АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА САМОВІЛЬНЕ ЗАЙНЯТТЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ДРОЗД ОЛЕКСІЙ ЮРІЙОВИЧ

УДК 342.951:332.2(477)

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА САМОВІЛЬНЕ ЗАЙНЯТТЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Копан Олексій Володимирович
доктор юридичних наук,
старший науковий спiвробiтник

Київ – 2010

ЗМІСТ

ЗМІСТ 2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ ЯК ОБ’ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ 15
1.1. Поняття та зміст земельних відносин 15
1.2. Адміністративно-правове регулювання земельних відносин 43
Висновки до першого розділу 71
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА САМОВІЛЬНЕ ЗАЙНЯТТЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ 74
2.1. Історичні витоки адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки 74
2.2. Ознаки самовільного зайняття земельної ділянки як адміністративного проступку 92
2.3. Склад проступку, передбаченого ст. 531 КУпАП 117
Висновки до другого розділу 1501
РОЗДІЛ 3. П РАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА САМОВІЛЬНЕ ЗАЙНЯТТЯ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ 154
3.1. Адміністративне провадження в справах про самовільне зайняття земельної ділянки 154
3.2. Удосконалення заходів адміністративно-правової протидії самовільному зайняттю земельної ділянки 172
Висновки до третього розділу 188
ВИСНОВКИ 193
ДОДАТКИ 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 250

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АРК – Автономна Республіка Крим
ВР АРК – Верховна Рада Автономної Республіки Крим
ВРУ – Верховна Рада України
ВСУ – Верховний Суд України
ЗК України – Земельний кодекс України
КК України – Кримінальний кодекс України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КУ – Конституція України
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
РМ АРК – Рада Міністрів Автономної Республіки Крим
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦК України – Цивільний кодекс України
Держкомзем – Державного комітету України із земельних ресурсів

ВСТУП

Актуальність теми. З набуттям незалежності Україна проголосила курс на побудову демократичної правової держави, головним обов’язком якої є утвердження та забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Важливе місце серед цих прав посідає право власності на землю, яке набувають та реалізують громадяни, юридичні особи та держава виключно відповідно до закону. Це пояснюється тим, що земля є основним національним багатством і перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України). При цьому серед основних засобів такої охорони варто виділити адміністративну відповідальність, яка є найбільш оперативним і дієвим способом реагування на земельні правопорушення.
Важливе значення адміністративної відповідальності в механізмі захисту права власності на землю особливо виразно проявляється в сучасних умовах, коли стрімке впровадження ринкових механізмів засвідчило неефективність більшості правових норм, які визначають загальні засади реалізації права власності на земельні ділянки. У свою чергу, це призвело до активізації теоретичних досліджень і законопроектної діяльності щодо подальшого розвитку діючих і введення нових правових засобів впливу на власників і користувачів земельних ділянок. Водночас, відносно швидка трансформація законодавства не призвела до підвищення його якості. Навпаки, відсутність цілеспрямованої науково обґрунтованої концепції його розвитку обумовила декларативність і незабезпеченість більшості прийнятих норм.
Наслідком незбалансованої політики держави стало суттєве збільшення порушень земельного законодавство, особливо у сфері самовільного заняття земельних ділянок. Так, наприклад, протягом 2002–2006 рр. кількість осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності за такі порушення, збільшилась на 69,3 %. І хоча протягом 2007–2008 рр. відмічається помітне зниження числа аналізованих проступків (– 192,1 %), обумовлене їх частковою криміналізацією, самовільне зайняття земельних ділянок залишається найбільш розповсюдженим адміністративним проступком у сфері земельних відносин.
Як свідчить моніторинг ситуації у сфері, яка вивчається, основними детермінантами порушень права власності на землю 38 % опитаних працівників державних інспекцій з контролю за використанням і охороною земель називають мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення; 62 % – низький рівень контролю правоохоронних органів і відсутність ефективних правових заходів протидії самовільному заняттю земельних ділянок. Опитані нами громадяни до таких причин відносять бюрократизм і корумпованість механізму отримання земельних ділянок у власність (83 %) та недостатню кількість працівників державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель і їхню низьку фахову підготовку (17 %).
Викладене свідчить про необхідність проведення глибоких теоретичних досліджень, наукового узагальнення та систематизації емпіричного матеріалу, оцінки напрямів і тенденцій, що проявляються в сучасних соціально-економічних умовах з метою отримання цілісного уявлення про адміністративну відповідальність за самовільне заняття земельної ділянки та її роль у механізмі захисту конституційного права власності на землю.
Загальнотеоретичні питання адміністративної відповідальності та окремі аспекти відповідальності за правопорушення у сфері землекористування вже розглядалися у працях таких представників загальної теорії права, адміністративного, кримінального та земельного права, як: А.Б. Агапова, Н.О. Антонюк, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.П. Гетьмана, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.Л. Грохольського, І.І. Каракаша, С.В. Ківалова, Е.М. Кісілюка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, О.В. Копана, В.Н. Кудрявцева, О.В. Кузьменко, О.Г. Кулика, В.І. Курила, Л.В. Коваля, Д.М. Лук’янця, Н.Г. Мельника, А.М. Мірошниченка, А.І. Миколенка, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, В.В. Орєхова, О.І. Остапенка, О.О. Погрібного, В.І. Ремнєва, В.Д. Сущенка, В.Я. Тація, Н.І. Титової, В.К. Шкарупи, М.В. Шульги та інших. Науково-теоретичне підґрунтя для розгляду відповідальності у сфері земельних відносин заклали роботи О.С. Мірошниченка, О.В. Стукаленка, Л.В. Мілімко та інших.
Водночас, у сучасних умовах майже не розробленими залишаються більшість теоретичних питань адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельних ділянок. Зокрема, це стосується дефініції самовільного зайняття земельної ділянки, об’єктів і суб’єктів цього проступку. Не до кінця вивченими залишається причини, які обумовлюють його вчинення, а також найбільш раціональні шляхи та методи їхнього подолання. Нерозробленість зазначених питань у теорії негативно позначається на правотворчій діяльності, обумовлює прийняття суперечливих правових актів, унаслідок знижується ефективність попереджувальної діяльності державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, а також інших правоохоронних органів.
