ЮРИДИЧНІ І СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ДИСЦИПЛІНИ ПРАЦІ Автореферат

Актуальність теми. Дисципліна праці є необхідним елементом будь-якої колективної праці для досягнення узгодженості дій окремих осіб і одержання високого результату спільної діяльності. З моменту появи найманої праці дисципліна праці стала невід'ємною складовою її регулювання, про що свідчить історично-правовий досвід розвитку суспільних відносин із застосування найманої праці.

Соціальна значущість дисципліни праці особливо актуалізується на сучасному етапі ринкових відносин. Рентабельність кожного підприємства в умовах ринку багато у чому залежить від правильної організації найманої праці, рівня правопорядку на ньому, сумлінного виконання своєї трудової функції кожним працівником, узгодженого функціонування всіх структурних підрозділів. Саме дисципліна праці як соціально-правова категорія спрямована на досягнення максимального рівня перерахованих вище чинників. Фактичне дотримання дисципліни праці суб'єктами трудового правовідношення забезпечує правопорядок у межах конкретного виробничого об'єкту, а цей правопорядок виступає складовим елементом правопорядку у суспільстві.

Від продуктивної виробничої діяльності кожного підприємства, установи, організації залежить розвиток економіки країни, підвищення добробуту населення, реалізація соціальних програм, стабільність у суспільстві. Водночас, хазяйська влада роботодавця як організатора виробничого процесу не повинна містити ознак експлуатації працівників, утиску їх трудових прав і законних інтересів. Встановлення і забезпечення роботодавцем порядку на своєму підприємстві повинне здійснюватися у межах певного правового поля, норми якого мають бути адекватні рівню розвитку ринкових відносин у суспільстві.

Очевидно, що ефективне правове регулювання дисципліни праці має значущість не тільки для окремо взятого підприємства, конкретного роботодавця або працівника, але і для всього суспільства у цілому.

Окремі аспекти регулювання дисципліни праці висвітлювали у своїх наукових роботах багато вчених, такі як: О.А. Абрамова, О.T. Барабаш, О. Білявська, Н.Б. Болотіна, І. Бородін, С.М. Братусь, В.С. Венедіктов, В.В.Волинець, Л.П.Гаращенко, Л.П. Грузінова, К.М.Гусов, С.О. Іванов, М.І. Іншин, Д.О. Карпенко, І.Я. Кисельов, С.І. Кожушко, І.Д. Копайгора, В.Г. Короткін, Л.І. Лазор, О.Б. Лейст, Р.З.Лівшиць, А.В. Малько, В.І. Миронов, Ю.П. Орловський, О.Т. Панасюк, Ю.В. Пенов, П.Д. Пилипенко, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.А. Рибаков, В.Н. Скобєлкін, С.А. Соболєв, П.Р. Стависський, Л.О. Сироватська, Р. Угрюмова, Л.С. Таль, В.М. Толкунова, Є.Б. Хохлов, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, І.І. Шамшина, С.А. Шерегов, В.І. Щербина, О.М. Ярошенко та ін. Проте, не дивлячись на значну кількість змістовних наукових праць, що висвітлюють окремі сторони правового регулювання дисципліни праці, у вітчизняній правовій науці відсутнє комплексне дослідження соціально-юридичних аспектів дисципліни праці в умовах ринкової економіки, немає єдності поглядів щодо правової термінології, понятійний інструментарій інституту дисципліни праці та його зміст не цілком відповідають потребам часу і потребують удосконалення. Це вимагає проведення подальших наукових досліджень. Все вищесказане і зумовило вибір теми дисертаційної роботи.