ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ РЕГУЛЮВАННЯ ПОСЕРЕДНИЦТВА У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ УКРАЇНИ :

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

РЄЗНІКОВА Вікторія Вікторівна

УДК 347.413:347.732:658.64

ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ
РЕГУЛЮВАННЯ ПОСЕРЕДНИЦТВА
У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України,
завідувач кафедри господарського права
Щербина Валентин Степанович,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

Київ - 2011
ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................................................................6
Розділ І. ПОСЕРЕДНИЦТВО В ЕКОНОМІЦІ ТА ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРАВІ......18
1.1. Економічна сутність посередництва............................................................................................18
1.2. Правова природа посередництва, поняття і ознаки .................................................................40
1.3. Посередництво та представництво як суміжні правові категорії, їх співвідношення........................................................................................................................................71
1.4. Державне регулювання посередництва у сфері господарювання......................................100 Висновки до Розділу І .........................................................................................................................123
Розділ ІІ. ПОСЕРЕДНИЦЬКА ПОСЛУГА ЯК ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ.........................................................................................................................................128
2.1. Аналіз існуючих концепцій щодо розуміння сутності послуги..........................................128
2.2. Визначення послуги/посередницької послуги у чинному законодавстві ........................145
2.3. Поняття послуги/посередницької послуги, її ознаки.............................................................148
2.4. Співвідношення понять «послуга» та «роботи», «договір про надання послуг» та «договір підряду»..................................................................................................................................157
2.5. Співвідношення понять «послуга» та «обслуговування».....................................................165
2.6. Систематизація послуг та місце посередницької послуги в системі послуг....................171
Висновки до Розділу ІІ ........................................................................................................................180
Розділ ІІІ. ПОСЕРЕДНИЦЬКІ ПРАВОВІДНОСИНИ ТА ЇХ ДОГОВІРНЕ РЕГУЛЮВАННЯ...............................................................................................................................184
3.1. Поняття, особливості та види посередницьких правовідносин..........................................185
3.2. Суб’єкти та об’єкт посередницьких правовідносин..............................................................199
3.3. Зміст та передумови виникнення, зміни, припинення посередницьких правовідносин........................................................................................................................................212
3.4. Поняття та особливості посередницьких договорів...............................................................216
3.5. Види посередницьких договорів................................................................................................227
Висновки до Розділу ІІІ ......................................................................................................................244

Розділ ІV. ОСОБЛИВОСТІ ЗДІЙСНЕННЯ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА РИНКАХ................................................................................................................................................248
4.1. Посередництво на товарному ринку.....................................................................................256
4.1.1. Особливості здійснення посередницької діяльності на товарній біржі..............266 4.1.2. Правове регулювання посередницької діяльності у сфері туризму....................300 4.1.3. Особливості посередництва у сфері зовнішньоекономічної діяльності.............332
4.1.4. Особливості здійснення посередницької діяльності на ринку нерухомості......357
4.2. Особливості правового регулювання фінансового посередництва............................376
4.2.1. Поняття, види та економічна роль фінансового посередництва..........................376
4.2.2. Основні організаційні форми фінансового посередництва...................................393
4.2.3. Посередницька діяльність на ринку цінних паперів...............................................425 4.2.4. Посередницька діяльність на кредитному ринку....................................................439
4.2.5. Посередницька діяльність на страховому ринку.....................................................448
4.3. Особливості здійснення посередницької діяльності на ринку праці.........................482
Висновки до Розділу ІV ....................................................................................................................508
ВИСНОВКИ.........................................................................................................................................512
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................................520
ДОДАТКИ.............................................................................................................................................567

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ:
АТ – акціонерне(і) товариство(а)
АРК – Автономна Республіка Крим
ВРУ – Верховна Рада України
ГКУ – Господарський кодекс України
ДСЗ / ДЦЗ – Державна служба зайнятості / Державний центр зайнятості
ДКРФПУ – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України
ДКСУ – Державний комітет статистики України
ДКУСМС – Державний комітет України по стандартизації, метрології та
сертифікації
ДКУРПП – Державний комітет України з питань регуляторної політики та
підприємництва
ДКУ – Державне казначейство України
ДМСУ – Державна митна служба України
ДСТК – Державна служба туризму і курортів
ДКЦПФР – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
ДТ – довірче товариство
ДТАУ – Державна туристична адміністрація України
ЗЕД – зовнішньоекономічна діяльність
ЗУ – Закон України
ЄС – Європейський Союз та/або Європейське співтовариство
ІСІ – інститут(и) спільного інвестування
КВЕД – Класифікатор видів економічної діяльності
КЄС – Комісія Європейського співтовариства
КМУ – Кабінет Міністрів України
МАПУ – Міністерство аграрної політики України
МВФ – Міжнародний валютний фонд
МЕУ – Міністерство економіки України
МЗЕЗТоргУ – Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України
МКТУ – Міністерство культури та туризму України
МКМУ – Міністерства культури і мистецтв України
МОУ – Міністерство освіти України
МПСПУ – Міністерство праці та соціальної політики України
МКУ – Митний кодекс України
МТУ – Міністерство транспорту України
МФУ – Міністерство фінансів України
НБУ – Національний банк України
ОЕСР – Організація економічного співтовариства та розвитку
ПКУ – Податковий кодекс України
ПУ – Президент України
РМ – Рада Міністрів
СБ – Світовий банк
СЗ / ЦЗ – служба зайнятості / центр зайнятості
СНР – Система національних рахунків
СОТ – Світова організація торгівлі
ТППУ – Торгово-промислова палата України
ЦКУ – Цивільний кодекс України
ЦП – цінний(і) папір(ери)
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. З виникненням та формуванням товарного виробництва, загостренням проблеми реалізації товарів, необхідністю зниження витрат, збільшення ефективності товарообороту набуває поширення посередництво в сфері господарювання. У сучасних умовах відбувається становлення торгово-посередницької ланки в економіці України. З одного боку, створення такої ланки диктується самим часом: лібералізація торгівлі, збільшення зовнішньоекономічного товарообороту, зростання питомої ваги посередницьких послуг у сфері господарювання, а з іншого – цей процес стримується нерозробленістю нормативної бази, загальною недовірою учасників господарського обороту один до одного. Господарську діяльність посередників потрібно забезпечити надійним правовим механізмом, що враховував би як інтереси самих посередників, так і тих суб’єктів, які вдаються до їхніх послуг. Проте більшість питань господарської діяльності посередників все ще залишаються без належної уваги з боку законодавця. Мають місце значні протиріччя між потребами економіки і правозастосовчої практики як ефективного механізму правореалізації. Значення посередництва у сфері господарювання зростає прямо пропорційно розвиткові процесів концентрації промислового, торгового та фінансового капіталів. Якість правового регулювання відносин посередництва у вітчизняній правовій системі впливає на ефективність економічних процесів у господарському обороті. Дослідження посередництва у сфері господарювання у взаємозв’язку з іншими інститутами господарського права дозволить створити нові ефективні технології для розвитку вітчизняної економіки. Законодавство щодо посередництва на окремих ринках (ринку нерухомості, кредитному та ін.) знаходиться лише на етапі становлення. Трапляються випадки невиправданого, безпідставного ототожнення посередництва із такою суміжною приватноправовою категорією як „представництво”. Труднощі в правозастосовчій практиці щодо кваліфікації відносин за участю осіб, які діють в „чужому інтересі”, пов’язані не тільки з тим, що такі моделі господарських відносин не виділено в окремі види зобов’язань, а й із усталеним способом юридичного мислення в рамках правової категорії представництва, яку не можна і не потрібно за своєю правового природою ототожнювати з посередництвом у сфері господарювання. Накопичений в доктрині юридично-технічний інструментарій дає підстави вважати, що вирішенню багатьох актуальних проблем може сприяти дослідження посередництва як юридичної конструкції, структурно – функціональна характеристика котрої дозволить визначити критерії відмежування посередництва від суміжних правових категорій та явищ, незалежно від особливостей термінологічного ряду тієї чи іншої сфери діяльності посередників. Правова природа посередництва є одним із найбільш дискусійних питань як цивілістики, так і господарсько-правової науки, яке до цього часу не вирішено.
