Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

На правах рукопису

Бондаренко Катерина Вікторівна

УДК 342.95

Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право та процес; фінансове право інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
кандидат юридичних наук, доцент
Біла-Тіунова Любов Романівна

Одеса – 2010

ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………………. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПОРУШЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА В УКРАЇНІ ………………………………………………... 11
1.1. Історіографія проблеми ………………………………………………… 11
1.2. Правові засади адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства ……………………………………………….. 31
Висновки до 1 розділу ……………………………………………………… 75
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОРУШЕНЬ АНТИМОНОПОЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ………………………………. 79
2.1. Зловживання монопольним становищем …………………………….. 79
2.2. Неправомірні угоди між підприємцями ……………………………... 98
2.3. Антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю …………. 115
2.4. Порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень …... 129
Висновки до 2 розділу …………………………………………………… 139
РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ПРОЦЕДУРА ПРОВАДЖЕННЯ
У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ АНТИМОНОПОЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА …………………………..………………………………… 143
3.1. Особливості адміністративної процедури провадження у справах
про порушення антимонопольного законодавства …………………………… 143
3.2. Порядок здійснення процедури провадження у справах про порушення антимонопольного законодавства ………………………………………………149
3.3. Особливості оскарження рішення Антимонопольного комітету України та його органів ……………………………………………………….... 171
Висновки до 3 розділу …………………………………………………….. 190
Висновки …………………………………………………………………… 193
Список використаних джерел …………………………………………….. 200

ВСТУП

Актуальність теми. Запорукою розвитку економіки в умовах ринкових відносин є наявність господарюючих суб’єктів, які, займаючи активну позицію на ринку, своєю діяльністю, в умовах здорової чесної конкуренції, ведуть боротьбу за покупця, використовуючи інноваційні способи, притаманні розвиненим формам економіки, зокрема шляхом впровадження новітніх технологій, автоматизації виробництва, зменшуючи витрати, та, як наслідок, ціну товару. Про позитивні сторони ринкової економіки написано багато праць, та й практика свідчить про її переваги. Але всі переваги ринкової економіки зводяться нанівець, коли порушується її фундамент – конкуренція.
Реальний захист конкуренції є можливим лише за наявності дієвого механізму притягнення до юридичної відповідальності осіб, які своїми діями порушують або спотворюють конкуренцію. На жаль, на сьогоднішній день склалася ситуація, коли реальний цілісний механізм захисту конкуренції фактично не працює. Це пов’язано і з недостатньою науково-теоретичною базою, і з прогалинами у чинному законодавстві, як матеріальному, так і процесуальному, і зі складностями у практичній діяльності.
Актуальним напрямом реформування українського адміністративного права є реформування та модернізація інституту адміністративної відповідальності, у тому числі і за порушення антимонопольного законодавства. Адміністративна відповідальність посідає найважливіше місце серед засобів, що використовуються державою для боротьби з порушеннями антимонопольного законодавства, що обумовлено самою природою таких порушень, адже порушення антимонопольного законодавства за своєю природою, переважно, є адміністративними.
Проблема полягає в тому, що, по-перше, науковцями недостатньо приділяється уваги дослідженню природи та ознак адміністративних порушень антимонопольного законодавства, окремих складів правопорушень та їх елементів, особливостям провадження щодо притягнення до відповідальності, по-друге, існують прогалини та колізії у чинному законодавстві щодо притягнення до адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства між Законом України “Про захист економічної конкуренції” та Кодексом України про адміністративні правопорушення, які потребують термінового вирішення, оскільки така ситуація призводить до невизначеності на практиці, коли питання щодо застосування того чи іншого нормативного акта залишається на розсуд відповідної посадової особи. Крім того, у цих актах по-різному кваліфікуються склади порушень, встановлюються різна відповідальність та, що дуже важливо, різний порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення.
Актуальним залишається й питання адміністративно-юрисдикційних повноважень Антимонопольного комітету України з огляду на те, що деякі вчені дотримуються позиції, згідно з якою Антимонопольний комітет України має бути позбавлений юрисдикційних повноважень і має лише збирати докази, формувати матеріали справи та направляти їх до суду. Недостатньо урегульованими залишаються питання щодо провадження про притягнення до адміністративної відповідальності у судовому та позасудовому порядку, особливо зважаючи на подвійну законодавчу регламентацію.
Теоретичною основою дослідження стали роботи вітчизняних учених, які займалися проблемами адміністративної відповідальності та антимонопольного регулювання, зокрема роботи В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко,
І.Ю. Андреєвського, С.С. Алексеєва, О.М. Бандурки, Л.Р. Білої-Тіунової,
К.С. Бєльського, І.П. Голосніченка, В.М. Горшеньова, І.І. Дахна, Є.В. Додіна, Ю.В. Журика, Д.П. Калаянова, Р.А. Калюжного, С.В. Ківалова, Н.М. Корчак, О.В. Когут, М.Н. Малеїної, С.Б. Мельник, Н.О. Саніахметової, Н.Г. Саліщевої, О.М. Стороженко, А.В. Стрельникова, К.Ю. Тотьєва, І.І. Шумило,
В.С. Щербини, Н.Ю. Хаманевої, І.І. Туйськ та ін.
