ГЕНЕЗА ОБРАЗНОЇ ПРЕДИКАЦІЇ В ЕТНОЛІНГВІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ : ГЕНЕЗА образной предикации В этнолингвистическом АСПЕКТЕ

brief description

Волинський національний університет ім. Лесі Українки МОН України

На правах рукопису

Жуйкова Маргарита Василівна

УДК [811.161.2 +811.161.1]-112 + [811.161.2 +811.161.1]’373 + [811.161.2 +811.161.1]’373.7

ГЕНЕЗА ОБРАЗНОЇ ПРЕДИКАЦІЇ В ЕТНОЛІНГВІСТИЧНОМУ АСПЕКТІ

10.02.01 — українська мова, 10.02.02 — російська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Науковий консультат
Мокієнко Валерій Михайлович,
доктор філологічних наук, професор

Луцьк — 2009

Зміст
Вступ................................................................................................................ 7
Розділ 1. Образна номінація в контексті антропоцентризму мови............................................................................................................................ 32
1.1. Мовна номінація та її основні типи..................................................... 32
1.2. Номінація та принцип антропоцентризму в мові............................... 43
1.3. Образність вторинних номінантів........................................................ 51
1.3.1. Поняття образу та образності в лінгвістичних дослідженнях............ 51
1.3.2. Образність та внутрішня форма мовної одиниці................................ 57
Висновки до Розділу 1.................................................................................. 65
Розділ 2. Культурний компонент у семантичному просторі предикатної метафори....................................................................... 68
2.1. Метафора і культурно мотивовані концептуальні структури.......... 68
2.1.1. Метафоризація як лінгвокультурне явище.......................................... 68
2.1.2. Базові культурні концепти як джерело метафоричних моделей......... 78
2.1.2.1. Метафоричне моделювання в етнолінгвістичному аспекті........... 78
2.1.2.2. Метафора частування у знаках вторинної номінації..................... 84
2.1.2.3. Когнітивна історія метафоричних номінацій, що позначають обстріл з вогнепальної зброї..................................................................................... 86
2.1.2.4. Культурні підстави застосування метафоричної моделі частування 94
2.1.3. Поняття "символ метафори" і культурна зумовленість семантики метафоричних предикатів................................................................................................... 101
2.1.3.1. Лінгво-когнітивний статус ознак подібності в метафорі............. 101
2.1.3.2. "Символ метафори" образного предиката обрости.................... 106
2.1.3.3. Поняття "символ метафори" в когнітивному аспекті.................. 117
2.2. Взаємозв’язок образності й оцінки в предикатній метафорі........... 121
2.2.1. Логічні та емоційні оцінки в метафорах............................................ 123
2.2.2. Кореляція між оцінністю та образністю в семантиці предикатної метафори 128
2.2.3. Оцінка та культурна інформація в предикатній метафорі................. 135
2.2.3.1. Предикати докопатися/докопуватися...................................... 136
2.2.3.2. Предикати підкопатися/підкопуватися.................................... 141
2.3. Лінгвокультурна специфіка поліметафоричних предикатів........... 148
Висновки до Розділу 2................................................................................. 156
Розділ 3. генеза образних предикатів фізичних та емоційних станів людини у контексті обрядової практики............. 161
3.1. Слово і магічний обряд......................................................................... 161
3.2. Способи концептуалізації сфери почуттів та емоцій....................... 172
3.3. Семантична деривація в напрямку "ознака рослини" → "ознака людини" 179
3.3.1. Розвиток семантики предикатів сохнути (сохнуть) та сушити (сушить) 179
3.3.1.1. Постановка проблеми.................................................................. 179
3.3.1.2. Базове значення та базовий концепт........................................... 181
3.2.1.3. Розвиток семантики метафори фізичного стану......................... 184
3.2.1.4. Розвиток семантики предиката емоційного стану....................... 193
3.3.2. Семантична еволюція російських предикатів присушить, отсушить 210
3.3.3. Розвиток образних значень предикатів в’янути (вянуть), в’ялити (вялить) 212
3.4. Семантична деривація у напрямку "ознака предмета" → "ознака людини" 216
3.4.1. Розвиток семантики образного предиката танути (таять)........... 216
3.4.2. Семантична евоюція образних предикатів кипіти (кипеть), горіти (гореть) 225
3.4.2.1. Основні типи сполучуваності емоційних предикатів кипіти та горіти в сучасних українській і російській мовах................................................. 226
3.4.2.2. Кипіння і горіння в магічних діях................................................ 235
3.4.2.3. Особливості семантичного розвитку образних предикатів кипіти та горіти.................................................................................................................. 250
Висновки до розділу 3................................................................................. 260
Розділ 4. Взаємодія одиниць лексичного та фразеологічного рівнів мови в процесах вторинної номінації...................... 263
4.1. Компресія сталих виразів як механізм утворення образних предикатів 264
4.2. Огляд компресії сталих виразів за науковими та лексикографічними джерелами....................................................................................................................... 267
4.3. Характер дериваційних відношень між образними предикатами та предикатними фразеологічними одиницями........................................... 282
