ВІДТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ Автореферат

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об’єкт і предмет, мету, завдання та методи дослідження, розкрито наукову новизну, практичне значення отриманих наукових результатів, зазначено особистий внесок автора та дані щодо апробації результатів дисертаційної роботи.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження інноваційно-інвестиційного потенціалу економіки» – розглянуто сутність та структуру інноваційно-інвестиційного потенціалу економіки (ІІП), проаналізовано та систематизовано наукові підходи до трактування ІІП та його системоутворюючих складових: інноваційного (ІннП) та інвестиційного (ІнвП) потенціалів. Розкрито роль та місце ІІП економіки в системі суспільного відтворення та моделях економічного зростання. Розглянуто існуючі методичні підходи до оцінювання рівня розвитку ІннП та ІнвП економіки та обґрунтовано авторську методику інтегральної оцінки рівня розвитку ІІП ринкової економіки.

На основі аналізу праць вітчизняних та зарубіжних дослідників дисертантом виділено п’ять підходів до трактування ІІП, а саме: (1) інвестиційних ресурсів розширеного відтворення («ресурсний»); (2) можливостей взаємодії інвестиційного попиту та пропозиції («коопераційний»); (3) здатності до освоєння інвестиційних ресурсів («абсорбційний»); (4) інвестиційної привабливості, здатності до залучення ресурсів («атрактивний»); (5) потенційного доходу від інвестицій, здатності ефективно їх використовувати («результативний»). Узагальнення зазначених підходів дозволило сформувати авторське визначення ІнвП економіки як системи наявних та потенційних до залучення інвестиційних ресурсів, можливостей та умов, формування і використання яких забезпечують інвестиційну привабливість та формують інвестиційну спроможність економіки, тобто здатність до інвестування, залучення та абсорбції капіталу з метою задоволення потреб розширеного відтворення.

Шляхом узагальнення теоретичних підходів до визначення сутності ІннП економіки в сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі виділено чотири підходи до його трактування («креативний», «структурний», «трансформаційний», «ресурсний»), на основі яких запропоновано авторське визначення ІннП економіки як системи наявних ресурсів, засобів та можливостей, що забезпечують спроможність та визначають можливості окремих економічних суб’єктів та економіки в цілому впроваджувати досягнення НТП, здійснювати інноваційну діяльність, розробку і реалізацію нововведень та підтримку інноваційного процесу.

Обґрунтовано, що в системі суспільного відтворення ІнвП органічно поєднується з ІннП, оскільки ІнвП є матеріальною ресурсною основою, яку суспільство здатне нагромадити, залучити та спрямувати на забезпечення інвестиційного процесу з метою досягнення економічного зростання. В свою чергу, ІннП як підсистема ІІП більшою мірою відображає внутрішню здатність суб’єктів економіки до інноваційної діяльності та зовнішні умови й можливості її реалізації з метою досягнення економічного розвитку. При цьому, взаємообумовленість та взаємодія систем ІннП та ІнвП уможливлює появу синергетичного ефекту, що проявляється в реалізації ІннП, здатного забезпечити перехід від економічного зростання до економічного розвитку лише за умови залучення та використання ІнвП. В свою чергу, інноваційний процес, генерування новацій та трансфер інновацій економічно обґрунтовані і можливі лише за наявності та використання інвестиційних ресурсів.

На основі систематизації теоретичних підходів до дослідження сутності та структури ІІП ринкової економіки автором запропоновано розглядати його як систему економічних відносин з приводу формування та використання ресурсів, засобів та умов, що створюють можливості для здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності.

У роботі досліджено роль та місце ІІП в системі суспільного відтворення та економічного зростання, на підставі чого зроблено висновок, що ІІП є вагомою детермінантою розвитку економіки, що забезпечує безперебійність та створює передумови для її розширеного відтворення. На основі аналізу моделі відтворення Ф. Кене встановлено, що реалізація ІнвП економіки в формі здійснення капіталовкладень, спрямованих на оновлення основного капіталу, забезпечує безперебійність суспільного відтворення. Виявлено двоїстий вплив інновацій на розвиток ринкової економіки, а саме: в моделях суспільного відтворення та економічного зростання Й. Шумпетера та Р. Солоу науково-технічний прогрес призводить до зростання виробництва за рахунок покращення технологій та підвищення продуктивності праці; натомість в моделі суспільного відтворення К. Маркса, за умов незмінної норми додаткової вартості, імплементація досягнень науково-технічного прогресу створює загрози для соціально-економічної стабільності та існування ринкової економіки.

Досліджуючи теорію економічного розвитку Й. Шумпетера, автором встановлено, що інновації та реалізація ІІП за умов корпоратизації економіки послаблюють дух підприємництва, підриваючи основи капіталістичного способу господарювання. Натомість, у кейнсіанських моделях економічного зростання, зважена державна політика відтворення ІІП у формі відшкодування капіталу та імплементації інновацій забезпечує безперебійність процесу виробництва та перехід на вищу стадію економічного зростання.

Аналіз сучасних методичних підходів до оцінювання ІнвП та ІннП дозволив розробити методику інтегральної оцінки ІІП економіки, яка враховує синергетичний ефект взаємодії підсистем інноваційного та інвестиційного потенціалів.