ІНФОРМАЦІЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ :

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ШПЕНОВ ДМИТРО ЮРІЙОВИЧ

УДК 351.751

ІНФОРМАЦІЙНІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
Бандурка Олександр Маркович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Харків – 2012

ЗМІСТ
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН 10
1.1. Становлення та розвиток правового регулювання відносин в інформаційній сфері 10
1.2. Поняття інформаційних правовідносин 32
Висновки до розділу 1 52
РОЗДІЛ 2 СКЛАД ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН 56
2.1. Суб’єктний склад інформаційних правовідносин 56
2.2. Об’єкт інформаційних правовідносин 71
2.3. Зміст інформаційних правовідносин 88
2.4. Підстави виникнення, зміни та припинення інформаційних правовідносин 102
Висновки до розділу 2 112
РОЗДІЛ 3 ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ІНФОРМАЦІЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН 118
3.1. Напрямки державної політики в інформаційній сфері 118
3.2. Міжнародна співпраця в інформаційній сфері 138
Висновки до розділу 3 158
ВИСНОВКИ 164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 170

ВСТУП
Актуальність теми. В умовах стрімкого розвитку процесів інформатизації і виникнення у зв’язку з цим нових суспільних відносин особливої соціальної значущості набуває проблема їх правового регулювання. Важливим це є також з огляду на визнання пріоритетності забезпечення реалізації прав і свобод людини у всіх сферах її життєдіяльності як неодмінної ознаки демократичної правової держави, на чому ноголошено в Конституції України.
Розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій змушує переглянути своє ставлення до ролі інформації в суспільстві та ролі інформаційної складової в українській державній політиці. Багато країн приймають сьогодні нові закони та визначають нові пріоритети інформаційної політики. На жаль, Україна значно відстає від загального ритму інформаційних тенденцій: діяльність відповідних державних органів є недостатньо ефективною, а рівень усвідомлення важливості розвитку інформаційного сектору – низьким.
Проблема розробки концепції інформаційних правовідносин та їх правового регулювання є актуальною також для розвитку правової науки загалом та інформаційного права, зокрема. Комплексне дослідження особливостей таких відносин, виявлення недоліків і суперечностей їх правового регулювання потрібне також для вдосконалення правотворчої і правозастосовної діяльності в інформаційній сфері.
Питання реалізації права особи на інформацію, трансформації моделі відносин між органами державної влади та засобами масової інформації, створення та використання національних систем і мереж інформації дедалі частіше стають предметом наукових досліджень, зокрема С.С. Алексєєва, М.І. Ануфрієва, І.В. Арістової, О.М. Бандурки, О.О. Бандурки, О.А. Баранова, Ю.М. Батуріна, І.Л. Бачило, К.І. Белякова, В.М. Брижка, В.Д. Гавловського, Р.А. Калюжного, В.В. Ковальської, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.О. Копилова, Б.А. Кормича, О.В. Кохановської, М.Н. Курка, А.І. Марущака, О.Г. Марценюка, Н.П. Матюхіної, О.А. Ожевана, А.М. Подоляки, Т.О. Проценка, М.М. Рассолова, В.П. Семиноженка, О.В. Сосніна, О.Ф. Скакун, Р.О. Халфіної, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка та інших вчених. Разом з тим комплексне дослідження інформаційних правовідносин в умовах сучасного розвитку інформаційного суспільства не проводилося.
Таким чином, необхідність удосконалення правового регулювання інформаційних відносин та швидкого реагування на динамічні зміни умов суспільного життя в інформаційному просторі, недостатня теоретична розробленість цих питань обумовлюють актуальність комплексного дослідження інформаційних правовідносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до положень Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» вiд 9 січня 2007 р., Указу Президента України «Про Доктрину інформаційної безпеки України» від 8 липня 2009 р. № 514/2009, Концепції розвитку електронного урядування в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 груд. 2010 р. № 2250-р та п. 18.6 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2011-2014 рр., затверджених на засіданні Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ від 27 грудня 2010 року.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково обґрунтованої концепції інформаційних правовідносин, встановлення їх сутності, визначення напрямів системного вдосконалення сфери реалізації цих правовідносин з урахуванням існуючих потреб інформаційного суспільства та основних засад державної інформаційної політики.
Відповідно до поставленої мети в дисертації необхідно було вирішити такі основні завдання:
– охарактеризувати становлення та розвиток правового регулювання відносин в інформаційній сфері;
– визначити поняття інформаційних правовідносин;
– з’ясувати суб’єктний склад інформаційних правовідносин;
– дати характеристику об’єкта інформаційних правовідносин;
– розкрити зміст інформаційних правовідносин;
– означити підстави виникнення, зміни та припинення інформаційних правовідносин;
– охарактеризувати напрямки державної політики в інформаційній сфері;
– з’ясувати стан та перспективи міжнародної співпраці України в інформаційній сфері;
– визначити шляхи вдосконалення правового регулювання інформаційних відносин.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в інформаційній сфері.
Предмет дослідження становлять інформаційні правовідносини.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту і юридичної форми, провести системний аналіз інформаційних правовідносин.
У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні правові методи дослідження. За допомогою діалектичного методу пізнання здійснювалось дослідження та обґрунтування основних понять, які використовуються в роботі, та розгляд правових явищ у контексті їх взаємозв’язку (розділи 1, 2). Логічний метод (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію) використано під час дослідження нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів, концепцій та точок зору авторів з окремих питань, які входили до предмета дослідження. За допомогою методу системного аналізу визначено систему правового регулювання інформаційних відносин та напрямки державної політики. Для встановлення змісту правових норм та вимог застосовано метод доктринального тлумачення правових норм. Із використанням емпіричного методу досліджувалась практика застосування чинного законодавства.