4.3.1. Від сталого виразу до предиката: деякі складні випадки компресії та відфразеологічної деривації....................................................................... 284
4.3.1.1. Генеза образного дієслова втяти (втнути)............................... 284
4.3.1.2. Семантична еволюція українського образного дієприкметника причмелений.................................................................................................................. 294
4.3.1.3. Генеза образного російського дієслова нагреть........................ 301
4.3.2. Від предиката до сталого виразу: особливості нарощення образного предиката іменними компонентами............................................................................. 309
4.3.2.1. Мотиваційні відношення між предикатом влипнути та ідіомою влипнути в історію..................................................................................................... 312
4.3.2.2. Мотиваційні відношення між предикатом різати та ідіомою різати правду (рос. резать правду-матку).................................................................... 316
Висновки до Розділу 4................................................................................. 321
Розділ 5. Механізми вторинної номінації у сфері фразеоматики.......................................................................................................................... 325
5.1. Діахронні аспекти фразеології............................................................ 325
5.2. Механізми фразеотворення: традиційний погляд та його критика 329
5.3. Творення ідіом на основі вільних словосполучень.......................... 341
5.3.1. Метафоризація у фразеологічній сфері............................................. 341
5.3.2. Метонімізація у фразеологічній сфері............................................... 356
5.4. Утворення ідіом незалежно від вільних словосполучень: конструювання ідіом....................................................................................................................... 359
5.4.1. Постановка проблеми........................................................................ 359
5.4.2. Ідіоми на позначення ситуацій, сприйнятих в одному перцептивному акті 362
5.4.3. Ідіоми, що позначають інтегральні ситуації...................................... 370
5.5. Типологія процесів фразеотворення.................................................. 381
5.5.1. Утворення фразеологічної одиниці на основі вільного словосполучення........ 382
5.5.2. Комбінування фразеологічної одиниці з окремих лексем.................................... 384

bibliography

Лексичній та фразеологічній системам української та російської мови властиві такі засадничі ознаки: відкритість, динамізм та антропоорієнтованість. Остання ознака виявляється у вибірковій вербалізації тих фрагментів дійсності, які для певного мовно-культурного колективу мають високу релевантність.
Вивчення семантичних процесів у лексичній та фразеологічній системах з точки зору принципів етнолінгвістики та на основі її методик виявляє свою вищу продуктивність у порівнянні з традиційними діахронними дослідженнями лексичних одиниць, оскільки залучення широкого світоглядно-культурного тла (інформації про форми та способи господарювання, ведення військових дій, промислів, торгівлі, календарних й оказіональних обрядів, традицій та вірувань, побутової поведінки тощо) дає надійні підстави для реконструкцій процесів номінації, що відбувалися в минулому. Етнолінгвістичні дослідження мають багато дотичних питань з такими галузями мовознавства, як семасіологія, діалектологія, етимологія, історія мови, текстологія, а крім того, оперують даними суміжних дисциплін: фольклористики, етнографії та етнології, антропології, історії, палеографії, що дозволяє досягнути високого рівня достовірності отриманих результатів.
В українській та російській мовах діє декілька семантичних механізмів, які приводять до утворення образних знаків вторинної номінації — предикатів та предикатних ідіом. Універсальним прийомом виникнення образних значень є метафоризація, розглядувана в сучасних когнітивних дослідженнях не лише як процес перенесення найменування, а як базова мисленнєва операція над знанням, яка структурує реальний досвід колективу, допомагаючи людині розуміти предмети, явища й події навколишнього світу, а також й себе саму як фізичну та духовну сутність. При породженні метафори мовець здійснює зіставлення двох понятійних сфер, виявляє між ними ознаки подібності, внаслідок чого об’єкт, що метафоризується, збагачується новими уявленнями, пов’язується різноманітними асоціативними зв’язками із засвоєними раніше сферами досвіду. Метафоризація заторкує найфундаментальніші культурні цінності певного народу, відбиває архаїчні світоглядні настанови й менталітет. Для осмислення базових культурних концептів, таких як "людина", "всесвіт", "життя", "смерть", "мовлення", "душа", "розум", "кохання", залучаються не окремі, ізольовані концептуальні структури, а цілісні концептосфери, в яких зберігається інформація про засвоєний конкретний (чуттєвий чи соціальний) досвід. Зближення при метафоризації цілих фрагментів досвіду, що виявляється у використанні знаків одної сфери для номінації іншої, називають метафоричним моделюванням. Ознакою універсальності метафоризації в ході пізнання світу є поширеність метафоричних моделей як на рівні сучасної свідомості (у сфері політичної чи комп’ютерної метафори), так і на рівні міфопоетичної свідомості, яка сягає своїм корінням у добу індоєвропейської мовної спільності. У мовній традиції для осмислення значущих концептів часто застосовується не одна, а декілька метафоричних моделей, за допомогою яких інтерпретуються різні аспекти певної ментальної структури.