Актуальність теми дослідження зумовлюється й недостатнім рівнем науково-теоретичної розробки проблем, пов’язаних з господарсько-правовим регулюванням посередницької діяльності в Україні. Так, науково-теоретична розробка даної проблематики з цивільно-правової точки зору здійснюється такими вітчизняними науковцями, як: В. А. Васильєва, О. В. Дзера, А. С. Довгерт, Н. С. Кузнєцова, В. В. Луць, Г. І. Сальнікова та ін. З господарсько-правової точки зору правове регулювання комерційного посередництва (агентських відносин) досліджувалось А. Л. Дядюк, однак лише в аспекті агентських відносин. В Україні практично відсутня комплексна розробка даної проблематики з точки зору господарського права (передусім науково-теоретична), немає системних теоретичних праць з проблем господарсько-правового регулювання посередництва в Україні. Зазначені обставини вказують на актуальність теми, обраної для дисертаційного дослідження.
Мета та завдання дослідження. Головною метою є комплексний аналіз теоретичних проблем регулювання посередництва у сфері господарювання, а також тих господарських відносин, що виникають при здійсненні посередницької діяльності, умов, необхідних для провадження цієї діяльності, вироблення теоретичних та практичних рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання посередницької діяльності в Україні. Досягнення мети дослідження забезпечується вирішенням наступних завдань: узагальнити та систематизувати існуючі теоретичні розробки щодо посередництва у сфері господарювання; з’ясувати вплив економічних чинників на сучасне господарсько-правове розуміння посередництва; визначити поняття посередництва (господарської посередницької діяльності) як юридичної конструкції в господарському праві адекватно до сьогочасних реалій ринкових відносин; розкрити правову природу, сутність посередництва у сфері господарювання; класифікувати господарське посередництво (за метою, правовою підставою, сферою здійснення); виявити характерні особливості, ознаки посередництва, що можуть бути підставою для проведення його відмежування від суміжних приватноправових категорій (зокрема таких, як представництво); визначити особливості та теоретичні проблеми регулювання посередництва у господарському праві; визначити поняття послуги/посередницької послуги для цілей господарського обороту; з’ясувати правову природу, структуру посередницького правовідношення; розкрити сутність, особливості та види посередницьких правовідносин; дослідити юридичну природу, виявити зміст та визначити поняття посередницького договору, розглянути види посередницьких договорів, особливості договірного оформлення посередницьких правовідносин; дослідити особливості здійснення посередницької діяльності на ринках України; сформулювати рекомендації для подальшого розвитку положень господарського законодавства щодо регулювання посередництва.
Предмет і об’єкт дослідження. Об’єкт дослідження – врегульовані господарським правом відносини, що виникають при здійсненні посередницької діяльності у сфері господарювання. Предмет дослідження – правова природа посередництва у сфері господарювання, структурно-функціональна характеристика теоретико-правової конструкції посередництва, теоретичні проблеми регулювання господарського посередництва, особливості здійснення посередницької діяльності на різноманітних ринках (товарному, фінансовому ринку, ринку праці).
Методологічна і теоретична основа дослідження. Методологічну основу дослідження складає сукупність теоретико-методологічних засобів осягнення суспільних явищ і процесів, що зумовлена метою та особливостями досліджуваної проблематики, а також загальні принципи наукового пізнання, підходи та методи, що традиційно відносяться до методологічного апарату гуманітарних наук, отримали поширення у загальнотеоретичних і галузевих правових дослідженнях, в т.ч. принципи діалектики: розвитку предмета дослідження, його логічна визначеність, діалектичний зв’язок логічного й історичного способів пізнання; загальнонаукові підходи: методи аналізу і синтезу, теоретичного моделювання тощо. До методологічної основи дослідження увійшли також загальнотеоретичні положення діалектики як загального методу пізнання наряду з використанням приватно-наукових методів: системного, формально-логічного, формально-юридичного аналізу тощо. Системно-функціональний метод використовувався при визначенні основних правових засад регулювання відносин посередництва, структури посередницьких правовідносин, а також при дослідженні змісту, форми, видів посередницьких договорів; порівняльно-правовий – при з’ясуванні схожості та відмінності між посередництвом й іншими формами встановлення, реалізації господарських правовідносин між двома і більше особами за участю третьої особи (зокрема, представництвом, як суміжною із посередництвом правовою категорією). Порівняльний метод було використано і для виявлення особливостей правового регулювання посередництва, трактування його змісту, а також при визначенні різноманітних аспектів господарсько-правового регулювання посередницьких відносин, які при цьому виникають, як у вітчизняній, так і у міжнародній практиці господарювання в різних сферах (туризму, страхування тощо). Використання формально-логічного методу дослідження дозволило дати загально-правову характеристику поняттям посередництва, посередницької діяльності, посередницького правовідношення, посередницького договору та ін. Формально-юридичний метод дозволив сформулювати нові правові дефініції, а формально-логічний – виявити недоліки чинного законодавства в досліджуваних відносинах, виробити пропозиції щодо його вдосконалення.
Теоретичну основу дослідження склали висновки, наукові результати, ідеї та положення, що містяться в працях, різноманітних теоретичних розробках як вітчизняних, так і зарубіжних юристів: С. М. Бервено, О. А. Беляневич, В. А. Васильєвої, О. М. Вінник, І. Н. Галушиної, Е. П. Грушевої, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, А. Л. Дядюк, А. В. Єгорова, Б. Д. Завідова, О. С. Іоффе, А. Ю. Кабалкіна, Р. В. Колосова, Н. С. Кузнєцової, В. В. Луця, Т. Е. Магнутової, А. В. Майфат, О. Л. Невзгодіної, В. А. Рясенцева, Г. І. Сальнікової, О. Г. Шаблової, Е. Д. Шешеніна, Г. Ф. Шершеневича, В. С. Щербини та ін. Теоретичною основою дослідження є і роботи відомих вчених в галузі загальної теорії права: С. С. Алексєєва, О. О. Красавчикова, Р. Й. Халфіної та ін., а також таких відомих економістів як: М. А. Абрамова, Е. М. Агабабьяна, В. З. Баликоєва, С. А. Бартенєва, І. М. Грищенка, Р. А. Кокорєва, С. В. Мочерного та ін.
Наукова новизна отриманих результатів визначається метою та предметом дослідження. Вперше в науці господарського права здійснено комплексне дослідження теоретичних проблем регулювання посередництва у сфері господарювання та шляхів їх вирішення, узагальнено й систематизовано існуючі в економіко-правовій науці концепції посередництва, викладено власне бачення посередництва як специфічного економіко-правового явища, з’ясовано правову природу посередництва. Новизна дисертаційного дослідження конкретизується в науково-теоретичних положеннях, висновках і пропозиціях, найважливішими з яких є такі.