Отже, недосконалість правових актів у сфері землекористування та недостатня розробка цих питань у науковій літературі зумовлюють актуальність наукового дослідження адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки в умовах проведення соціально-економічних реформ і впровадження ринкових механізмів регулювання земельних правовідносин.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ України та виконана відповідно до Плану проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у Київському національному університеті внутрішніх справ на 2008 р. (п. 114). Тема дослідження розглянута і схвалена в 2009 р. відділенням Академії правових наук України (п. 452). Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 р. Дисертація виконана відповідно до пп. 2, 4, 7 Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2005–2010 рр., затверджених постановою загальних зборів відділень АПрН України від 18.16.2004 р. № 20/4-2; пп. 5, 6, 10 Пріоритетних напрямів дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 рр., затверджених Наказом МВС України від 05.07.2004 р. № 755.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу, вивчення теоретичних положень, чинного законодавства України, а також практики його застосування розробити пропозиції з удосконалення нормативно-правового регулювання та механізму притягнення до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
 визначити поняття та з’ясувати зміст земельних відносин як об’єкта адміністративно-правового регулювання;
 проаналізувати основні нормативно-правові акти у сфері регулювання земельних відносин, з’ясувати їхні недоліки та визначити напрями їх удосконалення;
 дослідити історичні витоки адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки, а також визначити можливість і межі використання позитивного історичного досвіду в нормотворчій та правозастосовчій діяльності;
 розкрити ознаки адміністративного проступку щодо самовільного зайняття земельної ділянки;
 проаналізувати юридичний склад самовільного зайняття земельної ділянки як адміністративного проступку;
 визначити особливості адміністративного провадження у справах про самовільне зайняття земельної ділянки;
 розробити пропозиції щодо усунення причин самовільного зайняття земельної ділянки;
 надати пропозиції з удосконалення заходів адміністративно-правової протидії самовільному зайняттю земельної ділянки.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку з притягненням особи до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки.
Предметом дослідження є адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки.
Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети та завдань, у роботі використано сукупність як загальних, так і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати об’єкт дослідження, а саме: діалектичний метод, за допомогою якого поглиблено понятійний апарат, визначено сутність і зміст адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки (розділ 1, 2, 3); аналіз і синтез, за допомогою яких з’ясовано сутність земельних відносин як об’єкта адміністративно-правового регулювання (підрозділ 1.1); системний підхід застосовувався для досягнення принципової єдності теоретико-пізнавальної основи розуміння юридичного складу самовільного зайняття земельної ділянки як адміністративного проступку (підрозділ 2.3); формально-логічний метод дозволив з’ясувати логіко-методологічні засади побудови основних дефініцій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.3, 2.3); формально-юридичний метод, який у поєднанні з методом логічного аналізу дозволив всебічно вивчити існуючу систему правових норм, які регулюють порядок притягнення до адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства в цій сфері (розділ 2, 3); історико-правовий метод дав змогу дослідити історичні витоки адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки (підрозділ 2.1); методи класифікації та групування були використані при дослідженні наукових підходів до визначення сутності земельних відносин, ознак і основних елементів юридичного складу самовільного зайняття земельної ділянки як адміністративного проступку (підрозділ 1.1, розділ 2); контент-аналіз документів використовувався при вивченні нормативних актів, які регулюють порядок притягнення до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки, виявленні на цій основі недоліків, прогалин, суперечностей, а також розробці пропозицій, спрямованих на їх усунення (розділи 1, 2, 3); статистичні методи застосовувались при аналізі даних Державного Комітету статистики щодо самовільного зайняття земельної ділянки на території України (підрозділи 2.2, 2.3, 3.2); соціологічні методи використовувались для виявлення проблемних питань на основі проведення анкетувань (розділи 2, 3).
Емпіричну базу складають статистичні дані Державного комітету статистики України за 2002–2008 рр.; дані вивчення 216 справ про адміністративні правопорушення за самовільне заняття земельної ділянки, а також дані проведеного анкетування 398 респондентів, з яких: 130 – державні інспектори з контролю за використанням і охороною земель; 145 – працівники ОВС; 123 – власники земельних ділянок і землекористувачі.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що це одне з перших в українській адміністративно-правовій науці комплексне монографічне дослідження, присвячене аналізу адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки, яке ґрунтується на положеннях нового земельного законодавства та враховує вимоги соціально-економічних реформ у сфері землекористування.
На основі проведеного дослідження вироблено низку концептуальних положень, висновків і пропозицій, що мають важливе значення не лише для теорії адміністративного права та процесу, але й для правозастосування, а саме:
уперше:
 класифіковано нормативні акти у сфері адміністративно-правового регулювання земельних відносин на підставі такого критерію, як сфера їхнього регулювання;
 розроблено періодизацію історії розвитку нормативно-правового регулювання протидії самовільному зайняттю земельної ділянки, що враховує об’єктивні фактори, які впливали на розвиток цього інституту на кожному виділеному етапі;
 обґрунтовано необхідність виключення з розділу 7 КУпАП – «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам’яток історії та культури» ст. 531 та доповнення розділу 6 КУпАП – «Адміністративні правопорушення, що посягають на власність» ст. 501, яка передбачає адміністративну відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки, виклавши його в такій редакції: «Самовільне захоплення земельної ділянки – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – від ста до трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян»;
 самовільне захоплення земельної ділянки пропонується визначати як будь-які дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення компетентного органу про передачу її у власність чи надання в користування, або правочину, яким засвідчується перехід права на земельну ділянку, а також на будівлі, об’єкти та розташовані на ній споруди;
 обґрунтовано необхідність внесення змін щодо ЗК України, КУпАП, також до Законів України «Про землеустрій» та «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також до Наказу Держкомзему від 12.12.2003 р. № 312 та до Наказу Держкомзему від 28.04.2009 р.;
удосконалено:
 визначення поняття «земля», під якою пропонується розуміти невід’ємну частину навколишнього природного середовища, територіально-просторову основу ландшафту, що характеризується розміщеним на ній ґрунтовим покривом, рослинністю, водними об’єктами, корисними копалинами, іншими ресурсами та природними елементами, та є найважливішою складовою природного середовища необхідного для існування людини, просторовою межею державної влади, матеріальною основою її суверенітету, засобом виробництва в різних галузях господарювання, місцем проживання населення, розташування різноманітних об’єктів та з приводу якої виникають земельні правовідносини;
 визначення поняття «земельна ділянка», яке тлумачиться як частина земної поверхні, яка характеризується чітко визначеними в земельно-правових документах просторовими межами (в горизонтальному та вертикальному напрямах), місцем розташування, фіксованою площею, а також порядком й умовами використання залежно від її цільового призначення, категорії та форми власності;
