ВОРОНКІНА ІРИНА АНАТОЛІЇВНА ОСОБЛИВОСТІ БІОЛОГІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ БАКТЕРІЙНИХ ЗБУДНИКІВ ГОСТРОЇ КИШКОВОЇ ІНФЕКЦІЇ У ДІТЕЙ ТА НОВІ ПІДХОДИ ДО ІДЕНТИФІКАЦІЇ ЕНТЕРОБАКТЕРІЙ

summary

У огляді літератури представлено характеристику бактерій роду Shigella та Salmonella як збудників ГКІ. Розглянуто основні методи діагностики ГКІ. Проаналізовано дані щодо факторів патогенності бактеріальних збудників кишкових інфекцій, їх чутливості до антибіотиків та бактеріофагів.
Основу дисертації склали результати досліджень, проведених у 2004-2007 рр. на базі Обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні м. Харкова і лабораторії екологічного та епідеміологічного моніторингу ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України».
Матеріали і методи досліджень. Проведено порівняльний аналіз епідемічних особливостей ГКІ в окремих регіонах Сходу і Заходу України за 1990-2007 рр.
Обстежено 399 хворих із діагнозом ГКІ, які знаходились на стаціонарному лікуванні в Обласній дитячій інфекційній клінічній лікарні м.Харкова. Вік обстежених – від 2 місяців до 16 років. Всього вилучено та ідентифіковано 237 штамів сальмонел, 162 штама шигел та 161 штам УПМ. Створено авторську колекцію штамів мікроорганізмів роду Shigella та Salmonella. Штами, що виявились полірезистентними, виділені від хворих із тяжким перебігом ГКІ, з атиповою клінічною картиною, а також ізольовані з нетипових осередків (ліквор, кров), передано на зберігання до колекції музею мікроорганізмів ДУ «ІМІ ім. І.І. Мечникова АМН України» та музею патогенних для людини мікроорганізмів ІЕІХ ім. Л.В. Громашевського (акти від 22.11.2005 №534 та від 16.06.2006 №360.). Усього ліофілізовано 13 штамів шигел та 11 штамів сальмонел.
Чутливість виділених штамів ентеробактерій (шигел, сальмонел та УПМ) до хіміотерапевтичних препаратів і бактеріофагів визначали загально-прийнятими методами. Для визначення фагочутливості використовували „Дизфаг”, „Интестифаг” та „Бактериофаг сальмонеллёзный ABCDE в таблетках с кислотоустойчивым покрытием”, виробництва ГУДП «Биофаг» (Росія).
Для оцінки змін антибіотикорезистентності та вірулентності шигел і сальмонел проведено порівняльне вивчення штамів, виділених від хворих із 40 музейними штамами шигел та 40 музейними штамами сальмонел, що циркулювали у 50-60 рр. минулого століття.
Вивчення адгезивних властивостей ентеробактерій проводилось розгорнутим пробірковим методом. Адгезивність вважали нульовою при значеннях середнього показника адгезії (СПА) від 0 до 1,0; низькою – при СПА від 1,01 до 2,0; середньою – від 2,01 до 4,0; високою – понад 4,0. Також визначали індекс адгезивності мікроорганізму (ІАМ) та коефіцієнт участі еритроцитів в адгезивному процесі (К).
Антилізоцимну активність мікроорганізмів (АЛА) визначали прискореним методом В.Ю. Соколова. При рівні АЛА менше 2 мкг її вважали низькою, від 2 до 3 мкг – середньою і більше 3 мкг – високою.
Визначення антикомплементарної активності (АКА) проводили за допомогою фотометричного методу. АКА вважали низькою при рівні менше 5,0 анти-СН50; середньою при 5,1-15,0 анти-СН50; високою –понад 15,1анти-СН50.
Побудова математичної моделі та створення комп’ютерної програми для спрощеної ідентифікації ентеробактерій здійснювалось за допомогою методу мозаїчного портрету (ММП), що був запропонований М.Д.Кацем (1981).
Дослідження повторювалося п’ять разів. Отримані результати досліджень оброблено методом варіаційної статистики за допомогою програм Biostat-4 і MS Excel 2000 із використанням критерію Стьюдента та коефіцієнта кореляції.
Порівняльна характеристика епідемічної ситуації відносно ГКІ у Східному та Західному регіонах України. За останні 17 років загальна захворюваність на ГКІ в Україні зменшилась в 1,7 рази (у 1990 році - 267,0 випадків на 100 тис. населення, у 2007 році - 158,1), та в цілому ще залишається на досить високому рівні. Результати аналізу динаміки захворюваності кишковими інфекціями у Західному (м. Тернопіль) та Східному (м. Харків) регіонах свідчать про наявність ряду особливостей, а саме:
1. Як у Харкові, так і у Тернополі захворюваність кишковими інфекціями в період з 1990 року по 2007 рік була досить високою, хоча її показники і не перевищували загальноукраїнські (рис.1).
2. Майже у всі роки (за винятком 1990 р., 1994 р. та 2003 р.) інтенсивні показники захворюваності ГКІ на Харківщині були дещо вищими, ніж на Тернопільщині (р<0,01).