АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

brief description

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..........................................................3
ВСТУП…………………………………………………………………….......4
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ........................................................................................15
1.1. Вибори як об’єкт адміністративно-правової охорони і роль міліції в її забезпеченні.........................................................................................15
1.2. Сутність та особливості адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення......................................................... 57
РОЗДІЛ 2. СКЛАД АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОВОПОРУШЕНЬ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ........................90
2.1. Об’єкт і об’єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення................................................................................................. 90
2.2. Суб’єкт і суб’єктивна сторона адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.................................................................................139
РОЗДІЛ 3. ПРОВАДЖЕННЯ В СПРАВАХ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ЗДІЙСНЕННЯ НАРОДНОГО ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ ТА ВСТАНОВЛЕНИЙ ПОРЯДОК ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ І САНКЦІЇ ЗА ЇХ ВЧИНЕННЯ.......155
3.1. Провадження в справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення................................................................................................155
3.2. Санкції за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.........................................................................................................174
ВИСНОВКИ.............................................................................................................186
ДОДАТКИ................................................................................................................191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................210
ВСТУП

Актуальність теми. Сьогодні, коли Україна перебуває на шляху побудови демократичної правової держави, особливого значення набуває реалізація громадянами своїх конституційних прав обирати і бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. У зв’язку з цим публічно-правова охорона цих прав має бути достатньо ефективною, щоб протистояти різним протиправним посяганням.
Юридична відповідальність за порушення законодавства про вибори є засобом забезпечення правопорядку при реалізації громадянами своїх виборчих прав.
Законодавством передбачено декілька видів юридичної відповідальності за порушення виборчих прав громадян залежно від галузевої приналежності: конституційна, адміністративна і кримінальна.
Адміністративна відповідальність є одним з основних інститутів правового захисту встановленого порядку здійснення народного волевиявлення. Однак за період з 2001 – 2006 рр. справи про такі адміністративні правопорушення розглядались досить рідко.
За даними офіційної статистики за період 2001 – 2006 рр. на території України було складено 169 протоколів про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, зокрема: 2001 р. – 14, 2002 р. – 46, 2003 р. – 1, 2004 р. – 67, 2005 р. – 7, у 2006 р. – 34.
Аналіз судової практики свідчить про збільшення росту адміністративних правопорушень у цій сфері, незважаючи на те, що об’єктивно це досить низькі показники.
В умовах, коли засоби масової інформації переповнені повідомленнями про численні грубі порушення законодавства про вибори, а порушення у сфері виборчих технологій набувають все нових форм масового характеру, низькі показники притягнення до адміністративної відповідальності дозволяють дійти висновку про те, що існують серйозні недоліки як у чинному законодавстві, так і в діяльності органів державної влади, які за своїми функціональними обов’язками забезпечують правопорядок у цій сфері.
За результатами проведеного нами опитування серед працівників міліції, 57,1 % респондентів уважають, що інститут адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, є недостатньо ефективним.
Правовий інститут адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення ще сформований не достатньо, тому потребує істотних законодавчих доопрацювань. Уперше адміністративна відповідальність за порушення законодавства про вибори встановлена в 1990 р., коли Кодекс України про адміністративні правопорушення був доповнений ст. 186-2 „Порушення законодавства про вибори Президента України і народних депутатів”. Проте дана норма передбачала відповідальність лише за незначну кількість адміністративних порушень. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян” від 23 лютого 2006 р. № 3504-IV КУпАП було доповнено вже главою 15-А „Адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”, яка містить 14 статей.
Питання виборів та виборчого права, адміністративної відповідальності та її видів, сутності, ознак, ролі та значення адміністративної відповідальності як правового інституту в різні часи були об’єктом дослідження багатьох вчених. Зокрема, що стосується теорії виборчого права, автором використані теоретичні розробки В.М. Бєлоновського, А.І. Кіма, В.В. Комарової, О.В. Лавриновича, М.І.Малишка, М.І. Ставнійчук, О.Ю. Тодики, В.Є.Чиркіна та ін. При розгляді сутності адміністративної відповідальності досліджувались праці В.Б. Авер’янова, О.П. Альохіна, С.С. Алексєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, О.А. Веденєєва, І.О. Галагана, В.К. Гіжевського, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Ю.А. Денисова, Є.В. Додіна, В.В. Долежана, Р.А. Калюжного, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, М.І. Корнієнка, Д.М. Лук’янця, В.В. Маклакова, В.М. Манохіна, В.М. Марчука, Д.М. Овсянка, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, І.С. Самощенка, М.С. Студенікіної, В.Д. Сущенка, Ю.О. Тихомирова, О.М. Якуби та ін.
Науковий доробок вітчизняних та зарубіжних дослідників дозволив нам зорієнтуватись у визначеній проблемі. Але більшість цих праць стосуються окремо питань адміністративної відповідальності і окремо питання виборів.
Комплексного дослідження питань реалізації адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства у вітчизняній науці не проводилося, а окремі статті й розділи монографій мають переважно узагальнений і описовий характер.
У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба в поглибленому науковому дослідженні питань, які стосуються адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового інституту, зокрема, в частині його застосування.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження тісно пов’язана з Концепцією адміністративної реформи в Україні (Указ Президента України від 22 липня 1998 р. № 810/98), Комплексною програмою профілактики правопорушень на 2007 – 2009рр. (Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767). Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів МВС України на період 2004 – 2009 рр. (Наказ МВС України від 05 липня 2004 р. № 755), Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ на 2006 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу сучасних досягнень юридичної науки, адміністративно-деліктного та виборчого законодавства, практики застосування адміністративних стягнень за порушення виборчих прав громадян провести теоретичний аналіз інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, а також запропонувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правових норм, які регулюють досліджувані відносини.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- розкрити зміст і обсяг поняття виборів як об’єкта адміністративно-правової охорони;
- розкрити зміст інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;
- науково обґрунтувати підстави та умови застосування адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;
- на основі характеристики ознак загального поняття правопорушення виокремити особливості адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;
- розкрити правову характеристику адміністративних стягнень, які застосовуються до порушників порядку здійснення народного волевиявлення, і проаналізувати практику їх застосування;
- системно розглянути процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;
- з’ясувати правову компетенцію органів внутрішніх справ у попередженні й виявленні адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;
- розробити науково-практичні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення правової регламентації адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства та практики її застосування органами внутрішніх справ.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері реалізації адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.
