли П.Н., 1963). Всього було досліджено 206 самок кліща Rhipicephalus bursa.

У дослідах для вивчення акарицидних властивостей препаратів: неоцидолу, бутоксу-50, аміциду, талстару і кінміксу – використовували зібраних з тварин імаго та лабораторні популяції личинок кліща Rhipicephalus bursa. Всього в дослідах використано 1500 імаго і 15000 личинок. У результаті дослідів визначили СК₅₀ та СК₁₀₀ (Павлов С.Д., 1980; Лещев В.В., 1969).

Вплив акарицидних концентрацій препаратів 0,001% в.е. за ДР талстару і кінміксу на організм овець вивчали шляхом клінічного спостереження за тваринами та визначення залишкових кількостей препаратів у крові та вовні піддослідних тварин. У досліді використали 9 овець з віварію станції. Проби досліджували в лабораторії токсикологічного моніторингу ІЕКВМ УААН м. Харків.

Вплив 0,005% в.е. талстару оцінювали після його трьохразового застосування з інтервалом 15 діб з подальшим визначенням у крові кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, загального білка, каталітичної концентрації холінестерази (ХЕ), активності аланінамінотрансферази (АлАТ) та аспартатамінотрансферази (АсАТ) (Клиническая лабораторная диагностика в ветеринарии, 1985).

На підставі даних, отриманих у лабораторних дослідах щодо акарицидної активності та нешкідливості досліджуваних препаратів, провели їх випробування на вівцях фермерського господарства. Досліджували нові акарицидні препарати: аміцид 12,5% к.е. – (ДР амітраз), виготовлений ДП «Ветеринарна медицина» ІЕКВМ; талстар 10% к.е. (ДР біфентрин), виготовлений фірмою FMS (США), і кінмікс 5% к.е. (ДР бетацифлутрин), виготовлений фірмою Хіноїн (США). Препаратами для зіставлення були неоцидол 60% к.е. (ДР діазинон) і бутокс-50 5% к.е (ДР дельтаметрин). Пестициди наносили методами обприскування та купання. Інтенсефективність (ІЕ) препаратів визначали, оглядаючи овець та підраховуючи кліщів на тваринах піддослідних і контрольних груп (Павлов С.Д., 1980). Усього в дослідах використано 100 овець.

Вивчаючи економічну ефективність препаратів, що використовувались для обробки тварин, визначали такі показники: доза для обробки однієї тварини, вартість однієї дози препарату, вартість обробки 100 голів овець методом обприскування і вартість препарату для пропливної ванни ємністю 2 м³.

Виробничу перевірку ефективності акарицидного препарату талстару проводили на 700 вівцях, які належали АТОВ «Радянська Україна» Сімферопольського району. Обробку проводили триразово у 0,005% в.е. талстару шляхом купання у пропливній ванні.

Статистичну обробку отриманих даних проводили на комп'ютері IBM PC з використанням програми Microsoft Excel for Windows 2000.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Видовий склад і сезонна динаміка іксодових кліщів, що паразитують на вівцях у Криму. Комплекс іксодид, що паразитують на вівцях, складали такі види: Rhipicephalus bursa, Can. et Fanz. 1877; Hyalomma plumbeum, Panz., 1795; Hyalomma scupense, P. Sch., 1918; Dermacentor marginatus, Schulz, 1776; Haemaphisalis punctata, Can. et Fanz. 1877 і Ixodes ricinus, Lin., 1746. Значну перевагу в наших зборах мали кліщі виду Rh. bursa – 2622 екземпляри, або 69,7% від загальної їх кількості. В меншій кількості зустрічались види Hyal. plumbeum – 617 кліщів (16,4%) і Haem. punctata 423 (11,3%); види Hyal. scupense – 46 кліщів (1,2%), D. marginatus – 38 (1%) і I. ricinus – 14 (0,4%) виявлені в незначній кількості.

Зональне поширення іксодових кліщів і пов’язане з ними розповсюдження кровопаразитів у Криму дуже нерівномірне, що обумовлено впливом таких абіотичних чинників, як температура, вологість, характер ґрунту.