 визначення поняття «земельних відносин», під яким розуміються врегульовані нормами земельного права та іншими суміжними з ними галузями права суспільні відносини, що виникають стосовно володіння, користування, розпоряджання, управління, раціонального використання та охорони землі як основного національного багатства, найважливішої складової природного середовища, особливого природного ресурсу та засобу виробництва в різних галузях господарювання;
 визначення поняття «землеустрою», під яким пропонується розуміти систему соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на реалізацію положень земельного законодавства та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб’єктів господарювання, що здійснюється під впливом суспільно-виробничих і розвитку продуктивних відносин з метою належного використання та охорони земель;
 тлумачення понять «адміністративна відповідальність», «адміністративний проступок», «штраф», «загальний об’єкт адміністративного проступку», «безпосередній об’єкт самовільного зайняття земельної ділянки», «додатковий факультативний об’єкт самовільного зайняття земельної ділянки» та інші;
дістали подальшого розвитку:
 характеристика основних елементів земельних відносин: об’єкта, суб’єктів; змісту, а також юридичних фактів, які є підставою їх виникнення, зміни та припинення;
 положення про те, що земля є виключно власністю українського народу, а землі України є його надбанням (основним національним багатством);
 відмежування адміністративних правопорушень від адміністративних проступків і положення про необхідність закріплення в КУпАП визначення адміністративного проступку як передбаченого цим Кодексом протиправного, винного (умисного чи необережного) діяння (дії чи бездіяльності) вчиненого суб’єктом проступку;
 характеристика ознак самовільного зайняття земельної ділянки як адміністративного проступку, а саме: суспільної небезпечності, протиправності, винності, караності;
 положення про необхідність доповнення ЗК України ст. 831, в якій необхідно передбачити право органів місцевого самоврядування здійснювати розпорядження землями на території населених пунктів, територіальні громади яких об’єдналися;
 характеристика основних елементів складу самовільного зайняття земельної ділянки: об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта, суб’єктивної сторони;
 положення про необхідність закріплення в КУпАП визначення посадової особи, а також притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб;
 дослідження основних стадій адміністративного провадження у справах про самовільне зайняття земельної ділянки, а саме: 1) виявлення факту вчинення адміністративного проступку, передбаченого ст. 531 КУпАП, його фіксація в протоколі; 2) розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення у справі; 3) оскарження та опротестування постанови у справі; 4) накладення адміністративного стягнення;
 дослідження загальних і конкретних детермінант самовільного зайняття земельної ділянки.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації висновки та пропозиції використовуються:
 у правотворчій діяльності – при підготовці змін і доповнень до КУпАП та ЗК України (Довідка Інституту законодавства Верховної Ради України про реалізацію наукових досліджень № 22/78-1-17 від 01.03.2010 р.);
 у навчальному процесі – під час викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право України», «Адміністративний процес», «Адміністративно деліктне право», «Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ» а також при підготовці навчальних посібників, лекцій, методичних рекомендацій та розділів підручників для студентів вищих навчальних закладів (Акт впровадження наукових розробок у навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 30.09.2009 р.);
 у правозастосовчій діяльності в системі занять зі службової підготовки працівників органів внутрішніх справ (Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність УМВС України в Кіровоградській області від 12.02.2009 р., Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність ГСУ МВС України), а також працівників інспекцій з контролю за використанням та охороною земель (Акт впровадження наукових розробок у практичну діяльність Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель в Кіровоградській області від 03.12.2009 р.).
Результати проведеного дослідження також можуть бути використані в науково-дослідній роботі для подальшої розробки теоретичних питань, пов’язаних з адміністративною відповідальністю за порушення земельного законодавства взагалі, та за самовільне заняття земельної ділянки зокрема; визначення причин і умов учинення таких проступків; удосконалення діяльності державних органів у сфері протидії самовільному заняттю земельних ділянок тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана самостійно. Усі сформульовані положення та висновки є результатом особистих досліджень автора. У статті «Правова охорона земельних відносин в Україні», написаній у співавторстві, автору належить 50% змісту.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри адміністративної діяльності Київського національного університету внутрішніх справ. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Міжнародні науково-практичні конференції «Современные проблемы и пути их решения науке, транспорте, производстве и образовании» (15–25.12.2008 р., м. Одеса – Одеський національний морський університет) та «Современные направления теоретических и прикладных исследований» (16–27.03.2009 р., м. Одеса – Одеський національний морський університет); Міжвузівська студентська конференція «Актуальні проблеми сучасної науки: теорія і практика» (25.03.2009 р., м. Київ – Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Богуя); Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах» (31.10.2008 р., м. Запоріжжя – Запорізький юридичний інститут ДДУВС).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення в дев’яти наукових статтях, п’ять з яких опубліковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотири – у тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках до дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає в розробці проблеми адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки та формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства України в цій сфері. Найбільш важливими є такі висновки.
1. Сформульовано поняття та з’ясовано зміст земельних відносин як об’єкта адміністративно-правового регулювання. В ст. 2 ЗК України необхідно закріпити наступне визначення земельних відносин: це врегульовані нормами земельного права та іншими суміжними з ними галузями права суспільні відносини, що виникають з приводу володіння, користування, розпоряджання, управління, раціонального використання та охорони землі як основного національного багатства, найважливішої складової природного середовища, особливого природного ресурсу та засобу виробництва в різних галузях господарювання. Основними елементами земельних відносин є: 1) об’єкт; 2) суб’єкти; 3) зміст; 4) юридичні факти, які є підставою виникнення, зміни та припинення земельних відносин.
У ст. 1 ЗК України необхідно закріпити наступне визначення землі: це невід’ємна частина навколишнього природного середовища, територіально-просторова основа ландшафту, що характеризується розміщеним на ній ґрунтовим покривом, рослинністю, водними об’єктами, корисними копалинами, іншими ресурсами та природними елементами та є найважливішою складовою природного середовища, необхідного для існування людини, просторовою межею державної влади, матеріальною основою її суверенітету, засобом виробництва в різних галузях господарювання, місцем проживання населення, розташування різноманітних об’єктів та з приводу якої виникають земельні правовідносини.
У ч. 1 ст. 79 ЗК України необхідно закріпити наступне визначення земельної ділянки: це частина земної поверхні, яка характеризується чітко визначеними в земельно-правових документах просторовими межами (в горизонтальному та вертикальному напрямах), місцем розташування, фіксованою площею, а також порядком й умовами використання залежно від її цільового призначення, категорії та форми власності.
