ЗАКОННІСТЬ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА ШЛЯХИ ЇЇ УДОСКОНАЛЕННЯ : ЗАКОННОСТЬ В административной деятельности ОРГАНОВ ВНУТРЕННИХ ДЕЛ И ПУТИ ЕЕ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ

brief description

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ........................................................ 4

ВСТУП............................................................................................................. 5

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ, І СИСТЕМА ГАРАНТІЙ
ЗАКОННОСТІ У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ
1.1. Загальна характеристика законності і гарантії в теорії
адміністративного права.................................................................................
14
1.2. Поняття, зміст і види правових гарантій законності у сфері
адміністративної діяльності міліції...............................................................
32
1.3. Система правових гарантій законності у сфері адміністративної діяльності міліції.............................................................................................
47

РОЗДІЛ II. РЕАЛІЗАЦІЯ ГАРАНТІЙ ЗАКОННОСТІ У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МІЛІЦІЇ
2.1. Реалізація гарантій правового положення і правомірної поведінки громадян, інших осіб у сфері адміністративної діяльності міліції............. 74
2.2. Реалізація правових гарантій законності співробітниками міліції у їхній адміністративно-службовій діяльності................................................ 104

РОЗДІЛ III. РЕФОРМУВАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЯК ШЛЯХ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ДОТРИМАННЯ ЗАКОННОСТІ
3.1. Вдосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ як засіб покращення законності в діяльності міліції................................................................................................................ 129
3.2. Реформування системи служб міліції, що здійснюють
адміністративну діяльність............................................................................. 147
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВ-КИ.............................................................................. 177

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................... 186

ДОДАТКИ
Анкета.............................................................................................................. 204

ВСТУП
Актуальність теми дослідження полягає у тому, що сучасний етап державотворення знаменується наповненням різноманітних суспільних відносин новим змістом, зумовленим змінами, які відбуваються сьогодні в українському суспільстві. Конституція України, Послання Президента України до Верховної Ради України “Україна: Поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки”. Концепція адміністративної реформи та документи, прийняті на їх розвиток, виходячи з фундаментальної ідеї пріоритету прав і безпечної життєдіяльності людини, становлять методологічно-правову основу побудови правової держави, створення громадянського суспільства, забезпечення режиму законності та реальної протидії негативним явищам відповідно до існуючих демократичних стандартів.
Водночас у процесах модернізації українського суспільства після проголошення державної незалежності України надзвичайно важливе місце посідає реформа правової системи, головною метою якої є найповніше забезпечення конституційних засад організації державної влади, втілення в життя принципу верховенства права, гуманістичних вимог щодо діяльності держави.
Концептуальні засади реформування МВС України безпосередньо випливають із положень, передбачених Європейським кодексом поліцей-ської етики, прийнятого у грудні 2001 року Комітетом міністрів Ради Європи.
У Кодексі зазначено: “система кримінальної юстиції відіграє визначну роль у захисті верховенства права, а поліція повинна відігравати у цій системі найважливішу роль...” і далі: “у демократичних державах поліція сприяє підтримці цінностей демократії і сама сповідує цю мету”.
Сам же предмет діяльності поліції, за Кодексом включає у себе забезпечення, дотримання принципів правової держави, підпорядкування закону та його вплив на загальний стан суспільного спокою, захист та збереження верховенства права.
Метою поліції згідно Кодексу є: забезпечення громадського спокою, дотримання закону та порядку у суспільстві; захист та дотримання основних прав і свобод людини у тому вигляді, у якому вони закріплені, зокрема, в Європейській конвенції про права людини; попередження злочинності та боротьба з нею; надання допомоги та послуг населенню [161 – с.79-85].
Для вирішення цих завдань велике значення має і реформа адміністративного права. Поряд з іншими цілями, вона має на меті трансформування змісту і системи чинного адміністративного законодавства відповідно до потреб якісної зміни ролі адміністративного права у регулюванні відносин між державою і людиною, а також більш ефективного здійснення державного управління в різних сферах суспільного життя.
Все це спрямовано безпосередньо на подальше зміцнення законності і правопорядку, забезпечення безпеки особистості, надійну охорону конституційних прав, свобод і законних інтересів як громадян, так і самих співробітників міліції.
Важлива роль у реалізації цього завдання належить адміністративній діяльності міліції - організуючій виконавчій і розпорядчій діяльності, спрямованій на безпосереднє, повсякденне, практичне здійснення завдань і функцій по охороні громадського порядку і забезпеченню громадської безпеки. Очевидно, що її ефективність прямо залежить від неухильного дотримання законності всіма учасниками правовідносин, що складаються в даній сфері.
Зміст адміністративної діяльності міліції, на нашу думку, складають не тільки адміністративно-правові відносини, що складаються в ході по-всякденної безпосередньої охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки (зовнішня діяльність), але і ті, що розвиваються всередині органів міліції в процесі організації практичного вирішення цих задач (внутріорганізаційна діяльність). Успішна реалізація цих відносин зумовлена належним рівнем гаран-тування. Тому, на наш погляд, зміцнення законності і правопорядку як у зовнішній, так і у внутріорганізаційній адміністративній діяльності міліції повинно супроводжуватися, надійними гарантіями. Оскільки цю сферу діяльності регламентують правові норми, то об'єктом і предметом розгляду є саме правові (юридичні) гарантії законності, тому що тільки вони можуть відновити порушене право, забезпечити належне виконання юридичних обов'язків і притягнення винних до відповідальності.
Разом з тим проблема юридичних (правових) гарантій законності саме в сфері адміністративної діяльності міліції залишилася недостатньо розглянутою. Об'єктами досліджень названих і інших фахівців були, як правило, загальні питання гарантій законності, як правило, у сфері охорони громадського порядку і, забезпечення громадської безпеки. Проблемам же правових гарантій законності у внутріорганізаційній діяльності приділялася явно недостатня увага. Крім того, згадані дослідження і публікації були підготовлені на основі раніше діючого (в основному союзного) законодавства, що сьогодні об'єктивно знижує їхню актуальність, не конкретизована система даних гарантій, поки що не створений досить ефективний механізм їхньої реалізації.
Проблема, в цілому, поки що не розглянута у контексті міжнародно-правових документів, передусім, Європейського кодексу поліцейської етики.
