ІНФІНІТИВНА КОНСТРУКЦІЯ З ПРИЙМЕННИКОМ FOR У СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ : Инфинитивная КОНСТРУКЦИЯ с предлогом FOR В среднеанглийском ЯЗЫКЕ: семантика и функционирование

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису
УДК: 811.111' 04 + 81' 367.625.41

СНІСАРЕНКО ІРИНА ЄВГЕНІЇВНА

ІНФІНІТИВНА КОНСТРУКЦІЯ З ПРИЙМЕННИКОМ FORУ СЕРЕДНЬОАНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: СЕМАНТИКА ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент Буніятова І.Р

КИЇВ - 2001

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .5
ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . 6
РОЗДІЛ 1. ІНФІНІТИВНІ РЕЧЕННЯ ЯК ОБ’ЄКТ
ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15
1.1. Інтерпретація категоріального статусу інфінітива у різних
лінгвістичних парадигмах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
1.2. Статус інфінітива як компонента складного речення
в історії англійської мови . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21
1.3. Предикативний зв’язок між елементами інфінітивного речення . . . . 26
1.4. Структура та семантика інфінітива в історії англійської мови . . . . . . 30
1.4.1. Інфінітив у давньоанглійській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
1.4.2. Мовна ситуація в Англії у XII-XIV
століттях. Середньоанглійські діалекти . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34
1.4.3. Походження та розвиток прийменникового інфінітива
з for у середньоанглійській мові . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
1.4.4. Синтаксичні варіанти for-to Vinf-речення
у мові середньоанглійського періоду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 42
Висновки до Розділу 1 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46
РОЗДІЛ 2. ІНФІНІТИВНЕ РЕЧЕННЯ,
ОФОРМЛЕНЕ ПРИЙМЕННИКОМ for,
У ФУНКЦІЇ КОМПЛЕМЕНТА ПЕРЕХІДНИХ ДІЄСЛІВ . . . .48
2.1. Комплементація одноперехідних дієслів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .51
2.1.1. Дієслова інтенції з контролюючим суб’єктом дії . . . . . . . . . 52
2.1.2. Дієслова-аспектуалізатори з контролюючим
суб’єктом дії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
2.2. Комплементація двоперехідних дієслів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
2.2.1. For to Vinf у функції комплемента двоперехідних
дієслів імперативної/допустової семантики з
контролюючим об’єктом дії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
2.2.1.1. Тричленне аргументне оточення . . . . . . . . . . . . . . . .70
2.2.1.2. Двочленне аргументне оточення . . . . . . . . . . . . . . . .78
2.2.2. Комплементація двоперехідних дієслів
спонукальної семантики з контролюючим об’єктом дії . . . . . . . . .85
2.3. Особливі випадки комплементації двоперехідних дієслів . . . . . . . . 95
2.3.1. For to Vinf як комплемент дієслів з
подвійним співвіднесенням . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95
2.3.2. Комплементація дієслів-комісивів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .100
Висновки до Розділу 2 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 104
РОЗДІЛ 3. ІНФІНІТИВНЕ РЕЧЕННЯ,
ОФОРМЛЕНЕ ПРИЙМЕННИКОМ for,
У ФУНКЦІЇ АД’ЮНКТА МЕТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .106
3.1. Функціонування інфінітивних речень з прийменником for
у складнопідрядних реченнях з головними неперехідними
дієсловами руху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .109
3.2. Статус інфінітивного ад’юнкта мети в реченнях
з головними неперехідними дієсловами спокою . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
3.3. Позиційна характеристика інфінітивного ад’юнкта мети . . . . . . . .128
3.4. Структурні та семантичні особливості інфінітивного
ад’юнкта мети в складнопідрядних реченнях з головним
перехідним дієсловом . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134
3.5. Синтаксична інтерпретація інфінітивного речення for to Vinf. . . . 148
3.5.1. Синтактико-семантична опозиція: ад’юнкт vs.
комплемент. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 148
3.5.2. Синтактико-семантична опозиція: ад’юнкт мети vs.
ад’юнкт супровідних явищ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .153
3.5.3. Синтаксична реінтерпретація інфінітивного ад’юнкта
мети: з семантичною лакуною vs. без семантичної лакуни . . . . . 156
Висновки до Розділу 3 . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 158
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .166
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ. . . . . . . . . . . . .186
ДОДАТОК . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .188

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

COMP комплементайзер, маркер доповнення
PRO імпліцитний суб’єкт інфінітивної дії
INFL категорія фінітності та/або нефінітності дієслова
NP іменна фраза
VP дієслівна фраза
PP прийменникова фраза
AP адвербіальна фраза
і індекс контролюючого елемента
t семантична лакуна

ВСТУП

Проблема синтаксичних змін завжди посідала важливе місце у науці про мову. Теоретичні та емпіричні надбання лінгвістики ХІХ століття, зокрема молодограматиків [див., напр., 63], у розробці історичного синтаксису германських мов заклали фундамент тих концепцій, які плідно функціонували у мовознавстві впродовж минулого століття. Справжній прорив у вченні про речення та його складові у другій половині ХХ століття пов’язаний з новаторськими роботами Н.Хомського[113; 114; 115]та його послідовників[132; 136; 137; 144; 180; 194]. Генеративна інтерпретація граматики як такої, що є природженою для homo sapiens, поворот до вивчення ментальної спроможності людини, зосередження уваги на синтаксичних структурах, недоступних прямому спостереженню, зумовили новий підхід до розв’язання таких проблем історичного синтаксису, як реконструкція германського речення та основні моделі порядку слів у ньому[16; 161; 205; 212], синтаксичні універсалії, типологія синтаксичних структур та механізми граматичних змін[138; 191; 195; 198; 210].