Усі використані методи наукового дослідження ґрунтуються на вимогах об’єктивного і всебічного аналізу процесів та явищ суспільного розвитку, що відбувалися і відбуваються в Україні під час реалізації інформаційних правовідносин. Це, у свою чергу, дозволило різнобічно дослідити правові аспекти регулювання інформаційних правовідносин та обґрунтувати напрями подальшого вдосконалення законодавства України щодо їх реалізації.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять наукові праці фахівців у галузі філософії, соціології, загальної теорії держави і права, адміністративного та інформаційного права, інших галузевих правових наук, у тому числі зарубіжних учених. Нормативною основою дисертації є Конституція України, закони України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері. Використано також низку проектів законодавчих актів. Інформаційну та емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практики діяльності різних органів державної влади, політико-правова публіцистика, довідкові видання, статистичні та аналітичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній юридичній науці проведено монографічне дослідження інформаційних правовідносин. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень, висновків та рекомендацій, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
уперше:
– виділено, структуровано і сформульовано особливості інформаційних правовідносин, охарактеризовано систему та виявлено проблеми їх правового регулювання;
– визначено та структуровано елементи інформаційної сфери як об’єкта інформаційних правовідносин, серед яких: інформація як об’єкт права; матеріальні блага, характерні для майнових інформаційних правовідносин; нематеріальні особисті блага; поведінка, дії суб’єктів інформаційних правовідносин з приводу здійснення права на інформацію;
– сформульовано пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства, яке регулює інформаційні правовідносини; запропоновано авторський підхід до розуміння основних напрямів державної політики в інформаційній сфері, серед яких виділено політико-правові, економічні, організаційні та матеріально-технічні складові;
– окреслено пріоритетні напрямки міжнародної співпраці України в інформаційній сфері: забезпечення прав людини і засобів масової комунікації, суспільне телерадіомовлення, аудіовізуальна сфера, охорона інтелектуальної власності, протидія комп’ютерній злочинності, захист суспільної моралі та запобігання насильству, правове регулювання нових комунікаційних послуг;
удосконалено:
– поняття інформаційної сфери як середовища, в якому створюється, зберігається, обробляється і поширюється інформація і здійснюються усі форми інформаційної взаємодії в суспільстві, що забезпечують його існування і функціонування як єдиного соціального організму;
– поняття інформаційних правовідносин як врегульованих правом і охоронюваних державою суспільних відносин, що виникають у процесі виробництва, збирання, отримання, зберігання, перетворення, пошуку, передачі, поширення, споживання інформації, а також функціонування інформаційної інфраструктури, учасники яких виступають носіями інформаційних прав і обов’язків;
– характеристику правового регулювання інформаційних правовідносин з огляду на їх важливість з точки зору забезпечення прав і свобод громадян, а також інтересів держави;
– розуміння змісту інформаційних правовідносин, що становить взаємодію учасників таких відносин, здійснювану відповідно до їх суб’єктивних інформаційних прав та обов’язків;
дістали подальшого розвитку:
– теоретико-правові положення про зміст і особливості правового регулювання інформаційних відносин;
– характеристика складу інформаційних правовідносин;
– класифікація суб’єктів інформаційно-правових відноси; доведено, що у зв’язку з особливим характером інформаційної сфери, життєдіяльності суспільства та індивіда суб’єкти мають такі юридичні властивості як правоздатність, дієздатність і деліктоздатність;
– питання вдосконалення і розвитку основних напрямів державної політики в інформаційній сфері;
– положення щодо важливості участі України в європейських інтеграційних процесах, пов’язаних з прискореною інформатизацією, революцією в галузі комунікацій, електронної економіки тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – положення й висновки дисертації можуть бути основою для подальшого розроблення проблем правового регулювання відносин в інформаційній сфері, визначення нових напрямків розвитку державної політики в цій сфері;
– у правотворчості – у результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо вдосконалення законодавства України, зокрема внесення змін до Закону України «Про інформацію», Проекту Концепції державної інформаційної політики України та низки підзаконних нормативно-правових актів;
– у правозастосовній діяльності – використання одержаних результатів дозволить поліпшити функціонування різних органів державної влади, що реалізують державну політику в інформаційній сфері;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації доцільно використовувати під час підготовки підручників, навчальних посібників та навчально-методичних матеріалів з дисципліни «Інформаційне право», а також під час проведення занять із зазначеної дисципліни.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені дисертантом на двох науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених» (м. Харків, 24 травня 2010 р.) та «Суверенність, незалежність, конституційність: становлення та розвиток Української держави» (м. Харків, 29 червня 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено в чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, а також у двох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
В дисертації на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у виробленні науково обґрунтованої концепції інформаційних правовідносин, встановлення їх сутності, визначення напрямів системного вдосконалення сфери реалізації цих правовідносин з урахуванням існуючих потреб інформаційного суспільства та основних засад державної інформаційної політики. В результаті проведеного дослідження сформульовано низку висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Зроблено висновок, що інформаційну сферу, яка потребує нормативного забезпечення, утворюють потоки інформації, інформаційні відносини і інформаційна інфраструктура. Правовому врегулюванню інформаційної діяльності відводиться значна роль у складному процесі формування інформаційного суспільства. Актуальною є потреба у створенні та зміцненні нормативної бази інформаційного суспільства як на національному, так і міжнародному рівнях, а також налагодженні міжнародної співпраці у сфері забезпечення розвитку інформаційного суспільства.