Нормативно-правову базу дисертації становлять Конституція України, закони, підзаконні акти, зокрема, відомчі акти Антимонопольного комітету України, а також міжнародно-правові акти (у контексті питань, розглянутих у дисертації).
Емпіричну основу дослідження становлять узагальнення практичної діяльності антимонопольних органів і судових органів щодо розгляду справ про адміністративну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства, довідкові видання, статистичні матеріали.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень кафедри адміністративного і фінансового права Одеської національної юридичної академії “Теоретико-правове забезпечення реалізації адміністративної реформи в Україні”, що є складовою частиною теми “Традиції і новації у сучасній українській державності та правовому житті” (державний реєстраційний номер 0101U001195), дослідження якої здійснюється в Одеській національній юридичній академії.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення та характеристика нормативних, фактичних та процесуальних підстав адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства, розробка на підставі здійсненого аналізу теоретичних положень та надання конкретних рекомендацій щодо удосконалення законодавства про адміністративні правопорушення і порядку розгляду справ про ці порушення.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
дослідити історіографію питання щодо адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства;
визначити й охарактеризувати законодавство про адміністративну відповідальність за порушення антимонопольного законодавства, виявити прогалини і колізії в ньому та надати пропозиції і рекомендації;
визначити й охарактеризувати склади порушень антимонопольного законодавства;
визначити систему адміністративних стягнень за порушення антимонопольного законодавства та охарактеризувати її;
дослідити й охарактеризувати зарубіжний досвід адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного (конкурентного, антитрестовського) законодавства та визначити можливості запровадження його в умовах України;
дослідити особливості розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства у судовому і позасудовому порядку;
визначити порядок оскарження рішень антимонопольних органів щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Об’єктом дослідження є антимонопольне регулювання в Україні.
Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів наукового пізнання. Зокрема, у роботі використано такі методи: діалектичний, історико-правовий, метод системного аналізу, порівняльно-правовий, формально-юридичний. Діалектичний метод як загальний метод наукового пізнання становить основу методів наукового пізнання, які застосовувалися в роботі. Для дослідження історичного розвитку та сучасних тенденцій розвитку антимонопольного законодавства, а також історіографії вивчення проблеми відповідальності за порушення антимонопольного законодавства застосовувався історико-правовий метод (пп. 1.1., 1.2.). При дослідженні правової природи порушень антимонопольного законодавства застосовано метод системного аналізу (пп. 2.1., 2.2., 2.3., 2.4.). Порівняльно-правовий метод використано при порівнянні вітчизняного та зарубіжного законодавства, визначенні можливостей використання зарубіжного досвіду при дослідженні питань відповідальності за порушення антимонопольного законодавства (пп. 1.2.). Зокрема, проведено порівняння з досвідом економічно розвинутих країн світу: США, Франції, Німеччини, Великої Британії, країн Європейського Союзу тощо для дослідження вищезазначених питань. Формально-юридичний метод застосовано при констатації окремих законодавчих положень, процесуального порядку розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства (пп. 2.1.- 2.4., 3.1., 3.2.).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є першим комплексним науковим дослідженням адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства, яке базується на новітніх теоретичних здобутках науковців, з урахуванням змін чинного законодавства України.
Відповідно до одержаних результатів, на захист виносяться положення, що містять наукову новизну:
уперше:
визначено прогалини та колізії у чинному законодавстві України – Законах “Про Антимонопольний комітет України” і “Про захист економічної конкуренції” та Кодексі України про адміністративні порушення (далі – КУпАП) – щодо порядку притягнення до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства (Закони – позасудовий порядок, а КУпАП – судовий порядок) і щодо адміністративних стягнень;
запропоновано передбачити для посадової особи органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю, окрім адміністративної відповідальності за вчинення дискримінації (антиконкурентних дій) господарюючих суб’єктів, заходи дисциплінарної і матеріальної відповідальності;
запропоновано законодавчо визнати такий захід адміністративного припинення, як “примусовий поділ суб’єкта господарювання, що займає монопольне становище”, як адміністративне стягнення, що застосовується до юридичних осіб за порушення антимонопольного законодавства, та передбачити його в КУпАП;
запропоновано:
визначати поняття “зловживання монопольним становищем” як дії чи бездіяльність суб’єкта господарювання, який посідає домінуюче становище на ринку, володіє монопольною владою, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
визначати порядок притягнення винної особи до відповідальності за вчинення адміністративного порушення антимонопольного законодавства як “адміністративна процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення” у розумінні нормативно визначеного порядку розгляду та вирішення справи про адміністративне правопорушення;
визначати сторони у справі як “заявник” та “особа, щодо якої подано заяву про вчинення адміністративного правопорушення”;
зміни до антимонопольного законодавства України щодо а) відмежування правопорушення “зловживання монопольним становищем” від правопорушення “неправомірні угоди між підприємцями”, у разі укладення цієї угоди монополістом; б) використання єдиного терміна “антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю”, виключивши поняття “дискримінація”; в) законодавчого визначення строку надання запитуваної інформації на вимогу Антимонопольного комітету України; г) визначення чіткого переліку документів, які можуть бути витребувані державним уповноваженим або головою територіального відділення Антимонопольного комітету України.
