ШУМЕЙКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ : ШУМЕЙКО ДМИТРИЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ Теоретико-правовые и практические основы ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ СПЕЦИАЛЬНОГО УГОЛОВНОГО ПРОИЗВОДСТВА В УКРАИНЕ SHUMEYKO DMITRY OLEKSANDROVYCH THEORETICAL AND LEGAL AND PRACTICAL PRINCIPLES OF IMPLEMENTATION OF SPECIAL CRIMINAL PROCEEDINGS IN UKRAINE

LATEST NEWS

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

THE LAST FEEDBACK

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • title:
  • ШУМЕЙКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ
  • Альтернативное название:
  • ШУМЕЙКО ДМИТРИЙ АЛЕКСАНДРОВИЧ Теоретико-правовые и практические основы ОСУЩЕСТВЛЕНИЯ СПЕЦИАЛЬНОГО УГОЛОВНОГО ПРОИЗВОДСТВА В УКРАИНЕ SHUMEYKO DMITRY OLEKSANDROVYCH THEORETICAL AND LEGAL AND PRACTICAL PRINCIPLES OF IMPLEMENTATION OF SPECIAL CRIMINAL PROCEEDINGS IN UKRAINE
  • The number of pages:
  • 475
  • university:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
  • The year of defence:
  • 2021
  • brief description:
  • МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису ШУМЕЙКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ УДК 343.13 ДИСЕРТАЦІЯ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ТА ПРАКТИЧНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативнорозшукова діяльність» Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело _______________ Д.О. Шумейко Науковий консультант: Татаров Олег Юрійович, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України Київ 2021



    ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ......25 ВСТУП ....27 РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНСТИТУТУ СПЕЦІАЛЬНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ..43 1.1. Науково-методологічні підходи дослідження інституту спеціального кримінального провадження .....43 1.2. Доктринальні положення та розвиток законодавства про спеціальне кримінальне провадження .53 1.3. Концептуальний аналіз інституту спеціального кримінального провадження ...72 Висновки до розділу 1 ......106 РОЗДІЛ 2 ПРОВАДЖЕННЯ IN ABSENTIA У ЗАКОНОДАВСТВІ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН ТА У РІШЕННЯХ ЄСПЛ. МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО У СПЕЦІАЛЬНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ .....110 2.1. Система правового регулювання щодо забезпечення прав людини під час здійснення спеціального кримінального провадження ....110 2.2. Провадження in absentia у кримінальному процесі зарубіжних країн....125 2.3. Правові позиції ЄСПЛ щодо нормативного регулювання та застосування процедури in absentia ...149 2.4. Запит про надання міжнародної правової допомоги, екстрадиція, міжнародний розшук у спеціальному кримінальному провадженні ......168 Висновки до розділу 2 .....199 23 РОЗДІЛ 3 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ.........204 3.1. Загальні положення спеціального досудового розслідування ..204 3.2. Підстава і умови здійснення спеціального досудового розслідування ...215 3.3. Процесуальні вимоги до клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування та порядок його розгляду слідчим суддею............................................................................................................................252 3.4. Вручення процесуальних документів під час здійснення спеціального досудового розслідування ...266 Висновки до розділу 3 .....276 РОЗДІЛ 4 ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОГО СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ ...282 4.1. Ухвалення рішення про здійснення спеціального судового провадження на підготовчому судовому засіданні ...282 4.2. Процесуальні вимоги до клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження та його розгляд ......295 4.3. Судовий розгляд під час здійснення спеціального судового провадження. 310 Висновки до розділу 4 ......337 РОЗДІЛ 5 СУДОВІ РІШЕННЯ У СПЕЦІАЛЬНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПОРЯДКУ ЇХ ОСКАРЖЕННЯ .............................................................................341 5.1. Судові рішення у спеціальному кримінальному провадженні .341 5.2. Удосконалення правового регулювання оскарження окремих судових рішень у спеціальному кримінальному провадженні ...358 24 Висновки до розділу 5 ..382 ВИСНОВКИ ..385 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .395 ДОДАТКИ .439
