АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КЕРІВНИКА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ

brief description

ЗМІСТ
стор.
ВСТУП..............................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ІНСТИТУТУ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ В УКРАЇНІ
1.1 . Соціально-необхідна значимість відповідальності керівника в управлінні справами суспільства, держави...............................................................................12
1.2 . Еволюція розвинення відповідальності керівника на окремих етапах розвитку суспільства................................................................................................................31
1.3 . Структура відповідальності керівника та шляхи її оптимізації.................................................................................................................41
Висновки до розділу 1...................................................................................................59

РОЗДІЛ 2. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ ТА ПРАВОВИЙ СТАТУС КЕРІВНИКА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ
2.1. Відповідально-акцентована модель керівника на сучасному етапі державотворення в Україні..........................................................................................62
2.2. Правове положення керівника державного підприємства, установи, організації.......................................................................................................................74
Висновки до розділу 2.................................................................................................106

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ КЕРІВНИКА ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА, УСТАНОВИ, ОРГАНІЗАЦІЇ
3.1. Місце і роль соціального механізму застосування юридичної відповідальності
в діяльності керівника................................................................................................109

3.2. Адміністративна відповідальність керівника державного підприємства,
установи, організації як вид юридичної відповідальності...............................129
3.3. Проблеми адміністративної відповідальності керівника державного
підприємства, установи, організації та шляхи їх вирішення........................163
Висновки до розділу 3.................................................................................................174

ВИСНОВКИ.................................................................................................................179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................189

ДОДАТКИ....................................................................................................................204

ВСТУП

Актуальність теми. Важливим чинником побудови правової держави та економічно розвинутого суспільства в Україні є створення ефективного механізму системи державного управління, в якій особливе місце в умовах ринкової економіки займає особа керівника державного підприємства, установи, організації.
За умов соціально-економічних перетворень суспільства відбуваються певні зміни в методах управління державними підприємствами, установами, організаціями, які потребують відповідного правового врегулювання. Для підняття ефективності управління певним соціальним формуванням одним із найголовніших напрямів є створення організаційно-правових механізмів контролю, що обумовлюють поведінку і правомірну управлінську діяльність керівника, який очолює і представляє це формування в зовнішньому середовищі. Одним із важливих елементів механізму забезпечення прийняття (неприйняття) та реалізації ним відповідальних управлінських рішень є певна соціальна, юридична, зокрема, адміністративно-правова відповідальність.
Правове регулювання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації, вдосконалення правових норм, що регламентують попередження його адміністративних правопорушень, внесення доповнень до чинного законодавства щодо питання вдосконалення відповідальності керівника вимагає ґрунтовних наукових досліджень, покликаних адекватно відобразити проблемну ситуацію, повязану із вищенаведеними трансформаційними змінами.
Слід зазначити, що нині названій проблемі, від вирішення якої залежить подальше вдосконалення інституту адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації, в науково-теоретичних працях вітчизняних вчених у зазначеному аспекті майже не приділялось уваги, також практично відсутні правові приписи в нормативно-правових актах, які регулюють повноваження керівника та його відповідальність, не визначені в повному обсязі й інші складові його правового статусу.
В КУпАП закріплена адміністративна відповідальність посадових осіб, але відсутня - керівників державних підприємств, установ, організацій як посадових осіб, що мають спеціальний статус, яка згідно КУпАП ототожнюється із відповідальністю посадових осіб. З цього приводу слід зазначити, що відповідальність керівника не може стояти на одному рівні з відповідальною діяльністю посадових осіб в зв’язку з тим, що керівникові надано право керувати від імені організації, яку він очолює, представляти організаційні інтереси за її межами – в макро-соціальному середовищі, і маючи досить широкі управлінські повноваження, керівник одночасно повинен нести підвищену відповідальність щодо службової або посадової особи.
Потреба в подальшому комплексному, системному дослідженні проблем, що виникають при здійсненні вищезазначеного питання, очевидна, особливо на стику трьох галузей наукових знань – теорії управління, права, економіки, оскільки розбудова національної державності залежить від успіху проведення економічних реформ в Україні. В центрі цих подій стоїть особа керівника, від якого, шляхом прийняття (неприйняття) управлінського рішення, залежить безпосередньо успіх як організації, яку він очолює, так і опосередковано - успіх взагалі всього процесу реформування держави.
Дисертаційне дослідження проведене з урахуванням зміни акцентів, пов’язаних із можливістю зменшення суспільних відносин, що охороняються кримінально-карними засобами, і збільшення обсягу суспільних відносин, які охороняються адміністративно-карними засобами.
В ході проведеного дослідження враховані розробки провідних українських і зарубіжних вчених з питань адміністративної відповідальності, державного управління, державної служби, теорії управління, психології, таких як В.Авер’янов, О.Андрійко, Д.Бахрах, І.Бачило, Ю.Битяк, Ж.Ведель, В.Венедиктов, І. Голосніченко, С. Дубенко, С. Дячук, Д.Калаянов, Р.Калюжний, С.Ківалов, В.Князєв, В.Коваленко, Л.Коваль, М.Коваль, В.Колпаков, А.Комзюк, Р.Корнута, І.Куян, Д.Лук’янець, В.Марчук, П.Мельник, М.Мельник, М. Мескон, О.Недбайло, Н. Нижник, В. Олефір, В.Опришко, В.Пєтков, О.Петришин, В. Попович, Л.Савченко, І.Самощенко, Ю.Старилов, М.Тищенко, М. Фарукшин, В.Цвєтков, В.Шамрай, Ю.Шемшученко, В.Шкарупа, А.Щербак та багатьох інших фахівців.
Використані загальнотеоретичні праці зарубіжних і вітчизняних вчених, зокрема, О. В. Аграновської, А. Альберта, О.Ф.Зотова, В.П. Казимирчука, В.В. Копєйчикова, М. І. Матузова, П.М. Рабіновича, Ю. А. Тихомирова, А.Ф. Плахотного, О.Ф. Скакун, В.В.Томашова, А.Хедоурі та інших.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в контексті проведення в нашій державі адміністративно-правової реформи, її напрямок відповідає “Програмі роботи з керівниками підприємств, установ і організацій”, затвердженої Указом Президента України від 10 листопада 1995 р. № 1035 / 95, Указу Президента України “Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22.07.1998 р. №810/95, Стратегії реформування системи державної служби в Україні, Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр. Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України відповідно з її Пріоритетними напрямами наукових досліджень, як частина науково-дослідної роботи академії.
