ЯЗЫКОВЫЕ ТЕХНОЛОГИИ ГЕНДЕРНОЙ ПСИХОГРАФИИ В РУССКИХ ПУБЛИЦИСТИЧЕСКИХ ТЕКСТАХ МАСС-МЕДИА

summary

У Вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, його актуальність, сформульовано мету, комплекс основних завдань, окреслено джерельну базу і матеріал, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, вказано на наукову новизну, теоретичне і практичне значення, структуру роботи, наведено відомості про апробацію її результатів.

Основна частина дисертації складається з трьох розділів.

Перший розділ “Гендерний міф як значуща складова частина психографії” присвячений дослідженню особливостей феномена гендерної психографії, зокрема, розгляду цього явища на тлі споріднених феноменів, його аналізу у світлі теорії міфу, визначенню взаємозв’язку психографії з теорією гендеру, дослідженню ролі засобів масової комунікації в психографії.

Перший підрозділ першого розділу “Психографія як сучасне міфотворення” містить теоретичне обґрунтування тісного взаємозв’язку психографії з міфом як інструментом освоєння та структурування навколишньої дійсності. Зокрема, визначено, що в сучасних мас-медіа саме міфотворення є засобом психографії. Власне, розгляд психографії на тлі таких понять, як “комунікативний вплив/тиск” (Ю. К. Пирогова, В. З. Дем’янков, Т. В. Джига, О. М. Чадюк), “сугестія” (І. Ю. Черепанова, А. А. Романов, Ю. Г. Лубченков, Г. А. Гончаров, О. М. Самусенко, І. М. Прожогіна), “маніпуляція” (С. Г. Кара-Мурза, О. В. Дмитрук, Є. Л. Доценко, Ю. А. Єрмаков, Н. В. Іванчук, С. А. Сухих, А. Едмюллер), “гіперсигніфікація” (Л. М. Землянова), “симулякри” (Ж. Бодріяр), та звернення до витоків психографії у працях з теорії рекламної комунікації (Р. Барт, О. М. Лебедєв-Любимов, О. В. Медведєва, В. В. Ученова, Б. П. Красовський, О. В. Рябов, Т. Н. Лівшиц, У. Еко) дозволяє осмислити специфіку поняття “психографія”, яка полягає в тому, що профілювання та перепрофілювання свідомості здійснюється завдяки сегментації суспільства та впливу на спосіб життя, ціннісні й соціокультурні системи координат індивідів. Звернення до багатої традиції вивчення міфу як сутності, що структурує, гармонізує навколишнє середовище в уявленні людини і водночас викривляє такі уявлення, дозволяє виявити кореляцію міфології та психографії і визначити останню як сучасне міфотворення.

У другому підрозділі першого розділу “Поняття “гендер” у світлі теорії психографії” висвітлено тісний зв’язок гендерної стратифікації суспільства та гендерної ідентифікації особистості з міфологічною традицією й окреслено шляхи подальшого використання проективного потенціалу міфу в гендерній психографії. Спираючись на численні визначення поняття “гендер” у сучасній гендерології (В. А. Кириліна, В. І. Костикова, О. Г. Луковицька, О. І. Трофимова, О. І. Горошко), а також на багату традицію вивчення онтологічної опозиції “маскулінність – фемінність” у лінгвокультурології, соціології, етнолінгвістиці (Г. Д. Гачев, В. А. Маслова, Д. Ч. Малишевська, Т. В. Цив’ян), “гендер” можна співвіднести із “психографією” як сучасним міфотворенням, адже опозиція “маскулінність – фемінність”, яка має онтологічний статус, є однією з ядерних бінарних опозицій міфологічної картини світу, що посилює проективний потенціал такого явища, як “гендерна психографія”.