У ході нашого дослідження виявлено специфіку метафоричної моделі "обстріл з вогнепальної зброї" — це "частування гостя", яка має більше поширення в українському фольклорному та художньому дискурсі в порівнянні з російським. У метафоричний процес, що відбувається за типовою для певної мови метафоричною моделлю, залучаються мовні одиниці з різною семантикою та з різними граматичними характеристиками. З одного боку, це дієслова, що позначають пригощання та обдаровування гостя (укр. пригостити, почастувати, привітати, рос. попотчевать, угостить), а з другого іменники — назви харчів, які своїм кольором, розміром, формою нагадують порох, кулі й гарматні ядра (пшоно, мак, сливи, галушки, кавуни). Основою для зближення ментальних образів двох ситуацій стають їхні спільні ознаки, виявлені свідомістю мовців в ході когнітивних процедур. Серед них домінує передача певного об’єкта від суб’єкта до адресата (у випадку пригощання — це їжа, у випадку військових дій — кулі чи гарматні ядра), а також аксіологічне протиставлення двох соціально-культурних ролей (гостя і господаря). На формуванні метафоричної моделі військових дій як частування вплинув добре засвоєний культурний сценарій, що визначає поведінку протиставлюваних сторін, проте в ході метафоризації відбулася трансформація оцінного навантаження, притаманного базовому концепту "дар". Внаслідок цього метафоричні вирази набули іронічного забарвлення, зросла їхня експресивна напруга. У виборі мовних засобів для експлікації значень, що співвідносяться з обстрілом супротивника, проявляється висока релевантність концептів "гість" та "дар" у східнослов’янських традиційних культурах.
Важливу роль у процесах метафоризації відіграє символ метафори, який ми розуміємо як сукупність елементів подібності, виявлених свідомістю носія мови між об’єктами донорської та реципієнтної зон, наслідком чого стає можливим перенесення найменування з об’єкта (ситуації) донорської зони на об’єкт (ситуацію) реципієнтної зони. Потреба в понятті "символ метафори" та його ефективність зумовлюються тим, що метафора часто буває семантично розмитою, дескриптивно неокресленою, синкретичною, а ознаки концепту донорської зони, на основі яких відбувається метафоричне перенесення, можуть сильно варіюватися. Внаслідок експлікації символу метафори в ході дослідницьких процедур з’являється можливість не лише "проанатомувати" вторинний зміст лексеми, а й виявити характерні типи метафоричних перенесень, статус компонентів подібності в донорській та реципієнтній зонах досвіду.
У роботі проаналізовано символ метафори на прикладі деяких образних предикатів української та російської мов. Будучи вербалізованим, символ метафори на семантичному рівні стає тим інваріантом у семантиці вихідного та образного дієслова, який забезпечує їхню семантичну єдність навіть у тих випадках, коли дієслово за типом референції наближається до багатозначних. Так, незважаючи на те, що укр. метафоричне дієслово обростати/обрости (як й його російський еквівалент обрасти) співвідноситься з гетерогенним класом позамовних ситуацій, його можна розглядати як моносемічне, якщо в дефініцію включити абстрактні, позбавлені ознак конкретності компоненти символу метафори: "в оточенні Х-а поступово з’являється/з’явилось багато однорідних об’єктів Y". Цей дескриптивний компонент переходить в семантичну структуру образного дієслова з базової концептуальної структури, концентруючи в собі ознаки подібності між елементами донорської та реципієнтної зон. Конкретні типи метафоричних перенесень можуть бути засновані на різноманітних варіантах вихідної концептуальної структури, які відіграють важливу роль у культурному освоєнні дійсності і відбиває чітку соціально-культурну орієнтацію носіїв мови.
