ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ (КОНТРОЛЮ) У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ: ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН :

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

ЗИСКІНД Ігор Олександрович

УДК 346.62:346.92

ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ РЕГУЛЮВАННЯ
ТА НАГЛЯДУ (КОНТРОЛЮ) У СФЕРІ СТРАХУВАННЯ:
ДОСВІД УКРАЇНИ ТА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН

Спеціальність 12.00.04 - господарське
право; господарсько-процесуальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Подцерковний Олег Петрович,
член-кореспондент НАПрН України,
доктор юридичних наук, професор

Одеса-2011

ЗМІСТ

Вступ 4
Розділ 1 Загальна характеристика державного регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування як предмету господарсько-правового регулювання
1.1. Поняття, сутність і види державного регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування 12
1.2. Господарсько-правовий зміст регулятивно-наглядових відносин у сфері страхування 35
Висновки до розділу 1 46

Розділ 2 Основні елементи механізму господарсько-правового забезпечення регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування в Україні та зарубіжних країнах
2.1. Цілі та завдання державного регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування в Україні та зарубіжних країнах 49
2.2. Об’єкт та суб’єкти регулятивно-наглядових відносин у сфері страхування в Україні та зарубіжних країнах 59
2.3. Правовий статус та функції регулятивно-наглядового органу при здійсненні державного впливу на сферу страхової діяльності 81
Висновки до розділу 2 96

Розділ 3 Господарсько-правове забезпечення окремих напрямів регулювання та нагляду у сфері страхування в Україні та зарубіжних країнах
3.1. Господарсько-правовий зміст процедури ліцензування як форми здійснення державного регулювання та нагляду у сфері страхування 99
3.2. Пруденційне регулювання та нагляд у системі господарсько-правових засобів управління страховою справою 117
3.3. Господарсько-правове забезпечення регулювання та нагляду щодо підприємницької діяльності страховика 151
Висновки до розділу 3 170
Висновки 172
Список використаних джерел 182

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Стрімкий розвиток ринкової інфраструктури в Україні, зокрема страхових послуг, пристосування вітчизняної фінансової системи до глобалізаційних процесів та міжнародного розподілу праці зумовили перегляд підходів до страхового ринку як до другорядного та непродуктивного чинника економічної системи. В умовах, коли активи страхових компаній становлять понад 4,5% ВВП країни, страховий бізнес стає одним з вагомих напрямів розвитку національної економіки. Саме тому метою держави стає забезпечення ефективного розвитку страхових послуг, запобігання неплатоспроможності страховиків та захисту інтересів страхувальників підвищується вимоги до системної організації страхового ринку. Натомість державне регулювання та нагляд (контроль) за страхуванням не поспівають за вимогами сьогодення. Зокрема, темпи капіталізації страховиків є не надто високими, що свідчить про те, що страхові компанії беруть на себе ризиків більше, ніж вони здатні прийняти, страхування в Україні часто використовується для зменшення бази оподаткування, страховому ринку не вистачає довіри суб’єктів господарювання, прозорості та ефективності.
Усунення негативних явищ у цій сфері можна досягти лише за допомогою комплексних правових рішень, що передбачають спрямування державного регулятивно-наглядового механізму на потреби страхового ринку та загалом господарської системи.
Господарсько-правових досліджень в цій площині недостатньо, хоча дисертаційні дослідження з господарського права торкались багатьох питань державного регулювання господарських відносин, що знаходить відображення у роботах О. М. Вінник, В. К. Мамутова, Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини, О. П. Подцерковного, Д. В. Задихайла, О. П. Віхрова, О. Р. Зельдіної, В. В. Добровольської та інших. Окремі питання страхових правовідносин розглядалися у роботах Н. Б. Пацурії, І. Б. Чайкіна. Питання державного регулювання та нагляду (контролю) досить докладно розглянуті у роботах представників адміністративно-правової науки, як от: Г. В. Атаманчук, А. В. Єрицян, С. В. Ківалов, В. М. Гаращук тощо, у тому числі із питань страхового регулювання: Л. В. Андрущенко, С. В. Жадан, В. М. Юрах тощо. Але ці розробки доцільно доповнити господарсько-правовими дослідженнями проблем організації страхових відносин, що дозволить узгодити їх публічноправові та приватноправові чинники, поєднати правові та економічні засади страхової справи.
Не вирішеними залишаються проблеми перспективної правової корекції тих економічних заходів, що виникають в сфері регулювання страхового ринку у зв’язку з євроінтеграційними та глобалізаційними процесами.
Викладене свідчить про необхідність і доцільність дослідження господарсько-правового аспекту регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування на підставі аналізу вітчизняної та зарубіжних систем державного регулювання страхової діяльності, притаманних їм методів та інструментів, з метою обґрунтування шляхів подальшого вдосконалення вітчизняної правової політики у сфері страхування як важливої наукової проблеми, що потребує вирішення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної програми НУ «ОЮА» «Традиції та новації в сучасній українській державності і правовому житті» державний реєстр № 0106U004970, а також у відповідності до спеціальної науково-дослідної теми кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА» «Дослідження механізму сталого розвитку господарського та господарсько-процесуального законодавства», у рамках яких автором досліджувалось питання щодо вдосконалення правового механізму нагляду (контролю) за страховою діяльністю.
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування напрямів системного вдосконалення господарсько-правового механізму регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду та необхідністю гармонізації з міжнародними стандартами та вимогами ЄС.
Для досягнення зазначеної мети були поставлені такі завдання:
визначити сутність державного регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування, структуру відповідних інструментів, коло суб’єктів та об’єктів, форми, цілі та принципи реалізації, особливості господарсько-правового механізму здійснення страхового регулювання та нагляду (контролю), місце та роль державних інститутів у формуванні та регулюванні страхових ринків;
дослідити єдність та різноманітність регулятивно-наглядових відносин у сфері страхування як предмету господарсько-правового впливу, встановити природу цих відносин в контексті господарсько-правової доктрини;
узагальнити основні концептуальні підходи щодо функціонування окремих видів державного регулювання та нагляду (контролю) за страховиками (ліцензування, пруденційне регулювання та нагляд, регулювання та нагляд за бізнесом страховика);
проаналізувати положення законодавства України та ряду зарубіжних країн, дослідити нормативний інструментарій, що існує в країнах ЄС у сфері державного нагляду (контролю) у сфері страхування, визначити основні тенденції, які існують у європейській та світовій законодавчій практиці, а також встановити доцільність запозичення зарубіжного досвіду в процесі реформування та вдосконалення вітчизняної системи страхового регулювання та нагляду (контролю);
розробити конкретні пропозиції щодо усунення прогалин та суперечностей у чинному законодавстві, яке регулює здійснення регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування.