Третій підрозділ першого розділу “Психографія у гендерно маркованих засобах масової комунікації” присвячений аналізу особливостей “жіночих” та “чоловічих” журналів як частини сучасного публіцистичного дискурсу та формам об’єктивації в них гендерної психографії.  Дослідження ролі засобів масової комунікації в сучасному суспільстві (С. Г. Кара-Мурза, М. Маклюен) свідчать про те, що мас-медіа транслюють соціальну міфологію або навіть є синкретичними з міфом (Т. В. Євгеньєва, В. М. Горохов, Т. Е. Грінберг). Отже, гендерна психографія має потужний міфопроективний потенціал, який реалізується, зокрема, за допомогою гендерно маркованих засобів масової комунікації,.

У другому розділі “Чоловіча / жіноча мовленнєва поведінка, а також міфологічні імплікації і їхня роль у гендерній психографії” подано аналіз форм об’єктивації гендерно маркованої комунікації на словотвірному, лексичному, синтаксичному мовних рівнях, а також проаналізовано тенденції використання міфологічних імплікацій у “жіночих” та “чоловічих” журналах.

Перший підрозділ другого розділу “Чоловіча / жіноча мовленнєва поведінка в наукових уявленнях та стереотипах” присвячений аналізу досліджень чоловічої / жіночої мовленнєвої поведінки та теоретичному обґрунтуванню можливості використання мовних маркерів гендерно маркованої комунікації як засобів психографії.

Аналіз традиції вивчення чоловічої та жіночої мовленнєвої поведінки в таких аспектах, як гендерно вмотивовані комунікативні стратегії (Р. Т. Лакоф, Т. В. Гомон, А. М. Тихомирова, Ф. І. Ніконовайте, О. І. Горошко, А. В. Кириліна), реалізація гендерної маркованості мови на лексичному (О. І. Горошко, Т. Б. Крючкова, А. А. Вейлерт, О. С. Ощепкова, І. Г. Сєрова), морфологічному (А. В. Кириліна, Л. Н. Синельникова, Г. Ю. Богданович, О. А. Земська, М. М. Китайгородська, Н. Н. Розанова, І. Г. Сєрова), синтаксичному рівнях мовної системи  (Н. Д. Борисенко, А. М. Тихомирова, Ф. І. Ніконовайте, О. І. Горошко), наявність гендерно вмотивованих помилок на різних рівнях мовної системи (О. С. Ощепкова, О. І. Горошко) та стилістичних особливостей тексту (І. В. Грошев, Т. В. Гомон, С. М. Вул, А. П. Мартинюк), дозволяє виділити два підходи до вивчення мовної поведінки чоловіків та жінок – біодетермінізм та соціоконструктивізм. Утім, в обох напрямках виявляються дещо суперечливі висновки, відсутність чітких опозицій, відзначається ситуативний характер відмінностей чоловічого та жіночого мовлення.

З одного боку, можна говорити про існування ситуативно зумовлених та незумовлених (за теорією гендерної асиметрії мозку) відмінностей у жіночому та чоловічому усному й писемному мовленні. Але, з іншого боку, безумовним також є існування стереотипних уявлень про мовленнєву поведінку чоловіків та жінок, які втілюються носіями мови в різноманітних формах комунікації (при свідомому чи підсвідомому бажанні ідентифікувати себе в гендерному полі).

У другому підрозділі другого розділу “Чоловіча / жіноча мовленнєва поведінка та міфологічні імплікації в гендерно маркованих засобах масової комунікації” подано аналіз застосування таких мовних маркерів гендерної комунікації, як суфікси емоційної оцінки, інвективна лексика й евфемізми, вставні слова та словосполучення, а також міфологічні імплікації, які теж певною мірою можуть вважатися маркерами гендерної комунікації. Результати аналізу жіночої та чоловічої поведінки розрізняються не тільки залежно від того, є журнали “жіночими“ (“Cosmopolitan”, “Натали”) чи “чоловічими“ (“Ego”, “Б-52”), але й від належності їх до “прозахідної” (“Cosmopolitan”, “Ego”) або “аутентичної” (“Натали”, “Б-52”) мас-медійної традиції.

Суфікси емоційної оцінки традиційно вважаються ознакою жіночої мовленнєвої поведінки. Аналіз закономірностей уживання цих суфіксів у жіночих та чоловічих журналах певною мірою підтверджує наявний стереотип – найбільша кількість суфіксів емоційної оцінки зафіксована в “жіночих“ журналах (очаровательный мужчинка в полном расцвете сил (Н2004/3, 82); один из аспирантов-филологов побежал за блокнотиком и стал аккуратненько записывать (Н2004/3, 58); в модном магазинчике известной марки (Н2004/2, 72); история любви молоденькой девушки (С2004/6, 22); у этих брючек в витрине такие потрясающие кармашки (С2004/9, 121); вечером устрой уставшим ножкам сеанс релаксации (С2004/6, 155)). Утім, якщо “прозахідні” “жіночий“ журнал “Cosmopolitan” та “чоловічий“ “Ego” чітко протиставлені один одному за цією ознакою, то “аутентичні” “жіночий“ журнал “Натали” та “чоловічий“ “Б-52”, навпаки, майже не відрізняються за кількісними показниками вживаності цих суфіксів.

За стереотипними уявленнями, інвективна лексика притаманна чоловічій мовленнєвій поведінці, натомість для жіночої мовленнєвої поведінки характерним є використання евфемізмів. Проте в деяких наукових дослідженнях відзначено, що інвективна лексика в більшому обсязі властива неспонтанному жіночому мовленню порівняно з чоловічим. Аналіз уживання інвективної лексики та евфемізмів у “жіночих“ та “чоловічих“ журналах спростовує такий стереотип – більша кількість інвектив зафіксована саме в “жіночих“ журналах “Cosmopolitan” та “Натали” (ваша подруга далеко не ангел. Может быть, даже стерва. Зато какая! (Н2004/3, 67); если коллеги – гады (С2004/9, 80)) порівняно з “чоловічими“, а більша кількість евфемізмів – у “чоловічих“ журналах “Ego” та “Б-52” порівняно з “жіночими“.

Традиційно вважають, що висока частотність уживання вставних слів та словосполучень, особливо зі значенням невпевненості, притаманна жіночій мовленнєвій поведінці. Аналіз комунікації жіночих та чоловічих журналів демонструє певною мірою невідповідність такому стереотипу, адже найвища частотність уживання вставних слів та словосполучень зафіксована саме в “чоловічих“ журналах (конечно, стандарты, эталоны телесной красоты менялись из века в век (Б2005/8, 49); однако при этом, разумеется, теряется водонепроницаемость устройства (Б2005/8, 88); рекорд круга, понятное дело, принадлежит Михаэлю Шумахеру (Е2003/8, 33); хотя, безусловно, привыкнуть можно (Е2003/8, 106)). Натомість у “жіночих“ журналах дійсно частіше вживаються вставні слова і словосполучення зі значенням невпевненості (Фанни Ардан, пожалуй, самая нетипичная звезда мирового кино (Н2004/8, 87); после этого вы начнете по-другому относиться к еде и, возможно, даже мыслить (Н2004/8, 61); твоему мужчине, может быть, точно так же страшно (С2004/8, 60); бойфренд, похоже, тоже не испытывает к ней иррационально нежных чувств (С2004/8, 64)).

 Жіночу свідомість вважають більш міфологізованою, схильною до нераціональних форм інтерпретації дійсності. Аналіз уживання міфологічних імплікацій у “жіночих“ та “чоловічих“ журналах певною мірою відповідає такому уявленню, адже високий рівень актуалізації міфологічно зумовлених кодів переосмислення навколишньої дійсності та числової символіки виявляється саме в “жіночих“ журналах. Саме цим журналам притаманні такі міфологічні коди переосмислення: анімальний (Дельфин (С2004/1, 67), Тигрица (С2004/1, 67), Лебедь (С2004/1, 67), Кошка (С2004/1, 68), Косуля (С2004/1, 69)), вегетативний (Ананас (С2004/8, 75), Персик (С2004/8, 75), Виноград (С2004/8, 76), Клубника (С2004/8, 76), Банан (С2004/8, 76)), астральний (Светоч премудрости (Н2005/6, 81); Комета (Н2005/6, 81); Холодное светило (Н2005/6, 81); Метеорит (Н2005/6, 82); Парад планет (Н2005/6, 82); Блуждающая звезда (Н2005/6, 82)), “сезонний” (Его величество цвет. Кто ты: Осень, Зима, Весна или Лето (Н2004/1, 176)), кінематографічний – як зразок сучасної міфології (Искатель приключений (Индиана Джонс, «Индиана Джонс и храм судьбы») (С2004/3, 91), Последний романтик (Алеша Корсак, «Гардемарины, вперед!») (С2004/3, 91), Интеллигент (Гоша, он же Гога, он же Жора, он же Георгий Иванович, «Москва слезам неверит») (С2004/3, 92), ), Избранный (Нео, «Матрица») (С2004/3, 93)), змішаний (Гулливер и лилипуточка (С2005/8, 136); Малыш и Карлсон (С2005/8, 136); Папа и дочка (С2005/8, 138); Лед и пламя (С2005/8, 138); «Сова» и «жаворонок» (С2005/8, 139); Барышня и хулиган (С2005/8, 139)). У “чоловічих“ журналах міфологічно зумовлені коди переосмислення використовуються в набагато меншому обсязі (були зафіксовані анімальний та змішаний коди). Використання числової символіки в сильних позиціях тексту є характерною ознакою і “жіночих“, і “чоловічих“ журналів, найбільш частотними для всіх журналів числами є 10 та 5 (Как избавиться от мужа за 10 дней. Эффективный комплекс упражнений (Н2004/8); 10 Cosmo-заповедей. Чего не стоит делать при знакомстве с его родителями (С2004/1, 103); 5 идей января (Н2004/1, 24), Жизнь в постели: 5 горячих подсказок (С2004/2, 88); 5 лучших отелей мира (Е2004/3); 5 причин оторваться от земли (Б2004/4, 8); 10 карьеристов, которые потрясли мир (Б2004/2, 34)). “Жіночі“ журнали відрізняються від “чоловічих“ більш активним використанням чисел 3, 7, 9, котрі, як відомо, найбільш навантажені символікою, сакральними значеннями (Три дня счастья (Н2004/8, 120); 3 нестандартных собеседования (С2004/5); Семь мифов о холостяцкой жизни (Н2004/1, 62); 7 «говорящих» сновидений (С2004,1/88); Девять заповедей отпускницы (Н2004/8, 100); Муж: миф или человек. 9 «сказок» о твоей второй половине (С2004/4)).

У третьому розділі “Трансформаційні процеси в концептуальній опозиції “маскулінність – фемінність” та їхня роль у гендерній психографії” розглянуто особливості репрезентації концептів “мужчина”, “женщина”, “девушка”, “парень” крізь призму гендерних стереотипів, відбитих у “жіночих“ та “чоловічих“ журналах.

Перший підрозділ третього розділу “Концептуальна опозиція “маскулінність – фемінність” у традиційній та сучасній мовній свідомості” містить аналіз розвитку та особливостей об’єктивації концептів “мужчина”, “женщина”, “девушка”, “парень” в етимологічних, тлумачних (лінгвістичних та етнолінгвістичних), асоціативних словниках, а також в усталених виразах (фразеологічних одиницях та пареміях).

Аналіз словникових дефініцій та наведених статистичних даних дозволяє припустити, що цій квадрі концептів притаманна певна динаміка співіснування, яка спричиняє постійні взаємоспрямовані процеси формування опозицій усередині квадри та водночас стирання меж між членами таких опозицій. Натомість аналіз усталених виразів дозволяє виявити досить жорстку фіксацію в мовленнєвій стихії аксіологічних (конотативних) та квантитативних асиметрій усередині квадри концептів.

Другий підрозділ третього розділу “Відображення концептуальної опозиції “маскулінність – фемінність” у гендерно маркованих засобах масової комунікації” присвячено з’ясуванню особливостей відбиття гендерних стереотипів у мові та їх репрезентації в гендерно маркованих засобах масової комунікації.

Гендерні стереотипи – одне з найважливіших понять гендерології – розглянуто у світлі теорії психографії. Поняття “гендерні стереотипи” співвідноситься з поняттям “симулякри третього порядку”, адже гендерні стереотипи відтворюють, транслюють і конструюють певні уявлення про “ідеальних” або “типових” жінок та чоловіків незалежно від наявності об’єктивних рис особистостей. 

Аналіз традиції дослідження феномена гендерних стереотипів у різних гуманітарних аспектах (А. П. Мартинюк, О. В. Калачева, Д. Ч. Малишевська, Н. В. Любимова, Д. Л. Нечаєвський, О. В. Рябов, О. Стяжкіна, А. Темкіна, А. Дударева, А. П. Мартинюк) дозволив виділити форми об’єктивації гендерних стереотипів у мові завдяки зверненню до фреймового рівня мовної системи. Відповідно, гендерні стереотипи вербалізуються за допомогою гендерно маркованих номінацій, зафіксованих у вигляді мікрофрейма (зредукованої пропозиції) “гендерно маркований актант” та атрибутивних конструкцій, засвідчених у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований актант + атрибут” і “гендерно маркований атрибут + об’єкт”.

Аналіз тематичних полів, у яких представлено гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований актант” (“стать та/чи вік”, “міжособистісні відносини”, “терміни родинних відносин”, “професійний/соціальний статус” та інш.), дозволяє, з одного боку, говорити про відповідність журнальної комунікації усталеним уявленням про ролі жінок та чоловіків у соціумі. Як у “жіночих“, так і в “чоловічих“ журналах уявлення про жінку репрезентується передусім через тематичне поле “міжособистісні стосунки” (подруга, любовница, партнерша, бывшая, избранница), а уявлення про чоловіка – через тематичне поле “професійний/соціальний статус” (босс, начальник, менеджер, клиент, футболист). З іншого боку, усталеним уявленням не відповідає висока значущість у “жіночих“ журналах тематичного поля “професійний/соціальний статус” на позначення образу жінки (леди-босс, начальница, секретарша, учительница, студентка).

Аналіз тематичних полів, у яких представлено гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований актант + атрибут” (“психологічні характеристики”, “фізичні характеристики”, “соціальні характеристики” та інш.), дозволяє виділити тенденцію відповідності усталеним уявленням про те, що образ жінки в “чоловічих“ журналах репрезентується передусім через тематичне поле “фізичні характеристики” (роскошная женщина, чернокожая женщина), а образ чоловіка як у “чоловічих“, так і в “жіночих“ журналах – передусім через тематичне поле “психологічні характеристики” (настоящий мужчина, серьезный мужчина, темпераментный мужчина). Утім, уживання фреймів свідчить про тенденцію реформування усталених уявлень (девушка бальзаковского возраста, мужчина легкого поведения). 

Аналіз тематичних полів, у яких представлено гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований атрибут + об’єкт” (“поняття, які позначають діяльність”, “поняття, що позначають соціум”, “поняття зі сфери фізіології” та інш.), свідчить як про трансляцію усталених уявлень щодо гендерної маркованості явищ навколишнього середовища (женская красота, женская логика, мужская дружба), так і про впровадження нетрадиційних стереотипів (мужское любопытство, женские ухаживания).

Вивчення у світлі теорії психографії особливостей уживання різнорівневих гендерних об’єктивацій у текстах “жіночих” та “чоловічих” журналів дає можливість зробити висновки щодо важливої ролі мовних одиниць-маркерів гендерно маркованої комунікації в мас-медіа і слугуватиме подальшому дослідженню мови сучасних засобів масової комунікації та їхньої ролі у формуванні свідомості особистості й соціуму.

ВИСНОВКИ

У Висновках до дисертаційної роботи підсумовуються та узагальнюються основні результати дослідження.

1. Психографія розвивається в руслі маніпулятивного дискурсу й інтегрує різноманітні засоби впливу на свідомість і підсвідомість індивідуума та суспільства (комунікативний вплив, маніпулювання, створення гіперреальності, створення симулякрів третього порядку і т. ін.), є принципово новим засобом впливу, який спрямований на профілювання та перепрофілювання суспільної та індивідуальної свідомості з метою органічного “вбудовування” в наявний споживчий дискурс.

2. Аналіз процесів психографування дозволяє говорити про те, що феномен психографії сягає міфу. Міф у сучасній науковій парадигмі розглядається не тільки як “сакральна історія соціуму”, але і як певна модель, система координат – з одного боку, і певна сутність, що творить, структурує навколишню дійсність, – з іншого. Дуалізм осягнення міфу виявляється й у тому, що він осмислюється і як феномен, що гармонізує, і як такий, що викривлює. Особливий акцент при цьому робиться на ролі міфу в житті соціуму та окремої особистості і його синкретизмі з сучасними засобами масової комунікації. Усе це дозволяє співвіднести міф із феноменом психографії і визначити останню як сучасне міфотворення.

3. Особливо значущим для розуміння феномена гендерної психографії є поняття “гендер”. З одного боку, гендерна диференціація суспільства є одним із найбільш ефективних засобів сегментування, оскільки гендерна належність є невід’ємною характеристикою будь-якого індивіда. З іншого боку, аналіз становлення та розвитку такої порівняно молодої науки, як гендерологія, дозволяє говорити про те, що завдяки оперуванню опозицією “маскулінність – фемінність” поняття “гендер” може сягати міфу, тому що саме для міфу бінарна опозиція “чоловік – жінка” є однією з найбільш значущих.

4. Оскільки на сучасному етапі міфологічний дискурс, у тому числі й сучасна міфологія, впроваджується за допомогою засобів масової комунікації, особливо вагомими для транслювання гендерної психографії є саме гендерно марковані засоби масової комунікації, так звані “жіночі” та “чоловічі” журнали. Вони мають низку диференційних ознак – таких, як інтеграція рекламної і публіцистичної комунікації, відеократичність, трансляція психографічного дискурсу, що дозволяє вважати їх особливим видом засобів масової комунікації, до якого зараз застосовується назва “глянцевий”, або “гламурний”, журнал, запозичена до наукового дискурсу з профанного. Роль “жіночих” та “чоловічих” журналів як інструментів гендерної психографії не тільки екстралінгвістично обумовлена, але й реалізується на мовному рівні в двох аспектах: завдяки наявності мовних маркерів гендерно маркованої комунікації і трансляції гендерних стереотипів. Гендерно позначені мовні об’єктивації у дослідженому матеріалі засвідчені на лексичному, словотвірному, синтаксичному рівнях мови, а також у міфологічних імплікаціях, фреймах, концептах.

5. Аналіз тенденцій вивчення чоловічої / жіночої мовленнєвої поведінки в сучасній лінгвістиці дозволяє зробити висновки про існування не тільки ситуативно обумовлених та необумовлених відмінностей у жіночій та чоловічій мовленнєвій поведінці, але й про існування стереотипів чоловічої / жіночої мовленнєвої поведінки, які залучаються при потребі гендерного маркування комунікації або комунікантів.

6. Дослідження таких маркерів гендерної комунікації, як суфікси емоційної оцінки, інвективна лексика та евфемізми, вставні слова та словосполучення, міфологічні імплікації, доводить, що в гендерно маркованих засобах масової комунікації маркери чоловічої / жіночої мовленнєвої поведінки застосовуються не тільки відповідно до стереотипних уявлень про чоловічу / жіночу мовленнєву поведінку, але й залежно від належності певного “чоловічого” або “жіночого” журналу до “прозахідної” чи до “аутентичної” традиції масової комунікації.

7. Маркери гендерної комунікації є засобами конструювання гіперреальності. Вони виконують як профілюючу, так і перепрофілюючу функції.

Суфікси емоційної оцінки маркують не лише гендер мовця, а й гендерну ідентифікацію тематики комунікації. “Аутентичні” “жіночі” та “чоловічі” журнали майже не відрізняються за кількісними показниками, отже, не транслюють стереотипу. “Прозахідні” “жіночі” та “чоловічі” журнали транслюють стереотип.

Інвективна лексика частіше вживається в “жіночих“ журналах, а евфемізми властиві більшою мірою “чоловічим“ журналам. Отже, жіноча комунікація більш відверта. Цей фактор руйнує загальноприйнятий стереотип.

Використання вставних слів і словосполучень у більшому обсязі притаманне “чоловічим“ журналам, що також руйнує стереотипне сприйняття. Відповідає стереотипу те, що в “жіночих“ журналах більше вставних слів та словосполучень зі значенням невпевненості, ніж упевненості, але в “чоловічих“ журналах вони використовуються однаково часто, а не з домінуванням значення впевненості, усупереч стереотипу.

Кількісні показники використання міфологічних імплікацій у “жіночих” та “чоловічих” журналах відбивають стереотип про притаманність жінкам традиційного мислення. До того ж вони виконують потужну структуруючу функцію, завдяки якій міфологізуються навіть профанні одиниці кодів переосмислення, які потрапляють в орбіту міфологічних імплікацій.

8. У гендерно маркованих засобах масової комунікації в рамках концептуальної опозиції “маскулінність – фемінність” формується квадра концептів “мужчина”, “женщина”, “девушка”, “парень”. Звернення до даних тлумачних (лінгвістичних та етнолінгвістичних) словників дозволяє зазначити, що в таких словниках фіксується внутрішня динаміка, притаманна такій квадрі концептів. Аналіз даних фразеологічних словників та пареміологічних збірок свідчить про наявність квантитативної та конотативної асиметрії, притаманної квадрі концептів.

9. Гендерні стереотипи є засобами конструювання гіперреальності. Вони виконують як профілюючу, так і перепрофілюючу функцію. Гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований актант”, відповідають стереотипам “соціальне – особистісне” як “чоловіче – жіноче”, гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований актант + атрибут”, також відповідають стереотипам, а гендерні стереотипи, об’єктивовані у вигляді мікрофреймів “гендерно маркований атрибут + об’єкт”, частково відповідають стереотипам і водночас руйнують деякі з них.

10. Аналіз наповнення концептуальної опозиції “маскулінність – фемінність” у традиційних та сучасних формах репрезентації мовної свідомості, а також у гендерно маркованих засобах масової комунікації у вигляді квадри концептів “мужчина”, “женщина”, “парень”, “девушка” дозволяє говорити про те, що потенціал динаміки всередині квадри концептів закладено від початку. Більше того, можна припустити, що саме формування жорстких опозицій між компонентами квадри є більш деструктивною тенденцією, ніж формування динамічних опозицій, які можуть сприйматися на даному етапі як нетрадиційні. Тобто психографічний вплив у гендерно маркованих засобах масової комунікації відбувається не тільки у процесі руйнування чи деформації традиційних стереотипів, а й завдяки використанню традиційних гендерних стереотипів, у тому числі в нетрадиційних контекстах. Отже, потенціал продовження даного дослідження може бути реалізовано в аналізі використання гендерних стереотипів з урахуванням контекстів (традиційних або трансформованих ситуацій).