ШУЛЬГА ЛАРИСА АНАТОЛІЇВНА Метод переконування особистісно орієнтованого виховання молодших школярів : ШУЛЬГА ЛАРИСА АНАТОЛИЕВНА Метод убеждения личностно ориентированного воспитания младших школьников

brief description

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

На правах рукопису

ШУЛЬГА ЛАРИСА АНАТОЛІЇВНА

УДК 37.01

МЕТОД ПЕРЕКОНУВАННЯ В ПРОЦЕСІ ОСОБИСТІСНО
ОРІЄНТОВАНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Спеціальність 13.00.07 - теорія і методика виховання

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник:
доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент АПН України
В.Г. КУЗЬ

Умань - 2002
З М І С Т
Вступ......................................................................................... 3
Розділ 1. Метод переконування: сутність та шляхи
реалізації у виховному процесі....................................................... 10
1.1.Історія становлення та розвитку методу
переконування.................................................................................... 10
1.2.Моральні переконання та особливості їх формування у
дітей молодшого шкільного віку........................................................ 44
1.3.Концептуальні засади і технології особистісно
орієнтованого виховання сучасних школярів................................... 74
Висновки до 1 розділу.............................................................. 85
Розділ 2. Експериментальне дослідження впровадження
методу переконування в процес виховання молодших школярів
на основі особистісно зорієнтованого підходу................................. 89
2.1.Сучасний стан сформованості моральних переконань у
молодших школярів................................................................................. 89
2.2.Підготовка вчителя до застосування методу переконування
у вихованні молодших школярів.......................................................... 111
2.3.Зміст і процедура впровадження методу переконування
у виховний процес початкової ланки загальноосвітньої школи......... 129
2.4.Методика використання методу переконування на
тренінгових заняттях з виховання молодших школярів........................ 149
2.5.Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи.... 168

Висновки до 2 розділу................................................................... 175
Загальні висновки........................................................................ 178
Список використаних джерел.................................................... 183
Додатки........................................................................................... 203