Вищевикладене, як нам уявляється, зумовлює наукову і практичну значимість даного дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (“Пріоритетні напрямки фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2000-2004 рр.”) та Національної академії внутрішніх справ України (“Основні напрями наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2000-2004 рр.”). Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000-2004 роки, Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки, Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті, Програми Міністерства внутрішніх справ “Народ і міліція -партнери”.
Метою та задачами даної роботи є дослідження конкретних правових норм, які визначають гарантії законності у сфері адміністративної діяльності міліції, зміст і види даних гарантій, особливості, характерні ознаки й основні форми їхньої реалізації, а також розробка науково обгрунтованих пропозицій правового характеру по удосконаленню зазначених гарантій законності в сфері аналізованої діяльності міліції.
Досягнення цієї мети обумовило постановку і рішення наступних задач:
а) здійснити теоретико-правовий аналіз таких категорій, як “закон-ність” і “правова гарантія”;
б) визначити характерні ознаки і сформулювати поняття “правових гарантій законності в сфері адміністративної діяльності міліції”;
в) розглянути зміст і цільове призначення цих гарантій;
г) здійснити наукову класифікацію гарантій законності в даній сфері суспільних відносин і розкрити специфічні особливості виділених груп;
д) розкрити механізм реалізації правових гарантій суб'єктами і (співробітниками міліції, громадянами й іншими особами) правовідносин у сфері адміністративної діяльності міліції;
е) проаналізувати основні форми реалізації гарантій суб'єктами правовідносин у цій сфері;
є) розробити конкретні пропозиції і рекомендації з удосконалення правових гарантій законності в сфері адміністративної діяльності міліції.
Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини у сфері управління, які виникають у зв'язку із адміністративною діяльністю міліції щодо забезпечення правових гарантій законності.
Предметом вивчення стали правові норми, які безпосередньо визначають гарантії законності в розглянутій сфері, механізм і форми їхньої реалізації, а також шляхи їх удосконалення та покращення. Вони являють собою юридичне складне, комплексне явище, що характеризується якісною визначеністю, характерними ознаками та специфічними рисами.
Методи дослідження. Відповідно до мети і завдань дослідження в роботі використана сукупність методів наукового пізнання. Головним у цій системі виступає загальнонауковий діалектичний метод, що дає можливість дослідити проблему в єдності соціального змісту і юридичної форми, здійснити системний аналіз правових розпоряджень в адміністративній сфері. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат, визначене загальне поняття законності у діяльності державних органів. Системно-структурний та порівняльно-правовий методи дозволили дослідити питання адміністративно-юрисдикційної діяльності, інформаційно-аналітичного забезпечення та планування, а також узагальнити взаємодію органів внутрішніх справ з іншими органами, установами та організаціями у забезпеченні законності. Використання соціологічного та статистичного методів дозволило узагальнити юридичну практику, провести анкетування співробітників практичних органів внутрішніх справ, проаналізувати емпіричну інформацію, що стосується теми дослідження. Історико-правовий метод застосовувався для вивчення розвитку законодавства щодо забезпечення законності в діяльності відповідних державних органів в Україні.
Емпіричну базу дослідження складають узагальнені дані практики стосовно забезпечення і дотримання законності, статистичні та інші матеріали, відомча звітність, публікації у пресі. Автором проанкетовано близько 600 співробітників міліції. Для одержання зворотного зв'язку автором опитано близько 500 громадян і інших осіб з питань забезпечення гарантій їхніх прав і свобод у сфері адміністративної діяльності міліції. Крім того, опитано 20 суддів; 24 працівника прокуратури, а також 27 адвокатів різних юридичних консультацій у тому числі з міських колегій адвокатів. Дисертантом були також вивчені матеріали міськрайорганів внутрішніх справ щодо 250 затриманих в адміністративному порядку правопорушників.
Нормативну базу дослідження складають міжнародно-правові документи з прав людини, Конституція України, законодавство, яке забезпечує дотримання законності усіма сторонами управлінських відносин в Україні, а також відомчі нормативні акти, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ по забезпеченню законності в їх діяльності. Певна увага приділена програмі Кабінету Міністрів України “Відкритість, дієвість, результативність” (2003 р.).
Теоретичною основою дисертації послужили дослідження вчених, присвячені проблемам, що вирішувалися автором у процесі дослідження. У роботі дістала широке відображення наукова література вчених-юристів загальної теорії права Зайчука О.В., Козюбри М.І., Копейчикова В.В., Мурашина О.Г., Назаренко Є.В., Орзіха М.Ф., Рабіновича П.М., адміністративного права Авер'янова В., Андрійко О.Ф., Бандурки О.М., Битяка Ю.П., Голосніченка І.П., Додіна Є.В., Калюжного Р.А., Комзюка А.Т., Ківалова С.В., Колпакова В.К., Кондратьєва Я.Ю., Коренева А.П., Мироненко Н.М., Нижник Н.Р., Остапенка О.І., Олефіра В.І., Опришка В.Ф., Рима-ренка Ю.І., Рябченко О.П., Селіванова О., Селіванова В.Н., Сущенка В.Д., Тищенка М.М., Шамрая В.О., Шкарупи В.К, конституційного права Гуренко М.М., Колодія А.М., Погорілка В.Ф., Фрицького О.Ф. міжнародного права Забігайла В.К., Денисова В.Н., а також російських вчених Алексєєва С.С., Альохіна О.П., Бахраха Д.Н., Вітрука Н.В., Веремеєнка І.І., Воєводіна Л.Д., Єропкіна М.І., Козлова Ю.М., Нефьодова В.І., Новосьолова В.І. та інших.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлена актуальністю теми дисертації, її змістом та проблемами, що безпосередньо досліджені. Дисертація являє собою комплексне дослідження законності у діяльності органів внутрішніх справ. Вона також визначається сучасною постановкою проблеми, дослідженням нових ідей і тенденцій розвитку відносин в адміністративній діяльності міліції та напрямів удосконалення законодавства.
У результаті проведеного дослідження сформульовано низку поло-жень, які відрізняються науковою новизною і мають важливе теоретичне та практичне значення:
- визначено місце правових гарантій законності в сфері адміністративної діяльності міліції в загальній системі гарантій законності;
- уточнені характерні ознаки правових гарантій законності в аналізованій сфері діяльності;
- вироблена науково-теоретична конструкція поняття “правові гарантії законності в адміністративній діяльності міліції”;
- узагальнена наукова класифікація юридичних гарантій законності в даній сфері;
- розроблений механізм реалізації правових гарантій законності, в адміністративній діяльності міліції і його елементи;
- оновлені форми реалізації гарантій законності всіма суб'єктами правовідносин у розглянутій сфері діяльності;
- вироблені конкретні пропозиції по удосконаленню правових норм, які закріплюють гарантії законності в адміністративній діяльності міліції.
