ВПЛИВ НА ГЕМОСТАЗ ПАТОЛОГІЧНИХ ІНГІБІТОРІВ ЗСІДАННЯ КРОВІ У ГЕМАТОЛОГІЧНИХ ХВОРИХ

summary

патологічних інгібіторів зсідання крові (АФЛА, набутих аутоантитіл при імунній коагулопатії та нейтралізуючих інгібіторних антитіл до дефіцитного фактора зсідання у хворих на гемофілію), причини їх виникнення, антигенні мішені та механізми реалізації патогенного потенціалу, методи діагностики, поширеність, роль у виникненні розладів гемостазу, клінічне та прогностичне значення у хворих на гемофілію, при імунних тромбоцитопеніях та у гематоонкологічних хворих.

Загальна методика і методи досліджень. Дослідження для виявлення патологічних інгібіторів проведено у 480 хворих на гемофілію, 54 - на ІТП, 55 - на ЛН, 11 - з первинним АФС, 55 - на CЧВ (контрольна група). Діагноз встановлювали у клінічних підрозділах на основі результатів об’єктивного та інструментального обстеження, гематологічних, цитоморфологічних, коагулологічних, біохімічних та імунологічних досліджень.

Для загальної оцінки функціонального стану системи гемостазу виконано скринінгові тести: визначення часу зсідання крові, протромбінового часу (ПЧ), активованого парціального тромбопластинового часу (АПТЧ), тромбінового часу, вмісту фібриногену. Судинно-тромбоцитарний гемостаз оцінювали на підставі кількості тромбоцитів та оцінки їх агрегації під дією агоністу АДФ та рістоцитину. Діагностику та диференціацію різних форм коагулопатій здійснювали за допомогою тесту генерації тромбопластину за Biggs, Douglas та Macfarlane [З.С. Баркаган, 1999]. Активність дефіцитного фактора зсідання визначали за уніфікованою методикою одностадійного кількісного визначення фактора (Ф) VIII (IX) [З.С. Баркаган и соавт., 1991]. Хворі на гемофілію А та В були розподілені за тяжкістю хвороби згідно класифікації З.С. Баркагана (1991). Визначення активності інгібітору до ФVIII (IX) проводили за методикою Kasper (1975) в модифікації Р.Н. Хаметової і співавт. (1987) в Бетесда Од/мл (БО/мл). За характером і інтенсивністю відповіді імунної системи хворого на повторне введення лікувального фактора VIII (ФІХ) інгібітори було поділено на транзиторні, сильної відповіді (≥10 БО/мл), та слабкої відповіді (<10 БО/мл) [C. R. M. Hay et al., 2006; C. Negrier, E.D. Gomperts, 2006].

Дослідження на наявність активності ВА виконано у 82 хворих на гемофілію з нейтралізуючими інгібіторами до дефіцитного прокоагулянту або у зв’язку з клінічними ознаками резистентності до замісної трансфузійної терапії та у всіх хворих інших груп. Діагностика ВА полягала у послідовному виконанні трьохетапного комплексу тестів для виявлення активності ВА відповідно до міжнародних критеріїв [J.T. Brandt et al., 1995; J. A out, M. Janovski, 2004]. І етап, скринінгові тести – тести на основі фосфоліпідів різного походження (фосфоліпід-залежні тести): каоліновий час зсідання (КЧ) у бідній на тромбоцити плазмі (БТП) - КЧ_БТП; АПТЧ з основною концентрацією АПТЧ-реагенту у БТП - АПТЧ_БТП та АПТЧ із зниженою концентрацією АПТЧ-реагенту - АПТЧзн; ПЧ з розведеним тромбопластином 1:50, 1:500 - ПЧ_1:50 та ПЧ_1:500; тест з розведеною фосфоліпід-залежною отрутою змії Гюрзи середньоазійської (Vipera lebetina turanica) – лебетоксовий час. При позитивному результаті хоча б одного скринінгового тесту переходили до наступного етапу. ІІ етап, корекційні тести – тести на виключення дефіциту коагуляційних факторів зсідання. Нормалізація подовжених скринінгових тестів (КЧ_БТП, АПТЧ_БТП, АПТЧзн, ПЧ_1:50 та ПЧ_1:500, лебетоксового часу) при доданні до системи нормальної БТП у співвідношенні 1:4 або 1:1 вказує на дефіцит прокоагулянтів. Відсутність корекції може означати наявність ВА. ІІІ етап, тести на підтвердження наявності ВА - нейтралізація ВА за допомогою відмитих, заморожених і розморожених тромбоцитів донора в концентрації 100´10⁹/л (або еритрофосфатиду) у тесті АПТЧ_БТП, АПТЧ_зн, ПЧ_1:50 та ПЧ_1:500, лебетоксовому часі; розраховане за формулою співвідношення АПТЧ у БТП (АПТЧ_БТП) і АПТЧ у плазмі із зруйнованими шляхом заморожування і розморожування тромбоцитами (АПТЧ_ЗТП) однієї особи (І_АПТЧ):