ЗОБОВ’ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЖИТТЮ, ЗДОРОВ\'Ю, МАЙНУ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ АБО МАЙНУ ЮРИДИЧНОЇ ОСОБИ, У ЦИВІЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Після проголошення незалежності перед Україною постало завдання приведення національного законодавства у відповідність до суспільних відносин, що перебувають у стадії реформування. Основну роль в цих перетвореннях було відведено цивільному законодавству, призначенням якого є визначення правового статусу особистості у суспільстві, встановлення засад її взаємин з державою, регулювання відносин власності, тобто усього того, що є основою громадянського суспільства та правової держави.

Тому прийняття 16 січня 2003 р. нового Цивільного кодексу України стало ще одним етапом на шляху побудови Україною демократичної, соціальної правової держави. Новий Цивільний кодекс посідає серед інших кодексів особливе місце, тому що він ґрунтується на принципово новій – приватноправовій – концепції регулювання особистих немайнових і майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їхніх учасників .

Цивільний кодекс України 2003 року містить значну кількість новел, до яких мають бути віднесені зобов’язання, що виникають у зв’язку зі створенням загрози (небезпеки) життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, які передбачені главою 81 ЦК України.

Оскільки цей вид зобов’язань є абсолютно новим для цивільного законодавства України, виникає необхідність визначення його правової сутності та особливостей змісту, а також підстав, умов та порядку виникнення тощо. Хоча деяку увагу теоретичній розробці зазначених питань вітчизняні правознавці приділяли ще до законодавчого врегулювання відповідних відносин, однак наукові дослідження цієї проблеми мали фрагментарний і, значною мірою, досить абстрактний характер, що пояснювалося відсутністю в цивільному законодавстві відповідних норм. Із цих причин звернення до питань визначення правових наслідків створення загрози виникнення шкоди, як правило, досліджувалося у загальному контексті визначення суб’єкта відповідальності за шкоду, завдану при неповному складі правопорушення, аналізі наслідків рятування життя та здоров’я людини, ведення чужих справ без доручення тощо

У цьому зв’язку значний інтерес становить звернення до витоків цього правового інституту, а також до закордонного законодавчого досвіду, оскільки аналогічні зобов’язання певною мірою були сформовані ще в римському приватному праві, а зараз відомі не тільки законодавству країн романо-германської системи, що реципували римсько-правові правові ідеї та інститути, але й праву країн так званого англо-американського права, причому, досить давно. Однак порівняння відповідних норм цивільного законодавства зарубіжних країн із правилами ст.ст. 1163, 1164 ЦК України дозволяє зробити висновок, що вітчизняна концепція правового регулювання відносин, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, має низку істотних відмінностей. Тому використання повною мірою, без спеціальних серйозних застережень згаданого вище досвіду у галузі законотворчості та застосування права виглядає досить проблематичним, що зумовлює доцільність, передусім, оригінальних досліджень у цій галузі.

Разом із тим, приступаючи до таких досліджень у цій сфері, слід зазначити, що визначення поняття зобов’язань, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, ЦК України не дає, хоча й встановлює право фізичної або юридичної особи вимагати усунення такої небезпеки (загрози) здоров’ю, життю або майну фізичної особи або майну юридичної особи, а також передбачає наслідки неусунення такої небезпеки особою, що її створила.

Таким чином, передбачається можливість виникнення зобов’язань між особою, майновим або особистим правам та інтересам якої загрожує небезпека (власник блага, зацікавлена особа), й особою, що таку небезпеку створила.

Це, начебто, дає змогу віднести зазначені зобов’язання до своєрідних «попереджувальних» цивільно–правових зобов’язань, спрямованих насамперед на попередження порушення цивільних прав у майбутньому. Проте, норми тієї ж глави 81 ЦК України передбачають можливість відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок неусунення загрози здоров’ю, життю або майну фізичної особи або майну юридичної особи (ст. 1165 ЦК України), що робить їх схожими на зобов’язання, які виникають внаслідок завдання шкоди, які передбачені главою 82 ЦК України. Однак, незважаючи на деяку подібність, зобов’язання, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і зобов’язання, які виникають внаслідок завдання шкоди, мають низку істотних відмінностей, що стосуються об’єкта, підстав та умов їх виникнення, особливостей визначення конкретних правових наслідків тощо. Ці відмінності роблять ототожнення відносин, які виникають в одному і в іншому випадку, неможливим, що має враховуватися як при проведенні теоретичних досліджень, так і у процесі застосування відповідних норм на практиці.