Це дозволило по новому підійти до дослідження значного кола проблем, які поки що залишаються поза увагою вчених, але мають важливе теоретичне та практичне значення
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що за ініціативою і при безпосередній участі автора були розроблені і впроваджені у навчальний процес кафедри адміністративної діяльності органів внутрішніх справ Національної академії внутрішніх справ України наукові розробки стосовно навчальних дисциплін, де, зокрема, йдеться про забезпечення законності в діяльності ОВС. Пропозиції дисертанта були певною мірою використані при підготовці "Концепції розвитку органів внутрішніх справ в XXI столітті", "Концепції створення програми Міністерства внутрішніх справ “Народ і міліція - партнери”.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані також при:
- подальшому впровадженні в життя Концепції адміністративної ре-форми і Концепції реформи адміністративного права України, стосовно контролю держави за діяльністю органів виконавчої влади, а також у процесі реформування системи органів внутрішніх справ;
- викладанні курсів “Адміністративне право” та “Адміністративна діяльність”, “Забезпечення законності у діяльності міліції громадської безпеки”, а також інших спеціальних курсів у навчальному процесі юридичних навчальних закладів;
- вдосконаленні адміністративного законодавства, відомчих нормативних актів, що регламентують питання законності;
- вдосконаленні внутрішньо-організаційної роботи органів внутрішніх справ з метою поліпшення взаємодії з іншими державними органами і громадськими об'єднаннями в забезпеченні правил перебування іноземців у нашій країні;
- застосуванні адміністративно-примусових заходів для забезпечення законності у діяльності міліції.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на спільному засіданні ка-федр адміністративної діяльності, адміністративного права та проблем управління Національної академії внутрішніх справ України і дістали позитивну оцінку. Окремі з них були оприлюднені у формі доповідей на науково-практичних конференціях: - 21-25 лютого 2000 року на науково-практичній конференції “Забезпечення захисту прав людини у правоохоронній діяльності” (м. Київ); - 13-15 травня 2002 року на регіональному семінарі “Робота поліції під час проведення масових заходів та демонстрацій” (м. Київ); - 9-11 грудня 2002 року на семінарі “Попередження тортур в Україні” (м. Київ).
Основні теоретичні висновки і практичні рекомендації, що містяться у дисертації, відображені в 4 одноособових наукових публікаціях у фахових виданнях.
Структура дисертації. Специфіка теми дослідження, сформульовані мета і завдання визначили структуру дисертації, послідовність та логіку викладення матеріалу. Вона містить вступ, 3 розділи, які поділяються на 7 підрозділів, висновки, список використаних джерел (214 найменувань), додатки (обсягом 2 сторінки). Обсяг роботи становить 205 сторінок.
Названі обставини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його структуру, зміст, а також характер опрацювання наукового, нормативно-правового та емпіричного матеріалу.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження адміністративно-правових проблем у сфері дотримання законності у діяльності державних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, а також соціальних закономірностей розвитку цих служб, дало можливість зробити наступні загальні висновки:
1. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ здійснюється в адміністративно-політичній сфері. В дисертації дається поняття цієї сфери. Вона буде виражатися в забезпеченні зміцнення авторитету нашої держави у зовнішніх політичних відносинах, її законних інтересів в політичній і економічній сферах, охороні державності і державного суверенітету, територіальної цілісності, захисті економічного, науково-технічного потенціалу держави та прав громадян від посягань з боку іноземних держав, громадського порядку та громадської безпеки, боротьбі зі злочинністю, причинами та умовами, що їх породжують.
2. Адміністративна діяльність ОВС - це складова управління в галузі внутрішніх справ, яку можна визначити як систему суспільних відносин, які виникають у зв'язку з забезпеченням прав та законних інтересів громадян, громадського порядку і громадської безпеки, виконанням адміністративних стягнень та інших завдань, які випливають із Закону України "Про міліцію" та інших законодавчих актів, де у відповідності з нормами права одним із суб'єктів є орган або установа внутрішніх справ, їх підрозділ або службовець. В сучасних умовах основне завдання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ перемістилося із охорони державних інтересів до забезпечення прав і свобод громадян у сфері громадського порядку і громадської безпеки.
3. Виділяється два напрями адміністративної діяльності внутрішньо-системний (організаційний) і зовнішньо-системний (правоохоронний). В аспекті подальшої деталізації управлінських суспільних відносин виділяються такі види правоохоронної адміністративної діяльності органів внутрішніх справ; охорона громадського порядку; забезпечення громадської безпеки (правил дозвільної системи, безпеки дорожнього руху); охорона власності; забезпечення правил паспортної системи; додержання правил в'їзду в Україну та проживання в країні іноземних громадян та осіб без громадянства, а також виїзд громадян за кордон.
4. Наголошується на тому, що у відносинах громадського порядку змінилися пріоритети. Якщо в соціалістичному суспільстві, основним на-прямом у розвитку відносин громадського порядку було соціальне, колективне, державне, а вже потім - індивідуальне, то зараз в цих відносинах займають перше місце та є основною цінністю права людини і громадянина. Їх утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
5. Законність - це багатогранне і багатоаспектне явище, яке проявляється у вигляді принципу, методу і режиму і полягає в обов'язковому дотриманні і виконанні законів та підзаконних актів органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими особами, а також уповноваженими на те особами.
6. Законність в адміністративній діяльності міліції може бути забезпечена тільки при використанні розгорнутої системи взаємодоповнюючих один одного правових гарантій, які дозволяють не допустити чи виявити будь-яке правопорушення. При розгляді гарантій законності, мова повинна йти про ті умови, засоби, способи, механізми, які забезпечують реальність режиму законності. В даний час загальновизнаними є виділення в системі гарантій двох її груп: загальні (економічні, політичні, ідеологічні, соціальні, організаційні) і спеціальні (юридичні чи правові) засоби забезпечення законності.
