СУЧАСНА ДЕРЖАВА В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ: НОРМАТИВИ, ОРГАНИ, ФУНКЦІЇ :



  • title:
  • СУЧАСНА ДЕРЖАВА В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ: НОРМАТИВИ, ОРГАНИ, ФУНКЦІЇ
  • The number of pages:
  • 190
  • university:
  • ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ
  • The year of defence:
  • 2003
  • brief description:
  • ЗМІСТ
    Стор.
    ВСТУП ……………………………………..………………………….......…… 4

    РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПИТАННЯ СТАТИКИ І ДИНАМІКИ
    СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ

    1.1. Поняття й ознаки сучасної держави .…………………..............……...... 11
    1.2. Функції сучасної держави та їх різновиди ...……………........................ 23
    1.3. Криза національної держави і становлення державності
    постмодерну…………………………………………………........………. 33
    1.4. Проблема глобалізації та діяльності держави в
    екстремальних ситуаціях ……………………........………........……….... 45
    1.5. Держава в запобіганні й ліквідації наслідків аварій і
    катастроф…………………………………......………….......………….... 51
    Висновки до першого розділу…………………………………………... 61

    РОЗДІЛ 2. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ НАДЗВИЧАЙНОГО СТАНУ
    ТА ЙОГО ЗАКРІПЛЕННЯ В ЗАКОНОДАВСТВІ,
    МІЖНАРОДНИХ АКТАХ І УГОДАХ

    2.1. Надзвичайні ситуації та захист від них населення і
    територій…………………………………………………….......………... 63
    2.2. Правовий режим надзвичайного стану ....………………….....……...... 69
    2.3. Правовий інститут “надзвичайні стани” в Польщі..……….......……..... 75
    2.4. Міжнародні акти про діяльність держав у екстремальних
    умовах ...……………………………………………….......……………… 88
    Висновки до другого розділу …………………………………………… 102


    РОЗДІЛ 3. КОМПЕТЕНЦІЯ І ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ОРГАНІВ
    УКРАЇНИ ТА ІНСТИТУТІВ МІСЦЕВОГО
    САМОВРЯДУВАННЯ, ПРИЗНАЧЕНИХ ДЛЯ ДІЯЛЬНОСТІ
    В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ
    3.1. Правове регулювання діяльності державних органів України в
    екстремальних ситуаціях ...………………………....………….................. 105
    3.2. Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і
    у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської
    катастрофи та його функції ........................................................................ 126
    3.3. Специфіка і повноваження державних органів, створених
    для дій в екстремальних ситуаціях у регіоні ............................................. 135
    3.4. Правове регулювання і функції органів місцевого
    самоврядування при виникненні екстремальних ситуацій
    на їхній території ........................................................................................ 150
    Висновки до третього розділу …………………………………………... 165

    ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 170

    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .............................................. 176




    ВСТУП

    Актуальність теми. Початок нового тисячоліття ознаменовано важливими змінами в діяльності держав, що обумовлюється як унікальністю, неповторністю кожної держави, так і глобалізацією, яка дедалі підсилюється. Зокрема, вплив людини на навколишнє середовище починає дедалі більшою мірою виявлятися в розростанні природних катаклізмів і катастроф. Стали очевидною необхідністю ефективне міжнародне співробітництво і відмова держав від частини свого суверенітету в ім’я вирішення екологічних проблем. Характерно, що глобальні проблеми іноді виникають із протилежних ситуацій розвитку суспільства. Так, існує проблема енергетичного перенасичення в одних регіонах, з одного боку, і енергетичної недостачі в інших регіонах планети – з іншого. Сьогодні держави здійснюють свою діяльність в умовах могутніх енергоспоживчих технологій, яка супроводжується використанням природних ресурсів, що різко скорочуються, демографічними вибухами, тому найчастіше завдання полягає в тому, щоб державна влада могла забезпечити суспільству виживаність при виникненні екстремальних ситуацій. Разом із тим, прогнозування парникового ефекту з усіма його катастрофічними наслідками: підйомом ґрунтових вод, засоленням ґрунту, руйнуванням його плодоносного шару, підйомом рівня світового океану, проривом дамб і затопленням великих площ також визначає необхідність змін у номенклатурі функцій держави.
    Очевидно, що сучасна держава дедалі частіше діятиме в екстремальних ситуаціях, для чого вона мусить вносити певні корективи у методи діяльності традиційних державних органів і створювати нові структури, максимально здатні, за своїм характером, до такого роду діяльності.
    Для України здатність державної влади діяти ефективно в екстремальних умовах має особливе значення з урахуванням трагедії у Чорнобилі. При цьому йдеться не тільки про виділення в системі функцій нашої держави самостійного напряму її діяльності в екстремальних ситуаціях. Актуальними є її, по-перше, нормативно-правове забезпечення, по-друге, державно-інституціональне оформлення і, по-третє, фінансування, яке забезпечувало б ефективну діяльність відповідних органів в екстремальних ситуаціях. У дисертації обґрунтовуються необхідні зміни уявлень про державу, яка діє в сучасну епоху, для чого використовується поняття “сучасна держава”. Найскладніші умови функціонування сучасної держави вимагають її дедалі більшої ефективності. Це стосується найрізноманітніших сфер існування людини і, більшою мірою тих ситуацій, які створюють загрозу для існування як окремих людей, так і суспільства в цілому. Можна констатувати становлення особливого правового інституту “надзвичайні стани”, а також формування специфічних органів, які діють для його оптимального здійснення.
    Хотілося б відзначити значення авторитарності в існуванні сучасної держави, оскільки будь-яка послідовно демократична держава є владним установленням. Не випадково, авторитарність функцій сучасної держави пронизує всі сторони їх реалізації. Ці функції, на нашу думку, послідовно авторитарні, і найбільше яскраво це виявляється в екстремальних ситуаціях.