Вперше:
визначено господарське посередництво як господарську діяльність суб’єктів господарювання – посередників, що здійснюється ними від власного імені й предметом якої є надання посередницьких послуг з господарською метою (отримання прибутку та/або досягнення іншого соціально-економічного результату) учасникам господарських відносин в їхніх інтересах та за їх рахунок;
здійснено класифікацію господарського посередництва: 1) за метою провадження (підприємницьке (комерційне) та некомерційне); 2) за сферами провадження (посередництво у сфері зовнішньоекономічної діяльності, туризму, реклами, банківської діяльності, страхування, інвестування тощо); 3) за правовими підставами здійснення (договірне та недоговірне); 4) за ступенем обов’язковості здійснення (обов’язкове та факультативне); 5) за правовим статусом посередника (універсальне та спеціалізоване); 6) за засадами здійснення (професійне та непрофесійне); 7) за обов’язковістю ліцензування (ліцензоване та неліцензоване);
правову природу господарського посередництва визначено через притаманні йому ознаки: 1) посередництво – це господарська діяльність, предметом якої є надання посередником (послугонадавачем) посередницької послуги іншій особі (послугоотримувачеві); 2) посередництво є предметом господарської діяльності посередника; 3) посередництво провадиться суб’єктом господарювання-посередником з дуалістичною господарською метою (забезпечення досягнення як інтересу послугоотримувача, так і власного господарського інтересу); 4) послугоотримувачем є учасник господарських відносин; 5) посередництво – це завжди діяльність за рахунок послугоотримувача; 6) посередництво – це діяльність посередника (послугонадавача) переважно від власного імені;
визначено, що господарська посередницька послуга – це юридична та/або фактична дія (сукупність дій) суб’єкта господарювання – посередника, що вчиняється ним від власного імені, але за рахунок і в інтересах іншого учасника господарських відносин - послугоотримувача, результатом якої є певний корисний ефект як нематеріальне благо, що має споживчу вартість і задовольняє потреби такого послугоотримувача;
під загальним правовим режимом посередництва запропоновано розуміти комплекс правових засобів, якими забезпечується процес як державного регулювання, так і безпосереднього здійснення посередницької діяльності у сфері господарювання (як спеціальний різновид виділено ліцензійний режим провадження окремих видів посередницької діяльності, розкрито його зміст);
за критерієм нормативно-правового закріплення, обов’язковим та/або факультативним посередницьким характером відповідного виду господарської діяльності запропоновано поділ видів посередницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, на три групи: 1) види посередницької діяльності, ліцензування яких відбувається на підставі Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” (ст. 9) та в порядку визначеному цим законом; 2) види посередницької діяльності, які ст. 9 Закону України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності” прямо не визначено як посередницькі, але вони можуть мати посередницький характер за певних умов; 3) види посередницької діяльності, які підлягають ліцензуванню відповідно до спеціальних законів;
запропоновано під господарськими посередницькими правовідносинами розуміти сукупність врегульованих нормами господарського права суспільних відносин, що виникають з приводу та в процесі здійснення посередницької діяльності, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та обов’язків, що утворюють між ними правовий зв’язок посередництва;
визначено ознаки посередницьких правовідносин у сфері господарювання: (а) майнова цінність; (б) переважаючий горизонтальний характер; (в) специфічність суб’єктного складу (наявність особливого суб’єкта господарювання – посередника з дуалістичною метою участі у таких відносинах), а також класифіковано їх за структурною ознакою (внутрішні – господарські відносини, що складаються між замовником і посередником, зокрема, на підставі укладеного між ними посередницького договору; зовнішні – відносини між посередником і третіми особами, що виникають при наданні замовникові відповідної посередницької послуги, виконанні посередницького договору), за сферами здійснення посередницької діяльності (правовідносини у сфері торгівлі, зовнішньоекономічної діяльності, торговельного мореплавства, туризму, страхування тощо);
запропоновано визначення замовника (клієнта) в посередницьких правовідносинах як учасника господарських відносин, який надав іншому суб’єкту господарювання – посередникові право на вчинення у сфері господарського обороту певних юридичних та/або фактичних дій, хоч переважно й від власного імені, але в його інтересах та за його рахунок, з метою встановлення господарських зв’язків з третіми особами, а також визначення посередника (виконавця) як суб’єкта господарювання, котрий здійснює посередницьку діяльність переважно від власного імені, але завжди за рахунок замовника з господарською метою дуалістичного характеру;
запропоновано посередницьке господарсько-договірне правовідношення визначати як зобов’язання, в якому одна сторона (посередник, послугонадавач) зобов’язується діяти, вчиняючи юридичні та/або фактичні дії, в інтересах та за рахунок іншої сторони (замовника, послугоотримувача), сприяючи останньому у встановленні, зміні або припинені правовідносин у сфері господарського обороту, а інша сторона (замовник, послугоотримувач) зобов’язується оплатити надану посередницьку послугу;
сформульовано поняття господарського договору про надання посередницьких послуг (посередницького договору) як угоди, за якою одна сторона – посередник (послугонадавач) зобов’язується за завданням, за рахунок та в інтересах іншої сторони – замовника (послугоотримувача) надати посередницьку послугу – виконати юридичну та/або фактичну дію (сукупність дій), а замовник (послугоотримувач) зобов’язується своєчасно та належним чином оплатити зазначену послугу;
запропоновано поділ господарських посередницьких договорів на дві групи: 1) загальні – виключно посередницькі та/або представницькі договори, предметом яких є виконання юридичних та/або фактичних дій посередником за завданням, за рахунок та в інтересах замовника (доручення, комісія, агентський договір); 2) спеціальні – договори, що укладаються при здійсненні окремих видів посередницької діяльності й містять елементи загальних посередницьких договорів або стають посередницькими за певних умов (до цієї групи пропонується відносити й усі непоіменовані посередницькі договори);
під торговельним посередництвом запропоновано розуміти господарсько-правовий підінститут, що призначений регулювати посередницькі відносини у сфері майнового (товарного) обороту й спрямований на сприяння в установленні правових зв’язків між суб’єктами господарсько-виробничої та/або торгівельної діяльності шляхом вчинення посередником правомірних дій юридичного та/або фактичного характеру на оплатних засадах та за відсутності фідуціарного характеру;
торговельне посередництво, що здійснюється при переміщенні товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон України, запропоновано іменувати посередництвом у сфері зовнішньоекономічної діяльності, одним із підвидів якого є митне посередництво, – як господарська посередницька діяльність, що заснована на участі вітчизняних суб’єктів господарювання в просуванні матеріального потоку (товарів, предметів, транспортних засобів) через митний кордон країни шляхом надання посередницьких послуг з внутрішнього митного транзиту (перевезення), строкового зберігання на складі товарів, які перебувають під митним контролем, а також шляхом митного оформлення товарів і транспортних засобів (формами здійснення митного посередництва визначено діяльність митних брокерів, митних перевізників, власників ліцензійних митних складів);
основними видами господарської посередницької діяльності на ринку нерухомості (ринку землі та/або будівельних об’єктів) визначено: 1) рієлторську діяльність (рієлторство) – виконувану на постійній основі господарську діяльність із надання іншим особам, установам або організаціям за винагороду посередницьких послуг з приводу укладення угод щодо об’єктів нерухомого майна та прав на них, а також надання посередницьких послуг у сфері реалізації прав на нерухоме майно; 2) девелоперську діяльність (девелопмент) – будь-яку посередницьку діяльність, пов’язану з реконструкцією, поліпшенням та/або зміною існуючих об’єктів нерухомості (в т. ч. земельних ділянок), що призводить до збільшення їхньої вартості, діяльність, поєднану з розробкою та/або впровадженням інвестиційних проектів, пов’язаних з об’єктами нерухомого майна;

Дістали подальшого розвитку:
положення про доцільність визначення поняття посередництва на рівні закону (ЦК та/або ГК України), з огляду на те, що точність, однозначність термінології є важливою для будь-якої науки, особливо правової;
обґрунтування посередництва як діяльності, що здійснюється, за загальним правилом, від власного імені посередника, єдиним винятком з якого є агентська діяльність (комерційне посередництво) в розумінні ст. 295 ГК України;
положення щодо необхідності розмежовувати посередництво та представництво як суміжні правові категорії (на основі порівняльного аналізу визначено як спільні, так і відмінні їх риси);
теоретична конструкція договору обслуговування: (1) виділено її ознаки, якими є (а) споживча мета договору, (б) специфічний суб’єктний склад, (в) публічний характер даної договірної конструкції), (2) обґрунтовано умови, за яких вона виступає предметом господарсько-правового регулювання;
Удосконалено:
визначення поняття послуги для цілей господарського обороту як юридичної та/або фактичної дії (сукупності дій) суб’єкта господарювання – послугонадавача, яка не пов’язана зі створенням упредметненого результату (матеріального блага), результатом якої є певний корисний ефект (відповідне нематеріальне благо), що (а) є матеріально невідчутним (не передбачає переходу права власності), (б) має споживчу вартість, (в) задовольняє потреби іншого учасника господарських відносин – послугоотримувача, (г) є невіддільним від самої дії (сукупності дій), (ґ) є невичерпним, (д) не може зберігатись; (е) має диференційовану якість, (є) споживається в процесі надання самої послуги;
визначення поняття об’єкта господарських посередницьких правовідносин, під яким запропоновано розуміти (а) саму діяльність (сукупність юридичних та/або фактичних дій) посередника, – посередницьку послугу як економічну форму діяльності, що споживається у процесі її здійснення; (б) результат посередницької діяльності, як предметом господарського інтересу учасників посередницьких правовідносин, нематеріальне благо та/або корисний ефект, що є наслідком надання посередницької послуги й заради якого сторони вступають в посередницьке правовідношення.
