ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ТА ЗАКОННИХ ІНТЕРЕСІВ ОСОБИ, ЯКУ ЗАТРИМАНО ЗА ПІДОЗРОЮ У ВЧИНЕННІ ЗЛОЧИНУ Автореферат

Актуальність теми. Не зважаючи на те, що діяльність органів кримінальної юстиції в Україні поступово набуває форм, які гарантують охорону прав і інтересів особистості, правова регламентація кримінально-процесуальних відносин, пов’язаних з участю в них особи, яку затримано за підозрою у вчиненні злочину, потребує подальшого вдосконалення з метою реального забезпечення її майнових та інших прав і законних інтересів.

Затримання особи за підозрою у вчиненні злочину є одним з поширених заходів кримінально-процесуального примусу, сутність якого полягає у тимчасовому позбавленні особи свободи та обмеженні її особистої недоторканності (ст.29 Конституції України, ст.ст. 106, 115, 149 та ін. КПК). При цьому, затримана особа позбавляється можливості реалізовувати свої майнові та інші інтереси, стає тимчасово нездатною здійснювати контроль за предметами особистого користування, рухомого та нерухомого майна, що знаходиться у неї на праві приватної власності, втрачає особисті зв’язки з членами сім’ї, друзями, знайомими та особами, які могли б забезпечити охорону її майна. Виникають труднощі у затриманого із збереженням власного транспорту та нерухомого майна, в якому можуть знаходитись тварини, коштовності, гроші, побутова техніка, предмети домашнього вжитку і духовної творчості тощо. Всі ці об’єкти є матеріальними благами і проблеми, які можуть виникнути у підозрюваного через неможливість особистого догляду за ними, можуть призвести до їх втрати або пошкодження, що буде безумовним порушенням майнових та інших, закріплених у законодавстві України і міжнародних документах прав особи (ст.ст. 41, 42 та ін. Конституції України, Кн.2 і 3 ЦК України тощо).

Для охорони власних майнових та інших інтересів особа, яка затримана за підозрюю у вчиненні злочину, розраховує на застосування органами дізнання, досудового слідства, прокурори і суду заходів з охорони її нерухомого та іншого майна, яке залишається без догляду. Ці державні органи, згідно з ч.4 ст.13 Конституції України, повинні вжити необхідних заходів із охорони зазначених матеріальних благ і повідомити затриманого про їх характер. Проте, відсутність належного процесуального забезпечення реалізації зазначених прав і інтересів на практиці призводить до їх ігнорування.

В КПК України статті 159 і 160 присвячені заходам піклування про неповнолітніх дітей заарештованого і охороні його майна та житла, якщо вони залишаються без нагляду. Положень цих статей, розрахованих, перш за все, не на затриманого в сучасній Україні, а на взятого під варту в часи УРСР доби розвинутого соціалізму, сьогодні явно недостатньо для забезпечення усього розмаїття майнових та інших прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину, й тому вони є переважно декларативними. В законі взагалі відсутні механізм і заходи для забезпечення майнових прав такої особи.

Через недосконалість інституту охорони майна і житла затриманого, працівники органів дізнання і досудового слідства, не завжди повідомляють затриману особу про свої обов’язки, використовують правову необізнаність окремих громадян для неправомірного тиску на них, що призводить до непоодиноких фактів порушення прав людини. Крім неповнолітніх дітей затриманого піклування можуть потребувати й інші його родичі або члени сім’ї (інваліди, хворі, похилого віку). Забезпечення прав особи, яка тимчасово примусово утримується органом досудового розслідування в ізоляції, повинно бути підкріплено спеціальними правовими гарантіями.

Питання захисту прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, постійно були в центрі уваги науковців, їх розглядали в своїх працях: С.А. Альперт, В.М. Батюк Ю.М. Грошевой, А.П. Гуляєв, Й.М. Гуткін, А.Я. Дубинський, Л.М. Карнеєва, О.Ф. Кистяковський, Є.Г. Коваленко, М.М. Короткий, Е.Ф. Куцова, Л.М. Лобойко, В.Т. Маляренко, Є.Г. Мартинчик, О.Р. Михайленко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, І.Л. Петрухін, М.А. Погорецький, С.М. Стахівський, М.С. Строгович, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, І.Я. Фойницький, Л.В. Франк, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та ін.

Істотних здобутків у вивченні гарантії прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, досягли на рівні кандидатських дисертацій Ю.Б. Чупилкін, який дослідив гарантії прав і законних інтересів підозрюваного в російському кримінальному процесі, і М.Я. Никоненко, який вивчив кримінально-процесуальні гарантії прав і законних інтересів особи, яка підозрюється у вчиненні злочину.

Аналіз опублікованих робіт з цієї проблематики свідчить про те, що, на жаль, в теорії кримінального процесу до цього часу залишаються не визначеними основні завдання, предмет, система і структура гарантій прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину. Деякі проблеми, що стосуються сутності і змісту засобів забезпечення прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину, співвідношення, взаємодії і взаємного впливу різних засобів забезпечення прав і законних інтересів особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину, класифікації цих гарантій і реалізації їх в практиці, мають дискусійний характер та недостатньо досліджені й тому вимагають якісно нового теоретичного обґрунтування та потребують певного нормативного оновлення. Проведене дослідження набуває на сьогодні особливої актуальності у зв’язку з нагальною потребою в прийнятті нового КПК України.

Наведені фактори й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, завдання та результати якої зорієнтовані на вироблення нових підходів до посилення прав і законних інтересів особи, яка затримана за підозрою у вчиненні злочину.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження розглянута і схвалена Координаційним бюро Академії правових наук України у 2005 році (реєстр. № 621). Дисертаційне дослідження виконано у відповідності з тематикою пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та наукових установ МВС України, затв. наказами МВС України № 635 від 30 червня 2002 р. «Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України» та № 755 від 05 липня 2004 р. «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років», плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2008 р.