За нашими дослідженнями, найбільша кількість видів кліщів на вівцях та щільність їх розселення виявлено в гірській зоні. Фауністичний комплекс тут складали п’ять видів іксодових кліщів: Rh. bursa, Haem. punctata, Hyal. plumbeum, D. marginatus та I. ricinus, з яких широко розповсюджені Rh. bursa – 60,6%, Haem. punctata – 20,8% і Hyal. plumbeum – 13,0 % від загальної кількості кліщів, що були зібрані в даній зоні.

У передгірній зоні ми виявили чотири види кліщів: Rh. bursa, Haem. punctata, Hyal. plumbeum і D. marginatus, з яких найбільшої кількості досягав вид Rh. bursa. Із 2407 екземплярів, зібраних у даній зоні, 2046 (85%) припадало на цей вид. Для передгірної та гірської зон характерна підвищена вологість (випадає 450 – 960 мм опадів), що створює сприятливі умови для існування іксодових кліщів.

Значно менше видів кліщів і нижча чисельність їх - у степовому районі, який займає приблизно 70% площі Кримського півострова і поділяється на два підрайони: приморський і центральний. В умовах сухих лугів та цілинних земель центрального підрайону на вівцях паразитували три види: Haem. punctata, Hyal. plumbeum та Hyal. scupense. Тут явно домінував кліщ Hyal. plumbeum: з 368 екземплярів, зібраних у цій зоні, 309 (84%) – випадало на його частку. У той же час у приморському степовому підрайоні нами на вівцях зареєстровано чотири види іксодових кліщів: Rh. bursa, Haem. punctata, Hyal. plumbeum та Hyal. scupense, серед яких широко розповсюджені Rh. bursa - 52,7% та Hyal. plumbeum – 34,1%. Отже, зіставляючи іксодофауну цих двох підрайонів, бачимо, що кліщі Rh. bursa виявлені нами лише в приморському підрайоні, оскільки ця територія має всі оптимальні умови для існування іксодових кліщів. До числа сприятливих чинників, які пом’якшують посушливість приморського підрайону, слід віднести нечасті суховії, високу вологість повітря та багату рослинність.

Простеживши за активністю іксодових кліщів упродовж року, ми встановили, що кожен вид має свій улюблений сезон. Першими на тварин у степовій зоні нападали кліщі виду Hyal. scupense, які зимували на тваринах до березня. У гірському й передгірному районах узимку перші зареєстровані нами кліщі належали до виду Haem. punctata. Кліщі цього виду паразитували на тваринах із середини лютого до кінця квітня, а потім з вересня по листопад.

Весна є улюбленим сезоном для виду Hyal. plumbeum. Екстенсивність інвазії цього кліща на вівцях у квітні-травні була максимальною й становила від 43,7% у передгірному Криму до 76,3% у степовому. З інших видів кліщів на вівцях у цей період паразитували: у степовому Криму – Haem. punctata, Rh. bursa й Hyal. scupense, у передгірному та гірському – Haem. punctata, Rh. bursa і D. marginatus.

Влітку ми зареєстрували на вівцях лише два види кліщів – Rh. bursa й Hyal. plumbeum, з них масовим був вид Rh. bursa. Максимальна екстенсивність інвазії кліща цього виду зареєстрована нами в передгірному й гірському Криму, відповідно 99,5% та 95,8%. У приморській частині степового підрайону в літній період у наших зборах ЕІ становила 63,5%.

Восени у степовому районі ЕІ виду Hyal. plumbeum становила 88,2%; на Haem. punctata припадало 11,8%. У передгірному Криму ЕІ кліщів виду Rh. bursa була 81,9%, Hyal. plumbeum – 18,1%. У гірській зоні в цей сезон ми зареєстрували всі п'ять видів кліщів, однак у масовій кількості – Rh. bursa (47,7%) та Haem. punctata (32%).

Екологія та біологічні особливості кліща Rhipicephalus bursa. Виникнення і поширення кровопаразитарних захворювань овець у Криму обумовлене появою і нападом на тварин кліщів Rh. bursa, тому нами велись дослідження з метою вивчення їхньої біоекології, оскільки лише ці знання можуть бути основою для розробки ефективних заходів боротьби з ними.