Сказаним зумовлюється необхідність спеціального дослідження цивільно-правових наслідків (насамперед, цивільно-правової відповідальності) створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, підстав та умов виникнення відповідних зобов’язань, застосування засобів цивільно-правової відповідальності, встановлення особливостей суб’єктного складу і змісту відповідних правовідносин, а також розгляду низки інших питань, пов’язаних з означеною проблематикою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до напрямків досліджень Одеської національної юридичної академії «Правові проблеми становлення та розвитку сучасної Української держави» (державний реєстраційний номер 0101U001195) та теми «Традиції та новації у сучасній українській державності і правовому житті». Безпосередньо тема дисертації відповідає плану наукових досліджень кафедри цивільного права Одеської національної юридичної академії в рамках теми «Традиція приватного права України» та «Традиції та новації у сучасному цивільному праві України».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є встановлення поняття, правової сутності, особливостей змісту, а також підстав та умов виникнення й значення зобов’язань, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю та майну фізичної особи, а також майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України.

Відповідно до поставлених цілей у дисертаційному дослідженні вирішуються такі завдання:

– дослідити формування категорії зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

– визначити поняття і дослідити правову природу зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України;

– визначити місце досліджуваного виду зобов’язань у загальній системі цивільно-правових зобов’язань;

– встановити поняття та функції, а також підстави й умови цивільно-правової відповідальності за шкоду, яка виникла в результаті неусунення загрози, створеної життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

– здійснити всебічний аналіз питань, пов’язаних з виникненням шкоди, завданої життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

– дослідити елементи юридичного складу, який служить підставою виникнення відповідних зобов’язань і визначити специфіку останніх.

Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України,

Предметом дослідження є комплекс норм цивільного законодавства України, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційного дослідження використано загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні наукові методи формально-логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу.

Загальнонауковий діалектичний метод застосовувався для визначення місця зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у системі цивільно-правових зобов’язань.

Метод формально-логічного аналізу був використаний при дослідженні змісту та сутності правових норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і застосування засобів цивільно-правової відповідальності за це правопорушення. Метод порівняльного аналізу використовувався при встановленні спільних та відмінних рис зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і суміжних з ними правовідносин у вітчизняному законодавстві, а також при порівнянні їх з аналогічними інститутами зарубіжного законодавства. Метод системно-структурного аналізу був використаний у процесі встановлення структури інституту та окремих норм, що регулюють відносини, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, для встановлення місця відповідних зобов’язань у загальній системі зобов’язального права України, їхнього співвідношення з іншими інститутами тощо.

Теоретичною основою дисертаційного дослідження служили праці Б.С.мАнтимонова, С.С. Алексєєва, С.М. Братуся, Д.В. Бобрової, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, О.С. Йоффе, В.М. Коссака, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, М.С. Малєїна, В.П. Маслова, Г.К. Матвєєва, В.А. Нерсесянца, В.А.мОйгензихта, О.А. Підопригори, О. А. Пушкіна, С.Д. Русу, П.Р.Стависького, І.С. Самощенко, В.А. Тархова, М.Х. Фарукшина, Н.О.мСаніахметової, Є.О. Харитонова, Т.В. Церетелі, К. Цвайгерта, Х. Кетца, М.Д. Шаргородського, М.О. Шимінової та ін.

Вивчення та аналіз положень праць зазначених науковців дали можливість визначити й оцінити стан досліджуваної проблеми, виявити та дослідити коло проблем, пов’язаних з виникненням зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, за цивільним законодавством України.

Емпіричну основу дослідження становлять законодавство України, законодавства закордонних країн, матеріали практики. Труднощі при використанні матеріалів судової практики були пов’язані з тим, що практика з відповідної категорії справ через новизну відповідних зобов’язань ще тільки починає формуватися. Разом з тим, авторові дисертаційної роботи вдалося знайти та використати кілька практичних прикладів, пов’язаних зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, і застосуванням засобів цивільно-правової відповідальності, які були використані при аналізі відповідних положень норм цивільного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше у вітчизняній науці цивільного права здійснене комплексне монографічне дослідження зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, у цивільному законодавстві України.

У ході дослідження одержано такі основні результати.

1. Дістала подальшого розвитку позиція, що зобов’язання, які виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, не є деліктними зобов’язаннями у точному розумінні цього слова, а можуть бути оцінені як нібито-деліктні зобов’язання, оскільки мають відмінності від деліктних правовідносин за різновидами, суб’єктним складом, підставами та умовами виникнення, характером правових наслідків та ін.