ВСТУП

Актуальність дослідження. Становлення і розвиток України як незалежної держави вимагає від загальноосвітньої школи вдосконалення системи виховання молодого покоління. У цьому зв’язку перед національною школою постає завдання не тільки дати сьогоднішнім учням грунтовні знання з різних галузей науки, а й виховати самостійну особистість, спроможну творчо мислити, вільно орієнтуватися в реаліях сучасного життя на основі відповідного цілісного погляду на світ.
Перебуваючи під впливом різних соціально-економічних умов, особистість засвоює певну систему цінностей, поглядів та норм, віддзеркалює все це у власній свідомості, порівнює з набутим досвідом і виробляє на цій основі моральні засади своєї поведінки. Слід зазначити, що поряд із стихійними чинниками діє і педагогічно обумовлена система виховання, спрямована на засвоєння дитиною моральних норм і правил, вироблення таких якостей як патріотизм, національна гідність, толерантність, любов до праці, дисциплінованість, відповідальність, милосердя тощо.
З огляду на це, підвищується увага науковців до проблем морального виховання особистості (М.Боришевський, С.Горбенко, М.Виноградова, В.Киричок, В.Коротов, В.Кузь, С.Литвиненко, Т.Поніманська, О.Сухомлинська та ін.).
Одним із важливих засобів моральної регуляції поведінки є формування моральних переконань особистості, котрі є стрижнем, навколо якого групуються всі інші виховні напрями. У переконаннях віддзеркалюється стійка впевненість людини у правильності її поглядів на життя, на своє місце в ньому. У цьому контексті актуальними є дослідження, присвячені вивченню шляхів формування у школярів активної життєвої позиції (А.Зосимовський, Т.Мальковська), виявленню виховних можливостей колективу (Т.Коннікова, В.Коротов, А.Мудрик), питанням структури переконань і їхньої типології (В.Буянов, Ю.Гаврилов, В.Калінін, В.Момов), психологічному аналізу процесу формування переконань учнів (І.Бех, Г.Залеський).
У науково-дослідній роботі нами враховано науковий доробок Л.Буєвої, Л.Божович, С.Ковальова, І.Кона, Г.Смирнова, А.Спіркіна, В.Тугаринова, В.Шепеля, присвячений аналізу соціально-психологічних аспектів процесу вироблення переконань на рівні індивідуальної та суспільної свідомості.
У контексті проблеми нашого дослідження актуальними є праці з проблем особистісно орієнтованого виховання, висвітлені в роботах І.Беха, А.Бойко, В.Рибалки, К.Чорної та ін.
Виховання дітей завжди було однією з найскладніших педагогічних проблем. Для її розв’язання застосовувалися різні методи і засоби, спрямовані на досягнення поставленої мети. Серед усієї багатоманітності наявних у педагогічній теорії методів виховання значна роль належить методу переконування, який безпосередньо покликаний формувати моральні переконання як стійку особистісну характеристику. Водночас у педагогічній практиці ще нерідко зустрічаються хибні уявлення щодо доцільності використання самого методу переконування, який нерідко пов’язується виключно з формуванням політико-ідеологічних засад - основної мети і суті традиційної педагогіки минулих десятиліть.
Ця суперечність між наявними в шкільній практиці підходами до розуміння напрямів формування моральних переконань учнів та широкими можливостями, закладеними у методі переконування, і зумовила вибір теми дисертаційного дослідження у такому формулюванні: Метод переконування в процесі особистісно орієнтованого виховання молодших школярів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до наукової комплексної програми Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, затверджена Вченою радою цього університету (протокол № 6 від 30.01.2001 р.), а також узгоджена на засіданні бюро Ради з координації досліджень в галузі педагогіки та психології України (протокол № 2 від 20.02.2001 р.).
Об’єкт дослідження - процес морального виховання учнів у практиці сучасної школи.
Предмет дослідження - особливості застосування методу переконування у формуванні елементів моральних переконань молодших школярів.
Мета дослідження - виявити, теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови впровадження методу переконування у виховний процес загальноосвітньої школи для ефективного формування елементів моральних переконань учнів початкових класів.
Гіпотеза дослідження: формування елементів моральних переконань у молодших школярів набуває цілеспрямованого і ефективного характеру за умов впровадження у виховний процес методу переконування на засадах особистісно орієнтованої педагогіки.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження визначені такі завдання:
- з’ясувати стан проблеми у педагогічній теорії і практиці;
- обгрунтувати концептуальні засади особистісно зорієнтованих технологій і можливості їх застосування у моральному вихованні молодших школярів;
- визначити педагогічну сутність методу переконування та критерії формування моральних переконань у молодших школярів;
- виявити та експериментально перевірити педагогічні умови підвищення ефективності впровадження методу переконування в процес виховання учнів початкових класів;
- розробити рекомендації для вчителів щодо застосування методу переконування у моральному вихованні молодших школярів.
Теоретичну основу дослідження складають наукові праці вітчизняних і зарубіжних філософів, педагогів, психологів, присвячені аналізу суті методів виховання, визначенню концептуальних засад моральних переконань особистості й умов їх формування в сучасних умовах; наукові положення про закономірності розвитку дітей молодшого шкільного віку, про моральні цінності та механізм їх переведення із суспільного на особистісний рівень.
Для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов’язаних методів дослідження: теоретичні: аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури; емпіричні: спостереження; методи опитування (індивідуальні та групові бесіди, анкетування, інтерв’ювання); тестування; ранжування; створення і розв’язання проблемних ситуацій; педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий); вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, шкільної документації; статистична обробка одержаних результатів; методи незалежних характеристик, прожективні методики (експертні оцінки, моделювання).