класифікацію посередників: за ознакою залежності (незалежні, частково залежні, залежні), за сферою здійснення посередницької діяльності (торговельні, фінансові, трудові), за національною належністю (національні (резиденти), іноземні (нерезиденти));
класифікацію митних посередників: 1) за формою здійснення посередницької діяльності в галузі митної справи (митний брокер, митний перевізник, власник ліцензійного митного складу); 2) за ознакою виду товарів та/або транспортних засобів, з котрими митний посередник працює (універсальні, спеціалізовані); 3) за кількістю здійснюваних видів митної посередницької діяльності (комплексні, вузькопрофільні);
визначення поняття фінансового посередництва як професійної господарської діяльності із залучення та розміщення коштів індивідуальних інвесторів (клієнтів), яка передбачає тривалі відносини між індивідуальними інвесторами та фінансовими посередниками і, відповідно, нагромадження активів на балансах цих фінансових посередників. Запропоновано фінансові установи, чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб (індивідуальних інвесторів) і їх подальшому наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників, іменувати фінансовими посередниками;
класифікацію фінансових посередників: 1) за економічним змістом пропонованих ними фінансових послуг (депозитні установи, ощадні установи, інвестиційні установи); 2) за належністю до банківської фінансової системи (банки, небанківські фінансово-кредитні установи);
визначення поняття посередника на ринку цінних паперів як суб’єкта господарювання, який на професійних засадах, маючи ліцензію на право провадження одного, декількох або всіх видів посередницької діяльності на ринку цінних паперів, безпосередньо надає посередницькі послуги щодо господарського обігу цінних паперів.
Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в тому, що за результатами дослідження сформульовано ряд висновків, які визначають напрямки вирішення теоретичних і практичних проблем господарсько-правового регулювання посередництва. Одержані результати можуть бути використані: в подальших теоретичних дослідженнях регулювання посередництва у сфері господарювання; у доопрацюванні й удосконаленні чинного господарського та цивільного законодавства як в частині загальних положень про посередництво, так і в частині спеціального правового регулювання окремих видів посередницької діяльності; у практиці правозастосування, зокрема для суб’єктів господарювання, які провадять або мають намір здійснювати посередницьку діяльність; у навчальному процесі при викладанні курсу «Господарське право», при розробці відповідних спецкурсів, підготовці навчальних посібників, підручників та методичних рекомендацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки та пропозиції одержані дисертанткою у результаті вивчення та аналізу біля 600 наукових і науково-правових джерел.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації, висновки та практичні рекомендації обговорювалися і були схвалені на засіданнях кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедри трудового, земельного та господарського права юридичного факультету Хмельницького університету управління та права. Результати дослідження використовувалися дисертанткою в науково-педагогічній діяльності, зокрема при викладанні курсу «Господарське право України» (протягом 2007–2011 р.р.) на юридичному факультеті Хмельницького університету управління та права. Окремі положенні дисертації доповідалися на: ХІІ Щорічній звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Хмельницького університету управління та права «Правові та управлінські засади розбудови Української держави та забезпечення прав громадян» (23.02.2008 р., м. Хмельницький,); Всеукраїнській науково-практичної конференції АПрН України, НДІ приватного права і підприємництва АПрН України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Удосконалення правового статусу учасників відносин у сфері господарювання» (20.11.2008 р., м. Київ,); ХІІІ Щорічній звітній науковій конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Хмельницького університету управління та права «Правові та управлінські засади розбудови Української держави та забезпечення прав громадян» (14.03.2009 р., м. Хмельницький,); Міжнародній науковій конференції «Восьмі юридичні читання» (13–14.11.2009 р., м. Хмельницький,); Науково-практичній конференції «Захист прав людини в Україні» у рамках тижня права в Україні (11.12.2009 р., м. Хмельницький,); ХІV Щорічній звітній науковій конференції науково-педагогічних працівників, докторантів та аспірантів Хмельницького університету управління та права «Управлінські та правові засади забезпечення розвитку України як європейської держави» (5.02.2010 р., м. Хмельницький); Всерічній науковій конференції «Актуальні проблеми історії та теорії держави і права» (22.02.2010 р., м. Хмельницький); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених «Закарпатські правові читання» (29–30.04.2010 р., м. Ужгород,); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми реформування земельних, економічних, аграрних та господарських правовідносин в Україні» (14–15.05.2010 р., м. Хмельницький); Конференції «Актуальні проблеми цивільного, сімейного та міжнародного приватного права (Матвєєвські цивілістичні читання)» (16.09.2010 р., м. Київ,); Міжнародній науковій конференції «Дев’яті осінні юридичні читання» (12–13.11.2010 р., м. Хмельницький); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Господарсько-правове, цивільно-правове та фінансово-правове забезпечення розвитку сучасної економіки України» (26.11.2010 р., м. Донецьк); Круглому столі на тему: «Проблеми модернізації господарського законодавства» (1.12.2010 р., м. Київ); ХV Щорічній звітній науковій конференції науково-педагогічних працівників Хмельницького університету управління та права «Управлінські та правові засади забезпечення розвитку України як європейської держави» (26.02.2011 р., м. Хмельницький).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладені в 1 індивідуальній монографії загальним обсягом 38 д.а., 28 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, у 1 статті, опублікованій у інших наукових виданнях, а також у 6 публікаціях матеріалів та тез наукових конференцій, круглих столів.
Структура та обсяг дисертації обумовлені метою, предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальних обсяг роботи – 589 сторінок, з них основного тексту – 515 сторінок. Список використаних джерел включає 574 найменування і займає 48 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі розбудови української державності, а також проведення системних правових реформ, одним з головних завдань є така організація господарського життя суб’єктів підприємницької діяльності, при якій усіляко полегшуються та розширюються можливості встановлення господарських зв’язків. Ефективним засобом такого розвитку в сфері господарювання є господарсько-правовий інститут посередництва. Значення цього інституту для сфери господарювання зумовлено тим, що за допомогою інституту посередництва створюються додаткові можливості для забезпечення здійснення прав і виконання обов’язків учасниками господарських правовідносин, підвищується ефективність встановлення економічних зв’язків між суб’єктами господарювання. Господарсько-правовий інститут посередництва об’єднує різноманітні за своїм змістом відносини з участю фізичних та юридичних осіб – підприємців, суб’єктів некомерційного господарювання, в т.ч. державних та громадських організацій. Сфера застосування посередництва охоплює всі галузі економіки нашої держави.
Дане дослідження проведено на основі існуючих правових норм, розгорнутого аналізу вихідних даних концептуального науково-теоретичного характеру, а також практики здійснення посередницької діяльності у сфері господарювання. За результатами проведеного дослідження видається за можливе зробити наступні висновки.
Посередництво в сфері господарювання необхідно досліджувати в нерозривному зв’язку права та економіки, оскільки будь-які господарські явища, господарська діяльність та/або правовідносини, в т.ч. й посередництво, мають економічне підґрунтя, економічні передумови виникнення та становлення. Питання взаємодії права та економіки є однією з найважливіших теоретичних проблем в регулюванні посередництва у сфері господарювання, розв’язання якої лежить в площині ретельного аналізу динаміки розвитку ринкових відносин в країні, а також врахування впливу держави на регулювання економічних процесів.
Посередництво має як економічну сторону, так і правову. Посередництво є видом встановлення та реалізації не лише економічних, але й правових відносин між двома особами за участю третьої. Однак необхідно розмежовувати господарсько-правове поняття посередництва від поняття посередництва, що застосовується в економічні науці, а також від суміжних правових категорій (зокрема, представництва). Суть проблеми полягає в тому, що поняття посередництва в економічному розумінні ширше поняття посередництва в правовому сенсі й включає в себе налагодження та сприяння встановленню економічних відносин, що здійснюється опосередковано за допомогою третьої особи (посередника) в економічному розумінні посередниками є професійні учасники господарського обороту, що беруть участь у просуванні товарів, робіт і послуг від їх виробника до кінцевого споживача. Особливість економічного розуміння посередництва полягає в тому, що до посередників відносять не лише осіб (суб’єктів господарювання), які виступають в господарському обороті від свого імені, за свій рахунок, та, відповідно, набувають право власності на товар, який потім перепродують у власному інтересі, а й осіб (суб’єктів господарювання), які надають послуги, що полягають у здійсненні юридичних та/або пов’язаних з ними фактичних дій в інтересах та за дорученням клієнтів. Економічне значення посередництва полягає в його здатності встановлювати єдність у просторо-економічній розмежованості процесів виробництва та споживання товарів, робіт, послуг з максимально можливою вигодою для виробників та споживачів, а також і для самих посередників. Неприпустимим є перенесення економічного розуміння сутності посередництва на правову площину. На сьогодні в правовій доктрині, на жаль, все ж переважає економічний аспект розуміння та оцінки посередницької діяльності у сфері господарювання, при цьому увага здебільшого зосереджується на питаннях торгівельного посередництва. Це призводить до того, що діяльність з надання посередницьких послуг ототожнюється з торгівельно-закупочною діяльністю та/або розглядається як її складова. З цивільно-правової точки зору, посередництво розглядається, як правило, через призму інституту представництва. При цьому, в більшості випадків, особи посередника та добровільного представника визнаються тотожними. Аналіз існуючих доктринальних досліджень дозволяє зробити висновок про нагальну необхідність розкрити категорію «посередництво» з точки зору господарського права.