    Функції сучасної держави орієнтовані на подолання суперечностей і криз, що виникають у житті суспільства. Це можуть бути фінансово-економічні суперечності та кризи і супутні їм проблеми, також це політичні проблеми і кризи, пов’язані з боротьбою різних політичних сил і партій за владу. Крім того, це можуть бути економічні проблеми і кризи, пов’язані з природними катастрофами і т. д.
    Суть розглянутої в дисертації проблеми полягає в аналізові специфіки статики і динаміки держави, яка існує у сучасному світі, і поєднує процеси інтеграції та дезинтеграції, глобалізації та інформатизації. При цьому в системі так званих загальносоціальних функцій держави поряд із забезпеченням національної безпеки, захисту прав і свобод, реалізації соціальних програм самостійного статусу набувають запобігання стихійним лихам і екологічним катастрофам та їх ліквідація. Відбувається становлення специфічних державних органів, покликаних діяти при виникненні екстремальних ситуацій, і введення правового режиму надзвичайного стану. При цьому Конституція та чинне законодавство України, підзаконні нормативно-правові акти, а також законодавчі акти інших держав, міжнародно-правові документи і правові акти регіонального характеру, що стосуються виникнення екстремальних ситуацій і запобігання їм, свідчать про те, що в Україні складається правовий інститут “надзвичайні стани”. Тому тема дослідження пов’язана із визначенням нормативів, органів і функцій сучасної держави з метою забезпечення її ефективної діяльності в екстремальних умовах з опорою на нормативно-правовий і організаційний досвід, який існує в нашій державі.
    Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці вітчизняних і зарубіжних вчених з державознавства. Перспектива дослідження держави була визначена працями багатьох дореволюційних учених-юристів. У цьому дисертаційному дослідженні використані, зокрема, праці М.М. Алексєєва, М.Ф. Владимирського-Буданова, Б.А. Кистяковського, М.М. Ковалевського, М.М. Коркунова, Л.І. Петражицького, В.Ф. Тарановсь-кого, Є.М. Трубецького. Поняття, ознаки і функції держави розглядалися багатьма вченими, які зробили свій внесок у скарбничку державознавства. Стосовно того ракурсу, в якому викладено це дисертаційне дослідження, виділимо розробки Н.Г. Александрова, М.І. Байтіна, Ф.М. Бурлацького, А.Б. Венгерова, І.Н. Гомерова, В.Є. Гулієва, А.І. Денисова, Л.І. Загайнова, В.Г. Каленського, Д.А. Керимова, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, А.П. Косицина, Л.С. Мамута, Г.Н. Манова, Л.А. Морозової, Г.А. Мурашина, В.С. Петрова, П.М. Рабіновича, С.Г. Рябова, В.М. Селиванова, О.В. Сурілова, Ю.А. Тихомирова, Н.П. Фарберова, Н.В. Черноголовкіна, В.А. Четвернина, В.Є. Чиркина, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка, М.П. Шендрика, В.М. Якушика, Ю.М. Оборотова.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Спрямованість дисертаційного дослідження визначається програмою наукових досліджень Одеської національної юридичної академії відповідно до фундаментальної теми “Правові проблеми становлення і розвитку сучасної української держави” (державний реєстраційний номер 0101 001195), наукової програми Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до положень Конституції України”, а також плану науково-дослідницької роботи Одеської національної юридичної академії на 2001 – 2005 роки.
    Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб, по-перше, визначити зміни в державі, зафіксувати їх у понятті “сучасна держава”, по-друге, розкрити нормативні й організаційні особливості діяльності сучасної держави в екстремальних ситуаціях, використовуючи досвід України і зарубіжних країн. У дисертації не розглядаються питання оборони країни і боротьби з тероризмом.
    Відповідно до мети в дисертації увага зосереджена на вирішенні таких завдань:
    дати поняття і визначити ознаки сучасної держави як визначального явища сучасного політичного життя;
    визначитися в системі функцій сучасної держави і виокремити її діяльність у запобіганні і ліквідації аварій і катастроф;
    дослідити зв’язок глобалізації і діяльності держави в екстремальних ситуаціях;
    визначити ознаки надзвичайних ситуацій і захист від них населення і територій;
    охарактеризувати специфіку правового режиму “надзвичайний стан”;
    розкрити особливості правового регулювання діяльності державних органів України в екстремальних ситуаціях;
    показати діяльність Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;
    визначитися зі специфікою і повноваженнями державних органів, створюваних для дій в екстремальних ситуаціях у регіоні (на прикладі Одеської області).
    Об'єктом дослідження є діяльність держави в сучасну епоху, відзначену наростанням екстремальних ситуацій.
    Предметом дослідження є нормативи, органи і функції сучасної держави в ракурсі її діяльності при виникненні екстремальних ситуацій, зокрема, їх прояв у державі Україна.
    Методи дослідження. Для досягнення цілей дослідження використовувалися класичні (традиційні для юриспруденції), а також некласичні принципи і методи дослідження права і держави. Розмаїття підходів при характеристиці сучасної держави фіксоване використанням принципу плюралізму; розвиток функцій держави і зміну їхньої номенклатури визначено із залученням принципу історизму; обґрунтування самостійного статусу правового інституту “надзвичайні стани” задано застосуванням порівняльно-правового методу; розгляд різних державних органів і органів місцевого самоврядування, які діють в екстремальних ситуаціях, здійснений із застосуванням методу системного аналізу; нарешті, розгляд правових нормативів діяльності в екстремальних ситуаціях і при введенні режиму надзвичайного стану визначено із застосуванням формально-логічного (догматичного) методу.