Мета і завдання дослідження полягають у проведені аналізу сучасного стану управлінської діяльності керівника державного підприємства, установи, організації, пов’язаних з нею теоретичних засад його відповідальності за прийняття ним рішення, дії чи бездіяльності та визначення пропозицій з удосконалення законодавства про адміністративну відповідальність керівника.
Комплексність зазначеної мети передбачає постановку та вирішення наступних завдань:
- виявлення соціально-необхідної значимості керівника в суспільстві, державі та його відповідальності за прийняті ним рішення, дії чи бездіяльність у сфері управління;
- аналіз еволюційного розвитку відповідальності керівника відповідно тенденції розвитку економіки та виробництва;
- визначення алгоритму оптимізованої структури відповідальності керівника взагалі та розроблення на його засадах відповідальної-акцентованої моделі сучасного керівника;
- теоретичне обґрунтування необхідності вдосконалення інституту правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації, який визначений у Господарському кодексі України (п.7ст.73), для задоволення потреб реалізації щодо адміністративної відповідальності керівника;
- визначення понять “службова особа”, “посадова особа”, а також “керівник” як суб’єкт в адміністративній відповідальності;
- внесення пропозицій щодо комплексного вдосконалення норм чинного законодавства з питань адміністративної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій з метою приближення національного законодавства до міжнародних стандартів.
Об’єктом дослідження є система суспільних відносин, що виникають у процесі управлінської діяльності керівника державного підприємства, установи, організації, пов’язаних із прийняттям (неприйняттям) та реалізацією управлінських рішень у макро-, мікро-, мезосоціальних і особистісному середовищах, а також відповідальності за їх неправомірність.
Предметом дослідження є система адміністративно-правових норм, що визначають процедуру, пов’язану з прийняттям рішень, дій чи бездіяльністю із застосуванням мір адміністративної відповідальності відносно керівника, який у процесі управління державним підприємством, установою, організацією вчиняє протиправні дії.
Методи дослідження. Методологія дослідження ґрунтувалась на принципах єдності теорії і практики, дотримання об’єктивності щодо емпіричного вивчення предметів і явищ, у вирішенні завдань якого використовувалися загальнотеоретичні й спеціально-наукові методи пізнання. На основі діалектичного методу була відмічена наявність складної діалектичної системи взаємовідношень керівника із суспільством та організацією, якою він керує [п.1.1.], а також визначена діалектика загального та одиничного, соціального й особистісного моментів зазначеної відповідальності [п.1.3]. Метод системного аналізу застосовувався з метою співставлення різних нормативно-правових актів стосовно їх дії з урегулювання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації [п.3.3.]. За допомогою історичного методу досліджувався підхід до розгляду відповідальності керівника на окремих етапах розвитку суспільства [п.1.2.]. Структурно-функціональний метод використовувався при аналізі окремих компонентів структури відповідальності керівника [п.1.3.], а також для з’ясування елементного складу моделі правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації [п.2.2.]. Застосування порівняльно-правового методу дало змогу використати досвід зарубіжних країн при визначенні понять “посадова особа”, “керівник” [п.2.2.]. Логіко-семантичний метод дозволив визначити окремі ключові категорії та поняття [п.п.1.1., 2.2., 3.1., 3.2.]. При розробці відповідально-акцентованої моделі сучасного керівника використовувався метод моделювання [п.2.1.]. Метод графічного зображення був застосований при визначенні динаміки розвитку відповідальності керівника в історії суспільства і дозволив визначити циклічність зазначеної проблеми відповідно до великих та малих періодів розвитку економічних та виробничих відносин у суспільстві [п.1.2.], а також - ряд інших загальнонаукових і спеціальних методів.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є першим спеціальним комплексним дослідженням сучасного інституту адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації як суб’єкта управлінських відносин у певному середовищі, яка містить аналіз та перспективи його вдосконалення.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд положень, висновків, пропозицій, основні з яких:
уперше:
- визначена соціально-необхідна значимість керівника та його відповідальності в управлінні державно-господарськими процесами в ході прийняття (неприйняття) та реалізації ним управлінських рішень на окремих і сучасному етапах розвитку суспільства;
- обґрунтована закономірність, яка відображає невиразну роль відповідальності керівника під час економічного підйому в країні, пов’язану із зменшенням кількості порушень у цьому процесі і, навпаки, знижки темпу розвитку економічного стану зумовлюють значимість (віддзеркалення) його відповідальності, тобто відбувається процес посилення останньої;
- розроблений і логічно складений алгоритм оптимізованої структури відповідальності керівника, який передбачає динаміку її розвитку під час здійснення управлінської діяльності та сприяє процесу реалізації персональної відповідальності керівника;
- запропонована модель правового статусу керівника та уточнені основні компоненти зазначеного статусу, які мають узгоджуватися з його відповідально-акцентованою моделлю, що притаманна сучасному етапу державотворення в Україні, та які віддзеркалюють особливості адміністративної відповідальності керівника;
- вноситься пропозиція визначити керівника як окремого суб’єкта адміністративної відповідальності, започаткувавши цю назву в КУпАП;
- подальшого розвитку набув підхід до розгляду питання адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації як посадової особи, що має спеціальний статус, де проблема відповідальності поєднується з аналізом його індивідуальних та загальних якостей, професійною компетентністю, стилем управління та його індивідуальними ціннісними орієнтаціями, культурою управлінської діяльності, що повною мірою відповідає вимогам моделі сучасного керівника.
- удосконалено створення спеціального термінологічного апарату з питань, що торкаються адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації взагалі та адміністративної, зокрема, а також вживання таких понять, як: ,,керівник державного підприємства, установи, організації”; “адміністративний проступок керівника державного підприємства, установи, організації”; “адміністративна відповідальність керівника державного підприємства, установи, організації” тощо.
- внесена пропозиція про можливість створення загального Положення про правовий статус керівника державного підприємства, установи, організації для використання в практичній діяльності.
Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю оновити чинне законодавство та прискорити його розвиток відносно питань, які торкаються відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій. Результати проведеного дослідження дозволили запропонувати внесення змін і доповнень до КУпАП, проекту Адміністративно-процесуального кодексу України, Господарського кодексу України, Митного кодексу України, Закону України “Про боротьбу з корупцією”, Закону України “Про охорону праці”, Закону України “Про оплату праці”. Запропоновані пропозиції щодо внесення змін і доповнень у нормативно-правові акти, направлені у Комітет із правових питань Верховної Ради України, де вони опрацьовуються.
Положення дисертації можуть бути використані в подальших наукових розробках із питань діяльності керівників державних підприємств, установ, організацій, при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів курсів: “Адміністративне право”, “Адміністративна відповідальність”, “Трудове право”, а також у спецкурсі “Правове забезпечення управлінських рішень” та окремі положення дисертаційного дослідження знайшли своє впровадження в науково-дослідну діяльність та навчальний процес Національного аграрного університету (акт впровадження № 38 від 17 листопада 2003 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана автором самостійно з використанням останніх досягнень теорії науки управління та практики застосування адміністративної відповідальності щодо керівника державного підприємства, установи, організації. Всі сформульовані в дисертації положення та висновки ґрунтуються на підставі особистих теоретичних і практичних досліджень автора. Ідеї співавтора В.Г.Лукашевича в дисертації не використовувались.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були обговорені та схвалені на засіданні кафедри адміністративного права та адміністративної й кримінально-процесуальної діяльності Національної академії державної податкової служби України. Основні положення дослідження оприлюднювалися на науково-практичних конференціях: міжнародна наукова конференція “Влада та культура”, (м.Запоріжжя, 1999 р.), наукова конференція “Наука і вища освіта” (м.Запоріжжя, 2000 р.), міжвузівська науково-теоретична конференція професорсько-викладацького складу та студентів, присвячена Всесвітньому Дню прав людини “Права людини в Україні: проблеми і перспективи” (м.Київ, 2003 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладені у п’яти наукових статтях, опублікованих у виданнях, визначених ВАК України як фахові для спеціальності “Правознавство”.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел, найменувань, додатків. Повний обсяг дисертації становить 216 сторінок, з них основного тексту 188 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проблема адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації в Україні постала сьогодні одним із надзвичайно важливих і актуальних питань розвитку суспільства і функціонування державного механізму. Здійсненню адміністративної реформи в Україні перешкоджає недосконалість інституту адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації у правовому просторі, удосконалення якого слід здійснювати у певному комплексному та системному напрямі у вигляді теоретичних завдань, на засадах яких підготовлені основні висновки із удосконалення чинного законодавства.
Приклади безвідповідальної управлінської діяльності, порушення законодавства, корупції, безконтрольності державних керівників та ухилення їх від відповідальності підтверджують поширеність зазначеної проблеми, яка являється значною перешкодою на шляху становлення правової держави, функціонування її економіки.
Проведений нами аналіз діючого законодавства, наукових праць вчених – адміністративістів пересвідчили нас в тому, що цьому питанню майже не приділялось достатньої уваги.
Розгляд соціальної значимості керівника дозволив нам визначити глибокий зміст соціального виміру його ролі, що, в першу чергу, обумовлено правовим забезпеченням, та проведений категоріальний аналіз відповідальності керівника виявив її взаємозв'язок із свободою, необхідністю, соціальною активністю, способом життя та його керівною управлінською діяльністю, де остання є, на наш погляд, ґрунтовною категорією. А також – відношення керівника до соціально - правових норм, вимог, цінностей, їх усвідомлення і прояву у формі самоконтролю і саморегулювання своїх вчинків у виразі особистих здібностей згідно із суспільними і організаційними вимогами.
Відповідальність керівника визначена нами як внутрішнє відношення керівника до соціально-правових норм, вимог, цінностей, їх усвідомлення і прояву в формі самоконтролю і саморегулювання своїх вчинків, а також у виразі особистих здібностей згідно із суспільними та організаційними вимогами. Вона також регламентує межі діалектичної взаємодії вищезазначених п’яти категорій, що визначає деякі головні аспекти всієї управлінської діяльності керівника в комплексі.
Еволюційний розвиток проблеми відповідальності керівника при розгляді ми розділили на три етапи: стародавній (становлення відповідальності), середньовічний (розвиток відповідальності) та сучасний (подальший розвиток відповідальності), де саме на останньому і відбувається якісне підвищення практичного значення відповідальності керівника. Нами з'ясована тенденція залежності динаміки розвинення відповідальності керівника відповідно розвитку економіки та стану виробництва і визначені великі та малі цикли розвитку відповідальності керівника на основі теорії “довгих хвиль” М. Кондратьєва в економіці, що привело до висновку: відповідальність керівника під час економічного підйому знаходиться у кризі, і навпаки, - посилюється під час знижок темпу розвитку економіки.
Цікавим є розроблений нами прогноз про стан відповідальності керівника до 2050 року, який переконує нас ще раз у підвищенні значення такого елементу структури відповідальності керівника як зміцнення заходів впливу на суб'єкт, а також посилення принципів управлінської діяльності: дотримання прав і свобод людини і громадянина, справедливість та утилітаризм, що визначені у виведеному нами алгоритмі оптимізованої структури відповідальності керівника.
Новий рівень управлінського рішення – мотиваційне поле управлінської діяльності керівника з його такими важливими компонентами як стиль та індивідуальні цінності керівника, корпоративні цінності, етичні нормативи, потреби, матеріальна зацікавленість, який відображає необхідність самоспонукання своїх підлеглих для досягнення цілей організації, а також забезпечує всю повноту відповідальності керівника.
Виведені нами підрівні структури мікро-, макро-, мезосоціальних та міжособистісного середовищ дозволяють більш детально проаналізувати складні і важливі процеси соціального впливу на керівника, а також сукупність соціально – правових відносин між суб'єктом та об'єктом управлінської діяльності на підрівнях вищезазначених середовищ. А ефективна реалізація відповідальності керівника, яка знаходиться на практичному рівні алгоритму, можлива тільки при врахуванні таких факторів:
- фактор здібності до захисту прав і свобод людини і громадянина;
- фактор ціннісних орієнтацій керівника;
- фактор матеріальної зацікавленості;
- фактор професійних і ділових якостей керівника;
- фактор культури управлінської діяльності;
- фактор утилітаризму;
- фактор справедливості.