Протягом останніх десятиліть з’ясувалося, що адекватне уявлення про синтаксис речення як двосторонньої цілісної єдності можна отримати лише за умови комплексного вивчення його структури та семантики у синхронічній та діахронічній перспективі. Інтерес до проблем синтаксичної будови мови спостерігається у працях дослідників, які працюють у різних парадигмах вчення про мову як у синхронічному [5; 142; 181], так і діахронічному аспектах, зокрема, стосовно загальних питань історичного синтаксису [101; 103; 108; 130; 216], характеристик складнопідрядного речення [17; 18; 89; 213]та його складових [135; 147; 148; 207], а також предикативного зв’язку між його елементами [220].
Для сучасного стану розробки синтаксичного аспекта речення у вітчизняній англістиці характерний брак розвідок, у яких розглядалися б питання нефінітних, зокрема, інфінітивних речень. Останні привертають особливу увагу лінгвістів через дискусійність категоріального статусу інфінітива, визначення його субкатегоризаційних особливостей як головного нефінітного дієслова в межах підрядного неособово-дієслівного речення. Зазначене коло проблем включає також детальне вивчення функціональних ознак інфінітивних речень та їхньої кореляції з підрядним фінітним реченням.
У цій дисертації здійснюється аналіз семантичних і функціональних особливостей інфінітивної конструкції з прийменником for, яка, згідно з теорією керування та зв’язування [див. 113], розглядається нами як підрядне інфінітивне речення у двох основних синтаксичних функціях у середньоанглійській мові (1150-1400): ад’юнкта мети (традиційно обставини мети) та дієслівного комплемента (доповнення). Прийменник for, відповідно, визначається як комплементайзер (маркер доповнення, далі COMPfor), У роботі ми послуговуємося хронологічною класифікацією Г.Уайльда [223: 26-27], який поділяє середньоанглійський період на такі часові відрізки: 1150-1250, 1250-1370 та 1370-1400.
Актуальність теми дисертації визначається загальним спрямуванням сучасних граматичних студій на перехід від формально орієнтованого способу дослідження речення, плідно використовуваного в структурній лінгвістиці, до вивчення закономірностей його смислової організації в контексті сучасної граматичної теорії.
Актуальність зумовлена також необхідністю комплексного вивчення функціональних і семантичних ознак інфінітивних речень та їхньої кореляції з підрядним особоводієслівним реченням у історичному аспекті, яке сприятиме подальшій розробці проблем історичного синтаксису англійської мови, визначенню загальних тенденцій розвитку мовних підсистем, а також з’яcуванню механізмів синтаксичних змін.
Через двоїсту природу та непрозорість синтаксичної семантики дослідження інфінітива та інфінітивних речень викликає серед дослідників граматичних студій численні дискусії стосовно їх функціональних [4; 10; 22; 28; 48; 80; 139], семантичних [56; 83; 153; 155; 189]та структурних [105; 204; 217] характеристик.
Разом з тим не можна не відмітити, що висвітлення проблеми інфінітивних речень у вітчизняній лінгвістиці є недостатнім, а отже, потребує більш поглибленого вивчення. Це і визначило мету роботи, яка полягає у встановленні основних властивостей інфінітивного речення з COMP for у середньоанглійській мові шляхом визначення його основних семантичних ознак і синтакасичних функцій у досліджуваний період. Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання низки конкретних завдань:
встановити основні синтаксичні функції інфінітивного речення з COMP for у мові середньоанглійського періоду;
виявити домінанту серед синтаксичних варіантів інфінітивного речення з COMP for у північних та південних середньоанглійських діалектах;
дослідити й описати субкатегоризаційні властивості головного дієслова у складнопідрядному реченні з інфінітивним підрядним;
визначити аргументне оточення інфінітива як головного дієслова неособоводієслівного речення;
розкрити специфіку зв’язку між семантикою головного дієслова та семантичними ролями дієслівних аргументів;
висвітлити роль інфінітивного речення з COMP for у функції ад’юнкта мети та дієслівного комплемента в межах складнопідрядного речення;
встановити функціональну та семантичну еквівалентність неособоводієслівного (інфінітивного) та особоводієслівного (that-) речень.
Розв’язання поставлених завдань передбачає аналіз на рівні конкретної синтаксичної одиниці. Об’єктом дослідження в роботі є інфінітивні речення з COMPforу межах складнопідрядних речень з головним перехідним/неперехідним дієсловом.
Предметаналізу в роботі складають семантичні та функціональні особливості інфінітивного речення з COMPforу мові середньоанглійського періоду, а також субкатегоризаційні властивості головного фінітного/нефінітного дієслова.
Матеріаломдослідження слугували інфінітивні речення з COMPfor, відібрані для дослідження методом суцільної вибірки з 3700 сторінок текстів середньоанглійських пам’яток. Загальна кількість відібраних одиниць 1620. З указаних джерел додатково дібрано матеріал у кількості 85 одиниць для ілюстрації семантичної та функціональної еквівалентності інфінітивного і that-речення та 78 одиниць для виявлення домінанти поміж синтаксичних варіантів досліджуваного речення в середньоанглійській мові. Крім того, використано матеріал словників, побудованих на історичних принципах. Дослідження семантичних і функціональних особливостей інфінітивного речення з COMPforздійснене на матеріалі повного корпусу північних та близьких їм за характеристикою східно-центральних пам’яток (TheLayofHaveloktheDane”, Ormulum”, AMiddleEnglishMetricalParaphraseoftheOldTestament”, TheMiddleEnglishTranslationofGuydeChauliac’sAnatomy”), південних та західно-центральних (SirGawainandtheGreenKnight”, AlliterativePoemontheDepositionofKingRichardII”) середньоанглійських діалектів, а також тих, що представлені уривками.