7. Гарантії законності в адміністративній сфері діяльності міліції яв-ляють собою збірне поняття, яке містить у собі не тільки правові норми, юридичну діяльність, але і спеціально вироблені державою і передбачені в законі засоби (наприклад, у виді юридичної відповідальності) і способи забезпечення законності (наприклад, прокурорський нагляд, відомчий контроль тощо).
8. Основними характерними ознаками юридичної гарантії законності є: обов'язкове нормативне закріплення в законах і підзаконних нормативних актах; створення державою в особі його законодавчих, судових, прокурорських і виконавчих органів, а також Президентом чіткої системи правових засобів, які сприяють процесу підтримки режиму законності в нашому суспільстві.
9. Юридичні гарантії законності в розглянутій діяльності міліції містяться в наступних правових нормах: а) нормах матеріального права, які мають безпосередньою метою забезпечення законності в адміністративній діяльності міліції (тобто сама наявність таких норм - уже гарантія законності); б) процесуальних нормах, які безпосередньо "обслуговують" дію матеріальних норм права, тобто забезпечують правомірну реалізацію останніх шляхом свого застосування.
10. Немає правових гарантій у самостійному чи в так званому "чистому" виді. Дані гарантії, зумовлені правовими нормами можуть виступати у виді: принципів, прав, обов'язків, відповідальності, юридичних фактів, контролю і нагляду. Крім того, закріплені в нормах права підстави, умови, порядок і межі ми також розглядаємо їх як гарантії законності у сфері адміністративної діяльності міліції.
11. До правових гарантій законності в зазначеній сфері відноситься також і діяльність, що розглядається як форма реалізації гарантій законності. Дана діяльність знаходить своє вираження у визначених способах. Спосіб забезпечення законності в цій сфері являє собою заснований на нормах права вид юридичної діяльності. Тому, говорячи про гарантії законності мова повинна йти про ті способи, засоби, механізмі, які забезпечують реальність режиму законності.
12. Гарантією законності в адміністративній діяльності міліції буде конкретна відповідальність посадових осіб органів внутрішніх справ (міліції), які порушують покладені на них обов'язки по охороні громадського порядку і суспільної безпеки, охороні прав особи, а також громадян, які порушують правопорядок.
13. Правові гарантії законності в розглянутій сфері діяльності міліції мають у своєму розпорядженні саме свої характерні специфічні ознаки: є різновидом юридичних і мають всі ознаки і властивості, характерні для останніх: можуть бути у виді принципів, прав, обов'язків, юридичних фактів, діяльності (тобто способів контролю і нагляду) і правових засобів - юридичної відповідальності, спрямованих на охорону громадського порядку і громадської безпеки, встановлюють повноваження співробітників міліції, відповідальність за порушення функціональних обов'язків; визначають правову охорону (захист) як громадян, так і інших осіб, їхню відповідальність за порушення правопорядку, націлені на правомірну і повну реалізацію норм.
14. Інтеграція характерних специфічних ознак дозволяє сформулювати визначення гарантій законності в адміністративній діяльності міліції як закріплену в нормах права систему адміністративно-правових засобів, що сприяють реалізації визначених правових норм, які регламентують адміністративну діяльність міліції, а також спеціально вироблені державою способи, що забезпечують у цій сфері діяльності точне дотримання, застосування законів і підзаконних нормативних актів, правильне використання прав і виконання обов'язків всіма учасниками адміністративних правовідносин із притягненням правопорушників до юридичної відповідальності.
15. Адміністративно-правова складова діяльності МВС України пов’язана із активною участю у наступному: спираючись на досвід, в Україні повинна бути вироблена стратегія в галузі попередження пору-шень прав і свобод громадянин. Вона має передбачати різні заходи: спільну зацікавленість держави, посадових осіб, фізичних осіб у захисті прав та свобод людини; державний контроль за цим захистом; встановлення взаємодії та населення у розробці ефективних способів такого захисту; впровадження нових форм та методів захисту прав і свобод особи; зміцнення моральних цінностей та законності (виховання поваги до закону у всіх осіб); правове виховання через засоби масової інформації; підвищення рівня виконавчої дисципліни і посилення відповідальності за невиконання законів або певних розпоряджень на всіх рівнях; удосконалення законодавства у відповідності із нагальними потребами суспільства; своєчасне інформування про зміни в законодавстві, роз’яснення його положень, пробудження інтересу до знань законів та їх неухильного виконання.
16. Концептуальні засади перебудови МВС України мають обґрунтувати найважливіші принципи і напрями реалізації державної політики у галузі попередження та боротьби із злочинністю; забезпечити формування досконалої системи МВС України, приведення її до стану, який дозволить забезпечити всебічний захист особи, суспільства і держави від злочинних посягань, відчутне поліпшення громадської безпеки з одночасним обмеженням зростання кримінальної злочинності. При цьому слід врахувати положення вищеназваного Європейського кодексу поліцейської етики, зокрема щодо організації структур поліції: поліція має бути організована так, щоб її співробітники користувалися повагою населення як професіонали, на яких покладено забезпечення виконання закону як особи, що надає послуги; поліція повинна здійснювати свої функції у громадянському суспільстві, діючи під безпосереднім керівництвом цивільних властей; поліція, співробітники поліції, що працюють у формі, як правило повинні легко розпізнаватися; поліція повинна користуватися достатньою оперативною незалежністю щодо інших державних органів при виконанні покладених на неї завдань за які вона несе повну відповідальність; співробітники поліції на усіх посадових рівнях повинні особисто відповідати за свої дії, бездіяльність чи за накази, які віддаються підлеглим; організація поліції повинна включати чітко визначену субординацію; організація поліції повинна бути спрямована на розвиток нормальних стосунків з населенням, а при необхідності – на реальне співробітництво з іншими організаціями, органами місцевого самоврядування, неурядовими організаціями та іншими представниками населення, включаючи етнічні меншини; організація поліцейських служб повинна передбачати ефективні заходи для забезпечення непідкупності співробітників поліції та відповідної їх поведінки при виконанні ними своїх обов’язків; на всіх рівнях поліцейських служб повинні діяти ефективні заходи по запобіганню корупції і боротьби з нею.