    Наукова новизна одержаних результатів. Уперше підготовлено комплексне дисертаційне дослідження, в якому розглядаються організація та діяльність сучасної держави в екстремальних ситуаціях з використанням вітчизняного досвіду нормування і функціонування державних органів і органів місцевого самоврядування при введенні надзвичайного стану та виникненні стихійних лих і техногенних катастроф. Новаторські положення дисертації полягають:
    у визначенні поняття й ознак сучасної держави;
    в установленні необхідності зміни номенклатури функцій держави і, відповідно, функцій державних органів;
    виділенні складності буття держави в сучасну епоху (епоху постмодерну);
    виявленні зв’язку глобалізації та діяльності держави в екстремальних умовах;
    обґрунтуванні формування специфічного правового інституту “надзвичайні стани”;
    виявленні особливостей правового регулювання діяльності державних органів України і органів місцевого самоврядування в екстремальних ситуаціях.
    Практичне значення одержаних результатів. Використання результатів наукового дослідження пов’язане з удосконаленням законодавства України з нормування, визначення компетенції і встановлення переліку державних органів і органів місцевого самоврядування, покликаних діяти при виникненні екстремальних ситуацій. Висновки і рекомендації по результатах дослідження можуть бути використані при формуванні питань стратегії і тактики діяльності нашої держави у світі, що глобалізується, для подолання можливих наслідків стихійних лих, аварій і катастроф.
    Питання, що належать до характеристики поняття сучасної держави, номенклатури її функцій, а також специфіки органів, які забезпечують ефективність здійснення влади в екстремальних умовах, можуть бути безпосередньо включені до змісту навчальної дисципліни “Теорія держави і права”, стати підставою для введення спецдисципліни “Сучасна держава”.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії. Окремі результати дослідження доповідалися на конференціях: 3-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської державної юридичної академії (Одеса, 2000); 4-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2001); Ювілейній науково-практичній конференціх “155-річний досвід підготовки правознавців на Півдні України” (Одеса, 2002); 5-й звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу і аспірантів Одеської національної юридичної академії (Одеса, 2003).
    Публікації. Основні положення дисертації відбито у трьох публікаціях у спеціальних виданнях, перелік яких визначений ВАК України.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ

    Поняття "сучасне" може використовуватися у двох значеннях: по-перше, сучасною може бути названа будь-яка держава, існуюча в даний час, і, по-друге, сучасною розглядається така держава, що відповідає певним цінностям і нормативам. Такі цінності, як народовладдя, демократія, верховенство права, поділ влади, політичний та ідеологічний плюралізм, соціальна справедливість та ін. – визначають характер сучасної держави. У цьому ж напрямі держава є духовною єдністю людей, які переборюють уявлення про чужість держави людині, відчуження особистості від державної влади. Риси сучасної держави не тільки фіксовані в системі нормативних вимог, але й виражені в реальному її бутті у вигляді конкретних державних інститутів, їх організації та функціонування. Сучасна держава – це результат зміни менталітету людей, сприйняття не тільки колишніх традицій державності, але і використання загальнолюдських цінностей і змін у сучасному світі.
    На еволюцію держави суттєво впливають, з одного боку, доцентрові процеси – глобалізація й інтеграція, а з іншого – відцентрові процеси – фрагментація і ерозія держав. Постмодерн, загостривши багато проблем соціального і особистісного буття, позбавив стійкого ґрунту державу, піддавши сумніву її ціннісний зміст для сучасної культури і цивілізації. І тут однією з глобальних проблем, що має вирішувати сучасна держава, є проблема запобігання і ліквідації аварій і катастроф.
    Необхідно визнати, що захист населення і територій в умовах виникнення екстремальних ситуацій набуває дедалі все більшого значення, стає не тільки важливою функцією сучасної держави, але і передбачає досягнення договорів на міжнародному і міждержавному рівнях, для того щоб забезпечити актуальну мету ХХІ століття – глобальну безпеку. Вирішення проблеми можливе тільки в комплексі з використанням особливих програм розвитку сучасних цивілізацій. Спробу створення такої програми було розпочато 1992 року на конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку. У прийнятому на цій конференції "Порядку денному на ХХІ століття" подано конкретний набір індикаторів, варіантів ієрархій, цілей забезпечення безпеки людини і навколишнього природного середовища. Законодавство сучасних держав (зокрема, і законодавство України) спираючись на "Порядок денний на ХХІ століття" покликано сприяти процесам інтеграції у сфері глобальної безпеки, змінювати світогляд людей.
    Надзвичайні ситуації, в яких змушена діяти сучасна держава, дуже різноманітні і класифікуються на: стихійні лиха; транспортні наземні аварії; аварії літаків цивільної і військової авіації; техногенні катастрофи; катастрофи змішаного характеру.
    На основі такого поділу надзвичайних ситуацій можна виділити основні напрями правового регулювання, формування законів і підзаконних актів, більш цілеспрямовано діяти у зв'язку з виникненням кожного з різновидів надзвичайних ситуацій.
    Розходження між правовим регулюванням у звичайних умовах і в екстремальних ситуаціях дає підставу для виділення режиму надзвичайного стану. В умовах режиму надзвичайного стану відбуваються обмеження правосуб'єктності фізичних і юридичних осіб, установлюється специфічна компетенція державних органів і органів місцевого самоврядування, передбачається вживання специфічних заходів і обмежень і багато чого іншого. У вітчизняній юридичній літературі такий правовий режим традиційно розмежовується на три різновиди: 1) воєнний стан; 2) надзвичайний стан і 3) особливий стан. В Україні це, очевидно, стало підставою для законодавчого відокремлення цих напрямів як самостійних правових режимів. Водночас у Польщі всі відзначені режими вважають належними до категорії режиму надзвичайних станів. Це більшою мірою відповідає тенденціям правового регулювання, де, по суті, формується особливий правовий інститут "надзвичайні стани".