Для вирішення поставлених завдань й з урахуванням особливостей фактичного матеріалу в роботі комплексно застосовувалися такі методи: метод лінгвістичного опису, який передбачає безпосереднє дослідження явища у тексті, систематизацію та узагальнення особливостей функціонування інфінітивного речення з COMP for у текстах середньоанглійських пам’яток; метод трансформаційного аналізу, який дозволяє визначити субкатегоризаційні властивості головного дієслова залежно від його семантики, а також підтвердити гіпотезу про функціональну та семантичну еквівалентність інфінітивного речення з COMP for та особоводієслівного that-речення; кількісний метод для визначення питомої ваги власне англійських і запозичених прийменників, що оформлювали інфінітив у досліджуваний період та виявлення серед них синтаксичної домінанти.
За теоретичну основу в дослідженні взято теорію керування та зв’язування, відмінка та семантичних ролей (Government& BindingTheory, CaseTheory, ThetaTheory), розроблену Н.Хомським [113], суть якої полягає у визначенні субкатегоризаційних властивостей головного елемента в реченні та наданні ним конкретних семантичних ролей своїм аргументам залежно від семантичних особливостей цього елемента, а також теорію глибинних відмінків Ч.Філлмора [81]. Згідно з теорією керування кожному реченню притаманна фонетична та логічна форма, або ж поверхнева реалізація та глибинна репрезентація. На логічному рівні всі складові елементи складного речення є облігаторно наявними незалежно від того, чи мають вони імпліцитну/експліцитну фонетичну форму.
Наукова новизнаотриманих результатів дослідження полягає у тому, що вперше у вітчизняній лінгвістиці здійснюється комплексний аналіз семантичних і функціональних особливостей інфінітивного речення з COMPforу мові середньоанглійського періоду в межах розвиненої версії теорії керування та зв’язування Н.Хомського. Подальшого розвитку дістало дослідження дистрибуції головного дієслова особоводієслівного /неособоводієслівного речення залежно від перехідності/неперехідності його основи.
Теоретичне значенняроботи полягає полягає в новому підході до вирішення традиційних проблем синтаксису, зокрема статусу неособоводієслівних речень, на засадах генеративної лінгвістики. Запропонована в дисертації методика аналізу інфінітивних речень з COMP forпоглиблює знання про специфіку досліджуваного явища в сучасній англійській мові та в історичному аспекті. Результати дослідження сприятимуть розв’язанню цілої низки теоретичних питань історико-синтаксичних студій, зокрема, проблеми статусу неособово-дієслівних (інфінітивних) речень, а також розробці загальної теорії розвитку мовних систем та історичної діалектології, ґрунтовнішому вивченню історичної варіативності мовних одиниць.
Практична цінністьроботи полягає в можливості використання її основних результатів, теоретичних положень та висновків у курсах з історії англійської мови (розділ Неособові форми дієслова: інфінітив”), теоретичної граматики (розділи Синтаксис: складнопідрядне речення”, Члени речення”), а також у створенні спецкурсу Основи генеративного синтаксису”. Матеріали дослідження можуть бути використаними для створення методичних посібників із теоретичної граматики та історії англійської мови; при написанні наукових праць з англійської філології.
Зв’язокроботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми «Типологія і функціонування мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем германських та романських мов: когнітивний, комунікативний та прагматичний аспекти», що розробляється в Київському національному лінгвістичному університеті (тему затверджено вченою радою КДЛУ, протокол № 5 від 27 січня 1997 року).
Згідно з метою та завданнями дослідження на захист виносяться такі положення:
1. Інфінітивна конструкція з прийменником forфункціонує у середньоанглійській мові як підрядне речення із заповненими позиціями суб’єкта дії та предиката. Інфінітивне речення з COMP forвиступає семантичним та функціональним еквівалентом підрядного особоводієслівного that-речення в зазначений період.
2. У мові середньоанглійського періоду інфінітивне речення з COMPforвиконує, власне первісну, функцію ад’юнкта мети, з якої розвивається функція дієслівного комплемента для доповнення семантики головного дієслова.
3. Інтенсивна перебудова всіх рівнів мовної структури в середньоанглійський період сприяє значному накопиченню власне англійських і запозичених прийменників, які позиційно та функціонально еквівалентні прийменнику toперед інфінітивом. Прийменниковий інфінітив з forє синтаксичною домінантою поміж інших варіантів парадигми як у північних, так і південних середньоанглійських діалектах.
4. Перехідність головного дієслова зумовлює вияв його субкатегоризаційних особливостей. Це дієслово накладає певні синтаксичні обмеження на свої комплементи та відкриває для них конкретні семантичні позиції для заповнення.
5. У межах підрядного речення інфінітив функціонує як головне нефінітне дієслово, і, подібно до фінітного, керує залежними від нього елементами. Неперехідність головного дієслова не потребує комплементації, а отже, унеможливлює вияв його субкатегоризаційних особливостей.
6. Ад’юнкт мети, виражений інфінітивним реченням з COMPfor, не піддається субкатегоризації головного дієслова, тобто не підлягає жодним синтаксичним обмеженням, і набуває статусу облігаторного структурного та функціонального елемента в межах складнопідрядного речення.