З метою підвищення ефективної реалізації гарантій, спрямованих на забезпечення законності у сфері адміністративної діяльності міліції фор-мулюються наступні основні пропозиції
1. Закріпити в Законі України "Про міліцію" обов'язок міліції заохочувати морально і матеріально громадян і інших осіб, які надали конкретну допомогу співробітникам міліції в затриманні правопорушника, у припиненні правопорушення і доставленні порушника в орган внутрішніх справ (міліцію), у своєчасному інформуванні правоохоронного органу про правопорушення, що готу-ється.
2. Закріпити в Законі України "Про міліцію" статтю , яка регламентує "Право співробітника міліції на судовий захист", а зміст даної статті викласти так: "Співробітник міліції має право на оскарження в суд прийнятих відносно нього будь-яких рішень посадовими особами органів внутрішніх справ і інших державних органів, якщо вважає, що вони ущемляють його права, законні інтереси чи особисте достоїнство".
3. Для більшої гарантованості прав співробітника міліції, вважаємо за необхідне доповнити частиною 3-ю статті 15-1 Закону України "Про міліцію":
"Весь ризик юридичних наслідків у випадку застосування вогнепальної зброї співробітником міліції переноситься на особу, яка вчинила дії, які можуть бути витлумачені співробітником міліції як погроза його особистій безпеці".
4. Внести доповнення в КпАП України відповідну статтю про участь прокурора як суб'єкта адміністративного процесу при провадженні по справі про адміністративне правопорушення. Для більшої гарантованості прав, свобод і законних інтересів усіх суб'єктів у розглянутій сфері діяльності необхідно доповнити КпАП статтею:
"Постанова районного (міського) народного суду чи судді про накладення адміністративного стягнення не є остаточною і може бути оскаржена зацікавленою особою чи особами в порядку провадження по справах про адміністративні правопорушеннях у вищестоящий суд".
5. Закріпити в КпАП України вичерпний перелік підстав для затри-мання особи, підозрюваної у вчиненні адміністративного правопорушення і викласти його в наступній редакції: "Підстави для адміністративного затримання особи, підозрюваної у вчиненні адміністративного правопорушення:
1) коли ця особа захоплена при вчиненні адміністративного правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) коли очевидці, у тому числі і потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, як на порушника;
3) коли на підозрюваному чи на його одязі, при ньому, а також у його житлі будуть виявлені явні сліди правопорушення.
При наявності інших даних, які дають підстави підозрювати особу у вчиненні адміністративного правопорушення, вона може бути затримано лише в тому випадку, якщо ця особа замірялася на втечу чи коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлена особа підозрюваного".
6. Для послідовного забезпечення законності, при провадженні у справах про адміністративні правопорушення в сфері адміністративної діяльності міліції, варто детальніше врегулювати питання про участь адвоката на стороні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, моменту його допуску до участі в справі та обов’язкову участь у справі.
7. У цьому зв'язку нам уявляється доцільним у доповнити Закон України "Про міліцію" статтею такого змісту:
Співробітник міліції при виконанні своїх службових обов’язків підпорядковується безпосереднім та прямим начальникам. Ніхто не має права втручатися у законну діяльність співробітника міліції, крім осіб, повноваження яких, прямо передбачені законом. Ніхто не має права примусити співробітника міліції виконувати обов’язки, які не передбачені цим законом. При отриманні наказу, який суперечить закону, співробітник міліції не зобов’язаний його виконувати і повинен керуватися законом.
8. Є необхідність доповнення закону України "Про міліцію" статтею де б на співробітника міліції розповсюджувалося положення про крайню необхідність і необхідну оборону та викласти її у такій редакції
“На діяльність співробітника міліції поширюються норми кримінального права при виконанні службових обов’язків про необхідну оборону, нанесенню шкоди злочинцю при його затриманні, крайню необхідність, фізичний та психічний примус, про обгунтований ризик, виконання наказу чи вказівки”.
9. Гарантії законності у виді прав і обов'язків найбільш повно пред-ставлені в Законі України "Про міліцію". Але доцільно було б доповнити розділ ІІ вказаного Закону статтею такого змісту "співробітник міліції виконує обов'язки і користується правами міліції, передбаченими даним Законом, у межах своєї компетенції відповідно до займаної посади". А в частині 2 закріпити обов'язок співробітника міліції, незалежно від займаної посади, місця перебування і часу, "надавати допомогу, у тому числі першу долікарняну, громадянам, які постраждали від злочинів, адміністративних правопорушень і нещасних випадків, а також знаходяться в безпомічному чи іншому стані, небезпечному для їх життя; у випадку звернення до нього громадян із заявами про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у випадку безпосереднього виявлення таких подій співробітник міліції повинен вжити заходів до порятунку людей, запобіганню і припиненню правопорушення, затримці особи підозрюваної в його вчиненні, охороні місця події і повідомити про подіїї в найближчий підрозділ міліції".
10. З метою посилення правової і соціальний охорони (захисту) спів робітників міліції доцільно встановити конкретну юридичну відповідальність керівників за обмеження гарантій їхніх підлеглих.
11. На наш погляд, деякі положення існуючого на даний час Указу Президента України "Про утворення місцевої міліції", у зв'язку зі зміненими умовами існування, потребують перевірки на предмет відповідності положенням Конституції України. Існує нагальна потреба в прийнятті Закону України "Про міліцію місцевого самоврядування", який визначав би: завдання і функції міліції місцевого самоврядування, її права, обов'язки та принципи організації; структуру і штати підрозділів цього виду міліції; порядок управління нею, проходження служби в органах.
12. Основним шляхом вдосконалення правового регулювання адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, як передумови реформування служб, що її здійснюють, є: найповніше врегулювання відносин громадського порядку нормами адміністративного права шляхом розробки проекту і затвердження Закону України "Про охорону громадського порядку", виправлення Закону України "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі" у відповідності до нового кримінального законодавства; вдосконалення адміністративного законодавства, що регулює адміністративно-юрисдикційну діяльність органів внутрішніх справ, а також відносини дозвільної системи, компетенцію окремих служб міліції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абулгазин С.Б. Административно-правовые отношения в деятельности милиции по охране общественного порядка. Караганда. 1984.
2. Административное право. Общая и особенная части: Учебник / Под ред. А.П.Коренева. - М.: МВШМ МВД СССР. 1986.
3. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / Укладачі: Городиський М.І., Гуменюк В.А, Джагупов Г.В. та ін./ За загальною ред. доц. А.Т. Комзюка.- X.: Ун-т внутр. справ. - 1998. - 78 с.
4. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Ю.П.Битяк, В.В.Богуцький, В.М.Паращук та ін. / За ред. Ю.П.Битяка. - Харків: Право, 2000. – 520 с.
5. Аксьонов В.Г., Веремеенко И.И., Стрельников С.С. Взаимодействие органов внутренних дел с добровольными народными дружинами. - М. - 1975. - 89 с.
6. Александров Н.Г. Право и законность в период строительства социализма. М., 1956.
7. Алексеев А.А. Проблемы теории права. Свердловск., 1972., Т.1.
8. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. - М.: Юридическая литература, 1966. – 183 с.
9. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. - М.: юрид. лит. Т.1-2. 1981-1982.
10. Алексеев С.С. Общие дозволения и общие запреты в советском праве. М. 1989.
11. Алексеев С.С. Право и перестройка: вопросы, раздумья, прогнозы. М.: Юрид. лит.
12. Арбузкин А.М., Шергин А.П. Административная ответственность за нарушения общественного порядка: законодательство и практика его применения ОВД. М., 1996.
13. Афанасьев В.Н. Обеспечение социалистической законности в деятельности органов внутренних дел. М., 1987.
14. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. - X.: "Основа", 1996. - 398с.
15. Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: Издательство БЕК. - 1997. - 355 с.
16. Бахрах Д.Н. Право на защиту по делам об административных правонарушениях //Российская юстиция. 1995, №9.
17. Боброва Н.А. Юридические гарантии основных прав и свобод личности. М., МГУ, 1982.
18. Богданов А.А. Всеобщая организационня наука. Книга в 3-х частях. М. 1929.
19. Борисов В.В. Правовой порядок социализма. Саратов. 1977.
20. Борисов В.В. Советская социалистическая законность и ее гарантии. Автореф. дисс. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук. М. 1961.
21. Буденко Н.И. Административно-правовое положение граждан в сфере общественного порядка. Дисс. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук. М. 1986.
22. Васильев А.М. Теория государства и права. М., 1984.
23. Васков П.Т. Основы теории Государства и права. М.1971.
24. Веремеенко И.И. Механизмы административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. М., 1982., ч.2.
25. Витрук Н.В. О юридических средствах обеспечения реализации и охраны прав советских граждан. Правоведение. 1964. №4.
26. Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. М. 1979.
27. Витрук Н.В. Правовой статус личности в СССР. - М. - 1985. - 153 с.
28. Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти / Право України. — 2000. - .№ 11. — С.
29. Вопленко Н.Н. Социалистическая законность и применение права. Саратов., 1983.
30. Голосніченко І.П. Административное право України ( основні категорії і поняття): Посібник, - Ірпінь, 1998. - 109с.
31. Голосніченко І.П., Іщенко Ю.В., Парасюк М.В., Шакун В.І. Особливості проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ: Навчальний посібник. - К.: Українська академія внутрішніх справ, 1994. -41с.
32. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Загальна та особлива частини:
33. Горный А.Г. Социалистическая законность и воинский правопорядок., М., 1973.
34. Государственное право Германии. М. 1994. Т.2.
35. Гранин А.Ф. Социалистическая законность и правопорядок. Киев. 1970.
36. Гуренко М.М. Теоретико-правові проблеми гарантій і свобод людини та громадянина: Монографія. МВС України. НАВСУ. - К., 2001. - 218с.
37. Декларація прав і свобод людини і громадянина // Радянська держава і право. - 1992. - №4.
38. Демков Л.Л. Обеспечение законности в общенародном государстве. Минск, 1980.
39. Державне управління: теорія і практика. / За заг. ред. д.ю.н., проф. В.Б.Авер'янова. - К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432с.
40. Дисциплінарний Статут органів внутрішніх справ: Затв. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29.07.1991р. № 1368-ХП // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. - К., 1993. - С. 464 - 474.
41. Довідник з прав людини. - Київ: Право. - 1995 - 138 с.
42. Додин Е.В. Административная ответственность в свете Конституции Украины // Юридический вестник. - 1997. - №3.
43. Дюрягин Н.Я. Применение норм советского права. Свердловск. 1973.
44. Енциклопедический юридический словарь // Под ред. Румянцева О.Г., Додонова В.М. - М.,1997
45. Ємельянов С.М. Проблеми соціально-правового захисту працівників органів внутрішніх справ // Проблеми взаємопорозуміння ОВС з населенням: Матеріали міжвузівської курсантської (студентської) науково-практичної конференції. Донецьк, 26 жовтня 2001 року. - Донецьк: ДІВС. - 2002. - 576с.
46. Жданов Н.М., Соловей Ю.П. Проблемы деятельности милиции в современных условиях. // Проблемы повышения еффективности деятель-ности органов внутренних дел. Омск.. 1990.
47. Жилинский С.Э. Деятельность государства по укреплению законности. М., 1983.
48. Закон України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів". //Голос України.-1994.-2 березня
49. Закон України "Про дорожній рух" // Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон. Професіонал”.
50. Закон України "Про міліцію" // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №4. - Ст. 20.
51. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" // Відомості Верховної Ради України. - 1997. - №24.
52. Закон України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ" // Відомості Верховної Ради України. -1992. - №29. - Ст.399.
53. Закон України "Про прокуратуру" // Комп'ютерна БД "Право".
54. Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" // Відомості Верховної Ради України. № 15. - 1992. - Ст. 190.
55. Зыбин С.Ф., Стремоухов А.В. Научные основы организационно-правовой работы с кадрами органов внутренних дел. / Санкт-Петербургский юридический ин-т МВД России, С-Пб. - 1994. - 97с.
56. Иванова З.Д. О совершенствовании законности и культурности в работе советской милиции. М. 1973.
57. Керимов Д.А. Обеспечение законности в СССР., М., 1956.
58. Князькова Л.М. Правові питання забезпечення пенсіями за вислугу років працівників органів внутрішніх справ // Автореферат, Національний університет внутрішніх справ МВС України, - Харків, 2001. - 19с.
59. Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій для студентів юридичних вузів та факультетів. - К.: Вентурі. - 1998. - 208 с.
60. Кодекс законів про працю України (з постатейними матеріалами) / За ред. В.М.Вакуленко, СШ.Товстенко, К., Юрінком Інтер, 1998. - 1040с.
61. Кодекс України про адміністративні правопорушення: Науково-практичний коментар. - Харків: ООО "Одиссей". - 2002. - 1040 с.