Предмет дослідження – адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.
Методи дослідження. Вибір методів зумовлений поставленою метою, специфікою об’єкта, предмета та завданнями дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання соціальних явищ та процесів. У процесі написання дисертації використовувалися також загальнонаукові та спеціальні методи, зокрема: метод системного аналізу, який дозволив комплексно проаналізувати положення Конституції України, виборчого, адміністративного законодавства України та інших держав, відомчі нормативно-правові акти правоохоронних органів, практику їх застосування, статистичні дані та наукову літературу (розділ 1, підрозділи 1.1, 1.2); метод узагальнення – застосовувався з метою формування та розвитку на основі вже наявних у спеціальній літературі позицій та думок, нових наукових підходів, пропозицій щодо розуміння суті інституту адміністративної відповідальності за порушення виборчих прав громадян (розділ 1); логіко-семантичний метод – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (розділ 1, підрозділ 1.2; розділ 3, підрозділ 3.1); соціологічний метод (анкетування) – використовувався під час вивчення та узагальнення правозастосовної практики адміністративної відповідальності за дані правопорушення (розділи 1, 2, 3); історико-правовий метод – використовувався в ході дослідження становлення і розвитку норм, що регулюють адміністративну відповідальність у сфері виборчих прав громадян(розділ 1, підрозділ 1.2); порівняльно-правовий метод – використовувався для аналізу й порівняння зарубіжного і вітчизняного виборчого та адміністративно-деліктного законодавства, що дало змогу використати досвід зарубіжних країн для вдосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства (розділи 2, 3, підрозділи 2.2, 3.2); статистичний метод був використаний в ході вивчення та узагальнення судової практики, що дозволило ефективно дослідити застосування норм, які регламентують адміністративну відповідальність за порушення виборчих прав (розділ 1, підрозділ 1.1, 1.2; розділ 3, підрозділ 3.1); метод моделювання – застосовувався для побудови проектів статей КУпАП, які стосуються адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (розділ 1, 2, 3).
Емпіричну базу дослідження становлять узагальнені результати судової і правозастосовчої практики розгляду справ про адміністративні порушення законодавства про вибори протягом 2001 – 2006 р., а також узагальнені дані анкетування 112 працівників органів внутрішніх справ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше в Україні проведено комплексний аналіз правової природи адміністративних правопорушень та адміністративно-деліктних відносин у сфері народного волевиявлення та встановленого порядку його забезпечення, зокрема:
Вперше:
- проведено комплексне дослідження інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;
- сформульовано авторське визначення терміна “адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення”;
- виокремлено та досліджено особливості адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення;
- науково обґрунтовано зміни до законодавства щодо застосування такого виду адміністративного стягнення, як конфіскація, щодо: усіх незаконно виготовлених та розповсюджуваних агітаційних матеріалів; фінансової (матеріальної) підтримки (грошових коштів або інших матеріальних цінностей) для здіснення виборчої кампанії, отриманої з порушенням встановленого законом порядку;
- на основі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо змін та доповнень до чинного КУпАП.
Набуло подальшого розвитку:
- положення про суспільну шкідливість адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Йдеться, насамперед, про завдання чи можливість (загроза) завдання шкоди суспільним відносинам, пов’язаним із реалізацією виборчих прав громадян. Посягання на демократичні інститути не може бути позбавлено суспільної шкідливості. Запропоновано, з метою уніфікації наукових поглядів з даного питання законодавчо закріпити суспільну шкідливість як невід’ємну ознаку будь-якого адміністративного правопорушення;
- пропозиції про необхідність встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб за адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з урахуванням зарубіжного досвіду, зокрема, Російської Федерації та ряду європейських країн;
- процедура провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здіснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Зокрема доцільно запровадити таку процесуальну дію, як порушення справи про адміністративне правопорушення із винесенням відповідної постанови. Це нововведення дало б змогу законодавчо врегулювати таку важливу стадію адміністративного судочинства, як порушення адміністративно-деліктної справи.
Удосконалено:
- теоретичне визначення адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, під яким розуміється суспільно-шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на порядок здійснення і забезпечення народного волевиявлення, за яке законом встановлена адміністративна відповідальність;
- поняття матеріальних джерел інформації – речових доказів і документів у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. З огляду на результати вивчення правозастосовної практики, автором запропоновано їх детальний перелік. До речових доказів, зокрема, віднесено: незаконні агітаційні матеріали (листівки, плакати, відеокасети, диски тощо); невраховані виборчі бюлетені; виборчі бюлетені, виготовлені понад встановлену кількість; відео-, аудіо- чи кіноплівки із записом передвиборної агітації, фотоілюстрації; друкована продукція засобів масової інформації, яка містить передвиборчу агітацію тощо. До інших документів, як джерел доказової інформації, можна віднести: списки виборців; виборчі протоколи; рішення виборчої комісії (оформлені як у встановленому порядку, так і з порушеннями);
- підходи до класифікації об’єктів адміністративних правопорушень. Зокрема, запропоновано класифікувати видові об’єкти адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, на три групи: суспільні відносини у сфері організації і проведення виборів; суспільні відносини у сфері проведення передвиборної агітації; суспільні відносини у сфері фінансування виборчої кампанії.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та викладені в дисертаційному дослідженні висновки й пропозиції мають прикладний характер і використані за різними напрямами діяльності:
- у законотворчій роботі – для удосконалення чинного законодавства України, зокрема, у рамках опрацювання Комітетом Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності пакету змін і доповнень до законів і підзаконних нормативно-правових актів, розробки проекту нового Кодексу України про адміністративні проступки (акт впровадження в законодавчу діяльність від 17 березня 2006 р. № 06-19/15-360);
- у правозастосовній діяльності органів внутрішніх справ – для кваліфікованого застосування адміністративно-деліктних норм під час виявлення адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення (акт впровадження Управління МВС України в Кіровоградській області від 13 вересня 2006 р. № 6/582);
- у навчальному процесі – під час викладання в Київському національному університеті внутрішніх справ курсу з дисциплін “Адміністративне право”, “Адміністративно-деліктне право”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”; при підготовці відповідної навчально-методичної літератури для вищих навчальних закладів МВС України (акт впровадження Київського національного університету внутрішніх справ від 27 березня 2007р.).