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ У дисертації на основі концептуального підходу визначено і запропоновано шляхи вирішення наукової проблеми щодо теоретико-правових та практичних засад здійснення спеціального кримінального провадження в Україні, розроблено низку пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення законодавства та правозастосовної практики. А саме: 1. Методологія дослідження спеціального кримінального провадження ‒ це сукупність методів пізнання, підходів, процедур, способів та засобів, які застосовувались для вирішення спеціальних дослідницьких завдань щодо формулювання нових, удосконалення існуючих теоретичних положень і практичних рекомендацій, спрямованих на формування і розвиток наукового знання про спеціальне кримінальне провадження та практику його застосування. Методологію наукового дослідження спеціального кримінального провадження, застосування якої дозволило отримати низку нових наукових знань та висновків, а також здійснити аналіз та узагальнення існуючих наукових та нормативних напрацювань становить її інструментально-методологічне забезпечення. А саме ‒ філософські, загальнонаукові (емпіричні, теоретичні, загальнологічні), спеціально-наукові (конкретно-наукові) методи дослідження. 2. Формування інституту спеціального кримінального провадження в Україні відбувалось із урахуванням досвіду зарубіжних країн, у яких застосовується процедура in absentia, правових позицій ЄСПЛ, що дало змогу імплементувати позитивний досвід нормативного регулювання і правозастосування. Окреслена науковцями проблематика законодавчого регулювання і реалізації цього інституту дозволяє розглядати його не тільки як опис певних категорій і положень, а й спостерігати його розвиток, формувати прогностичні ідеї та напрями щодо його стану та можливих трансформацій. Власні наукові пошуки спрямовані на вирішення недосліджених або малодосліджених проблем теоретичного, нормативного і практичного характеру із 386 урахуванням сучасного стану законодавства і правозастосовної практики та передбачають: визначення концепції спеціального кримінального провадження, що включає його поняття та низку пов’язаних дефініцій, з’ясування місця спеціального кримінального провадження у диференціації процесуальної форми, системне дослідження і узагальнення практики ЄСПЛ та особливостей її застосування, вивчення практики застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження. 3. Концепція спеціального кримінального провадження акумулює науковий досвід, практичні напрацювання, систему нормативного регулювання цього інституту та напрями його подальшого розвитку, вона є результатом наукового моделювання сучасного і перспективного стану спеціального кримінального провадження. Концепцію спеціального кримінального провадження ‒ це система знань, наукових позицій про його розуміння як специфічного правового явища, об’єктивну оцінку правової, соціально-політичної ситуації та можливостей правових засобів щодо забезпечення виконання завдань кримінального провадження у випадку ухилення підозрюваного, обвинуваченого від участі у провадженні, визначення напрямів і способів удосконалення законодавства та правозастосовної практики. Спеціальне кримінальне провадження складається зі спеціального досудового слідства (адже щодо кримінальних проступків такий порядок не застосовується) та спеціального судового провадження, здійснюється щодо визначеного переліку кримінально караних діянь стосовно повнолітнього підозрюваного, який ухиляється від участі у провадженні. Поняття спеціального кримінального провадження пропонується визначити як спеціальне досудове слідство і спеціальне судове провадження, процесуальні дії у зв’язку із вчиненням діянь, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, 121, 146-1, 147, 149, частинами другою‒п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 387 258-4, 258-5, 260, 294, 328, 332-1, 332-2, 341, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 410, 419, 422, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 закону України про кримінальну відповідальність стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) та оголошений у розшук. Формування інституту спеціального кримінального провадження є продовженням, розширенням, деталізацією інститутів досудового слідства і судового провадження. Інституційна спеціалізація спеціального кримінального провадження виражається у тому, що це самостійне, системне правове утворення, застосування якого забезпечує виконання завдань кримінального провадження у випадку ухилення підозрюваного, обвинуваченого від участі у процесі. До його ознак належать: правова визначеність; особливості правової процедури, що відповідають загальновизнаним міжнародним стандартам; регламентація, механізм реалізації та гарантії дотримання прав підозрюваного, обвинуваченого. Як спосіб організації кримінально-процесуальної діяльності, спеціальне кримінальне провадження не належить ні до спрощеної, ні до ускладненої форми, хоча і має певні ознаки обох форм (здійснення без участі підозрюваного, обвинуваченого, обов’язкова участь захисника, судовий контроль). Відмінністю спеціального кримінального провадження від інших видів (форм) заочного провадження є його матеріальні і процесуальні ознаки, а насамперед, ухилення підозрюваного, обвинуваченого від участі у процесі. У інших випадках, які відносять до «заочного» або «провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого» протидія у зазначеному сенсі не відбувається. 