Грицишин Анна Тарасівна Управління міжнародними резервами в країнах Центральної та Східної Європи : Грицишин Анна Тарасовна Управление международными резервами в странах Центральной и Восточной Европы Hrytsyshyn Anna Tarasivna Management of International Reserves in Central and Eastern Europe

brief description

Грицишин Анна Тарасівна, старший лаборант кафедри міжнародного економічного аналізу і фінансів, Львівський національний університет імені Івана Франка. Назва дисертації: «Управління міжнародними резервами в країнах Центральної та Східної Європи». Шифр та назва спеціальності 08.00.02 світове господарство і міжнародні економічні відносини. Спецрада Д26.001.02 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ГРИЦИШИН АННА ТАРАСІВНА
УДК [339.7:005](4-191.2-11)
ДИСЕРТАЦІЯ
УПРАВЛІННЯ МІЖНАРОДНИМИ РЕЗЕРВАМИ В КРАЇНАХ
ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ
08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
А. Т. Грицишин
Науковий керівник: Лапчук Богдан Юрійович,
кандидат економічних наук, доцент
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………………..16
ВСТУП...…………………………………………………………………………….17
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ
МІЖНАРОДНИМИ РЕЗЕРВАМИ………………………………………………...25
1.1. Сутність міжнародних резервів як економічної категорії …………...25
1.2. Критерії достатності міжнародних резервів у методології наукових
досліджень…………………………………………………………………....43
1.3. Механізм реалізації управління міжнародними резервами……….....58
Висновки до розділу 1……………………………………………………….77
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РЕЗЕРВІВ У КРАЇНАХ
ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ…………………………………...…….80
2.1. Діяльність центральних банків країн ЦСЄ у сфері управління
міжнародними резервами…………………………………………………...80
2.2. Аналіз структури міжнародних резервів у країнах ЦСЄ…………….99
2.3. Оцінка достатності міжнародних резервів у країнах ЦСЄ………….114
Висновки до розділу 2……………………………………………………...126
РОЗДІЛ 3. МОДЕЛЮВАННЯ ДЕТЕРМІНАНТІВ МІЖНАРОДНИХ РЕЗЕРВІВ
У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІДНОЇ ЄВРОПИ ТА В УКРАЇНІ……....129
3.1. Економетричне моделювання детермінантів міжнародних резервів
у країнах ЦСЄ……………………………………………………….……...129
3.2. Тенденції управління міжнародними резервами в Україні…...…….154
3.3. Економетричне моделювання детермінантів міжнародних резервів в
Україні...…………………………………………………………………….169
Висновки до розділу 3……………………………………………………...184
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....……………………………………...192
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………213

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі представлено теоретичні узагальнення та
методологічні підходи в розв’язанні наукової проблеми, яка полягає в
комплексному дослідженні процесу управління міжнародними резервами у
країнах Центральної та Східної Європи, що дало можливість виявити
особливості структури та достатності резервних активів, а також оцінити
основні детермінанти міжнародних резервів. За підсумками дослідження
сформульовано такі висновки теоретичного та практичного характеру:
1. Теоретичний аналіз підходів до визначення міжнародних резервів дав
змогу сформулювати власне визначення досліджуваного поняття, за яким
міжнародні резерви – це високоліквідні зовнішні активи держави, визнані
міжнародним співтовариством, які використовують для зовнішнього і
внутрішнього регулювання економіки країни. Таке трактування дозволило
встановити основні сутнісні характеристики цього явища, а також визначити
межі, в яких виникає категорія.
2. Процес управління міжнародними резервами складається з кількох
етапів, у межах кожного з яких вирішують певні завдання. Зокрема, це етапи:
планування; організація та виконання; аналіз ефективності; звітність та
контроль. Незважаючи на специфічність систем управління міжнародними
резервами окремих центральних банків світу, виокремлено декілька загальних
принципів управління міжнародними резервами – захищеність, ліквідність,
узгодженість та дохідність.
