РОЛЬ ВІДЕНСЬКОЇ ФОРТЕПІАННОЇ ШКОЛИ У ФОРМУВАННІ ПІАНІСТИЧНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ (ГАЛИЧИНА ТА УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ) : РОЛЬ венской фортепианной школы В ФОРМИРОВАНИИ пианистической ИСКУССТВА УКРАИНЫ (Галичина И УКРАИНСКАЯ ДИАСПОРА ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА)

LATEST NEWS

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

THE LAST FEEDBACK

Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!
Сработали прекрасно, нервы железные. На хамство и угрозы отреагировали адекватно и с пониманием. Можете пользоваться услугами сайта.



  • title:
  • РОЛЬ ВІДЕНСЬКОЇ ФОРТЕПІАННОЇ ШКОЛИ У ФОРМУВАННІ ПІАНІСТИЧНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ (ГАЛИЧИНА ТА УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)
  • Альтернативное название:
  • РОЛЬ венской фортепианной школы В ФОРМИРОВАНИИ пианистической ИСКУССТВА УКРАИНЫ (Галичина И УКРАИНСКАЯ ДИАСПОРА ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА)
  • The number of pages:
  • 269
  • university:
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ ІМ. М.В.ЛИСЕНКА
  • The year of defence:
  • 2009
  • brief description:
  • ЛЬВІВСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МУЗИЧНА АКАДЕМІЯ
    ІМ. М.В.ЛИСЕНКА


    Дітчук Оксана Романівна


    УДК 78.421


    РОЛЬ ВІДЕНСЬКОЇ ФОРТЕПІАННОЇ ШКОЛИ
    У ФОРМУВАННІ ПІАНІСТИЧНОГО МИСТЕЦТВА УКРАЇНИ
    (ГАЛИЧИНА ТА УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА
    ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)



    Спеціальність 17.00.03 Музичне мистецтво


    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства


    Науковий керівник
    Кашкадамова Наталія Борисівна,
    кандидат мистецтвознавства, доцент


    Львів - 2009









    ЗМІСТ





    ВСТУП ............................................................................................................ 5

    РОЗДІЛ 1. ФОРТЕПІАННА КУЛЬТУРА ВІДНЯ ТА ЗВЯЗКИ З НЕЮ УКРАЇНСЬКИХ ПІАНІСТІВ ...................................................................... 12
    1.1. Огляд літератури ..................................................................................... 12
    1.2. Етапи становлення Віденської фортепіанної школи у ХVІІІ та ХІХ сторіччях ................................................................................................... 20
    1.3. Розвиток Віденської фортепіанної школи у ХХ сторіччі ................... 32
    1.4. Навчання українських піаністів у Відні ............................................... 44
    1.5. Методичні засади впливових віденських фортепіанних педагогів початку ХХ сторіччя ............................................................................... 48
    1.5.1. Теодор Лешетицький .............................................................. 48
    1.5.2. Єжи Лялєвич ............................................................................. 57
    1.5.3. Еміль Зауер ................................................................................ 59
    1.5.4. Едвард Штоєрман ...................................................................... 66
    Висновки ......................................................................................................... 68

    РОЗДІЛ 2. ПІАНІСТИ З АВСТРІЙСЬКОЮ МУЗИЧНОЮ ОСВІТОЮ В ГАЛИЧИНІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ .............................. 73
    2.1. Вихованці віденських музичних навчальних закладів як піонери
    української музичної освіти .................................................................... 77
    2.1.1. Ольга Окуневська ....................................................................... 77
    2.1.2. Олена Ясеницька-Волошин ....................................................... 79
    2.1.3. Марія Криницька ........................................................................ 80
    2.1.4. Діяльність українських піаністок у провінційних містах
    Галичини 1920-1930-х років ................................................................ 82
    2.2. Представники школи Теодора Лешетицького у львівській фортепіанній
    педагогіці................................................................................................... 85
    2.2.1. Йоганна Ляврецька та її підручник гри на фортепіано ........... 86
    2.2.2. Виконавська і педагогічна діяльність Марії Бібулович-
    Солтис .................................................................................................. 89
    2.2.3. Пропаганда методики Т.Лешетицького у Львівському музич­
    ному інституті Анни Нєментовської. Мар’ян Домбровський . 91
    2.2.4. Розвиток традицій школи Лешетицького Генриком Мельцером-
    Щавінським та його учнями ................................................................ 95
    2.3. Концертуючі піаністи Галичини ............................................................ 99
    2.3.1.Володимира Божейко як представниця романтичної віртуозної
    традиції ................................................................................................ 100
    2.3.2. Леопольд Мюнцер модерний піаніст європейського
    рівня ..................................................................................................... 104
    2.3.3. Галя Левицька. Інтелектуальний тип інтерпретації .............. 113
    Висновки ........................................................................................................ 127

    РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКІ ПІАНІСТИ З АВСТРІЙСЬКОЮ МУЗИЧНОЮ ОСВІТОЮ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ................................................. 131
    3.1. Софія Дністрянська та її значення
    для музичного життя Галичини ............................................................ 133
    3.1.2. Діяльність С.Дністрянської ..................................................... 135
    3.1.3. Виконавський стиль С.Дністрянської .................................... 137
    3.2. Любка Колесса. Міжнародний масштаб концертної діяльності ....... 139
    3.2.1. Віденські впливи та їх перетворення........................................ 139
    3.2.2. Діяльність Л.Колесси ................................................................ 142
    3.2.3. Виконавський стиль піаністки. Характеристика на підставі
    записаних виконань ............................................................................. 143
    3.3. Дарія Гординська-Каранович пропагандистка української
    фортепіанної музики у світі .................................................................... 154
    3.3.1. Віденські впливи ...................................................................... 154
    3.3.2. Концертна діяльність ............................................................... 156
    3.3.3. Стильові особливості виконавського мистецтва ................... 163
    3.4. Тарас Микиша перший український лауреат
    міжнародних конкурсів .......................................................................... 168
    3.4.1. Формування піаніста та концертна діяльність ....................... 168
    3.4.2. Виконавський стиль .................................................................. 172
    Висновки ........................................................................................................ 175