4. Універсальна концепція прав людини у спеціальному кримінальному провадженні ґрунтується на визнанні важливості участі підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні, як засади реалізації принципів кримінального процесу, відтворює загальне правило недопустимості судового розгляду без участі підозрюваного, обвинуваченого але за винятком правомірних 388 випадків, коли він ухиляється від слідства і суду та необхідності виконання обов’язку держави охороняти і захищати права, законні інтереси потерпілих від правопорушення, забезпечити їм доступ до правосуддя та компенсацію заподіяної шкоди, що також є способом реалізації принципу невідворотності відповідальності. Баланс приватного і публічного інтересу у спеціальному кримінальному провадженні передбачає забезпечення однаково важливих вимог ‒ пріоритету прав людини та необхідності реалізації владних повноважень (щодо застосування певних обмежень і водночас здійснення захисту прав і свобод особи) органів державної влади, що зумовлені специфікою кримінальної процесуальної діяльності. 5. Спільними рисами законодавчого регулювання провадження in absentia у різних країнах є: процесуальні гарантії доступу до суду, забезпечення права на захист, визначення випадків, коли можливе застосування процедури in absentia, можливість оскарження вироку, належне повідомлення. Відмінності у законодавчому регулюванні стосуються класифікації злочинів щодо яких можлива процедура in absentia, обсягу і змісту обмежень з метою забезпечення участі підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні. У міжнародному праві та законодавстві зарубіжних країн на теперішній час не сформовано «ідеальну» модель in absentia. Триває лише опрацювання прав обвинувачених, визначення дієвих заходів для їх забезпечення, удосконалення та уніфікація законодавчого регулювання цього інституту у напрямі фіксації загальновизнаних умов законності процесу, що свідчить про розвиток цього інституту, а не перспективу відмови від нього. Зарубіжний досвід нормативної регламентації та реалізації процедури in absentia, який розглядається як прийнятний для національного права, стосується механізмів забезпечення виконання особою, яка ухиляється від слідства і суду, своїх процесуальних обов’язків шляхом накладення тимчасового арешту на її майно, обмеження у здійсненні цивільних прав, тимчасової конфіскації та ін. Перспективною є регламентація порядку визнання підозрюваного, обвинуваченого стороною, яка не виконала своїх зобов’язань та наслідків такого рішення. 389 6. ЄСПЛ визнає провадження in absentia як засіб захисту правопорядку, якщо при цьому дотримуються права людини, гарантовані ЄКПЛ. Процедура in absentia не суперечить ЄКПЛ, а її реалізація має відбуватись без порушень конвенційних гарантій. У кожному випадку ЄСПЛ досліджує національне законодавство, дії влади (вжиття заходів щодо забезпечення особистої участі, забезпечення права на захист, можливість оскарження вироку, належне повідомлення про обвинувачення та розгляд справи, вказівка про наслідки неявки, доведення до відома вироку) і обвинуваченого (поважність причин відсутності, позицію щодо бажання і прагнення бути присутнім під час судового розгляду (необізнаність про такий розгляд, об’єктивна неможливість бути присутнім, намагання ухилитись від відповідальності, переховування). Правильне використання рішень ЄСПЛ як джерела права, можливе за умови усвідомлення підстав його ухвалення, що передбачає необхідність вивчення позиції ЄСПЛ щодо юридичного аналізу конкретних обставин, роз’яснення відповідних положень ЄКПЛ та встановлення порушення права. 