Окрім сезонної динаміки, вперше в Криму визначено вплив метеорологічних показників на строки активності цього виду в природі. Ми встановили, що збільшення кількості опадів (більш ніж 60 мм) у липні та серпні, коли відбувається яйцекладка та вихід личинок, зумовлювало зменшення кількості імаго в червні наступного року, і навпаки. Ці спостереження можуть бути підставою для прогнозування чисельності кліщів у природі. Також простежувався деякий зв’язок між середньомісячною зимовою температурою та чисельністю кліщів. Отже, часті опади влітку викликали більшу загибель кліщів, ніж морозні зими.

Прогнозувати строки активізації кліщів можна, проводячи фенологічні спостереження за вегетацією рослин, характерних для даної зони. Це може стати добрим природним орієнтиром для планування протикліщових обробок тварин. Простеживши за фенологією рослин у природі, ми встановили, що перший напад кліщів Rh. bursa на овець співпадав з цвітінням адонісу і масовою появою квітів у кульбаби. Для цих рослин сума позитивних температур повітря має становити 210ºС, що характерно для другої декади травня. Велика кількість кліщів на тваринах співпадала за часом з появою котиків у тополі чорної, цвітінням акації білої, грициків та деревію. Для цих рослин сума позитивних температур повітря має бути 880ºС, що характерно для третьої декади травня – першої декади червня.

Аналізуючи динаміку паразитування Rh. bursa на вівцях, слід відзначити, що сезон нападу кліщів на тварин чітко виражений і починається, залежно від кліматичних чинників (температури та кількості опадів), з другої декади квітня або з другої декади травня по листопад включно.

На підставі наших спостережень за біологією Rh. bursa встановлено, що розвиток однієї генерації кліщів у лабораторних умовах становив 115 діб за умови переходу німф в імагінальну стадію в поточному році, і 346 діб при линянні німф, які перезимували, в наступному році. Отже, впродовж року кліщ дає одну генерацію.

В умовах Криму зимують переважно ситі німфи (від 35 до 75%) та частково голодні імаго (від 26 до 62%). Насичені самки та голодні личинки в умовах зими частіше гинуть. Таким чином, перша хвиля закліщованості в квітні–травні пов’язана з торішньою генерацією голодних імаго, що перезимували. Максимальне ж паразитування кліща наприкінці травня та в червні зумовлено розвитком німф, що не загинули взимку. У лабораторних умовах строки виживання голодних кліщів становили: для імаго в осінньо-зимово-весняний період – до 221 доби, личинок в осінньо-зимовий період – до 157 діб.

Визначення ступеня зараженості кліщів Rh. bursa збудниками кровопаразитарних інвазій. Нинішня діагностика кровопаразитарних захворювань проводиться на підставі клінічних і патологоанатомічних спостережень, та мікроскопічних досліджень мазків крові, отриманих від ссавців, але це робить вивчення епізоотології піроплазмідозів неповним. Зокрема, не вирішується питання визначення ступеня благополуччя пасовищ та прогнозування інвазії щодо їх переносників. Для більш повного визначення епізоотичної ситуації в Криму щодо кровопаразитів ми провели дослідження кліщів на ураженість їх бабезіями. Наші дослідження довели, що максимальна зараженість кліщів, яку ми зареєстрували у фермерському господарстві Лазорівка, становила 33,9%. Мінімальна зараженість була 6,6% у кліщів, зібраних з овець фермерського господарства Родникове. У середньому по господарствах ураженість самок Rh. bursa становила 19,9% від числа досліджених кліщів.

Під час мікроскопії мазків від уражених кліщів, найчастіше виявлялись булавоподібні форми бабезій (67,5% випадків), які мали довжину від 5 та більше мікрон, ширину 1–1,5 мікрона. У меншій кількості (32,5%) траплялись округлі паразити з розмірами 2–9 мікрон у діаметрі. Вони мали досить різноманітну форму з виступами плазми: амебоподібні, зірчасті, маточкові.

Усі булавоподібні та округлі форми фарбувались за методом Романовського-Гімза: цитоплазма в блакитний колір різного ступеня інтенсивності, ядро, частіше одне (іноді 2–3), мало яскраво-червоний колір і було розташоване в центрі або на одному з полюсів.