2. Серед основних напрямів упорядкування та регулювання інформаційних відносин запропоновано виокремити такі:
– забезпечення правового режиму формування і використання національних інформаційних ресурсів щодо збирання, зберігання, використання, поширення інформації та оброблення даних;
– створення системи юридичних процедур реалізації конституційних прав громадян України, охорони та захисту їх безпеки, прав і свобод в інформаційній сфері та персональних даних в інформаційно-комп’ютерних системах і базах даних;
– забезпечення умов для розвитку гарантій, охорони і захисту власності на інформаційні ресурси, інформаційні технології та інформаційні послуги;
– забезпечення сумісності і взаємодії державних та регіональних інформаційно-комп’ютерних систем і мереж у єдиному інформаційному просторі України;
– пошук балансу між правами і свободами людини та потребами суспільства і держави в захищеності інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки України.
3. Інформаційні правовідносини визначено як урегульовані правом та охоронювані державою суспільні відносини, що виникають у процесі виробництва, збирання, отримання, зберігання, перетворення, пошуку, передачі, поширення, споживання та захисту інформації, а також функціонування інформаційної інфраструктури, учасники яких виступають носіями інформаційних прав і обов’язків. Встановлено, що такі відносини виникають, розвиваються і припиняються в інформаційній сфері при самостійному обороті інформації, при створенні і застосуванні автоматизованих інформаційних технологій, засобів і механізмів інформаційної безпеки. У цих правовідносинах поєднується застосування публічно-правових і цивільно-правових методів регулювання при здійсненні прав і свобод з урахуванням специфічних особливостей і юридичних властивостей інформації, інформаційних та інших об’єктів інформаційного середовища. Доведено, що інформаційні правовідносини опосередковують державну політику визначення, дотримання і захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина.
4. Ґрунтуючись на положеннях теорії держави та права, запропоновано визначення поняття «суб’єкти інформаційних правовідносин»: це індивідуальні або колективні суб’єкти інформаційного права, тобто носії передбачених інформаційно-правовими нормами прав та обов’язків, котрі здатні ці права реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати. Наголошено, що коло таких суб’єктів досить широке, а їх класифікація – розгалужена, що пояснюється особливим характером інформаційної сфери, її місцем у життєдіяльності суспільства та індивіда. Враховуючи положення законів України, запропоновано концепцію щодо визначення потенційних суб’єктів цих правовідносин, а також з’ясовано їх суб’єктивні юридичні права та обов’язки. Тобто йдеться про ініціативний порядок реалізації норм інформаційного права у формі інформаційних правовідносин.
5. Усвідомлюючи те, що питання про об’єкт інформаційних правовідносин є одним із ключових і водночас спірних у юридичний науці, було проаналізовано різноманітні наукові концепції щодо визначення об’єкта правовідносин. У межах дослідження обрана концепція об’єкта правовідносин, яка допускає існування множини об’єктів. Запропоновано до елементів інформаційної сфери як об’єкта правового регулювання залежно від характеру і виду конкретних правовідносин, зарахувати: 1) інформацію (відомості про осіб, предмети, факти, події, явища і процеси незалежно від форми їх надання); 2) матеріальні блага (інформаційні системи, інформаційні ресурси, бази даних, засоби забезпечення автоматизованих інформаційних систем та їх технологій, засоби обчислювальної техніки і зв’язку; 3) нематеріальні особисті блага (таємниця приватного життя, особиста і сімейна таємниця, честь, гідність, ділова репутація); 4) поведінку, дії суб’єктів інформаційних правовідносин.
6. Інформаційну сферу визначено як сукупність інформації, інформаційної інфраструктури та інформаційних правовідносин, що виникають при цьому, підкреслено, що інформаційна інфраструктура як сукупність інформаційно-телекомунікаційних технічних засобів не охоплюється предметом даного дисертаційного дослідження.
7. Встановлено, що зміст інформаційних правовідносин утворює взаємодія їх учасників, яка здійснюється відповідно до їх суб’єктивних інформаційних прав та обов’язків. Суб’єктивні права та обов’язки перебувають у тісному взаємозв’язку, є взаємозалежними, обумовленими одні одними. Наголошено, що інформаційні права та обов’язки становлять собою елемент правовідносин, який конкретизує норми інформаційного права щодо даних учасників у даних відносинах. Базуючись на загальноправовій характеристиці правовідносин визначено структуру суб’єктивного права та структуру юридичного обов’язку в інформаційній сфері.
8. Зважаючи на важливість юридичних дій для виникнення і розвитку інформаційних правовідносин, основним критерієм, що визначає істотну різницю в характері поведінки, названо відмінність між правомірними і неправомірними діями. У першому випадку мета норми – завадити виникненню правовідносин, а коли превентивна функція правової норми виявилася недостатньою і протиправна дія здійснена, – застосувати відповідну ефективну міру покарання. У другому випадку мета норми – оптимальна реалізація її розпоряджень у дії на правомірну поведінку, справедливий розподіл і здійснення прав і обов’язків. Якісна відмінність між цілями, на досягнення яких спрямована інформаційно-правова норма, визначає і якісну відмінність відповідних правовідносин в інформаційній сфері.
9. Встановлено, що інформаційні правовідносини виникають у процесі виробництва, збирання, зберігання, перетворення, пошуку, отримання, поширення, споживання та захисту інформації, а також функціонування інформаційної інфраструктури. Як структурні явища вони зумовлені зростанням ролі інформації в житті особи, суспільства, держави; економічне і соціальне перетворення на основі застосування інформаційно-комунікаційних технологій; усвідомлення значення розвитку інформаційної взаємодії як на національному, так і міжнародному рівнях.
10. Визначено, що інформаційна політика є частиною державної правової політики, спрямованої на інформатизацію суспільства, забезпечення інформаційної безпеки; зміцнення зв’язків і взаємодії між керуючими і керованими; зміцнення зв’язку між центральними органами влади і місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування.
11. З’ясовано, що основи державної інформаційної політики відображені в нормативно-правових актах, спрямованих на регулювання, розвиток і вдосконалення особливого виду суспільних відносин – інформаційних відносин. Її специфіка полягає, на думку дисертанта, в координації за допомогою права інформаційних процесів, правовому забезпеченні всіх сфер інформатизації, підготовці пропозицій, заходів, програм з розвитку інформаційної сфери як правового простору.
12. Сформульовано низку пропозицій щодо необхідності закріплення першочергових заходів в Проекті Концепції державної інформаційної політики та приведення законодавства про інформацію у відповідність до сучасних вимог, адаптація його до норм та стандартів законодавства Європейського Союзу, зокрема впровадження демократичних стандартів щодо реалізації права кожного на доступ до інформації.;
13. Зроблено висновок про те, що державна інформаційна політика має включати політико-правові, економічні, організаційні та матеріально-технічні складники, а саме:
– гарантувати реалізацію конституційних прав людини на свободу вільного вираження своїх поглядів і переконань як основоположного елементу демократичного суспільства;
– забезпечити захист прав кожного на одержання, використання, зберігання інформації з будь-якого джерела, не забороненого законодавством, і на поширення її в Україні та за кордоном;
– забезпечити пріоритетний розвиток національних інформаційних ресурсів;
– сприяти побудові в Україні розвинутого інформаційного суспільства як органічного сегмента глобального інформаційного співтовариства та інфраструктури, впровадженню новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, захисту національних культурних цінностей;
– утвердити інформаційний суверенітет України.
14. Опрацювання міжнародної співпраці України в інформаційній сфері показало, що наша держава усвідомлює важливість участі в європейських інтеграційних процесах, пов’язаних із прискореною інформатизацією, революцією в галузі комунікацій, електронної економіки, інших високих технологій. Як невід’ємна частина Європи Україна орієнтується на існуючу модель соціально-економічного розвитку європейських країн. Зроблено висновок, що євроінтеграційна модель хоча й демонструє досить прискорене просування до європейських стандартів життя та високого рівня економічного розвитку, реальне просування України шляхом інтеграції в Європу потребує глибоких політичних та економічних трансформацій, тобто перетворення її на європейську державу з відповідними стандартами внутрішньої та зовнішньої стабільності і безпеки.
15. Зважаючи на те, що Україна повинна утверджувати свій статус як рівноправного суб’єкта, надійного партнера у вирішенні питань міжнародної політики та безпеки, особливо щодо країн близького оточення, аргументовано необхідність визначення довгострокових стратегічних пріоритетів держави на основі переосмислення загальної концепції міжнародних зв’язків України в напрямі розроблення засад інформаційної політики, що має динамічний характер і передбачає поєднання різних аспектів міжнародної взаємодії, адже стратегічна мета України – ввійти повноправним членом у світовий інформаційний простір, ефективно реалізувавши при цьому власні інтереси, до головних із яких віднесено, зокрема, необхідність глибокої технологічної модернізації, масштабне залучення інвестицій, розвиток інформаційних відносин тощо.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Административное право Российской Федерации / Н. М. Конин, В. В. Журик, М. П. Петров ; под ред. Н. М. Конина. – М. : Норма, 2005. – 480 с.
2. Актуальні проблеми державної інформаційної політики в Україні [Електронний ресурс] / [С. Гнатюк ; Нац. ін-т стратег. дослідж., Від. гуманіт. політики]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/april08/3.htm.
3. Александров М. Г. Законность и правоотношение в советском обществе / М. Г. Александров. – М. : Госюриздат, 1955. – 286 с.
4. Алексеев С. С. Право: азбука – теория – философия : Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев – М. : Статут, 1999. – 712 с.
5. Алексеев С. С. Теория права / С. С. Алексеев. – М. : БЕК, 1994. – 224 с.
6. Арістова І. В. Державна інформаційна політика та її реалізація в діяльності органів внутрішніх справ України: організаційно-правові засади : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / І. В. Арістова. – Х., 2002. – 476 с.
7. Арістова І. В. Державна інформаційна політика: організаційно-правові аспекти : монографія / І. В. Арістова ; за заг. ред. О. М. Бандурки. – Х. : Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2000. – 368 с.
8. Арістова І. В. Державне регулювання в інформаційній сфері: концепція формування інформаційного законодавства України / І. В. Арістова // Державне управління та місцеве самврядування : Збірник наукових праць Української академії державного управління при Президентові України : у 6 ч. Ч. 5 / за заг. ред. Г. І. Мостового. – Х. : УАДУХФ, 2001. – С. 39–41.
9. Арістова І. В. Державне регулювання телекомунікаційного розвитку в Україні:організаційно-правові аспекти / І. В. Арістова // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2001. – № 1. – С. 117–125.
10. Арістова І. В. Наука «інформаційне право» на новому етапі розвитку інформаційного суспільства / І. В. Арістова // Правова інформатика. – 2011. – № 1. – С. 3–11.
11. Арістова І. В. Правове регулювання суспільних інформаційних відносин: стратегія розвитку інформаційного законодавства / І. В. Арістова // Вісник Університету внутрішніх справ. – 2001. – Вип. 14. – С. 122–128.
12. Баранов О. А. Інформаційне право України: стан, проблеми, перспективи / О. А. Баранов. – К. : Софт-Прес, 2005. – 316 с.
13. Баранов О. А. Развитие Интернета в Украине / О. А. Баранов // Інформаційне суспільство в Україні – стан, проблеми, перспективи : матеріали міжнар. конгресу (м. Київ, 25–27 верес. 2000 р.). – К. : Нац. техн. ун-т «КПІ», 2000. – С. 45–50.
14. Баранов О. А. Українське інформаційне право на початку ХХІ століття / О. А. Баранов, І. Б. Жиляєв, А. І. Семенченко // Інформатизація та відкритість влади як засоби демократизації суспільства. – К. : Либідь, 2003. – С. 88–100.
15. Батурин Ю. М. Проблемы компьютерного права / Ю. М. Батурин. –М. : Юрид. лит., 1991. – 272 с.
16. Бачило И. Л. Глобальная информатизация и право / И. Л. Бачило // НТИ. Сер. 1. Организация и методика информационной работы. – 2001. – № 1. – С. 20–26.
17. Бачило И. Л. Информационное право : учебник / И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов ; под ред. Б. Н. Топорнина. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2001. – 789 с.
18. Бачило И. Л. Информационное право : учебник / И. Л. Бачило, В. Н. Лопатин, М. А. Федотов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 576 с.
19. Бачило И. Л. Информационное право: основы практической информатики : учеб. пособие / И. Л. Бачило. – М. : Юринформцентр, 2001. – 352 с.
20. Берданова О. Стратегічне планування : навч. посіб. / О. Берданова, В. Вакуленко, В. Тертичка. – Л. : ЗУКЦ, 2008. – 138 с.
21. Бєляков К. І. Інформатизація організаційно-правової сфери суспільної діяльності / К. І. Бєляков // Право України. – 2004. – № 6. –
С. 88–92.
22. Брагинский М. И. Правовое регулирование информационных отношений в условиях АСУ / М. И. Брагинский // Советское государство и право. – 1976. – № 1. – С. 38–46.
23. Брижко В. Е-майбутнє та інформаційне право / В. Брижко, В. Цимбалюк, М. Швець, Ю. Базанов ; за ред. М. Швеця. – [2-е вид., допов.]. – К. : ПанТот, 2006. – 234 с.
24. Брижко В. М. Е-боротьба в інформаційних війнах та інформаційне право : [монографія] / В. М. Брижко, М. Я. Швець, В. С. Цимбалюк ; за ред. М. Я. Швеця ; АПрН України, Наук.-досл. центр правової інформатики. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2007. – 233 с.
25. Брижко В. М. Інформаційне право: нормативні та методологічні засади упорядкування інформаційних відносин : монографія / В. М. Брижко, М. Я. Швець. – К. : НДЦПІ АПрН України, 2009. – 290 c.
26. Брижко В. М. Методологічні та правові засади упорядкування інформаційних відносин : монографія / Брижко Валерій Михайлович. – К. : ПанТОТ, 2009. – 415 с.
27. Брижко В. М. Організаційно-правові питання захисту персональних даних : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Брижко Валерій Михайлович. – Ірпінь, 2004. – 20 с.
28. Брижко В. М. Інформаційне суспільство. Дефініції / В. М. Брижко, О. М. Кальченко, В. С. Цимбалюк ; за ред. Р. А. Калюжного, М. Я. Швеця. – К. : Інтеграл, 2002. – 220 с.
29. Булатецкий Ю. Е. Коммерческое (торговое) право : учебник / Ю. Е. Булатецкий, В. А. Язев. – М. : ФБК-Пресс, 2002. – 958 с.
30. Бурило Ю. П. Організаційно-правові питання державного управління в інформаційній сфері : дис. … канд юрид. наук : 12.00.07 / Бурило Юрій Павлович. – К., 2008. – 215 с.
31. Бурило Ю. П. Участь недержавних суб’єктів у здійсненні державного управління інформаційною сферою / Ю. П. Бурило // Правова інформатика. – 2007. – № 4. – С. 31–41.
32. Васильєв О. Роль вітчизняної науки та високих технологій у входженні України до європейського інтеграційного простору [Електронний ресурс] / О. Васильєв. – Режим доступу: http://www.viche.info/journal/1593.
33. Венгеров А. Б. Информационные отношения в управлении народным хозяйством как объект правового регулирования / А.Б. Венгеров // Ученые записки ВНИИСЗ. – 1973. – Вып.29. – С.45-51.
34. Венгеров А. Б. Право и информация в условиях автоматизации управления. Теоретические вопросы / А. Б. Венгеров. – М. : Юрид. лит., 1978. – 208 с.
35. Володимир Семиноженко відкрив Міжнародний конгрес з розвитку інформаційно-комунікаційних технологій та розбудови інформаційного суспільства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.semynozhenko.net/documents/2529.
36. Вступ до інформаційної культури та інформаційного права / [В. М. Брижко та ін.] ; заг. ред. М. Я. Швець, Р. А. Калюжний. – Ужгород : ІВА, 2003. – 240 с.
37. Гавловський В. Д. Організаційно-правові питання формування державної інформаційної політики в Україні / В. Д. Гавловський, В. В. Гриценко, B. C. Цимбалюк // Науковий вісник Академії державної податкової служби України. – 2002. – № 3 (17). – С. 177–182.
38. Горбулін В. П. Проблеми захисту інформаційного простору України : монографія / В. П. Горбулін, М. М. Биченок. – К. : Інтертехнологія, 2009. – 136 с.
39. Городов О. А. Основы информационного права России : учеб. пособие / О. А. Городов. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. – 305 с.