набули подальшого розвитку:
теза про необхідність встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за порушення антимонопольного законодавства виключно у Кодексі України про адміністративні проступки;
положення про необхідність чіткого законодавчого визначення порядку розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства (судового і позасудового) у залежності від характеру і природи правопорушень: анти- конкурентні дії – у судовому порядку; антимонопольні правопорушення – у позасудовому порядку.
Практичне значення одержаних результатів Сформульовані в дисертації пропозиції можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшого розвитку теоретичних положень адміністративного права, адміністративного процесуального права та здійснення спеціальних науково-теоретичних досліджень окремих аспектів порушень антимонопольного законодавства України;
правотворчості – для удосконалення Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів “Про Антимонопольний Комітет України”, “Про захист економічної конкуренції”, інших законів, пов’язаних із регулюванням антимонопольної діяльності в Україні;
правозастосуванні – для удосконалення кваліфікації адміністративних порушень антимонопольного законодавства та удосконалення порядку притягнення до відповідальності за такі порушення;
навчальному процесі – для викладання відповідних розділів дисциплін «Адміністративне право України», «Адміністративне процесуальне право України».
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Одеської національної юридичної академії. Положення, висновки та пропозиції, що містяться в дисертації, доповідалися на: міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького і аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (5 – 6 червня 2009 р., м. Одеса); міжнародній науково-практичній конференції “Правова політика Української держави”, що відбулася в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (19 – 20 лютого 2010 р., м. Івано-Франківськ); міжнародній науковій конференції професорсько-викладацького та аспірантського складу Одеської національної юридичної академії (21 – 22 травня 2010 р., м. Одеса).
Публікації. Основні положення й результати дисертації знайшли відображення у 6 статтях, 5 з яких опубліковано у наукових фахових виданнях, що входять до переліку, затвердженого ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ

На підставі аналізу, проведеного під час роботи над дослідженням, можна зробити такі висновки.
1. Удосконалення, насамперед, потребує нормативна підстава адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства. В Україні існують два види адміністративних порушень антимонопольного законодавства, передбачених як Кодексом України про адміністративні правопорушення, так і Законом України “Про захист економічної конкуренції”, відповідальність за які передбачена тільки Кодексом України про адміністративні правопорушення. За своєю сутністю такі правопорушення багато в чому є тотожними. Водночас, їх по-різному названо у вищезазначених нормативно-правових актах, передбачено різний порядок притягнення до відповідальності за їх вчинення, встановлено різні види стягнень та різні розміри штрафів. Так, Закон України “Про захист економічної конкуренції” встановлює відповідальність за антиконкурентні узгоджені дії, а Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність за неправомірні угоди між підприємцями. Перелік діянь, які можуть кваліфікуватися як антиконкурентні узгоджені дії, визначено в Законі України “Про захист економічної конкуренції”. Він є набагато ширшим, ніж перелік діянь, які кваліфікуються як неправомірні угоди між підприємцями за Кодексом України про адміністративні правопорушення. Окрім цього, Закон “Про захист економічної конкуренції” передбачає відповідальність за антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, тоді як Кодекс України про адміністративні правопорушення таке правопорушення називає дискримінацією суб’єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю.
2. Суб’єктом таких порушень антимонопольного законодавства, як: зловживання монопольним становищем, неправомірні угоди між підприємцями, антиконкурентні дії, порушення порядку надання інформації є, поряд із фізичними, і юридичні особи, адміністративна відповідальність яких регламентується окремими законами. З огляду на це запропоновано передбачити в КУпАП юридичних осіб як суб’єктів адміністративної відповідальності.
3. При характеристиці складу антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання (неправомірних угод між підприємцями) визначено, що суб’єктом антиконкурентних узгоджених дій є суб’єкт господарювання (Закон “Про захист економічної конкуренції”), а неправомірних угод – підприємець (КУпАП). Співвідношення понять “суб’єкт господарювання” і “підприємець” свідчить про те, що поняття “суб’єкт господарювання” є набагато об’ємнішим і поглинає останнє. З огляду на те, що адміністративна відповідальність за це правопорушення передбачена ст. 166-2 КУпАП, яка використовує поняття “підприємець”, запропоновано внести відповідні зміни до цієї статті і викласти її в такій редакції:
“Стаття 166-2. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання
Антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців; застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин; вчинення схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) – тягне за собою …”
4. Запропоновано авторське визначення поняття “зловживання монопольним становищем на ринку” як: дії чи бездіяльності суб’єкта господарювання, який займає домінуюче становище на ринку, володіє монопольною владою, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання, або ущемлення інтересів інших суб’єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.
5. З метою чіткого розмежування таких правопорушень, як “зловживання монопольним становищем” і “неправомірні угоди між підприємцями”, запропоновано вирішувати питання їхньої кваліфікації так: якщо один, або обидва суб’єкти правопорушення є монополістами, то все одно правопорушення потрібно кваліфікувати як неправомірні угоди між підприємцями, оскільки об’єктивною стороною цього правопорушення є саме укладення угоди, яка визначена як неправомірна і яка посягає, обмежує або спотворює конкурентні відносини.
