Аббас Алі Нахар Катарнех. Імуно-протеолітичний дисбаланс при поєднанні гастродуоденальної патології та бронхіальної астми та його корекція циклофероном

brief description

Аббас Алі Нахар Катарнех. Імуно-протеолітичний дисбаланс при поєднанні гастродуоденальної патології та бронхіальної астми та його корекція циклофероном : дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика. - К., 2005

Аббас Алі Нахар Катарнех.Імуно-протеолітичний дисбаланс при поєднанні гастродуоденальної патології та бронхіальної астми та його корекція циклофероном. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02 внутрішні хвороби. Київська медична академія післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика МОЗ України, Київ, 2005.
Дисертація присвячена удосконаленню діагностики і лікування ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони у хворих на БА. Показано, що у хворих з констеляцією даних захворювань відбуваються більш глибокі зміни з боку клітинного та гуморального імунітету та системи протеолізу, які зберігаються і період ремісії. Застосування циклоферону у комплексному лікуванні цих хворих сприяло нормалізації імуно-протеолітичних зрушень, підвищенню частоту ерадикації Нр, більш динамічній ліквідації клінічних проявів та зменшувало число рецидивів гастродуоденальної патології протягом першого року спостережень поряд із подовженням сумарної тривалості ремісії бронхіальної астми.

1. У 85,9% хворих на бронхіальну астму виявлено скарги з боку шлунково-кишкового тракту. Серед них в 11,8% діагностовано невиразкову диспепсію, у 88,2%: хронічний гастрит (гастродуоденіт) у 100%, ерозивні ураження - у 14,3%, пептичні виразки - у 26,8%. У хворих на БА констатовано гіподіагностику уражень гастродуоденальної зони, збільшення їх частоти та глибини, ступеня обсіменіння Нр по мірі наростання тяжкості БА.
2. Особливостями клінічного перебігу БА при поєднанні із ерозивно-виразковими ураженнями гастродуоденальної зони є: менша сумарна тривалість ремісії та подовжена тривалість загострень; вища розповсюдженість емфіземи легень та вираженість рестриктивних порушень функції зовнішнього дихання.
3. Патогенетична своєрідність даної констеляції полягає у гіперпродукції ІЛ-4, ІЛ-8 при дефіциті ІФН-, Т-лімфоцитів, цитотоксичних клітин поряд із підвищенням рівня адгезивних молекул, В-лімфоцитів та рецепторів до ІgЕ, пролонгованій активації мононуклеарів, що зберігалися і у фазу відносної ремісії.
4. Активація системного та місцевого протеолізу була більш вираженою у хворих із поєднаною патологією, причому протеолітична активність була у тісному прямопропорційному зв’язку із ступенем обсіменіння слизової оболонки шлунка Нр та зберігалась у фазу відносної ремісії.
5. Застосування циклоферону сприяло збільшенню вмісту цитотоксичних лімфоцитів, зниженню експресії адгезивних молекул, рецепторів до ІgE, вмісту В-лімфоцитів та ІЛ-8, ІЛ-4 і зростанню вмісту ІФН-, сприяючи ліквідації дисбалансу між продукцією Th1- та Th2-типами цитокінів, а також і між протеазами та антипротеазами.
6. Включення до комплексного лікування хворих із поєднаною патологією циклоферону підвищувало частоту ерадикації Нр, більш динамічно покращувало клінічні та ендоскопічні прояви, а також зменшувало число рецидивів гастродуоденальної патології протягом першого року спостережень поряд із подовженням сумарної тривалості ремісії бронхіальної астми.