ВІДТВОРЕННЯ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ Статья

Актуальність теми. Аграрний сектор економіки відіграє найважливішу роль у системі суспільного відтворення матеріальних благ, підвищенні життєвого рівня і добробуту населення. У сучасних умовах загострення проблеми забезпечення населення продуктами харчування розвиток аграрного сектору набуває особливої значимості, від нього залежить відтворення не тільки людини, а й навколишнього середовища.

На сьогодні економіка аграрного сектору України представляє собою хаотичну та архаїчну систему, в якій понад 50% зруйновано виробничий потенціал, понад третини земель сільськогосподарського призначення не обробляється, а кадровий потенціал загублено. Недосконалість формування інституту приватної власності на землю стало причиною акумуляції земельних ресурсів у руках неефективного власника, що зовсім не сприяє покращенню якісних характеристик землі. У зв‘язку з прийняттям України у СОТ нагальною постає проблема конкурентоспроможності аграрних підприємств на світовому ринку сільськогосподарських продуктів, що неможливо досягти без радикального оновлення техніки, технології та підприємницького забезпечення. Відсутність системного реформування аграрних відносин та гострота означених проблем актуалізує необхідність теоретичної аргументації нової політики відтворювальних процесів в аграрному секторі трансформаційної економіки.

Дослідження процесу відтворення факторів виробництва в агарному секторі трансформаційної економіки базується на синтезі гносеологічних основ теорій факторів виробництва та їх відтворення (Дж.Кейнс, Ф.Кене, Дж.Б.Кларк, К.Маркс, А.Маршалл, Дж.С.Міль, У.Петті, Д.Рікардо, П.Самуельсон, Ж.Б.Сей, А.Сміт, Д.Хікс, Й.Шумпетер). Сучасними вітчизняними економістами досліджено проблеми розвитку аграрного сектору в умовах перехідної економіки (В.Андрійчук, П.Гайдуцький, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Даниленко, М.Дем’яненко, М.Зубець, С.Кваша, І.Лукінов, Є.Майовець, І.Малий, І.Михасюк, О.Могильний, О.Онищенко, О.Олійник, Б.Пасхавер, Ж.Поплавська, В.Радченко, П.Саблук, В.Юрчишин та ін).

Незважаючи на вагомі досягнення зарубіжних та вітчизняних вчених у дослідженні аграрних відносин, недостатньо розробленими залишаються проблеми відтворення факторів виробництва землі та уречевленого капіталу, підприємницьких та фахових навичок працівників сільського господарства в умовах перехідної економіки України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою «Сучасне постіндустріальне суспільство і шляхи його формування в Україні» (реєстраційний номер 0107V001332). У межах цієї теми автором підготовлено окремий підрозділ «Технологічні та організаційно-економічні зміни в аграрному секторі економіки України», в якому досліджено проблеми відтворення факторів виробництва (землі, виробничого потенціалу та робочої сили) з урахуванням нових організаційно-правових та технологічних засад функціонування економіки України.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є теоретико-методологічне обґрунтування суперечностей відтворення факторів виробництва аграрного сектору та вироблення пропозицій щодо їх подолання в трансформаційній економіці України.

Для реалізації мети дисертаційної роботи необхідно розв’язати наступні завдання:

- здійснити ретроспективний аналіз еволюції теорій факторів виробництва;

- проаналізувати наслідки інституційних змін в аграрному секторі економіки;

- розкрити специфічні особливості кожного фактору сільськогосподарського виробництва;

- виокремити проблеми відтворення землі та робочої сили, визначивши їх масштаби та глибину;

- розкрити інституційні чинники та економічні важелі механізму відтворення факторів виробництва, проаналізувати їх особливості та стан в трансформаційній економіці;

- розробити рекомендації по корекції економічної політики держави щодо забезпечення розширеного аграрного відтворення, створення умов підвищення конкурентоспроможності аграрного сектору України.

Об’єктом дослідження є процес відтворення факторів виробництва.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають з приводу відтворення факторів виробництва в аграрному секторі трансформаційної економіки.

Методи дослідження. Конкретні наукові результати дисертації були отримані на основі плюралістичного підходу по застосуванню досягнень наукових шкіл трудової теорії вартості, маржиналізму, марксизму, кейнсіанства та інституціональних концепцій для аналізу відтворення факторів виробництва в аграрному секторі. При цьому були використані наступні методи: компаративістики – для порівняння економічних теорій функціонування факторів виробництва; логіко-генетичний – для розкриття закономірностей розвитку аграрного відтворення; класифікації та систематизації – для аналізу економічних та інституційних чинників; наукової абстракції – при обґрунтуванні системної кризи в аграрному секторі; статистичного аналізу – при визначенні динаміки вартісних показників відтворення землі та робочої сили (праці).