Апробаціярезультатів дослідження здійснена у публікаціях автора, а також у доповідях на міжвузівській науково-практичній конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 25-26 листопада 1999 року), міжвузівській конференції «Наукова спадщина професора Ю.О.Жлуктенка і сучасне мовознавство» (Київ, 21 вересня 2000 року), вузівській науково-практичній конференції КДЛУ (Київ, 26-28 квітня 2000 року), міжнародній конференції TESOLUkraine«TheWayForwardtoEnglishlanguageandESPTeachingintheIIIMillennium» (Kиїв, 23-24 січня 2001 року) та науково-практичній конференції КДЛУ «Мова освіта культура: наукові парадигми і сучасний світ» (Київ, 24-27 квітня 2001 року), міжвузівській науковій конференції «Проблеми сучасної світової літератури та лінгвістики» (Черкаси, 1-2 червня 2001 року).
Публікації.Основні теоретичні положення та результати дисертаційного дослідження відбито в 4 статтях та 3 тезах згаданих конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі списку умовних скорочень, вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку опрацьованої наукової літератури та джерел ілюстративного матеріалу, одного додатка. Загальний обсяг дисертації становить 189 сторінок, з них 165 сторінок основного тексту.
У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, розглянуто стан вивчення проблеми, визначені актуальність, мета, завдання, методи, об’єкт та предмет дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, сформульовано положення, які виносяться на захист.
У першому розділі Інфінітивні речення як об’єкт лінгвістичного дослідження” здійснено аналіз існуючих теоретичних досліджень категоріальної природи інфінітива у вітчизняній та зарубіжній лінгвістиці, статусу інфінітива та його синтаксичного оточення в межах складного речення, а також предикативного зв’язку між елементами інфінітивного речення. Описано також структуру та семантику інфінітива в історії англійської мови.
У другому розділі Інфінітивне речення, оформлене прийменником for,у функції комплемента перехідних дієслів” досліджено процес комплементації перехідних, зокрема, одно- та двоперехідних, дієслів інфінітивним реченням з COMPfor; виокремлено та проаналізовано дво- та тричленне аргументне оточення двоперехідних дієслів імперативної/допустової семантики, а також особливі випадки інфінітивної комплементації двоперехідних дієслів.
Третій розділ дисертації Інфінітивне речення, оформлене прийменником for,у функції ад’юнкта мети” присвячено дослідженню інфінітивних речень з COMPforу синтаксичній функції ад’юнкта в межах складнопідрядного речення з головним неперехідним дієсловом руху/спокою; виявленню та опису структурних і семантичних особливостей інфінітивного ад’юнкта мети в складнопідрядних реченнях з головним перехідним дієсловом. Окрему увагу приділено синтаксичній реінтерпретації інфінітивного ад’юнкта мети в середньоанглійській мові.
У Загальних висновках підсумовано результати дослідження; підтверджено основні положення, що виносяться на захист; окреслено перспективи подальших досліджень інфінітивних речень з COMPforв історії англійської мови.
У додатку подано список термінів, які використовуються в роботі.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Історія вивчення інфінітивних речень у англістиці має свої традиції та досягнення, проте залишається нерозв’язаною ціла низка питань, пов’язаних з семантико-синтаксичними та функціональними особливостями, визначенням статусу цих речень, а також з дискусійністю природи інфінітива: його категоріальною приналежністю та функціонуванням у межах складнопідрядного речення. Поліфункціональність інфінітива пояснюється його двоїстою природою. Ми приписуємо інфінітиву дієслівний статус, оскільки він втратив свою іменну природу разом із властивою йому в минулому семантикою призначення і набув притаманної дієсловам здатності підпорядковувати собі прямі додатки, що підтверджується аналізом процесу комплементації перехідних дієслів інфінітивним реченням з COMP for у середньоанглійській мові.
Інфінітивні утворення кваліфікуються як речення підрядного статусу або вставні (embedded clauses), яким притаманна позиція особистого суб’єкта дії та головного дієслова, вираженого темпорально немаркованою (-Tense) дієслівною формою (інфінітивом). У середньоанглійській мові суб’єкт дії у підрядному інфінітивному реченні, як правило, виражений імпліцитно (PRO). Подібно до того, як COMP that у зазначений період маркує ліву межу фінітного підрядного речення, COMP for зумовлює синтаксичний аналіз for to Vinf як речення, а не частини дієслівної фрази.
Семантична та функціональна еквівалентність for to Vinf- та that-речення в мові середньоанглійського періоду виявляється у тому, що, по-перше, перехідні дієслова приймають обидва речення своїми комплементами (за винятком аспектуалізаторів) для повного вираження своєї семантики, а отже, відкривають їм ідентичні семантичні позиції (пацієнса для одноперехідних, пацієнса/мети для двоперехідних). По-друге, крім синтаксичної функції дієслівних комплементів, інфінітивне речення з COMP for та that-речення несуть однакове функціональне навантаження адвербіального ад’юнкта мети, структурно та змістовно оформлюючи складнопідрядне речення. У мові середньоанглійського періоду інфінітивні речення з COMP for здебільшого вживаються у своїй первісній функції ад’юнкта мети, з якої, згідно з нашим припущенням, надалі розвинулась функція комплемента. По-третє, на рівні глибинної репрезентації спостерігається структурна подібність обох підрядних речень. Різниця виявляється лише у формальному (не)вираженні суб’єкта дії (S/PRO) те темпоральній маркованості/немаркованості головного дієслова (+Tense, -Tense). Незалежно від поверхневої реалізації, інфінітивне речення з COMP for відбиває двочленну будову думки, оскільки в глибинній семантичній сфері воно є двоскладовим, що, в свою чергу, зумовлює наявність вторинно-предикативного зв’язку між суб’єктом і предикатом.