До основних елементів змісту земельних відносин необхідно відносити: володіння, користування, розпорядження землею, а також відносини, пов’язані з управлінням земельними ресурсами, відносини, пов’язані з раціональним використанням земель та відносини, пов’язані з охороною земель.
2. Проаналізовано основні нормативно-правові акти у сфері земельних правовідносин, з’ясовано їх недоліки та визначено напрями вдосконалення. Всі нормативно-правові акти, що тією чи іншою мірою регулюють земельні відносини, доцільно поділяти на чотири групи: 1) правові акти, що заклали основні засади регулювання земельних відносин; 2) правові акти, що регулюють відносини з приводу реалізації права власності на землю; 3) правові акти, що регулюють відносини, пов’язані з управлінням земельними ресурсами; 4) правові акти, що регулюють відносини, пов’язані з раціональним використанням і охороною земель.
Першочергова увага законодавця при вдосконаленні нормативно-правового регулювання земельних відносин має бути спрямована на вирішення таких питань: 1) визначення організаційного, економічного та землевпорядного механізму розвитку земельних відносин; 2) забезпечення створення системи гарантування прав власності на землю та інфраструктури ринку землі; 3) удосконалення системи платежів за землю; 4) формування дієвої системи підвищення ефективності державного регулювання земельних відносин та управління землекористуванням; 5) забезпечення здійснення заходів із землеустрою як інструментарію регулювання земельних відносин; 6) поетапне введення земельних ділянок та прав на них в економічний обіг; 7) формування інституту обмежень у використанні земель, пов’язаних з їх охороною, та забезпечення екологічної збалансованості землекористування.
3. Проведено дослідження історичних витоків адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки. Аналіз історичних правових джерел, а також наукової літератури дає підстави виокремити вiсім етапів розвитку інституту адміністративної відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки: 1) до 1468 р.; 2) 1468–1649 рр.; 3) 1649–1807 рр.; 4) 1807–1917 рр.; 5) 1917–1922 рр.; 6) 1922–1960 рр.; 7) 1960–1991 рр.; 8) після 1991 р. Такий поділ є найбільш логічним, оскільки на кожному з виділених етапів правова природа та юридичний зміст основних елементів відповідальності за самовільне заняття земельної ділянки визначалися по-різному, різними є також соціально-політичні та економічні умови розвитку земельних відносин, які зумовлювали характер і зміст усього земельного законодавства. Тобто така періодизація найбільш повно поєднує розвиток як адміністративного, так і земельного законодавства.
4. Розкрито основні ознаки самовільного зайняття земельної ділянки як адміністративного проступку. Адміністративна відповідальність – це різновид юридичної відповідальності, що застосовується уповноваженими органами на підставах і в установленому нормами адміністративного права порядку до суб’єктів, які вчинили адміністративні проступки, що полягає в обов’язку цих суб’єктів зазнати обтяжливих наслідків у вигляді адміністративних стягнень.
У ч. 1 ст. 9 КУпАП необхідно закріпити таке визначення адміністративного проступку: це передбачене цим Кодексом протиправне, винне (умисне або необережне) діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом проступку.
Адміністративні проступки є суспільно небезпечними, а не суспільно шкідливими. Саме за ступенем суспільної небезпеки можна провести розмежування між адміністративною та кримінальною відповідальністю, яка передбачена за самовільне зайняття земельної ділянки.
У ст. 27 КУпАП необхідно закріпити таке визначення штрафу: це одноразове грошове стягнення, яке в установленому законом порядку накладається уповноваженими органами на осіб за вчинення адміністративного проступку. Мінімальну заробітну плату не можна вважати оптимальним нормативом для обчислення адміністративних штрафів, натомість у національну правову систему доцільно імплементувати позитивний зарубіжний досвід щодо одночасного застосування кількох базових величин при визначенні розміру адміністративного штрафу.
5. Проаналізовано юридичний склад самовільного зайняття земельної ділянки як адміністративного проступку. Під загальним об’єктом адміністративного проступку необхідно розуміти всю сукупність суспільних відносин, які охороняються нормами адміністративного права та знаходять своє вираження в Особливій частині КУпАП. Основним безпосереднім об’єктом самовільного зайняття земельної ділянки є земельні відносини майнового характеру, що поширюються на її власника з приводу володіння, користування та розпорядження такою ділянкою, а також на законного землекористувача з приводу володіння та користування нею. Додатковим факультативним об’єктом цього проступку можуть виступати: діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування в сфері земельних відносин, а також суспільні відносини у сфері раціонального використання та охорони земель.
Об’єктом посягання адміністративного проступку, передбаченого ст. 531 КУпАП, є земельні відносини майнового характеру з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками. У зв’язку з цим необхідно внести наступні зміни до КУпАП: виключити з КУпАП ст. 531, натомість доповнити главу 6 КУпАП статтею 501.
У ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» необхідно закріпити таке визначення самовільного захоплення земельної ділянки: як будь-які дії особи, спрямовані на фактичне заволодіння земельною ділянкою за відсутності відповідного рішення компетентного органу про передачу її у власність чи надання в користування, або правочину, яким засвідчується перехід права на земельну ділянку, а також на будівлі, об’єкти та споруди, що на ній розташовані.
Необхідно доповнити другу главу КУпАП ст. 161 наступного змісту: «Відповідальність юридичної особи. Юридична особа несе відповідальність за адміністративні правопорушення, прямо передбачені статтями Особливої частини цього Кодексу. Накладення адміністративного стягнення на юридичну особу не звільняє від адміністративної відповідальності посадову особу юридичної особи, яка винна в учиненні правопорушення. Притягнення до адміністративної відповідальності посадової особи юридичної особи не звільняє від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення юридичну особу». При цьому, до переліку адміністративних проступків, за вчинення яких юридичні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності, має бути обов’язково включено самовільне зайняття земельної ділянки з метою накладення на таких суб’єктів більш суворих адміністративних стягнень.
6. Розкрито стадії адміністративного провадження у справах про самовільне зайняття земельної ділянки. Під стадією провадження у справах про адміністративні проступки необхідно розуміти спрямовану на досягнення матеріально зумовленого процесуально-правового результату, динамічну, відносно відокремлену сукупність процесуальних дій уповноважених суб’єктів, що об’єднані в просторі та часі, характеризуються особливим засобами та формами їх здійснення і забезпечують логічну послідовність розгляду справи про адміністративне правопорушення. Провадження у справах про самовільне зайняття земельної ділянки найбільш доцільно поділяти на чотири етапи: 1) виявлення та фіксація факту самовільного зайняття земельної ділянки; 2) розгляд справи про адміністративний проступок та прийняття відповідного рішення; 3) оскарження та опротестування постанови в справі; 4) звернення до виконання та виконання накладеного стягнення.
Виявлення фактів самовільного зайняття земельної ділянки здійснюються Держкомземінспекцією та її територіальними органами за допомогою проведення планових, позапланових та оперативних перевірок. Акт, складений за результатами таких перевірок, не є процесуальним документом, однак його можна визнати основною передумовою порушення справи про самовільне зайняття земельної ділянки. При цьому до юридичних підстав порушення провадження в таких справах можна віднести: 1) складання протоколу про адміністративний проступок; 2) вказівка компетентної особи про порушення адміністративного провадження; 3) винесення постанови органом дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи ухвали суду про відмову в порушенні кримінальної справи та передачі матеріалів для застосування заходів адміністративного стягнення.
7. Визначено детермінанти самовільного зайняття земельної ділянки, а також розроблено пропозиції з їх нейтралізації. Усі детермінанти самовільного зайняття земельної ділянки доцільно поділяти на дві групи: загальні (які мають відношення до всіх адміністративних проступків) та конкретні (які мають безпосереднє відношення до самовільного зайняття земельної ділянки). Відповідно, необхідно розрізняти загальне попередження таким проступкам і конкретне попередження.
Загальні детермінанти самовільного зайняття земельної ділянки можна об’єднати в чотири групи: 1) соціально-економічні; 2) організаційно-управлінські; 3) соціально-психологічні; 4) правові. З метою усунення першої групи причин необхідно: а) підвищити рівень доходів населення; б) спрямовувати цільові асигнування на підвищення якості діяльності з усунення та нейтралізації детермінант цього проступку; в) посилити захист інтересів малозабезпечених верств населення; г) надавати необхідну допомогу біженцям, вимушеним переселенцям і безробітним; д) розвивати демократичні основи місцевого самоврядування. З метою усунення другої групи причин: а) розробити та законодавчо закріпити критерії ефективності діяльності Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель; б) здійснювати програмне планування та координацію суб’єктів попереджувальної діяльності. З метою подолання третьої групи причин: а) утверджувати в житті суспільства ідеї добра, зла, справедливості, закони високої духовності; б) нейтралізувати наслідки моральної деградації суспільства; в) забезпечити ефективне протистояння так званій масовій культурі, пропаганді егоцентризму. З метою подолання четвертої групи причин: а) підвищити ефективність діяльності суб’єктів профілактики у сфері нейтралізації детермінант самовільного зайняття земельної ділянки; б) розширити перелік заходів щодо стимулювання діяльності, спрямованої на недопущення вчинення цього проступку; в) забезпечити належне нормативно-правове регламентування процесу попередження таких проступків.
Самовільне зайняття земельної ділянки детермінується, з одного боку, особистісними ознаками правопорушника, а з другого – сукупністю зовнішніх об’єктивних обставин, які взаємодіють з особистими потребами індивіда. З метою усунення зовнішніх обставин необхідно: 1) розробити та втілити в життя комплекс заходів щодо збільшення кількості працівників державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, а також підвищення рівня їх фахової підготовки; 2) активізувати діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в напрямі попередженням самовільного зайняття земельної ділянки, а також удосконалити механізм координації їх роботи із залучення до цього процесу громадськості; 3) удосконалити нормативно-правові акти з питань попередження цього адміністративного проступку; 4) підвищити рівень правової освіти населення та правового виховання молоді; 5) удосконалити систему державного контролю за діяльністю у сфері протидії корупції, іншим зловживанням посадових і службових осіб та їх своєчасного виявлення; 6) підвищити оперативність реагування органів державної влади та місцевого самоврядування на факти вчинення цього адміністративного проступку тощо. З метою корекції поведінки осіб, які схильні до вчинення аналізованих правопорушень, необхідно: 1) виявляти осіб, поведінка яких свідчать про можливість вчинення ними таких проступків; 2) вивчати особистість таких осіб, а також визначати джерела негативного впливу на них; 3) прогнозувати індивідуальну поведінку; 4) планувати заходи попереджувальної діяльності; 5) здійснювати позитивний корегуючий вплив з метою добровільної відмови особи від вчинення таких проступків.
8. Розроблено пропозиції з удосконалення заходів адміністративно-правової протидії самовільному зайняттю земельної ділянки. З метою вдосконалення заходів адміністративно-правової протидії самовільному зайняттю земельної ділянки обґрунтовано необхідність внесення змін до низки нормативно-правових актів: 1) до ЗК України: а) до ст. 1 – з метою вдосконалення визначення землі; б) до ч. 1 ст. 79 – з метою вдосконалення визначення земельної ділянки; в) до ст. 2 – з метою закріплення визначення земельних відносин; г) до ст. 181 – з метою вдосконалення визначення землеустрою; д) доповнити статтею 83-1 щодо розширення прав органів місцевого самоврядування на розпорядження землями; 2) до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» – з метою вдосконалення визначення землеустрою; 3) до КУпАП: а) до ч. 1 ст. 9 – з метою вдосконалення визначення адміністративного проступку; б) до ст. 27 – з метою вдосконалення визначення штрафу; в) доповнити главу 2 ст. 16-1 щодо адміністративної відповідальності юридичних осіб; г) до глави 6 – з метою вдосконалення адміністративної відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки; 4) до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» – з метою вдосконалення визначення самовільного захоплення земельної ділянки; 5) до п. 3.2 Наказу Держкомзему від 12.12.2003 р. № 312 – з метою впорядкування підстав для проведення позапланових перевірок; 6) до п. 2.5. Наказу «Про затвердження Інструкції з оформлення державними інспекторами з контролю за використанням і охороною земель Держземінспекції та її територіальних органів матеріалів про адміністративні правопорушення і внесення змін до наказу Держкомзему від 12.12. 2003 р. №312» від 28.04.2009 р. – з метою зазначення в протоколі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 531 КУпАП, причин і умов, які сприяли його вчиненню.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бондар О. Г. Земельна нерухомість як об’єкт правового регулювання : проблеми термінології / О. Г. Бондар // Вісник Університету внутрішніх справ МВС України : зб. наук. пр. – Х. : Ун-т внутрішніх справ МВС України, 2000. – Вип. 11. – С. 317–321.
2. Будзилович І. Чи можна вважати майном земельну нерухомість України? / І. Будзилович, А. Юрченко // Право України. – 1999. – № 11. – С. 45–48.
3. Домашенко М. В. Власність і право власності : Нариси з історії, філософії, теорії і практики регулювання відносин власності в Україні / М. В. Домашенко, В. Є. Рубаник. – Х. : Факт, 2002. – 550 с.
4. Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки : схвалено Указом Президента України від 30 травня 2001 р. №372/2001 //Офіційний вісник України. – 2001. – № 22. – Ст. 986.
5. Пилипенко О. О. Ефективність використання сільськогосподарських угідь в умовах запровадження ґрунтозахисних технологій / О. О. Пилипенко // Економіка АПК. – 2002. – № 8. – С. 69.
6. Про Основні напрями земельної реформи в Україні на 2001-2005 роки : указ Президента України від 30 травня 2001 р. № 372/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 2 червня. – № 97.
7. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3 – 4. – Ст. 27.
8. Про охорону земель : Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
9. Про державний контроль за раціональним використанням та охороною земель : Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 350.
10. Про захист конституційних прав громадян на землю : Закон України від 11 січня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – №10. – Ст. 194.
11. Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку земельних відносин в Україні на період до 2020 року : розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. // Офіційний вісник України. – 2009. – № 51. – Ст. 1760.
12. Теорія держави і права : [навч. посіб.] / за заг. ред С. Л. Лисенкова, В. В. Копєйчикова. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
13. Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 354.
14. Кодекс Республики Беларусь о земле : текст Кодекса по состоянию на 25 февр. 2008 г. – Минск : Амалфея, 2008. – 120 с.
15. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / [Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко та ін.] ; за заг. ред. В. В. Медведчука – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 656 с.
16. Бондар О. Г. Земля як об'єкт права власності за земельним законодавством України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Бондар Олександр Григорович. – К., 2005. – 222 с.
17. Шеремет А. П. Земельне право України : [підруч.] / Шеремет А. П. – Чернівці : Наші книги, 2008. – 632 с.
18. Мірошниченко О. С. Адміністративно-правові засоби охорони земельних відносин в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Мірошниченко Оксана Станіславівна. – Х., 2005. – 202 с.
19. Титова Н. Новий Земельний кодекс України : позитивні та негативні аспекти / Н. Титова // Право України. – 2002. – №4. – С. 70–76.
20. Земельний кодекс Украины: [комментарий] / под ред. А. П. Гетьмана и М. В. Шульги . – [2-е изд.]. – Х. : Одиссей, 2003. – 608 с.
21. Андрейцев В. І. Земельно-правові норми і земельно-правові відносини / В. І. Андрейцев // Земельне право. Академічний курс : [підруч.] / за ред. В. І. Семчика, П. Ф. Килинич. – К. : Ін Юре, 2001. – 424 с.
22. Земельне право України : підруч. / [М. В. Шульга, Г. В. Анісімова, Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.] ; за ред. М. В. Шульги. – К. : Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.
23. Земельне право України : [підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / Семчик В. І., Кулинич П. Ф, Шульга М. В. – К. : Ін Юре, 2008, – 600 с.
24. Дудин А. П. Объект правоотношения (вопросы теории) / Дудин А. П. – Саратов : Сарат. ун-т, 1980. – 80 с.
25. Чубуков Г. В. Земельная недвижимость : сделка, правовое регулирование : [учеб. пособ.] / Г. В. Чубуков, А. А. Погребной. – М. : ИЗП, 1997. – 124 с.
26. Забелышенский А. А. Концептуальные основы земельного права и его преподавание / А. А. Забелышенский // Вестник МГУ. Серия 11. Право. – 1994. – №2. – C. 61–63.
27. Титова Н. И. Продовольственная проблема : земля, труд (правовые аспекты) / Титова Н. И. – Львов : Выща шк. изд-во при Львов. ун-те, 1989. – 183 с.
28. Петров В. В. Экологическое право России : [учебник для юрид. вузов] / Петров В. В. – М. : БЕК, 1995. – 556 с.
29. Забелышенский А. А. Правовое обеспечение ландшафтного подхода к организации использования земель / А. А. Забелышенский // Развитие правового регулирования природоохранных и сельскохозяйственных отношений. – Свердловск, 1998. – С. 46–56.
30. Андрейцев В. І. Правовий режим використання, відновлення та охорони земель / В. І. Андрейцев // Екологічне право: особлива частина : [підруч. для студ. юрид. вузів і фак.] : Повний академічний курс / за ред. акад. АПрН В. І. Андрейцева. – К., 2001. – С. 194–316.
31. Мунтян В. Л. Правова охорона природи УРСР / Мунтян В. Л. – К. : Вища школа, 1972. – 298 с.
32. Государственный стандарт Союза ССР. Земли. Термины и определения. ГОСТ 26640-85 [Электронный ресурс] / издание официальное. – Москва : Издательство стандартов, 1989. – Режим доступа : htth://zakon1.rada.gov/ua/cgi-bin/laws/main.cgi ?nreg=v3453900-85
33. Андрейцев В. І. Правові засади земельної реформи і приватизації земель в Україні : [навч.-практ. посіб.] / Андрейцев В. І. – К. : Істина, 1999. – 320 с.
34. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / Шульга М. В. – Харьков : Консум, 1998. – 224 с.
35. Андрейцев В. И. Земельная реформа : Приватизация. Экология. Право / Андрейцев В. И. – К. : УЭАН, 1997. – 292 с.
36. Вовк Ю. А. Советское природоресурсовое право и правовая охрана окружающей среды : общая часть / Вовк Ю. А. – Харьков : Выща шк. изд-во при Харьк. ун-те, 1986. – 160 с.
37. Каракаш И. И. Право собственности на землю и право землепользования в Украине : [науч.-практ. пособ.] / Каракаш И. И. – К. : Истина, 2004. – 216 с.
38. Носік В. В. Право власності на землю Українського народу : [монографія] / Носік В. В. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
39. Лейба Л. В. Правове регулювання вирішення земельних спорів : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.06 / Лейба Л. В. – Харків, 2005. – 189 с.
40. Титова Н. І. Землі сільськогосподарського призначення : поняття, особливості, склад (правові аспекти) / Н. І. Титова // Землі сільськогосподарського призначення : право громадян України : [наук.-навч. посіб.] / за ред. д-ра юрид. наук, проф. Н. І. Титової. – Львів, 2005. – С. 9–28.
41. Шульга М. В. Актуальные проблемы правового регулирования земельных отношений в современных условиях : дис. … докт. юрид. наук: 12.00.06 / Шульга М. В. – Харків, 1998. – 397 с.
42. Ільницька Н. В. Оренда земель сільськогосподарського призначення : правові аспекти : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 “Земельне право ; аграрне право ; екологічне право ; природоресурсне право”/ Н. В. Ільницька. – К., 2001. – 21 с.
43. Гуревський В. К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення / В. К. Гуревський // Землі сільськогосподарського призначення : Права громадян : [наук.–навч. посіб.] / за ред. Н. І. Титової. – Львів, 2005. – 134 с.
44. Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України / В. І. Андрейцев // Законодавство України: Науково-практичні коментарі. – К., 2002. – № 2. – С. 3–19.
45. Про внесення змін до пунктів 14 і 15 розділу X “Перехідні положення” Земельного кодексу України щодо терміну на продаж земельних ділянок [Електронний ресурс] : Закон України від 19 січня 2010р. – Режим доступу до сайту :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1783- 17&check=4/UMfPEGznhh63q.ZiIvxGpTHI4MAs80msh8Ie6.
46. Шкрум Т. С. Громадяни як суб’єкти цивільного права / Т. С. Шкрум // Цивільне право України : [підруч. у 2 кн.] / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К., 2002. – Кн. 1. – С. 87–108.
47. Каракаш І. І. Право власності на землю / І. І. Каракаш // Земельне право України : [підруч.] / за ред. О. О. Погрібного, І. І. Каракаша. – К. : Істина, 2003. – С. 64–95.
48. Краснов Н. И. Юридический анализ права землепользования в СССР / Н. И. Краснов // Право землепользования в СССР и его виды / отв. ред. Г. А. Аксененок, Н. И. Краснов. – М., 1964. – С. 97–185.
49. Титова Н. І. Права громадян України на землі сільськогосподарського призначення як спеціалізована складова громадянських прав / Н. І. Титова, М. Я. Ващишин // Землі сільськогосподарського призначення : права громадян України : [наук.-навч. посібник] / за ред. докт. юрид. наук, проф. Н. І. Титової. – Львів, 2005. – С. 87–97.
50. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.
51. Шульга М. В. Актуальные правовые проблемы земельных отношений в современных условиях / Шульга М. В. – Харьков : Консум, 1998. – 224 с.
52. Про сільськогосподарську кооперацію : Закон України від 17 липня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №39. – Ст. 261.
53. Про колективне сільськогосподарське підприємство : Закон України від 14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – Ст. 272.
54. Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права : [навч. посіб.] / Лисенков С. Л. – К. : Юрисконсульт, 2006. – 355 с.
55. Про оренду землі : Закон України від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.
56. Земельний кодекс України : [наук.-практ. коментар] / за заг. ред. В. І. Семчика. – [3-є вид.]. – К. : Ін Юре, 2007. – 896 с.
57. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов : [учеб. пособ.] / под ред. д-ра юрид. наук, проф. А. А. Погребного, канд. юрид. наук, доц. И. И. Каракаша. – [2-е изд]. – Х. : Одиссей, 2001. – 559 с.
58. Советское земельное право : [учеб. пособ.] / под ред. В. С. Шелестова – Х. : Вища школа, 1981. – 232 с.
59. Мілімко Л. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері земельних відносин : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Мілімко Лариса Василівна. – Ірпінь, 2009. – 190 с.
60. Андрейцев В. І. Земельне право і законодавство суверенної України : Актуальні проблеми практичної теорії / Андрейцев В. І. – [2-ге вид.].– К. : Знання, 2007. – 445 с.
61. Теория государства и права : [учебник для юрид. вузов и факультетов] / Алексеев С. С., Архипов С. И., Корельский В. М. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – 558 с.
62. Силенюк О. І. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин у сфері земельної реформи / О. І. Силенюк // Вісник Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – К., 1998. – № 36. – С. 50–55.
63. Новаковський Л. Земельна реформа в Україні продовжується… (до 10-ї річниці) / Л. Новаковський, І. Будзилович, В. Леонець, А. Юрченко // Право України. – 2001. – №1. – С. 37–42.
64. Будзилович І. Фактори негативного впливу на правове забезпечення земельної реформи в Україні / І. Будзилович, І. Юрченко // Право України. – 1998. – №7. – С. 24–25.
65. Про державне підприємство : Закон СРСР від 30 червня 1987 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1987. – №26. – Ст. 385.
66. Про кооперацію в СРСР : Закон СРСР від 26 травня 1988 р. // Відомості Верховної Ради СРСР. – 1988. – № 22. – Ст. 355.
67. Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
68. Про земельну реформу : постанова Верховної Ради Української РСР від 18 грудня 1990 р. № 563-ХІІ // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 10. – Ст. 100.
69. Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі : постанова Верховної Ради України від 13 березня 1992 р. № 2200-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 25. – Ст. 355.
70. Андрейцев В. Суверенній Україні – нову «Земельну конституцію» (Концептуальні підходи до підготовки проекту Кодексу законів України про землю) / В. Андрейцев // Право України. – 1999. – №8. – С. 59–65.
71. Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва : указ Президента України від 10 листопада 1994 р. № 666/94 // Голос України. – 1994. – 16 листопада.
72. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
73. Про затвердження плану підготовки проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів, що випливають із Земельного кодексу України [Електронний ресурс] : розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 1999 р. № 6-р. – Режим доступу :
http: www.ligazakon.ua
74. Черемшинський М. Кадастр та нові технології отримання просторової інформації / М. Черемшинський // Приватизація землі : закон, практика, проблеми. – 2003. – №2. – С. 23–28.
75. Про розмежування земель державної та комунальної власності : Закон України від 5 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 35. – Ст. 411.
76. Земельний кодекс УРСР від 16 жовтня 1922 року // ЗУ УРСР. – 1922. – № 52. – Ст. 750.
77. Земельний кодекс УРСР від 8 липня 1970 року // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1970. – № 29. – Ст. 205.
78. Про природно-заповідний фонд України : Закон України від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
79. Про приватизацію земельних ділянок : декрет Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р. № 15-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №10. – Ст. 79.
80. Про систему оподаткування : Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №39. – Ст. 510.
81. Про плату за землю : Закон України від 3 липня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 45. – Ст. 238.
82. Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності [Електронний ресурс] : указ Президента України від 12 липня 1995 р. №608/95. – Режим доступу :
http: www.ligazakon.ua
83. Про порядок паювання земель, переданих у власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям : указ Президента України від 8 серпня 1995 р. № 720/95 // Урядовий кур’єр. – 1995. – 12 серпня. – № 121.
84. Кулинич П. Ф. Ефективність правового забезпечення земельної реформи в Україні / П. Ф. Кулинич // Аграрне законодавство України : проблеми ефективності / за ред. В. І. Семчика. – К., 1998. – С. 66–107.
85. Колбасов О. С. Проблемы развития законодательства о земле в Российской Федерации / О. С. Колбасов // Государство и право. – 1993. – № 9. – С. 12–17.
86. Мунтян В. Л. Деякі актуальні проблеми правового регулювання земельних відносин в Україні / В. Л. Мунтян // Что делать? Дайджест левой оппозиции. – 2001. – № 7–8. – С. 7–11.
87. Кулинич П. Ф. Тенденції розвитку права власності на землю в сільському господарстві / П. Ф. Кулинич // Проблеми права власності та господарювання у сільському господарстві : [монографія] / під ред. В. І. Семчика. – К., 2001. – С. 59–101.
88. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки : указ Президента України від 3 грудня 1999 р. № 1529/99 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 49. – Ст. 11.
89. Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 23 березня 2000 р. – Режим доступу :
http: www.ligazakon.ua
90. Про особливості приватизації об’єктів незавершеного будівництва : Закон України від 14.09.2000р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – №45. – Ст. 375.
91. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою : постанова Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2002 р. № 449 // Офіційний Вісник України. – 2002. – № 14. – Ст. 753.
92. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) : Закон України від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 314.
93. Про особисте селянське господарство : Закон України від 15 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №29. – Ст. 232.
94. Про фермерське господарство : Закон України від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
95. Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку : постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 р. // Офіційний вісник України. – 2009. – № 33. – Ст.1153.
96. Про транспорт : Закон України від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №51. – Ст. 446.
97. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
98. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №36. – Ст. 340.
99. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №24. – Ст.189.
100. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
101. Про землеустрій : Закон України від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 282.
102. Новаковський Л. Я. Словник термінів і визначень у сфері земельних відносин та земельного кадастру / Л. Я. Новаковський, А. М. Третяк. – К., 1998. – 352 с.
103. Про оцінку земель : Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №15. – Ст. 229.
104. Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об’єктів [Електронний ресурс] : постанова Кабінету Міністрів України від 31. 03. 2004р. – Режим доступу :
http: www.ligazakon.ua
105. Про Положення про Дежавний комітет України по земельних ресурсах : указ Президента України від 14.08.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 33. – Ст. 1401.
106. Про охорону навколишнього природного середовища» : Закон України від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. –1991. – № 41. – Ст. 546
107. Конституція України : наук.-практ. коментар / [В. Б. Авер’янов, О. В. Батанов, Ю. В. Баулін та ін.] ; ред. кол. В. Я. Тацій, Ю. П. Битяк, Ю. М. Грошевой [та ін.]. – Харків : Право; К.: Ін Юре, 2003. – 808 с.
108. Про затвердження Порядку одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного контролю за використанням та охороною земель : затверджено наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 19 травня 2005 р. №132 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 23. – Ст. 1300.
109. Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів : постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. // Офіційний вісник України. – 2008. – № 23. – Ст. 698.
110. Музыченко П. П. История государства и права Украины : [учеб. пособ.] / Музыченко П. П. – [6-е изд.]. – К. : Знання, 2008. – 588 с.
111. Антоян О. Н. История государства и права Украины (с древнейших времен до середины XVII века) : [курс лекцій ] / Антоян О. Н. ; отв. ред. А. Н. Литвинов ; МВД Украины. Луган. ин-т внутр. дел. – Луганск : РИО ЛИВД, 2001. – 472 с.
112. Історія держави і права України : підруч.: [у 2-х т.] / за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина, В. Д. Гончаренка ; [кол. авт.: В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін.]. – К. : Ін Юре, 2003. –
Т. 1. – 2003. – 656 с.
113. Отечественное законодательство XI – XX веков : [пособ. для семинаров] / под ред. проф. О. И. Чистякова. – М. : Юристъ, 1999. –
Ч. I : XI – XIX вв. – 1999. – 464 с.
114. Хрестоматія з історії держави і права України : [навч. посіб. для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / за ред. В. Д. Гончаренка ; [уклад. : В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький]. – [3-тє вид.]. – К. : Ін Юре, 2003. – 800 с.
115. Российское законодательство Х – ХХ веков : [в 9 т.] / под ред. О. И. Чистякова. – М. : Юрид. лит., 1984– . –
Т. 1: Законодательство Древней Руси. – 1984. – 432 с.
116. Статути Великого князівства Литовського : [у 3-х т.] / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса : Юрид. літ., 2002– . –
Т. II : Статут Великого князівства Литовського 1566 року. – 2003. – 560 с.
117. Статути Великого князівства Литовського : [у 3 т.] / за ред. С. Ківалова, П. Музиченка, А. Панькова. – Одеса : Юрид. літ., 2002– . –
Т. 3 : Статут Великого князівства Литовського 1588 року. – 2004. – 568 с.
118. Российское законодательство Х – ХХ веков : [в 9 т.] / под ред. О. И. Чистякова. – М. : Юрид. лит., 1984– . –
Т. 2 : Законодательство периода образования и укрепления Русского централизованного государства. – 1984. – 520 с.
119. Права по которымь судится малороссійскій народь, Высочайшимь всепресветлейшія Великія Государыни Императрицы Елисаветь Петровны, Самодержицы Всероссійскія, Ея императорскаго священнейшаго Величства повеленіемь / подь редакціею и сь приложеніемь изследованія о семь Сводь и о законахь действовавшихь вь Малороссіи профессора А.О. Кистяковскаго. – Кіевь : Вь университетской типографіи (І. І. Завадзкаго), 1879. – 844 с.
120. Собрание малороссийских прав 1807 г. / [сост. : К. А. Вислобоков и др.] ; АН Украины. Ин-т государства и права. – К. : Наук. думка, 1992. – 368 с.
121. Уложеніе о наказаніяхь уголовныхь и исправительныхь. – Санкт-Петербургь : Вь Типографіи Втораго Отделенія Собственной Его Императорскаго Величества Канцеляріи, 1845. – 259 с.
122. Уголовное право на современном этапе : проблемы преступления и наказания / [Беляев Н. А., Глистин В. К, Орехов В.