Залежно від ступеня враженості кліщів ми розподілили досліджувані господарства на чотири категорії. У результаті визначили, що відсоток ураженості самок Rh. bursa збудниками кровопаразитарних хвороб в епізоотичній зоні нижчий (7,0%), ніж у зонах латентного типу (28,6%).

Наші дослідження щодо епізоотології кровопаразитарних хвороб овець у Криму показали, що зона піроплазмідозних вогнищ мала тенденцію до розширення внаслідок господарчої діяльності людини. Спорудження зрошувальної системи Північно-Кримського каналу вплинуло на клімат півострова. Зими стали м’якшими, підвищилась відносна вологість повітря, тобто склались сприятливі умови для існування основного переносника кровопаразитів овець – кліща Rh. bursa. Ми зафіксували нові вогнища піроплазмідозної інвазії в раніше благополучних пунктах, де, за даними держветзвітності, кровопаразитарні хвороби овець були відсутні. Таким чином, вогнища протозойних інвазій під впливом клімато-географічних умов піддаються постійним змінам.

Отже, вивчення ситуації щодо кровопаразитів у Криму показало, що першочергову роль в епізоотології цих хвороб відіграють іксодові кліщі. Тому боротьбі з ними ми приділяємо велику увагу.

Вивчення акарицидної активності нових піретроїдів. Нами у лабораторних та науково-виробничих дослідах були випробувані нові препарати: аміцид, талстар та кінмікс. Два останніх препарати використовуються в овочівництві закритого ґрунту проти шкідників рослин і раніше не застосовувались у тваринництві. Препаратами для зіставлення у наших дослідах були неоцидол та бутокс-50.

Під час вивчення акарицидної активності піретроїдів було встановлено високу ефективність їхнього впливу на ізольованих кліщах Rh. bursа. У наших дослідах в.е. талстару і кінміксу в концентраціях 0,0001% і 0,0005% в.е. за ДР спричиняли параліч та загибель 100% кліщів незалежно від ступеня їх насичення кров’ю.

Визначення залишкових кількостей талстару і кінміксу та ступеня їх шкідливості в концентрації 0,001% в.е. за ДР проводили після купання тварин у ванні. Впродовж 20 діб за тваринами вели щоденне клінічне спостереження з вимірюванням температури тіла, частоти пульсу, дихання, перевіряли румінацію та стан апетиту. На 2, 6, 9, 12 і 20 добу після обробки овець талстаром і на 2, 5, 9, 11 і 20 добу після обробки овець кінміксом відбирали проби вовни й крові.

У результаті спостережень за тваринами з'ясували, що дані препарати не справляють негативного впливу на організм овець. Подразнень на шкірі й слизових оболонках, або ознак токсикозу в тварин не відзначали. Встановлено також, що талстар швидко всмоктувався з поверхні шкіри і виявлявся в сироватці крові в більшій кількості, ніж у вовні. Концентрація його в сироватці крові тварин через добу становила 0,130 мг/кг, а у вовні 0,054 мг/кг.

Кінмікс в основному затримується у вовні, повільно всмоктується в кров і швидко з неї виводиться. Залишки препарату в сироватці крові й вовні на другу добу після обробки становили відповідно 0,707 й 3,481 мг/кг. На 20-ту добу в досліджуваних об’єктах вмісту талстару і кінміксу не знайдено.

У дослідах, поставлених на тваринах, ми визначили найбільш ефективну концентрацію талстару та кінміксу для обробки овець – 0,005% в.е. за ДР. Проводячи порівняльне вивчення методів обприскування і купання тварин, значної різниці в ефективності препаратів та тривалості їх акарицидної дії ми не виявили.

У результаті наших досліджень встановлено, що найбільш ефективними акарицидами із тривалою остаточною дією (17 - 20 діб) є препарати: талстар (ІЕ на 17-у добу становила 76,1%), кінмікс (62,0%), бутокс-50 (71,8%) у концентрації 0,005% в.е. за ДР та аміцид у концентрації 0,6% в.е. за ДР (ІЕ на 17-у добу становила 74,6%).