    Сучасна держава дедалі частіше виконує свої функції в екстремальних ситуаціях у зв'язку з існуванням нестійких енергоємних технологій, катастроф, що виникають, екологічних аварій, небезпечних для людей і держави в цілому. Щоб уникнути втрат при надзвичайних ситуаціях, а також для виходу з них з мінімальними збитками, використовується комплекс законів, які регулюють відносини в цих умовах. Україна, слідом за іншими державами, прийняла законодавчі акти, що регулюють відносини при виникненні екстремальних ситуацій. Конституція України надає Президентові право у разі потреби приймати рішення про введення в Україні чи в окремих її місцевостях режиму надзвичайного стану. Президент України в разі потреби оголошує окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації. Відповідно до Конституції в Україні діє Закон "Про правовий режим надзвичайного стану", у якому відбито зміст правового режиму надзвичайного стану, порядок його введення і припинення дії, особливості діяльності органів державної влади й органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах надзвичайного стану, дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб і відповідальність за порушення вимог або невиконання вимог і заходів правового режиму надзвичайного стану.
    Україна, відповідно до Міжнародного пакту "Про цивільні і політичні права", при введенні режиму надзвичайного стану негайно після його введення повідомляє через Генерального секретаря ООН держави, що беруть участь у цьому Пакті, про обмеження прав і свобод людини і громадянина, про межі цих обмежень і причини прийняття такого рішення. Оголошується також термін, на який уводиться таке обмеження.
    У разі потреби в ліквідації важких надзвичайних ситуацій, викликаних стихійними лихами чи катастрофами, можуть застосовуватися аварійно-рятувальні формування інших держав, про що вирішується питання на міжурядовому рівні, якщо інше не передбачене міжнародним договором.
    Указом Президента України від 26 жовтня 1996 року на базі Міністерства України у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і штабу Цивільної оборони створене Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій і у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, а також затверджене Положення про це Міністерство.
    Створене в Україні Міністерство є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільної оборони, рятувальних робіт.
    Питання ефективності діяльності держави в екстремальних ситуаціях на регіональному рівні передбачають розробку і встановлення правових нормативів, а також організацію системи органів, що беруть участь у запобіганні і подоланні виникаючих надзвичайних ситуацій. В Україні ці питання вирішуються відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру" від 3 серпня 1998 року. Одеська обласна державна адміністрація своїм розпорядженням від 5 квітня 1999 року затвердила "Положення про Одеську обласну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру", а також затвердила "Схему територіальної підсистеми єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру".
    Одеська територіальна підсистема складається з постійно діючих ланок на трьох рівнях: регіональному, місцевому й об'єктному. Питання організації управління територіальною підсистемою пов'язані зі створенням її координаційних органів. На регіональному рівні – це комісія Одеської обласної державної адміністрації з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. В окремих випадках для ліквідації надзвичайних ситуацій і їхніх наслідків розпорядженням Одеської обласної державної адміністрації можуть створюватися спеціальні територіальні комісії.
    На місцевому рівні створені районні комісії та комісії органів рад (сільських, селищних, міських, районних у містах) з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій. На рівні об'єктів – це комісії з питань надзвичайних ситуацій об'єктів. У залежності від рівня надзвичайної ситуації регіональні, місцеві й об'єктні комісії забезпечують державне управління реагування на надзвичайну ситуацію чи загрозу її виникнення.
    У залежності від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується чи виникла, за рішенням обласної державної адміністрації, виконавчого органу місцевих рад у межах конкретної території може існувати один із трьох режимів функціонування територіальної підсистеми: 1) режим повсякденної готовності; 2) режим підвищеної готовності; 3) режим діяльності у надзвичайній ситуації. При цьому режим діяльності у надзвичайній ситуації вводиться на окремих територіях у порядку, визначеному Конституцією України і Законом України "Про правовий режим надзвичайного стану".
    Діяльність сучасної держави та її органів при виникненні екстремальних ситуацій не може бути ефективною без використання можливостей місцевого самоврядування. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року виконавчим органам місцевих рад делеговані повноваження, які стосуються вживання необхідних заходів для ліквідації наслідків екологічних катастроф, стихійних лих, епідемій, епізоотій, інших надзвичайних ситуацій, інформування про них населення, залучення у встановленому законом порядку до цих робіт підприємств, установ і організацій, а також населення. З метою забезпечення однаковості у правовому регулюванні на місцях в умовах виникнення екстремальних ситуацій Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження типових положень про управління і відділи з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення" від 5 вересня 2000 року № 1386/2000 затверджене типове положення.
    Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 23 березня 1999 року затверджене Положення про Управління з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення виконавчого комітету Одеської міської ради. Назване Управління є структурним підрозділом виконавчого комітету і має розвинену систему повноважень, що забезпечує можливість ефективної його діяльності при виникненні екстремальних ситуацій у місті, а також для запобігання виникненню цих ситуацій. Контроль за діяльністю управління здійснюють безпосередньо виконком і міський голова чи один із його заступників, наділений відповідними повноваженнями. У цілому ж компетенцію управління складають повноваження виконавчого комітету міської ради з питань надзвичайних ситуацій і цивільного захисту населення.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
    2. Про цивільну оборону: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 14. – Ст.
    3. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 20 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
    4. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №4. – Ст. 20.
    5. Про правовий режим воєнного стану: Закон України від 6 квітня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 17. – Ст. 691.
    6. Про правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42. – Ст. 348.
    7. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 198.
    8. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 588.
    9. Про ратифікацію Угоди про взаємодію держав-учасниць співдружності незалежних держав на випадок евакуації їх громадян з третіх країн у разі виникнення надзвичайних ситуацій // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 42-52. – Ст.313.
    10. Про службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.
    11. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 5 березня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – Ст. 482.
    12. По надзвичайний стан: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 37. – Ст. 538.
    13. Про аварійно-рятувальні служби: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – N 4. – Ст. 25.
    14. Постанова про правовий режим території, що зазнала радіаційного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон України від 27 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №16. – Ст.199.