Посередництво прийнято розглядати як у широкому, так і вузькому його значенні. У найбільш широкому значенні, посередництво – це господарська діяльність, що забезпечує встановлення та реалізацію господарських зв’язків між виробниками та споживачами товарів, робіт, послуг. В цьому розумінні під визначення посередництва підпадає, наприклад, вся торгівельна діяльність. Такий підхід характерний передусім для економіки та маркетингу, де господарська діяльність розглядається під кутом зору задоволення потреб споживача. У більш вузькому розумінні посередництво – це господарська діяльність, в процесі якої один суб’єкт господарювання (посередник) за дорученням, в інтересах та за рахунок іншого учасника господарських відносин (замовника) вчиняє певні юридичні та/або фактичні дії, вступаючи у господарські правовідносини з третіми особами, забезпечуючи укладення та виконання господарських договорів між ними. Результатом посередництва в такому розумінні є відповідно надана посередницька послуга й корисних ефект, забезпечений її наданням.
З господарсько-правового підходу, посередництво можна визначити як господарську діяльність суб’єктів господарювання – посередників, що здійснюється ними від власного імені й предметом якої є надання посередницьких послуг з господарською метою (отримання прибутку та/або досягнення іншого соціально-економічного результату) учасникам господарських відносин в їхніх інтересах та за їх рахунок. Характерними його ознаками є те, що: 1) посередництво – це господарська діяльність, предметом якої є надання посередником (послугонадавачем) посередницької послуги іншій особі (послугоотримувачеві); 2) посередництво є предметом господарської діяльності посередника; 3) посередництво провадиться суб’єктом господарювання-посередником з дуалістичною господарською метою (забезпечення досягнення як інтересу послугоотримувача, так і власного господарського інтересу); 4) послугоотримувачем є учасник господарських відносин; 5) посередництво – це завжди діяльність за рахунок послугоотримувача; 6) посередництво – це діяльність посередника (послугонадавача) переважно від власного імені. Посередництво – це самостійний господарсько-правовий інститут, процес формування якого не є завершеним, перебуває на стадії становлення, оскільки гальмується (стримується) відсутністю адекватної нормативної бази, у зв’язку чим належить господарську діяльність посередників на сучасному етапі розвитку ринкової економіки забезпечити надійним правовим механізмом, що враховував би як інтереси самих посередників, так і тих суб’єктів господарювання, котрі вдаються до їхніх послуг.
Посередництво – це господарська діяльність, предметом якої є надання посередником (послугонадавачем) посередницької послуги іншій особі (послугоотримувачеві). Під посередництвом слід також розуміти посередницьку діяльність, яка, в свою чергу, є різновидом господарської діяльності, що здійснюється посередниками – суб’єктами господарювання в інтересах та за рахунок іншого учасника господарських відносин, який є замовником надання йому посередницької послуги. Посередницька діяльність полягає в наданні одним суб’єктом господарювання (посередником) іншому учаснику господарських відносин (замовнику) посередницької послуги. При цьому посередницька послуга в процесі здійснення посередницької діяльності є послугою вартісного характеру, що має цінову визначеність, оскільки надає її суб’єкт господарювання (посередник) в господарському обороті переважно за плату, якою є посередницька винагорода. Результат посередницької діяльності не має упредметненого результату і полягає в отриманні одним учасником господарських відносин (замовником) певного корисного ефекту, а також в отриманні іншим суб’єктом господарювання (посередником) плати за надану ним посередницьку послугу. Таким чином, господарська посередницька послуга – це юридична та/або фактична дія (сукупність дій) суб’єкта господарювання – посередника, що вчиняється ним від власного імені, але за рахунок і в інтересах іншого учасника господарських відносин – послугоотримувача, результатом якої є певний корисний ефект як нематеріальне благо, що має споживчу вартість і задовольняє потреби такого послугоотримувача.
Послуга/посередницька послуга – це специфічний товар вартісного характеру, що має цінову визначеність, а діяльність із надання послуг є такою, що здійснюється у сфері суспільного виробництва, є господарською за своєю суттю та підлягає господарсько-правовому регулюванню. Посередницька послуга – це гнучкий об’єкт, межі якого нестабільні, несталі та легко змінюються під впливом об’єктивних економічних умов конкретної сфери господарювання. Специфіка посередницької послуги, як і послуги взагалі, полягає в тому, що послуга не нагромаджується, не транспортується, не існує окремо від виконавця послуги і споживається в основному в момент її надання. Загальними ознаками, що об’єднують усі договірні зобов’язання про надання посередницьких послуг в єдину групу, є особливості об’єкта. Вони полягають в тому, що: 1) посередницькі послуги – це послуги нематеріального характеру; 2) результати діяльності з надання послуг реалізовуються і споживаються в процесі здійснення цієї діяльності; 3) вони нероздільно пов’язані з особою послугонадавача. Зазначені особливості якнайяскравіше демонструються на прикладі розмежування зобов’язань про надання послуг та підрядних зобов’язань. Основною розмежувальною ознакою у цьому випадку є результат діяльності, що здійснюється послугонадавачем.
З точки зору структури правових зв’язків, посередництво є різновидом господарських зобов’язань з оплатного надання послуг як безпосередньо посередницьких, так і суміжних. Залежно від особливостей тієї чи іншої форми посередництва відмінності між нею та представництвом можуть стосуватися сфери застосування, суб’єктного складу, мети, характеру і результату дій посередника як учасника певних господарських правовідносин. Принципова відмінність між представництвом, посередництвом, іншими формами встановлення та реалізації господарських зв’язків між двома і більше особами за участю третьої особи полягає у характері взаємних суб’єктивних прав та обов’язків. Розмежування між інститутами посередництва та представництва може бути проведено: (а) за цілями, які переслідують ці інститути; (б) за предметом; (в) за суб’єктним складом; (г) за змістом; (ґ) за критерієм оплатності; (д) за сферою застосування; (е) за характером вчинюваних дій; (є) за правовою підставою виникнення. В той же час, такий критерій як дія від свого чи від чужого імені може бути покладено в основу розмежування понять посередництва та представництва.
Господарськими посередницькими правовідносинами є сукупність врегульованих нормами господарського права суспільних відносин, що виникають з приводу та в процесі здійснення посередницької діяльності, учасники яких є носіями суб’єктивних прав та обов’язків, що утворюють між ними правовий зв’язок посередництва. Характеризуються вони такими ознаками як: (а) майнова цінність; (б) переважаючий горизонтальний характер; (в) специфічність суб’єктного складу (наявність особливого суб’єкта – посередника з дуалістичною метою участі у таких відносинах)
Господарським договором про надання послуг (посередницьким договором) є угода, за якою одна сторона – посередник (послугонадавач) зобов’язується за завданням, за рахунок та в інтересах іншої сторони – замовника (послугоотримувача) надати посередницьку послугу – виконати юридичну та/або фактичну дію (сукупність дій), а замовник (послугоотримувач) зобов’язується своєчасно та належним чином оплатити зазначену послугу. Предметом договору про надання посередницьких послуг є не упредметнений результат посередницької діяльності, а саме посередницька діяльність (дії) як такі, що мають нематеріальний характер, невіддільні від джерела або одержувача, характеризуються одночасністю їхнього надання та споживання.