У подальшому ми перевірили токсичну дію талстару в концентрації 0,005% за ДР на вівцях. У результаті проведених досліджень встановлено, що після трьохразової обробки тварин з інтервалом 15 діб при клінічному обстеженні овець фізіологічні показники залишалися в межах норми. Гематологічні показники крові (еритроцити, лейкоцити, гемоглобін) та білок змінювались у межах фізіологічної норми – вірогідної різниці в зміні показників крові піддослідних та контрольних овець не виявили.

Активність ХЕ знижувалась уже через добу після обробки тварин, що свідчило про швидке проникнення препарату в організм. Пригнічення активності ХЕ досягало 0,08 ±0,017 мккат/л, що нижче такого показника у контролі в 1,4 – 2,1 разу. Показники АсАТ і АлАТ у тварин піддослідної групи підвищувались відповідно у 1,4 – 2 та 1,7 – 2,3 разу. Зміни ферментів у сироватці крові мали короткочасний характер і досить швидко відновлювались. Активність АлАТ відтворювалась на 5-у добу після другої обробки, ХЕ і АсАТ – на 15-у добу після третьої обробки.

Удосконалення схеми застосування акарицидів з урахуванням біології та фенології переносників в умовах Криму. Після вивчення біолого-екологічних особливостей кліщів Rh. bursa, токсикологічних властивостей та остаточної дії нових акарицидних препаратів (талстару, кінміксу та аміциду) у дослідах на тест-об’єктах та тваринах ми розробили ефективну схему боротьби з основним переносником кровопаразитів овець – кліщем Rh. bursa. Було показано, що для профілактики кровопаразитарних інвазій і винищення кліщів на тваринах достатньо 3-х обробок овець. Перша обробка повинна проводитись до масового нападу кліщів імаго на тварин, який, згідно з нашими дослідженнями, залежить від погодних умов і припадає на першу або другу декаду червня. Таким чином, обробляти овець перший раз необхідно у третій декаді травня – першій декаді червня.

Строки другої обробки випливають із визначеної нами тривалості остаточної дії нових акарицидів, яка становила 17 – 20 діб. Отже, друга обробка має проводитись через 17 – 20 діб після першої. Третя обробка – в третій декаді вересня – першій декаді жовтня, коли, за нашими дослідженнями, спостерігається масовий напад личинкових та німфальних стадій кліщів.

Запропоновану схему ми доповнювали даними епізоотологічного обстеження господарств із визначенням відсотка вражених кліщів. У господарствах під загрозою, де немає заражених кліщів, достатньо двох обробок овець – літньої та осінньої. В епізоотичній, і особливо в латентній зоні, обов’язкове проведення триразової обробки. За появи в отарі хворих тварин заходи щодо боротьби з іксодовими кліщами необхідно доповнювати протипротозойними обробками овець.

У піддослідному господарстві Сімферопольського району АТОВ «Радянська Україна» на 700 вівцях було апробовано цю схему. Тварин купали в пропливній ванні в 0,005% в.е. талстару триразово. Впродовж усього періоду спостережень випадків захворювання тварин кровопаразитозами не відзначали.

Надалі було проведено розрахунок економічної ефективності досліджуваних препаратів: бутоксу-50, аміциду, кінміксу і талстару. Найдешевшим препаратом для купання виявився талстар – обробка тварин в.е. бутоксу-50 та кінміксу дорожча майже в 2 рази, а аміцид обходився дорожче в 13,7 рази. Під час обробки овець методом обприскування найекономічнішим був аміцид – обприскування овець аміцидом обходилось дешевше в 4,5 рази, ніж талстаром, в 6,5 рази дешевше, ніж кінміксом і в 9,4 рази, ніж бутоксом-50. Отже, власник має особисто у кожному конкретному випадку вирішити, яким методом обробляти тварин і який препарат вибрати.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації досліджено розповсюдження та видовий склад іксодових кліщів, які паразитують на вівцях у Криму, вивчено біологічний цикл і фенологію основного переносника кровопаразитів овець – кліща Rh. bursa. Проведено пошук нових акарицидів, встановлено їх ефективність, нешкідливість та економічну доцільність. За результатами роботи удосконалена схема застосування акарицидів з урахуванням біології та фенології переносника.