6. Відповідно до ст. 221 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства здійснюється районними, районними у містах, міськими або міськрайонними судами. У той же час Законом України “Про Антимонопольний комітет України” передбачено, що справи про адміністративні правопорушення можуть розглядатись Антимонопольним комітетом України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, а також адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України. Складається ситуація, коли одне й те саме правопорушення є підвідомчим різним суб’єктам, кожен з яких має його розглядати в особливому порядку. З метою ліквідації названої колізії запропоновано передбачити єдиний порядок розгляду зазначених справ антимонопольними органами з подальшою можливістю оскарження прийнятого рішення у судовому порядку.
7. Суб’єктивну сторону таких порушень, як зловживання монопольним становищем, антиконкурентні узгоджені дії (неправомірні угоди), антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (дискримінації підприємців) становить прямий умисел, а порушення порядку надання інформації антимонопольним органам – умисел і необережність.
8. Об’єктивна сторона зловживання монопольним становищем – проявляється у: а) встановленні таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б установити за умов існування значної конкуренції на ринку; б) застосуванні різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод із суб’єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин; в) обумовленні укладання угод прийняттям суб’єктом господарювання додаткових зобов’язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору; г) обмеженні виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;
д) частковій або повній відмові від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання; є) суттєвому обмеженні конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин; ж) створенні перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.
9. Законодавець в різних законодавчих актах по-різному визначає одне і те саме правопорушення – як: а) “неправомірні угоди між підприємцями”;
б) “антиконкурентні узгоджені дії”. Відповідно до КУпАП неправомірні угоди між підприємцями – це укладення угод, спрямованих на: а) встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок; б) розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками з метою їх монополізації; в) усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших підприємців. Водночас, перелік діянь, які можуть кваліфікуватися як антиконкурентні узгоджені дії, визначено в Законі України “Про захист економічної конкуренції”, який є набагато ширшим, ніж перелік діянь, які кваліфікуються як неправомірні угоди між підприємцями за Кодексом України про адміністративні правопорушення і стосується:
а) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
б) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; в) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; г) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; д) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів господарювання, покупців, продавців; ж) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; з) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; е) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без об’єктивно виправданих на те причин. Запропоновано під час визначення та кваліфікації відповідних діянь вважати за доцільне використовувати єдиний термін. Таким терміном має бути “антиконкурентні узгоджені дії” через те, що це поняття є більш широким, ніж поняття “неправомірні угоди між підприємцями”.
10. Розгляд справ про адміністративні порушення антимонопольного законодавства має свої особливості, які дозволяють стверджувати, що зазначене провадження посідає особливе місце серед інших адміністративних процедур. Визначено, що на підставі аналізу різних точок зору стосовно терміна, який слід використовувати щодо порядку притягнення до відповідальності за зазначені порушення (“процесс”, “провадження”, “процедура”) найбільш прийнятним терміном є термін “адміністративна процедура розгляду справи про порушення антимонопольного законодавства”. Виокремлено три особливості названої процедури. Перша особливість стосується кола суб’єктів, які уповноважені розглядати справи про порушення антимонопольного законодавства: суди і Антимонопольний комітет України та його органи. Проблемою є те, що чинне законодавство чітко не визначає, в яких випадках справа про адміністративне порушення антимонопольного законодавства має розглядатися судами, а в яких – Антимонопольним комітетом України або його структурними підрозділами. Вважається, що всі справи про адміністративні порушення антимонопольного законодавства мають вирішувати Антимонопольний комітет України та його органи, а оскаржувати рішення, прийняте Антимонопольним комітетом України та його органами, слід до суду. Така система має забезпечити найбільш ефективний, повний, обґрунтований та об’єктивний розгляд справи про адміністративне правопорушення у відповідній сфері. Друга особливість проявляється в процедурі розгляду справи. Якщо суб’єктом розгляду є суд, то процедура розгляду буде судовою зі всіма притаманними такій процедурі ознаками, якщо ж суб’єкт розгляду є структурним підрозділом Антимонопольного комітету України, то розгляд буде здійснюватися у позасудовому порядку. Третьою особливістю є неоднакове нормативне врегулювання судового та позасудового порядку розгляду зазначеної категорії справ. Вчені вказують на необхідність прийняття кодифікованого нормативного акта, який регулював би порядок притягнення винної особи до відповідальності за відповідні правопорушення. Вважається, що таким актом має бути Кодекс України про адміністративні правопорушення або майбутній Кодекс України про адміністративні проступки.
11. Встановлено, що важливим елементом адміністративної відповідальності за порушення антимонопольного законодавства є як заходи адміністративного припинення, так і заходи адміністративних стягнень.
З огляду на те, що переважно суб’єктами адміністративної відповідальності є юридичні особи, запропоновано доповнити КУпАП статтею “Адміністративні стягнення, що застосовуються до юридичних осіб” і передбачити в ній такі стягнення, як: штраф, тимчасове (до 3-х місяців) припинення діяльності, позбавлення ліцензії на право зайняття діяльністю, припинення діяльності, примусовий поділ монопольного утворення.
12. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. Однак, згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Водночас, згідно з ч. 2 ст. 4 цього Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення. Запропоновано віднести оскарження рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень до компетенції адміністративних (а не господарських) судів з огляду на особливість цього публічного спору і внести відповідні зміни до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996.
– № 30. – Ст.141.
2. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
3. Парижская Конвенция по охране промышленной собственности
от 20 марта 1883 г. Пересмотрена в Стокгольме 14 июля 1967 г. с изм.