За своїм походженням інфінітив є віддієслівним іменем і має дві форми вираження незмінювану та змінювану. Перша являє собою іменний спадок з протоіндоєвропейських відмінюваних форм із суфіксом *-ono, проте змінюваний інфінітив з tō та його когнати вважаються інновацією, притаманною лише західногерманським мовам. До кінця давньоанглійського періоду останній перевищує за частотою вживання безприйменниковий інфінітив, а прийменник tō втрачає своє початкове значення напрямку та мети, перетворюючись на формальний маркер інфінітива. Ця зміна пов’зана з процесом граматикалізації, який інтенсивно відбувається в зазначений період.
У ранньосередньоанглійській граматикалізована вказівна семантика to підсилюється прийменником for. Останній, подібно до that, маркував ліву межу підрядного інфінітивного речення у давньоанглійській, а отже, займав позицію комплементайзера. Цей факт слугує одним із доказів структурної та функціональної еквівалентності підрядного інфінітивного та that-речення.
У період, що розглядається, COMP for вживається у чотирьох типах інфінітивних речень: 1) For to Vinf Obj ( є найуживанішим 56%, оскільки порядок слів VO, що стає унормованим граматичним явищем в цей період, не спричиняє проблеми визначення функціонального статусу об’єкта дії); 2) Obj for to Vinf (30% вживання, репрезентує період переходу англійської мови з SOV- у SVO-тип, коли порядок слів OV ще залишається вживаним); 3) For Obj to Vinf та 4) For to Obj Vinf. Останні два типи представлені лише кількома прикладами, притаманними південним середньоанглійським діалектам та безпосередньо пов’язаними з OV порядком слів. Власне, така приналежність підтверджує тезу про те, що південь Англії у цей період є більш консервативним до мовних інновацій, а тому зберігає залишки давньоанглійського синтаксису.
Прийменник to у пізньодавньоанглійській граматикалізується, а в ранньосередньоанглійській підсилюється прийменником for. Останній також поступово втрачає підсилювальну функцію, закріплюючись у мові як комплементайзер. Інфінітив натомість отримує нове оточення (so as to Vinf, in order to Vinf) для вираження значення мети. Цей факт дає підстави припустити, що в зазначений період for також піддався граматикалізації, аналогічно to, та сприяв поновленню вказівної семантики останнього, тобто його деграматикалізації. У подальших дослідженнях було б доцільним проаналізувати вплив процесу граматикалізації на функціонування COMP for, який відбувається в пізньосередньоанглійській та ранньоновоанглійській мові.
Інтенсивна перебудова всіх мовних рівнів у середньоанглійському періоді спричиняє накопичення цілого ряду прийменників, які оформлювали інфінітив і мали ідентичну з прийменником to семантику, а отже, їхню надлишковість. Усі вони є варіантами прийменникової парадигми, серед яких виділяються власне англійські та запозичені (що є наслідком скандинавського завоювання). Сполучення інфінітива з for є найуживанішим як у північних, так і в південних середньоанглійських діалектах, а тому має статус синтаксичної домінанти. Не лише кількісний, але й якісний показники підтверджують цей статус, адже до кінця періоду всі варіанти парадигми заміщуються лише трьома власне англійськими елементами з більш загальною семантичною функцією, серед яких for to Vinf. Кількісне звуження парадигми є одним із свідчень стабілізації мовних змін.
У розглядуваний період інфінітивне речення з COMP for найчастотніше функціонує як адвербіальний ад’юнкт мети та комплемент перехідних дієслів. Як дієслівний комплемент це речення входить у субкатегоризаційне поле головного дієслова та, згідно з теорією керування (Government Theory), займає конкретну семантичну позицію. Суб’єкт дії головного дієслова не субкатегоризується останнім, а отже, функціонує як його зовнішній аргумент. Інфінітивний комплемент слугує внутрішнім дієслівним аргументом. Як головне нефінітне, тобто темпорально немарковане (-Tense), дієслово в підрядному реченні, інфінітив (за умови його перехідної семантики) також субкатегоризує комплемент(и) для завершення своєї семантики, надаючи їм певні семантичні ролі.
Одноперехідні дієслова (інтенції, аспектуалізатори) керують лише одним комплементом і відкривають для нього семантичну позицію пацієнса. Диференційною ознакою дієслів обох семантичних груп уважається здатність дієслів інтенції однаковою мірою приймати своїм комплементом інфінітивне та that-речення, тоді як аспектуалізатори доповнюються лише першим. Інфінітивний комплемент з for сприяє щонайповнішому вираженню та доповненню інхоативної семантики, а that-речення позбавлене такої особливості. Суб’єкт дії головного одноперехідного дієслова є ідентичним імпліцитному суб’єкту (PRO) інфінітивної дії та контролює синтаксичну поведінку останнього, набуваючи статусу контролюючого елемента (Subject-Control).
Основна відмінність між процесами комплементації двоперехідних та одноперехідних дієслів полягає у неоднаковій кількості аргументів головного дієслова і, як наслідок, у виконанні ними інших семантичних ролей (пацієнса або мети). Дієслова імперативної та спонукальної семантики субкатегоризують два комплементи, які є внутрішніми дієслівними аргументами. Об’єкт їхньої дії так само, як суб’єкт, може здійснювати функцію контролю за імпліцитним суб’єктом (PRO), а отже, набувати статусу контролюючого елемента (Object-Control). Тричленне аргументне оточення дієслів імперативної/допустової семантики є основним, але не єдиним, оскільки в середньоанглійській мові наявні приклади двочленного аргументного оточення ( варіант одноперехідності) за умови вираження об’єкта дії та інфінітива єдиними синтаксичним та семантичним цілим (конструкцією accusative-with-the-infinitive). Поряд з цим слід вказати на обов’язковість тричленного аргументного оточення дієслів спонукальної семантики.