Апробація результатів дисертації. Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на наукових та науково-практичних конференціях, зокрема:
- Звітній науково-практичній конференції Кримського юридичного інституту Національного університету внутрішніх справ (м. Сімферополь, 19 – 20 травня 2005 р.);
- круглому столі “Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан та шляхи її оптимізації” (м. Київ, Національна академія внутрішніх справ України, 17 червня 2005 р.);
- міжнародній конференції до Дня білоруської науки “Проблеми боротьби зі злочинністю та підготовки кадрів для органів внутрішніх справ” (м. Мінськ, Академія МВС Республіки Білорусь, 27 січня 2006 р.);
- підсумковій науково-теоретичній конференції Київського національного університету внутрішніх справ, присвяченій Дню науки: „Наукове забезпечення правоохоронної діяльності: історія, сучасність та міжнародний досвід” (м. Київ, 19 – 20 травня 2006 р.);
- науково-теоретичній конференції “Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 2006 р.);
- науково-практичній конференції “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (м. Київ, Київський національний університет внутрішніх справ, 22 грудня 2006 р.) та інших заходах наукового характеру.
Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації сформульовані в дисертації, викладені автором у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України:
1. Луговий І.О. Поняття адміністративної відповідальності за порушення законодавства про вибори // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – № 1 – С. 98 – 103.
2. Луговий І.О. Склад адміністративного порушення законодавства про вибори // Держава і право: Зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2006. – Вип. 31.– С. 152 – 156.
3. Луговий І.О. Міжнародно-правові стандарти виборів та їх реалізація в національному законодавстві // Часопис Київ. ун-ту права. – 2006. – № 2. – С. 111 – 113.
4. Луговий І.О. Особливості провадження у правах про адміністративні порушення законодавства про вибори в Україні // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту внутр. справ, 2006. – № 5 – С. 82 – 90.
Структура дисертації. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження проблеми, поставленою метою і завданнями. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об’єднують шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел (190 найменувань) та 11 додатків. Загальний обсяг роботи становить 190 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Побудова демократичної та правової держави в Україні, в першу чергу, передбачає забезпечення правової захищеності громадян, створення всіх умов для того, щоб вони могли безперешкодно користуватися наданими їм правами та належним чином виконувати свої обов'язки.
Особливого значення сьогодні набуває зміцнення законності та правопорядку в країні, посилення боротьби з правопорушеннями. Одним із засобів забезпечення цього процесу має стати інститут адміністративної відповідальності.
При цьому слід зауважити, що розвиток правового регулювання інституту адміністративної відповідальності в Україні характеризується постійним розширенням кола суспільних відносин, які підлягають захисту адміністративно-правовими санкціями, збільшенням кількості складів адміністративних проступків, що, безумовно, стосується виборчого законодавства і виборчих прав громадян. Це, в свою чергу, потребує належної систематизації адміністративного законодавства.
У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні концептуальних питань застосування інституту адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Найсуттєвішими науковими і практичними результатами дослідження є такі:
1. Як політико-правовий інститут вибори займають особливе місце у системі сучасного народовладдя в Україні. Вибори – це один з найважливіших конституційно-правових інститутів, який забезпечує функціонування української держави, яка проголошена як демократична та правова. У ході виборів відбувається взаємодія суспільства і держави та створюються необхідні для цього механізми. І тому, як і будь-яка сфера суспільного життя, вони потребують правового захисту, що забезпечується встановленням юридичної, насамперед, адміністративної, відповідальності за порушення виборчих прав громадян.
2. Особливість участі міліції у виборчому процесі, зокрема, щодо забезпечення його адміністративно-правової охорони, полягає в тому, що вона не виступає його суб’єктом. Міліція, з одного боку, повинна бути осторонь усіх політичних процесів, які відбуваються в період виборчої кампанії, а з іншого – має забезпечувати відповідні умови для нормального проведення виборів і слідкувати за дотриманням законодавства.
3. Доцільним, з погляду спрощення процедури реалізації персоналом МВС України своїх виборчих прав, вбачається законодавчо передбачити можливість голосування працівників ОВС на тих виборчих дільницях, де вони несуть службу по охороні громадського порядку. За результатами проведеного анкетування, 84,2 % респондентів з числа співробітників ОВС, висловилися за закріплення такої можливості в законодавстві.
4. Сформульовано визначення адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, під якою розуміється застосування судом заходів адміністративного впливу (примусу) до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, з метою захисту виборчих прав громадян та їх правового виховання, на основі та в порядку, встановленому чинним законодавством.
5. Запропоновано законодавчо закріпити суспільну шкідливість як невід’ємну ознаку будь-якого адміністративного правопорушення.
Суспільна шкідливість адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, полягає, насамперед, у завданні чи можливості завдання шкоди суспільним відносинам, пов’язаним з реалізацією виборчих прав громадян.
6. Сформульовано поняття адміністративного правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення.
Адміністративне правопорушення, що посягає на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення – це суспільно-шкідливе, протиправне, винне діяння (дія чи бездіяльність), що посягає на порядок здійснення і забезпечення народного волевиявлення, за яке законодавством встановлена адміністративна відповідальність (ст. 212-7 – 212-20 КУпАП).
7. Запропоновано класифікувати видові об’єкти адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення на три групи:
- суспільні відносини у сфері організації і проведення виборів;
- суспільні відносини у сфері проведення передвиборної агітації;
- суспільні відносини у сфері фінансування виборчої кампанії.
8. Доцільно законодавчо закріпити офіційний статус Інтернету як засобу масової інформації. Інтернет на сьогодні – це потужний засіб впливу на формування суспільної думки, інформування населення, формування у виборців переконання голосувати за того, чи іншого кандидата, або не голосувати взагалі. На сьогоднішній день інтернет-видання неможливо притягнути до відповідальності за порушення правил передвиборної агітації, оскільки вони не мають статусу ЗМІ.
9. Запропоновано внести зміни до виборчого законодавства, зобов’язавши МВС України подавати відомості до робочої групи обліку виборців про співробітників ОВС, які проходять службу за кордоном.
10. Адміністративна відповідальність за супроводження офіційних повідомлень у період виборчого процесу коментарями, що мають агітаційний характер, та відео-, аудіозаписами, кінозйомками, фотоілюстраціями про дії посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування як кандидатів у депутати та на посади сільських, селищних, міських голів передбачена ч. 3 ст. 212-9 КУпАП. Запропоновано доповнити диспозицію даної норми словами “кандидатів на пост Президента України”, оскільки такі обмеження стосовно поширення інформації про діяльність цих кандидатів-посадовців установлені положеннями ч. 3 ст. 58 Закону України “Про вибори Президента України”.
11. Запропоновано ч. 2 ст. 212-13 КУпАП, що стосується розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, доповнити таким діянням, як “розвезення”. Під “розвезенням” тут необхідно розуміти доставку друкованих матеріалів до певних місць за допомогою транспортних засобів.
12. Зазначено, що специфічною особливістю побудови ст. 212-7 – 212-20 КУпАП є те, що в диспозиціях цих норм передбачені юридичні особи як суб’єкти правопорушення (підприємство-розповсюджувач реклами, виборча комісія, засіб масової інформації), але відповідальність, згідно із санкціями цих норм, несуть лише посадові особи відповідних організацій.
13. Розглянуто процедуру провадження у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здіснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Зокрема, набуло подальшого розвитку положення про доцільність запровадження такої процесуальної дії як порушення справи про адміністративне правопорушення із винесенням щодо цього відповідної постанови уповноваженою на це посадовою особою, що дало б змогу більш чітко закріпити таку стадію як порушення адміністративно-деліктної справи.
14. Визначено, що матеріальними джерелами інформації – речовими доказами і документами за цією категорією справ є такі: незаконні агітаційні матеріали (листівки, плакати, постери, відеокасети, диски тощо); невраховані виборчі бюлетені; виборчі бюлетені, виготовлені понад установлену кількість; відео-, аудіо- чи кіноплівка із записом передвиборної агітації, фотоілюстрації; друкована продукція засобів масової інформації, яка містить передвиборну агітацію. До інших документів, як джерел доказової інформації, можна віднести списки виборців; виборчі протоколи; рішення виборчої комісії (оформлені як у встановленому порядку, так і з порушеннями).
15. Обґрунтована необхідність законодавчого запровадження конфіскації як додаткового адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення
Запропоновано передбачити конфіскацію щодо:
а) усіх незаконно виготовлених та розповсюджуваних агітаційних матеріалів;
б) фінансової (матеріальної) підтримки (грошових коштів або інших матеріальних цінностей) для здіснення виборчої кампанії, отриманої з порушенням встановленого законом порядку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бебик В.М. Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг: Навч.-метод. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 216 с.
2. Серьогіна С. Вибори як спосіб легітимації форми правління: конституційно-правовий аспект // Вісник Центральної виборчої комісії. – 2005. – № 2. – С. 34-38.
3. Выборы: правовые основы, избирательные технологии: Науч. правовое и практ. пособие / С.А. Альфер, И.И. Бугрова, А.Е. Вашкевич и др.: Отв. ред. С.А. Альфер; Науч. ред. М.Ф. Чудаков. – 2-е изд., испр. и доп. – Мн.: Тесей, 2000. – 304 с.
4. Красинский В.В. Место и роль выборов в системе народовластия Российской Федерации // Конституционное и муниципальное право. – 2003. – № 4. – С. 17-21.
5. Конституція України // Відомості Верховної ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.
6. Денисов А.И. Советское государство и право. М., 1947. – 458 с.
7. Барабашев В.Г., Шеремет К.Ф. Непосредственная демократия в СССР. – М.: Знание, 1984. – 234 с.
8. Советское государственное право: Учебное пособие / Под ред. В.С. Основина. – Воронеж: Изд-во. Ворон. ун-та, 1991. – 283 с.
9. Ким А.И. Советское избирательное право: Вопросы теории избирательного законодательства и практики его применения. – М.: Юрид. лит., 1965. – 211 с.
10. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник в 4-х т. Т 1-2 / Под ред. Б.А. Страшуна. – М.: БЕК, 1996. – 852 с.
11. Корнієнко М.І. Виборче законодавство для органів місцевого самоврядування // Політологічний вісник. – К., 1993. – Вип.1. – С. 16-20.
12. Малишко М.І. Основи виборчого права (порівняльний аналіз). – К.: УНА, 2000. – 20 с.
13. Ставнійчук М.І. Вибори в Україні. – К., 1998. – 48 с.
14. Постников А.Е. Избирательное право России. – М.: Юристь, 1996. – 224 с.
15. Чиркин В.Е. Основы конституционного права. – М.: Манускрипт, 1996. – 272 с.
16. Чиркин В.Е. Выборы в политическом процессе в развивающихся странах // Избирательное право и выборы. Сборник статей. – М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1990. – 191 с.
17. Дмитриев Ю.А., Исраелян В.Б. Избирательное право и процесс в Российской Федерации. Серия “Высшее образование”. Ростов-на-Дону: Изд-во “Феникс”, 2004. – 864 с.
18. Тодика О.Ю. Вибори до парламентів країн СНД (Порівняльно-правовий аспект): Монографія. – Х.: Факт, 2003. – 147 с.