    15. Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон УССР // Ведомости Съездов народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1991. – № 21. – Ст. 254.
    16. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: Закон УССР // Ведомости Верховного Совета Украинской ССР. – 1991. – № 16. – Ст. 200.
    17. Положение о запасных пунктах управления гражданской обороны г. Одессы, утвержденное решением исполнительного комитета Одесского городского совета. – 2002. – № 406.
    18. Положение об Одесской областной подсистеме единой государственной системы предотвращения и реагирования не чрезвычайные ситуации техногенного и природного характера, утвержденное распоряжением Одесского областного Совета народных депутатов. – 1999. – № 296/А.
    19. Положение об управлении по вопросам чрезвычайных ситуаций и гражданской защиты населения исполнительного комитета Одесского городского Совета, утвержденное решением исполнительного комитета Одесского городского Совета. – 1999. – № 134.
    20. Положення про єдину державну сис¬тему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та при¬родного характеру. Затверджене по¬становою Кабінету Міністрів України № 1198 від 3 серпня 1998 року // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст. 177
    21. О единой программе по ликвидации последствий аварии на Чернобыльской АЭС и ситуации связанной с этой аварией: Постановление Верховного Совета СССР // Ведомости Съездов народных депутатов СССР и Верховного Совета СССР. – 1990. – № 18. – Ст. 313.
    22. О введении в действие Закона Украины «О гражданской обороне»: Постановление Верховной Рады Украины // Ведомости Верховной Рады Украины. – 1993. – № 14. – Ст. 125.
    23. О единой государственной системе предупреждения и реагирования на чрезвычайные ситуации техногенного и природного характера: Постановление Кабинета Министров Украины // Офіційний вісник України. – 1998. – № 31. – Ст.176.
    24. Приказ Министерства Украины по вопросам чрезвычайных ситуаций и по делам защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы об утверждении типового положения «О территориальной подсистеме единой государственной системы предупреждения и реагирования на чрезвычайные ситуации техногенного и природного характера» // Офіційний вісник України. – 1999. – № 7. – Ст.110
    25. О Министерстве Украины по вопросам чрезвычайных ситуаций и по делам защиты населения от последствий Чернобыльской катастрофы: Указ Президента Украины // Урядовий кур’єр. – 1996. – № 68-69
    26. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 листопада 2002 року «Про стан техногенної та природної безпеки в Україні»: Указ Президента України // Надзвичайна ситуація. – 2003. – № 4. – Ст. 63-75
    27. Аварии и катастрофы. - М., 1996. – 280 с.
    28. Аверьянов В. Б., Бойко В. Ф. Комментарий к Конституции Украины. – К.: Институт законодательства Верховной Рады Украины, 1996. – с.
    29. Адміністративне право України /За ред. Ю. П. Битяка. – Харків: Право, 2001. – 520 с.
    30. Александров А. Г. Сущность социалистического государства и права. - М.: Знание, 1969. – 128с.
    31. Алексеев Н.Н. Основы философии права – СПб.: Лань, 1999. – 256с.
    32. Алексеев Н. Н. Русский народ и государство. – М.: Аграф, 1998. – 640с.
    33. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия: опыт комплексного исследования. – М.: Статут, 1999. – 712с.
    34. Анурин В. Ф. Постмодернизм: в поисках материального фундамента // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – с. 114-117
    35. Ахатов А. Г. Экология и международное право (международные экологи-ческие организации и правовые акты). – М: АСТ–Пресс, 1996. – 760с.
    36. Баглай М. В. Конституционное право Российской Федерации. – М.: Норма Инфра, 1999. – 760с.
    37. Баймуратов М. О., Григорьев В. А. Муніципальна влада: актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні. – Одеса: Юрид. лит., 2003. – 192с.
    38. Баймуратов М. А. Международное право. – Х.: Одисей, 2000. – 736с.
    39. Баймуратов М. О. Актуальні проблеми національної імплантації Україною норм міжнародних конвенцій // Юридична Україна. – 2003. – № 1. – С. 33-36.
    40. Байтин М. И. Сущность и основные функции социалистического государства. - Саратов: Изд-во Сар. ун-та, 1979. – 302с.
    41. Баранов П. П., Окусов А. П. Аксиология юридической деятельности. – Ростов на Дону.: РЮИ МВД России, 2003. – 364с.
    42. Бахрах Д.Н. Административное право. – М.: БЕК, 1997. – 640с.
    43. Бачило И. Л. Государство и право в условиях глобализации. В кн. Государство и право на рубеже веков. Проблемы теории и истории. – М.: ИГиП РАН, 2001. – С.32–37.
    44. Бурлацкий Ф. М., Галкин А. А. Современный Левиафан. – М.: Мысль, 1985. – 384с.
    45. Бутковський В. Для попередження надзвичайних ситуацій та реагування на них потрібна належна законодавча база // Надзвичайна ситуація. – 2003. – № 1. – С. 41-43.
    46. Виттрок Б. Современность: одна, ни одной или множество? Европейские истоки и современность как всеобщее состояние // Полис. – 2002. – № 1. – С. 141-146.
    47. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права. 4-е издание. – К., 1908. – 700с.
    48. Глобализация. Модернизация. Россия (круглый стол) // Полис. – 2003. – № 2. – С. 34-52.
    49. Голунский С. А., Строгович М. С. Теория государства и права. - М.: Юриздат НКЮ СССР, 1940. – 304с.
    50. Гомеров И. Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура. – М: Изд-во ЮКЭА, 2002. – 832с.
    51. Гулиев В. Е. Современное империалистическое государство. Вопросы теории. - М.: Межд.отн., 1973. – 208с.
    52. Гуревич П. В. Политическая иллюзия // Право и политика. – 2002. – № 5. – С. 149-153.
    53. Гущин В. В. Правовые и организационные основы обеспечения общественной безопасности в Российской Федерации при чрезвычайных ситуациях. - Автореф. дис… докт.юрид.наук. – М., 1998. – 24с.