    ВИСНОВКИ ................................................................................................. 178

    СПИСОК ДЖЕРЕЛ .................................................................................... 185

    ДОДАТКИ .................................................................................................... 206
    Додаток А музичні навчальні заклади Відня .............................................. 206
    Додаток Б Анотований список піаністів, діяльність яких виявляє культурні взаємодії України та Австрії ...................................................................... 208
    Додаток В Список студентів з Галичини у віденській Академії музики й відтворчого мистецтва в 1911-1926 роках (за матрикулами) ................ 217
    Додаток Г Список учнів Є.Лялєвича з Великої України
    та з Галичини ............................................................................................... 223
    Додаток Д Список архіву Д.Гординської-Каранович ................................. 225
    Додаток Е Перелік концертів Д.Гординської-Каранович ......................... 238
    Додаток Ж Репертуарний список Д.Гординської-Каранович ................... 252
    Додаток З Хроноґраф життєвого й творчого шляху Тараса Микиші ... 259
    Додаток І Концертний репертуар Тараса Микиші ................................... 262
    Додаток К Перелік концертів Г.Левицької ................................................. 264











    ВСТУП

    Дослідження фортепіанно-виконавського мистецтва України як складової частини національної культури розпочалося від часів Незалежності. Саме в цей час сформувалися поняття українська фортепіанна культура”, українські фортепіанні школи” та подібні. За таких обставин, природньо, постало також питання про міру самостійності цього мистецтва та впливи на українську піаністику інших фортепіанних шкіл. Вивчення взаємодії культур прояснює історичний процес їхнього формування, а водночас, дозволяє зрозуміти корінні риси української ментальності, що проявляються у мистецтві незалежно від впливів і визначають його національну своєрідність.
    На ранніх етапах формування українського піаністичного мистецтва відчувалась нестача вітчизняної професіональної школи. Молоді піаністи змушені були шукати фахової освіти у розвинених культурних центрах Європи. Одним з таких центрів був Відень музична столиця” світу, в якій існувала найстарша в Європі фортепіанна школа. Вчилися українські музиканти також в Ляйпцигу, Празі, Берліні і, звичайно ж, у Петербурзі та Москві. Варто зазначити, що освітні центри, які формували українське фортепіанно-виконавське мистецтво, не були ізольованими один від одного, між ними часто існували контакти. Однак кожна фортепіанна школа все ж таки зберігала відмінні мистецькі риси, зумовлені особливостями національної ментальності та історичного розвитку.
    Впливи російської фортепіанної школи на українську піаністику вивчалися різнобічно і детально. Розглядались також її зв’язки з польською, чеською фортепіанними культурами, натомість пов’язання з Австрією у цій сфері ще не досліджені.
    особливості австрійської національної ментальності в сфері культу­ри та історія австрійської музики висвітлювалися у російськомовних до­слідженнях Т.Ліванової, А.Михайлова, Л.Неболюбової, С.Пітіної, А.Сав­ченко, А.Хитрука, Т.Цитович. від початку 1990-х років почала розробля­тися проблема українсько-австрійських культурних взаємин. Було прове­дено низку конференцій у Харкові, Одесі, Чернівцях, Львові. У статтях М.Загайкевич, Л.Кияновської, О.Маркової, А.Савченко, В.Токарчука, М.Хакла, М.Черепанина, Е.Дагілайської, Н.Кашкадамової, Т.Старух висвітлювалися питання історичних і культурних зв’язків між двома дер­жавами, діяльності українських музикантів у Відні, впливів віденської класики на творчість українських композиторів тощо. Проте комплексної праці, яка визначала б роль австрійської фортепіанної культури у станов­ленні та розвитку українського піаністичного мистецтва на даний час в українському музикознавстві немає.
    Оскільки вивчення джерел українського фортепіанно-виконавського мистецтва є необхідною передумовою до розуміння його сутності, то пропонована робота, що розглядає пов’язання української піаністики з одним із найважливіших чинників у її формуванні та розвитку австрійською фортепіанною культурою, є актуальною та потрібною.
    Зв’язок з науковими програмами. Дисертаційне дослідження відповідає плану наукових робіт кафедри спеціального фортепіано та кафедри україністики Львівської національної музичної академії і є частиною комплексної теми № 6 Музично-виконавське мистецтво: теорія, історія, практика” перспективного тематичного плану науково-дослідної діяльності Львівської національної музичної академії на 2005-2010 рр.
    Мета дослідження на підставі осмислення історії Віденської фортепіанної школи виявити і охарактеризувати фахові зв’язки з нею українських піаністів, висвітлити істотні прикмети їхньої мистецької діяльності та розкрити її значення для української культури.
    Для досягнення мети поставлено такі завдання:
    (1) проаналізувати та охарактеризувати методичні засади провідних викладачів Віденської фортепіанної школи;
    (2) дати стильову оцінку діяльності Віденської фортепіанної школи та сформувати її виконавську модель;
    (3) вияснити персоналії тих піаністів з України, що мали творчі зв’язки з Віденською фортепіанною школою;
    (4) зібрати, класифікувати та опрацювати архівні матеріали, що стосуються діяльності цих українських піаністів;
    (5) на підставі архівних матеріалів проаналізувати й охарактеризувати методичні засади піаністів-педагогів з Галичини, що належать до даної теми;
    (6) на підставі збережених звукозаписів і рецензій провести аналізи та дати характеристики виконавського мистецтва найвидатніших українських піаністів, що належать до даної теми;
    (7) вивести стильові оцінки їхнього мистецтва та визначити, як вплинули на нього творчі зв’язки з Віденською фортепіанною школою.