Вищезазначені фактори складають розроблену нами семифакторну відповідально – акцентовану модель керівника, фактори якої сприяють посиленню соціальної, юридичної та, зокрема, адміністративної відповідальності керівника.
Більш детально розглянуто нами фактор професійних і ділових якостей керівника, які повинні бути притаманні ефективному відповідальному керівнику і визначатися на основі системи оцінки управлінського персоналу, елементами якої виступає сукупність параметрів, що визначають загальні здібності до управлінської діяльності, спеціальні здібності та ділові якості керівника, а також комплекс критеріальних і оціночних параметрів, цільове призначення яких полягає у виявленні та аналізі основоположних характеристик керівника: організаційний талант, розвинута воля, бездоганна порядність.
Неоднозначним в управлінській діяльності є поняття матеріальної зацікавленості керівника, яка одночасно виступає і мотиваційним, і фактором, що відображає його певний рівень відповідальності. На основі проведених досліджень нами розроблена трьохвіссьова таблиця фактора матеріальної зацікавленості керівника.
Проведений нами аналіз Конституції України, Кримінального Кодексу України, КУпАП, проектів Кодексу України про адміністративні проступки та Адміністративно-процесуального кодексу України, Бюджетного кодексу України, Господарського кодексу України, Митного кодексу України, законів України, інших нормативно-правових актів, юридичної літератури довів, що поки досі чітко не визначені у законодавстві поняття "службова особа" та "посадова особа", правовий статус яких має багато схожого, але при цьому ці обидва статуси відрізняються між собою, не являються ідентичними, і крім того зазначені поняття діють у межах відповідних кодексів і не являються загальними для будь-якої сфери правової відповідальності. Відсутнє і визначення поняття "керівник" на законодавчому рівні. В результаті такої невизначеності винні у скоєнні правопорушення не будуть притягнуті до відповідальності, і навпаки, постраждають люди, які не повинні нести відповідальність.
Будь - яку посадову особу публічної влади службову особу або державного службовця, наділеного організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, які були вибрані, призначені чи обрані, та виконують функцію від імені держави, чи на службі у державі ми пропонуємо назвати "публічна посадова особа" – поняття, яке використовується законодавством в більшості європейських країн та США та до якої саме і відносяться керівники державних підприємств, установ, організацій.
У зв’язку із цим і з урахуванням суттєвої різниці, що існує між повноваженнями зазначених службових, посадових осіб та керівника, необхідно при визначенні їх персональної відповідальності комплексно удосконалити інститут адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації з урахуванням суттєвої різниці, що існує між повноваженнями зазначених керівних осіб, посадових осіб та службових осіб при визначені їх персональної відповідальності.
Пропонуємо також запровадити на законодавчому рівні і розроблену нами модель правового статусу керівника державного підприємства, установи, організації, до якої входить сукупність його прав і обов'язків, державно-владних повноважень, обмежень; правове та економічне забезпечення, професійна компетентність, управлінсько – правова культура та відповідальність, яка виступає важливим елементом вищезазначеного правового статусу, шляхом розробки загального Положення про правовий статус керівника державного підприємства, установи, організації, який повинен включати також розроблений “Етичний кодекс керівника державного підприємства, установи, організації” та ряд визначених понять, таких як: керівник; державне підприємство; установа; соціальна відповідальність керівника; адміністративний проступок керівника; адміністративна відповідальність керівника.
Проведений нами аналіз сучасної правової науки відносно юридичної відповідальності надає всі підстави розглянути юридичну відповідальність керівника у напрямі соціального значення, що має персональний характер і визначена нами як складова соціальної відповідальності, яку можна розглядати як правовідносини між державою і керівником державного підприємства, установи, організації, що виникають на підставі їх взаємних обов'язків при вчиненні правопорушення.
При цьому відповідно управління державним підприємством, установою, організацією соціальна відповідальність керівника розглядається нами як міра вільного прояву керівником свого обов'язку та права вибрати за конкретних умов оптимальний варіант формування відносин відповідно своєї керівної управлінської діяльності на підставі врахування актуальних інтересів суспільства та організації, якою він керує. Відповідальність керівника виникає як наслідок здійснення необхідного і належного за умов відносно вільного вибору шляхів і засобів їх реалізації.
Шляхом аналізу нами також доведений та розкритий соціальний механізм юридичної відповідальності керівника, де остання визначена нами як складова системи соціальної відповідальності, а також яку можна розглядати як правовідносини між державою і керівником, що виникають на підставі їх взаємних обов’язків при вчиненні правопорушення. Питання юридичної відповідальності осіб регламентовані статтями Конституції України (58-63, 68, 92 та інші), в яких зазначено індивідуальний характер юридичної відповідальності, основу притягнення до неї, наявність системи покарань та стягнень, а також види юридичної відповідальності, до яких, зокрема, і відноситься адміністративна відповідальність, загальним проблемам якої присвячена низка монографій, наукових статей.
Але при цьому стосовно визначення поняття адміністративної відповідальності й нині не склалося єдиного розуміння ні в чинному законодавстві, ні в юридичній літературі. Відсутнє таке визначення і в КУпАП.
В результаті проведеного дослідження нами визначено поняття адміністративного проступку керівника державного підприємства, установи, організації як протиправне винне діяння, яке посягає на права і свободи, власність громадян та юридичних осіб, а також неналежне виконання або невиконання встановлених управлінських правил як безпосередньо, так і за вчинені протиправні дії їх підлеглих, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов’язків як посадових осіб, які обіймають керівні посади у державних органах, на державних підприємствах, установах, організаціях, інших державних службовців, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення державно-владних повноважень у сфері державного управління і за які законом передбачено адміністративну відповідальність.
Проведений аналіз вітчизняного українського антикорупційного законодавства та механізм боротьби з нею довів недосконалість цього явища. Керівники державних підприємств, установ, організацій в Законі України від 5 жовтня 1995 року "Про боротьбу з корупцією" не виступають суб'єктом корупційних правопорушень, тобто в багатьох випадках просто уникають відповідальності, бо не всі вони являються державними службовцями, не визначено також поняття корупційного правопорушення.
При здійсненні адміністративної реформи в Україні слід досить виважено і обґрунтовано підходити до інституту адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації у період трансформації народногосподарського комплексу країни у ринкові відносини.