    54. Дарендорф Р. Современный социальный конфликт. Очерк политики свободы. – М.: ГОССПЭН, 2002. – 288с.
    55. Декларация о защите женщин и детей в чрезвычайных обстоятельствах и в период вооруженных конфликтов / В кн. Международные акты о правах человека. Сборник документов. - М.: Норма-Инфра, 2000. – 748с.
    56. Делокаров К. Х. Системная парадигма современной науки и синергетика // Общественные науки и современность. – 2000. – № 6. – С. 111-116
    57. Денисов А. И. Методологические проблемы теории государства и права. – М.: Изд-во МГУ, 1975. – 118с.
    58. Денисов А. И. Теория государства и права. – М.: Юрид. изд. МЮ СССР, 1948. – 532с.
    59. Денисов А. И. Советское государство: возникновение, развитие, сущность и функции. – М.: Изд-во МГУ, 1967. – 426с.
    60. Жигуленков М. В. К вопросу о классификации функций государства // Право и политика. – 2002. – № 8. – С. 16-20.
    61. Жулинський М. Національні культури і проблеми глобалізації // Розбудова держави. – 2002. – № 7-12. – С. 2-10.
    62. Загайнов Л. И. Социалистическое государство и законы экономики. - М.: Юрид. лит., 1975. – 318с.
    63. Загайнов Л. И. Экономические функции советского государства. - М.: Юрид. лит., 1968. – 264с.
    64. Загальна теорія держави і права / За ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В.Петришина. – Харків: Право, 2002. – 776с.
    65. Загальна теорія держави та права / За ред. В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320с.
    66. Земсков В. Б. Одноликий Янус. Пограничная эпоха – пограничное сознание // Общественные науки и современность. – 2001. – № 6. – С. 135 – 136.
    67. Иванец Г. И., Червонюк В. И. Глобализация, государство и право // Государство и право. – 2003. – № 8. – С.87-91.
    68. Ильин И. А. Теория права и государства. – М.: Гарант. – 2003. – 400с.
    69. Иноземцев В. Л. Постиндустриальное хозяйство–постиндустриальное общество (к проблеме социальной тенденции XXI века) // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С. 146-149.
    70. Институты конституционного права иностранных государств / Отв. ред. Д. А. Ковачев. – М: Городец-издат., 2002. – 496с.
    71. Ирхин Ю. В. Проблемы постмодерна в политике // Полис. – 2000. – № 6. – С.175-181.
    72. Исаев М. А., Чеканский А. Н., Шишкин В. Н. Политическая система стран Скандинавии и Финляндии. – М.: РОССПТН, 2000.
    73. Каленский В. Г. Государство как объект социологического анализа. – М.: Юрид. лит., 1977. – 182с.
    74. Карнекин А. Научное и методическое обеспечение деятельности МЧС // Надзвичайна ситуація. – 2000. – № 7. – С. 37-41.
    75. Каск Л. И. Функции и структура государства / Отв. ред. Д.А.Керимов. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1969. – 65с.
    76. Кашанина Т. В. Происхождение государства и права. Современные трактов-ки и новые подходы. – М.: Юрист, 1999. – 335с.
    77. Кистяковский Б. А. В защиту права (интеллегенция и правосозннание / В кн. Вехи: Интеллигенция в России. Сб. ст. 1909-1910. – М.: Мол. Гвардия, 1991. – С. 109-135.
    78. Кистяковский Б. А. Социальные теории и право / В кн. Антологія Української юридичної думки / Ред. кол. Ю. С. Шемшученко та ін. Том 1. – К.: Юрид. книга, 2002. – С. 324-350.
    79. Ковалевский М.М. Общее учение о государстве / В кн. Антологія Української юридичної думки в 6 т./ Рук. кол. Ю. С. Шемшученко та ін. Том 1. – К.: Юрид. книга. – 2002. – С. 205-221.
    80. Козловски П. Общество и государство: неизбежный дуализм. – М.: Республика, 1998. – 368с.
    81. Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное сознание. – К.: Наукова думка, 1979. – 207с.
    82. Козюбра М. Природа соціальних прав людини та особливості механізмів їх реалізації // Вісник Конституційного Суду України. – 2002. – № 5. – С. 57-61.
    83. Колосов В. А., Мироненко Н. С. Геополитика и политическая география. – М.: Аспект Пресс, 2002. – 479с.
    84. Конституция Республики Польша. В кн. Конституции государств Европы: В 3 т. – Т. 2 / Под общ. ред. Л. А. Окунькова. – М.: Норма, 2001. – С.728-730.
    85. Концепция защиты населения и территорий в случае угрозы и возникновения чрезвычайных ситуаций // Офіційний вісник України. – 1999. – № 13. – Ст.242
    86. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Предисловие И. Ю. Козлихина. – СПб: Юрид. центр Пресс, 2003. – 430с.
    87. Косицин А. П. Социализм и государство. – М.: Юрид. лит., 1976. – 144с.
    88. Косолапов Н. А. Международно–политическая организация глобализиру-ющегося мира: модели на среднесрочную перспективу // Общественные науки и современность. – 2001. – № 6. – С. 151-156.
    89. Кочетов Т. Г. Глобалистика – новая отрасль гуманитарного знания // Право и политика. – 2002. – № 7. – С. 127-132.
    90. Кремень Т. В. Нова роль держави як головного носія суверенітету в умовах глобалізації // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 21. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – С. 665-671.
    91. Крижанівський А. Ф. Правова культура на перетині постмодерну і глобалізації // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 1. – С. 8-13.
    92. Кузніченко С. Надзвичайні спеціальні адміністративно-правові режими у законодавстві України // Право України. – 2000. – № 12. – С.20-24.
    93. Лукашук И. И. Глобализация и государство // Журнал российского права. – 2001. – № 4. – С. 65-66.
    94. Мамут Л. С. Государство в ценностном измерении. – М.: Норма, 1998. – 48с.
    95. Мамут Л. С. Проблемы теории государства и права в современной идеологической борьбе. – М.: Юрид. лит., 1976. – 192с.
    96. Манов Г. А. Государство и политическая организация. – М.: Наука, 1974. – 320с.
    97. Манов Г. Н. Советское общенародное государство: цели, задачи, функции. М.: Юрид. лит., 1978. – 96с.
    98. Марксистско–ленинская общая теория государства и права. Социалистическое государство. Коллектив авторов. – М.: Юрид. лит., 1972. – 559с.
    99. Матеріали розширеної колегії МНС присвяченої підсумкам роботи підрозділів міністерства у І півріччі 2003 року // Надзвичайна ситуація. – 2003. – № 7. – С. 22 – 44.
    100. Меморандум «О взаимопомощи между правительством Украины и правительством США в сфере предупреждения и ликвидации чрезвычайных ситуаций природного и техногенного характера» // Надзвичайна ситуація. – 2000. – № 6. – С. 22 – 23.
    101. Международный пакт «О гражданских и политических правах» // Закон и бизнес. – 1999. – № 1. – С.51-68.
    102. Могил С. К. Функции современного государства // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. – Одеса: Астропринт, 1998. – С. 134-138.
    103. Могил С. К. Государство в предупреждении и ликвидации последствий аварий и катастроф // Актуальні проблеми держави та права: Збірник наукових праць. Вип. 6. Ч. ІІ. – Одеса: Астропринт, 1999. – С. 107-114.
    104. Могіл С. К. Правове регулювання діяльності державних органів України в надзвичайних ситуаціях // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Вип. 11. – Одеса: Юрид. літ., 2001. – С. 63-66.
    105. Муніципальне право України / За ред. В. Ф. Погорілка, О. Ф. Фрицького. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 321с..
    106. Мурашин Г. А. Советское общенародное государство - воплощение идей Октября. – К.: Политиздат Украины, 1986. – 190с.
    107. Мясникова Л. А. Экономика постмодерна и отношения собственности // Вопросы философии. – 2002. – № 7. – С. 5-10
    108. Неклесеа А. И. Ordo quadro – четвертый порядок: пришествие постсоветского мира // Полис. – 2000. – № 6. – С. 18-22
    109. Оборотов Ю. Н. Современное государство: основы теории. – Одесса: Астропринт. – 1998. – 132с.
    110. Оборотов Ю. М. Держава і право в епоху постмодерну // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. – № 1. – С.13-17.
    111. Оборотов Ю.Н. Традиции и обновление в правовой сфере: вопросы теории (от познания к постижению права). – Одесса: Юрид. лит., 2002. – 280с.
    112. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. / Отв. ред. проф. М. Н. Марченко. – Том 1. Теория государства. – М.: Зерцало, 1998. – 416с.
    113. Общая теория государства и права. Академический курс в 3-х томах. Изд. второе. Отв. ред. М. Н. Марченко. Том 1. – М.: Зеркало, 2001. – 528с.
    114. Общая теория государства и права. Т. 1. Общая теория государства / Отв. ред. Д . А. Керимов, В. С. Петров . – Л: Изд-во ЛГУ, 1968. – 304с.
    115. Пантин В. И., Лапкин В. В. Эволюционное усложнение политических систем: проблемы методологии исследования // Полис. – 2002. – № 2 – С. 13–14.
    116. Паронджанов В. Д. Экономика и экология: трудный путь к диалогу // Общественные науки и современность. – 2001. – № 3. – С.162-167.
    117. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. – СПб.: Лань, 2000. – 608с.
    118. Повідомлення проекту ЮНСП-ГЕФ “Розробка національної рамкової структури з біобезпеки для України (від 23 вересня 2003 р.) // Безпека життєдіяльності. – 2003. – № 10. – С.42-43.
    119. Проблемы теории государства и права / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Юристъ, 2001. – 656с.
    120. Проблемы теории государства и права. / Под ред. С. С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1979. – 392с.
    121. Проблемы теории права и государства / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. – М.: Норма-Инфра, 1999. – 832с.
    122. Проект Основних засад державної політики у сфері безпечної життєдіяльності населення до 2011 р. // Безпека життєдіяльності. – 2003. – № 7. – С. 5-9.
    123. Рабіновича П., Панкевича І. Обмежування прав людини: загально-теоретична характеристика // Юридична Україна. – 2003. – № 8. – С. 9-14.
    124. Рабинович П. М. Социалистическое право как ценность. – Л.: Вища школа, 1985. – 167с.
    125. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. – Харків: Консум, 2002. – 160с.
    126. Рошковский Е. Постмодерн: культурная революция или культурная эволюция // Мировая политика и международные отношения. – 1999. – № 7. – С. 118-121
    127. Рулан Н. Юридическая антропология. – М.: Норма, 1999. – 310с.
    128. Рушайло В. Б. Административно-правовые режимы. – М.: Щит, 2000. – 264с.
    129. Рябов С. Г. Політологічна теорія держави. 2-е вид. – К.: Тандем, 1996. – 240с.
    130. Сасюк М. М. Основні тенденції виникнення надзвичайних ситуації в Україні у 2002 році // Безпека життєдіяльності. – 2003. – № 2. – С. 41-45.
    131. Селіванов В. М. Право і влада в суверенній Україні: методологічні аспекти. – К.: Ін Юре, 2002. – 724с.
    132. Сапон В. Зарубіжний досвід захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій // Надзвичайна ситуація. – 2001. – № 9. – С. 34-37.
    133. Синюков В. Н. О правовом развитии России в XXI веке. / В кн. Государство и право на рубеже веков. Проблемы теории и истории. – М.: ИГиП РАН, 2001. – С. 135–143.