от 2 октября 1979 г. ВОИС, Женева, 1990 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 1. – 416 с.
4. Цивільний процесуальний кодекс України : Закон України
від 18 липня 1963 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1963.
– № 30. – Ст. 464.
5. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. Додаток до № 51. – 1984. – Ст. 1122.
6. Господарський процесуальний кодекс України від 6 листопада
1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
7. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р.
// Офіційний вісник України. – 2001. – № 2. – Ст. 920.
8. Господарський кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 462.
9. Цивільний кодекс України : Закон україни від 16 січня 2003 р.
// Офіційний текст / Міністерство юстиції України. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 464 с.
10. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35, 36, 37. – Ст. 446.
11. Об ограничении монополистической деятельности в СССР : Закон СССР от 15 июля 1991 г.// Известия. – 1991. – 25 июля.
12. Про ціни і ціноутворення : Закон України від 3 грудня 1990 р.
// Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990 р. – № 52. – Ст. 650.
13. Про економічну самостійність : Закон України від 3 серпня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1990. – № 34. – Ст. 499.
14. Про зовнішньоекономічну діяльність : Закон України від 16 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР – 1991. – № 29. – Ст. 377.
15. Про інвестиційну діяльність : Закон України від 18 вересня 1991 р.
// Відомості Верховної Ради України – 1991. – № 47. – Ст. 646.
16. Про цінні папери і фондову біржу : Закон України від 18 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 38. – Ст. 508.
17. Про підприємництво : Закон України від 7 лютого 1991 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 14. – Ст. 168.
18. Про підприємства в Україні : Закон України від 27 березня 1991 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 24. – Ст. 272.
19. Про об’єднання громадян : Закон України від 16 червня 1992 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.
20. Про інформацію : Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
21. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон : Закон України від 13 жовтня 1992 р.
// Відомості Верховної Ради України – 1992. – № 50. – Ст. 676.
22. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності : Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 21. – Ст. 296.
23. Про Антимонопольний комітет України : Закон України
від 26 листопада 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993.
– № 50. – Ст. 472.
24. Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування : Закон України від
14 жовтня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України – 1994. – № 46
– Ст. 411.
25. Про захист від недобросовісної конкуренції 7 червня 1996 р. : Закон України від 7 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996.
– № 36. – Ст. 164.
26. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
27. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : Закон України від 18 листопада 1997 р. // Відомості Верховної Ради України.
– 1997. – № 51. – Ст. 292.
28. Про природні монополії : Закон України від 20 квітня 2000 р.
// Відомості Верховної Ради України – 2000. – № 30. – Ст. 238.
29. Про внесення змін до Закону України “Про Антимонопольний комітет України” : Закон України від 13 липня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1395.
30. Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження : Закон України від 17 лютого 2000 р.
// Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 12. – Ст. 97.
31. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня
2000 р. // Відомості Верховної Ради України – 2001. – № 5. – Ст. 30.
32. Про захист економічної конкуренції : Закон України від 11 січня 2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. – № 7. – Ст. 260.
33. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України від 12 липня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 1. – Ст. 1.
34. Про судоустрій України : Закон України від 7 лютого 2002 р.
// Офіційний вісник України. – 2002. – № 10. – Ст. 441.
35. Про насіння і садивний матеріал : Закон України від 26 грудня
2002 р. // Відомості Верховної Ради України – 2003. – № 13 – Ст. 92.
36. Про врегулювання деяких питань забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України : Указ Президента України від
27 червня 1999 р. № 741/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 27.
– Ст. 1305.
37. Про систему центральних органів виконавчої влади : Указ Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1573/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 50. – Ст. 2434.
38. Програма економічних реформ і політики на Україні. Затверджена Кабінетом Міністрів України для подання Міжнародному валютному фонду // Голос України. – 1992. – 6 січ.
39. Порядок накладання штрафів за порушення законодавства про рекламу. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від
8 вересня 1997 р. № 997 // Урядовий кур’єр. – 1997. – 16 верес.
40. Концепція Конкуренційного процесуального кодексу України. Схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 145-р від
18 березня 2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002. – № 12. – Ст. 607.
41. Положення про складання та ведення переліку суб’єктів господарювання, що займають монопольне становище на ринку. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від
10 березня 1994 р. № 2-р // Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. – К. : КНТ, 2003. – 284 с.
42. Правила розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5 (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 р. № 169-р.) із зм. і доп., внес. розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 р. № 24-р // Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. – К. : КНТ, 2003. – 284 с.
43. Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 р. № 5 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 1. – 416 с.
44. Положення про порядок розгляду заяв на одержання згоди органів Антимонопольного комітету України, на створення, реорганізацію (злиття, приєднання), придбання активів цілісних майнових комплексів, або часток (акцій, паїв), ліквідацію господарюючих суб’єктів. (Про контроль за економічною концентрацією). Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 9 грудня 1994 р. № 15-р
// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001. – № 1.
– 416 с.