40. Горшенев В. М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. – М. : Юрид. лит., 1972. – 258 с.
41. Даніл’ян В. О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / Даніл’ян В. О. – Х., 2006. – 19 с.
42. Дзьобань О. П. Інформаційне насильство та безпека: світоглядні аспекти : монографія / О. П. Дзьобань, В. Г. Пилипчук ; за заг. ред. В. Г. Пилипчука. – Х. : Майдан, 2011. – 244 с.
43. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права. Понятие. Система. Задачи кодификации : сб. статей / В. А. Дозорцев. – М. : Статут, 2003. – 416 с.
44. Доктрина інформаційної безпеки України [Електронний ресурс] : затв. указом Президента України від 8 лип. 2009 р. № 514/2009. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/9570.html.
45. Доповідь про стан та перспективи розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в Україні за 2010 рік [Електронний ресурс] / Кабінет Міністрів України. – Режим доступу: http://ict-forum.org.ua/report2010.
46. Доповідь про стан та розвиток інформатизації в Україні за 2009 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/
show/na005120-09.
47. Доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини «Про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ombudsman.kiev.ua/dopovid_6/Dop6_Zmist.htm.
48. Дубас О. П. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті : монографія / Дубас О. П. – К. : Генеза, 2004. – 207 с.
49. Дубас О. П. Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: політологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політол. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Дубас О. П. – К., 2004. – 20 с.
50. Дубов Д. В. Інформаційне суспільство в Україні: глобальні виклики та національні можливості : аналіт. доп. / Д. В. Дубов, О. А. Ожеван, С. Л. Гнатюк. – К. : НІСД, 2010. – 64 с.
51. Жиляєв І. Б. Інформаційне право України: теорія і практика : монографія / І. Б. Жиляєв. – К. : Парлам. вид-во, 2009. – 104 с.
52. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / [за ред. В. В. Копєйчикова]. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 317 с.
53. ІКТ дадуть Україні «запас міцності» після приєднання
ЗСТ з Європою [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.semynozhenko.net/documents/2500.
54. Інституційні засади інноваційної економіки: міжнародний досвід та вітчизняна практика : монографія / за заг. ред. В. С. Новицького. – К. : Книж. вид-во НАУ, 2005. – 200 с.
55. Інформатизація управління соціальними системами. Організаційно-правові питання теорії і практики : навч. посіб. / [В. Д. Гавловський, Р. А. Калюжний, В. С. Цимбалюк та ін.] ; заг. ред. М. Я. Швеця, Р. А. Калюжного. – К. : МАУП, 2003. – 336 с.
56. Інформаційне законодавство України : зб. законодавч. актів : у 6 т. Т. 1 / [Ю. С. Шемшученко, І. С. Чиж, В. Ф. Костецька та ін.] ; за заг. ред. І. С. Чижа. – К. : Юрид. думка, 2005. – 411 с.
57. Інформаційне законодавство України : наук.-практ. комент. / [В. О. Горобцов, Т. А. Костецька, І. О. Кресіна та ін.] ; за заг. ред. Ю. С. Шемшученка, І. С. Чижа. – К. : Юрид. думка, 2006. – 230 с.
58. Інформаційне право та правова інформатика у сфері захисту персональних даних : [монографія] / В. Брижко, М. Гуцалюк, В. Цимбалюк, М. Швець. – К. : НДЦПІ АПрН України , 2005. – 333 с.
59. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (исключительные права) : учеб. для вузов / В. О. Калятин. – М. : НОРМА, 2000. – 480 с.
60. Карпенко В. Інформаційна політика та безпека : підручник / Віталій Карпенко. – К. : Нора-Друк, 2006. – 319 c.
61. Кечекьян С. Ф. Правоотношения в социалистическом обществе / С. Ф. Кечекьян. – М. : Изд-во АН СССР, 1958. – 181 с.
62. Колодюк А. В. Інформаційне суспільство: сучасний стан та перспективи розвитку в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ наук : спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Колодюк А. В. – К., 2005. – 20 с.
63. Коментар до проекту Доктрини інформаційної безпеки України [Електронний ресурс] : від 4 черв. 2009 р. / Рада нац. безпеки і оборони України. – Режим доступу: http://www.rainbow.gov.ua/news/942.html.
64. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
65. Концептуальні засади зовнішньополітичної стратегії України [Електронний ресурс] : аналіт. доп. / [Б. Парахонський, Г. Яворська ;
Нац. ін-т стратег. дослідж., Від. глобалістики та безпекових стратегій].
– 41 с. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/
konc_zasady-4d3ec.pdf.
66. Концепція Державної програми економічного і соціального розвитку України на 2012 рік [Електронний ресурс] : розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 берез. 2011 р. № 219-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=219-2011-%F0.
67. Концепція розвитку телекомунікацій в Україні : розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 черв. 2006 р. № 316-р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 23. – Ст. 1729.
68. Копылов В. А. Интернет и право / В. А. Копылов // НТИ. Сер. 1. Организация и методика информационной работы. – 2001. – № 9. – С. 10–15.
69. Копылов В. А. Информационное право : учебник / В. А. Копылов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2003. – 512 с.
70. Копылов В. А. Информационное право : учебник / В. А. Копылов. – М. : Юристъ, 2002. – 456 с.
71. Копылов В. А. Информационное право: вопросы теории и практики / В. А. Копылов. – М. : Юристъ, 2003. – 622 с.
72. Копылов В. А. О структуре и составе информационного законодательства / В. А. Копылов // Государство и право. – 1996. – № 6. – С. 101–110.
73. Корченкова Н. Ю. Становление теоретико-правовой концепции права на информацию : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Корченкова Н. Ю. – Н. Новгород, 2000. – 197 с.
74. Кохановська О. В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві : монографія / О. В. Кохановська. – К. : Київ. ун-т, 2006. – 463 с.
75. Кохановська О. В. Цивільно-правові проблеми інформаційних відносин в Україні : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Кохановська Олена Велеонінівна. – К., 2006. – 531 с.
76. Красавчиков О. А. Юридические факты в советском гражданском праве / О. А. Красавчиков. – М. : Госюриздат, 1958. – 182 с.
77. Кушакова Н. В. Конституційне право на інформацію в Україні (порівняльний аналіз) : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.02 / Кушакова Наталія Володимирівна. – К., 2003. – 243 с.
78. Логінов О. В. Адміністративно-правове забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / О. В. Логінов. – К., 2005. – 236 с.
79. Макаренко Є. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО : монографія / Макаренко Є. А. – К. : Наша культура і наука, 2001. – 383 с.
80. Малько А. В. Механизм правового регулирования // Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. –М. : Юристъ, 2001. – С. 315–325.
81. Марущак А. І. Інформаційне право : Доступ до інформації : навч. посіб. / А. І. Марущак. – К. : КНТ, 2007. – 532 с.
82. Марущак А. І. Інформаційне право України : підручник / А. І. Марущак. – К. : Дакор, 2011. – 456 с.
83. Марценюк О. Г. Теоретико-методологічні засади інформаційного права України: реалізація права на інформацію : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Марценюк О. Г. – К., 2009. – 20 с.
84. Матузов Н. И. Право и личность / Н. И. Матузов, А. С. Мордовец // Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2001. – С. 145–175.
85. Матузов Н. И. Сущность и основные принципы правовой политики / Н. И. Матузов // Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 2001. – С. 356–367.
86. Мельник В. Конституція України в ієрархічній структурі законодавства: науково-теоретичний аспект / В. Мельник // Право України. – 2009. – № 5. – С. 61–66.
87. Міжнародні договори в інформаційній сфері [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?
art_id=65704&cat_id=33108.
88. Монахов В.Н. Государственно-правовые вопросы информационного обслуживания граждан в СССР: (Конституционный аспект): Дис... канд. юрид. наук 12.00.02 / В.Н. Монахов – М., 1983. – 477 с.
89. На шляху до «розумного суспільства»: інформаційні технології як фактор суспільних перетворень в Україні : аналіт. доп. / [Ожеван М. А., Гнатюк С. Л. ; за заг. ред. Д. В. Дубова] ; Нац. ін-т стратег. дослідж. – К. : НІСД, 2011. – 25 с.
90. Нагребельний В. П. Прогнозування в законодавчій діяльності / В. П. Нагребельний // Держава і право. – Вип. 45. – 2009.– С. 13–20.
91. Настюк В. Я. Формування системи інформаційного законодавства в Україні // В. Я. Настюк // Інформація і право. – 2011. – № 2 (2). – С. 27–31.
92. Несвіт Г. П. Інформаційна політика держави як фактор реформування суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Несвіт Г. П. – О., 2001. – 16 с.
93. Нестеренко О. Чи потрібний такий закон про Концепцію державної інформаційної політики? [Електронний ресурс] / Оксана Нестеренко. – Режим доступу: http://www.khpg.org/
index.php?id=1256021138.
94. Нисневич Ю. А. Информация и власть : [монография] / Ю. А. Нисневич ; ред. Ю. А. Нисневич ; худ. Н. Н. Пшенецкий. – М. : Мысль, 2000. – 176 с.
95. Окинавская хартия глобального информационного общества // Дипломатический вестник. – 2000. – № 8. – С. 51–56.
96. Пахомов Ю. М. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі : монографія / Ю. М. Пахомов Д. Г. Лук’яненко, Б. В. Губський. – К. : Україна, 1997. – 237 с.
97. Пилипчук В. Г. Проблеми становлення і розвитку інформаційного законодавства в контексті євроінтеграції України / В. Г. Пилипчук, В. М. Брижко // Інформація і право. – 2011. – № 1 (1). – С. 11–19.
98. Поленина С. В. Воздействие глобализации на правовую систему России / С. В. Поленина, О. А. Гаврилов, Н. П. Колдаева, Е. Г. Лукьянова, Е. В. Скурко // Государство и право. – 2004. – № 3. – С. 5–15.
99. Порядок денний асоціації Україна – ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію [Електронний ресурс] : міжнар. док. вiд 20 листоп. 2009 р. № 994-990. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_990.
100. Про авторське право і суміжні права : закон України вiд 11 лип. 2001 р. № 2627-III // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
101. Про Адміністрацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України : указ Президента України від 30 черв. 2011 р. № 717/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 52. – Ст. 2068.
102. Про відхилення проекту Закону України про Концепцію державної інформаційної політики [Електронний ресурс] : постанова Верховної Ради України від 5 лип. 2011 р. № 3590-VI. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3590-17.
103. Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України [Електронний ресурс] : закон України від 23 берез. 2000 р. № 1602-III. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1602-14&new=1.
104. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів : закон України від 23 верес. 1997 р. № 540/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 50. – Ст. 302.
105. Про Державну службу статистики України [Електронний ресурс] : указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 396/2011. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13366.html.
106. Про державну статистику : закон України від 17 верес. 1992 р. № 2614-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 43. – Ст. 608.
107. Про Доктрину інформаційної безпеки України : указ Президента України від 8 лип. 2009 р. № 514/2009 // Офіційний вісник Президента України. – 2009. – № 20. – Ст. 677.
108. Про доступ до публічної інформації : закон України від 13 січ. 2011 р. № 2939-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.
109. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні : закон України від 16 листоп. 1992 р. № 2782-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 1. – Ст. 1.
110. Про електронний цифровий підпис : закон України від 22 квіт. 2003 р. № 852-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.
111. Про електронні документи та електронний документообіг : закон України від 22 трав. 2003 р. № 851-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 275.
112. Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : закон України від 18 берез. 2004 р. № 1629-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
113. Про затвердження Державної програми «Журналіст» на 2004–2010 роки [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 4 берез. 2004 р. № 271. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1053.266.0.
114. Про затвердження Державної програми розвитку архівної справи на 2006–2010 роки [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 1 лют. 2006 р. № 92. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=92-2006-%EF.
115. Про затвердження Державної програми розвитку діяльності Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського на 2005–2010 роки [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 25 серп. 2004 р. № 1085. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=1085-2004-%EF.
116. Про затвердження Державної цільової науково-технічної програми «Образний комп’ютер» на 2010 рік : постанова Кабінету Міністрів України від 27 січ. 2010 р. № 58 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 5. – Ст. 205.
117. Про затвердження Державної цільової науково-технічної програми впровадження і застосування грід-технологій на 2009–2013 роки [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 23 верес. 2009 р. № 1020. – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/other/5074.
118. Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008–2011 роки [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 3 черв. 2009 р. № 554. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=502-2008-%EF.
119. Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008–2011 роки [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 2 лип. 2008 р. № 594. – Режим доступу: http://eu.prostir.ua/files/1245230067280/
Dpigpeai2008.htm.
120. Про затвердження Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на період до 2011 року [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 3 черв. 2009 р. № 554. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1164.555.0.
121. Про затвердження загальних вимог до програмних продуктів, які закуповуються та створюються на замовлення державних органів [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 12 серп. 2009 р. № 869. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=869-2009-%EF.
122. Про затвердження Концепції технічного захисту інформації в Україні [Електронний ресурс] : розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 8 жовт. 1997 р. № 1126. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1126-97-%EF.
123. Про затвердження Концепції формування системи національних електронних інформаційних ресурсів : розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 трав. 2003 р. № 259-р // Офіційний вісник України. – 2003. – № 18–19. – Ст. 864.
124. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо використання Інтернету під час проведення опитування населення [Електронний ресурс] : наказ Держкомтелерадіо від 26 листоп. 2009 р. № 387. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=72622&cat_id=72621.
125. Про затвердження нормативно-правових актів з питань функціонування електронного цифрового підпису в банківській системі України : постанова правління Національного банку України від 17 черв. 2010 р. № 284 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 87. – Ст. 3080.
126. Про затвердження плану заходів з виконання завдань, передбачених Законом України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки» [Електронний ресурс] : розпорядження Кабінету Міністрів України від 15 серп.
2007 р. № 653-р. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/
main.cgi?nreg=653-2007-%F0.
127. Про затвердження Положення про Громадську експертну раду з питань захисту суспільної моралі : наказ Державного комітету телебачення і радіомовлення України від 14 трав. 2004 р. № 141 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 22. – Ст. 1533.
128. Про затвердження Положення про Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України [Електронний ресурс] : указ Президента України від 8 квіт. 2011 р. № 437/2011. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13416.html.
129. Про затвердження Положення про Державну архівну службу України [Електронний ресурс] : указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 407/2011. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13380.html.
130. Про затвердження Положення про Державну службу інтелектуальної власності України [Електронний ресурс] : указ Президента України від 8 квіт. 2011 р. № 436/2011. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/13415.html.
131. Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України : указ Президента України від 8 квіт. 2011 р. № 410/2011 // Офіційний вісник Президента України. – 2011. – № 10. – Ст. 562.
132. Про захист персональних даних : закон України вiд 1 черв. 2010 р. № 2297-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – Ст. 481.
133. Про захист суспільної моралі : закон України від 20 листоп. 2003 р. № 1296-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 14. – Ст. 192.
134. Про інформаційні агентства : закон України від 28 лют. 1995 р. № 74/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – Ст. 83.
135. Про інформацію : закон України від 2 жовт. 1992 р. № 2657-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
136. Про Кабінет Міністрів України : закон України від 21 груд. 2006 р. № 514-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 11. – Ст. 94.
137. Про Концепцію Національної програми інформатизації : закон України від 4 лют. 1998 р. № 75/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27–28. – Ст. 182.
138. Про Концепцію розвитку зв’язку України до 2010 року [Електронний ресурс] : постанова Кабінету міністрів України вiд 9 груд. 1999 р. № 2238. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/
laws/main.cgi?nreg=2238-99-%EF
139. Про Міжвідомчу раду з питань кінематографії [Електронний ресурс] : розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 берез. 2004 р. № 162-р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/162-2004-р.
140. Про наукову і науково-технічну діяльність : закон України від 13 груд. 1991 р. № 1977-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 12. – Ст. 165.
141. Про Національну програму інформатизації : закон України від 4 лют. 1998 р. № 74/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27–28. – Ст. 181.
142. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення : закон України від 23 верес. 1997 р. № 538/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 48. – Ст. 296.
143. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки : закон України вiд 9 січ. 2007 р. № 537-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 12. – Ст. 102.
144. Про Положення про Державне агентство України з питань кіно : указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. № 404/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1238.
145. Про Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України : указ Президента України від 7 трав. 2011 р. № 559/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 37. – Ст. 1511.
146. Про Положення про Державну службу України з питань захисту персональних даних [Електронний ресурс] : указ П