7. Для екстрадиції осіб, які ухиляються від особистої участі у провадженні має значення вжиття низки специфічних організаційно-тактичних заходів: 1) здійснення усіх можливих дій задля екстрадиції до застосування процедури in absentia; 2) аналіз законодавства запитуваної держави у частині допустимості процедури in absentia за внутрішнім правом та/або видачі осіб, до яких вона була застосована та кримінальної відповідальності за таке правопорушення; 3) підтвердження дій запитуючої сторони щодо отримання прав підозрюваного, обвинуваченого, що включають інформацію про належне повідомлення особи про кримінальне провадження, забезпечення права на захист, доступ до суду. Зі змісту цих заходів має убачатись як саме вони впливають на обсяг прав підозрюваного, обвинуваченого, що сприятиме формуванню об’єктивної позиції щодо можливості екстрадиції; 4) визначення і оцінка неофіційних або спеціальних каналів співробітництва, що використовуються зацікавленими державами поза 390 механізмами співпраці, передбаченими відповідними міжнародними договорами але у відповідності до їх норм і принципів. До чинників, що впливають на ефективність організації і здійснення міжнародного розшуку належать:1) відсутність ознак, які дозволяють припущення про політичний мотив спеціального кримінального провадження; 2) якісна та повна інформація про причетність особи до злочину для внутрішньої перевірки підстав для публікації «червоних повідомлень»; 3) необхідність постійного діалогу органу досудового розслідування, Національного центрального бюро Інтерполу в Україні та Інтерполу у межах певного кримінального провадження. 8. У випадку, коли у досудовому розслідуванні проведені всі слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, зібрано докази, які достатні для складання обвинувального акту, проте закінчити досудове розслідування неможливо, оскільки підозрюваний ухиляється від слідства і суду, подальший рух провадження можливий лише у формі спеціального досудового розслідування, тобто досудове розслідування продовжується із урахуванням положень глави 24-1 КПК України. Скорочення, спрощення загальних правил досудового розслідування для спеціального досудового розслідування не передбачені. 9. Відмінність процесуального порядку спеціального досудового розслідування від досудового розслідування у загальному порядку полягає у підставі і умовах його застосування. Відповідно до обґрунтованої у дисертації позиції, підставою для здійснення спеціального досудового розслідування є ухвала слідчого судді, а умовою сукупність обставин: 1) вчинення діянь, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 112, 113, 114, 114-1, 115, 116, 118, 121, 146-1, 147, 149, частинами другою‒п’ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 260, 294, 328, 332-1, 332-2, 341, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 410, 419, 422, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 закону України про кримінальну відповідальність; 391 2) набуття особою статусу підозрюваного; 3) повнолітній вік підозрюваного; 4) ухилення підозрюваного від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) та оголошення підозрюваного у розшук. 10. Із урахуванням авторського підходу щодо поняття спеціального кримінального провадження, клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування визначено як письмове звернення прокурора або слідчого за погодженням з прокурором до слідчого судді у випадках, коли закінчення досудового розслідування у звичайному порядку неможливе у зв’язку з ухиленням повнолітнього підозрюваного, який вчинив злочин, визначений у ч. 2 ст. 297-1 КПК України і якого оголошено у розшук, від явки на виклик слідчого, прокурора. Запропоновано п.4 ч.1 ст. 297-2, п.5 ч.1 ст. 297-2 викласти у такій редакції: 4) відомості щодо оголошення особи у розшук, заходи і дії, що вживаються з метою розшуку; 5) виклад обставин про те, що підозрюваний ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази);ч.1 ст. 297-4 КПК України викласти у такій редакції: Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), оголошений у розшук та виконуються дії щодо його здійснення; абзац 3 ч.3. ст. 297-4 КПК України викласти у такій редакції: Повторне звернення з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування до слідчого судді в одному кримінальному провадженні не допускається, крім випадків наявності нових обставин, які підтверджують, що підозрюваний ухиляється від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази), оголошений у розшук і виконуються дії щодо його здійснення. 392 11. Спеціальний порядок дій уповноважених суб’єктів щодо вжиття заходів для забезпечення інформованості підозрюваного про процесуальні дії і рішення передбачає, що для вручення повісток про виклик необхідне проведення низки заходів: надсилання повістки за останнім відомим місцем проживання чи перебування підозрюваного; публікації у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження; розміщення на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. Обґрунтовано доцільність поширення порядку вручення процесуальних документів, передбаченого ст. 297-5 КПК України, на момент звернення слідчого, прокурора з клопотанням про здійснення спеціального досудового розслідування. Для цього потрібно доповнити ч. 1 ст. 297-2 пунктом 7 у такій редакції: 7) відомості про повістки про виклик підозрюваного, що надсилались за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та опубліковані в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. 