    Об’єкт дослідження: європейське фортепіанне виконавство та педагогіка першої половини ХХ століття.
    Предмет дослідження: австрійсько-українські мистецькі взаємодії у сфері фортепіанного виконавства першої половини ХХ століття, зокрема, розвиток здобутків Віденської фортепіанної школи в діяльності та мистецтві піаністів Галичини та української діаспори.
    Джерельну базу дослідження складають рецензії вітчизняної та іноземної преси на концертні виступи українських піаністів; листи, спогади, афіші, програмки концертів, звукозаписи та інші документальні свідчення діяльності піаністів, що зберігаються у фондах наукової бібліотеки ім. В.Стефаника НАН України, Музею Соломії Крушельниць­кої, Народової бібліотеки Варшави, віденського Університету музики й відтворчого мистецтва та приватних архівах.
    Більшість цих джерел вводиться в науковий обіг вперше.
    Роз’язання сформульованих завдань зумовило застосування таких методів дослідження. Історичний метод застосовувався при вивченні діяльності піаністів у тісному зв’язку із суспільно-історичним контекстом. Метод моделювання було застосовано при характеристиці Віденської фортепіанної школи. Методи аналізу, порівняння та абстрагування для оцінки виконавських стилів та методичних засад українських та австрійських піаністів, вияснення зв’язків і відмінностей між ними. Індуктивний метод служив для виведення висновків про міру і якість впливу Віденської школи на піаністів України.
    Наукова новизна одержаних результатів. На основі зібраних джерельних матеріалів та опрацьованої літератури, вперше в українському музикознавстві:
    - окреслено історію розвитку Віденської фортепіанної школи як цілісного явища з його характерними рисами та різноманіттям проявів; змодельовано стильове обличчя типового представника віденської піаністики;
    - на підставі нововідкритих джерел дані характеристики методичних засад провідних австрійських фортепіанних педагогів;
    - встановлено конкретні факти зв’язків між українською та австрійською фортепіанними культурами;
    - розкрито значення австрійської фортепіанної культури для формування і розвитку української піаністики;
    - досліджено діяльність видатних українських піаністів міжнародного рівня, замовчуваних в радянський час;
    - дано характеристику стильових особливостей фортепіанного виконавства цих піаністів.
    Практичне значення дисертації полягає у можливості використання
    її матеріалів та положень для подальших досліджень з історії українського фортепіанного мистецтва, а також у лекційних курсах з історії фортепіанного мистецтва, методики фортепіанного навчання, історії української музичної культури.
    Апробація результатів дослідження.
    Дисертація обговорювалась на засіданнях кафедр спеціального фортепіано та музичної україністики ЛНМА ім. М.Лисенка.
    Матеріал окремих розділів дисертації доповідався автором на:
    - міжнародній науково-теоретичній конференції Австрійська музична культура на перехресті епох і традицій” (Харків, 2009): Роль Віденської фортепіанної школи у формуванні піаністичного мистецтва України”;
    - ХVІІІ Науковій сесії Наукового товариства ім. Т.Шевченка До 120-ліття композитора В.Барвінського” (Львів, 2008): Леопольд Мюнцер в рецензіях Василя Барвінського”;
    - Науковій конференції Молодіжної секції Музикознавчої комісії Наукового товариства ім. Шевченка (Львів, 2008): Українські піаністи вихованці Віденської фортепіанної школи у світі”;
    - міжвузівській науковій конференції Соломія Крушельницька та українська музична культура” (Львів, 2006): Українські піаністи представники української культури у світі”;
    - всеукраїнському науковому семінарі Роль визначних особистостей митців, діячів науки та культури у процесі формування національної самосвідомості наприкінці ХІХ початку ХХ ст.” (Київ, 2005): Перші українські професійні піаністи Галичини”.
    - всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми викладання музичних дисциплін у Вищій школі” (Кременець, 2004): Історія формування системи фортепіанної освіти в Австрії”;
    - всеукраїнській науковій конференції Мистецтво молодих 2003” (Львів, 2003): Огляд музикознавчої літератури на тему: Вплив австрійської музичної культури на мистецтво і діяльність українських піаністів першої половини ХХ ст.”;
    Публікації.
    За темою дослідження опубліковано сім статей (дві у співав­тор­стві), з них - п¢ять у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також тези виступу на Міжнародній науково-теоретичній конференції:
    1. Дітчук О. Виконавський стиль піаністки Г.Левицької у контексті музичного життя Львова другої чверті ХХ століття / Оксана Дітчук, Наталія Кашкадамова // Вісник Львівського Університету. Серія: Мистецтвознавство. Львів: ЛНУ, 2002. Вип. 2. С. 85-108.
    2. Дітчук О. До вивчення виконавської творчості Тараса Микиші / О.Р.Дітчук // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного Університету ім. В.Гнатюка. Серія: Мистецтвознавство. Тернопіль-Київ, 2003. Вип. 1 (10). С. 41-47.
    3. Дітчук О. Історія формування системи фортепіанної освіти в Австрії / О.Р.Дітчук // Актуальні проблеми викладання музичних дисциплін у Вищій школі / Науковий вісник Національної музичної академії України ім. П.Чайковського. Київ, 2004. Вип. 35. С. 180-190.
    4. Дітчук О. До історії фортепіанної педагогіки у Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка / О.Дітчук // Musica Humana: Наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. 2005. Вип. 10. Чис. 2. С. 53-59.
    5. Дітчук О. Український піаніст зарубіжжя / О.Дітчук // Музика. Київ: Музика, 2006. - № 5. С. 30-32.
    6. Дітчук О. Роль Віденської фортепіанної школи у формуванні піаністичного мистецтва України / О.Р. Дітчук // Австрійська музична культура на перехресті епох і традицій: матеріали [тези] міжнар. наук.-теорет. конф. 26-27 берез. 2009 р. Харків: ХДАК, 2009. С.95-96.
    7. Дітчук О. Тарас Микиша замовчуваний український піаніст середини ХХ століття / Оксана Дітчук, Наталія Кашкадамова // Український музичний архів. Київ, 2003. Вип. 3. С.162-167.