3. Завдяки аналізу емпіричних досліджень детермінантів міжнародних
резервів вдалося виокремити шість основних груп факторів, які впливають на
величину та динаміку міжнародних резервів: 1) розмір та рівень розвитку
економіки, що характеризується такими показниками, як ВВП, ВВП на душу
населення, чисельність населення; 2) поточний рахунок платіжного балансу, що
характеризується такими показниками, як частка експорту у виробництві,
частка імпорту у виробництві; 3) рахунок операцій з капіталом платіжного
188
балансу, що вказує на фінансову відкритість економіки та характеризується
такими показниками, як відношення потоків капіталу до ВВП, відношення
грошової маси до ВВП, короткотерміновий зовнішній борг, позиція іноземного
капіталу; 4) волатильність валютного курсу, що характеризується такими
показниками, як реальний ефективний валютний курс, номінальний
ефективний валютний курс; 5) альтернативна вартість зберігання міжнародних
резервів, що виникає внаслідок різниці національної та іноземної відсоткових
ставок; 6) інституційні змінні, що характеризуються такими поняттями, як
політична (не)стабільність, корупція, індекс Джонсів.
4. Важлива роль міжнародних резервів у врегулюванні фінансової та
курсової стабільності постійно актуалізує проблему визначення оптимального
обсягу резервних активів, якими повинна володіти країна. У дисертації
наголошено на таких показниках кількісної оцінки достатності міжнародних
резервів, як відношення міжнародних резервів до імпорту, відношення
міжнародних резервів до ВВП, відношення міжнародних резервів до грошової
маси, відношення міжнародних резервів до сальдо платіжного балансу,
відношення міжнародних резервів до обсягу зовнішніх платежів, відношення
міжнародних резервів до обсягу платежів з обслуговування зовнішнього боргу.
5. Вагома роль у процесі управління міжнародними резервами належить
світовим фінансовим організаціям та інституціям. Міжнародний валютний
фонд розробив Керівні принципи управління міжнародними резервами, у яких
визначені основні принципи та методи управління резервними активами для
країн з різним рівнем розвитку та різними інституційними структурами
управління резервами. Банк міжнародних розрахунків сприяє валютній та
економічній співпраці між центральними банками, є форумом міжнародного
валютного співробітництва та здійснює різноманітні операції за дорученнями
центральних банків. Європейський центральний банк регулює управління
міжнародними резервами на регіональному рівні в країнах Європейського
Союзу, здійснюючи стратегічний та тактичний менеджмент в організації
189
діяльності Євросистеми, в той час як національні центральні банки здійснюють
операційний менеджмент.
6. Результати аналізу структури міжнародних резервів країн ЦСЄ
засвідчили, що центральним банкам країн ЦСЄ – членів ЄС та зони євро
довелося змінити структуру міжнародних резервів у зв’язку з введенням в обіг
євро як національної грошової одиниці. Наприклад, у Словаччині та Словенії із
різким скороченням частки офіційних валютних резервів значно зросла частка
золота, СПЗ та резервної позиції в МВФ. В Естонії з введенням євро значно
зросла частка СПЗ. У Латвії та Литві резервні активи, здебільшого, зберігають у
формі офіційних валютних резервів (75–95 %). В усіх країнах досліджуваної
групи практично відсутні інші резервні активи. Центральні банки країн ЦСЄ –
членів ЄС, що мають власні грошові одиниці, абсолютну більшість (75–98 %)
резервних активів зберігають у формі офіційних валютних резервів. Мінімальна
частка припадає на резервну позицію в МВФ (0–1,63 %) та СПЗ (0,01–5,4 %).
Незначну частку активів зберігають у формі золота (1–5 %). Винятком є
Болгарія, частка золота у структурі резервів якої становить 6–12 %. Стосовно
інших резервних активів з’ясовано, що їхня частка є незначною та коливається
в межах 1–6 %.
7. Дослідження достатності міжнародних резервів засвідчило, що
відбулося різке скорочення обсягу міжнародних резервів у країнах ЦСЄ після
введення в обіг євро як національної грошової одиниці. Обсяг міжнародних
резервів на душу населення у країнах ЦСЄ з власними грошовими одиницями є
значно вищим, ніж у країнах ЦСЄ, що є членами зони євро: максимальні
значення показників кожної з досліджуваних груп відрізняються майже у
6 разів. Аналіз таких критеріїв достатності міжнародних резервів, як критерій
покриття імпорту міжнародними резервами, відношення міжнародних резервів
до ВВП, відношення міжнародних резервів до грошової маси встановив, що у
країнах ЦСЄ – членах зони євро міжнародні резерви були нижчими від
мінімальних порогових значень достатності з моменту введення в обіг євро як
національної грошової одиниці до 2018 року. Отримані результати є
190
актуальними і підтверджують теорію, що країни з фіксованими валютними
режимами потребують більшого запасу міжнародних резервів, ніж країни з
плаваючими валютними режимами. Адже з введенням євро всі країни
досліджуваної групи ЦСЄ перейшли від режимів фіксованого валютного курсу
до режимів плаваючого валютного курсу. Міжнародні резерви у країнах ЦСЄ з
власними грошовими одиницями, відповідно до критеріїв адекватності, можна
вважати достатніми протягом 2004–2018 років, за винятком критерію покриття
імпорту в Угорщині та Чехії в окремі періоди.
8. На підставі економетричних моделей визначено та оцінено основні
детермінанти міжнародних резервів у країнах ЦСЄ. Для країн ЦСЄ – членів ЄС
та зони євро (Естонії, Латвії, Литви, Словаччини та Словенії) значущий та
прямо пропорційний вплив на формування міжнародних резервів мають такі
показники, як ВВП на душу населення та відношення прямих іноземних
інвестицій до ВВП. Натомість індекс Джонсів має значущий та обернено
пропорційний вплив. Якщо ВВП на душу населення зростає на 10 %, то обсяги
міжнародних резервів досліджуваної групи країн зростають на 6 %, а якщо
міжнародні резерви країн-сусідів ЦСЄ зростають на 10 %, то обсяги
міжнародних резервів зазначеної групи країн скорочуються на 4,5–5 %.
Зі зростанням відношення ППІ до ВВП на 0,01 обсяги міжнародних резервів
збільшуються на 3,5 %. У групі країн ЦСЄ – членів ЄС, що мають в обігу
власні грошові одиниці (Польщі, Угорщині, Чехії, Болгарії та Румунії),
значущий та прямо пропорційний вплив на формування міжнародних резервів
має ВВП на душу населення, а обернено пропорційний – альтернативна
вартість зберігання резервних активів. Зі зростанням ВВП на душу населення
на 10 % міжнародні резерви досліджуваних країн зростають на 3,2 %, а зі
збільшенням альтернативної вартості зберігання резервів на одиницю, обсяг
міжнародних резервів скорочується на 0,8 %. В обох групах країн вплив
попереднього значення обсягу міжнародних резервів є значущим, а
еластичність обсягу міжнародних резервів за обсягом міжнародних резервів у
попередньому періоді становить близько 0,75. Середня схильність до імпорту
191
(середня схильність до експорту) та реальний ефективний валютний курс є
незначущими факторами впливу на міжнародні резерви.
9. Управління міжнародними резервами в Україні здійснюють на основі
Закону України «Про Національний банк України», Положення Національного
банку України «Про політику управління міжнародними (золотовалютними)
резервами» та низки міжнародних нормативно-правових актів. Результати
аналізу достатності резервних активів України засвідчили, що міжнародні
резерви можна вважати достатніми, згідно з такими критеріями достатності, як
відношення міжнародних резервів до ВВП, відношення міжнародних резервів
до грошової маси, відношення міжнародних резервів до короткотермінового
зовнішнього боргу та критерію покриття імпорту міжнародними резервами
лише протягом 2005–2010 років та 2018 року. Дослідження структури
міжнародних резервів України засвідчило, що абсолютна більшість активів
зберігається у формі офіційних валютних резервів (85–95 %), незначна частка –
у золоті (5–7 %), мізерна частка – у формі резервної позиції в МВФ та СПЗ
(< 1 %). Міжнародні резерви у формі інших резервних активів в Україні
відсутні.