45. Положення про Постійно діючу адміністративну Колегію Антимонопольного комітету України. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 2 березня 1995 р. № 4-р // http
: www.amc.gov.ua
46. Методичні рекомендації щодо визначення меж товарних ринків та монопольного становища підприємців на них. Схвалено рішенням Антимонопольного комітету України від 9 серпня 1996 р. № 78 // http
: www.amc.gov.ua
47. Регламент засідань Антимонопольного комітету України. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від
20 лютого 1996 р. № 20-р // http : www.amc.gov.ua
48. Положення про службове доручення. Затверджено наказом Голови Антимонопольного комітету України від 23 вересня 1997 р. № 63/01 // http
: www.amc.gov.ua
49. Про порядок взаємодії між Антимонопольним комітетом і Державною митною службою : Наказ Антимонопольного комітету України, Державної митної служби України від 5 січня 2000 р. № 11/6
// Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. – К. : КНТ, 2003. – 284 с.
50. Положення про територіальне відділення Антимонопольного Комітету України. Затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23 лютого 2001 р. № 32-р. Із зм. і доп., внес. розпорядженням Антимонопольного комітету України від 8 лютого 2002 р. № 23-р // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2001.
– № 1. – 416 с.
51. Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції : Розпорядження Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 № 182-р
// Офіційний вісник України – 2002. – № 7. – Ст. 323/
52. Про організацію взаємодії між Антимонопольним комітетом і Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України у сфері контролю за цінами : Наказ Антимонопольного комітету України і Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 8 квітня 2002 р. № 2/103 // Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. – К. : КНТ, 2003. – 284 с.
53. Положення про комісію з питань оцінки позитивних і негативних наслідків узгоджених дій, концентрації суб’єктів господарювання. Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 квітня 2003 р. № 106, розпорядженням Антимонопольного комітету України від 11 лютого 2003 р. № 41-р
// Монополізм та конкуренція в Україні. Нормативна база. – К. : КНТ, 2003. – 284 с.
54. Про забезпечення доказів у справах, що розглядаються органами Антимонопольного комітету України : Проект Закону України від
14 червня 2003 р. № 25-4054/4.
55. Авер’янов В. Предмет адміністративного права : нова доктринальна оцінка / В. Авер’янов // Право України. – № 10. – 2004. – С. 25.
56. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права : черговий етап / В. Авер’янов // Право України. – 2000. – № 7.
– С. 6-8.
57. Агапов А. Б. Административная ответственность : учебник
/ Агапов А.Г. – М. : Статут, 2000. – 251 с.
58. Административное право ГДР : пер. с нем. канд. юрид. наук
Е. И. Колюшина / Под ред. и со вступит. ст. д-ра юрид. наук
Б. М. Лазарева. – М. : Прогресс, 1983. – 432 с.
59. Административное право зарубежных стран / Под ред.
А. Я. Козырина. – М. : СПАРК, 1996.
60. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків) : навч. посіб. / За заг. ред.
І. П. Голосніченка. – К. : КІВС, 2002. – 141 с.
61. Адміністративна відповідальність в Україні : навч. посіб. / За заг. ред. А.Т. Комзюка. – 3-е вид., доопр. – Харків : Харків. нац. ун-т внутр. справ, 2007. – 90 с.
62. Адміністративне право України : підруч. для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю. П. Битяка. – Х. : Право, 2000. – 520 с.
63. Адміністративне право України : підручн. / Ю. П. Битяк,
В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 544 с.
64. Адміністративний процес : навч. посіб. / За заг. ред. д-ра юрид. наук, професора І. П. Голосніченка. – К. : ГАН, 2003. – 256 с.
65. Антимонопольне законодавство України. – К., 2001. – 416 с.
66. Антологія української юридичної думки. – В 6 т. / Редкол.
Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Т. 5 : Поліцейське та адміністративне право / Упоряд. : Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер’янов, І. Б. Усенко; відп. ред.
Ю. І. Римаренко, В. Б. Авер’янов. – К. : Видав. Дім «Юридична книга», 2003. – 600 с.
67. Бакалінська О. О. Захист економічної конкуренції : організаційно-правові засади державного управління : дис. … кандидата юрид. наук
: 12.00.07 / Бакалінська Ольга Олегівна. – К., 2003.
68. Бахрах Д.Н. Административное право. – М. : Изд-во БЕК, 1996.
– С. 145.
69. Бєліков О. Оспорювання рішень антимонопольного комітету
/ Бєліков О. // Юрид. журн. – 2007. – № 10. – С. 86-89.
70. Била Л. Р. Административная ответственность за нарушения антимонопольного законодательства : дис. … кандидата юрид. наук
: 12.00.07 / Біла Любов Романівна. – К., 1996.
71. Бондаренко К.В. Адміністративна відповідальність за зловживання монопольним становищем на ринку : теоретичний аналіз / К.В. Бондаренко
// Актуальні проблеми політики : зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 38.
72. Бондаренко К.В. Відповідальність за зловживання монопольним становищем / К.В. Бондаренко // Тези доповідей Міжнар. наук. конф. профессор.-виклад. та аспірант. складу «Правове життя сучасної України»
– 5–6 червня 2009 р., м. Одеса.
73. Бондаренко К.В. Відповідальність за порушення порядку подання інформації та виконання рішень Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень / К.В. Бондаренко // Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. «Правова політика Української держави» – 19–20 лютого 2010 р., Івано-Франківськ.
74. Бондаренко К.В. Неправомірні угоди між підприємцями
/ К.В. Бондаренко // Митна справа. – 2010. – № 1.
75. Бондаренко К.В. Особливості провадження у справах про адміністративні проступки / К.В. Бондаренко // Митна справа. – 2009.
– № 6.
76. Бондаренко К.В. Особливості провадження у справах про адміністративні порушення антимонопольного законодавства
/ К.В. Бондаренко // Матеріали Міжнар. наук. конф. профессор.-виклад. та аспірант. складу «Правове життя сучасної України» – 21–22 травня 2010 р., м. Одеса.
77. Бушев А. Ю. Коммерческое право зарубежніх стран / Бушев А. Ю., Макарова О. А., Попондопуло В. Ф. – С.-Петербург, 2004. – 288 с.
78. Валитов С.С. Конкурентное право / Валитов С.С. – К., 2006.
79. Вельский К.С. Административная ответственность : генезис, основные признаки, структура / К.С. Вельский // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 20-25.
80. Венгриняк Х. Законопроекти, запропоновані АМКУ, не справили враження на юристів : більшість вважає, що практично всі проблеми залишаться [законопроект «Про захист економічної конкуренції» та «Про внесення змін до закону України «Про захист економічної конкуренції»]
/ Х. Венгриняк // Юрид. газета. – 2009. – 27 січ. – С. 21.
81. Виконавча влада і адміністративне право : колективна монографія. – К. : Bидавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. – Розділ ХІ, гл. 3. – С.491-498.
82. Воронков А. В. Проблемы теории административного права
: Сравнительно-правовое исследование / Воронков А. В. – СПб. : Изд-во
С.-Петербургского ун-та, 2001.
83. Гаврина С. Новый закон – новый опыт / С. Гаврина // Юридическая практика. – 2003. – № 31. – С. 15.
84. Герасименко Є. Суб’єкт адміністративного проступку
/ Є. Герасименко // Право України. – 1999. – № 4. – С. 41-44.
85. Говорецький Б.Б. Добросовісна конкуренція – основа нашого добробуту / Б.Б. Говорецький // Подільські ВІСТІ. – 2003. – № 10 (18264). – С. 1.
86. Голосніченко І. П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) : навч. посіб. / Голосніченко І. П. – Ірпінь, 1998. – 108 с.
87. Голосніченко І. П. Попередження корисливих проступків засобами адміністративного права / Голосніченко І. П. – К. : Вища шк.., 1991. – 207 с.
88. Горницький А.А. Проблемы юридической ответственности должностных лиц в государственном управлении : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.07 / А.А. Горницький
– К., 1992. – 35 с.
89. Гуржій Т.О. Діалектична єдність філософських категорій загального, особливого та одиничного як головна передумова з’ясування сутності поняття кваліфікації адміністративного правопорушення
/ Т.О. Гуржій // Держава і право : зб. наук. праць. – Юридичні і політичні науки. – Вип. 18. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2002. – С. 179-183.
90. Гусак М. Про негаразди в антимонопольному законодавстві та практиці його застосування / М. Гусак, Н. Білоусова // Бизнес. – 2000.
– № 34 (397. – С. 90-97.
91. Дахно І.І. Антимонопольне право : курс лекцій / Дахно І.І. – К.
: Четверта хвиля, 1998. – 352 с.
92. Демський Е.Ф. До питання про відповідальність юридичних осіб
/ Демський Е.Ф., Ковальський В.С., Демський С.Е. // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 4. – С. 168-176.
93. Димченко В.И. Административная ответственность организаций
/ Димченко В.И. – Пермь, 1982.
94. Додин Е.В. Административная деликтология / Додин Е.В. – О.
: АО БАХВА, 1997. – 112 с.
95. Додин Е.В. Гарантии законности административной ответственности / Додин Е.В. – К. : Знання, 1976. – 48 c.
96. Журик Ю.В. Розгляд Антимонопольним комітетом України справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції : дис. кандидата юрид. наук : 12.00.04 / Журик Юрій Володимирович – К., 2004.
97. Законодавство України про захист економічної конкуренції : юрид. зб. / Антимонопольний комітет України; [редкол.: О.О.Костусєв (голова) та ін.] – 3-є вид., розшир. й допов. – К. : Фенікс, 2008. – 496 с.
98. Інформаційний лист Вищого господарського суду України
від 13.04.2007 р. № 01-8/229.
99. Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 18.02.2008 р. № 06-9/24.
100. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины : учеб. пособ. / Калаянов Д.П. – О.
: АО БАХВА, 2000. – 27 с.
101. Качалин В.В. Международные аспекты антимонопольного регулирования / В.В. Качалин // Международная экономика и международные отношения. – 2006. – № 2. – С. 49.
102. Ківалов С. В. Адміністративне право України : навч.-метод. посіб.
– 2-е вид., перероб. і доп. / Ківалов С. В., Біла Л. P. – О. : Юрид. л-ра, 2001.
– 312 с.
103. Кінах А. Пріоритети влади / А. Кінах // Конкуренція : Вісник Антимонопольного комітету України. – 2002. – № 2. – С. 3–6.
104. Коваль Л.В. Адміністративне право / Коваль Л.В. – К.
: Основи, 1996. – 247 с.
105. Когут О.В. До питання про місце територіальних відділень Антимонопольного комітету України в системі державних органів
/ О.В. Когут // Вісник Хмельн. інституту регіон. управл. та права. – 2002.
– Спецвип. № 1. – С. 180-181.
106. Когут О.В. Особливості адміністративних проваджень у справах про недобросовісну конкуренцію : дис. кандидата юрид. наук : 12.00.07
/ Когут Ольга Володимирівна. – Ірпінь, 2004.
107. Конкуренційне законодавство України : юрид. зб.
/ Антимонопольний комітет України; [Редкол.: О.О.Костусєв (голова) та ін.] – К., 2002. – 295 с.
108. Конкуренція в Україні : аналіт. доп. щодо стану, тенденцій і пробл. розвитку екон. конкуренції в Україні у 2000–2005 роках / [Костусєв О.О., Кваснюк Б.Є., Кірєєв С.І. та ін.]; Держ. установа Ін-т економіки та прогнозування НАН України та ін. – К. : [ПП «Грета»], 2006. – 39 с.
109. Конкурентна політика держави в умовах трансформації національної економіки / [А. Г. Герасименко та ін.]; за заг. ред.
В. Д. Лагутіна; М-во освіти і науки України, Київ. нац. торг.-екон. ун-т.
– К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – 307 с.
110. Костюков А.Н. Должностное лицо : административно-правовой статус / А.Н. Костюков // Правоведение. – 1987. – № 2. – С. 24.
111. Кузьміна С. А. Проблеми запобігання економічним злочинам у сфері конкуренції / С.А. Кузьміна // Субъекты хозяйствования и экономическая преступность: вопросы предупреждения. – Донецк, 2002.
– C. 86-88.
112. Кузнецова Н. Общая характеристика конкурентного законодательства Украини / Н. Кузнецова // Юридическая практика. – 2002. – № 41. – С. 11.
113. Курінний Є.В. Пріоритетні напрямки розвитку сучасного адміністративного права України / Курінний Є.В. // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2007
– № 2. – С. 95-100.
114. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави / І. Куян // Право України. – 1998. – № 5. – С. 67-71.
115. Лист Антимонопольного комітету України від 2.8.2004 р. № 21-09/02-5058 // http ://www.dtkt.com.ua/show/2cid0540.html
116. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 04.01.2003 р. № 2-221/41 // http ://www.uazakon.com/documents/date_7h/pg_iygkxx.htm
117. Лук’янець Д. Про вину юридичних осіб у сфері адміністративної відповідальності / Д. Лук’янець // Право України. – 1999. – № 11. – С. 117.
118. Майкл Е. Портер. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А. Олійник,
Р. Скільський / Майкл Е. Портер. – К. : Основи, 1998. – 390 с.
119. Малеин Н.С. Правонарушение : понятие, причины, ответственность / Малеин Н.С. – М., Юрид. лит., 1985. – 193 с.
120. Мамутов В.К. Господарче право зарубіжних країн : підруч. для студ. юрид. спеціальностей вищ. навч. закладів / В.К. Мамутов,
О.О. Чувпило – К. : Ділова Україна, 1996. – 352 с.
121. Мамутов В.К. Роль антимонопольно-конкурентного законодательства / В.К. Мамутов // Государство и право. – 1996. – № 8.
– С. 49-51.
122. Маркова А.Н. История мировой экономики. Хозяйственные реформы 1920–1990 г.г. : учеб. пособ. – 2-е изд., стер. / Маркова А.Н.,
Кривцова Н.С., Квасов А.С. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 192 с.
123. Марфіна Н.В. Адміністративна відповідальність за порушення лісового законодавства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / Н.В. Марфіна. – К., 2007 – 22 с.
124. Мельник С.Б. Монопольне (домінуюче) становище суб’єкта господарювання на ринку : дис. … кандидата юрид. наук : 12.00.04
/ Мельник Світлана Борисівна. – О., 2001. – 192 с.
125. Мельниченко А.И. Конкурентная политика. О некоторых вопросах практики применения конкурентного законодательства / А.И. Мельниченко
// Юридическая практика. – 2001. – № 4. – С. 1-11.
126. Мельниченко О. Інструменти конкурентної політики
/ Мельниченко О. – Вісник Антимонопольного комітету України. – 2003.
– № 2. – С. 49-54.
127. Монополізм та конкуренція в Україні : нормат. база / [Упоряд. Роїна О.М.; Ред. Кривенко О.А.] – К. : КНТ, 2003. – 282 с.
128. Мота А.Ф. Адміністративна відповідальність військовослужбовців за законодавством України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 / А.Ф. Мота. – К., 2003 – 18 с.
129. Овчарова С.В. Материально-правовые проблемы административной ответственности / С.В. Овчарова // Гос. и право. – 1998. – № 7.
130. Олейник О. Сконцентрируйтесь на концентрации / О. Олейник
// Юридическая практика. – 2000. – № 3. – С. 7.
131. Олещенко О.М. Антимонопольне регулювання в системі економічної безпеки України : дис. … канд. екон. наук : 21.04.01
/ Олещенко Оксана Миколаївна. – К., 2005. – 203 с.
132. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія / Остапенко О. І.
– Львів : Львів. ін-т внутр. справ при Укр. акад. внутр. справ, 1995. – 312 с.
133. Остапенко О.І. Кваліфікація адміністративних правопорушень
: монографія / Остапенко О. І. – Львів : Львів. ін-т внутр. справ при НАВСУ, 2000. – 173 с.
134. Петришин О.В. Статус службової особи : природа, структура, спеціалізація / Петришин О.В. – К. : НМК ВО, 1990. – С. 65.
135. Про