Інформаційною базою дослідження є наукова вітчизняна та зарубіжна література, державні законодавчі і нормативні документи; офіційна статистична звітність; інформаційні ресурси мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

Вперше:

- на основі плюралістичного використання теорій відтворення, аграрних відносин та інституційних змін виявлено загострення протиріч у відтворенні аграрного сектору економіки України, наслідком чого є зниження родючості ґрунту та збільшення земельних площ, що не обробляються; знищення основного капіталу (будівель, техніки тощо); розпорошення аграрного кадрового потенціалу, без розширеного інноваційного оновлення яких в умовах входження в СОТ в Україні наростатиме проблема продовольчого забезпечення населення;

- доведено, що основною причиною кризового стану аграрного сектору є безсистемність у реформуванні економіки, правова невизначеність в реалізації прав власності на землю, відсутність науково обґрунтованої, прозорої, юридично визначеної та доступної для всіх громадян цільової стратегії не стільки формування ринку землі, скільки створення інституційних умов для продуктивного використання кожної земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що є вкрай важливим для України в умовах загострення світової продовольчої кризи.

Удосконалено:

- визначення дуалістичної функціональної ролі землі у відтворенні аграрного сектору: по-перше, земля є специфічним предметом праці, по-друге, обмеженим у пропозиції економічним ресурсом, що веде до постійного зростання її ціни; по-третє, засобом формування земельної ренти; по-четверте, виконує функцію нагромадження капіталу в теперішніх умовах зростання попиту на землю та сільськогосподарську продукцію;

- методичні підходи до вартісної оцінки землі та інших складових основного капіталу в аграрному секторі з урахуванням їх граничної корисності та довгострокового використання, що складає методичну базу вартісного виміру основних елементів відтворення національного багатства.

Дістали подальшого розвитку:

- конкретизація впливу інституційних чинників (ментальності, корупції, тіньової економіки, правового нігілізму, «постсоціалістичної» історичної пам‘яті тощо) на результативність ринкового реформування аграрного сектору, на пропорційність та динамічність процесів відтворення;

- уявлення про зосередження в особі селянина виконання ним функцій власника капіталу, підприємця та найманого працівника, що накладає свій відбиток на специфіку прояву в аграрному секторі класичної моделі взаємодії трьох факторів виробництва: землі, капіталу та робочої сили (праці);

- обґрунтування методичних підходів підвищення ролі держави по залученню інвестицій, вдосконаленню цінової, амортизаційної, кредитної та податкової політики в аграрній сфері економіки. Запропоновано запровадити систему сільськогосподарського кредитування, яка б спиралася на державні спеціалізовані кредитні установи; забезпечити бюджетне фінансування програм моніторингу природного ресурсного потенціалу АПК; розмежувати нарахування амортизації для цілей оподаткування та фінансової звітності; визначити величину фіксованого сільськогосподарського податку в залежності від фінансового стану господарств.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що зроблені теоретичні узагальнення й висновки, є внеском у теорію відтворення факторів виробництва в аграрному секторі і доведені до рівня методичних розробок та практичних рекомендацій.

Наукові розробки та пропозиції автора були використані у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» (довідка від 15.05.08 р.) та у ВНЗ «Київський економічний інститут менеджменту» (довідка № 62 від 12.05.08 р.) при викладанні наступних дисциплін: «Політична економія», «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Економіка праці та соціально-трудові відносини», «Трансформаційна 懠кономіка». Запропонована автором система заходів та положень щодо раціонального використання та відтворення якісних характеристик землі сільськогосподарського призначення, а також вдосконалення соціальної політики на селі, впроваджена у практичну діяльність Департаменту врегулювання відносин власності та соціального розвитку села Міністерства аграрної політики України (довідка № 37-17-1-15/11665 від 16.05.08 р.). Особливої уваги заслуговують пропозиції стосовно визначення та розмежування прав власності на землю, зокрема в частині реалізації державної власності через застосування системи орендних відносин з метою продуктивного використання землі; пропозиції по встановленню закупівельної ціни на продукцію сільського господарства, яка би забезпечила розширене відтворення факторів виробництва в аграрному секторі України.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки проведеного дослідження апробовані на міжнародних, всеукраїнських та міжвузівських науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-економічні трансформації в епоху глобалізації" (Полтава, 18-19 травня 2005 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективи розвитку індустріального виробництва в умовах глобалізації» (Київ, 15-16 квітня 2005 р.); Науково-методичній конференції «Індивідуалізація навчального процесу як провідна складова модернізації вищої економічної освіти» (Київ, 31 січня – 2 лютого 2006 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність національної економіки» (Київ, 23-24 березня 2007 р.); Науково-методичній конференції «Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку» (Київ, 6 – 8 лютого 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародні інтеграційні процеси і конкурентоспроможність економіки України” (Харків, 22 березня 2008 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (Київ, 28-29 березня 2008 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць, у тому числі 5 - у наукових фахових виданнях і 4 - в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій 3,4 д. а., у тому числі о悵сяг наукових результатів, отриманих дисертантом особисто становить 2,6 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 198 сторінок друкованого тексту. Список використаних джерел налічує 200 найменувань. Дисертація містить 11 таблиць на 9 сторінках, 4 рисунки на 3 сторінках та додатки на 6 сторінках.