У мові середньоанглійського періоду деякі дієслова виявляють нетиповість своєї синтаксичної поведінки. Це дієслова з подвійною співвіднесеністю та комісиви типу promise. Характеристика перших пояснюється тим, що вони надають своєму комплементу, вираженому інфінітивним реченням з COMP for, семантичну роль пацієнса, тобто належать до групи дієслів імперативної семантики, або семантичну роль мети, виражаючи значення спонукання залежно від того, яким чином інтерпретується їхня семантика. Дієсловам-комісивам притаманне тричленне аргументне оточення , а отже, об’єкт їхньої дії повинен контролювати імпліцитний суб’єкт (PRO) інфінітивного речення (Object-Control). Але, як свідчить матеріал, це функціональне навантаження виконує суб’єкт дії (Subject-Control), тобто комісиви виявляють себе як одноперехідні дієслова, в чому і полягає їхня синтаксична нетиповість.
Функціонуючи як ад’юнкт мети у період, що розглядається, інфінітивне речення з COMP for не субкатегоризується головним дієсловом, а отже, не займає певної семантичної позиції. Це пояснюється тим, що за умови неперехідної семантики, керуюче дієслово не приймає комплементів. У випадку перехідного функціонування семантичні позиції, надані головним дієсловом, заповнені його комплементами. Так само як інфінітив у функції комплемента перехідного дієслова (дієслівний комплемент), інфінітив у функції ад’юнкта мети з COMP for комплементує зміст усього складнопідрядного речення, а тому набуває статусу реченнєвого комплемента.
Наведений у роботі аналіз інфінітивних речень з COMP for у синтаксичних функціях дієслівного комплемента та ад’юнкта мети не є вичерпним. Перспективним вбачається аналіз інших синтаксичних функцій, яке виконувало підрядне інфінітивне речення з COMP for у середньоанглійській мові, зокрема, комплемента суб’єкта дії, об’єкта дії або комплемента означення, а також з’ясування кількісного та якісного співвідношення між процесом інфінітивної комплементації перехідного дієслова та комплементацією суб’єкта/об’єкта/означення у мові середньоанглійського періоду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони В.Г. Двучленные фразы в трактовке Л.В.Щербы и проблема предикативности // Филологические науки. 1960. № 1. С. 35-42.
2. Адмони В.Г. Грамматический строй как система построения и общая теория грамматики. Л.: Наука, 1988. 238 с.
3. Аксенов А.П. К вопросу о субъекте инфинитива в современном английском языке // Учен. зап. І Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. им. М.Тореза. М.: Изд-во Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. 1969. Т. 52. С. 26-45.
4. Алейников А.Г. Функции субъектного приглагольного инфинитива в современном английском языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Баку, 1982. 176 с.
5. Александрова О.В., Комова Т.А. Современный английский язык: Морфология и синтаксис. М.: Изд-во МГУ, 1998. 208 с.
6. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл. Логико-семантические проблемы. М.: Наука, 1976. 382 с.
7. Баданина Л.Н. Предложно-именные сочетания for+имяпри глаголе в структуре английских предложений: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. Л., 1973. 20 с.
8. Банару В.И. Очерк по теории предикативности (на материале французского языка). Кишинев: Штиинца, 1973. 43 с.
9. Белецкая И.С. Некоторые инфинитивные сочетания со вторичной предикацией в современном английском языке // Вопр. англ. филологии: Сб. науч. трудов. Пятигорск: Изд-во Пятигорского гос. пед. ин-та иностр. яз. 1966. С. 40-60.
10. Богуславская Г.П. Употребление инфинитивного оборота с forв функции обстоятельств следствия и последующих явлений // Иностр. языки в школе. 1970. - №2. С. 89-90.
11. Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. К.: Наукова думка, 1990. 320 с.
12. Бруннер К. История английского языка: В 2 т. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1956. Т.ІІ. 391с.
13. Бубенникова О.А. Актуальные проблемы исторической морфологии диалектов английского языка. М.: Изд-во МАЛП, 1996. 206 с.
14. Буниятова И.Р. Локативные и направительные синтаксемы в среднеанглийском языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 1989. 203 с.
15. Буніятова І.Р. Підрядні обставинні як компонент складного синтаксичного цілого в середньоанглійських діалектах // Взаємодія одиниць різних рівнів германських, романських і слов’янських мов: Зб. наук. праць. К.: Вид-во КДПІІМ. 1991. С. 45-49.
16. Буніятова І.Р. Розвинута синтаксична система як результат розвинутого мислення // Наукові записки Кіровоградського держ. пед. ун-ту ім. В.Винниченка: Зб. наук. статей. Вип. 22. Ч.І. Сер. Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. 2000. С. 77-89.
17. Буніятова І.Р. Закон узгодження часів у діахронії германських мов // Наукова спадщина проф. Ю.О.Жлуктенка та сучасне мовознавство: Зб. наук. праць. К: Логос. 2000. С. 42-49.
18. Буніятова І.Р. Синтаксичні константи в германських мовах (історичний аспект) // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. статей. Вип. 5. К.: Видавничий центр КДЛУ. 2001. С. 17-23.
19. Буніятова І.Р. Сучасний стан синтаксичної теорії речення та його витоки // Вісник КНЛУ. Сер. Філологія. 2001. Т.4, №1. P. 74-84.
20. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения. Вопросы грамматического строя. М.: Изд-во АН СССР, 1955. С. 389-435.
21. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
22. Волкова А.А. Инфинитив и герундий в функции подлежащего: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.663 / І Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. М., 1965. 28 с.
23. Гагаркина Ф.Г. Инфинитивные предложения в современном английском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / І Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1976. 22 с.
24. Гапова Е.И. Функционирование инфинитивных оборотов в английском тексте: Дис. ...канд. филол. наук: 10.02.04. Минск, 1988. 182 с.
25. Герасименко І.А. Типологія інфінітива (на матеріалі слов’янських, германських та романських мов): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15 / Донецький держ. ун-т. Донецьк, 2000. 18 с.
26. Грищенко Н.В. Система сложного сказуемого в древнеанглийском языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Пятигорск, 1981. 179 с.
27. Данилова Л.Р. Конструкция do+ Infinitive” в среднеанглийском // Вестник ЛГУ. 1991. Сер. 2. Вып. 3. С. 100-102.
28. Денисова В.С. Предложения с начальным it”, осложненные инфинитивом, в современном английском языке // Исследования по синтаксису английского языка / Учен. зап. МГПИ им. В.И.Ленина. М.: Изд-во Моск. гос. пед. ин-та, 1961. Ч. ІІІ. С. 42-66.
29. Ерхов В.Н. Предикация и предикативность в тексте (к вопросу о полипредикативности) // Предикативность и полипредикативность: Межвуз. сб. науч. трудов. Челябинск: Изд-во ЧГПИ. 1987. С.35-41.
30. Ершова И.А. К вопросу о лексико-синтаксическом влиянии скандинавских языков на английский язык // Вестник Моск. ун-та. Сер. VII. Филология, журналистика. М.: Изд-во МГУ. 1960. Вып. 2. С. 55-66.
31. Жигадло В.Н. Роль предлогов в синтаксических конструкциях современного английского языка // Иностр. языки в школе. 1949. № 1. С. 25-36.
32. Жигадло В.Н. Изменения от древне- к среднеанглийскому в области глагольной переходности // Исследования по английской филологии. Л.: Изд-во ЛГУ. 1961. Сб. 2. С. 82-98.
33. Задорожный Б.М. История языка и экстралингвистические факторы // Вопросыязыкознания. 1975. №1. С. 27-38.
34. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во МГУ, 1976. 306 с.
35. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 350 с.
36. Золотова Г.А. К понятию предикативности // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 147-154.
37. Иванова И.П., Бурлакова В.В., Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского языка. М.: Высшая школа, 1981. 285 с.
38. Ильенко С.Г. Персонализация как важнейшая сторона категории предикативности // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 154-159.
39. Исаева З.К. Номинативные и ситаксические функции неличных форм английского глагола: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1981. 28 с.
40. Ісаєва Г.Т., Патрушева Ж.Л. Інфінітивно-предикативна конструкція з прийменником for(до питання мовної економії) // Іноземна філологія. 1992. Вип. 104. С. 60-67.
41. Калинина Е.Ю. Разграничение финитных и нефинитных форм глагола в типологическом аспекте // Вопросы языкознания. 1998. № 4. С. 82-110.
42. Кнабе Г.С. Еще раз о двух путях развития сложного предложения // Вопросы языкознания. 1955. № 1. С. 108-116.
43. Коваленко В.Е. Именные средства выражения предикации. Львов: Изд-во Львов. ун-та, 1969. 207 с.
44. Кодухов В.Н. Введение в языкознание: Учеб. для студ. пед. ин-тов по спец. Рус. яз. и лит.”. 2-е изд. М.: Просвещение, 1987. 286 с.
45. Козак Р.В. Инфинитивные предложения в структурно-семантическом и функциональном аспектах (на материале русского и украинского языков): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01, 10.02.02. Черкассы, 1993. 289 с.
46. Кокорина С.И. О семантическом субъекте и особенностях его выражения в русском языке. М.: Изд-во МГУ, 1979. 79 с.
47. Комарова Т.Е. Развитие сложноподчиненного предложения с обстоятельственными придаточными в английском языке (на материале древнеанглийского и среднеанглийского периодов): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. лингв. ун-т. М., 1991. 23 с.
48. Корнеева Е.А. О некоторых обстоятельственных функциях приглагольного инфинитива в английском языке // Учен. зап. Ленингр. гос. пед. ин-та им. А.И.Герцена. Л.: Лениздат. 1958. Т. 154, Ч.1. 168 с.
49. Кругликова Т.М. Предложения с эксплицитными и имплицитными субъектно-предикатными отношениями в древнеанглийском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И. Герцена. Л., 1986. 16 с.
50. Левина Р.Н. К истории развития «for-phrase» в английском языке (на материале памятников письменности 12-15 веков) // Науч. зап. Днепропетровского ун-та: Сб. работ филол. ф-та. Днепропетровск: Изд-во Днепропетр. гос. ун-та. 1963. Т.79. Вып. 19. С. 165-171.
51. Левицкий А.Э. Функциональная переориентация номинативных единиц современного английского языка. Житомир: Редакционно-издательский отдел ЖГПУ, 2001. 168 с.
52. Ломтев Т.П. О некоторых вопросах структуры предложения // Филологические науки. 1959. № 4. С. 3-17.
53. Ломтев Т.П. Общее и русское языкознание. М.: Наука, 1976. 384 с.
54. Мейе А. Общеславянский язык. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1951. 491 с.
55. Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. К.: Наукова думка, 1966. 324 с.
56. Мирошниченко М.В. Независимый инфинитив в современном английском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук: № 663 / І Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М.Тореза. М., 1968. 28 с.
57. Монин И.Б. Спорное в теории предикативности // Предикативность и полипредикативность: Межвуз. сб. науч. тр. Челябинск: Изд-во ЧГПИ. 1987. С. 28-34.
58. Мороховский А.Н. Слово и предложение в истории английского языка. К.: Вища школа, 1980. 215 с.
59. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса (на материале немецкого языка). М.: Высшая школа, 1974. 156 с.
60. Мухин А.М. Структура предложений и их модели. Л.: Наука, 1968. 230 с.
61. Найфельд А.Д. Модальные значения инфинитива в некоторых синтаксических функциях и их историческое обоснование // Учен. зап. Свердловского пед.ин-та. Свердловск: Изд-во Свердловского гос. пед. ин-та, 1966. № 36. С. 53-59.
62. Панфилов В.З. Гносеологические аспекты философских проблем языкознания. М.: Наука, 1982. 356 с.
63. Пауль Г. Принципы истории языка. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. 500 с.
64. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. М.: Гос. уч.-пед. изд-во Мин-ва просвещ. РСФСР, 1956. 511 с.
65. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. М.: Гос. уч.-пед. изд-во Мин-ва просвещ. РСФСР, 1958. Т. 1-2. 536 с.
66. Почепцов Г.Г. Конструктивный анализ структуры предложения. К.: Вища школа, 1971. 191 с.
67. Распопов И.П. Сказуемое как конструктивный центр предложения // Теоретические проблемы синтаксиса современных индоевропейских языков. Л.: Наука, 1975. С. 162-168.
68. Расторгуева Т.А. О некоторых аспектах эволюции словоизменительных систем // Вопросы языкознания. 1979. № 1. С. 52-62.
69. Расторгуева Т.А. Варьирование и исторические изменения морфологической системы английского языка: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. яз им. М.Тореза . М., 1980. 51 с.
70. Рейсгоф М.В. К истории местных предлогов в английском языке // Вопросы грамматики / Учен. зап. І Моск. гос. пед. ин-та иностр. яз. им. М.Тореза. М.: Изд-во Моск. гос. пед. ин-та ин. яз. 1940. Т. ІІ. С. 85-140.
71. Смирницкий А.И. Синтаксис английского языка. М.: Изд-во лит-ры на иностр яз., 1957. 286 с.
72. Смирницкий А.И. История английского языка: Курс лекций. М.: Изд-во МГУ, 1965. 138 с.
73. Снісаренко І.Є. Інфінітивні звороти в історії англійської мови // Наукові записки Кіровоградського держ пед. ун-ту: Зб. наук. статей. Вип. 26. Сер. Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка. 2000. С. 226-236.
74. Снісаренко І.Є. Підрядне інфінітивне речення, оформлене комплементайзером for, у функції адвербіального ад’юнкта мети в середньоанглійській мові // Вісник КНЛУ. Сер. Філологія. 2001. Т. 4, № 1. С. 206- 212.
75. Снісаренко І.Є. Синтаксичні варіанти конструкції FortoVinfу середньоанглійській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. статей. Вип. 5. К.: Видавничий центр КДЛУ. 2001. С. 178- 182.
76. Снісаренко І.Є. Інфінітивна комплементація перехідних дієслів у середньоанглійській мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту: Зб. наук. статей. Вип. 6. К.: Видавничий центр КДЛУ. 2001. С. 201-207.
77. Стеблин-Каменский М.И. Древнеисландский язык. М.: Изд-во лит-ры на иностр. яз., 1955. 286 с.
78. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. М.: Прогресс, 1988. 654 с.
79. Усманова Д.С. Инфинитивное обстоятельство в современном английском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ташкентский гос. пед. ин-т ин. яз. им. Ф.Энгельса. Ташкент, 1990. 19 с.
80. Фадеева И.Д. Инфинитив в функции определения в современном английском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук / Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.Герцена. Л., 1963. 21 с.
81. Филлмор Ч. Дело о падеже // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1981. Вып.X. Лингвистическая семантика. С. 369-495.
82. Хадеева-Быкова А.А. Синтаксическая синонимия в английском языке (сравнение придаточных предложений и обстоятельственных оборотов с союзами asifи asthough) // Вопр. филологии и методики преподавания инстр. яз. М.: Изд-во ИМО. 1959. С. 47-97.
83. Хименко В.В. Сочетаемость глаголов с инфинитивом в текстах современного английского языка (поверхностная структура и семантика): Дис. .. канд. филол. наук: 10.02.04. Харьков, 1984. 230 с.
84. Черемисина М.И. О содержании понятия «предикативность» // Полипредикативные конструкции и их морфологическая база ( на материале сибирских и европейских языков). Новосибирск: Наука, 1980. С. 154-180.
85. Шевченко И.С. Историческая динамика прагматических свойств вопросительного предложения (16-20 вв.): Дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.04. К., 1999. 373 с.
86. Шустилова И.И. Структурно-семантическая вариативность инфинитивно-предложных конструкций в современном английском языке: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса, 1982. 186 с.
87. Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. pед. Ярцева В.Н. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1998. 685 с.
88. Яковлева Р. Инфинитивный оборот с предлогом forв современном английском языке // Вопр. филологии ин-та междунар. отнош: Сб. ст. М.: Изд-во ИМО. 1957. С. 3-18.
89. Ярцева В.Н. Развитие сложноподчиненного предложения в английском язы