Враховуючи умови переходу народногосподарського комплексу України з колії жорсткого державного управління економікою в ринкові відносини, слід зробити наступні основні висновки, що торкаються питань із удосконалення відповідальності керівника в сучасних умовах та пропонуються наступні пропозиції, які спрямовані на вдосконалення чинного законодавства, яке регулює питання, пов’язані з відповідальністю керівника взагалі, і адміністративною, зокрема.
По-перше, необхідно розробити та закріпити на законодавчому рівні спеціальний термінологічний апарат з питань адміністративної відповідальності керівників державних підприємств, установ, організацій з урахуванням світового досліду принципів побудови правової держави, її конституційних та суспільно-економічних засад, в якій керівники повинні бути більш відповідальними перед формуваннями, якими вони керують, перед суспільством, громадянами України.
По-друге, необхідно комплексно удосконалити інститут адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації з урахуванням суттєвої різниці, що існує між повноваженнями зазначених керівних осіб, посадових осіб та службових осіб при визначені їх персональної відповідальності у посадових інструкціях, у проекті Адміністративно-процесуального кодексу України від 19 червня 2002 р.
п.7 Службова особа – це особа, яка займає постійно чи тимчасово в органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях, незалежно від форм власності, відповідну посаду, пов’язану із виконанням обов’язків за спеціальним повноваженням, стосовно осіб, що не перебувають з нею у службових відносинах, і має право застосувати заходи адміністративного примусу.
п.8 Посадова особа – це службова особа, яка була вибрана, призначена чи обрана на посаду, і при цьому виконує функцію від імені держави чи на службі у державі та наділена організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями.
п.9 Публічна посадова особа – це будь-яка посадова особа публічної влади або державний службовець, наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, які були вибрані, призначені чи обрані та виконують функцію від імені держави чи на службі у держави.
п.10 Керівник державного підприємства, установи, організації - це публічна посадова особа, яка призначається, обирається або затверджується для управління державним підприємством, установою, організацією, наділена державно-владними повноваженнями, несе персональну відповідальність за прийняття (неприйняття) та реалізацію управлінських рішень.
Вищезазначені поняття повинні бути загальними для будь-якої сфери правової відповідальності.
Адміністративна відповідальність керівників державних підприємств, установ, організацій - різновид юридичної відповідальності публічних посадових осіб, які обіймають керівні управлінські посади на державних підприємствах, установах, організаціях, наділені державно-владними повноваженнями, за невиконання встановлених правил як безпосередньо, так і за протиправні дії підлеглих, забезпечення виконання яких входить до їх управлінсько-службових обов’язків. Це негативна реакція держави в особі уповноважених нею органів чи посадових осіб на протиправну управлінську діяльність чи бездіяльність керівних осіб, де остання має вираз у неприйнятті управлінських рішень.
Вирішення вищезазначених напрямів мають свій вияв у пропозиціях, пов’язаних із удосконаленням чинного законодавства щодо проблеми адміністративної відповідальності керівника державного підприємства, установи, організації, основними з яких є наступні:
1. Доповнити статті 164-12, 167, 168, 168-1, 169, 170, 170-1, 171-1, 172, 172-1 КУпАП та визнати суб’єктом адміністративних правопорушень не тільки посадових осіб, але й, в першу чергу, керівника, який повинен нести підвищену відповідальність чим будь-яка посадова особа не тільки за свою управлінську діяльність безпосередньо, але й за протиправну діяльність своїх підлеглих. В кожну із вищезазначених статей слід додати фразу і викласти у такій редакції: “тягне за собою накладення штрафу на керівника та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності”.
2. Внести зміни до ст. 320 чинного Митного кодексу шляхом визначення суб’єкту адміністративної відповідальності крім посадових осіб ще і керівника, як це зазначено у ст. 103 Митного кодексу від 12.12.91 р., і викласти у такій редакції: “При вчиненні порушень митних правил підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності відповідальності підлягають керівник та інші посадові особи підприємств, установ, організацій.”
3. Внести зміни до п.1. ст. 252 чинного Господарського кодексу України шляхом визначення суб’єкту адміністративної відповідальності, крім зазначених осіб, ще й керівника, поняття якого відмічено у статтях зазначеного кодексу, і викласти у такій редакції: “1. Керівники та посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, а також громадяни, зареєстровані як підприємці, несуть адміністративну відповідальність згідно із законом”. В зв’язку з цим потребує зміни і назва зазначеної статті, яку слід викласти у такій редакції: “Адміністративна відповідальність керівників, посадових осіб та громадян – підприємців.”
4. Внести доповнення до ст. 2 Закону України “Про боротьбу з корупцією” шляхом визначення особи керівника державного підприємства, установи, організації суб’єктом корупційного правопорушення, і викласти це доповнення після пункту “в” у такій редакції: “г)керівники та інші посадові особи державних підприємств, установ, організацій”.
5. Внести доповнення до ст. 1 Закону України “Про боротьбу з корупцією” шляхом визначення поняття корупційного правопорушення і викласти його у такій редакції: “корупційне правопорушення – це суспільно небезпечні, протиправні, навмисні дії, що посягають на встановлений порядок управління, здійснені службовими або посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави, керівниками державних підприємств, установ, організацій із наданими їм державно-владними повноваженнями, за які законом передбачено адміністративну та дисциплінарну відповідальність”.
6. Внести зміни до ст.43 Закону України “Про охорону праці” від 14.10.92р. шляхом визначення суб’єкту адміністративної відповідальності, крім зазначених осіб, ще й керівника, і викласти у такій редакції: “Застосування штрафних санкцій до керівника, посадових осіб и працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.” В зв’язку з цим потребує зміни і назва зазначеної статті, яку слід викласти у такій редакції: “Штрафні санкції до юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, керівників, посадових осіб та працівників.”
7.Внести зміни до ст.36 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.95 р. шляхом визначення суб’єктами адміністративної та інших видів відповідальності керівника, посадових та службових осіб і викласти у такій редакції: “За порушення законодавства про оплату праці суб’єктами господарювання, керівник, посадові та службові особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Стиль работы и образ жизни руководителя: анализ проблемы, рекомендации./Рук.авт.колл.К.Ладензак. -М.:Экономика, 1985.-280с.
2. Служебная карьера / Под общ. ред. Е. В. Охотского. – М.: ОАО “Изд-во “Эко- номика”, 1998. – 302с.