62. Колантаевский Ф.Е. Взаимодействие органов внутренних дел с добровольными народными дружинами в процессе осуществления административных функций // Участие трудящихся в охране общественного порядка: Труды Академии МВД СССР. - М. - 1986. - 76 с.
63. Колантаевский Ф.Е. Обеспечение социалистической законности в административной деятельности милиции. Дисс. на соиск. уч. степени канд. юрид. наук. М. 1986.
64. Колодій О.М. Принципи правового регулювання і їх реалізація у діяльності міліції. Автореф. дис... канд.. юрид. наук: 12.00.01 / - К., - 1991.
65. Колпаков В.К. Адміністративне право України.: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 736с.
66. Коментар до Конституції України / Під ред. В.Ф.Опришко, -К., 1996. - 376с.
67. Кондрашов Б.П. Общественная безопасность и административно-правовые средства ее обеспечения. - М. - 1998. - 198 с.
68. Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. - К.: Наукова думка, 2000. - 732с.
69. Конституційні права і свободи людини та громадянина ("круглий стіл") // Право України. - 1997. - №9.
70. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 141.
71. Копейчиков В. В., Колодий А.Н., Слюсаренко Е.Л. Система правовых актов, регламентирующих правоохранительную деятельность в Украине: Правовая система Украины: теория и практика // Тезисы докладов и научных сообщений научно-практической конференции. - К. - 1993.
72. Коренев А.П. Нормы административного права и их применение. М. 1978.
73. Коренев А.П., Клюшниченко А.П. Гражданин и работник мили-ции: взаимные юридические права и обязаности / В книге: Актуальные проблемы правопорядка та усовершенствование деятельности ОВД. Работы Киевской ВШ МВД СССР. Выпуск 10.
74. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми реформування ОВС України (організаційно-правові питання): Автореф.дис... канд. юрид.наук: 12.00.07 / Університет внутрішніх справ. - X., 1998. - 19с.
75. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2001. -№21. -Ст. 920.
76. Курагин Г.Г. Механизм ведомственного правового регулирования деятельности органов внутренних дел / МВС СССР. Всесоюз. науч.-исслед. ин-т., М., 1976. - 52с.
77. Лавріненко О.В. Удосконалення законодавства про службу в ОВС - передумова ефективної правоохоронної діяльності // Матеріали науково-практичної конф. "Конституційні гарантії захисту людини у сфері правоохоронної діяльності". Дніпропет., 1999.
78. Лазарев В.Р. Теория государства и права: (Актуальные проблемы): Учебное пособие- -М., 1992. - 183с.
79. Лукашева Е.А. Социалистическое правосознание и законность. М. 1973.
80. Лукашева Б. А. Понятие и сущность социалистической законности // Социалистическая законность и способы ее обеспечения. -М., 1968.
81. Лукашова Е.А. Правовое государство и обеспечение прав человека // В книге:
82. Луньов А.Е. Административное право. - М. - 1967. - 324 с.
83. Магруфов А.А. Социалистическая законность – основа деятельности органов внутренних дел. Ташкент. 1977.
84. Малеин Н.С. Об социальной защищенности личности в правовом государстве // Советское государство и право. - 1990. - № 6.
85. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством / Отв. ред. А.И.Масляев. -М.: Наука, 1985. - 165с.
86. Малько А.В. Льготы и поощрения в праве // В книге: Теория государства и права. Курс лекций. Под. ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. - М.: Юристь, 1997. - 672.
87. Марков М. Технология и эффективность социального управления. - К. - 1982. - 189 с.
88. Маслеников М.Я. Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. Воронеж. 1997.
89. Матузов Н.И. Правовой статус лица: понятие и структура. - Саратов.. - 1980. - 85 с.
90. Мацонашвили Т. Проблемы социального государства в ФРГ к исходу XX века // Актуальные проблемы Европы. Социальное государство в Западной Европе:
91. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учебное пособие для вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М., 1999.
92. Международная защита прав и свобод человека: сборник документов / Сост. Г.М.Мелков. -М., 1990
93. Международные пакты о правах человека и советское законодательство. / Академия наук СССР. Ин-т государства и права. - Ин-т науч. Информации по общественным наукам. - М., 1976. - 139с.
94. Межі прав людини (Деякі питання загальної теорії) // Права людини в Україні. - К. - 1995.
95. Михес М. Роль социалистического принципа распределения в деле обеспечения социальной защищенности // В книге: Роль трудового права и права социального обеспечения в развитии социалистического образа жизни. М., 1989.
96. Мицкевич А.В. Об гарантиях прав и свобод советских граждан в общенародном социальном государстве / Советское государство и право. - 1963. - №8. - С. 15-21.
97. Мицкевич А.В. Субъекты советского права. М., Госюридиздат. 1962.
98. Мордовец А.С. Гарантии прав личности: понятие и классификация // В кн. Теория государства и права. Курс лекций. Под. ред. Н.И.Матузова и А.В.Малько. -М.:Юрист, 1997.-672с.
99. Мякишев Г.М. Правовая и социальная защита сотрудников ОВД // Организация работы с кадрами в органах внутренних дел: Курс лекций. - М., - 1997.-С. 156-173.
100. Наказ МВС України № 1104 від 10 грудня 2001 року "Про утворення Департаменту роботи з персоналом МВС України"
101. Наказ МВС України № 553 від 6 грудня 1991 року Про затвер-дження Положення про інспекцію по особовому складу органів внутрішніх справ
102. Наказ МВС України № 572 від 25 грудня 1991 року "Про забезпечення організації дорожнього руху та нагляду за станом автомобільних шляхів і вулиць".
103. Наказ МВС України № 615 від 11.11.1994 року "Про надання безоплатної фінансової допомоги особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ і військовослужбовцям військ внутрішньої і конвойної охорони, які здійснюють індивідуальне житлове будівництво за власні кошти з використанням банківського кредиту"
104. Наказ МВС України № 750 від 31.10.1996 року Про виконання Указу Президента України № 926 від 4.10.1996 року "Про умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників органів внутрішніх справ"
105. Наказ МВС України № 751 від 1992 року "Про затвердження ін-струкції про порядок придбання, зберігання, видачі та використання газових пістолетів і балончиків".
106. Наказ МВС України № 821 від 12 грудня 1995 року Про затвер-дження Положенням про кадрову комісію МВС України.
107. Наказ МВС України № 850 від 23 грудня 1995 року Положення "Про Головне управління кадрів Міністерства внутрішніх справ України". //Комп'ютерна БД "Право".
108. Наказ МВС України №404 від 28.07.94 Про затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції України.
109. Науково-практичний коментар до Закону України "Про міліцію" / Під заг. ред. Я.Ю.Кондратьєва, І.П.Голосніченка. - Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1996. - 144с.
110. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001. -1104с.
111. Недбайло П.Е. Защита прав и свобод гражданина // Советская юстиция. - 1980. - №18. - С. 7 - 8.
112. Недбайло П.Е. Система юридических гарантий, применение советских правовых норм. Правоведение. 1971. №3.
113. Нижник Н., Мосов С. Про державне управління, об'єкт і предмет його теорії // Вісник УАДУ. - 2000. - №3. - С. 56 - 61.
114. Нижник Н.Р. Державне управління в Україні: централізація та децентралізація. - К.: УАДУ при Президентові України. - 1997. - 245 с.
115. Нижник Н.Р., Кампо В.М., Шльоер Б.П. Становлення нового адміністративного права України. Науково-популярний нарис / За заг. ред. В.М.Кампо. - К.: Видавничий Дім "Юридична книга", 2000. - 60с.
116. Нижник Н.Р. Государственное-управленческое отношение в демократическом обществе. - К. - 1995.
117. Николаева Л.А. Конституционные основы в СССР. Ленинград. 1980.
118. Новоселов В. Способы защиты прав и свобод гарантированых Конституцией СССР // Советская юстиция. - 1979. - №18. - С. 7 - 8.
119. Обеспечение законности в деятельности органов вутренних дел. - М. - 1993. - 87 с.
120. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах / Под ред. М.П. Марченко. Том 2. Теория права. - М.:3ерцало, 1998. - 640 с.
121. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие для студентов юридических факультетов. Отв. ред. Туманов Г.А. - М.: Юрист - 1997. – 304 с.
122. Ожогов С.И. Словарь русского языка / Под ред. М.Ю.Шведовой: АН СССР Ин-т рус. языка. - 22-е изд. стереотипное. М.: рус. язык, 1990. - 921с.
123. Орзіх М. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні // Право України. - 1992. - №5.
124. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія (соціально-правовий феномен і проблеми розвитку). - Л.: Львівський інститут внутрішніх справ, 1995. - 312 с.
125. Патюлин В.А. Государство и личность в СССР. М. 1974.
126. Перфилев М.Н., Орлова Л.В. Социальные отношения: методоло-гические проблемы исследования. - Л., 1973.
127. Петров Г.И. Советское административное право. Часть общая. Л., ЛГУ., 1970.
128. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. к.ю.н. Ю.Ф.Кравченка. - К.: НАВСУ, 1999. - 702с.
129. Плішкін В.М., Лисюченко В.П. Управління органами внутрішніх справ (у визначеннях, поняттях і схемах). Навч. посібник (Альбом схем). - Київ: УАВС, 1994
130. Положення МВС України № 815 від 28.11.1996 року "Про затвердження тимчасової інструкції для осіб рядового і начальницького складу та військовослужбовців МВС України при призначенні і переміщенні"
131. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР: Затв. Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 р. № 114 // Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. - К., 1993. - С. 438-464.
132. Попов В.Д. Социальная политика советского государства и право. М., 1986.
133. Попов Л.Л. Обеспечение социалистической законности в деятельности советской милиции. Учебное пособие. М., Высшая школа МВД СССР. 1972.
134. Постанова Верховної Ради України "Про стан виконання законів і постанов Верховної Ради України з питань правопорядку і заходи щодо посилення боротьби зі злочинністю" від 26 січня 1993 року // Комп’ютерна правова система “Ліга: Закон. Професіонал”.
135. Постанова Кабінету Міністрів України № 257 від 2 квітня 1993 року "Компенсування за роботу у нічний час" // Комп'ютерна БД "Право".
136. Постанова Кабінету Міністрів України № 339 від 17 лютого 2000р. Про урядові комітети. //Комп'ютерна БД "Право".
137. Постанова Кабінету Міністрів України № 575 від 12 жовтня 1992 року "Про затвердження Положення про порядок застосування вогнепальної зброї" // Комп'ютерна БД "Право".
138. Постанова Кабінету Міністрів України № 663 від 23 квітня 1999 року "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордоном".
139. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.02.1991 року "Про затвердження Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Української РСР" // Ком'ютерна БД "Право".
140. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 року "Про затвердження Положення про державну службу боротьби з економічною злочинністю" // Ком'ютерна БД "Право".
141. Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 26 червня 1992р. "Про застосування судами законодавства, що передбачає відповільність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність працівників правоохоронних органів" // Збірник Постанов пленуму Верховного Суду. - Сімферополь:Таврія, 1998. - С. 264
142. Права людини (основні міжнародно-правові документи) Збірник док. / Упоряд. Ю К Качуренко - К., Наук. думка. - 1989.
143. Права людини в документах ООН.- Амстердам-Київ. - 1997.
144. Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-американського Бюро захисту прав людини. Випуск 17. - К. - 1996. - 187 с.
145. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю К Качуренко - 2-е вид - К. Юрінформ. - 1992 - 200 с.
146. Права человека и деятельность органов внутренних дел / Мордовец О.С., Магомедов О.О., Силантиева Л.В., Чинчиков О.О. - Саратов: СВШ МВС РФ. -1994.-133с.
147. Права человека. Изложение фактов: Права ребенка. - Женева: Центр по правам человека. - 1991.
148. Права человека: проблемы и перспективы. М-, 1990.
149. Право соціального забезпечення: Учбовий посібник / Під ред. К.Н.Гусова та ін. - М., 1999.
150. Приватно-правові засади концепції державно-політичного захисту прав і свобод людини в Україні //Право України. - 1997. - №10-11.
151. Проблемы и перспективы. Проблемно-тематический сборник. - М., 1999. - № 3.
152. Проблемы льгот и поощрений в праве // Проблемы теории госу-дарства и права. Учебное пособие- - М., 1999.
153. Рабинович П.М. Проблемы теории законности развитого социализма. Львов. 1979.
154. Рабинович П.М. Укрепление законности – закономерность социализма (вопросы теории и методологии). - Львов. - 1975. -