    Структура та обсяг дисертації. Праця складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, 10 додатків. Обсяг роботи становить 269 сторінок, з яких основного тексту 184 сторінки, список використаних джерел містить 268 позицій, з яких 84 іноземними мовами.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ



    В дисертації було поставлено і розглянуто проблему творчих зв’язків між австрійською та українською фортепіанними культурами в першій половині ХХ ст. У зв’язку з її майже повною неопрацьованістю довелося вести дослідження в декількох різних аспектах: історичному, джерело­знавчому, аспектах стильового аналізу виконавського мистецтва та форте­піанної методики. Багатоплановість дослідження зумовила різноманітність застосованих у ньому методів та методик, потрібних для окремих аспектів роботи і прийнятих у них.
    В результаті проведеної роботи було зібрано, опрацьовано, класифіковано та введено до наукового обігу архівні матеріали, що стосуються численних недосліджених українських піаністів, вихованців Віденської фортепіанної школи, зокрема, Д.Гординської-Каранович, Г.Леви­цької, Т.Микиші, Н.Кміцикевич-Цибрівської, низку не відомих досі рецензій В.Барвін­ського, методичний підручник Й.Ляврецької тощо; вдалося вияснити численні (більш як 100) персоналії піаністів з України, що навчалися у Відні.
    На підставі опрацювання зібраних матеріалів зроблено такі висновки:
    1. Віденська фортепіанна школа, що виникла в останній третині ХVІІІ століття й існує до наших днів, це потужний мистецький напрям, в якому протягом минулих сторіч працювали видатні піаністи й педагоги світового рівня. Віденська фортепіанна школа має свою виконавську модель, що відтворюється в мистецтві австрійських піаністів. В дисертації виведено визначення основних прикмет цієї виконавської моделі:
    § гармонія почуття й розуму, експресії й май­с­терності, точне відчуття міри в застосуванні виразових засобів класична виконавська традиція;
    § просто­та і природність музичної думки, позбавленої натиску, пози чи пафосу, легкість і свобода гри, привітна і дружня інтонація;
    § трактування техніки не як мети, а тільки засобу, за допомогою якого можна передати дух і почуття у вико­нан­ні; другорядна роль «комплексу віртуоза», пов’язаного з експонуванням потужної виконавської техніки;
    § велика відповідальність у ставленні до авторського музичного тексту, обмеження особистого задля об’єктивності трактування;
    § виявлення традиційних жанрових основ музики, стильова чистота інтерпретації.
    § Можна навіть виділити деякі конкретні піаністичні прийоми школи: виразно і легко "проспівану" мелодію з закругленою, не надто довгою фразою; ясне, не перенасичене звучання та гнучкий і водночас органі­зований виконавський темпоритм;
    § продуманість виконавського плану, добре відчуття цілісної форми твору, а водночас, що дуже характерно, першочергова увага до деталей.
    § педагогіці притаманна неавторитарна позиція дати можливість молодому музикантові розвиватися зі своєї особи, розкрити передовсім себе;
    § ідеал свідомої, зосередженої роботи, що не допускає механічного тренінґу, а вимагає уважного слухового контролю.
    водночас істотна і дуже важлива риса Віденської фортепіанної школи полягає в лояльності до національних особливостей тих не-австрійських піаністів, що в ній навчаються. Починаючи від середини Хіх століття, вчитися фортепіанної гри до Відня їдуть тисячі піаністів з цілого світу. Також і до викладання у віденській Академії (Університеті) музики й відтворчого мистецтва запрошувалися й запрошуються піаністи походженням з різних національних шкіл. Особливість Віденської школи полягає якраз в тому, що, уважно плекаючи власну національну традицію, вона відкрита до інших національних культур, сприймає те, що в них відповідне для неї, і сприяє їхньому розвитку.
    На основі нововідкритих джерел у дисертації вперше висвітлено питання розвитку системи музичної освіти в Австрії, розглянуто процес виник­нення та розвитку державних і недержавних музичних навчальних закладів.
    2. Протягом періоду від 1880 до 1944 рр. у Відні здобули музичну освіту десятки піаністів з України. Вони навчалися у всіх існуючих там музичних навчальних закладах на різних освітніх рівнях. Найбільше ж українських піаністів було підготовано у віденській Академії музики та відтворчого мистецтва (що в різні періоди змінювала назву як Консерва­торія, Вища школа, Університет) і в Школі Т.Лешетицького. Повертаючись в Україну, віденські абзольвенти передовсім ставали у різноманітних навчальних закладах вчителями музики, з їх числа вихо­ди­ли концертуючі піаністи як місцевого, так і міжнародного рівня. А значна кількість тих, хто навчався у Відні, поповнювала ряди грамотних музикантів-аматорів в Україні.
    Відень на початку ХХ століття був тим місцем, де склались сприятливі умови для підтримки та розвитку української національної піаністики. В лоні Віденської фортепіанної школи виховалися перші українські концертуючі піаністи міжнародного масштабу Любка Колесса, Тарас Микиша, Дарія Гординська-Каранович. Тарас Микиша і Любка Колесса у своїй виконавській творчості піднялись на рівень корифеїв світової піаністики, чого раніше в українському фортепіанному мистецтві не було. Поряд слід назвати Володимиру Божейко й Галю Левицьку, які вели не менш активну діяльність, стояли на високому виконавському рівні і не гастролювали тільки із-за несприятливих життєвих обставин. проведений на підставі збережених звукозаписів і рецензій аналіз виконавсько-стильових особливостей мистецтва цих піаністів дозволив дати характеристику виконавському стилю кожного з них. Це були яскраві творчі індивідуальності.
    3. У формуванні піаністів України найбільшу роль відіграли такі видатні педагоги Віденської школи, як Теодор Лешетицький, Еміль Зауер, Єжи Лялєвич та Едвард Штоєрман. В дисертації охарактеризовано їхні творчі та методичні засади. Аналіз та порівняння методичних праць учнів Лешетицького Мальвіни Брее, Чеслава Марка та Самуїла Майкапара дозволили розкрити новаторську суть його методичних поглядів, що довший час недооцінювалася. своїми принципами індивідуального підходу до учнів, вимогою свідомої, осмисленої роботи над твором та гармонійної зрівноваженості думки і почуття у виконанні Лешетицький не лише виявляє приналежність до Віденської фортепіанної школи, а й передбачає засади нової педагогіки, характерної для середини ХХ століття.