Об’єктом дослідження виступають правовідносини, що виникають між страховиками та наглядовим органом, державний регуляторний вплив на поведінку страховиків.
Предметом дослідження є господарсько-правовий аспект регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування відповідно до законодавства України та зарубіжних країн.
Методологічну основу дослідження складають діалектичний метод пізнання та системно-функціональний метод. Мета та завдання дослідження зумовили використання порівняльного, історичного та аналітичного методів дослідження та інших методів дослідження. Порівняльно-правовий метод було використано при дослідженні положень законодавств зарубіжних країн про страховий нагляд та їх порівнянні із відповідними нормативно-правовими актами України. Герменевтичний метод застосовувався для з’ясування змісту окремих правових понять і теоретичних конструкцій страхового регулювання та нагляду (контролю).
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові праці відомих вітчизняних та зарубіжних правознавців із проблем господарського права, страхового права та нагляду
(контролю) за фінансовою діяльністю: В. Ю. Абрамова, Л. В. Андрущенко, В. В. Добровольської, К. А. Граве, О. Й. Жабинець, Д. В. Задихайла, Ю. А. Колеснікова, Ю. А. Крохіної, Л. А. Лунця, В. А. Мальцева, В. К. Мамутова, А. А. Мамєдова, О. П. Орлюк, С. С. Осадця, О. П. Подцерковного, Н. Б. Пацурія, В. І. Серебровського, Ю. Фогельсона, А. І. Худякова, І. Б. Чайкіна, В. В. Шахова, Г. Акерлофа, Г. Бенстона, Д. Вебер-Рея, Т. Воена, Ф. Вуда, Г. Дікінсона, Є. Діненіса, П. Картрайта, П. Кітчера, А. Моррісона, М. Нуррула, А. Огуса, Є. Патерсона,
Дж. Пеглера, Р. Піндика, Г. Пріста, К. Робінсона, А. Сантомеро,
С. Сіндера, Г. Сміта, М. Тейлора, М. Требілкока, Є. Феррана, С. Харрінгтона, А. Хогана, І. Хуепкес, Т. Хуертас, Дж. Янга та інших науковців.
Нормативно-правову базу дисертаційного дослідження складає чинне законодавство України та ряду зарубіжних країн (Австралії, Австрії, Болгарії, Великої Британії, Ісландії, Канади, Литовської Республіки, Німеччині, Норвегії, Польщі, Республіки Казахстан, Російської Федерації, Сінгапуру, США, Чеської Республіки, штату Нью-Йорк), що визначає порядок державного регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування, правові норми ЄС, документи зарубіжних регуляторних органів у цій сфері, практика англійських та американських судів з розгляду спорів, пов’язаних із здійсненням відповідної регуляторної політики.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в Україні вперше на дисертаційному рівні комплексно досліджено особливості господарсько-правового механізму регулювання та нагляду (контролю) у сфері страхування, на підставі чого визначено напрями його адаптації до європейських та світових стандартів. Наукову новизну становлять такі положення:
вперше:
запропоновано комплексне поняття регулятивно-наглядових правовідносин у сфері страхування як різновиду організаційно-господарських правовідносин, що складаються між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю та страховиками, страховими посередниками й іншими учасниками страхових відносин у процесі реалізації державної економічної політики щодо організації та здійснення страхової справи;
обґрунтовано єдність заходів регулювання та нагляду (контролю) у змісті господарської компетенції спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків страхових послуг, що відповідає потребам постійної взаємної корекції цих заходів залежно від стану страхового ринку та завдань поточної економічної політики;
виділено два концептуальні підходи до регулювання ринків фінансових послуг – функціональний та інституційний – та зроблено висновок, що в Україні у зв’язку із нерівномірністю розвитку фінансових послуг об’єктивно унеможливлюється впровадження функціонального підходу щодо встановлення єдиних регулятивних стандартів відносно різних видів фінансових установ;
обґрунтовано необхідність встановлення на законодавчому рівні вимог до ділової репутації та фінансової надійності власників істотної участі страховиків та їх керівників, механізму розкриття інформації про власників істотної участі страховика, закріпити вимоги щодо керівництва страховика та розширений перелік таких осіб, призначення яких на посаду має здійснюватись лише після позитивного рішення наглядового органу;
дістали подальшого розвитку:
підходи до визначення господарсько-правової природи відносин щодо регулювання та нагляду (контролю) за страховою діяльністю, що передбачає серед іншого узгодження вимог щодо організації та здійснення страхової діяльності із правилами здійснення загалом господарської діяльності, закріпленими у Господарському кодексі України та інших актах господарського законодавства, потребами розвитку страхового ринку та економічними інтересами суб’єктів страхування;
розуміння системи страхового регулювання та нагляду, що
передбачає виділення таких елементів, як попереднє регулювання і нагляд, поточне (пруденційне) регулювання і нагляд, завершальне регулювання і нагляд;
пропозиції щодо поширення положень Закону «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на сферу правового забезпечення нагляду (контролю) за страховою діяльністю, а саме щодо принципів державного нагляду, загальних вимог до здійснення нагляду, формалізації наглядових заходів, періодичності нагляду, розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю), прав суб’єкта господарювання (страховика, страхового посередника) при проведенні нагляду (контролю), принципу пропорційності при застосуванні заходів відповідальності за порушення законодавства, виявленого при проведенні нагляду (контролю), призначення та проведення експертизи, консультативної та громадської підтримки суб’єктів господарювання під час наглядово-контрольних заходів;
підходи до регулювання та нагляду (контролю) у сфері транскордонного страхування та реклами послуг іноземних страховиків, зокрема, обґрунтовано одним з напрямів вдосконалення українського страхового законодавства чітке визначення випадків, на які поширюється дія загальної заборони на укладання договорів страхування між резидентами України та іноземними страховиками;
напрями впровадження зарубіжного досвіду щодо встановлення нормативних обмежень відносно організаційно-правових форм страховиків та обґрунтовано на цій підставі з урахуванням потреб національної економіки необхідність закріплення єдиної організаційно-правової форми страховика – публічне акціонерне товариство;
удосконалено:
підходи до відмежування поняття нагляду за страховою діяльністю від суміжних понять, зокрема щодо відмінності від поняття страхового нагляду;
положення щодо порядку ліцензування страховиків, що передбачає необхідність приведення законодавства України до вимог стандартів IAIS у частині повноважень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі – Держфінпослуг) щодо одночасної реєстрації страховиків як юридичних осіб та видачі їм ліцензії на страхування відповідно до досвіду країн-членів ЄС, Канади, США, Австралії, Сінгапуру тощо.
підходи до правового статусу уповноваженого органу, що здійснює державне регулювання та нагляд у сфері страхування, основні принципи та концептуальні засади його діяльності, зокрема запропоновано концепцію єдиного регулятора в контексті страхового регулювання і нагляду (контролю).
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні висновки та рекомендації дисертації можуть бути використані в роботі законодавчих та регуляторних органів, зокрема, Держфінпослуг, страхових компаній. Теоретичні результати дослідження також можуть бути використані при викладанні курсів «Господарське право», «Страхове право», а також при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних рекомендацій для студентів вищих юридичних та економічних навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА». Вони також були предметом обговорення на наступних науково-практичних конференціях: «Від громадянського суспільства – до правової держави» (Харків, лютий 2010) «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України (м. Запоріжжя, березень 2010), «Наукова молодь: досягнення та перспективи» (березень 2010, Луганськ).
Публікації. Основні наукові положення дисертаційного дослідження відображені в 5 статтях у фахових виданнях ВАК України та у 3 опублікованих тезах доповідей на науково-практичних конференціях, загальним обсягом 2,6 друк. аркушів.
Структура дисертації. Мета та завдання дослідження визначили його структуру. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділені на вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 209 сторінок, список використаних джерел викладено на 28 сторінках (278 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

Державне регулювання та нагляд за страховиками має свої особливості в порівнянні з наглядом за іншими фінансовими установами, зокрема, банками та інвестиційними компаніями. В міжнародній практиці існують декілька моделей страхового регулювання та нагляду, які ґрунтуються на різних цілях та принципах. На сьогоднішній день актуальним питанням є обрання найбільш оптимальної моделі регулювання та нагляду за страховим ринком, яку можна взяти за основу при побудові ефективної системи страхового регулювання та нагляду в Україні. В контексті євроатлантичної інтеграційної політики України важливого значення набуває вивчення та запозичення європейського досвіду у цій сфері, який формувався протягом декількох десятиліть, позначився тенденціями до значної дерегуляції і зараз знаходиться в процесі активного реформування.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукового завдання, пов’язаного із обґрунтуванням напрямів системного вдосконалення господарсько-правового механізму регулювання та нагляду у сфері страхування з урахуванням зарубіжного досвіду та необхідністю гармонізації з міжнародними стандартами та вимогами ЄС. Підсумком дослідження стали такі основні висновки:
1. Регулятивно-наглядові правовідносини у сфері страхування це різновид організаційно-господарських правовідносин, що складаються між спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю та страховиками, страховими посередниками й іншими учасниками страхових відносин у процесі реалізації державної економічної політики щодо організації та здійснення страхової справи;
2. Заходи регулювання та нагляду єдині та нерозривні у змісті господарської компетенції спеціального уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків страхових послуг, що відповідає потребам постійної взаємної корекції цих заходів залежно від стану страхового ринку та завдань поточної економічної політики;
3. Нагляд (контроль) за страховою діяльністю – це комплекс заходів, що здійснюється органами, наділеними організаційно-господарськими повноваженнями щодо перевірки виконання страховиком при організації та здійсненні страхової діяльності чинних обов’язкових приписів законодавства та нормативів, визначених регулятором у встановленому законом порядку
4. З термінологічної точки зору слід розрізняти поняття страхового регулювання, яке являє собою систему норм, що регулює страхову діяльність, та страхового нагляду, який характеризує процес перевірки з боку держави виконання страховиком обов’язкових до виконання нормативних приписів та спрямований на ефективний розвиток ринку страхових послуг. Суб’єктом страхового нагляду є державний орган або система органів, які мають повноваження здійснювати такий нагляд на підставі законодавства. Об’єктом страхового нагляду виступають страховики, страхові посередники, інші учасники страхових відносин, які отримали в установленому порядку відповідний дозвіл на здійснення страхової, посередницької, аудиторської або іншої відповідної діяльності. До цілей страхового нагляду належать захист прав споживачів у зв’язку з банкрутством страховика та/або порушенням страховиком стандартів поведінки, вдосконалення нормативної та регуляторної бази, необхідної для адекватного регулювання страхового ринку, мінімізація системного ризику, забезпечення прозорості страхового ринку, запобігання створення монопольного (домінуючого) становища на страховому ринку, забезпечення довіри до страхового ринку, сприяння зменшенню правопорушень та злочинів у сфері страхування.
5. Необхідно розмежовувати суміжні категорії: «страховий нагляд» та «нагляд (контроль) за страховою діяльністю». Перше поняття є більш широким, включає «державний нагляд за організацією та здійсненням страховиками діяльності», «корпоративний нагляд за здійсненням страховиком діяльності», нагляд, що здійснюється органами управління страхової компанії, а також повноваження страховика стосовно поведінки страхувальника у частині додержання умов страхування, визначених у договорі страхування.
6. Нагляд за страховою діяльністю не обмежується лише страховим наглядом. Зокрема, нагляд за страховою діяльністю включає також нагляд (контроль) за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства.
У разі надання страхових послуг державним установам та організаціям, нагляд (контроль) здійснюється уповноваженим органам, що уповноважений контролювати порядок здійснення державних закупівель
7. Необхідність комплексного сприйняття нормативних положень про страхування, неможливість відірвання наглядово-контрольних функцій органів держави від власно процесу надання страхових послуг страховиками, зумовлює необхідність у віднесення цих відносин до предмету господарського права та визначення страхового права як підгалузі господарського права.
8. Узгодження приватних та публічних інтересів у страхових відносинах – це вирішення потреб страхового ринку у ефективному, інвестиційному та безпековому вимірі; а також гармонізація із загальними вимогами до господарської діяльності, закріпленими у Господарському кодексі України та інших актах господарського законодавства. В останньому випадку регулювання страхового ринку не може уходити у протиріччя із загальними принципами, механізмами та заходами відповідальності, передбаченими загалом для господарської діяльності. Інакше страховий ринок не зможе виконувати інфраструктурно-забезпечувальну функцією, закладену для нього метою його виникнення.
9. Загальногосподарське значення, у тому числі для сфери страхування мають норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо принципів державного нагляду, загальних вимог до здійснення нагляду, формалізації наглядових заходів, періодичності нагляду, розпорядчих документів органів державного нагляду, прав суб’єкта господарювання (страховика, страхового посередника) при проведенні нагляду, принципу пропорційності при застосуванні заходів відповідальності за порушення законодавства, виявленого при проведенні нагляду, призначення та проведення експертизи, консультативної та громадської підтримки суб’єктів господарювання під час наглядових заходів.
10. Необхідно доповнити ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» частиною 3 такого змісту:
«Положення цього Закону можуть застосовуватися для врегулювання відносин у сферах спеціального державного нагляду (контролю) у частині, не врегульованій положеннями відповідних спеціальних законодавчих актів».
11. До врегулювання страхової справи як різновиду господарської (підприємницької) діяльності у країнах світу застосовується комплексний підхід, відповідно до якого законодавчому регулювання піддана загалом страхова діяльність, а не лише відносини щодо договору страхування. Отже відбувається суміщення приватноправового та публічно-правового регулювання страхової діяльності, яка є ширшою за поняття цивільно-правового договору, а тому охоплюється предметом господарського права.
12. В Україні на рівні законодавства мають бути сформульовані цілі та принципи страхового регулювання та нагляду з метою визначення пріоритетів нагляду та меж повноважень наглядового органу. Зокрема, основною метою страхового нагляду має бути визначено моніторинг господарської діяльності страховика як складової частини фінансової системи для запобігання можливості системної кризи через наявність системного ризику.
13. Суб’єктами регулятивно-наглядових відносин у сфері страхування є не лише власно страховики та страхові посередники, діяльність яких становить основний об’єкт нагляду (контролю), але й власники істотної частки в статутному капіталі страховиків, а також керівний склад страховиків.
14. У системі страхового регулювання та нагляду можна виділити три основні елементи: попереднє регулювання та нагляд, поточне регулювання та нагляд, а також завершальне регулювання та нагляд. Попереднє регулювання та нагляд передбачає регулювання та нагляд за процедурою легалізації, у тому числі ліцензування як форми допуску страховика на ринок. Поточне регулювання та нагляд передбачає встановлення особливостей та перевірку поточної діяльності страховика, зокрема, його платоспроможності, інвестиційної діяльності, корпоративного управління тощо. Завершальні процедури у цьому разі спрямовано на регулювання та нагляд за діяльністю страховика після відкликання ліцензії або початку процедури ліквідації з метою законного розподілу активів між страхувальниками, акціонерами та іншими кредиторами. Зокрема, нагляд за підприємницькою діяльністю (бізнесом) страховика включає в себе нагляд за відносинами між страховиком та страхувальником щодо укладання договорів страхування, здійснення реклами та розробкою страхових продуктів, вирішенням страхових спорів.
15. Аналіз практичного досвіду іноземних країн у сфері страхового регулювання та нагляду свідчить про існування двох концептуальних підходів до організації ринків фінансових послуг – функціонального та інституційного. В рамках першого з них система регулювання та нагляду визначається видом діяльності, тоді як для інституційного підходу визначальне значення має тип фінансової установи, що здійснює ту чи іншу діяльність.
16. В Україні на сьогодні існує інституційна модель державного регулювання фінансових ринків та нагляду за фінансовими установами, що позбавляє можливості здійснення організації страхового ринку на консолідованій та гармонізованій основі. Разом з тим, нерівномірний розвиток фінансових послуг на сьогоднішній день в Україні об’єктивно унеможливлює впровадження функціонального підходу шляхом формулювання єдиних регулятивних стандартів по відношенню до різних видів фінансових установ.
17. Перспективним кроком на шляху розбудови ефективної моделі страхового нагляду є практична реалізація концепції єдиного регулятора, що забезпечує єдину політику розвитку ринку фінансових послуг, забезпечує більш ефективну організацію регулятивно-наглядового процесу, в тому числі зменшення витрат на його організацію такого нагляду, рівномірний та справедливий розподіл регулятивного впливу на фінансові установи, кожна з яких знаходилася б під юрисдикцією єдиного регулятивно-наглядового органу, а також підвищує рівень відповідальності останнього перед ринком та споживачами. Разом з тим, слід мати на увазі, що єдиний регулятор буде вимушений встановлювати різні підходи до одного виду фінансових послуг, який реалізується різними фінансовими установами.
18. Зважаючи на позитивний досвід запровадження концепції єдиного регулятора в розвинених країнах світу, в Україні також має бути створений єдиний регулятор фінансового ринку, який би, зокрема, мав би і повноваження здійснювати нагляд за страховиками.
19. Основною метою ліцензування страховиків як форми страхового регулювання та нагляду є забезпечення того, що лише компанії, які відповідають мінімальним вимог та стандартам, отримують доступ на страховий ринок. Наявність мінімальних ліцензійних вимог до страховиків дозволяє створити ефективний ринок страхування. При цьому режим ліцензування має ширше значення, ніж просто видача ліцензій на здійснення страхової діяльності. Такий режим має тривалий характер, і дія ліцензійних вимог не закінчується після видачі ліцензії страховику.
20. Однією з основних проблем ліцензування страховиків є відсутність уніфікованих підходів до організаційно-правових форм таких юридичних осіб. Незважаючи на те, що більшість країн виділяють акціонерне товариство та товариство взаємного страхування як єдині можливі організаційно-правові форми страховиків, певні юрисдикції дозволяють страховикам існувати у формі асоціації, кептивних компаній, у вигляді SPVR або страхових філій.
З практичної точки зору це призводить до різного рівня страхового регулювання і нагляду та різних підходів до визначення мінімальних вимог щодо страховиків.
21. В Україні запроваджені, зокрема, такі організаційно-правові форми для страховиків, як повне товариство, командитне товариство та товариство з додатковою відповідальністю, які не відповідають міжнародним стандартам нагляду за страховиками через те, що в таких товариствах немає можливості створити ефективну та прозору систему корпоративного управління, а також ускладнений процес збільшення капіталу. Така організаційно-правова форма страховика, як товариство взаємного страхування, хоча і передбачена законодавством України, але не реалізована на практиці через відсутність відповідних історичних або економічних передумов. На наш погляд, слід обмежитись єдиною організаційно-правовою формою – акціонерним товариством, оскільки саме вона надає можливість здійснювати управління страховиком відповідно до міжнародних стандартів.
22. Незважаючи на те, що вимога щодо наявності мінімального капіталу страховика спрямована на зменшення фінансової злочинності на страховому ринку і має позитивний ефект, підтримання мінімального рівня капіталу підвищує витрати страховика, що призводить до підвищення страхових тарифів, які вимушений покривати страхувальник.
23. Українське страхове законодавство лише частково відповідає законодавству ЄС щодо мінімального розміру статутного капіталу через те, що воно не містить поняття великих ризиків.
24. Законодавство України має передбачити обов’язкове представлення бізнес-плану при поданні страховиком заяви на отримання ліцензії на страхування та запровадити оцінку можливості страховика ефективно здійснювати свою діяльність шляхом оцінки реалістичності такого бізнес-плану. Регулятивно-наглядовий орган повинен мати повноваження вимагати у заявника збільшення капіталу у випадку невідповідності його бізнес-плану, а також повноваження вимагати внести зміни до бізнес-плану перед поданням заяви на отримання ліцензії на нові види страхування.
25. Існують дві моделі регулювання та нагляду за власниками істотної участі страховика: процедура нотифікації, в рамках якої регулятивно-наглядовий орган не зобов’язаний виносити рішення про схвалення відповідного правочину і його мовчазна згода після спливу певного терміну є фактичним дозволом придбати істотну участь у страховику; система попереднього дозволу, згідно з якою регулятивно-наглядовий орган має обов’язково прийняти рішення щодо надання дозволу на придбання істотної участі у страховику або відмовити у такому придбанні, до прийняття якого угода про відчуження акцій страховика не матиме юридичних наслідків.
26. Зважаючи на відносну молодість страхового ринку України, на сьогоднішній день більш прийнятною є модель попереднього дозволу, оскільки вона більшою мірою захищатиме інтереси інвестора. Законодавство України має запровадити механізм контролю за переходом права власності на істотну участь страховика та встановити контрольні рівні пакету акцій страховика, у випадку перевищення яких має вимагатися дозвіл наглядового органу. Лише через деякий час доцільно ставити питання про перехід до процедури нотифікації, яка існує в країнах ЄС.
27. Аналіз законодавств зарубіжних країн дозволяє зробити висновок про наявність системи ефективного контролю за власниками страховиків.
В Україні, де така система відсутня, мають бути встановлені чіткі та прозорі вимоги до ділової репутації та фінансової надійності власників істотної участі страховиків та їх керівників. Особливу увагу слід приділити концепції опосередкованої участі в управлінні страховиками, встановивши обов’язок страховика розкривати власників істотної участі в щорічній звітності. Крім того, в Україні на законодавчому рівні мають бути закріплені вимоги щодо вищого керівництва страховика та має бути розширений перелік таких осіб. Страхове законодавство України має передбачити, що будь-яке призначення на посаду, що належить до керівного складу страховика, має здійснюватися лише після позитивного рішення наглядового органу.
28. Практичною проблемою здійснення страхового регулювання та нагляду є ефективний вплив на операції страховика із пов’язаними особами. Страхове законодавство, як правило, передбачає зобов’язання страховика розкривати перед регулятором перелік всіх пов’язаних осіб у звітності, а також інформувати регулятора про такі операції у випадку, якщо операції із пов’язаними особами перевищують певний розмір або відсоток від капіталу або активів.
Аналогічні норми мають бути включені і до законодавства України.
29. Важливим кроком на шляху вдосконалення системи страхового регулювання та нагляду ЄС стала Директива ЄС, відома як «Платоспроможність 2». Зокрема, вона запроваджує систему пруденційного нагляду з трьома рівнями, що охоплюють вимоги до страхових резервів страховика та мінімальної маржі платоспроможності, вимоги до процедури нагляду, яка передбачає обов’язок страховика здійснювати самооцінку вимог до капіталу, а також встановлює режим розкриття інформації страховиком про виконання вимог щодо капіталу перед страхувальниками, інвесторами та іншими особами. Цією Директивою встановлюються нові підходи до формування страхових резервів страховика, впроваджуються зміни в сфері вимог до активів, які застосовуються для покриття сформованих страхових зобов’язань, значною мірою змінюються підходи до вимог капіталу страховиків. Позитивні очікування від введення в дію цієї Директиви зумовлені, зокрема, тим, що її норми дозволять забезпечити справедливий баланс між захистом прав споживачів та витратами страховиків на підтримання капіталу.
30. Нагляд за підприємницькою діяльністю (бізнесом) страховика
є найскладнішим елементом системи державного нагляду з точки зору
розробки єдиних стандартів і являє найбільшу проблему при здійсненні транскордонного страхування. Система регулювання та нагляду за бізнесом страховика не гармонізована на рівні ЄС і характеризується відсутністю єдиних стандартів в цій сфері. Лише деякі аспекти такого регулювання та нагляду опосередковано гармонізовані на рівні директив ЄС, зокрема, тих, які спрямовані на захист прав споживачів. Важливим кроком в напрямку гармонізації принципів здійснення бізнесу страховиків виступають стандарти, розроблені IAIS.
31. Одним з проблемних аспектів нагляду за бізнесом страховика є регулювання транскордонної реклами або пропозиції укласти страхову угоду. Одним з можливих варіантів вирішення цієї проблеми є розробка міжнародних принципів, зокрема, під егідою IAIS, що стосуються питань маркетингу та реклами страхових послуг, які мають екстериторіальний характер.
32. Питання транскордонного страхування та реклами послуг іноземними страховиками в Україні не врегульовані на належному рівні. Одним з напрямків вдосконалення українського страхового законодавства має стати чітке визначення випадків, на які поширюється дія загальної заборони на укладання договорів страхування між резидентами України та іноземними страховиками.
33. Таким чином, господарсько-правовий механізм державного регулювання та нагляду за страховиками, який існує в Україні, потребує серйозного вдосконалення в напрямку наближення до європейських та світових стандартів здійснення такого нагляду з позицій, що окреслені вище. Робота в цьому напрямку, безумовно, має враховувати специфіку умов функціонування вітчизняного ринку страхових послуг та перспективність і формат запозичення тих чи інших елементів зарубіжної системи страхового нагляду, однак, в цілому процес реформування страхового нагляду в Україні має відбуватися з позицій його концептуального та практичного наближення до провідних світових тенденцій.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов В. Ю. Правовые проблемы регулирования страховой деятельности / В. Ю. Абрамов // Хозяйство и право: Правовые проблемы страховых правоотношений. Приложение к ежемесячному юридическому журналу. – 2008. – №12. – С. 3-5.
2. Абрамов В. Ю. Проблемы совершенствования системы регулирования страховой деятельности / В. Ю. Абрамов // Юридическая и правовая работа в страховании. – 2008. – №3 (15). – С. 50-54.
3. Абрамов В. Ю. Страхование: теория и практика / В. Ю. Абрамов. – М. : Волтерс-Клувер, 2007. – 504 с.
4. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. С. В. Ківалова. – О. : Юрид. л-ра, 2003. – 896 с.
5. Айнуллина Э. И. Особенности страхования и предпосылки совершенствования страхового надзора / Э. И. Айнуллина // Актуальные проблемы права : сборник научных трудов. – М. : МГИУ, 2009. – Вып. 8. – С. 20-27.
6. Алиев Р.А. Международные стандарты и практика регулирования торговли страховыми услугами : дис. на соискание учен. степ. канд. экон. наук : 08.00.10, 08.00.14 / Р. А. Алиев. – М., 2000. – 147 с.
7. Андрущенко Л. В. Державно-правове регулювання страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Л. В. Андрущенко. – К., 2008. – 20 с.
8. Артамонов А.П. Основные направления регулирования перестрахования в соответствии с требованиями Международной ассоциации органов страхового надзора / А. П. Артамонов // Юридическая и правовая работа в страховании. – 2006. – №4. – С. 86-100.
9. Архипов А. П. Страховое дело : учебно-методический комплекс / А. П. Архипов, А. С. Адонин – М. : Издательский центр ЕАОИ, 2008. – 424 с.
10. Ахмаев А. Порядок лицензирования страховых компаний / А. Ахмаев // Право и экономика. – 2006. – №6. – С. 107-108.
11. Базилевич В. Д. Страхова справа / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. – 6-те вид. – К. : Знання, 2008. – 351 с.
12. Балабанов И. Т. Страхование / И. Т. Балабанов, А. И. Балабанов. – СПб. : Питер, 2003. – 256 с.
13. Барановський О. Безпека бізнесу та страховий ринок: взаємозалежність та взаємообумовленість : [Електронний ресурс] / О. Барановський. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/article.php?news_id=318
14. Безсмертна Н. В. Страхове право: навчальний посібник / Н. В. Безсмертна, К. П. Василенко, І. О. Дзера, Ю. О. Заїка, С. А. Пилипенко. – К. : Істина, 2004. – 182 с.
15. Біленчук Д. П. Страхове право України : підручник / Д. П. Біленчук, П. Д. Біленчук, О. М. Залетов, Н. І. Кліменко. – К. : Атіка, 1999. – 367 с.
16. Беккин Р. И. Страхование в мусульманском праве: теория и практика : автореф. дис. на соискание учен. степ. канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 – Гражданское право ; Предпринимательское право ; Семейное право ; Международное частное право / Р. И. Беккин. – М., 2003. – 33 с.
17. Брагинский М. И. Договорное право / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – Кн. 3: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М. : Статут, 2007. – 1055 с.
18. Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права / С. Н. Братусь. – М., 1963. – 198 с.
19. Вайер М. Правовое регулирование надзора за страховой деятельностью в Российской Федерации / М. Вайер // Страховое право. – 2000. – №1. – С. 3-29.
20. Віхров О. П. Організаційно-господарські правовідносини : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. доктора юрид. наук : 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право / О. П. Віхров. – Донецьк, 2008.– 36 с.
21. Воронова Л. К. Фінансове право України : підручник / Л. К. Воронова. – К. : Прецедент : Моя книга, 2006. – 448 с. – (Юридична бібліотека).
22. Вострикова Л. Г. Финансовое право : учебник для вузов / Л. Г. Вострикова. – М. : Юстицинформ, 2007. – 375 с.
23. Гаращук В. М. Теоретико-правові проблеми контролю та нагляду у державному управлінні : дис. на здобуття докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Гаращук Володимир Миколайович. – Х., 2003. – 409 с.
24. Гвозденко А. А. Страхование : учебник / А. А. Гвозденко. – М. : ТК Велби, Проспект, 2006. – 464 с.
25. Гомелля В. Б. Основы страхового дела / В. Б. Гомелля. – М. : Московская финансово-промышленная академия, 2005. – 113 с.
26. Гончаренко І. Б. Теоретичні засади здійснення державного контролю та нагляду у сфері торговельної діяльності України [Електронний ресурс] / І .Б. Гончаренко. – Режим доступу до журн. : http://www.nbuv.gov.ua
/portal/Soc_Gum/pib/2010_1/PB-1/PB-1_16.pdf
27. Господарське право : Підручник / О.П. Подцерковний, О.О. Квасницька, А.В. Смітюх та ін..; За ред. О. П. Подцерковного. – Х. : Одіссей, 2010. – 640 с.
28. Господарське право: Практикум / Щербина В.С., Пронська Г.В.,
Вінник О.М. та інші; За загальною ред. Щербини В.С.- К.: Юрінком Інтер, 2001 - 320с.
29. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. №436-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18. – Ст. 144.
30. Граве К. А., Лунц Л.А. Страхование / К .А. Граве, Л. А. Лунц. – М. : Госюриздат, 1960. – 176 с.
31. Гражданское и торговое право капиталистических государств. / отв. ред. : Васильев Е. А. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : Международные отношения, 1993 . – 560 с.
32. Гражданское право : в 4 т.. – Т. 1 : Общая часть/ [Ем В.С. и др.]; отв. ред. Е. А. Суханов. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – 720 с.
33. Гражданское право : в 4 т. – Т.3 : Обязательственное право / [Витрянский В. В. и др.]; отв. ред. Е. А. Суханов. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – 800 с.
34. Гражданское право: в 4 т. – М. : Волтерс Клувер, 2008. – Т. 4 : Обязательственное право / под ред. Е. А. Суханова. – 800 с.
35. Гражданское право : учебник : в 2 ч. – М. : Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1938. – Ч. 2. / Я.Ф. Миколенко, П.Е. Орловский, И.С. Перетерский. – 488 с.
36. Гражданское право : учебник : в 2 ч. / А. П. Сергеев, Ю. К. Толстой – М. : Проспект, 1998. – Ч. 2. – 784 с.
37. Грищенко Н. Б. Основы страховой деятельности : учеб. пособие / Н. Б. Грищенко. – Барнаул : Изд-во Алтайск. ун-та, 2001. – 274 с.
38. Дополнение 4 Инструкции Национального Банка Республики Казахстан от 24 августа 2002 г. №317 «О требованиях к содержанию документов, представляемых для получения разрешения на создание страховой (перестраховочной) организации» [Электронный ресурс]. – Режим доступа к документу : http:// www.nationalbank.kz /cont/publish 779951_229. pdf.
39. Дячишин И. И. Актуальные проблемы правового регулирования страхования и перестрахования: теория и практики : автореф. дис. на соискание степени канд. юрид. наук : 12.00.03 – гражданское право ; предпринимательское право ; семейное право ; международное частное право / И. И. Дячишин. – СПб., 2008. – 22 с.
40. Ерицян А. В. Пруденциальное регулирование и пруденциальный банковский надзор : дис. на соискание учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.14 / Ерицян Альберт Володяевич. – М., 2002. – 137 c.
41. Жабинець О. Й. Державне регулювання страхової діяльності в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 08.02.03 – організація управління, планування і регулювання економікою / О. Й. Жабинець. – Л., 2006. – 20 с.
42. Задихайло Д. Стратегія держави в системі законодавчого регулювання економічних відносин [Текст] / Д. Задихайло // Вісник Академії правових наук України : Збірник наукових праць. - 2006. - №1. - С. 129-138.
43. Залєтов О. М. Державне регулювання ринку страхування життя в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит / О. М. Залєтов. – К., 2007. – 20 с.
44. Залєтов О. М. Основи страхового права України : навч. посібник / О. М. Залєтов, О. О. Слісаренко. – К. : Міжнародна агенція «BeeZone», 2003. – 384 с.
45. Зельдина Е.Р. Специальный режим хозяйствования: теоретические вопросы и направления модернизации: Монография. – Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2007. – 327 с.
46. Зискінд І. О. Аналіз загальних принципів здійснення нагляду за бізнесом страховика (Conduct of business suprvision) як інструменту забезпечення прав страхувальника / І. О. Зискінд // Вісник академії адвокатури України. – 2010. – № 1. – С. 55-60.
47. Зискінд І. О. Вимоги до капіталу як основа пруденційного нагляду за страховиком / І. О. Зискінд // Держава і право : зб. наук. праць. Юридичні та політичні науки. – Вип. 47. – К., 2010. – С. 440-445.
48. Зискінд І. О. Гармонізація принципів здійснення нагляду за бізнесом страховика / І. О. Зискінд // Від громадянського суспільства – до правової держави : тези V міжн. наук. конф. студентів та молодих вчених. – Х. : ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2010. – С. 159-160.
49. Зискінд І. О. Міжнародні принципи визначення правового статусу державного органу пруденційного нагляду / І. О. Зискінд // Актуальні проблеми міжнародних відносин : зб. наук. праць. – Вип. 68. – Ч. 1. – К. : Київський національний університет. Інститут міжнародних відносин, 2007.
– 167-174.
50. Зискінд І. О. Проблемні питання правового регулювання розрахунку страхових тарифів / І. О. Зискінд // Тенденції та пріоритети реформування законодавства України : матеріали Всеукр. науково-практ. конф.,
м. Запоріжжя, 13 березня 2010 : у 2 ч. – Запоріжжя : ЗМГО «Істина», 2010. –
Ч. 1. – С. 94-95.
51. Зискінд І. О. Правове регулювання процедури ліцензування страховиків (порівняльний аналіз) // Український часопис міжнародного права. – 2007. –
№ 1. – С. 80-90.
52. Зискінд І. О. Проблемні питання надання реклами страховиком в контексті транскордонного страхування / І. О. Зискінд // Наукова молодь: досягнення та перспективи : зб. Тез VI міжн. наук. практ. конф. 16-17 березня 2010 р. – Луганськ : СПД Резніков В.С., 2009. – С. 61-63.
53. Зискінд І. О. Сутність державного регулювання та нагляду за страховиками / І. О. Зискінд // Вісник академії адвокатури України. – 2009. – № 2. – С. 37-42.
54. Знаменский Г. Л. Хозяйственное законодательство Украины: формирование и перспективы развития / Г. Л. Знаменский. – К. : Наук. думка, 1996. – 64 с.
55. Иоффе О. С. Правоотношения по советскому гражданскому праву / О. С. Иоффе. – Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1949. – 143 с.
56. Кабанцева Н. Г. Страховое дело : учебное пособие / Н. Г. Кабанцева. – М. : Форум, 2008. – 271 с.
57. Калимуллина А. Н. Частноправовые и публично-правовые отношения в сфере правового регулирования обязательного страхования / А. Н. Калимуллина // «Черные дыры» в российском законодательстве. Юридический журнал. – 2008. – №3. – С. 105-106.
58. Канделаки Н. Гражданско-правовое регулирование договора страхования Директивами Европейского Союза / Н. Канделаки // Страховое право. – 2007.
– №2. – С. 57-68.
59. Клоченко Л. Н. Основные проблемы законодательства, регулирующего страховую деятельность / Л. Н. Клоченко // Юридическая и правовая работа в страховании. – 2006. – №1. – С. 50-63.
60. Ковалевская Н. С. Правовое регулирование страховой деятельности / Н. С. Ковалевская // Страховое право. – 2000. – №4. – С. 53-54.
61. Кодифікація приватного (цивільного) права України / [А. С. Довгерт, О. А. Підопригора, З. В. Ромовська та ін.]. – К. : Український центр правничих студій, 2000. – 336 с.
62. Колесников Ю. А. Административно-правовое регулирование страховой деятельности в Российской Федерации : монография / Ю. А. Колесников. – М. : Наука, Флинта, 2006. – 308 с.
63. Колесников Ю. А. Страховая деятельность как объект правового регулирования / Ю. А. Колесников // Современное право. – 2006. – №4. – С. 2-5.
64. Конституція України : Прийнята на V сесії Верховної Ради України
28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. –
Ст. 141.
65. Косаренко Н.Н. Правовое обеспечение публичных интересов в сфере страхования : монография / Н. Н. Косаренко. – М. : Волтерс-Клувер, 2010. – 320 с.
66. Кривошеев И. В. Правовое регулирование страхования в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.04 – Предпринимательское право; арбитражный процесс / И. В. Кривошеев. – Екатеринбург, 2000. – 29 с.
67. Крохина Ю. А. Финансовое право России : учебник / Ю. А. Крохина. – М. : Норма, 2008. – 720 с.
68. Кутыгин М. А. Правовое регулирование института страхования в России: эволюция, преемственность и проблемы совершенствования (историко-правовой анализ) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.01 – Теория и история права и государства ; История учений о праве и государстве / М. А. Кутыгин. – Ростов-на-Дону, 2007. – 30 с.
69. Леви Г. Европейское страховое право / Г. Леви // Страховое право. – 2001. – №3. – С. 58-89.
70. Логвина Н. В. Правовое регулирование страхования в Российской Федерации : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : 12.00.03 – Гражданское право ; Предпринимательское право ; Семейное право ;
Международное частное право / Н. В. Логвина. – М., 1998. – 26 с.
71. Мальцев В.А. Финансовое право : учебник / В. А. Мальцев. – 3-е изд. – М. : Издательский центр «Академия», 2008. – 256 с.
72. Мамедов А. А. Унификация и международная стандартизация финансово-правового регулирования в сфере страхования / А. А. Мамедов // Международное публичное и частное право. – 2004. – №4. – С. 53-58.
73. Мамедов А. А. Финансово-правовое регулирование страхования в зарубежных странах / А. А. Мамедов // Законодательство и экономика. – 2004. – №2. – С. 65-72.
74. Мурина Н. Н. Страховое дело : учеб. пособие для студентов экономических специальностей учреждений, обеспечивающих получение высшего образования / Н. Н. Мурина, А. А. Роговская. – Мн. : ИВЦ Минфина, 2005. – 246 с.
75. Об организации страхового дела в Российской Федерации: Закон Российской Федерации от 27 ноября 1992 г. №4015-1 [Электронный ресурс] / Режим доступа: http://www.tamognia.ru/doc_base/document.php?ID=1526424.
76. Овсянко Д. М. Административное право : учеб. пособие / Д. М. Овсянко. – М. : Норма, 1997. – 247 с.
77. Орлюк О. П. Банківська система України. Правові засади організації / О. П. Орлюк. – К : Юрiнком Інтер, 2003. – 239 с.
78. Основы страхования : учебное пособие / С. К. Казанцев. – Екатеринбург : Изд-во ИПК УГТУ, 1998. – 101 с.
79. О страховой деятельности : Закон Республики Казахстан от 18 декабря
2000 г. № 126-П [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.afn.kz/attachments/cont/publish641982_8571.doc.
80. Об утверждении Инструкции об определении контроля одного юридического лица над другим юридическим лицом: Постановление Правления Агентства Республики Казахстан по регулированию
и надзору финансового рынка и финансовых организаций
от 9 января 2006 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.afn.kz/attachments/cont/publish258608_5867.doc.
81. Об утверждении минимальных размеров уставного и собственного капиталов страховой и организаций: Постановление Правления Национального Банка Республики Казахстан от 20 апреля 2001 г. № 117 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.nationalbank.kz
/cont/publish776706_230.pdf.
82. Об утверждении Положения о Федеральной Службе страхового надзора: Постановление Российской Федерации от 30 июня 2004 г. №330
[Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.fssn.ru/www/site.nsf/web
/doc_13042006200925.html
83. Об утверждении Правил согласования кандидатов на должности руководящих работников финансовых организаций: Постановление Правления Агентства Республики Казахстан по регулированию и надзору финансового рынка и финансовых организаций от 12 июня 2004 г. № 157 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.afn.kz/attachments/62/37/publish37-344332557..doc.
84. Об утверждении требований к рейтингу юридических лиц-нерезидентов Республики Казахстан, необходимость наличия которого требуется в соответствии с законодательством Республики Казахстан, регулирующим деятельность финансовых организаций, перечня рейтинговых агентств, присваивающих данный рейтинг, а также о внесении изменения в постановление Правления Агентства Республики Казахстан по регулированию и надзору финансового рынка и финансовых организаций от 25 октября
2004 года № 304 Постановление Правления Агентства Республики Казахстан от 25 февраля 2006 года № 55 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.afn.kz/attachments/66/68/publish68-1357603214..doc.
85. Панченко M. I. Цивiльне право України : навч. посібник / M. I. Панченко. – К : Знання, 2005. – 583 с.
86. Пасiчник В. В. Банкiвський нагляд: правовi засади та проблеми здійснення / В. В. Пасiчник // Банкiвське право України / пiд заг. ред. А. О. Селiванова. – К. : Видавничий Дiм «Ін Юре», 2000. – С. 238-280.
87. Пацурія Н. Б. Правове регулювання страхової справи в Україні (організаційно-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.04 – господарське право ; господарсько-процесуальне право / Н. Б. Пацурія. – К., 2000. – 16 с.
88. Підсумки роботи страхового ринку за 2009 рік [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://www.dfp.gov.ua/fileadmin/downloads/dpn/
Kiev_21.04.2010.pdf
89. Подцерковний О. П. Грошові зобов’язання господарського характеру: проблеми теорії і практики / О. П. Подцерковний. – К. : Юстиніан, 2006. –
424 с.
90. Покровская Н. Государственный надзор за страховой деятельностью: правовые проблемы / Н. Покровская // Страховое право. – 2003. – №1. –
С. 3-29.
91. Принципы надзора за страховой деятельностью в Интернете // Страховое право. – 2008. – №2. – С. 52-54.
92. Про акціонерні товариства : Закон України від 17 вересня 2008 р. №514-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – №50. – Ст. 384.
93. Про банки i банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 р. №22121-IIІ // Офіційний вісник України. – 2001 р. – №1-2. – Ст. 1.
94. Про господарські товариства : Закон України від 19 вересня 1991 р.
№ 1576-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №49. – Ст. 682.
95. Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України: Указ През