2. На вівцях у Криму виявлено 6 видів кліщів сімейства Ixodidae: Rh. bursa, Haem. punctata, D. marginatus, I. ricinus, Hyal. plumbeum й Hyal. scupense. Найбільш розповсюдженими є кліщі виду Rh. bursa, які становили 69,7% від загальної кількості кліщів у наших зборах. У окремих зонах ураженість овець кліщами Rh. bursa становила: у передгірній – 85%, гірській – 60,6% і в приморській частині степового Криму – 52,7%.

3. Вивчено фенологію Rh. bursa. Встановлено, що сезон паразитування кліщів на тваринах залежав від кліматичних факторів (температури та кількості опадів), і починався з другої декади квітня або з другої декади травня і тривав по листопад включно. Зв’язок між середньомісячною кількістю опадів і чисельністю кліщів виду Rh. bursa має зворотну залежність. Визначено збіг між цвітінням деяких рослин (кульбаба, адоніс, акація біла, грицики та деревій) і строками появи кліщів на тваринах.

4. Вивчено життєвий цикл і біологічні особливості кліща Rh. bursa. З’ясовано, що протягом року цей вид дає одну генерацію із двома піками активності кліщів на тваринах – один у червні, обумовлений імаго, другий у жовтні, обумовлений личинковими стадіями.

5. У лабораторних умовах цикл розвитку кліща становив 115 діб за умови переходу німф в імагінальну стадію цього року і 346 діб при линянні німф у наступному році. В умовах Криму в зимовий період виживають переважно ситі німфи, у меншій мірі – голодні імаго; насичені самки й голодні личинки частіше гинуть.

6. Середня зараженість самок Rh. bursa в Криму збудниками кровопаразитарних хвороб овець становила 19,9%. При цьому зараженість у вогнищах латентного типу вища в 4,1 разу (28,6%), ніж у вогнищах епізоотичного типу (7,0%), і зовсім відсутня в загрозливих вогнищах.

7. Лабораторні та виробничі досліди показали високу акарицидну дію нових препаратів – аміциду, талстару і кінміксу, використаних методами обприскування та купання. Встановлено, що 0,005% в.е. талстару і кінміксу, і 0,6% в.е. аміциду знищували іксодових кліщів на тваринах і запобігали їх повторному нападу протягом 20 діб.

8. Триразова обробка овець 0,005% в.е. талстару з інтервалом 15 діб не спричиняла видимих ознак інтоксикації, не впливала на морфологічні показники крові тварин. Каталітична активність ХЕ максимально знижувалась у 2,1 рази (Р ≤ 0,001), відновлення її наступало на 15-у добу після третьої обробки. Рівні АсАТ і АлАТ підвищувались відповідно в 2 і 2,3 рази (Р ≤ 0,001) і статистично не відрізнялись від контролю вже на 15-у добу після третьої та на 5-у добу після другої обробки відповідно.

9. При використанні пропливної ванни талстар був у 13,7 разів дешевший, ніж аміцид, а при обробці овець методом обприскування найбільш економічним був препарат аміцид.

10. Удосконалено схему боротьби з основним переносником кровопаразитів овець у Криму – кліщем Rh. bursa з урахуванням його біолого-екологічних та фенологічних особливостей. Ця схема містить три обробки тварин: перша – в третій декаді травня – першій декаді червня, друга – через 17–20 діб, третя – в третій декаді вересня – першій декаді жовтня.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Методичні рекомендації з діагностики та методів боротьби із кровопаразитарними захворюваннями овець в Україні, які були затверджені на засіданні колегії Управління ветеринарної медицини в АР Крим за підсумками роботи служби ветеринарної медицини в АР Крим за 1 півріччя (протокол № 22 від 28 липня 2004 року); на засіданні методичної комісії з питань неінфекційної патології Інституту експериментальної й клінічної ветеринарної медицини УААН (протокол № 13 від 25 жовтня 2004 року); на засіданні науково-методичної ради Державного департаменту ветеринарної медицини (протокол № 4 від 23 грудня 2004 року).

2. Отримані матеріали стосовно фенології кліща Rh. bursa використані під час розробки стратегічних обробок овець.

3. Отримані результати щодо вивчення поширення, особливостей біології та фенології кліщів Rh. bursa у Криму можуть бути використані як додатковий матеріал для підготовки студентів у вищих навчальних закладах.