3. Томашов В.В. Ответственность как категория исторического материализма //Вестник Ярославского университета.- 1975.-№14.- С.74-81.
4. Плахотный А. Ф. Проблема социальной ответственности. – Х.: Вища школа, 1981.
5. Маркс К., Энгельс Ф. Соч., 2-е издание.
6. Шубняков Б.П., Нажмудинов Г.М. Натуралистический гуманизм Корлисса Ламонта и проблема свободы/ Вестник Ярославского университета.-1975.-№15.-С.60-75.
7. Быков Ю.И. Диалектика социальной активности, свободы и ответственности/ Вестник Ярославского университета.-1975.-№15.-С.97-103.
8. Гегель Г.-В.-Ф.-Соч.-М.-50
9. Косолапов Р., Марков В. Свобода и ответственность.-М.:Политиздат., 1969.
10. Кикнадзе Д. Потребности как фактор поведения//Вопросы философии. –1965г.-№12.- С.74-83.
11. Узнадзе Д. Н. Психологические исследования. – М.: Наука 1966. – 51с.
12. Парыгин Б.Д. Научно-техническая революция и личность/Соц.-психол.проблемы.-М.:Политиздат, 1978.-240с.
13. Тодоров А. Качество жизни: Критический анализ буржузных концепций.- М.:Прогресс.-1980.-222с.
14. Соломенчук А. Менеджмент.-Запорожье.-1995.-197с.
15. Мескон М. Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер с англ. – М.: Дело, 1992. – 702 с.
16. Савченко А.Г., Пухтаєвич Г.О., Тітьонко О.М. Макроекономіка: Підручник. – К.: Либідь, 1999. – 288 с.
17. Чернявский А. Классификация и цикличность кризисных явлений и ситуаций// Персонал.-1998.-№6.
18. Кузьмин И. Психотехнологии и еффективный менеджмент. – М., 1999.-192с.
19. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание.-М.-1972.-325с.
20. Павлючков Е.И. Гносеологический аспект свободы личности в профессиональной трудовой деятельности/ Вестник Ярославского университета, 1975.-№15.-С.30-39.
21. Зотов А.Ф. Структура научного мышления.-М.:Политиздат, 1973.
22. Карнап Р. Философские основания физики. М., «Прогресс», 1971.- с.292.
23. Черменина А.П. Проблема ответственности современной буржуазной этики./ Вопросы философии, 1965.- №2.
24. Шубняков Б.П., Злотников В.М., Злотникова Л.В. Свобода выбора и ответственность при социализме/Вестник Ярославского университета, 1974.-№6.-С.71-91.
25. Новиков К.А. О некоторых аспектах проблемы свободного выбора. /Вопросы философии, 1972, №12.
26. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания, - Л.: ЛГУ, 1968.
27. Abraham Maslow, «A Theory of Human Motivation» Psychological Review, no 50 (1943), pp. 370-396.
28. Edward E. Lawler, Motivation in Work Organizations (Monterrey, Calif.: Brooks (Cole, 1973).
29. Mitchell, People in Organizations (New York: Me. Graw – Hill,1978), p.157.
30. David C. McClelland, «The Two faces of Power», Joumal of Internatiol Affairs, vol.24(1970),pp.30-41.
31. Релевантна інформація – це дані, які відносяться тільки до конкретної проблеми людини, цілі та періоду часу.
32. Frederik Herzberg, “One More Time: How Do You Motivati Employces?” Harward Business Review, January – February, 1968, pp. 56-57.
33. Ковальчук В. Мотивы и стимулы // Персонал №3, 1998, с.13.
34. Джеймс Дж. Коллинз, Джерри Ай. Поррас. Основные ценности или дальновидность вашей компании // Персонал №1, 1998. с.94.
35. И. Косовская Капитализм – это молодость мира и его возводить молодым // Персонал №1, 1998, с.66.
36. Victor H.Vroom, Work and Motivation (New York: Wiley, 1964).
37. Психологические тесты для деловых людей //Сост. Н.А.Литвинцева. – М., 1994, - 294с.
38. Туленков Н. Антикризисный менеджмент// Персонал. – 1999. - №6.
39. Продеус А. О. Формалізація рішення задач оцінки персонала// Персонал. – 1998. - №3.
40. Keith Davis and Willam C.Frederick. Business in Society. - -ty ed. – N.-Y., 1984.
41. Хоскинг А. Курс предпринимательства: Практическое пособие. – М., 1993. – 352 с.
42. Современный бизнес: Учебн.: В 2 т.: Пер. с англ./ Д.Дж.Речмен, Н.Х.Мескон, К.Л.Боуви, Дж.В.Тил. – М., 1995. – Т.1. – 140 с.
43. Павлов І.П. Фізіологія ВНД. – К., 1951. – 233 с.
44. Чернаенко Т.К., Блінов Б.В. Прогназирование особенностей склада руководителей на основе выроженой асимметрии // Психол. журнал. – 1988. – т.9. – №4.
45. Щокін Г.В. Практична психологія менеджменту. – К.: Україна, 1994. – 399 с.
46. Сватушка Л. Хорошо ли вы управляете?//ЭКО. – 1972. -№5.
47. Нижник Н., Мосов С. Механізм вироблення та прийняття рішень у системі дер¬жавного управління // Вісник УАДУ. - 1998. - №4. - С. 35 - 39.
48. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування: Зб. наук. праць /Наук. керівник Н. Р. Нижник. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 224 с.
49. Конституція України. – К.: Українська Правнича Фундація, 1996. – 64с.
50. Кримінальний кодекс України // Україна. Закони. Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Махаон,2003. – 976 с.
51. Науковий коментар Кримінального Кодексу України/ Проф. Коржанський М.Й. – К.: Атіка, Академія, Ельга-Н.,2001.-С.543.
52. Адміністративне судочинство в Україні: Книга перша. Адміністративно-процесуальний кодекс України (проект). – Харків: Консум, 2002. – 176 с.
53. Закон України “Про державну податкову службу”// Україна. Закони. Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Махаон,2003. – 976 с.
54. Господарський кодекс України // Україна. Закони. Нове законодавство України /Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – К.: Махаон, 2003. – 600 с.
55. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року//ВВР України. – 1995. - №34. – Ст. 266.
56. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс України про адміністративні проступки (проект). – Харків: Консум, 2003. – 332 с.
57. Митний кодекс України// Україна. Закони. Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Махаон,2003. – 976 с.
58. Бюджетний кодеск України //Україна. Закони.Чинне законодавство України: За станом на 1 липня 2003 р. / Уклад. Ю.П.Єлісовенко. – К.: Махаон, 2003 – 800 с.
59. Закон України “Про освіту”// Україна. Закони. Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Махаон,2003. – 976 с.
60. Закон України “Про вищу освіту”// Україна. Закони. Основні чинні кодекси і закони України / Уклад. Ю.П. Єлісовенко. – 2-ге вид. – К.: Махаон,2003. – 976 с.
61. Про судову практику в справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 7 жовтня 1994 року. //Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України, 1963-1995. – К.: Укр. Правнича Фундація. – Ч.1.- 1995. – Ст. 264.
62. Бюллетень Госкомтруда СССР.- 1967.-№11.
63. Закон України від 16 грудня 1993 року “Про державну службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1993.- №52. – Ст.490.
64. Авер’янов В. Законодавче регулювання державної служби: стан та проблеми // Вісник Державної служби України. – 1995. - №1. – с.14-15; Копейчиков В.; Павленко П. Діючі загальні питання правового статусу посадової особи / Науковий вісник Академії правових наук України. -2001.-№2.
65. Дубенко С. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч. –метод. посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник.-К., 1999,.- 244с.
66. Копєйчиков В.; Павленко П. Діючі загальні питання правового статусу посадової особи / Науковий вісник Академії правових наук України. -2001.-№2.
67. Щербак А. Дисциплина и ответственность в государственном управлении.-К., 1981.-С.82.Бачило И. Л. Компетенция и ответственность субъектов управления // Сов. гос. и право.-1981.-№11.
68. Кульбашна О. Співвідношення понять "службовець" і "державний службовець" у законодавстві України // Право України .- 1999.- №4. - С.98-99.
69. Янюк Н. Співвідношення понять “посадова особа” і “службова особа”// Право України. – 2001р. - №12. – с.118.
70. Тихомиров Ю.А. Публичное право. – М.: Издательство БЕК, 1995. – 186с.
71. Дубенко С. Державна служба і державні службовці в Україні: Навч. –метод. посібник / За заг. ред. Н.Р. Нижник.-К., 1999. С.43.; Петришин О. Поняття посадової особи державного апарату // Вісник Академії правових наук України., 2000. – № 2. – с.44.; Старилов Ю.Н. Служебное право: Учеб. пособ. - М.:БЕК, 1996. - 683с.
72. Ніколаєва Т. Субєкт службового злочину/ Юридичний вісник України, 2003. - № 46, 15 – 21 лист.
73. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. - М.:Юридична лытература, 1990.
74. Агеева Е. А. Юридическая ответственность в государственном управлении: социально-правовой аспект. - Л.: ЛГУ, 1990.
75. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический коментарий). – Х: ООО «Одиссей», 2000. – 1008с.
76. Кодекс України про адміністративні правопорушення. //Україна. Закони.Чинне законодавство України: За станом на 1 липня 2003 р. / Уклад. Ю.П.Єлісовенко. – К.: Махаон, 2003 – 800 с.
77. Зейкан І. Поняття посадової особи в кримінальному законодавстві: порівняльний аналіз // Право України. – 2002. - №3. – С. 118 - 119.
78. Старчиков М. Злочини, пов’язані з корупцією // Юридичний вісник України. – 2001. – 29 грудня. – С. 12.
79. Смирнов О.В. О правовом статусе рабочих и служащих. // Советское государство и право. - 1974.-№3.
80. Костюков А.Н. Должностное лицо : Административно - правовой статус // Правоведение. - 1987.-№2.
81. Старилов Ю.Н. Служебное право: Учебник – М.: Издательство БЕК, 1996.
82. Советское административное право/ Отв. ред. докт. юр. наук П.Т. Василенков. – М.:Юридична література, 1982. – 286с.
83. Цивільний кодекс України: Коментар. – Х.: ТОВ “Одиссей”, 2003. – 856 с.
84. Петровская Л. Учреждения как субъекты гражданского права//Підприємництво, господарство і право. – 2001. – № 2. – С. 34.
85. Мильнер Б.З. Теория организаций. – М.: ИнфАА-М,1999. – 336 с.
86. Райт Г. Державне управління: Пер с англ. – К.: Основи, 1994. – 191с.
87. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х., 2000. – 704 с.
88. Аграновская Е. В. О понятии и компонентах правовой культуры. // Право и правотворчество: вопросы теории. – М., 1982. – С. 168.
89. Аграновская Е. В. Правовая культура и обеспечение прав личности. – М.:Наука, 1988. – 142с.
90. Пищулин Н. П., Ковалевский В. Ф., Анисимов В. М. Кадры-персонал: Словарь. – М., 1994. – С. 201-202.
91. Ильин И.А. Родина и мы. – Смоленск, 1995. – 350 с.
92. Старцев О. Посадова особа – державний службовець як суб'єкт юридичної відповідальності // Підприємництво, господарство і право. - 2001.-№4.-с.75.
93. Меньшиков В. В. К вопросу о соотношении моральной и юридической ответственности в социалистическом обществе. – В сб.: Проблемы правоведения, Новосибирск, 1967.
94. Самощенко И. С., Фарукшин М. Х. Ответственность по советскому законодательству. – М.: «Юрид. лит.», 1971. – 240 с.
95. Лейст О. Э. Санкции и ответственность по советскому праву. – 1991. – С. 102-103.
96. Братусь С. Н. Юридическая ответственность и законность (очерки теории). – М., 1976.
97. Галаган И. А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж, 1970. – 114 с.
98. Общая теория права и государства: Учебник/ Под. ред. В.В.Лазарева. – М.: Юристъ, 1996. – 240 с.
99. Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций. – Т 1. – Свердловск, 1972.
100. Теория государства и права. Учебник/ Под. ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: ИНФРА•М-НОРМА, 1997.
101. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник/ За ред. В.В.Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997.
102. Похмелкин В. В. Социальная справедливость и уголовная ответственность. – Красноярск: Изд-во Красноярского ун-та, 1990.