    134. Скакун О. Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, 2000. – 704с.
    135. Смирнов В. В. Некоторые итоги конгресса МАПН в Квебеке // Полис. – 2000. – № 6. – С. 167-169.
    136. Соглашение «О взаимодействии государств-участников Содружества Независимых Государств в случае эвакуации их граждан из третьих стран при возникновении чрезвычайных ситуаций» // Дипломатический вестник. - 1996. – № 5. – С.18-22
    137. Соловьев А. И. Политическая идеология: логика исторической эволюции // Полис. – 2001. – № 2. – С. 15-19
    138. Соловьев А. И. Политические коммуникации: к проблеме теоретической идентификации // Полис. – 2002. – № 3. – С. 10-11.
    139. Соловьев А. И. Политический облик постсовременности: очевидность явления // Общественные науки и современность. – 2001. – № 5. – С. 80-84.
    140. Спиридонов Л.И. Теория государства и права. – М.: Проспект, 1999. – 301с.
    141. Тарановский В. Ф. Энциклопедия права. 3-е изд. – СПб.: Лань, 2001.– 560с.
    142. Теория государства и права / Отв. ред. А. Г. Александров. – М.: Юрид. лит., 1968. – 640с.
    143. Теория государства и права / Под ред. М. М. Рассолова, В. О. Лучина, Б. С. Эбзеева. – М.: Закон и право, 2000. – 640с.
    144. Теория государства и права. Вып. 2. / Отв. ред. А. Б. Венгеров. – М.: Юрист, 1994. – 72с.
    145. Теория государства и права. Часть 1. Теория государства / Под общ. ред. А. Б. Венгерова. – М.: Юристъ, 1995. – 256с.
    146. Теорія держави і права / За заг. ред. С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368с.
    147. Теория государства и права: курс лекций / Под ред. Н. И. Матузова и А. В. Малько. Издание второе – М.: Юрист, 2002. – 776с.
    148. Терещенко О. М. Організація захисту населення від вражальних факторів надзвичайних ситуацій // Безпека життєдіяльності. – 2003. – № 5. – С. 46-48.
    149. Тихомиров Ю. А. Государственно-правовая интеграция // Право и политика. – 2002. – № 6. – С.51-57
    150. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996. – 432с.
    151. Ткачук Ю. В. Глобализация и национальное государство // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип. 21. – К.: Ін-т держави і права. В. М. Корецького НАН України. – 2002. – С. 660-665.
    152. Ткачук С. П. Шляхи удосконалення держаної політики у сфері безпеки життєдіяльності населення // Безпека життєдіяльності. – 2003. – № 1. – С. 4-5.
    153. Трубецкий Е. Н. Лекции по энциклопедии права / В кн. Антологія Української юридичної думки. В 6 т. / Ред. кол. Ю. С. Шемшученко та ін. Том 1. – К.: Юрид.книга, 2002. – С. 254-278.
    154. Туронок С. Г. Интернет и политический процесс // Общественные науки и современность. – 2001. – № 2. – С. 51-63.
    155. Уткин А. И. Глобализация: процесс и осмысление. – М.: Логос, 2001. – 254с.
    156. Фалеев М. И. Защита населения и территорий от чрезвычайных ситуаций – приоритетное направление в обеспечении устойчивого развития и безопасности Российской Федерации в ХХІ веке // Право и политика. – 2002. – № 9. – С. 61-64.
    157. Фарберов Н. П. Государство и демократия в период строительства коммунизма. – М.: Знание, 1968. – 80с.
    158. Ферберов Н. П. Социалистическое государство и его исторические формы. – М.: Мысль, 1967. – 40с.
    159. Фурс В. Н. Глобализация жизненного мира в свете социальной теории // Общественные науки и современность. – 2000. – № 6. – С. 128-138.
    160. Черноголовкин Н. В. Теория функций социалистического государства. – М.: Юрид.лит., 1970. – 215с.
    161. Черноголовкин Н. В. Функциональная характеристика социалистичес-кого государства // Советское государство и право. – 1973. – № 7. – С. 13-19.
    162. Чиркин В. Е. Государственное управление. М.: Юрист, 2002.
    163. Чиркин В. Е. Новые подходы к теории современного государства и федерализма // Общественные науки и современность. – 2003. – № 3. – С. 68-69.
    164. Чиркин В. Е. Основы сравнительного государствоведения – М.: Артикул, 1997. – 352с.
    165. Чиркин В. Е. Современное государство. – М.: Межд. отн., 2001. – 416с.
    166. Чиркин В. Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юрист, 1997. – 568с.
    167. Чиркин В. Е. Формы социалистического государства. – М.: Юрид. лит., 1973. – 270с.
    168. Шаповал В. Феномен державного органу (органу держави) або органу державної влади: теоретико–правовий і конституційний аспекти // Право Украины. – 2003. – № 8. – С. 25–29.
    169. Шендрик М. П. Социалистическое общенародное государство (социально - философский очерк). – М.: Мысль, 1985. – 192с.
    170. Шишков Ю. В. Глобализация экономики – продукт индустриализации и информатизации социума // Общественные науки и современность. – 2002. – № 2. – С. 156–157.
    171. Юридический энциклопедический словарь / Отв. ред. А. Я. Сухарев. – М.: Сов. энциклопедия, 1984.
    172. Яковюк І. В. Про обсяг поняття “соціальна держава” (на основі порівняльного аналізу моделі ФРН і України // Право України. – 1998. – № 11. – С. 26-28.
    173. Яковюк І. В. Соціальна держава: до визначення змісту поняття // Вісник Академії правових наук України. – 2001. № 3(26). – С. 37-47.
    174. Якушик В. М. Многообразие формы правления (анализ основных государственных понятий) // Философская и социологическая мысль. – 1992. – № 10. – С.18-22
    175. Якушик В. М. Проблеми типології правової держави // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 9-10. – С. 179-182.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины