КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ФАЛЬСИФІКАЦІЮ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ (Ч.Ч. 1-3 СТ. 158 КК УКРАЇНИ) :



  • title:
  • КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ФАЛЬСИФІКАЦІЮ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ (Ч.Ч. 1-3 СТ. 158 КК УКРАЇНИ)
  • The number of pages:
  • 250
  • university:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • The year of defence:
  • 2012
  • brief description:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


    На правах рукопису



    БЕРДНІК ІННА ВОЛОДИМИРІВНА


    УДК 343.415



    КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ФАЛЬСИФІКАЦІЮ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ (Ч.Ч. 1-3 СТ. 158 КК УКРАЇНИ)


    Спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;
    кримінально-виконавче право


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата юридичних наук



    Науковий керівник
    доктор юридичних наук, доцент
    Берзін Павло Сергійович


    КИЇВ – 2011
    ЗМІСТ

    СПИСОК ВЖИВАНИХ У РОБОТІ СКОРОЧЕНЬ 2
    ВСТУП 2
    РОЗДІЛ 1 ПЕРЕДУМОВИ КРИМІНАЛІЗАЦІЇ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ 2
    Висновки до розділу 1 2
    РОЗДІЛ 2 ОБ׳ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ 2
    2.1 Об’єкт фальсифікації виборчих документів та документів референдуму 2
    2.2 Предмет фальсифікації виборчих документів та документів референдуму 2
    2.3 Об’єктивна сторона фальсифікації виборчих документів та документів референдуму 2
    Висновки до розділу 2 2
    РОЗДІЛ 3 СУБ׳ЄКТИВНІ ОЗНАКИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ АБО ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ 2
    3.1 Суб’єкт фальсифікації виборчих документів та документів референдуму 2
    3.2 Суб’єктивна сторона фальсифікації виборчих документів та документів референдуму 2
    Висновки до розділу 3 2
    РОЗДІЛ 4 ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ І ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ ТА ЇЇ ВІДМЕЖУВАННЯ ВІД СУМІЖНИХ ЗЛОЧИНІВ 2
    Висновки до розділу 4 2
    РОЗДІЛ 5 ПРОБЛЕМИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ ЗА ФАЛЬСИФІКАЦІЮ ВИБОРЧИХ ДОКУМЕНТІВ ТА ДОКУМЕНТІВ РЕФЕРЕНДУМУ 2
    Висновки до розділу 5 2
    ВИСНОВКИ 2
    ДОДАТКИ …………………………………………………………………………207
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….231

    СПИСОК ВЖИВАНИХ У РОБОТІ СКОРОЧЕНЬ

    АР Крим – Автономна Республіка Крим
    ВРУ – Верховна Рада України
    ВРАР Крим – Верховна Рада Автономної Республіки Крим
    ВСУ – Верховний Суд України
    КК – Кримінальний кодекс
    КК РРФСР – Кримінальний кодекс Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки
    КМУ – Кабінет Міністрів України
    КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
    ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
    п. – пункт
    РНК УРСР – Рада народних комісарів Української Радянської Соціалістичної Республіки
    РФ – Російська Федерація
    ст. – стаття
    ЦВК України – Центральна виборча комісія України
    ч. – частина
    нмдг – неоподатковуваний мінімум доходів громадян
    ДСТУ – Державна система стандартизації України


    ВСТУП

    Актуальність теми. Розбудова правової, суверенної, демократичної держави стала одним з найголовніших напрямів розвитку українського суспільства в останні роки. Але подальший економічний та соціальний розвиток нашої країни без політичної стабілізації буде досить складним і напруженим. Основною запорукою такої політичної стабілізації є демократичні і легітимні вибори.
    Стаття 1 Конституції України визначає Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. Основною ознакою реального демократизму держави є досягнутий рівень народовладдя, тобто те, наскільки встановлені національним законодавством процедури виявлення та здійснення волі народу можуть реально впливати на управління справами держави й суспільства. Способом забезпечення народовладдя є вибори.
    У сучасному демократичному суспільстві вибори є способом формування публічної влади - органів дер¬жавної влади та органів місцевого самоврядування. Саме через вибори відбувається делегування народом (як єдиним джерелом влади в Україні) владних повнова¬жень на управління державними та суспільними справа¬ми обраним органам та посадовим особам. Тільки народові України належить право визначати тих людей, які від його імені будуть здійснювати владні повноваження на певних посадах, - Президента України, народних депутатів України, депутатів ВРАР Крим, депутатів місцевих рад, міських, селищних, сільських голів. У день голосування реалізацію свого конституційного права здійснює переважна частина громадян країни.
    Кримінальний кодекс України забезпечує охорону прав і свобод людини та громадянина від найбільш суспільно небезпечних діянь. Тому за наявності у кримінально-правових нормах, які передбачають кримінальну відповідальність за порушення виборчого законодавства, певних вад, виборчі права громадян не можна вважати забезпеченими.
    Одним з найбільш поширених злочинів проти виборчих прав громадян є фальсифікація виборчих документів, документів референдуму, фальсифікація підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців, а також фальсифікація відомостей до Державного реєстру виборців.
    Розгляд значної кількості скарг суб’єктів виборчих процесів за різними виборами свідчить про підвищений інтерес суспільства до результатів реалізації юридичної відповідальності за виборчі правопорушення. За даними Державної судової адміністрації України у 2004 р. жодна особа не притягувалася до кримінальної відповідальності за ст. 158 КК. У 2005-2009 роках кількість засуджених осіб за ст. 158 КК становила 619 осіб. У 2010-2011 роках за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму в Україні судами було розглянуто з винесенням рішень 4560 кримінальних справ.
    З огляду на це у дисертаційному дослідженні пропонується звернути увагу на проблеми кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму (ч.ч. 1-3 ст. 158 КК України). Ці діяння є порушенням основних виборчих прав громадян, тобто права обирати й бути обраним. Тому особливого значення набуває питання про місце кримінально-правового забезпечення охорони виборчих прав громадян, які здійснюються, зокрема, через фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму (ч.ч.1-3 ст. 158 КК).
    Методологічною базою даного дисертаційного дослідження є фундаментальні положення теорії кримінального права, розроблені у працях П.П. Андрушка, І.О.Зінченко, О.М. Костенка, С.Я. Лихової, Л.П. Медіної, М.І. Мельника, М.О. Мягкова, О.О. Семенюка, Є.В. Фесенка, М.І. Хавронюка та інших вчених.
    Особливе методологічне значення в роботі мають положення таких фундаментальних наук, як філософія, логіка та теорія держави і права.
    На дисертаційному рівні питання фальсифікації виборчих документів та документів референдуму вже були предметом самостійних досліджень. Зокрема, у 2004 році Л.П. Медіною захищено кандидатську дисертацію на тему «Кримінально-правова характеристика злочинів проти виборчих прав громадян України (ст.ст. 157, 158, 159 КК України)». У 2006 році С.Я. Лихова захистила докторську дисертація на тему «Злочини проти громадських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України (теоретико-правове дослідження)». У 2006 році М.О. Мягков захистив кандидатську дисертацію на тему «Перешкоджання здійсненню виборчого права: проблеми кримінальної відповідальності». У 2009 році О.О. Семенюк захистив дисертацію на тему «Кримінально-правова характеристика порушення законодавства про референдум».
    Враховуючи неповноту спеціальних кримінально-правових досліджень з даної проблематики в Україні, а також наукового аналізу багатьох проблем, які виникають у процесі застосування норм, спрямованих на охорону виборчих прав, вирішення проблем кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму є актуальним.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2011-2015 роки: «Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти», що затверджений на засіданні кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 3 від 15 жовтня 2010 р.), а також науково-дослідницької роботи юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 11 БФ 042-01 на тему «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти». Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 7 від 2009 р.)
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є здійснення кримінально-правової характеристики основного, кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочину, передбаченого ч.ч. 1-3 ст. 158 КК, дослідження і аналіз покарання, яке застосовується до осіб, що вчинили фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму, визначення та наукове обґрунтування критеріїв відмежування даного злочину від суміжних злочинів, а також формулювання на цій основі науково обґрунтованих пропозицій щодо подальшого вдосконалення зазначених норм КК, які передбачають відповідальність за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму.
    Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
    1) дослідити наукову літературу та міжнародно-правові акти з питань кримінально-правової охорони виборчих прав громадян;
    2) проаналізувати судову практику з питань застосування законодавства про кримінальну відповідальність за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму;
    3) проаналізувати передумови криміналізації фальсифікації виборчих документів та документів референдуму;
    4) визначити родовий, видовий та безпосередній об’єкти фальсифікації виборчих документів та документів референдуму;
    5) проаналізувати ознаки об’єктивної сторони фальсифікації виборчих документів та документів референдуму;
    6) проаналізувати ознаки суб’єкта і суб’єктивної сторони фальсифікації виборчих документів та документів референдуму;
    8) проаналізувати проблеми кваліфікації фальсифікації виборчих документів та документів референдуму;
    9) проаналізувати караність фальсифікації, передбаченої ч.ч. 1-3 ст. 158 КК України;
    10) виробити конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності кримінально-правової охорони виборчого права та права брати участь у референдумі.
    Об’єкт дослідження – кримінально-правова охорона суб’єктивного виборчого права та права брати участь в референдумі відповідно при фальсифікації виборчих документів та документів референдуму.
    Предмет дослідження – кримінальна відповідальність за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму (ч.ч. 1-3 ст. 158 КК України).
    Методи дослідження: історичний (досліджено кримінально-правові норми, що передбачали кримінальну відповідальність за фальсифікацію виборчих документів за радянських часів); компаративний (проведено порівняльний аналіз кримінального законодавства країн Західної Європи та СНД); формально-логічний (проаналізовано склади фальсифікації виборчих документів та документів референдуму), статистичний (узагальнено статистичні дані щодо кількості кримінальних справ: порушених, переданих до суду та по яких винесено рішення суду в усіх регіонах України); системно-структурний (застосовується при комплексному аналізі елементів складу фальсифікації виборчих документів та документів референдуму); догматичний (застосовується при дослідженні особливостей фальсифікації виборчих документів та документів референдуму (ч.ч.1-3 ст. 158 КК) і розробленні пропозицій стосовно зміни даної статті КК).
    Теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці вчених, у яких висвітлюються як загальні питання кримінального права та теорії права, так і питання кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму. У процесі написання дисертації, поряд з кримінально-правовою, використовувалась література з теорії держави та права, конституційного права, логіки, філософії, психології та деяких інших наук.
    Нормативно-правову базу дисертації становлять чинні Конституція України, Кримінальний кодекс України 2001 р., закони та інші нормативно-правові акти України. Також були використані положення КК України 1960 р. У процесі порівняльно-правового аналізу використовувались положення кримінального законодавства окремих зарубіжних держав, зокрема, КК Російської Федерації, Австралії, Республіки Білорусь, Іспанії, Республіки Польща, Республіки Узбекистан, Франції тощо.
    Емпіричну базу дослідження становлять матеріали: 20 адміністративних справ Чернігівського окружного адміністративного суду з розгляду скарг суб’єктів виборчого процесу по виборах народних депутатів України і Президента України у 2010 році; 50 кримінальних справ, порушених за ст. 158 КК у період з 2004 по 2010 рік; 40 кримінальних справ, порушених за ст.ст. 358, 366 КК впродовж 2008-2010 років (на території Київської та Чернігівської області).
    Використання зазначених методів дослідження, вивчення емпіричної бази, аналіз наукової літератури дозволило виявити низку проблем кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборчих документів, документів референдуму, пов’язаних із недосконалістю кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму, та запропонувати шляхи їх розв’язання.
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вирішуються проблеми кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму (ч.1-3 ст. 158 КК України), яким раніше не приділялося належної уваги. Крім того, до нових результатів слід віднести пропозиції дисертанта щодо вдосконалення окремих положень кримінального законодавства, які зорієнтовані на забезпечення охорони виборчих прав громадян, а також практики їх застосування. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків, основними з яких є такі:
    вперше:
    - обґрунтовано доцільність визнавати видовим об’єктом злочинів виборчі права у випадках, коли членом виборчої комісії, кандидатом, його уповноваженим представником, уповноваженою особою політичної партії (блоку) фальсифікація виборчих документів здійснюється у формі виготовлення, зберігання, підроблення або використання завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів, а також референдні права, зокрема, у випадках, коли членом комісії з референдуму, кандидатом, його уповноваженим представником, членом ініціативної групи фальсифікація документів референдум здійснюється у формі виготовлення, зберігання або використання завідомо незаконно виготовлених бюлетенів для голосування чи підроблення та використання завідомо підроблених документів референдуму;
    - пропонується визнавати виборчим документом та документом референдуму письмові та електронні носії публічної інформації, які віднесені в установленому порядку до сфери регулювання виборчих та референдних правовідносин, однією із сторін якої виступає держава (в особі спеціально створених виборчих комісій чи комісій з референдуму), що мають встановлені законом реквізити, які дають можливість ідентифікувати їх зміст і формальні ознаки;
    - на підставі системного аналізу змісту та співвідношення передбачених в Особливій частині КК понять «підроблення», «підробка», «фальсифікація», «виготовлення підроблених» обґрунтовується їх синонімічність, а також доцільність охоплення поняттям «підроблення» інших із названих понять;
    - обґрунтовується положення про те, що суб’єктом злочину, передбаченого ч.ч. 2-3 ст. 158 КК, може бути не лише член виборчої комісії, ініціативної групи чи комісії референдуму, а й службова особа, яка має безпосереднє відношення до виборів чи референдуму;
    - запропонована нова редакція назви ст. 158 КК та диспозицій її першої, другої та третьої частин, диспозиції частини першої ст. 1581 КК, а також диспозиції частини третьої ст. 160 КК (див. висновки).
    удосконалено:
    - визначення змісту поняття «офіційний документ» та його окремих різновидів, що необхідне для розмежування складів злочинів, передбачених ст. ст. 158, 358, 366 КК України;
    - визначення ознак поняття «офіційний документ», які дозволяють визнавати різновидами такого документа виборчі документи та документи референдуму (такими ознаками виборчого документа та документа референдуму є їх включення до публічно-правової сфери; створення, зміна або припинення виборчих та референдних правовідносин; письмова або електронна форма; наявність встановлених законодавством реквізитів).
    набули подальшого розвитку положення про:
    - соціальну природу кримінально-правових заборон фальсифікації виборчих документів та документів референдуму;
    - необхідність визнавати предметом фальсифікації виборчих документів та документів референдуму незаконно одержаних виборчих бюлетенів та бюлетенів для голосування на референдумі;
    - особливості утворення формально-матеріальних складів злочинів з урахуванням конкретних характеристик передбаченого у відповідних нормах Особливої частини КК поняття «підроблення»;
    - недоцільність визнання членів окружних, територіальних та дільничних комісій службовими особами, крім членів Центральної виборчої комісії (з урахуванням їх правового статусу та посадових обов’язків), що виключає кримінальну відповідальність за ч.ч. 1-3 ст. 158 КК службових осіб, які мають безпосереднє відношення до виборів, референдуму (зокрема, командирів військових частин, капітанів суден, які знаходяться в плаванні).
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертаційному дослідженні висновки та пропозиції мають прикладний характер і використовуються за різними напрямами діяльності:
    - у законотворчій роботі – висновки та пропозиції, які містяться в роботі, використані при вдосконаленні положень КК України (акт впровадження в законотворчий процес Верховної Ради України №04-19/14-1418 від 8 липня 2011р.);
    - у практичній діяльності судових органів – для правильного та однозначного застосування кримінально-правових норм під час розгляду судових справ, що посягають на виборчі права та права на участь у референдумі (акт впровадження Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 серпня 2010 р.; акт впровадження Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р.);
    - у навчальному процесі – під час проведення в Чернігівському державному інституті права, соціальних технологій та праці лекційних, семінарських та практичних занять з курсу «Кримінальне право України. Особлива частина» (акт впровадження результатів наукового дослідження в навчальний процес від 13 грудня 2010 р.).
    Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, що включені до дисертації, оприлюднені та були предметом дискусій: 1) на круглому столі «Проблеми захисту прав людини і громадянина у кримінальному судочинстві» (м. Чернігів, 2007 р.; 2) на міжнародній науково-практичній конференції «Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблема застосування і перспективи удосконалення» (м. Львів 13-15 квітня 2007 р.); 3) на міжвузівському круглому столі «Роль права в сучасній Україні» (м. Чернігів 2007); 4) на міжвузівській науково-практичній конференції «Комплексна безпека підприємницької діяльності: економіко-правові засади, інформаційно-технічні заходи, стратегія формування та перспективи розвитку» (м. Чернігів, 22 березня 2007 року); 5) на круглому столі «Механізми реалізації захисту прав і свобод людини у вітчизняному законодавстві» (м. Чернігів, 2007 р.); 6) на науково-практичному семінарі «Законодавча регламентація захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина» (м. Чернігів, 2008 р); 7) на міжвузівському круглому столі «Роль права в сучасній Україні» (м. Чернігів 2008 р.); 8) на міжвузівському круглому столі «Роль права в сучасній Україні» (м. Чернігів 2008 р.); 8) на міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України: проблема та перспективи розвитку» (м. Косів, 27-31 січня 2009 р.); 9) на міжнародній науково-практичній конференції «Историко-правовые и социально-экономические аспекты развития общества» (м. Чернігів 7-8 квітня 2010 р.); 10) на міжнародній науково-практичній конференції «Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України», (м. Луганськ, 20-21 травня 2011 р).
    Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертаційному дослідженні, опубліковані у 15 публікаціях, 5 з яких – у наукових фахових виданнях України.
    Структура дисертації відповідає поставленим цілям та завданням дослідження і складається зі вступу, п’яти розділів, що включають п’ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та шести додатків. Повний обсяг дисертації – 249 сторінок, у тому числі список використаних джерел – 19 сторінок, додатки – 24 сторінок.
  • bibliography:
  • ВИСНОВКИ

    На підставі комплексного аналізу проблем кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму (ч.1-3 ст. 158 КК України) вважаємо за можливе зробити такі висновки:
    1. Підроблення виборчих документів та документів референдуму є явищем, яке має свою багатовікову історію. Передумовою появи явища підроблення в суспільстві послужили тією чи іншою мірою різні фактори: розпад первісного ладу, поява приватної власності; поява писемності; виникнення грошей та розвиток грошового обігу; занепад натурального господарства, розвиток товарно-грошових відносин тощо. Усі ці фактори з моменту їх появи на тому чи іншому етапі розвитку суспільства викликали необхідність у забороні суспільно небезпечних підробок.
    2. Наявність у КК України відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму є цілком обумовленим. Такий стан речей цілком відповідає висунутим у науці кримінального права загальним умовам криміналізації суспільно небезпечних діянь, а також зарубіжному та історичному досвіду в боротьбі з цим негативним явищем.
    3. При дослідженні проблем кримінальної відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму слід виходити з визначення об’єкта злочину як цінності, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямоване злочинне діяння і яким воно може заподіяти або спричиняє шкоду.
    4. Родовим об’єктом фальсифікації виборчих документів та документів референдуму є виборчі права громадян, які можуть бути визначені як соціальні цінності, які поставлені під охорону держави і визначають порядок організації й проведення виборів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
    5. Заслуговує на увагу положення про те, що посягання на виборчі права можуть заподіяти шкоду не тільки громадянинові, а й державі. Відповідний злочин має бути закріплений у відповідному розділі КК.
    6. Цінності, яким заподіюється (або створюється загроза заподіяння) шкода при фальсифікації виборів є набагато поширенішими, ніж цінності, яким заподіюється (або створюється загроза заподіяння) шкода при фальсифікації референдуму. Результати виборів і референдумів породжують принципово різні за своєю суттю юридичні наслідки. Отже, фальсифікація виборчих документів є більш суспільно небезпечним, ніж фальсифікація документів референдуму. Тому законодавча практика щодо однакового кримінально-правового забезпечення охорони виборчого права та права брати участь у референдумі видається неправильною. Вважаємо за доцільне для забезпечення правової охорони виборчого права та права на участь у референдумі передбачити різну відповідальність за їх порушення в різних статтях кримінального закону.
    7. Злочинні дії, за які передбачено кримінальну відповідальність ч.1-3 ст. 158 КК України: виготовлення або зберігання чи використання завідомо незаконно виготовлених виборчих бюлетенів; виготовлення або зберігання чи використання завідомо незаконно виготовлених бланків відкріпних посвідчень, бюлетенів для голосування; підробка та використання завідомо підроблених виборчих документів, підробка та використання завідомо підроблених документів референдуму, вчинені членом виборчої комісії, комісії з референдуму, кандидатом, його уповноваженим представником, уповноваженою особою політичної партії (блоку), членом ініціативної групи референдуму, посягають на різні видові об’єкти. Тому видається доцільним передбачити кримінальну відповідальність у різних статтях кримінального закону. При цьому фальсифікація виборчих документів як основний склад злочину повинен бути передбачений у ч.1-3 ст. 158 КК України.
    8. Безпосереднім об’єктом фальсифікації виборчих документів та документів референдуму є встановлений законом порядок виготовлення, зберігання та використання виборчих документів та документів референдуму, який забезпечує нормальну організацію та проведення виборів і референдуму, правильний підрахунок голосів та встановлення результатів голосування, а також виборче право громадян, право на участь у референдумі.
    9. Назва розділу V КК України не відповідає змісту даного розділу і потребує кардинального реформування. На нашу думку, назва розділу “Злочини проти конституційних прав і свобод людини і громадянина” найбільш повно відповідає його змісту.
    10. Відсутність чіткого законодавчого тлумачення терміна “виборчий документ” та відсутність вичерпного переліку документів, які дозволяють відносити ті чи інші документи до виборчих, є серйозною проблемою в законодавстві, викликає багато питань у правозастосовчій практиці і не дозволяє активно застосовувати норми кримінального права, які встановлюють відповідальність за злочини, передбачені ст. 158 КК. Аналіз чинного законодавства дозволяє сформулювати ознаки виборчого документа, як предмета фальсифікації виборчого документа та документа референдуму. Такими ознаками є: 1) включення їх в період виборчої кампанії або проведення референдуму до публічно-правової сфери і виборчих чи референдних правовідносин, одним із суб’єктів яких виступає держава в особі спеціально уповноваженого на це органу – виборчої комісії чи комісії з референдуму; 2) породження ними волевиявлення осіб, які визначають результати голосування на виборах чи результати референдуму; 3) створює, змінює або припиняє виборчі чи референдні правовідносини; 4) виконаний у письмовій або електронній формі; 5) містить реквізити, визначені Законами України «Про вибори народних депутатів України», «Про вибори Пре¬зидента України», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми».
    11. Дисертанткою пропонується законодавчо закріпити визначення виборчого документа в ст. 78 Закону України «Про вибори народних депутатів України», у ст. 63 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» у ст. 71 Закону України «Про вибори Президента України». Виборчі документи слід визначити як письмові і електронні носії публічної інформації, які віднесені в установленому порядку в сферу регулювання виборчих правовідносин, однією із сторін якої виступає держава (в особі спеціально створених виборчих комісій), які мають установлені законом реквізити, що дають можливість ідентифікувати їх зміст і формальні ознаки. Ст. 36 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» слід доповнити таким змістом: «Документи референдуму слід визначити як письмові і електронні носії публічної інформації, які віднесені в установленому порядку в сферу регулювання референдних правовідносин, однією із сторін якої виступає держава (в особі спеціально створених комісій з референдуму), які мають установлені законом реквізити, що дають можливість ідентифікувати їх зміст і формальні ознаки».
    12. Для усунення наявних суперечностей між нормами, сформульованими у ст.1581 та ч.1 ст.158 КК, неповноти описання в них ознак об’єктивної сторони передбачених ними складів злочинів вбачається доцільним:
    1) доповнити перелік предметів злочину, зазначених у диспозиції ч.1 ст.158 КК, незаконно одержаними виборчими бюлетенями та бюлетенями для голосування на референдумі, тобто передбачити в ній відповідальність і за використання незаконно одержаних виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосування на референдумі, а також за використання підроблених виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосування на референдумі. Диспозицію ч.1 ст.158 КК можна було б викласти в такій редакції: «1. Незаконне виготовлення, підроблення або зберігання чи використання використання незаконно виготовлених, підроблених чи незаконно одержаних виборчих бюлетенів чи бюлетенів для голосування на референдумі».
    2) диспозицію ч.1 ст.1581 КК викласти в такій редакції: «1. Голосування виборцем або громадянином, який бере участь у референдумі, на виборчій дільниці чи дільниці для голосування на референдумі, який включений до списку виборців чи до списку громадян, які мають право брати участь у референдумі, у день проведення голосування з відповідних виборів чи референдуму більше ніж один раз з кожного виду виборів чи з референдуму».
    13. Підроблення може знаходити свій прояв як у повному виготовленні будь-якої фальшивої речі, так і внесенні змін до справжньої. Виходячи з цього, можна виділити дві форми підроблення – виготовлення та перероблення.
    14. Використання синонімічного ряду “підроблення” – “підробка” – “фальсифікація” в Особливій частині КК є недоцільним, оскільки кожний з них не має самостійного навантаження, істотно відмінного від того, що несе споріднений термін. З них необхідно вибрати якийсь один, який би найбільш точно та повно охоплював обсяг та зміст поняття. Саме таким загальним терміном повинен бути термін “підроблення”. У назві ст. 158 КК слово “фальсифікація” та у ч.ч. 2,3 ст. 158 КК слово “підробка” замінити на “підроблення” (з подальшим редагуванням тексту диспозиції ч.ч. 2,3 ст. 158 КК).
    15. Склад злочину, передбачений ч. 2 ст. 158 КК України, є формально-матеріальним, оскільки поняття «підробка» охоплює результат дій у вигляді підроблених документів, що вказує на ознаки матеріального складу злочину, а використання завідомо підроблених виборчих документів та документів референдуму вказує на ознаки злочину з формальним складом. Поєднання таких ознак у конструкції одного юридичного складу злочину зумовлене тим, що його специфічна конструкція і конкретний зміст включають два альтернативні елементи, і одним із таких елементів є наслідки суспільно небезпечного діяння. Оскільки з урахуванням зазначеної альтернативності специфічна конструкція підробки включає наслідки як обов’язковий елемент об’єктивної сторони, даний склад розглядається як матеріальний; оскільки з урахуванням цієї альтернативності специфічна конструкція зазначеного складу злочину не включає зазначені наслідки як обов’язковий елемент об’єктивної сторони, даний склад розглядається як формальний.
    16. Суб’єкт фальсифікації виборчих документів може бути як загальний (ч.1 ст.158 КК України), так і спеціальний (ч.2-3 ст. 158 КК України).
    Частина 2,3 ст. 158 КК України передбачає вчинення фальсифікації виборчих документів та документів референдуму спеціальним суб’єктом, яким може бути член виборчої комісії, кандидат, його уповноважений представник, уповноважена особа політичної партії (блоку).
    17. Як свідчить аналіз виборчого законодавства, член виборчої комісії, як правило, не є службовою особою в кримінально-правовому розумінні, що зумовлено правовим статусом члена виборчої комісії. Усі перераховані обов’язки члена виборчої комісії не охоплюють і не можуть охоплювати будь-які ознаки визначених у п.1 примітки до ст. 364 КК функцій службової особи. У члена виборчої комісії відсутні повноваження по управлінню або розпорядженню державним, колективним чи приватним майном, тобто член виборчої комісії не виконує жодних адміністративно-господарських обов’язків. У члена виборчої комісії відсутні й організаційно-розпорядчі обов’язки, оскільки він не здійснює керівництво галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників. Натомість член виборчої комісії є повністю підлеглою особою. Лише членів ЦВК можна вважати службовими особами, оскільки вони виконують функції представників влади та можуть виконувати організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські обов’язки.
    Тому слід удосконалити виборче законодавство щодо визначення правового статусу та обов’язків членів виборчих комісій. Слід більш конкретно визначити права та обов’язки голови виборчої комісії, повноваження членів виборчої комісії, чітко регламентувати порядок розподілу функцій між членами виборчої комісії.
    18. Практика проведення виборів показала, що недостатньо врегульовані питання притягнення до відповідальності за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму. Цей злочин, відповідно до діючого законодавства, може вчинити лише член виборчої комісії, ініціативної групи чи комісії референдуму. Інші службові особи, які мають відношення до виборів, референдуму (наприклад, командири військових частин, капітани суден, які знаходяться в плаванні, і ін.) повинні відповідати за статтею, яка передбачає відповідальність за відповідні злочини в сфері службової діяльності (ст. 364, 365 КК) або злочини проти встановленого порядку несення військової служби (ст. 423, 424 КК України).
    Тому пропонується доповнити ч.ч.2-3 ст. 158 КК України таким змістом: «вчинені членом виборчої комісії, кандидатом, його уповноваженим представником, уповноваженою особою політичної партії (блоку), а також службовою особою, яка має безпосереднє відношення до проведення виборів – караються ».
    19. Вина як обов’язкова ознака суб’єктивної сторони фальсифікації виборчих документів та документів референдуму може виражатися лише у формі прямого умислу.
    20. Ознака «завідомості» при вчиненні фальсифікації виборчих документів та документів референдуму полягає в усвідомленні особою не лише суспільно небезпечного свого діяння (фальсифікації), але і невідповідність створеної інформації об’єктивній дійсності або невідповідність об’єктивній дійсності спотвореної інформації. Термін «завідомо» є єдиним законодавчим орієнтиром, що вказує на прямий умисел.
    21. У тексті диспозиції ч.1 ст. 158 КК України законодавець передбачив пряму вказівку на спеціальну мету вчинення злочину - використання завідомо незаконно виготовлених виборчих документів, а в ч.ч.2-3 ст. 158 КК – використання завідомо підроблених виборчих документів та документів референдуму.
    22. Автором досліджується темпоральна конкуренція (співвідношення кримі¬нально-правових норм, прийнятих у різний час, якими передбача¬ється відповідальність за одні й ті ж дії) між нормами, сформульованими у ст. 158 КК у новій редакції, та нормою, сформульованою у ст. 160 КК. Вироблені правила кваліфікації норм при темпоральній конкуренції.
    23. Відмежування фальсифікації виборчих документів та документів референдуму від злочину, передбаченого ст. 366 КК України, слід проводити за об’єктом, предметом і суб’єктом посягання.
    24. Відмінність фальсифікації виборчих документів та документів референдуму від ст. 358 КК України «Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів» полягає в тому, що певна схожість між предметом, об’єктивною і суб’єктивною сторонами складів ч.ч.1-3 ст.ст. 158 і 358 КК існує. Крім того, коло предметів ст. 358 КК України значно ширше по відношенню до ч.ч.1-3 ст. 158 КК України. А суб’єкт ч.ч.1-3 ст. 158 КК України, на відміну від ст. 358 КК України, повинен бути наділений додатковими спеціальними ознаками.
    25. Аналіз судової практики свідчить, що помилка при кваліфікації виборчих документів та документів референдуму звичайно викликана наступним:
    - неправильно тлумачаться терміни «фальсифікація»,«підробка» та «підроблення»;
    - неправильно тлумачаться критерії конкретизації змісту виборчого і офіційного документів.
    26. Аналіз судової практики по справах, порушених за ст. 158 КК України, які встановлюють кримінальну відповідальність та ст.ст. 217-7 – 217-20 КУпАП, який передбачає адміністративну відповідальність за порушення виборчих прав громадян, результати опитувань працівників органів внутрішніх справ, прокуратури і суду дозволяють виявити основні причини кваліфікуючих помилок. Вважаємо, що ці причини викликані наступним:
    - недостатня теоретична розробка ключових понять фальсифікації виборчих документів та документів референдуму, застосованих законодавцем у ст. 158 КК України;
    - протиріччя змісту понять «фальсифікація», «підробка» в кримінальному праві та виборчому законодавстві, яке регулює правові основи здійснення громадянами України своїх виборчих прав;
    - наявність прогалин у виборчому законодавстві, яке визначає правовий режим виборчих документів, що призводить до неповної урегульованості кримінально-правових відносин;
    - недостатня професійна підготовка працівників правоохоронних органів.
    27. Під час аналізу санкцій, у яких передбачається покарання за фальсифікацію виборчих документів та документів референдуму, встановлено, що вони є альтернативними, що дає судам можливість реалізувати принцип індивідуалізації кримінальної відповідальності та покарання. Вид і розмір покарань є цілком обґрунтованими, такими, що співвідносяться з історичними традиціями встановлення покарання за схожі злочини й при цьому повністю відповідають ступеню суспільної небезпеки даних злочинів і тенденції до лібералізації та гуманізації вітчизняного кримінального законодавства.
    28. На основі визначення змісту об’єктивних та суб’єктивних ознак фальсифікації виборчих документів та документів референдуму дисертанткою пропонується викласти назву ст. 158 КК та диспозиції її першої, другої та третьої частин у наступній редакції:
    «Стаття 158. Підроблення виборчих документів
    1. Незаконне виготовлення, підроблення або зберігання чи використання завідомо незаконно виготовлених, підроблених чи незаконно одержаних виборчих бюлетенів, –
    карається штрафом від чотирьохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на строк від одного до двох років, або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.
    2. Підроблення виборчих документів, а також використання завідомо підроблених виборчих документів, вчинене членом виборчої комісії, кандидатом, його уповноваженим представником, уповноваженою особою політичної партії (блоку), а також службовою особою, яка має безпосереднє відношення до проведення виборів, –
    карається штрафом від шестисот до дев’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від одного до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.
    3. Підроблення виборчих документів, а також використання завідомо підроблених виборчих документів, вчинене особами, зазначеними у частині другій цієї статті, якщо це вплинуло на результати голосування виборців на виборчій дільниці чи в межах виборчого округу або призвело до неможливості визначити волевиявлення виборців на виборчій дільниці чи у відповідних виборах, –
    карається штрафом від шестисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до чотирьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років».

    Частини 4-12 ст. 158 КК пропонується виключити із ст. 158 КК України і доповнити КК статтею 158-3 («Підроблення підсумків голосування, надання неправдивих відомостей до органів Державного реєстру виборців чи підроблення відомостей Державного реєстру виборців»). Ст. 158-3 КК має включати у своєму змісті виключені зі ст. 158 КК частини 4-12 ( у ст. 158-3 КК ці частини мають вважатись відповідно частинами першою - дев’ятою).

    Частину третю та четверту статті 160 КК викласти в такій редакції:
    «3. Незаконне виготовлення, підроблення або зберігання чи використання завідомо незаконно виготовлених, підроблених чи незаконно одержаних документів референдуму, вчинені членом комісії з проведення референдуму, а також службовою особою, -
    карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п’яти років.
    4. Завідомо неправильний підрахунок голосів, порушення таємниці голосування, вчинені членом комісії з проведення референдуму, а також службовою особою, -
    карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від одного до п’яти років».

    Ст. 78 Закону України «Про вибори народних депутатів України», ст. 63 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», ст. 71 Закону України «Про вибори Президента України» доповнити таким змістом: «Виборчі документи слід визначити як письмові і електронні носії публічної інформації, які віднесені в установленому порядку в сферу регулювання виборчих правовідносин, однією із сторін якої виступає держава (в особі спеціально створених виборчих комісій), які мають встановлені законом реквізити, що дають можливість ідентифікувати їх зміст і формальні ознаки». Ст. 36 Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» слід доповнити таким змістом: «Документи референдуму слід визначити як письмові і електронні носії публічної інформації, які віднесені в установленому порядку в сферу регулювання референдних правовідносин, однією із сторін якої виступає держава (в особі спеціально створених комісій з референдуму), які мають встановлені законом реквізити, що дають можливість ідентифікувати їх зміст і формальні ознаки».



    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Азаров Д.С. Кримінальна відповідальність за злочини у сфері комп’ютерної інформації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Азаров Д.С. – К. 2002. – 20 с.
    2. Александрова З.Е. Словарь синонимов русского язика: Практ. справ.: Ок. 11000 синоним. рядов. – 6–е изд., перераб. и доп. / Александрова З.Е. – М. : Рус. яз., 1989. – 493 с.
    3. Андрушко П.П. Законодавча техніка нового кримінального кодексу / Андрушко П.П. // Нова політика. – 2001. – № 4. – С. 10-13.
    4. Андрушко П.П. Злочини проти виборчих прав громадян та їх права брати участь у референдумі: кримінально-правова характеристика : [монографія] / П.П. Андрушко. – К. : КНТ, 2007. – 328 с.
    5. Андрушко П.П., Стрижевська А.А. Злочини у сфері службової діяльності: Кримінально-правова характеристика : [навчальний посібник] / Андрушко П.П., Стрижевська А.А. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 342с.
    6. Андрушко П.П. Кримінально-правова охорона прав інтелектуальної власності в Україні // Андрушко П.П. – К. : Форум, 2004. – 156 с.
    7. Антонова Е.Ю. Юридическое лицо как субъект преступления: опыт зарубежных стран и перспективы применения в России : автореф. дис. на соискание научной степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Антонова Е.Ю. – Владивосток, 1998.- 153 с.
    8. Архів місцевого суду Комунарівського району м.Запоріжжя. – Справа № 1–429. – 2002.
    9. Архів місцевого суду Орджонікідзівського району м.Запоріжжя. – Справа № 1–606. – 2002.
    10. Бажанов М.И. Уголовное право Украины : Общая часть / Бажанов М.И. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 166 с.
    11. Бартошек М. Римское право: Понятие, термины, определения : Пер. с чеш. / Бартошек М. – М., 1989. – 356 с.
    12. Беляев Н.А. Уголовно-правовая политика и пути ее реализации / Н.А. Беляев. – Ленінград : Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. – 176 с.
    13. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення : [монографія] / Берзін П.С. – К. : Дакор, 2009. – 654 с.
    14. Берзін П.С. Незаконне використання засобів індивідуалізації учасників господарсь¬кого обороту, товарів та послуг: аналіз складів злочину, передбаченого ст.229 КК України : автореф. дисерт. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. : спец. 12.00.08 «Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право» / Берзін П.С. – К., 2005. – 22 с.
    15. Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Завіту (із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена). – К. : Українське Біблійне Товариство, 1995, - 296 с.
    16. Борзенков Г.Н. Ответственность за мошенничество (вопросы квалификации) / Г.Н. Борзенков. - М. : “Юридическая литература”, 1971. – 168 с.
    17. Василенко В.І. Радянське кримінальне право. Частина Особлива. Вип. 3. / Василенко В.І. – К. : Вид-во Київського ун-ту, 1967. – 92 с.
    18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., Ірпінь : ВТФ “Перун”, 2001. – 1440 с.
    19. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів / Ганич Д.І., Олійник І.С. – К.: “Вища школа”, Голов. вид-во, 1985. – 360 с.
    20. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика / Гаухман Л.Д. – М. : АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. – 316 с.
    21. Грищук В.К. Проблеми кодифікації кримінального законодавства / Грищук В.К. – Львів : Львівський університет, 1993. – 137 с.
    22. Гуторова Н.А. Уголовное право Украини. Особенная часть. Конспект лекцій / Гуторова Н.А.— Харьков : «Одиссей», 2003.— 432 с.
    23. Дагель П.С. Вина и состав преступления / Дагель П.С. // Материалы III Дальневосточной межвузовской конференции. Секция гос. и права. – Вып. 5. – Владивосток, 1968. – 67 с.
    24. Дзюба В.Т. Потерпілий від злочину у сфері господарської діяльності: його види та юридичні ознаки / Дзюба В.Т. // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності: матер. наук.-практ. конференції. / [ред. кол. : В.В. Сташис (голов. ред.) та ін.]. — X. : вид-во «Кроссроуд», 2006. — 143 с.
    25. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ 2732-2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» [Електронний ресурс]: інформаційно-правова бібліотека Эксперт-Юрист, 2006. – № 10. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-100, RAM 32 Mb, SVGA, 1 Mb, CD-ROM 4x, русифікована ОС Windows 98, ME, 2000, XP, 1300 Mb на HDD (при повній інсталяції). – Назва з контейнера.
    26. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ 2732-94 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» [Електронний ресурс]: інформаційно-правова бібліотека Эксперт-Юрист, 2006. – № 10. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-100, RAM 32 Mb, SVGA, 1 Mb, CD-ROM 4x, русифікована ОС Windows 98, ME, 2000, XP, 1300 Mb на HDD (при повній інсталяції). – Назва з контейнера.
    27. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять: ДСТУ 2732-2004 «Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять» [Електронний ресурс]: інформаційно-правова бібліотека Эксперт-Юрист, 2006. – № 10. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-100, RAM 32 Mb, SVGA, 1 Mb, CD-ROM 4x, русифікована ОС Windows 98, ME, 2000, XP, 1300 Mb на HDD (при повній інсталяції). – Назва з контейнера.
    28. Доронін І.М. Документи як вид доказів у кримінальному процесі України: [монографія] / Доронін І.М. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 144 с.
    29. Дудоров О.О., Мельник М.І., Хавронюк М.І. Злочини у сфері підприємництва : [навчальний посібник] / [За ред. М.І. Хавронюка]. – Київ : Атіка, 2001. – 608 с.
    30. Дурманов Н.Д. Понятие преступления / Н.Д. Дурманов. – М. : Изд-во АН СССР, 1948. – 311 с.
    31. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів / Л.В. Коваль. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
    32. Колпаков В. К. Адміністративне право України : [підручник] / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
    33. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України : [підручник] / Колпаков В.К., Кузьменко О.В. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
    34. Закон України від 1 грудня 2005 р. «Про внесення змін до кодексу
    України про адміністративні правопорушення, Кримінального,
    Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян» // Голос України. – 2007. – 27 березня.
    35. Закон РФ «Об обязательном экземпляре документов» от 29 декабря 1994 р. // Сборник законодательства РФ. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
    36. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. [Електронний ресурс] : інформаційно-правова бібліотека Эксперт-Юрист, 2006. – № 10. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-100, RAM 32 Mb, SVGA, 1 Mb, CD-ROM 4x, русифікована ОС Windows 98, ME, 2000, XP, 1300 Mb на HDD (при повній інсталяції). – Назва з контейнера.
    37. Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27 січня 1995 р. в редакції закону від 16 березня 2000 р. // Офіційний Вісник України. – 2001. – № 38. – Ст. 1748.
    38. Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 6 квітня 2004 року №1667-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №30-31. – Ст. 382.
    39. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25.03.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №27-28. Ст. 366.
    40. Закон України «Про вибори Пре¬зидента України» від 05.03.1999 р.// ВВРУ. - 1999. - №14. Ст.81.
    41. Закон України «Про видавничу справу» від 5 червня 1997 р. [Електронний ресурс] : інформаційно-правова бібліотека Эксперт-Юрист, 2006. – № 10. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-100, RAM 32 Mb, SVGA, 1 Mb, CD-ROM 4x, русифікована ОС Windows 98, ME, 2000, XP, 1300 Mb на HDD (при повній інсталяції). – Назва з контейнера.
    42. Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян» від 23.02.2006 р. №3504 – ІV // Відомості Верховної Ради. – 2006. - №33. – Ст. 280.
    43. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» від 07.07.2005 року №2777-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №38-39. – Ст. 449.
    44. Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за знищення виборчої документації або документів референдуму» від 01.12.2005 р. №3169 – ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - №12. – Ст.105.
    45. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.91 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - №33. – Ст. 443.
    46. Закон України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р. // Голос України – 2003. – № 119 (3119). – С. 10, 11.
    47. Закон України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 р. [Електронний ресурс] : інформаційно-правова бібліотека Эксперт-Юрист, 2006. – № 10. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-100, RAM 32 Mb, SVGA, 1 Mb, CD-ROM 4x, русифікована ОС Windows 98, ME, 2000, XP, 1300 Mb на HDD (при повній інсталяції). – Назва з контейнера.
    48. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року № 2657 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48 – Ст. 650.
    49. Закон України «Про міжнародні договори України» від 29.06.2004 р. №1906-ІV// Відомості Верховної Ради України. – 2004. - №50. – Ст.540.
    50. Закон України «Про Національний архівний фонд та архівні установи» від 24 грудня 1993 р. [Електронний ресурс] : інформаційно-правова бібліотека Эксперт-Юрист, 2006. – № 10. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM): кольор.; 12 см. – Систем. вимоги: Pentium-100, RAM 32 Mb, SVGA, 1 Mb, CD-ROM 4x, русифікована ОС Windows 98, ME, 2000, XP, 1300 Mb на HDD (при повній інсталяції). – Назва з контейнера.
    51. Закон України «Про обов’язковий примірник документів» від 9 квітня 1999 року № 199 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 22-23. – Ст. 199.
    52. Закон України «Про Центральну виборчу комісію» від 17.12.1997 р. №733/97-ВР//ВВР. – 1998. - №5. – Ст. 17.
    53. Законодательная техника : Научно-практическое пособие. – М. : Городец, 2000. – 272 с.
    54. Збірник рішень судів за результатами розгляду скарг та заяв суб’єктів виборчого процесу по виборах Президента України в 2004 році / [ред. Кол .: Я.В. Давидович (голова), М.І. Мельник (заст.. голови), М.І. Ставнійчук та ін.].- К : Атіка, 2005. – 936 с.
    55. Зінченко І.О. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших осо¬бистих прав і свобод людини і громадянина / Аналіз законодавства і судової практики : [монографія] / Зінченко І.О. – Харків : Видавець СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2007. – 320 с.
    56. Злобин Г.А. Основания и принципы уголовно-правового запрета
    / Г.А. Злобин // Советское государство и право. – 1980. – № 1. – С. 70–76.
    57. Иногамова-Хегай Л.В. Конкуренция уголовно-правовых норм при квалификации пре ступлений : [учеб. пособие] / Иногамова-Хегай Л.В. – М. : ИНФРА – М, 2002. – 169 с.
    58. Каннуников В.А. Уголовная ответственность за служебный подлог: автореф. дис. на соискание научн. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Каннуников В.А. – Ростов-на-Дону, 1998.- 223 с.
    59. Керимов Д.А. Кодификация и законодательная техника / Керимов Д.А. – М. : Госюриздат, 1962. – 104 с.
    60. Князев С.Д. Уголовная ответственность за нарушение избирательных прав и права на участие в референдуме / Князєв С.Д. // Журнал российского права. – 2001. - №2. – С. 26-34.
    61. Ковалев М.И. Понятие преступления в советском уголовном праве / Ковалев М.И. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1987. – 203 с.
    62. Колпаков В. Адміністративне правопорушення (проступок): поняття і співвідношення з іншими деліктами / Колпаков В. // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – №7. – С. 47–51.
    63. Комаров М.А. Понятие и определение документа / Комаров М.А. // Документалистика-69: матер. 1-го Всесоюз. симп. по документалистике(Паланга, 8-12 сент. 1969). – Ч.1. – Вильнюс, 1970. – 145 с.
    64. Конвенція Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15.11.2000 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України. – Режим доступу до документа: http: // zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. сgi?nreg=995_789.
    65. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: [Учебник]: В 4-х томах / Андреева Г.Н., Андреева И.А., Будачова А.Ш. и др. / [отв. ред. Б.А. Страшун]. – 2-е изд., доп. – Т. 1-2: Общая часть. – М.: БЕК, 1996. – 464 с.
    66. Конституционное право зарубежных стран : Учебник для вузов / [под общ. ред. М.В. Баглая, Ю.И. Лейбо и Л.М. Энтина]. – 2-е изд., перераб. – М. : НОРМА, 2005. – 1056 с.
    67. Конституционное право : [учебник] / Альхименко В.В., Бутылин В.Н., Герасимов А.П. и др. / [отв. ред. А.Е. Козлов]. – М. : БЕК, 1996. – 464 с.
    68. Конституционные права и свободы человека и гражданина в Российской Федерации. – М . : Норма, 2005. – 608с.
    69. Конституційне право України / [за ред. В.Ф. Погорілка]. – 4-те вид. – К. : Наукова думка, 2003. – 732 с.
    70. Конституційне право України: Конспект лекцій / Колісник В.Н., Кушніренко О.Г., Тодика Ю.М. та ін. / [за ред. Ю.М. Тодики]. – Х. : Нац. юрид. акад. им. Ярослава Мудрого, 1997. – 169 с.
    71. Конституційне право України: Підручник для студ. вищ. навч. закладів / [за ред. Ю.М. Тодики, В.С. Журавського]. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. – 542 с.
    72. Конституційне право України: Підручник для студ. вищ. юрид. закладів і фак. / [В.Я. Тацій, В.Ф. Погорілко, Ю.М. Тодика та ін.]. – К. : Укр. центр правничих студій, 1999. – 376 с.
    73. Коржанський М.Й. Предмет і об’єкт злочину : [монографія] / Коржанський М.Й. – Дніпропетровськ: Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ: Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
    74. Коржанський М.Й. Словник кримінально-правових термінів / Коржанский М.Й. – К. : ТОВ “Генеза”. – 2000. – 200 с.
    75. Кострова М.Б. О “языковом” толковании уголовного закона / Кострова М.Б. // Известия ВУЗов. Правоведение. – 2002. – № 3. – С. 136-149.
    76. Криминалистика (конспект лекций). – М. : “Издательство ПРИОР”, 1999. – 144 с.
    77. Криміналістичне документознавство: Практ. посіб./ [В.В. Бірюков, В.В. Коваленко, Т.П. Бірюкова, К.М. Ковальов] ; за заг. ред. В.В. Бірюкова. – К. : Вид. : ПАЛИВОДА А.В., 2007. – 330 с.
    78. Кримінальна відповідальність за порушення виборчих і референдних прав / [П.П. Андрушко, І.О. Зінченко, С.Я. Лихова та ін.] ; за заг. ред. В.П. Тихого. – Х. : изд-во Кроссроуд, 2008. – 344 с.
    79. Кримінальне право України. Загальна частина : Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. / [Г.В. Андрусів, П.П. Андрушко, В.В. Беньківський та ін.]. – К. : «Юрінком Інтер», 1997. – 512 с.
    80. Кримінальне право України. Загальна частина: підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.].– Київ-Харків : Юрінком - Право, 2002. –416 c.
    81. Кримінальне право України. Загальна частина : [підручник] / [Ю.В. Александров, В.І. Антипов, М.В. Володько та ін.]. – К. : Юридична думка, 2004. – 352 c.
    82. Кримінальне право України: Загальна частина : Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / [М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – Київ – Харків : Юрінком Інтер – Право, 2002. – 416 с.
    83. Кримінальний кодекс України : науково-практичний коментар / [за заг. ред.. В.В. Сташиса, В.Я. Тація]. – Вид. третє, переробл. та доповн. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 1152 с.
    84. Крысин Л.П. Иллюстрированный толковый словарь иностранных слов / Л.П. Крысин. – М.: Эксмо, 2010. – 864 с.
    85. Кудрявцев В.Н. Общая теория квалификации пре ступлений : 2-е изд., перераб. и дополн. / Кудрявцев В.Н. – М.: «Юристъ», 2001. – 301 с.
    86. Кудрявцев В.Н. Объективная сторона преступления. / Кудрявцев В.Н. – М., 1969. – 244 с.
    87. Кузнецов А.В. Ответственность за подлог документов по уголовному праву / А.В. Кузнецов. – М.: “Юридическая литература”, 1959. – 112 с.
    88. Кузнецова Н. Эффективность уголовно-правовых норм и язык закона / Кузнецова Н. // Социалистическая законность. – 1973. – № 9. – С.29-33.
    89. Кунь З.Й. Універсальний словник української мови / Кунь З.Й – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2005. – 978 с.
    90. Кур
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


SEARCH READY THESIS OR ARTICLE


Доставка любой диссертации из России и Украины