19. Повышение еффективности принципа периодических и подлинных выборов: Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН № 43/157 от 08.12.1988г. // Резолюции 43 сессии Генеральной Ассамблеи Организации Объединенных Наций. 1998 год. – ООН, 1989. – 287 с.
20. Нормативно-правовий посібник з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу // М-во юстиції України. За заг. ред. С.Р. Станік. – К., 2000. – 119 с.
21. План дій “Україна – Європейський Союз”.: Схвалений Кабінетом Міністрів України 12.02.2005 // www.rada.gov.ua
22. Забезпечення прав людини: Хрестоматія / Редактор-укладач О.В. Марцеляк, переднє слово Ю.В. Луценка; Дж. Перліна. – Київ-Харків: АйБі, 2005. – 134 с.
23. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1972 // www.rada.gov.ua
24. Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21.12.1965 // www.rada.gov.ua
25. Вишняков А.А. Избирательные стандарты в международном праве и их реализация в законодательстве Российской Федерации (монографическое иселедование) М.: Весь Мир, 1997. – 184 с.
26. Конвенція про стандарти демократичних виборів, виборчих прав і свобод в державах – учасницях Співдружності незалежних держав від 7 жовтня 2002 року // Зарубежное избирательное право: Учебное пособие. – Издательство НОРМА, 2003. – 288 с.
27. Документ Копенгагенского совещания Конференции по человеческому измерению СБСЕ // Международные акты о правах человека: Сборник документов / Сост. В.А. Карташкин, Е.А. Лукашев. – М.: Изд. Группа НОРМА-ИНФРА. – М., 1999. – С. 653 – 664.
28. Декларация о критериях свободных и справедливых выборов. Принята на 154-й сессии Совета Межпарламентского Союза // www.democracy.ru.
29. Закон України “Про вибори Президента України” // Урядовий кур'єр. – 2004 р. – № 64.
30. Закон України “Про вибори народних депутатів України” від 07.07.2005 // Голос України. - 2005. – № 160. – С. 4.
31. Ставнійчук М.І. Уроки та перспективи розвитку виборчого законодавства України з урахуванням досвіду проведення виборів Президента України 2004 року // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 29. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 720 с.
32. Виборче законодавство: українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / За загальною редакцією Радченка Є.В.: К.: Факт, 2003. – 258 с.
33. Сенюта І. До питання правового виховання учасників виборчого процесу в Україні // Право України. – 2003. – № 11. – С. 141-143.
34. Співак В.І. Підвищення правової культури учасників виборчого процесу і референдумів в Україні як основа організації та проведення демократичних, легітимних виборів і референдумів // Вибори і референдуми в Україні: проблеми теорії і практики: Збірник / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2001. – 360 с.
35. Указ Президента України від 08.12.2000 № 1322 “Про Концепцію підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні” // Офіційний вісник України. – 2000. – № 50. – С. 15.
36. Постанова Кабінету міністрів України від 31.01.2001 № 88 “Про затвердження заходів щодо реалізації Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні” // Офіційний вісник України. – 2001. – № 5. – С. 70.
37. Ставнійчук М.І. Законодавство про вибори народних депутатів України: проблеми теорії та практики: Дис...канд. юр. наук.: 12.00.02. – К., 1999. – 169 с.
38. Тараненко С.М. Захист прав і свобод громадян у провадженні в справах про адміністративні правопорушення (та їх забезпечення в діяльності міліції): Дис. канд.. юр. наук: 12.00.07. – НАВСУ. – К., 1998. – 196 с.
39. Бахрах Д.Н. Административное право. М.: БЕК, 1993. – 353 с.
40. Юридический энциклопедический словарь, - М., 1984. – С. 146.
41. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – Учеб. пособие. – М., 1998. – 345 с.
42. Негодченко О.В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України: Монографія. – Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2002. – 416 с.
43. Букач В.В. Конституційні політичні права та їх забезпечення міліцією: Дис...канд. юр. наук: 12.00.07. – К., 2004. – 232 с.
44. Права человека и выборы: Пособие по правовым, техническим аспектам и аспектам прав человека, связанным с проведением выборов. – Нью-Йорк и Женева. – 1995. – 63 с.
45. Розин Л.М. Общественный порядок как объект правового регулирования // Общетеоретические проблемы административно-правового обеспечения общественного порядка : Сб. науч. тр. // МВД СССР. КВШ; Редкол.: В.Ф.Захаров (отв. ред.) и др. – Киев: КВШ МВД СССР, 1982. – 154 с.
46. Власова С.А. Особенности нормативного определения понятия “общественный порядок” в России // Российский следователь. – 2005. – №3. – С. 5-6.
47. Лошицький М.В. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони громадського порядку: Дис...канд.. юр. наук: 12.00.07. – К., 2002. – 181 с.
48. Наказ МВС України від 10.10.2005 № 868 “Про затвердження „Положення про Департамент громадської безпеки МВС України”.
49. Корниенко М.В. Деятельность органов внутренних дел по обеспечению правопорядка при осложнении оперативной обстановки (по материалам МВД Украины). – М., 2002. – 292 с.
50. Масові заходи – в межах закону (за матеріалами УМВС України в Кіровоградській області) // Бюлетень з обміну досвідом роботи: Науково-практичне видання. – МВС України. – 2006. – №164. – С. 101-103.
51. Доценко О.С. Роль і місце міліції у забезпеченні виборчого процесу // Науковий вісник НАВСУ. – 2005. - №4. – С.151.
52. Службова телеграма МВС України № 4397/Бн від 27.03.2007.
53. Аксьонов Г.О., Возник М.В., Лов'як О.О., Никифорчук Д.Й., Чеботарьов Е.В. Попередження, розкриття та ліквідація наслідків терористичних актів на території підрозділу ОВС (управлінський та цивільно-правовий аспекти): Навчальний посібник. (Бібліотека оперативного працівника). – К.: КНТ, 2005. – 88 с.
54. Діяльність міліції щодо забезпечення законності, громад¬ського порядку та безпеки громадян під час виборчої кам¬панії 2004 року: Науково-практичні рекомендації / к.ю.н., доц. В.В. Доненко, к.ю.н. Р.В. Миронюк, к.ю.н. О.О. Мороз, к.ю.н., доц. І.Р. Шинкаренко. – Д.: Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2004. – 48 с.
55. Закон України “Про міліцію” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 4. – ст. 20.
56. Міліція України у забезпеченні виборчого процесу: Короткі методичні рекомендації // Україно-Канадський проект “Розбудова демократії”, Київ-Харків. – 31 с.
57. Методичні рекомендації щодо порядку реалізації положень Закону України “Про вибори народних депутатів України”, якими визначено повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування // Всеукр. громадська організація “Фонд сприяння демократичним виборам”; підгот. В.М.Сущиком, І.В.Тихоненко; Під заг. ред. М.М.Рябця. – Київ. – 2005. – 71 с.
58. Ткаченко В.І. Адміністративно-процедурні провадження у дозвільній системі в Україні: шляхи вирішення проблемних питань: Монографія / МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ. – Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2006. – 344 с.
59. Постанова Центральної виборчої комісії від 25.11.2005 № 148 “Про зразки та описи печаток, вивісок окружної і дільничних виборчих комісій з виборів народних депутатів України 26 березня 2006 року та штампа з написом “ВИБУВ” // www.cvk.gov.ua.
60. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576 “Про затвердження „Положення про дозвільну систему” // www.rada.gov.ua.
61. Бесчастний В.М., Олійник І.Л. Вибори в Україні: організація та особливості діяльності міліції у забезпеченні законності під час виборчого процесу 2006 року: Практичні рекомендації. – Донецьк: Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ, 2006. – 72 с.
62. Ставнійчук М.І Актуальні питання формування системи гарантій забезпечення та реалізації виборчих прав громадян // Вибори та референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції К.: Нора-Друк, 2003. – С. 66-69.
63. Бельський К.С. Административная ответственность: генезис, основные признаки, структура. // Государство и право. – 1999. – № 12. – С. 12-20.
64. Трубецкой С.Н. Собр. соч.: в 6 т. – СПб., 1906. – Т. 4: Учение о Логосе в его истории. Философско-историческое исследование. – 459 с.
65. Гоббс Т. – Сочинения в 2 Т.– М.: Мысль, 1991. – Т. 2. – 736 с.
66. Цивільне право України : Підручник. У 2 кн. / Київський нац. ун–т ім. Т.Г. Шевченка / За ред. Дзери О.В., Кузнецової Н.С. – Київ: Юрінком Інтер, 2001. – Кн. 1. – 861 с.
67. Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової держави // Право України. – 1998. – № 5. – С. 66-68.
68. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник / За заг. ред. доц. А.Т. Комзюка. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 78 с.
69. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР: Процессуальное регулирование. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1970. – 252 с.
70. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: КІВС, 2002. – 141с.
71. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. – М., 1995. – 304 с.
72. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. – К. – 1995. – 78 с.
73. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність: сутність та поняття підстав // Вісник прокуратури. – 2003. – №6. – С. 75-79.
74. Административная ответственность по советскому праву: Учебное пособие. – Куйбишев, 1978. – 58 с.
75. Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. – К., 1985. – 55 с.
76. Козырева Т.И. Административная ответственность в СССР: Учебное пособие. – М., 1973. – 125 с.
77. Павловский Р.С. Советское административное право. – К., 1986. – 416 с.
78. Рябов Р.С. Административная ответстенность граждан и должностных лиц. – Пермь: Кн. изд-во, 1984. – 116 с.
79. Розин Л.М. Основания административной ответственности: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1985. – 27 с.
80. Хабибуллин Т.Ф. О понятии административной ответственности // Труды Высшей следственной школы МВД СССР. – Волгоград, 1986. – С. 102-114.
81. Административное право / Под. ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М. - 2000. – 470 с.
82. Постанова ВЦВК та РНК “Про виборчі права громадян і про порядок провадження виборів” // Борьба с преступностью в Украинской ССР: В 2-х т. Т.1: 1917-1925гг., // МООП УССР. Высш. школа; сост. П.П. Михайленко. – Киев, 1966. – 831 с.
83. Постанова ЦВК УРСР “Про затвердження “Положення про вибори до Верховної Ради УРСР” від 21.02.1938.
84. Постанова ЦВК УРСР “Про затвердження “Положення про вибори до Верховної Ради УРСР” від 21.02.1938.
85. Указ Президії Верховної Ради УРСР “Про затвердження “Положення про вибори до Верховної Ради УРСР” від 12.12.1950.
86. Закон Украинской Советской Социалистической Республики о выборах в Верховный Совет Украинской ССР: Принят на девятой сес. Верхов. Совета УССР девятого созыва 19 дек. 1978г. – К.: Политиздат Украины, 1984. – 29 с.
87. Закон УРСР „Про вибори народних депутатів Української РСР” // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. – Додаток до № 45. – Ст. 626.
88. Афанасьєв К.К., Саенко С.И. К вопросу о понятии и содержании административной ответственности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2003. – №4. – С. 202-219.
89. Котюк І.І. Основи теорії держави і права., К. – 1998. – 128 с.
90. Загальна теорія держави і права // За ред.. В.В. Копєйчикова. – К., 1998. – 320 с.
91. Коваль Н.В. Альтернативы административной ответственности: Дис...канд..юр. наук: 12.00.02. – К., 1985. – 205 с.
92. Ямпольская Ц.А. Органы советского государственного управления в современный период. – М.: Изд-во Академии наук СССР, 1954. – 228 с.
93. Закон України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 29. – Ст. 245.
94. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
95. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
96. Постанова верховної Ради України “Про політичну кризу у державі, що виникла у зв'язку з виборами Президента України” // Відомості верховної ради України. – 2004. – № 50. – Ст. 544.
97. Указ Президента України “Про забезпечення проведення демократичних, чесних і прозорих виборів 2006 року” від 23.01.2006. № 62 // www.rada.gov.ua.
98. Постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі заходи, пов'язані із забезпеченням підготовки проведення у 2006 році виборів народних депутатів України” від 31.09.2005. № 840 // www.rada.gov.ua.
99. Наказ МВС України № 185 “Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення” від 22 лютого 2001року.
100. Наказ МВС України № 1217 “Про затвердження Інструкції з організації провадження та діловодства у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху” від 22 жовтня 2002 року.
101. Наказ МНС України № 251 “Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення” від 23 липня 2003 року.
102. Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляді штрафу” від 07.02.1997 // Відомості верховної Ради України. – 1997. – №14. – ст.114.
103. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2003. – № 37. – Ст. 308.
104. Бахрах Д.Н. Административное право. Учебник для вузов. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 368 с.
105. Указ Президії Верховної Ради УРСР № 8710-11 від 19.01.1990. // www.rada.gov.ua.
106. Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Кримінально-процесуального кодексів України щодо відповідальності за порушення виборчих прав громадян” // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2006. – № 33. – Ст. 280.
107. Севрюгин В.Е. Понятие правонарушения (проступка) по административному законодательству: Учебное пособие. – М., 1988. – 52 с.
108. Колпаков В.К. Адміністративна реформа і деліктне законодавство // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 4. – С. 41-50.
109. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и закон¬ность (очерк теории).: М., 1976. – 216 с.
110. Лунев А.Е. Административная ответственность за пра¬вонарушения. – М., 1961. – 188 с.
111. Манохин В.М., Адушкин Ю.С, Багишаев 3.А. Рос¬сийское административное право: Учебник. – М., 1996. – 472 с.
112. Бахрах Д.Н. Состав административного проступка: Учебное пособие. – Свердловськ, 1987. – 70 с.
113. Клюшниченко А.П. Советское административное право (Часть общая): Специализированый курс лекций. – К.: КВШ МВД СССР., 1975. – 264 с.
114. Сущенко В.Д. Административно-правовая борьба милиции с приобретением самогона и других крепких спиртных напитков домашней выработки: Дис...канд..юр. наук: 12.00.02. – К., 1986. – 165 с.
115. Самощенко И.С. Понятие правонарушения по советскому законодательству. – М., 1963. – 286 с.
116. Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответст¬венности. – М., 1983. – 246 с.
117. Печеницын В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1988. – 60 с.
118. Клюшниченко А.П. Административная ответственность за правонарушения подведомственные органам внутренних дел: Лекция. – К.: КВШ МВД СССР, 1975. – 42 с.
119. Студеникина М.С. Состав административного проступка // Ученые записки ВНИИ советского законодательства. – М., 1968. – Вып. 15. – С. 75-77.
120. Бахрах Д.Н. Административная ответственность граж¬дан в СССР: Учеб. пособие. – Свердловск: Изд. Урал. ун-та, 1989. – 204 с.
121. Карпенко О.Д. Аналіз українського та зарубіжного досвіду проведення передвиборчої агітації як етапу виборчого процесу // Зб. мат. міжнародної науково-практичної конференції “Вибори Президента України-99: проблеми теорії і практики”. – К., 2000. – 356 с.
122. Федеральный закон РФ “Об основных гарантиях избира¬тельных прав и права на участие в референдуме граж¬дан Российской Федерации” // Собрание законодатель¬ства Российской Федерации. – 1997. – № 38. – Ст. 4339.
123. Избирательное право и избирательный процесс в Рос¬сийской Федерации / Ответ. ред. А. В. Иванченко. – М., 1999. – 856 с.
124. Князев С.Д. Предвыборная агитация: правила проведе¬ния и ответственность за их нарушение // Вестник Центральной избирательной комиссии. – 1999. – № 7. – С. 52-61.
125. Душин И., Сысун А., Ложкин Б. Выборы: технологии избирательных кампаний. – Х.: РА, 1998. – 160 с.
126. Королев В.И. Лекционная пропаганда: вопросы теории, организации и методики. – К.: Вища шк., 1989. – 347 с.
127. Нельга О.В. Правове регулювання та основні напрями вдосконалення процесу ведення агітації під час виборів народних депутатів України // „Вибори і референдуми в Україні: законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення”. Київ, 13-15 листопада 2002 року (доповіді, виступи, рекомендації). – К.: Нора-друк, 2003. – 504 с.
128. Барабаш О., Кальченко С. Передвиборна агітація: досвід та перспективи участі ЗМІ // Вісник Центральної виборчої комісії №1(1). – 2005. – С. 65-69.
130. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про вибори народних депутатів України” та деяких інших законодавчих актів України (щодо порядку проведення позачергових виборів до Верховної Ради України та заміщення народних депутатів України, повноваження яких були достроково припинені)” від 01.06.2007 // Офіційний вісник Президента України. – 2007. – № 12. – С. 5-15.
131. Українські миротворці у місіях ООН, ОБСЄ і НАТО на територіях 9 країн світу взяли участь у виборах народних депутатів України // www.kmu.gov.ua.
132. Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2004. – № 30-31. – Ст. 382.
133. Закон України “Про Центральну виборчу комісію” // Відомості Верховної Ради. – 2004. - №36. - Ст. 448.
134. Словник спеціальних термінів правоохоронної діяльності / За ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2004. – 560 с.
135. Постанова Центральної виборчої комісії від 20 лютого 2006 р. № 658 “Про порядок виготовлення та доставки виборчих бюлетенів з виборів народних депутатів України 26 березня 2006 року” // www.cvk.gov.ua.
136. Кодекс законів про працю України // Відомості Верховної Ради. – 1971. – додаток до № 50. – Ст. 375.
137. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528 с.
138. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – Киев, 1979. – 231 с.
139. Закон України “Про державну службу” // Відомості Верховної Ради, 1993. – № 52. – Ст. 490.
140. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. – 1440 с.
141. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради, 2003. – № 40-44 . – Ст.356.
142. Закон України “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1997. – № 50. – Ст. 302.
143. Закон України “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 1993. – № 1. – Ст. 1.
144. Закон України “Про об'єднання громадян” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992. – №34. – Ст. 504.
145. Закон України „Про телебачення і радіомовлення” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1994. – № 10. – Ст. 43.
146. Федеральный закон РФ “Об административной ответст¬венности юридических лиц за нарушение законодатель¬ства Российской Федерации о выборах и референдумах” // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1999. – № 49. – Ст. 5906.
147. Опрышко В.Ф. Качество продукции: управление и право: Монография. – Киев: Вища школа, 1982. – 224 с.
148. Державне управління: теорія і практика / За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора Авер'янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 431 с.
149. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие / Под ред. проф. Г.А.Туманова. – М.: Юристь, 1996. – 304 с.
150. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 733 с.
151. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 1997. – 678 с.
152. Демський Е.Ф., Ковальський В.С., Демський С.Е. До питання про відповідальність юридичних осіб // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 4. – С. 168-176.
153. Уголовный кодекс Франции / Науч. редактирование канд. юрид. наук, доц. Л.В. Головко, канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой; перевод с французкого и предисловие канд. юрид. наук, доц. Н.Е. Крыловой. – СПб.: Издательство “Юридический центр Пресс”. – 2002. – 650 с.
154. Солдатов А.П. Проблемы административной ответственности юридических лиц: Автореферат. дисс... д-ра. юрид. наук. – М., 2000. – 52 с.
155. Петров М.П. Административная ответсвенность организаций (юридических лиц): Дисс...канд.. юрид. наук. – Саратов, 1998. – 171 с.
156. Гришина Н.В. Суб’єкти відповідальності за вчинення адміністративних проступків // Право і безпека. – 2006. – № 5’3. – С. 42.
157. Кодекс адміністративного судочинства України № 2747-ІV від 06.07.2005. // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 2005. – № 35-36.
158. Коренев А.П. Нормы административного права и их примене¬ние. – М., 1978. – 144 c.
159. Колонтаевский Ф.Е. Производство по делам об административных правонарушениях: Учебное пособие. – М.: МССШМ МВД СССР, 1985. – 26 с.
160. Масленников М.Я. Порядок применения административных взысканий. Практическое руководство. – Тверь: “Прометей”. – 1995. – 224 с.
161. Административное право / Под. ред. Ю.М. Козлова, Л.Л. По¬пова. М., 2000. – С. 423-429.
162. Якимов А. Ю. Административно-юрисдикционный процесс и административно – юрисдикционное производство // Государство и право. – 1999. – № 3. – С. 5-10.
163. Бахрах Д.Н., Ренов Э.Н. Производство по делам об административных правонарушениях. – М., 1989. – 355 с.
165. Копаков В.К. Структура адміністративно-деліктного процесу // Юридична Україна. – 2005. – № 4. – С. 23-30.
166. Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лекцій (Загальна частина). – К.: Основи, 1994. – 154 с.
167. Масленников М.Я. Производство по делам об административных правонарушениях. – М., 1994. – 56 с.
168. Гончарук С.Т. Проблеми удосконалення провадження по справах про адміністративні правопорушення // Науковий вісник НАВСУ. – 1998. – № 4. – С. 49-53.
169. Колпаков В.К. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок // Право України. – 2005. – № 2. – С. 10-14.
170. Константінов С.Ф. Адміністративно-правозастосовча діяльність органів внутрішніх справ та шляхи її удосконалення: Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: у 2-х ч., 7-8 грудня 2006. – Сімферополь, 2006. – Ч.1. – 174 с.
171. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. 2-ге видання, змінене і доповнене. – Київ: “Центр навчальної літератури”, 2004. – 368 с.
172. Закон України “Про прокуратуру” // Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1991. – № 53. – Ст. 793.
173. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання перегляду постанов судів у справах про адміністративні правопорушення” від 5 грудня 2003 року №10 // Законодавство України про адміністративні правопорушення. Адміністративний кодекс України. Нормативно-правові акти / Упоряд.: В.С. Ковальський, Л.П. Ляшко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 432 с.
174. Тищенко М.Н. О структуре и содержании админист¬ративного процесса // Правовая наука и реформа юри¬дического образования. – 1996. – Вып. 6. – С. 114-122.
175. Курило В.І. До проблеми конституційності повноважень органів адміністративної юрисдикції з накладення штрафу // Адвокат. – 2005. – № 2. – С. 3-6.
176. Алексеев С.С. Государство и право. – М.: Юридическая литература, 1994. – 189 с.
179. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: “НОРМА“, 2000. – 647 с.
180. Матеріали семінару, що відбувся у Києві 1993 року “Нагляд за адміністративними установами”, підготовлені Інформаційною агенцією США. – К., 1993.  С. 17-18.
181. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву: (Теорет. пробл.). – М.: Изд-во МГУ, 1981 р. – 239 с.
182. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юридическая литература, 1975. – 180 с.
183. Пиголкин А.С. Нормы советского социалистического права и их структура / Вопросы общей теории советского права Сб. науч. труд. – М., 1960.  200 с.
184. Матіос А.В. Адміністративна відповідальність посадових осіб у сфері державного управління: Автореф...дис. канд. юр. наук: 12.00.07 / Ін-т законодавства ВР України. – К., 2006. – 19 с.
185. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. – М., 1999.  Т.4.  С. 646.
186. Козлов Ю.М. Советское административное право: Пособ. для слушателей // Нар. ун-т. ф-т правовых знаний. – М.: Знание, 1984. – 208 с.
187. Коломоєць Т.О. Штрафи за законодавством про адміністративні правопорушення: Автореф.дис...к.ю.н: 12.00.07 / Нац. юр. акад. України ім. Я.Мудрого.  Х., 1999. – 16 с.
188. Коломоєць Т.О. Законодавство України про адміністративні штрафи: деякі пріоритети реформування // Українське адміністративне право. Актуальні проблеми реформування (збірник наукових праць).  Суми, 2000.  С. 128
189. Кометарий к Федеральному закону Российской Федерации “О выборах Президента Российской Федерации”. – М.: Изд-во Эксмо, 2004. – 320 с.
190. Князев С.Д. Очерки теории Российского избиратель¬ного права. Владивосток, 1999. – 462 с.