Посередництво на товарному ринку (ринку товарів та послуг) – це торгівельне посередництво – господарсько-правовий субінститут, що призначений регулювати посередницькі відносини у сфері майнового (товарного) обороту й спрямований на сприяння в установленні правових зв’язків між суб’єктами господарсько-торгівельної діяльності шляхом вчинення посередником правомірних дій юридичного та/або фактичного характеру на оплатних засадах та за відсутності фідуціарного характеру. Зміст торгівельного посередництва складає господарська діяльність щодо вчинення правомірних дій юридичного та/або фактичного характеру. Метою торгівельного посередництва є надання послуг учасникам господарських відносин у сфері товарного обороту – підприємцям, некомерційним господарюючим структурам, щодо реалізації/придбання товарів, надання супутніх послуг (окрім придбання товарів у власність для подальшого перепродажу з метою отримання прибутку). Неприпустимо відносити до торговельного посередництва діяльність з придбання товарів у власність для подальшого перепродажу з метою отримання прибутку. Остання є звичайною торгівельною діяльністю (де підприємницький прибуток отримує так званий «посередник» у власному інтересі; цей прибуток є різницею між ціною купівлі та ціною подальшого продажу), а не наданням посередницької послуги за плату в інтересах замовника такої послуги. Пропонується дилерську та дистриб’юторську діяльність відносити до форм торговельної діяльності, однак не торговельного посередництва. Ознаки торговельного посередництва: 1) воно виникає у сфері майнового (товарного) обороту; 2) діяльність посередника направлена на надання професійної допомоги, сприяння (надання посередницьких послуг) замовникам у сфері торгівельного обороту; 3) торгівельне посередництво є господарською діяльністю; 4) посередник вчиняє правомірні дії (юридичні та/або фактичні); 5) посередник виступає в торговельному обороті, як правило, від власного імені (за винятком випадків, коли він паралельно діє в торговельному обороті від імені клієнта як його представник за дорученням, тобто, коли окрім посередництва мають місце відносини представництва, в т.ч. комерційного), за рахунок клієнта та в його інтересах; 6) дії торговельного посередника носять переважно оплатний характер; 7) торгівельне посередництво не має фідуціарного характеру.
Посередництво на фінансовому ринку – фінансове посередництво – це професійна господарська діяльність із залучення та розміщення коштів індивідуальних інвесторів (клієнтів), яка передбачає тривалі відносини між індивідуальними інвесторами та фінансовими посередниками і, відповідно, нагромадження активів на балансах цих фінансових посередників. Фінансові посередники – це фінансові установи, чиї функції полягають в акумулюванні коштів громадян та юридичних осіб (індивідуальних інвесторів) і їх подальшому наданні на комерційних засадах у розпорядження позичальників, іменувати. Таким чином, поняття «фінансове посередництво» тісно пов’язане з поняттям «фінансової послуги». Фінансова послуга – це як соціально-економічна, так і господарсько-правова категорія, пов’язана з трансформацією коштів у грошовий капітал суб’єктів господарювання на банківському, страховому й інвестиційному ринках, а також інші послуги (в т.ч. й посередницькі) фінансового характеру. Об’єкт фінансових послуг – це те, що призводить до виникнення послуги, тобто страховий поліс, безготівкові розрахунки, банківські кредити тощо. Суб’єкти фінансових послуг – учасники фінансового ринку: з одного боку замовники, тобто споживачі (безпосередні отримувачі) фінансових послуг, а з другого – фінансові організації (юридичні та фізичні особи – підприємці), що надають фінансові послуги, й, безперечно фінансові посередники як специфічна категорія господарюючих суб’єктів на ринку фінансових послуг. Фінансове посередництво є різновидом фінансових послуг, що їх надають переважно фінансові установи як суб’єкти господарювання зі спеціальним статусом, які є юридичними особами, що відповідно до закону надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесено до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. Для фінансових посередників надання фінансово-посередницьких послуг є виключним видом їхньої діяльності. Фінансові посередники діють на ринку фінансових послуг, яким визнається сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. Фінансові послуги – це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, – і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Таким чином, у найширшому розумінні, фінансове посередництво – це будь-яка професійна посередницька діяльність на фінансових ринках, включаючи комісійну діяльність з ЦП (або, за іншою термінологією – брокерську діяльність), представницьку, довірчу тощо. У вузькому розумінні, фінансове посередництво – це діяльність із залучення і розміщення коштів індивідуальних інвесторів (клієнтів), яка передбачає тривалі відносини між індивідуальними інвесторами та фінансовими посередниками і, відповідно, нагромадження активів на балансах цих фінансових посередників.
Посередництво на ринку праці – трудове посередництво (посередництво у працевлаштуванні) – це господарська діяльність, що спрямована на пошук відповідного місця роботи для непрацевлаштованої фізичної особи (що є учасником господарських відносин як споживач), яка претендує на роботу, та працівників для суб’єкта господарювання – роботодавця, який шукає нову робочу силу. В той же час посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном – це надання суб’єктами господарювання послуг з пошуку роботи відповідно до заявок роботодавців щодо незайнятих робочих місць (вакантних посад) та надання інформаційно-консультативних послуг щодо можливостей працевлаштування, умов та розмірів оплати праці, найменування та місцезнаходження роботодавців.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Корнєва С. С. Посредничество как трансакционный институт: сущность, виды, тенденции развития : автореф. дис. на соискание научн. степени канд. эконом. наук : 08.00.01 „Экономическая теория” / С. С. Корнєва. – Самара, 2008. – 22 с.
2. Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України від 28 грудня 1994 року / Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 4. – Ст. 28 (закон втратив чинність з 01 квітня 2011 року відповідно до прикінцевих положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року, окрім п. 1.20. ст. 1 цього Закону, який діє до 01 січня 2013 року).
3. Рєзнікова В. В. Правове регулювання посередництва у сфері господарювання (теоретичні аспекти): монографія / В. В. Рєзнікова. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2010. – 706 с.
4. Єлісєєв А. Мінімізація податків законними способами: застосування посередницьких договорів для оптимізації податків / А. Єлісєєв, М. Підлужний // Контракти. – 2003. – № 50. – С. 3–4.
5. Грищенко І. М. Маркетингові основи комерційного посередництва: Навчальний посібник / І. М. Грищенко. – К.: Грамота, 2006. – 304 с.
6. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 01 липня 1999 року / Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.
7. Мілаш В. Проблеми визначення господарсько - правового статусу учасників господарських відносин / В. Мілаш // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 26.
8. Про податок на прибуток підприємств і організацій : Декрет Кабінету міністрів України від 26 грудня 1992 року / Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 10. – Ст. 76; Декрет втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року / Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 43. – Ст. 419.
9. Цивільний кодекс України / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №№ 40 – 44. – Ст. 356.
10. Господарський кодекс України / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18, № 19–20, № 21–22. – Ст. 144.
11. Пиголкин А. С. Юридическая терминология и пути её совершенствования / А. С. Пиголкин // Ученные записки. – Выпуск 24. – М., 1971. – С. 20–21.
12. Сулейменов М. К. Хозяйственно-посреднические договоры услуг / М. К. Сулейменов // Советское государство и право. – 1973. – № 3. – С. 50–54.
13. Мейер Д. И. Русское гражданское право: В 2ч. [по исправлен. и дополн. изд. 1902 г.] / Д. И. Мейер. – М., 1997. – Ч. 1. – 380 с.
14. Энгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства / Собрание сочинений. Том 21. / К. Маркс, Ф. Энгельс. – Киев: Политиздат, 1977. – 896 с.
15. Шаблова Е. Г. Гражданско-правовое регулирование отношений возмездного оказания услуг: дис. … доктора юрид. наук : 12.00.03 / Шаблова Елена Геннадьевна. – Екатеринбург, 2002. – 363 с.
16. Андреева Л. Торговое посредничество: понятие и правовые формы осуществления / Л. Андреева // Российская юстиция. – 1994. – № 7. – С. 15–17.
17. Иванов Ю. Экономическая сущность посреднических операций и их классификация / Ю. Иванов / Посреднические операции: налоговый и бухгалтерский учет // Сборник систематизированного законодательства. – 2000. – № 51 (414). – С. 62–63.
18. Шершеневич Г. Ф. Курс торгового права. Т. 1. Торговые деятели. (Классика российской цивилистики) / Г. Ф. Шершеневич. – М.: Статут, 2003. – 480 с.
19. Пугинский Б. И. Коммерческое право России / Б. И. Пугинский. – М.: Юрайт, 2000. – 413 с.
20. Экономика: Учебник для юристов / [под. ред. Д. В. Валового]. – М.: Изд-во ЩИТ–М, 1999. – 360 с.
21. Кокорев Р. А. Посредничество как институт рынка в переходной экономике: дисс. ... кандидата екон. наук : 08.00.13 / Р .А. Кокорев. – М., 1993. – 168 с.
22. Нугуманова С. С. Институциональный анализ посредничества / С. С. Нугуманова // Вестник Российского государственного торгово-экономического университета. – 2007. – № 3 (19). – С. 110–114.
23. Шершеневич Г. Ф. Учебник торгового права / Г. Ф. Шершеневич. – М.: Спартак, 1994. – 486 с.
24. Федоров А. Ф. Торговое право / А. Ф. Федоров. – Одесса, 1911. – 198 с.
25. Бусыгин А. В. Предпринимательство. Учебник / А. В. Бусыгин. – М.: Дело, 1999. – 640 с.
26. Мазаракі А. А. Економіка торгівельного підприємства: Підручник / А. А. Мазаракі, Л. О. Лігоненко, Н. М. Ушакова. – К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.
27. Бондаренко О. Основи діяльності дистриб’юторів та дилерів у ЗЕД / Посередницькі операції. Частина 1. Торговельне посередництво / О. Бондаренко // Збірник систематизованого законодавства. – 2006. – Випуск 2. – С. 218–220.
28. Витяги з протоколів №№ 95, 96 засідання Верховної Ради України від 5 липня 2001 року [електронний ресурс] // Комп’ютерна правова система “Законодавство України” : правова серія «Інфодиск». – Режим доступу: http: // www.infodisk.com.ua.
29. Борисова А. Б. Дистрибьюторский договор / А. Б. Борисова // Журнал российского права. – 2005. – № 3. – С. 61.
30. Партин А. Дистрибьюторское соглашение в системе договоров по гражданскому праву России / А. Партин // Хозяйство и право. – 2009. – № 1. – С. 55–64.
31. Москаев Ш. А. Исследование организационно-экономического механизма дилерских услуг: дисс. … канд. экон. наук: 08.00.05 / Ш. А. Москаев. – М., 1974. – 226 с.
32. Шустерман Е. С. Организационно - экономические формы дилерской деятельности на российском рынке: дисс. ... канд. экон. наук : 08.00.30 / Е. С. Шустерман. – М., 1999. – 262 с.
33. Белов А. П. Международное предпринимательское право / А. П. Белов. – М., 2001. – С. 156–159.
34. Подзе С. Як укласти договір з дилером / С. Подзе // Бухгалтерія. – 2001. – № 35/2 (450). – С. 29.
35. Егоров А. В. Понятие посредничества в гражданском праве: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Егоров Андрей Владимирович. – М., 2002. – 210 с.
36. Магнутова Т. Е. Правовое регулирование отношений по торговому посредничеству в гражданском праве : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / Т. Е. Магнутова. – М., 1988. – 21 с.
37. Грушевая Е. П. Хозяйственные отношения по предоставлению услуг в материально-техническом снабжении: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Е. П. Грушевая. – Ленинград, 1982. – 198 с.
38. Новый экономический и юридический словарь: 1000 терминов / [автора - составители Азрилян А. Н., Азрилян С. М., Калашникова Е. В., Квардакова О. В.] ; под. ред. А. Н. Азрилян. – М.: Институт новой экономики, 2003. – С. 607.
39. Рясенцев В. А. Представительство в советском гражданском праве: дисс. … доктора юрид. наук : 12.00.03 / В. А. Рясенцев. – М., 1948. – Т. 2. – 339 с.
40. Брагинский М. И. Договорное право: Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М.: Издательство «Статут», 1998. – 682 с.
41. Гражданское право: В 2т. Том 2. Полутом 1. Учебник / [отв. ред. проф. Е. А. Суханов], – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М.: Издательство «БЕК», 2000. – 860 с.
42. Комаров Л. С. Посредничество как институт рынка в переходной экономике: дисс. ... канд. екон. наук : 08.00.13 / Л. С. Комаров. – М., 1993. – 246 с.
43. Комаров Л. С. Правовые формы внешнеэкономической деятельности / Л. С. Комаров. – М.: Совместные предприятия, международные объединения и организации на территории СССР, 1989. – С. 171–175.
44. Бервено С. М. Проблеми договірного права України: Монографія / С. М. Бервено. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
45. Свядосц Ю. Посреднические операции в иностранном гражданском праве / Ю. Свядосц // Внешняя торговля. – 1991. – № 7. – С. 37.
46. Сохновский А. Ф. Правоотношения торгового посредничества между сициалистическими организациями / А. Ф. Сохновский // Правоведение. – 1976. – № 5. – С. 57–59.
47. Сохновский А. Ф. Правовое регулирование торгового посредничества в советском гражданском обороте : автореф. дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; предпринимательское право; семейное право; международное частное право» / А.Ф.Сохновский. – Саратов, 1972. – 22 с.
48. Таций В. Я. Уголовная ответственность за коммерческое посредничество / В. Я. Таций. – М.: Юрид. лит., 1974. – 168 с.
49. Майфат А. В. Понятие и организационно-правовые формы посредничества в гражданском праве : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / А. В. Майфат. – Екатеринбург, 1992. – 186 c.
50. Нерсесов Н. О. Избранные труды по представительству и ценным бумагам в гражданском праве / Н. О. Нерсесов. – М: Статут (серия «Классика российской цивилистики»), 2000. – 286 с.
51. Невзгодина Е. Л. Представительство по советскому гражданскому праву / Е. Л. Невзгодина. – Томск: Томск. гос. ун-т, 1980. – 156 с.
52. Гражданское право: в 2-х томах. Том 1: Учебник / [отв.ред.проф.Е.А.Суханов]. - М.: Издательсьво «Бек», 1998.- 816с.
53. Саркисян М. Р. Биржевое посредничество по законодательству Российской Федерации: дис. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Саркисян Мариэтта Размиковна. – Краснодар, 2000. – 190 с.
54. Сальнікова Г. І. Правове регулювання посередництва у підприємницькій діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Г. І. Сальнікова. – Харків, 2003. – 21 с.
55. Васильєва В. А. Цивільно-правове регулювання діяльності з надання посередницьких послуг: Монографія / В. А. Васильєва. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника, 2006. – 345 с.
56. Галушина И. Н. Посредничество как гражданско-правовая категория: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Галушина Ирина Николаевна. – Пермь, 2006. – 177 с.
57. Муромцев Г. И. Юридическая техника: некоторые аспекты содержания понятия / Г. И. Муромцев // Проблемы юридической техники: Сборник статей / [под ред. В. М. Баранова]. – Нижний Новгород, 2000. – С. 23–37.
58. Дювернуа Н. Л. Чтения по гражданскому праву. Т. 2: Учение о вещах. Учение о юридической сделке / Н. Л. Дювернуа; [под. ред В. А. Томсинова]. – М.: Зерцало, 2004. – 320 с.
59. Лаптев В. В. Введение в предпринимательское право / В. В. Лаптев. – М.: ИГЛ РАН, 1994. – 24 с.
60. Предпринимательское право. Учеб. для сдентов вузов / [Вавин В. В., Вишневецкая Р. Я., Волова Л. И. и др.] ; отв. ред. С. А. Зинченко, Г. И. Колесник. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003. – 640 с.
61. Занковский С. С. Проблема риска в предпринимательском праве / С. С. Занковский // Правовые и экономические проблемы управления безопасностью и рисками: Сб. Статей. – М., 2003. – С. 107–113.
62. Предпринимательское (хозяйственное) право : Учебник. В 2 томах. Т. 1. / [Андреев В. К., Андреева Л. В., Голубков А. Ю. и др.] ; отв. ред. О. М. Олейник. – М: Юристъ, 2000. – 727 с.
63. Завидов Б. Д. Договоры посреднических услуг / Б. Д. Завидов. – М.: ФБК–Прогрес, 1997. – 87 с.
64. Победеносцев К. П. Курс гражданського права: В трех томах. Т. 3. / К. П. Победеносцев. – М., 2003. – 698 с.
65. Удинцев В. А. Конспект лекцій по торговому праву / В. А. Удинцев. – М., 1990. – 326 с.
66. Щергина Е. А. Коммерческое посредничество: существующие точки зрения на понятие и выделяемые признаки / Е. А. Щергина // Юрист. – 2005. – № 1. – С. 9.
67. Гордон А. Представительство в гражданском праве / А. Гордон. – Спб., 1879. – 124 с.
68. Синайский В. И. Русское гражданское право / В. И. Синайский. – М.: Статут, 2002. – 638 с.
69. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України: В 4-х томах / [А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко, В. Г. Ротань]. – Т. 1. – К.: А.С.К.; Севастополь: Ін-т юрид. дослідж., 2004. – С. 594–596.
70. Жапинский А. Ведение в немецкое право / А. Жапинский, А. Рёрихт. – М., 2001. – 889 с.
71. Шустер П. Основы германского торгового права // Основы немецкого торгового и хозяйственного права / П. Шустер. – М., 1995. – С. 16–23.
72. Гражданское, торговое и семейное право капиталистический стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы / [под ред. В. К. Пугинского, М. И. Кулагина]. – М., 1986. – С. 18–106.
73. Nouveu Code de Commerce [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.legifrance.gouv.fr
74. Баженов Ю. Система распределения во Франции / Ю. Баженов, О. Письменская // Торговля. – 1992. – № 3. – С. 50–53.
75. Leloup J. M. Les agents commerciaux / J. M. Leloup. – Delmas, 1993. – 240 р.
76. Корніюк О. Працевлаштування за кордоном / О. Корніюк // Бухгалтерія. – 2005. – № 30 (653). – С. 69–70.
77. Рясенцев В. А. Понятие и юридическая природа полномочий представителя в гражданском праве / В. А. Рясенцев // Методические материалы (ВЮЗИ). Выпуск 2. – М.: ВЮЗИ, 1948. – С. 8.
78. Васильєв Е. А. Гражданское и торговое право капиталистических государств / Е. А. Васильєв. – М.: Международные отношения, 1993. – 336 c.
79. Гражданское и торговое право капиталистических стран / [под ред. В. П. Мозолина, М. И. Кулагина]. – М., 1980. – С. 105–120.
80. Reitzel J. D. Contemporary business law: principles and cases / J. D. Reitzel, N. J. Roberts, C. B. Severense. – New York, 1990. – 1024 р.
81. McCarty F. W. The legal environment of business / F. W. McCarty, J. W. Bagby. – Homewood, 1990. – 870 р.
82. Скловський К. И. Представительство в гражданском праве и процессе / К. И. Скловський. – Х., 1992. – 156 с.
83. Ли А. С. Разграничений сделок представительства и посредничества / А. С. Ли // Законодательство и экономика. – 1993. – № 11–12. – С. 9–11.
84. Шаповаленко А. С. Агентский договор в системе посреднических сделок в российском гражданском праве: дисс. … канд. юрид. наук : 12.00.03 / Шаповаленко Анна Сергеевна. – Ростов-на-Дону, 2003. – 165 с.
85. Фогельсон Ю. Конструкция «интерес» и «риск» в Гражданском кодексе / Ю. Фогельсон // Хозяйство и право. – 2003. – № 6. – С. 24–25.
86. Керимов Д. А. Потребность, интерес и право (к вопросу об объективном субъективном в праве) / Д. А. Керимов // Правоведение. – 1971. – № 4. – С. 100.
87. Рубин Е. М. Понятие интереса в гражданском праве / Е. М. Рубин // Вестник Московкого университета. Серия «Право». – 1980. – № 4. – С. 61.
88. Богатырев Ф. О. Интерес в гражданском праве / Ф. О. Богатырев // Журнал российского права. – 2002. – № 2. – С. 42.
89. Рудольф фон Иеринг. Цель в праве / Рудольф фон Иеринг. – СПб., 1881. – 412 с.
90. Вінник О. М. Приватні та публічні інтереси, їх роль та відображення в господарському праві / О. М. Вінник // Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 4. – С. 6–9.
91. Михайлов С. Категория интереса в российском гражданском праве / С. Михайлов. – М., 2002. – 205 с.
92. Мілаш В. Інтерес як системоутворюючий конструктивний елемент підприємницького комерційного договору / В. Мілаш // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 74–80.
93. Ротарь А. Согласование условий договора / А. Ротарь // Законодательство. – 2001. – № 11. – С. 27.
94. Сафиулин Д. Н. Интерес в хозяйственном договоре / Д. Н. Сафиулин, Е. П. Губин, Е. А. Суханов / Хозяйственный договор: общие положения / [под. ред. Н. Н. Степанова]. – Свердловск, 1986. – 72 с.
95. Проценко В. Законодавче регулювання торговельного посередництва і представництва в Україні / В. Проценко // Юридична Україна. – 2008. – № 10. – С. 65–67.
96. Цитович П. П. Труды по торговому и вексельному праву. В 2-х томах. Том II: Ученик торгового права / К вопросу о слиянии торгового права с гражданским / П. П. Цитович.- М.: Статут (серия: Класика российской цивилистики), 2005. – 460 с.
97. Казанцев Л. И. Учение о представительсте в гражданском праве / Л. И. Казанцев. – Ярославль: Типография Г. В. Фальк, 1878. – 126 с.
98. Про страхування : Закон України від 07 березня 1996 року / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 18. – Ст. 78.
99. Про затвердження Національного класифікатора України (Класифікатор професій ДК 003:2005) : наказ Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року [електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// zakon.nau.ua/doc/?code=vb375609-05/.
100. Файєр О. А. Поняття професійної діяльності та її структурні елементи / О. А. Файєр // Університетські наукові записки. – 2009. – № 3. – С. 126–131.
101. Невзгодина Е. Л. Представительство по гражданскому праву / Е. Л. Невзгодина // Советское государство и право. – 1978. – № 3. – С. 123–124.
102. Рясенцев В. А. Происхождение представительства и его сущность в буржуазном гражданском праве / В. А. Рясенцев // Вопросы гражданского права. Уч. записки ВЮЗИ. – Вып. 10. – М.: ВЮЗИ, 1960. – С. 77.
103. Гражданское право: Учебное пособие / [отв. ред. В. А. Рясенцев]. - Л.: Ленингр. ун-т, 1971. – С. 215–225.
104. Гражданское право / [под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого]. – М: Проспект, 1998. – Т. 1. – 632 с.
105. Безрук Н. А. Договор комиссии по советскому праву. Лекции для студентов / Н. А. Безрук. – М.: ВЮЗИ, 1955. – 268 c.
106. Советское гражданское право: Учебник / [под ред. Д. М. Генкина]. – М.: Высшая школа, 1967. – С. 375–380.
107. Кучер А. Н. Оферта как стадия заключения предпринимательского договора / А. Н. Кучер // Законодательство. – 2001. – № 5. – С. 44.
108. Іванов В. В. К вопросу об общей теории договора / В. В. Іванов // Государство и право. – 2000. – № 12. – С. 75.
109. Груздев В. Количество стадий договорного процесса по российскому гражданскому праву / В. Груздев // Хозяйство и право. – 2004. – № 3. – С. 123.
110. Решетникова И. В. Перспективы развития посредничества в российском праве / И. В. Решетникова // Российский юридический журнал. – 2005. – № 1 (45). – С. 97–102.
111. Кравцова Т. Правова характеристика відносин, що виникають в сфері державного регулювання господарської діяльності / Т. Кравцова // Право України. – 2004. – № 6. – С. 31–35.
112. Звіт за результатами фокус-групового дослідження «Сучасний стан та перспективи розвитку державного регулювання сфери ліцензування господарської діяльності в Україні» // Інтернет видання «Економічні реформи сьогодні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:www.ucipr.kiev.ua.
113. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності : Закон України від 11 вересня 2003 року / Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 9. – Ст. 79.
114. Рябченко О. Зміст державного регулювання господарської діяльності / О. Рябченко // Право України. – 2006. – № 1. – С. 81–84.
115. Прилуцький Р. Моделі правового регулювання сфери господарювання і фінансово-економічна криза в Україні / Р. Прилуцький // Право України. – 2010. – № 6. – С. 122–127.
116. Красовська В. Ефективність дії правових стимулів та обмежень у механізмі правового регулювання / В. Красовська // Право України. – 2010. – № 6. – С. 182–187.
117. Бейкун А. Правові проблеми теорії державного регулювання в Україні / А. Бейкун // Право України. – 2001. – № 8. – С. 44–48.
118. Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року / Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №№ 37–38. – Ст. 189.
119. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти): Монографія / О. А. Беляневич. – Юрінком Інтер, 2006. – 592 с.
120. Ревина С. Н. Теоретический проблемы правового регулирования рыночных отношений в современной России : автореф. дис. на сосискание учен. степени доктора юри