    Методичні засади Лешетицького справили потужний вплив на форте­піанну педагогіку України через численних його учнів. В дисертації охарак­те­ризовано ці процеси на прикладі діяльності в Галичині таких учнів Леше­тицького, як Й.ляврецька, Г.Мельцер-Щавінський, А.Нємен­тов­ська, М.Сол­ти­сова, М.Дом­бров­­ський. Вперше проаналізовано підручник фортепіанної гри Й.Ляврецької. Вивчення особливостей педагогіки провідних викладачів показало, що розвиток прогресивних засад Т.Лешетицького вони передали українській піаністиці другої половини ХХ ст.
    На основі архівних матеріалів охарактеризовано діяльність і засади перших українських піаністок-педагогів в Галичині О.Окуневської, М.Криницької, О.Ясеницької, В.Божейко, О.Бірецької, Н.Кміцикевич-Цибрівської, Г.Лаго­дин­ської та інших, багато з яких були ученицями Є.Лялєвича. Проведене дослідження дозволило значно уточнити картину фортепіанної освіти та виконавства в Галичині першої половини ХХ ст.
    4. Культурне життя Відня початку й першої половини ХХ ст. харак­тери­зу­валося різноманітністю й боротьбою мистецьких стилів. Це знайшло своє відбиття у розвитку піаністики Галичини й української діаспори. Так, провідні українські піаністки, що гастролювали в європейських країнах, Л.Колесса та Д.Гордин­сь­ка-Каранович найбільше дотримувалися романтично-академічних традицій. Цей факт можна пояснити не лише тим, що романтизм в Австрії продовжував утримувати сильні позиції в перші десятиліття ХХ століття, а й ментальними особливостями українського народу, який, в силу своєї емоційності, більш схильний сприймати романтичні ідеї. Проте в мистецтві Гординської відчутні також риси сецесії, що споріднювали з віденським мистецтвом і її українського вчителя В.Барвінського.
    Гілка салонного виконавства, потужно представлена у Відні, серед українських піаністів розвитку не знайшла. До цієї естетики ставлення українських музи­кантів завжди було критичним, що виявилося, зокрема, у статтях В.Барвінського та С.Людкевича. Натомість новаторські пошуки аванґардних віденських музикантів мали свій відгук в піаністичному мистецтві України. Л.Мюнцер і Г.Левицька видатні представники галицької фортепіанної культури, яким виявились близькими новітні композиторські та виконавські течії австрійської музичної культури, зацікавлення музикою ХХ століття, новий інтелектуальний підхід до інтерпретації. Як мистецький резонанс на трагічні події історії, з’являються у фортепіанному виконавстві риси експресі­онізму у Т.Микиші, Л.Мюнцера, в пізніх роботах Г.Левицької.
    5. В мистецтві українських піаністів з австрійською освітою впізнаються важливі прикмети віденської фортепіанної школи, такі як: опанування класичної традиції та її фундаментальна роль у виконавстві й педагогіці (Д.Гординська-Каранович, Л.Колесса, Г.Левицька, Л.Мюнцер), увага й повага до тексту і стилю твору як істотна підстава його трактування (Д.Гординська-Каранович, Л.Колесса, Г.Левицька), структурна впорядко­ва­ність, вибудованість інтерпретації (Д.Гордин­ська-Каранович, Л.Колесса, Г.Левицька, Л.Мюнцер), виразна манера інтонування, наближена до простого, без патетики, людського співу (Д.Гординська-Каранович, Л.Колесса). Характерні риси австрійського національного стилю сприймалися й осмислювалися українськими піаністами як елементи професіоналізму, що можуть поєднуватися з різнонаціональною основою.
    Перетворюючи впливи Відня у сфері професіоналізму та естетики, піаністи України завжди зберігали в своєму мистецтві характерні риси національної ментальності. Жоден з відомих нам українських піаністів віденської школи не став в результаті навчання піаністом австрійським. Це виявлялося і в свідомій їхній естетичній установці на рівні репертуару й концертних програм, і на рівні вико­навського стилю. Взаємопроникнення фахових традицій віденської школи з націо­наль­ними особливостями характеру й світогляду виразно дало себе знати у вико­нав­стві Любки Колесси. Здійснений в дисертації комплексний аналіз її звукозаписної спадщини наочно демонструє ці особливості піаністичного стилю.
    6. Проведене дослідження показало, що Віденська фортепіанна школа відіграла вагому роль як база розвитку українського фортепіанно-виконав­сь­ко­го мистецтва та педагогіки на початковому етапі становлення в Хіх і першій половині ХХ стст. Протягом всієї історії розвитку фортепіанного мистецтва й до сьогоднішнього дня вона залишається для українських піаністів важливим напрямком європейських зв’язків. Цій школі притаманний особливий і прогресивний характер взаємовідносин між вчителями та їхніми інтернаці­о­наль­ними учнями, що сприяє розвитку різноманітних музичних культур.
    Впливи Відня були різноплановими і не зводились до вузьких рамок одного певного стильового напрямку. Найвідчутнішими вони були в Галичині, де зачепили різні сфери музичного життя форми концертного виконавства (сольні речиталі, моноґрафічні, тематичні концерти), репертуар виконавців, систему музичної освіти.
    В дисертації вперше досліджено діяльність тих українських піаністів, що в першій половині ХХ ст. гастролювали в Європі й світі як представ­ники свого народу. Базою для їхньої міжнародної кар’єри послужила Віденська фортепіан­на школа. Об’єктивна ж оцінка масштабу їхньої діяльності, мистецьких здобутків та фактів міжнародного визнання служить вагомою підставою для обґрунтування історії українського національного фортепіанно-виконавського мистецтва.
    7. В процесі дослідження основної проблеми дисертації було отримано чимало важливих сторонніх наукових результатів в плані як історії україн­сь­ко­го, зокрема, галицького фортепіанного виконавства, так і загальної методики фортепіанного навчання. Зібрані матеріали подано в Додатках до дисертації. Вони з усією очевидністю показують перспективність подальшої розробки її тематики в таких напрямках:
    дослідження діяльності піаністів з віденською освітою у Великій Україні даного періоду;
    розширення відомостей про піаністів, що з України через Відень стали гастролювати в світі, і дослідження їхнього мистецтва;
    поглиблення характеристик галицьких піаністів, продовження пошуку архівних даних для цього;
    розробка методичних засад Т.лешетицького, Є.Лялєвича, Е.Зауера, Е.Штоєрмана під кутом зору їхнього подальшого розвитку в фортепіанній педагогіці ХХ-ХХІ століть.











    СПИСОК ДЖЕРЕЛ

    1. Алексеев А.Д. История фортепианного искусства : Части 1 и 2 / А.Д. Алексеев. М. : Музыка, 1988. 416 с.
    2. Алексеев А.Д. Русские пианисты / А.Д.Алексеев ; под ред. А.Николаева // очерки и материалы по истории пианизма. М. ; Л. : Музгиз, 1948. Вып. 2. 314 с.
    3. барвінський В.О. А.Люфер, Т.Микиша і Л.Сагалов / В. Барвінський // Новий час. 1932. 28 квітня. Ч. 93.
    4. Барвінський В.О. Концерт Галі Левицької / В.Барвінський // Діло. 1927. 15 листопада. Ч. 255.
    5. Барвінський В.О. Концерт п-и В.Божейко у Львові / В. Барвінський // Діло. 1926. 13 листопада. № 252.
    6. Барвінський В.О. Концерт Софії Дністрянської / В.Барвінський // Шляхи. 1918. Ч. 1/6 (січень-червень). С. 137-141.
    7. Барвінський В.О. Концерт українських фортеп’янових творів у виконанні Галі Левицької / В. Барвінський // Новий час. 1935. 26 жовтня. Ч. 239.
    8. Барвінський В.О. Л.Мінцер / В.Барвінський // Діло. 1926. 30 квітня. Ч. 95.
    9. Барвінський В.О. Л.Мінцер / В.Барвінський // Діло. 1927. 2 червня. Ч. 121.
    10. Барвінський В.О. Л.Мінцер / В.Барвінський // Діло. 1927. 8 грудня. Ч. 274.
    11. Барвінський В.О. Лєопольд Мінцер / В.Барвінський // Діло. 1928. 27 травня. Ч. 116.
    12. Барвінський В.О. Марія Криницька / В.Барвінський // Українська музика. 1938. Ч. 1. С. 16.
    13. Барвінський В.О. Свято Бетовена в Стрию / В.Барвінський // Діло. 1927. 26 березня. Ч. 67.
    14. Барвінський В.О. Фортеп`яновий вечір Галі Левицької / В.Барвінський // Новий час. 1933. 12 березня. Ч. 55.
    15. Барвінський В.О. Фортеп’яновий вечір панни В.Божейко / В.Барвінський // Діло. 1925. 19 вересня. Ч. 209.
    16. Берченко Р.Э. В поисках утраченного смысла : Болеслав Яворский о «Хорошо темперированном клавире» / Р.Э.Берченко. М. : Классика-ХХІ, 2005. 372 с.
    17. Блажкевич Г.Й. Правда і міфи про львівських піаністів основоположників фортепіанної школи / Галина Блажкевич, Тереса Старух. Львів : Сполом, 2002. 226 с.
    18. Бобицька В. Документальні матеріали до портрету піаністки Любки Колесси. Публікації в пресі 1920-1951 рр. : дипломна робота / В.Бобицька; ВМІ ім. М.Лисенка. Львів, 1998. 218 с.
    19. Бородин А.Б. Формирование понятия фортепианная школа” у музыкантов-исполнителей в процессе профессионального вузовского образования : автореф. дис. канд. педагогических наук : 13.00.08 / А.Б.Бородин. Екатеринбург, 2007. 24 с.
    20. Будз-Остапчук М. Забуте ім’я / М.Будз-Остапчук // Музика. 2008. № 5. С. 25.
    21. Будяковский А. Пианистическая деятельность Листа / А.Будяковский. Л. : Музыка, 1986. 88 с.
    22. Булат Т.П. Дарія Гординська-Каранович / Т.Булат // Свобода. Нью Йорк, 1992. 4 грудня. Ч. 230.
    23. Витвицький В. Старогалицька сольна пісня ХІХ століття / Василь Витвицький ; упор. В.Пилипович; пер. з пол. Л.Лехника. Перемишль : Митуса, 2004. 157 с.
    24. Гелитович К.М. Л.Мюнцер піаніст і педагог / К.Гелитович // Музика. 1986. № 3. С. 25-26.
    25. Гординська-Каранович Д. Думки на педагогічні теми: машинопис. 1972. [приватний архів автора].
    26. Гординська-Каранович Д. Лист до m-r Ernst Kay (генерального директора Міжнародного біографічного центру) від 1.03.1978. [приватний архів автора].
    27. Гординська-Каранович Д. Лист до m-r Edward Weaver від 18.10.1977. [приватний архів автора].
    28. Гординська-Каранович Д. Спогади про Тараса Микишу : інтерв’ю Р.Савицького молодшого Ньюарк, листопад 1998. [приватний архів автора].
    29. Гординська-Каранович Д. Українська музика у відні : cпогади / Д.Каранович-Гординська ; ред.-упор. М. Степаненко // Український музичний архів : документи і матеріали з історії української музичної культури. К. : Центр. муз. інформ, 1995. С. 215-218.
    30. Григорьев Л.Г. Вена / Л.Г. Григорьев, Я.М. Платек ; под. ред. Ю.Келдыша // Музыкальная Энциклопедия [в 6 томах] М. : Сов. Энциклопедия, 1973. Т. 1. С. 708-714.
    31. Григорьев Л. Современные пианисты / Л. Григорьев, Я. Платек. М.: Сов. композитор, 1985. 472 с.
    32. Дагилайская Э. Из прошлого фортепианного исполнительства и фортепианной педагогики в Одессе / Э.Дагилайская ; сост. Я.Мильштейн // Мастерство музыканта-исполнителя. М., 1976. Вып. 2. С. 246-288.
    33. Дедусенко Ж.В. Школа” в системі культури / Ж.В. Дедусенко // Культура України. Харків : ХДАК, 2000. Вип. 6 : Мистецтвознавство. С. 163-170.
    34. Діло. [Повідомлення без назви]. 1897. 7 вересня. Ч. 192.
    35. Діло. [повідомлення без назви]. 1898. 22 червня. Ч. 127.
    36. Діло. [повідомлення без назви]. 1900. 16 жовтня. Ч. 223.
    37. Діло. [повідомлення без назви]. 1927. 22 лютого. Ч. 286.
    38. Дітчук О. До вивчення виконавської творчості Тараса Микиші / Оксана Дітчук // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Тернопіль ; Київ, 2003. Вип. 1(10). С. 41-47. (Серія: мистецтвознавство).
    39. Дітчук О. До історії фортепіанної педагогіки у Вищому музичному інституті ім. М.Лисенка / Оксана Дітчук // Musica Humana : наукові збірки ЛДМА ім. М.Лисенка. Львів, 2005. Вип. 10. С. 53-59. (Серія: Історія української музики” ; вип. 13).
    40. Дітчук О. Історія формування системи фортепіанної освіти в Австрії / Оксана Дітчук ; упор. О.Смоляк, І.Котляревський // Актуальні проблеми викладання музичних дисциплін у Вищій школі. Київ, 2004. С. 180-190. (Науковий вісник Національної музичної академії України ім.П.Чайковського ; вип. 35).
    41. Дітчук О. Тарас Микиша замовчуваний український піаніст середини ХХ століття / О.Дітчук, Н.Кашкадамова ; упор. та ред. М.Степаненко // Український музичний архів. К. : Центрмузінформ, 2003. Вип. 3. С. 162-187.
    42. Дітчук О. Український піаніст зарубіжжя / Оксана Дітчук // Музика. 2006. № 5. С. 30-32.
    43. Дольницька М. Життя, віддане фортепіанній музиці / М.Дольницька // «Дукля». Пряшів (Словаччина), 1999. № 1. С. 43-44.
    44. Другий концерт «Бандуриста» (хору) : програма концерту. Співучасть: С.Дністрянська: Бетовен Концерт c-moll; Оркестр 15-го п. Під управою п. Конопаска. Народний Дім. 3 липня 1906 р. [архів автора].
    45. Друскин М. Австрийский экспрессионизм / М. Друскин // О западно-европейской музыке ХХ века. М. : Сов. композитор, 1973. С. 128-175.
    46. Жалоба О. Ювілейні Шевченківські концерти у Львові / О.Жалоба // Ілюстрована Україна. 1914. Ч. 5-6. С. 99-100.
    47. Жишкович М.А. Педагогічна та науково-методична діяльність Одарки Бандрівської в контексті розвитку професійного вокального мистецтва Галичини / М.А. Жишкович ; упор., ред. Р.Мисько-Пасічник // Бандрівська Одарка. Науково-методичні праці, статті, рецензії. Львів, 2002. С. 5-13.
    48. З музики [Оголошення без підпису]. Діло. 1917. 26 мая. Ч.121.
    49. Загайкевич М.П. Австрійсько-українські музичні зв’язки / М.Загайкевич, В.Токарчук // Українська музична енциклопедія. К. : ІМФЕ, 2006. Т. 1. С. 25-27.
    50. Загайкевич М.П. Музичне життя Західної України другої половини ХІХ ст. / Марія Петрівна Загайкевич. К. : Видавництво АН УРСР, 1960. 190 с.
    51. Залінг Г. Визначні німецькі піаністи першої половини ХХ століття про методику навчання гри на фортепіано / Г.Залінг // Українське музикознавство. Київ : Муз. Україна, 1972. Вип. 7. С. 246-259.
    52. Зауэр Э. Кто меня сделал музыкантом? / Э.Зауэр // Вопросы фортепианного исполнительства. М. : Музыка, 1976. Вып. 4. С. 11-27.
    53. Ільницька М. Леопольд Мюнцер / Маргарита Ільницька // Музика. 2002. № 1-2. С. 25-26.
    54. Ільницька М. На хвилях музики в минулу далечінь круїз / М.Ільницька. К. : КИТ, 2006. 268 с.
    55. Катрич О.Т. Стиль музиканта-виконавця (теоретичні та естетичні аспекти) / Ольга Тарасівна Катрич. Дрогобич : Відродження, 2000. 100 с.
    56. Кашкадамова Н.Б. Василь Барвінський про фортепіанне виконавство / Н.Б.Кашкадамова ; ред.-упор. О.С.Смоляк // Василь Барвінський в контексті європейської музичної культури : статті та матеріали. Тернопіль : Астон, 2003. С. 118-129.
    57. Кашкадамова Н.Б. Виконавський стиль піаністки Галі Левицької у контексті музичного життя Львова другої чверті ХХ ст. / Наталя Кашкадамова, Оксана Дітчук // Вісник Львівського Університету. Львів : ЛНУ, 2002. Вип. 2. С. 85-108. (Серія: мистецтвознавство).
    58. Кашкадамова Н.Б. Із творчої біографії піаністки Володимири Божейко / Н.Б.Кашкадамова ; ред. О. Купчинський, Ю. Ясиновський // Записки НТШ. Праці музикознавчої комісії. Львів, 1996. Т. ССХХХІІ. С. 388-407.
    59. Кашкадамова Н.Б. Інтерпретація фортеп’янних творів Моцарта українськими піаністами / Н.Б.Кашкадамова // Вольфганг Амадей Моцарт: погляд з ХХІ сторіччя. Львів : Сполом, 2006. С. 141-149. (Наукові збірки ЛДМА ім. М.В.Лисенка ; вип. 13).
    60. Кашкадамова Н.Б. Історія фортеп’янного мистецтва ХІХ сторіччя : підруч. [для студ. вищ. муз. навч. закл.] / Н. Б. Кашкадамова Тернопіль : Астон, 2006. 608 с.
    61. Кашкадамова Н.Б. Концертний шлях довжиною у 70 років / Наталя Кашкадамова // Музика. 1998. № 3. С. 24-25.
    62. Кашкадамова Н.Б. Мистецтво виконання музики на клавішно-струнних інструментах : навч. посібник / Н.Б. Кашкадамова. Тернопіль : Астон, 1998. 300 c.
    63. Кашкадамова Н.Б. Фортеп’янне мистецтво у Львові : статті, рецензії, матеріали / Н.Б. Кашкадамова. Тернопіль : Астон, 2001. 400 с.
    64. Кияновська Л.О. Галицька музична культура ХІХ-ХХ ст. : навч. посібник / Любов Олександрівна Кияновська. Чернівці : Книги ХХІ, 2007. 424 с.
    65. Кияновська Л.О. Репрезентація української культури у Відні в ХІХ ст. / Любов Кияновська // Український світ. 2002. Ч. 1-6. С. 40-43.
    66. Кияновська Л.О. Син століття Микола Колесса в українській культурі ХХ віку: Сім новел з життя артиста / Л.О.Кияновська. Львів : Видавництво НТШ, 2003. 294 с.
    67. Климків Г.О. Єжи Лялєвич видатний піаніст і педагог першої половини ХХ сторіччя : магістер. робота / Климків Галина Олегівна ; ЛДМА ім. М.Лисенка. Львів, 2004. 61 с.
    68. Кміцикевич-Цибрівська Н. Спогади. Рукопис. 9 с. [приватний архів автора].
    69. Коган Г. Проблемы теории пианизма / Григорий Михайлович Коган // Вопросы пианизма : избранные статьи. М. : Сов. композитор, 1968. С. 7-47.
    70. Концерт в честь Шевченка і Лисенка у Відні [Без підпису]. Діло. 1913. 26 мая. Ч. 115.
    71. Корній Л. Історія української музики : в 3-х т. / ЛідіяКорній. Київ ; Харків ; Нью-Йорк. Т. І. 1996. 316 с.; Т. 2. 1998. 388 с.; Т. 3. 2001. 380с.
    72. Костюк О. Ключ до розуміння твору / О. Костюк // Вісті. Міннеаполіс. 1964. Ч. 2(9). С. 6.
    73. Ірина Крих особистість, музикант, педагог : спогади / [ред.-упор. В. Цайтц]. Львів : Ліга-Прес, 2005. 108 с.
    74. Криштальський О.Р. Спогади про видатних львівських піаністів / О.Р.Криштальський ; ред.-упор. Н.Б. Кашкадамова // Олег Криштальський : Спогади. Статті. Матеріали. Львів, 2000. С. 8-18.
    75. Крушельницька Л.Т. Рубали ліс / Л.Крушельницька. Львів, 2001. 260 c.
    76. Куземина Л. А. исполнительская эстетика Б. Л. Яворского / Л. А. Ку­земина. М. : Композитор, 2000. 112 с.
    77. Кузьмін М. Забуті сторінки музичного життя Києва / М.Кузьмін. К. : Муз.Україна, 1972. 223 с.
    78. Куржева Т. Польські піаністи у Львові в кінці ХІХ на початку ХХ століття / Т.Куржева. Львів : Сполом, 2005. 116 с.
    79. Курковський Г. Педагоги-піаністи Київської консерваторії (1913-1933) / Г.Курковський ; гол. ред. З.О.Дашак // Українське музикознавство. К. : Муз.Україна, 1967. Вип. 2. С. 264-280.
    80. Лабанців-Попко З. 100 піаністів Галичини / Зіновія Лабанців-Попко. Львів : НТШ, 2008. 223 с.
  • Стоимость доставки:
  • 70.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины