Юхименко А.І. Патогенні та мутагенні властивості вірусів озимої пшениці і можливість їх використання в селекційній практиці

summary

Результати досліджень

Ідентифікація, біологічні властивості та шкодочинність вірусів озимої пшениці

Вірус жовтої карликовості ячменю (ВЖКЯ). Уражені ВЖКЯ рослини озимої пшениці мають жовте чи червонувате забарвлення листя, відстають у рості і розвитку, формують коротший невиповнений колос і щупле зерно.

Віріони ВЖКЯ ізометричної форми з діаметром 25 нм виявляються в клітинах флоеми. Інфікування супроводжується значною цитопатичною дією на комплекс клітинних органоїдів: відбуваються структурні зміни та деградація ядер, мітохондрій, хлоропластів, збільшується кількість осміофільних глобул та мієлоподібних тіл, виявляються вірусо-індуковані включення. Отримані дані електронно-мікроскопічних досліджень вказують на можливу репродукцію вірусного геному в ядерному апараті.

Екстракти уражених рослин позитивно реагують з поліклональною антисироваткою до ВЖКЯ при постановці непрямого методу ІФА, достовірно переважаючи показники контролю.

Основними переносниками ВЖКЯ в Лісостеповій зоні України є попелиці видів Ropalosiphum padi, Sitobion avenae, Sсhizaphis graminum, які переносили вірус з ефективністю 91,9 %, 68,2 %, 28,2 %, відповідно. Це вказує на існування трьох ізолятів ВЖКЯ: RPV, MAV, SGV, які специфічно переносяться попелицями R. padi, S. avenae, Sch.graminum. Присутній також PAV ізолят, котрий неспецифічно переноситься попелицями R. padi і S.avenea, і вважається найбільш розповсюдженим ізолятом ВЖКЯ (Rochow, 1987).

Електронно-мікроскопічними дослідженнями показано, що в тканинах вірофорних попелиць містяться вірусні частки.

Інтенсивність переносу попелицями інфекції залежить від тривалості інокуляційного періоду та інфекційного навантаження. Ефективний перенос ВЖКЯ спостерігається після двохгодинного годування однієї особини попелиць на проростках і підвищується зі зростанням тривалості годування та збільшенням кількості вірофорних попелиць.

ВЖКЯ впливає на всі складові елементи продуктивності, що особливо позначається на масі зерна з рослини, яка знаходиться в межах 20 - 30 % від контролю при інфікуванні проростків.