103. Ручка А. А., Сокода Н. А. Стимулирование и мотивация труда на промышленном предприятии. – К., 1998.
104. Майлинас Е. З. Этика труда и отечественная культура // Вопросы философии. – 1992. – №1.
105. Охотнікова О. М. Роль системи оцінки професійних і ділових якостей у підборі управлінського персоналу органів внутрішніх справ//Вісник Запорізького юридичного інституту. – 1997. - № 3. – 186-190 с.
106. Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: проблеми розвитку: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
107. Матузов Н.И. Личность и право. – Саратов, 1989.
108. Зелена О. Поняття юридичної відповідальності: окремі проблеми // Право України. – 2002. - №11. – С. 110 - 112.
109. Строгович М. С. Сущность юридической ответственности // Сов. гос. и право. – 1974. - №5. – С. 73 - 75.
110. Бачило И. Л. Институт ответственности в управлении // Сов. гос. и право. – 1977. - №6. – С. 40.
111. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Вища школа, 1979.
112. Бельский К.С. Персональная ответственность и дисциплина в государственном управлении // Сов. гос. и право, 1984. - №3. – С. 65-73.
113. Щербак А. И. Социальный механизм юридической ответственности должностных лиц. – К.: Наукова думка, 1986. – 149с.
114. Сиренко В.Ф. Интересы в системе основных институтов Советского государственного управления. – К, 1983. – С 136.
115. Бачило И. А., Шорина Е. В. Ответственность в управлении. – М.: Знання, 1983. – С. 70.
116. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание Личность. – М., 1975. – С.103.
117. Казимирчук В. П. Социальный механизм действия права // Сов. гос. и право. – 1970. - №10. – С. 37.
118. Битяк Ю.П. Конституційно-правові засади становлення та розвитку державної служби в Україні// Вісник Академії правових наук України., 1998р. - №2.
119. Грибанова М. Правосуб’єктні підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб // Право України. – 2001. - №12. – С. 39.
120. Юридична енциклопедія: в 6-ти томах / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) та інші. – К., 1998. – Т.1. – 672 с.
121. Аверьянов В. Б., Лукьянец Д. Н. О правовой природе административной ответственности / Юридическая практика, 2001. – №18 (176). – С. 10.
122. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие.-М.,1995.- 304с.
123. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. – 1998. - №5. – С.67.
124. Советское административное право / Под. ред. В И. Поповой и М. С. Студеникиной. – М.: Юрид. лит., 1998. – С. 88.
125. Бондаренко Г. П. Адміністративна відповідальність СРСР. – Львів: ЛДЮ, 1975. – 176с.
126. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навч. пос. – К., 1995. – 78 с.
127. Агапов А. Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: Статут, 2000. – 251с.
128. Загальна теорія держави і права // За ред. В. В. Копєйчикова, - К.,1999. – 320 с.
129. Котюк І.І. Основи публічного права України.-К.,1998.-160с.
130. Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. – К., 1999. – 736 с.
131. Битяк Ю. П., Зуй В. В. Адміністративне право України: Конспект лекцій. – Х., 1996. – 160 с.
132. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч посібник// Укладачі: Городиський М.І., Гуменюк В.А., Джагупов Г.В., Комзюк А.Т., Лисач Ю.Г., Салманова О.Ю., Синьов О.В., Тищенко М.М.; за заг. ред. канд. юрид.наук, доц. А.Т.Комзюка.- Харків:Ун-т внутр.справ,1998.-78с.
133. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття).-К.,1998.-52С.
134. Павловский Р. С. Советское административное право. – К.: Вища школа/ 1986. – 416 с.
135. Коваль Л. В. Адміністративне право України. – К.: Основи, 1994. – 154 с.
136. Башняк А. Адміністративна відповідальність як правовий інститут / Зб. наук. праць Академії ДПС України, 2002. - №3 (17). – С. 231-257.
137. Козлов Ю.М. Основы советского административного права.- М.:Знание,1975.
138. Опрышко В.Ф. Административная ответственность за правонарушения.-К.: Общество “Знание”, 1986.
139. Відповідальність у державному управлінні та адміністративне правопорушення/За заг. Ред. В.Б. Авер’янова.-К.:Юр наука-центр, 2001.
140. Лазарев Б.М. Административные правонарушения и ответственность за их совершения// Сов. гос. и право.-1985.-№8
141. Котюк І.І. Основи теорії держави і права.-К.,1998.-128с.
142. Лазарев Б.М. Административная ответственность должностных лиц в СССР.
143. Маркова Е.И. Административная ответственность должностных лиц./Автореф.канд.дис.-М.-1976.
144. Матвеев Г. К. Основание имущественной ответственности частных предпринимателей // Гос. и право. – 1993. - №9. – С. 97.
145. Малеин Н. С. Современные проблемы юридической ответственности // Гос. и право. – 1994. - №6. – С. 30.
146. Леськов П. Как защитить интересы предприятия // Бизнес. – 1995. - №1.
147. Гончарук С. Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Навч. пос. – К., 1995. – 78 с.
148. Ващенко С. В., Поліщук В. Г. Адміністративна відповідальність / За заг. ред. Пєткова В. П. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2001. – 142 с.
149. Франк М. Административно-правовые санкции и их роль в процессе государственного управления.
150. Старцев О. Питання вдосконалення інституту адміністративної відповідальності посадових осіб, органів виконавчої влади України // Підприємництво, господарство і право.- 2002.- № 10. - с.59-63.
151. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение.-К.:Вища школа,1979.
152. Теория государства и права: Курс лекций/Под ред. М.Марченко.-М.:Зерцало,1997
153. Ващенко С. В. Адміністративна відповідальність за правом в сфері торговельної діяльності. – Запоріжжя, 2000. – 79 с.
154. Погребной И. М., Шульга А. М. Теория права: Уч. пос. – Х., 1998. – 148
155. Блай Г., Зайдель Д. Проблемы оформления и установления индивидуальной ответственности граждан в условиях научно-технической правовой охраны. – Spanat unil Reeht, 1977. - №12. – С. 1223
156. КоломоєцьТ. Адміністративний штраф: матеріальні іпроцесуально-правові характеристики (у порівнянні з крим. та сусп.-прав. штрафами // Право України. – 1999. - №8. – С. 91 Коломоєць Т. Адміністративні та фінансові штрафи за законодавством Ук