Дослідження здійснювалося протягом 1997-2002 років і передбачало кілька етапів:
І етап (1997-1999 рік) - опрацювання філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з метою розробки концептуальних підходів та методів дослідження, вивчення шляхів вирішення проблеми в сучасній практиці початкової ланки загальноосвітньої школи. Визначення об’єкта, предмета, мети і завдань дослідження. Проведення констатуючого експерименту, обробка й узагальнення його результатів.
ІІ етап (1999-2001 роки) - розробка програми і методики формуючого етапу науково-дослідної роботи, визначення та експериментальна перевірка педагогічних умов впровадження методу переконування у виховний процес для підвищення ефективності формування моральних переконань у молодших школярів. Проведення проміжних зрізів; корегування та вдосконалення експериментальних матеріалів.
ІІІ етап (2002 рік) - узагальнення кінцевих результатів науково-дослідної роботи, формулювання висновків, літературне оформлення дисертації. Підготовка методичних рекомендацій для вчителів з питань застосування методу переконування у моральному вихованні учнів початкових класів.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі початкових класів Гарбузинської, Деренківецької, Сахнівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Корсунь-Шевченківського району та №№ 1, 2 м.Корсунь-Шевченківського Черкаської області. Всього дослідженням було охоплено 259 учнів 1-4 класів, 10 класних керівників.
Наукова новизна дослідження полягає у:
- визначенні суті й структурних компонентів методу переконування;
- науковому обгрунтуванні змістового наповнення методу переконування з опорою на концептуальні засади особистісно орієнтованого виховання;
- розробці критеріїв оцінювання рівня сформованості елементів моральних переконань учнів молодшого шкільного віку;
- аргументації перспективних напрямів подальшого розвитку досліджуваної проблеми.
Теоретичне значення дослідження окреслюється уточненням суті методу переконування, конкретизацією його структурних компонентів; розробкою теоретичних основ та педагогічних умов впровадження методу переконування у виховний процес початкової ланки загальноосвітньої школи.
Практичне значення роботи визначається розробкою методики діагностики моральної вихованості молодших школярів та основних напрямів роботи вчителя початкових класів, спрямованої на формування моральних переконань учнів на основі впровадження у виховний процес методу переконування.
Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним підходом до розв’язання поставленої проблеми, використанням комплексу взаємопов’язаних методів дослідження, адекватних його об’єкту, предмету і завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного та емпіричного матеріалу, наслідками дослідно-експериментальної роботи.
Апробація і впровадження результатів. Положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри педагогіки та лабораторій ²В.О.Сухомлинський і ХХІ століття² і ²Проблеми сільської початкової школи² Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, на методичних об’єднаннях учителів початкових класів Корсунь-Шевченківського району.
Матеріали дослідження висвітлювалися у виступах на Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 150-річчю з дня народження Й.Гаспринського (Сімферополь, 2001), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях ²Гуманістично спрямований виховний процес і становлення особистості² (Київ, 2001), ²Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах² (Київ, 2002), на V (Кіровоград, 2001) та VIII Всеукраїнських педагогічних читаннях (Одеса, 2001), на Всеукраїнській науково-практичній конференції ²Проблеми професійної підготовки вчителя школи майбутнього² (Мелітополь, 2001).
Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до них і загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації - 221 сторінка машинопису, з них основного тексту - 182 сторінки. Робота містить 8 таблиць, 1 схему.
Публікації. З теми дослідження автором опубліковано 10 робіт у фахових виданнях, визначених ВАК України. Всі роботи одноосібні.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Реформаторські дії, які відбуваються нині в усіх галузях українського суспільства, не оминули і таку людинознавчу галузь як виховання, котре має бути гуманістичним, зорієнтованим на особистість. У його центрі повинна стояти людина, вихована в демократичних традиціях і підготовлена до співробітництва з іншими людьми і народами. Саме під цим кутом зору необхідно переосмислити зміст і спрямованість виховного процесу в школі.
У дисертації розглядається актуальна і недостатньо досліджена педагогічною наукою і практикою проблема впровадження методу переконування в практику виховної роботи початкової ланки загальноосвітньої школи на основі особистісно орієнтованого підходу. Зміст і основні напрями дослідно-експериментальної роботи лежать у площині реалізації сучасних завдань народної освіти і педагогіки, визначених у рішеннях ІІ з’їзду працівників освіти і схваленої ним Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті.
Виявлена наявність в психолого-педагогічній теорії певних розбіжностей у трактуванні суті методу переконування, розумінні його природи і структури, основних засобів реалізації.
Здійснено структурування основних засобів методу переконування, виокремлені найбільш придатні для учнів молодшого шкільного віку.
Науково обгрунтовано концептуальні засади особистісно орієнтованого підходу у вихованні молодших школярів, методологічними принципами якого виступають самоцінність особистості, глибока повага та емпатія до неї, врахування її унікальної індивідуальності, неповторності, забезпечення самоактуалізації, котрі було обрано за вихідні положення при розробці програми формуючого експерименту та процедури її реалізації.
Визначено основні положення гуманістичної педагогіки В.Сухомлинського, суть та умови реалізації методу переконування як її невід’ємної складової. Розкрито розроблену педагогом технологію перетворення знань у дійовий чинник регулювання поведінки: від зародження переконань, їхнього розвитку, зміцнення, до вираження у вчинках; забезпечення єдності слова і діла; створення атмосфери правдивості й чесності, формування віри в правду; виховання непримиренності до зла, до негідних вчинків.
Проаналізовано стан сформованості основ моральних переконань в учнів початкових класів на предмет виявлення помилок і упущень у науковому та організаційно-педагогічному забезпеченні діяльності вчителів щодо виховної роботи в цьому напрямі. До найпоширеніших помилок, які були виявлені нами у виховній практиці школи, відносимо: недостатню готовність учителів до морального виховання сучасних школярів, хибне уявлення щодо суті методу переконування і його основних засобів, формальне ставлення до визначення мети, завдань і організації процесу виховання, несистематичність і безособовість виховних заходів, домінування вербальних методів виховання.
Визначено критерії сформованості основ моральних переконань у дітей молодшого шкільного віку (понятійний, емоційно-оцінний та поведінковий), характерологічні показники яких стали підгрунтям для виявлення трьох груп учнів, кожна з яких відповідала певному рівню, а саме: індиферентно-репродуктивному (низькому), емоційно-оціночному (середньому) і активно-творчому (високому) рівням.
Спрогнозовано й апробовано педагогічні умови підвищення ефективності процесу формування основ моральних переконань в учнів початкових класів. До основних з них відносимо:
- теоретичну і практичну підготовку вчителів до організації і проведення виховної роботи з формування моральних переконань молодших школярів;
- організацію виховного процесу на основі широкого застосування комплексу взаємопов’язаних засобів методу переконування, кожний з яких має на меті розв’язання конкретних виховних завдань у логічному ланцюгу: знання ® переконання (поведінка, вчинки);
- забезпечення реалізації усіх складових компонентів методу переконування (когнітивного, емоційно-смислового, мотиваційно-діяльнісного), що передбачає не тільки набуття молодшими школярами певних теоретичних знань, а й вправляння в умінні виявляти своє ставлення, систематичне тренування у виборі відповідних способів поведінки і діяльності в різних життєвих ситуаціях;
- дотримання особистісно орієнтованого підходу, за якого дитина виступає активним суб’єктом у системі ²учитель - учень².
Розроблено процедуру формування основ моральних переконань у молодших школярів, яка забезпечила злиття теоретичних знань, думок і почуттів учнів з їхньою поведінкою і діяльністю, нерозривність слова і діла, що репрезентує світовідчуття особистості, дозволяє наблизитися до якісного перетворення її свідомості. Тобто, робота базувалася на поєднанні смислокреативної функції методу переконування (формування певних людських якостей і розвитку свідомості) з діяльнісною (подолання негативної поведінки, стимулювання моральних вчинків). Отже, результат застосування методу переконування розумівся не тільки як кінцевий продукт процесу засвоєння знань, а й як процес застосування особистістю цього кінцевого продукту для ефективного орієнтування у реальному житті, у власній поведінці та діяльності.
Підтверджена робоча гіпотеза про те, що формування основ моральних переконань у молодших школярів може бути ефективним за умов науково обгрунтованої системи впровадження методу переконування у виховний процес.
З’ясовано, що застосування методу переконування в навчально-виховному процесі початкової ланки загальноосвітньої школи має вагоме соціально-педагогічне значення: його впровадження забезпечує набуття молодшими школярами відповідних знань про норми поведінки (когнітивний компонент); формує уміння емоційно вірно оцінювати явища, вчинки, поведінкові акти як самого себе, так і оточуючих (емоційно-смисловий компонент); регулює практичні дії (діяльність) (мотиваційно-діяльнісний компонент).
Здійснено аналіз динаміки рівнів моральної переконаності молодших школярів від початку до закінчення експериментальної роботи в умовах застосування розробленої нами та апробованої процедури впровадження методу переконування в практику виховної роботи. Порівняння початкових і кінцевих результатів експериментальної роботи засвідчило ефективність технології, використаної у роботі, та необхідність її творчого застосування у масовій практиці.
Кількісні та якісні показники, результати експерименту, свідчать про збільшення кількості учнів, які не тільки володіють необхідною сумою теоретичних знань, але й беруть безпосередню участь у виховному процесі, виявляють активність, поглиблюють етичні знання, відчувають відповідальність за власні дії, що виражається в адекватних емоційних почуттях, конкретних діях і вчинках.
Практичні результати дослідження полягають у тому, що в роботі дано власну інтерпретацію сутності методу переконування, яка виявилась адекватною віковим особливостям дітей молодшого шкільного віку; теоретично розроблена і впроваджена в практику роботи початкової ланки загальноосвітньої школи технологія формування основ моральних переконань, сприяла підвищенню рівня означеної якості як важливого компонента моральної вихованості особистості.
Дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми. Подальших досліджень потребують проблеми, пов’язані з можливістю екстраполяції здобутих результатів на інші вікові групи з урахуванням особливостей їхнього розвитку і завдань, що висуваються перед загальноосвітньою школою на різних етапах навчально-виховного процесу.