ЗМІНИ В ЕТНОКУЛЬТУРІ НАСЕЛЕННЯ ПЕРЕДМІСТЯ КИЄВА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХХ – НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету й основні завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, хронологічні та географічні межі, охарактеризовано наукову новизну, практичне і теоретичне значення розроблених у дисертаційній роботі рекомендацій.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження»  простежено стан наукової розробки проблеми та подано огляд джерельної бази дисертації.

 Підрозділ 1.1. «Стан наукової розробки проблеми» – присвячено огляду наукових напрацювань, пов’язаних із порушеною у дисертації проблематикою. 

Дослідження етнокультури українців у радянській історіографії проводилося на основі ідеологічних настанов комуністичної партії, що передбачали створення радянської інтернаціональної культури. Культурно-побутові реалії села залишалися малодослідженими. Навіть у 60-х роках, в умовах послаблення ідеологічного тиску, було неможливо торкатися заборонених тем, критикувати радянську владу. При вивченні села радянські вчені передусім звертали увагу на його соціальний, економічний розвиток. Методологічною основою аналізу процесу становлення і розвитку соціалістичних обрядів була ленінська теорія культурної революції, головна суть якої полягала у виникненні соціалістичної культури як культури робітничого класу .

Аналіз праць радянських учених Ю. Бромлея, М. Губогло, С. Арутюнова переконливо свідчить, що суспільству нав’язувалася думка про природність стану двомовності, білінгвізму.

Таке спрямування досліджень сприяло розмиванню поняття етнокультура. Трансформаційні процеси культурного розвитку націй достатньою мірою не вивчалися.

На важливості вивчення культури, яка виступає сферою реалізації людських цінностей і утворює простір людського спілкування, зосередилися вчені українознавчого напряму. 

Попри те наукова спадщина радянського періоду містить у собі ретельно відібраний фактичний, статистичний матеріал, відповідно відображає усі позитивні процеси та явища, які відбувалися в українському селі, зокрема зростання добробуту, підвищення освітнього рівня селян.

Аналіз сучасної історіографії вказує на відсутність комплексних досліджень, які висвітлювали б трансформаційні процеси етнокультури українців передмістя, особливості міграційних процесів та адаптацію до міських форм культури. Питання змін етнокультури українців у світлі формування нової радянської культури висвітлені в «Нарисах популярної української культури». Один з авторів вказаної праці О. Гриценко пропонує дві концепції вивчення культури – «антропологічну» та «галузеву», відповідно до його концепції саме «антропологічна» культура вимагає ретельного дослідження, оскільки є способом життя народу й руйнувалася радянською владою .

Важливими при написанні дисертаційної роботи є праці, присвячені дослідженню соціальної інфраструктури українського села. Краща інфраструктура приміських сіл була одним із головних факторів, що спонукав до переселення з інших регіонів. Першим у вітчизняній історіографії звернув увагу на соціальну інфраструктуру українського села другої половини ХХ ст. П. Панченко .

---

Закович Н.М. Праздники и обряды как элемент социалистической культуры / Н.М. Закович // Социалистическая обрядность и формирование нового человека. – 1979.  – № 4. – С. 248 – 266.

Бромлей Ю.В. Очерки теории этноса / Юлиан Владимирович Бромлей.  – М. : Наука, 1983.  – С. 111 – 115;

 Губогло М.Н. Преемственность и новаторство в разработке национальных проблем на этапе развитого социализма / М.Н. Губогло // Советская этнография. – 1986. – №. 3. – С. 3 – 13.

Арутюнов С.А. Билингвизм и биокультуризм / С. А. Арутюнов // Советская этнография. – 1978. – № 2. –  С. 3 – 14.

Печеранський І. Категорія «культури»в історико-філософському українознавстві / І. Печеранський // Українознавство. – 2006. - № 2. – С. 111.

Нариси популярної української культури / [ Гриценко О., Різник О. ті ін.] ; за ред. О. Гриценко  – К. : УЦКД, 1998. – С. 20 – 21.

Панченко П.П. Становище українського села (60 – 80-ті рр.) / П.П. Панченко // Український історичний журнал – 1989. – № 8. – С. 3 – 14.