2. Вперше сформульовано поняття зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи: в силу зобов’язання, що виникає внаслідок створення загрози завдання шкоди у майбутньому, особа, яка створює таку загрозу (боржник), зобов’язана припинити відповідну протиправну діяльність, а інші особи, цивільним правам та інтересам яких створена загроза заподіяння шкоди у майбутньому (кредитори), мають право вимагати припинення діяльності (бездіяльності), що створює таку загрозу (небезпеку) завдання шкоди, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання зазначеної вимоги – вимагати її відшкодування.

3. Дістало подальшого розвитку питання щодо змісту зобов’язань, що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, який охоплює право зацікавленої особи вимагати усунення загрози від того, хто її створює, і обов’язок останнього усунути загрозу, а у випадку виникнення шкоди внаслідок невиконання цієї вимоги – відшкодувати завдану шкоду. Усунення загрози може полягати як у припиненні дій, якими створюється небезпека, так і в активному здійсненні дій (у випадках, коли причиною небезпеки є бездіяльність).

4. Вперше запропоновано визначення зобов’язань, які виникають внаслідок неусунення створеної загрози: в силу зобов’язання відшкодувати завдану неусуненням небезпеки шкоду, боржник (особа, яка створила загрозу, або суб’єкт, вказаний у законі) зобов’язаний відшкодувати завдану шкоду, а кредитор (потерпілий) вправі вимагати від боржника відшкодування такої шкоди.

5. Вперше обґрунтовано тезу про те, що положення окремих статей гл. 81 ЦК України потребують змін та доповнень. Зокрема, недостатнім є відсилання ст. 1165 ЦК України до інших «норм цього Кодексу», тому запропоновано, по-перше, зазначити, що йдеться про відсилку до норм глави 82 ЦК України («Відшкодування шкоди»), а, по-друге, підкреслити ту обставину, що для настання відповідальності за правилами ст. 1165 ЦК України є необхідними вина порушника у створенні загрози і причинний зв’язок між поведінкою особи, що створила загрозу, і шкодою, яка настала у потерпілої особи.

6. Дістало подальшого розвитку теза про те, що підставою виникнення зобов’язань у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи є факт створення загрози заподіяння шкоди у майбутньому.

7. Вперше аргументовано тезу про те, що важливою умовою покладення обов’язку відшкодування неусуненої загрози, є «подвійний» причинний зв’язок: по-перше, причинний зв’язок між її дією (бездіяльністю) і загрозою завдання шкоди, і, по-друге, причинний зв’язок між створеною загрозою і шкодою, яка виникла.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:

– у науково-дослідній сфері теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження можуть стати основою для подальших наукових досліджень зобов’язань що виникають у зв’язку зі створенням загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи;

– у сфері правотворчості – висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, можуть бути використані у законотворчій діяльності, зокрема, у процесі подальшого вдосконалення, внесення змін та доповнень до ЦК України;

– у навчально-методичній роботі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при підготовці навчальних посібників і підручників з цивільного права, при читанні курсу цивільного та сімейного права, а також при розробці відповідних спецкурсів, що стосуються окремих видів зобов’язань.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане самостійно, з використанням останніх досягнень науки цивільного права, всі сформульовані у ньому положення й висновки ґрунтуються на самостійних дослідженнях автора дисертації.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі цивільного права Одеської національної юридичної академії.

Результати дослідження доповідалися й обговорювалися на: VІІІ звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу (м.мОдеса, 22-23 квітня 2005 року), І Міжнародній науково-методичній конференції «Сучасні проблеми адаптації цивільного законодавства до стандартів Європейського Союзу» (3-4 грудня 2004 року, м. Хмельницький), Науково-практичній конференції «Проблеми правового забезпечення підприємницької діяльності, пов’язаної з морем» (17 березня 2006 р., м. Одеса), 9-ій (61-ій) звітній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу ОНЮА (26 квітня 2006 р., м. Одеса), ІV Міжнародній науково-методичній конференції «Римське право і сучасність» (19-20 травня 2006 р.,м. Одеса).

Публікації. Основні результати, отримані автором у процесі дисертаційного дослідження, викладені в чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, двох публікаціях у збірках наукових конференцій, в тому числі одна стаття у співавторстві.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 4 розділів, поділених на 9 підрозділів, висновків до розділів, загальних висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 179 сторінок, із них 16 сторінок займає список використаних джерел, що складається з 190 найменувань.