Досліджений матеріал дозволив зробити висновок, що до символу метафори обов’язково слід включати й оцінні компоненти, якщо вони переходять у прагматичний зміст метафоричного предиката. Проведені у роботі спостереження над оцінними предикатами української та російської мов дозволяють твердити, що існують два основних джерела оцінних змістів. По-перше, це базова концептуальна структура, яка, отримуючи стійку оцінку в межах ціннісної картини світу, передає її в семантику метафоричного предиката. Прикладом оцінки першого типу служать, зокрема, метафоричні дієслова докопатися та підкопатися, які виникають на основі концептів з близьким конкретним змістом, однак по-різному навантажених у культурних уявленнях та практичній діяльності носіїв мови. Докопатися пов’язується з архаїчними уявленнями про ті цінності, що приховані у глибинах землі, і може бути вписане у широке коло мовних засобів, в яких протиставляється заглиблення і поверховість. У дієслова підкопатися, орієнтованого на практику підкопів, що застосовувалися в минулому у військових операціях, навпаки, виявляється не загально-культурна оцінка явища, а зумовленість оцінки точкою зору мовця, який осмислює власну приналежність до "своїх" на противагу "чужим". З точки зору етнолінгвістичного підходу до мовних явищ важливо, що оцінка в цій метафорі сформувалася на основі позиції захисника, а не агресора. В обох випадках оцінний компонент слід вводити в символ метафори поряд з дескриптивними ознаками. По-друге, джерелом оцінок в метафорі виступає концептуальна структура реципієнтної зони, яка оцінюється безвідносно до донорської; у переважній більшості випадків оцінка метафоричного предиката формується на тлі нейтрального вихідного значення.
В ході дослідження під кутом зору когнітивної теорії метафори було схарактеризовано специфіку поліметафоризації предикатів. При поліметафоризації на основі вихідного значення слова паралельно (а не послідовно) розвиваються декілька метафоричних значень, що описують різні фрагменти дійсності, між якими нема онтологічного зв’язку. Виділяємо два типи поліметафоризації предикатів. В першому типі в символ метафори щоразу входять різні ознаки базового концепту, актуалізовані під впливом ментальної інтерпретації фрагменту реципієнтної зони. У другому, слабо поширеному в мові типі поліметафоризації активізуються різні концептуальні структури донорської зони, вербалізовані за допомогою того самого предиката. В останньому випадку можуть спостерігатися глибші культурні основи метафоричного перенесення, ніж у першого типу поліметафоризації. Важливо підкреслити, що кожний крок у процесі поліметафоризації відбувається незалежно від інших, між ними немає взаємозумовленості.
Особливим різновидом метафоричних перенесень, тісно пов’язаним з архаїчною культурною практикою східнослов’янських народів, слід вважати каузативну метафору, яка охоплює кількісно невелику, проте важливу для культури групу дієслів української та російської мов. Цей тип метафори сформувався під впливом магічної функції мови, в ті часи, коли мовці не лише практикували магічні дії, а й були цілком впевнені в силі промовленого слова (благопобажання, прокльону, замовляння). Як вважають дослідники традиційної культури, замовляння виникли як вербальний супровід магічного обряду, в якому називалися дії, виконувані в обряді. Кожен магічний обряд має темпоральний, локальний, предметний та акціональний компоненти, необхідні для того, щоб певний стан (атрибут) було перенесено з одного предмета на інший. У ході обряду предмет-посередник піддають якійсь конкретній дії: розв’язують чи зав’язують, спалюють, нагрівають, висушують, що, за уявленнями носія архаїчної культури, обов’язково спричиняє зміни в іншому об'єкті, просторово віддаленому від того місця, де відбуваються чари. Для підсилення результату в замовлянні використовується двочленна вербальна формула, якій приписується здатність ототожнювати об’єкти і викликати тим самим у відсутнього предмета ті самі властивості, які має предмет-посередник. Характерною особливістю таких двочленних формул є повторювання предиката: як горить (тане, в'яне, кипить, розв'язується) А, так горить (тане, в'яне, кипить, розв'язується) Б. Завдяки цьому предикат розширює сферу своєї референції і починає сполучатися з назвами істот або їх органів. Нова ситуація, що виникає внаслідок магічних дій, осмислюється в цільовому аспекті, адже кожен магічний обряд використовується з певною метою. Імплікація з нової ситуації і стає зрештою переносним значенням предиката. Так, якщо метою обряду є позбавлення людини життєвих сил, саме цей зміст приписується тому предикату, який у своєму буквальному значенні називає процес спалювання свічки чи висушування слідів. Отже, новий зміст слова генерується з імплікації, отриманої при осмисленні базової ситуації у певних культурних параметрах. Такий тип семантичного розвитку ми називаємо каузативним перенесенням найменування. Доречно вважати, що в минулому (орієнтовно у праслов’янську добу) предикати типу розв'язати, сохнути, в'янути, кипіти, горіти були не полісемічними, а моносемічними, а їх значення мало нечітко окреслений, дифузний характер, що дозволяло співвідносити ці предикати з широким колом позамовних ситуацій.
У процесі дослідження схарактеризовано специфіку взаємодії одиниць лексичного та фразеологічного рівнів мови, що має різноспрямований характер. Матеріал свідчить, що в українській та російській мовах можуть синхронно існувати дві формально й семантично близькі одиниці: незалежний образний предикат та сталий вираз з цим предикатом. Таке співіснування може бути наслідком різних процесів. З одного боку, предикат може виокремлюватися зі складу сталого виразу, зберігаючи значення останнього (використовуємо для цього явища термін "компресія ідіоми"); з другого — образний предикат може доповнюватися іменними компонентами, передаючи своє значення утворюваному таким чином сталому виразу. Внаслідок компресії в мові з’являється дієслово-омонім щодо вихідного значення, оскільки між ними немає жодних семантичних переходів, які могли би забезпечувати їхню внутрішню єдність. У багатьох випадках виявлення дериваційних зв’язків між образним предикатом та ідіомами, до яких він входить, потребують ґрунтовних досліджень із залученням широкого мовного й культурного матеріалу. Пошук мотиваційної бази компресії має відбуватися з урахуванням комплексу функціонально-семантичних та прагматичних особливостей як ідіом, так і окремих образних предикатів. Існує також чимало випадків, коли на діахронному рівні зв’язки між предикатом та сталим виразом були складнішими і тому не можуть бути описані в термінах "компресія ідіоми" чи "доповнення предиката". Врахування діахронного аспекту є надзвичайно важливим, адже лише звернення до фактів історії мови, а також до даних традиційної народної культури можуть дати надійні підстави для встановлення напрямку мовного розвитку, для розмежування явищ компресії сталого виразу, з одного боку, та перетворення образного метафоричного предиката на ідіому шляхом долучення до нього іменного компонента, з другого.
Встановлено, що у сфері фразеоматики діють різноманітні еволюційні механізми, які приводять до поповнення фразеологічного масиву мови. Попри усталену думку дослідників фразеології щодо визначальної ролі метафоризації та метонімізації вільного словосполучення в процесах утворення фразеологічних одиниць, лише частина сталих виразів предикатного типу виникає на основі семантичної деривації готового словосполучення. Як у літературній мові, так і в діалектному мовленні та субстандарті активно діє інший механізм: конструювання сталих виразів з окремих лексем, який не заторкує стадії вільного словосполучення того ж компонентного складу, що й сталий вираз. Шляхом конструювання утворюються ідіоми двох типів: в одних внутрішня форма вказує на якийсь реальний образ (поцілувати клямку, грати на піаніно), а в інших — на фантомний, що не відповідає концептуальній картині світу носіїв мови (переливати з пустого в порожнє, рос. пудрить мозги). В українській та російській мовах існує чимало фразем, які, збігаючись з вільними словосполученнями в плані вираження, не мають з ними жодних семантичних і мотиваційних зв’язків. Процес конструювання відбувається на основі певних закономірностей, серед яких на першому місці — встановлення асоціативних зв’язків на ментальному, концептуальному рівні, у свідомості членів мовно-культурного колективу. Відправною точкою номінативного процесу при конструюванні ідіом служить не готова мовна одиниця — вільне словосполучення, а той зміст, який мовець прагне втілити в новому мовному засобі, отже, думка носія мови рухається у напрямку від значення до форми. Створюючи новий фразеологізм, мовець використовує номінації тих реалій, які мають лише віддалений, асоціативний стосунок до актуальної ситуації; це приводить до формування такої мовної одиниці, форма якої пов’язана з її змістом лише через деякі опорні компоненти спостережуваної чи ментальної природи. Базою для утворення нових сталих виразів, що виникають шляхом конструювання, найчастіше служать не індивідуальні, а колективні, стереотипні уявлення про речі та явища, вкорінені у культурній практиці відповідних народів.
Виділяємо три великі групи фразеологічних одиниць за способом творення: а) сталі вирази, що утворилися внаслідок переосмислення вільних словосполучень шдяхом їх метафоризації чи метонімізації, б) фразеологізми, що виникли внаслідок комбінування окремих лексичних одиниць, в) фразеологізми, що утворилися на основі інших фразеологізмів, паремій чи прецедентних текстів.
У процесах творення образних одиниць мови активно взаємодіють концептуальний (національно-культурний) та лінгвальний рівні. Специфіка генези лексичних та фразеологічних одиниць повною мірою може бути виявлена лише з урахуванням широкого культурного тла: міфологічних уявлень, аксіологічної системи носіїв мови, побутової та обрядової поведінки, поетичної творчості — тобто основ народного буття, взятих у їх цілісності. Образним одиницям лексичного та фразеологічного рівня притаманна властивість зберігати національно-культурну інформацію і виступати засобом її трансляції в часі.
Достовірність результатів, отриманих у дисертаційному дослідженні, забезпечується комплексним характером роботи, залученням значного масиву фактичних даних з різних сфер науки (мовний, фольклорний, етнографічний матеріал), використанням сучасної методики проведення наукових досліджень, зокрема, методів когнітивної лінгвістики та концептуального аналізу. Достовірність засвідчується несуперечливістю отриманих результатів, узгодженням їх з мовними та екстралінгвальними даними, можливістю їх верифікації та відтворення.
Загальна кількість проаналізованих у процесі роботи лексичних та фразеологічних одиниць (включно з пареміями) сягає тисячі. До розгляду залучалися переважно одиниці української та російської мов, а для зіставного аналізу — образні лексеми та фразеологізми білоруської мови.
Отримані в роботі результати можуть бути використані при укладанні лінгвістичних (особливо діахронних лексичних та фразеологічних) словників української та російської мови, словників народної культури енциклопедичного типу, при створенні узагальнюючих праць, присвячених питанням еволюції лексичної та фразеологічної систем української та російської мови. Крім того, результати проведеного дослідження можуть послужити важливим матеріалом для університетських курсів та спецкурсів з лексикології, фразеології, загального мовознавства, етнолінгвістики, лінгвокультурології.

Список використаної літератури
Наукові праці
1. АвксентьєвЛ.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія : посібник для студ. філолог. фак. ун-тів / Л. Г. Авксентьєв. — Харків : Вища школа, 1983. — 137с.
2. Агапкина Т.А. Концепт движения в обрядовой мифологии славян (на материале весеннего календарного цикла) / Т.А.Агапкина // Концепт движения в языке и культуре. — М.: Индрик, 1996. — С. 213—255.
3. АгапкинаТ.А. Мифопоэтические основы славянского народного календаря. Весенне-летний цикл / Т.А.Агапкина. — М.: Индрик, 2002. — 816 с.
4. АжнюкБ.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні / Б.М.Ажнюк. — К.: Наукова думка, 1989. — 134с.
5. АзнауроваЭ.С. Прагматика художественного слова // Э.С.Азнаурова; Ташкентский гос. пед. ин-т иностр. языков. им. Ф.Энгельса. — Ташкент: Фан, 1988. — 121 с.
6. АлефиренкоН.Ф. Фразеологическое значение в системе семантических единиц других уровней языка / Н.Ф.Алефиренко // Теоретические проблемы семантики и ее отражения в одноязычных словарях. — Кишинев: Штиинца, 1982. — С. 176—180.
7. АлефіренкоМ.Ф. Теоретичні питання фразеології / М.Ф.Алефиренко. — Харків: Видавництво при Харківському держ. університеті видавничого об’єднання "Вища школа", 1987. — 135 с.
8. АлефиренкоН.Ф. Поэтическая энергия слова. Синергетика языка, сознания и культуры / Н.Ф.Алефиренко. — М.: Academia, 2002. — 394 c.
9. АлефиренкоН.Ф. Спорные проблемы семантики: Монография / Н.Ф.Алефиренко. — М.: Гнозис, 2005. — 326 с.
10. Алпатов В.М. Об антропоцентричном и системоцентричном подходе к языку / В.М.Алпатов // Вопросы языкознания. — 1993. — № 3. — С. 15—26.
11. Антонович В.Б. Колдовство : Документы. — Процессы. — Исследования / В.Б.Антонович. — Пб., 1877. — 140 с.
12. АпресянЮ.Д., АпресянВ.Ю. Метафора в семантическом представлении эмоций / Ю.Д.Апресян, В.Ю.Апресян // АпресянЮ.Д. Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. — М.: Школа "Языки русской культуры", 1995. — С. 453—465.
13. АпресянЮ.Д. Дейксис в лексике и грамматике и наивная модель мира / Ю.Д.Апресян // АпресянЮ.Д. Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. — М.: Школа "Языки русской культуры", 1995. — С. 629—650.
14. АпресянЮ.Д. Коннотация как часть прагматики слова (лексикографический аспект) / Ю.Д.Апресян // АпресянЮ.Д. Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. — М.: Школа "Языки русской культуры", 1995. — С. 157—177.
15. АпресянЮ.Д. Образ человека по данным языка / Ю.Д.Апресян // АпресянЮ.Д. Избранные труды. Т. 2. Интегральное описание языка и системная лексикография. — М.: Школа "Языки русской культуры", 1995. — С. 348—388.
16. АпресянЮ.Д. Лингвистическая терминология словаря / АпресянЮ.Д. // Новый объяснительный словарь синонимов русского языка. Первый выпуск / Под общ. рук. акад. Ю.Д.Апресяна. — М.: Школа "Языки русской культуры", 1997. — С. XVI—XXXIV.
17. АпресянЮ.Д. Отечественная теоретическая семантика в конце ХХ столетия / Ю.Д.Апресян // Известия РАН. Серия литературы и языка. Т. 58. — № 4. — 1999. — С. 39—53.
18. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения / Арутюнова Н.Д. // Аспекты семантических исследований / Под ред. Н.Д.Арутюновой и А.А.Уфимцевой. — М. : Наука, 1980. — С. 156—249.
19. Арутюнова1988 — АрутюноваН.Д. Типы языковых значений: оценка, событие, факт / Н.Д.Арутюнова. — М.: Наука, 1988. — 341 с.
20. АрутюноваН.Д. Язык и мир человека / Н.Д.Арутюнова. — М.: Языки руской культуры, 1998. — 896 с.
21. АрхангельскийВ.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии / В.Л.Архангельский. — Ростов-на-Дону: Из-во Ростовского уни-та, 1964. — 316 с.
22. АрхангельскийВ.Л. Проблема устойчивости фразеологических единиц и их знаковые свойства (на материале современного русского языка) / В.Л.Архангельский // Проблемы устойчивости и вариативности фразеологических единиц. — Тула, 1968. — С. 21—29.
23. АфанасьевА.Н. Поэтические воззрения славян на природу / В 3-х т. / А.Н.Афанасьев. — М.: Современный писатель, 1995.
24. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: навчальний посібник. Ч. 1-2. / Н.Д.Бабич. — Чернівці, 1970—1971.
25. БабкинА.М. Русская фразеология, ее развитие и источники / А.М.Бабкин. — Л.: Наука, 1970. — 264 с.
26. БабушкинА.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка / А.П.Бабушкин. — Воронеж: Из-во Воронежского университета, 1996. — 104 с.
27. БайбуринА.К. Ритуал: свое и чужое / А.К.Байбурин // Фольклор и этнография : проблемы реконструкции фактов традиционной культуры. — Л.: Наука, 1990. — С. 3—17.
28. БайбуринА.К. Ритуал в традиционной культуре. Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов / А.К.Байбурин. — СПб.: Наука, 1993. — 270 с.
29. БайбуринА.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян / А.К.Байбурин. — М.: Языки славянской культуры, 2005. — 218 с.
30. БайбуринА., БеловинскийЛ., КонтФ. Полузабытые слова и значения: словарь русской культуры XVIII-XIX вв. — СПб.: Европейский дом; М.: Знак, 2004. — 680 с.
31. БалашоваЛ.В. Когнитивный тип метафоры в диахронии (на материале перцептивной лексики русского языка) / Л.В.Балашова // Вестник Омского университета. 1999. — Вып. 4. — С. 81—84.
32. БарановА.Н. Дескрипторная теория метафоры и типология метафорических моделей / А.Н.Баранов // Труды международного семинара Диалог'2002 Компьютерная лингвистика и интеллектуальные технологии”. — [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.dialog-21.ru/Archive/ 2003/Baranov.pdf.
33. БарановА.Н., ДобровольскийД.О. Внутренняя форма идиом и проблема толкования / БарановА.Н., ДобровольскийД.О. // Известия АН. Серия литературы и языка — 1998. — Т. 57. — № 1. — С. 36—44.
34. БарановА.Н., ДобровольскийД.О. Аспекты теории фразеологии / БарановА.Н., ДобровольскийД.О. — М. : Знак, 2008. — 656 с. — (Studia philologica).
35. Баранов А.Н., Караулов Ю.Н. Словарь русских политических метафор / Баранов А.Н., Караулов Ю.Н.. — М.: Редакция САМ, "Помовский и партнеры", 1994. — 351 с.
36. БартминскийЕ., НебжеговскаС. Когнитивное определение, профилирование понятий и субъектная интер-претация мира // Когнитивная лингвистика конца XX века: материалы международной научной конференции. — Ч. 1. — Мн., 1997. — С. 4—8.
37. БартминьскийЕ. Языковой образ мира : очерки по этнолингвистике /Перев. с польского / Ежи Бартминьский. — М.: Индрик, 2005. — 528 с.
38. Беларуская міфалогія: энцыклапед. слоўнік. — Мн.: Беларусь, 2004. — 592 с.
39. Белова О.В. Этнокультурные стереотипы в славянской народной традиции / О.В.Белова. — М. : Индрик, 2005. — 288 с. — (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования).
40. БелоусоваТ.П. Словообразование на базе именных фразеологизмов в современном русском языке / Т.П.Белоусова // Русская филология. Украинский вестник. — № 1-2. — Харьков, 2000. — С. 22—27.
41. БеляеваЕ.В. Проблемы определения границ фразеологических единиц / Е.В.Беляева // Фразеография в Машинном фонде русского языка. — М.: Наука, 1990. — С. 67—72.
42. БенвенистЭ. Общая лингвистика / Эмиль Бенвенист. — М.: Прогресс, 1974. — 447 с.
43. БерезовичЕ.Л. Топонимия Русского Севера: этнолингвистические исследования / Е.Л.Березович. — Екатеринбург: Из-во Урал. ун-та, 1998. — 340 с.
44. БерезовичЕ.Л. Русская топонимия в этнолингвистическом аспекте / Е.Л.Березович. — Екатеринбург: Из-во Урал. ун-та, 2000. — 532 с.
45. БерезовичЕ.Л. Интерпретационная семантика в парадигме лингвистического исследования / Е.Л.Березович // Язык. Система. Личность. — Екатеринбург: Урал. гос. пед. университет, 2003. — С. 38—60.
46. БерезовичЕ.Л. Язык и традиционная культура: этнолингвистические исследования / Е.Л.Березович. — М.: Индрик, 2007. — 600 с.
47. БерезовичЕ.Л., ПьянковаК.В. Пищевой код в тексте игры: каша и квас / Е.Л.Березович, К.В.Пьянкова // Славянский и балканский фольклор : семантика и прагматика текста. — М.: Индрик, 2006. — С. 425—459.
48. Бессарабова Н.Д. Метафора как языковое явление / Н.Д.Бессарабова // Значение и смысл слова: художественная речь, публицистика / Под ред. Д.Э.Розенталя. — М. : Издательство МГУ, 1987. — С. 156—173.
49. БєловаА.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми / А.Д.Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу. — 2001. — № 5. — С. 15—22.
50. БирихА. К диахроническому анализу фразеологических полей / А.Бирих // Вопросы языкознания. — 1995. — № 4. — С. 14—24.
51. БирихА., МатешичЙ. Фразеология в русском и хорватском субстандарте / А.Бирих, Й.Матешич // Słowo. Tekst. Czas. VI. Nowa frazeologia w nowej Europe. — Szczecin — Greifswald, 2002. — S. 34—46.
52. БлиноваО.И. Русская мотивология : учебно-методическое пособие / 3-е изд., перераб. и доп. / О.И.Блинова; Томский гос. университет. — Томск: Изд-во Том. ун-та, 2005. — 65 с.
53. БогатыревП.Г. Вопросы теории народного искусства / П.Г.Богатырев. — М.: Искусство, 1971. — 544 с.
54. Богуславский И.М. Исследования по синтаксической семантике : сферы действия логических слов / Богуславский И.М. — М. : Наука, 1985. — 176 с.
55. БолдыревН.Н. Когнитивная семантика / Н.Н.Болдырев. — Тамбов: Из-во Тамбовского университета, 2001. — 123с.
56. Брагина Н.Г. Память в языке и культуре / Н.Г.Брагина. — М.: Языки славянских культур, 2007. — 520 с. — (Studia philologica).
57. Бугорская Н.В. Антропоцентризм как категория современного языкознания / Н.В.Бугорская. — [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.psycholing.narod.ru/bugorsk-1.htm.
58. БудаговР.А. История слов в истории общества / Р.А.Будагов. — М.: Просвещение, 1971. — 270 с.
59. БулаховськийЛ.А. Вибрані праці в 5-ти т. / Л.А.Булаховський. — Т. 3. — К.: Наукова думка, 1978. — 588 с.
60.