12. Нормативна вказівка щодо відкладення судового засідання у випадку відсутності обвинуваченого, який був належним чином повідомлений, і його відсутність не перешкоджає проведенню судового засідання, не є імперативною. Доведено доцільність розгляду клопотання про здійснення спеціального судового провадження під час підготовчого провадження і запропоновано нову редакцію ч. 2, 3 ст. 314 та п.4 ч.2 ст. 315 КПК України. 13. Із урахуванням авторського підходу до розуміння спеціального кримінального провадження, визначено обставини, що мають бути зазначені у клопотанні прокурора про здійснення спеціального судового провадження: вчинення повнолітнім обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази). Прокурор зобов’язаний додати до клопотання матеріали про те, що 393 обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження. До критеріїв оцінки судом факту належного повідомлення обвинуваченого належать: 1) докази, що надаються прокурором для підтвердження обізнаності обвинуваченого та їх зв’язок з іншими даними та матеріалами провадження, 2) реалізація законодавчої формули презумпції обізнаності, 3) дотримання вимог щодо змісту повідомлень. 14. Обов’язок суду у випадку здійснення спеціального судового провадження досліджувати всі надані докази кореспондується з обов'язком сторін добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та обов’язком суду вживати передбачені процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження. Здійснення захисту за призначенням не є порушенням права на захист. У оцінці ефективності захисту потрібно орієнтуватись не тільки на процесуальну активність захисника, а й враховувати інші критерії, зокрема своєчасність, кваліфікованість, послідовність позиції, а головне ‒ відповідність дій захисника призначенню захисту: з’ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом’якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого ‒ тобто інтересам підзахисного. У спеціальному судовому провадженні, якщо підозрюваний, обвинувачений не контактує із призначеним захисником на суд покладається не тільки обов’язок щодо забезпечення права на захист, а й оцінка ефективності захисту. 15. Судові рішення у спеціальному кримінальному провадженні класифіковано на: загальні (які можуть бути постановлені у кримінальному провадженні, що здійснюється у загальному порядку) та спеціальні (які можуть бути постановлені винятково у спеціальному кримінальному провадженні), а також залежно від стадії спеціального кримінального провадження: судові рішення, постановлені під час спеціального досудового розслідування та судові рішення, постановлені під час 394 спеціального судового провадження. Загальними (спільними для всіх) вимогами до судових рішень є законність, обґрунтованість, вмотивованість. Для процедури ухвалення та змісту деяких рішень у спеціальному кримінальному провадженні встановлено певні особливості, а саме: щодо порядку розгляду клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, застосування запобіжного заходу за відсутності підозрюваного, вироку за результатами спеціального судового провадження. Практична реалізація встановлених вимог та особливостей визначають зміст судового рішення. 16. Нормативний порядок провадження у суді апеляційної і касаційної інстанції для спеціального кримінального провадження окремо не визначається, що відповідає системному правилу про здійснення такого провадження у загальному порядку. До його особливостей належать: наслідки подання апеляційної скарги (ч. 3 ст. 400 КПК України); виняток з переліку істотних порушень вимог процесуального закону випадків здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого, передбачених ч. 3 ст. 323 (п.3 ч. 1 ст. 412 КПК України); виконання окремих приписів КПК України щодо обов’язкової участі обвинуваченого у судовому засіданні та/або вчиненні ним дій, а саме ч. 4 ст. 401 КПК України, ч. 4 ст. 430 КПК України; ч. 1 ст. 403 відповідно до якої захисник підозрюваного, обвинуваченого без згоди останнього не може відмовитися від апеляційної скарги до закінчення апеляційного розгляду. За таким самим принципом здійснюється відмова від касаційної скарги, зміна і доповнення касаційної скарги під час касаційного провадження.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины