АДМІНІСТРАТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ МІЛІЦІЄЮ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОСТУПКИ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису
УДК 35.077.7

САВКА АНДРІЙ ЮРІЙОВИЧ

АДМІНІСТРАТИВНЕ РОЗСЛІДУВАННЯ МІЛІЦІЄЮ СПРАВ ПРО АДМІНІСТРАТИВНІ ПРОСТУПКИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Кузьменко Оксана Володимирівна,
доктор юридичних наук, професор

Київ 2013

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………..……….4
Розділ 1. Теоретико-правові засади адміністративного розслідування
1.1. Юридична природа адміністративного розслідування………….........13
1.2. Адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки……………………………………………………..… 37
1.3. Суб’єкти адміністративного розслідування в провадженні у справах про адміністративні проступки………………………………………......…..……57
Висновки до розділу I…………………………………………………...…...89
Розділ 2. Адміністративно-процесуальний порядок адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки, що здійснюється міліцією
2.1. Міліція як суб’єкт здійснення адміністративного розслідування в справах про адміністративні проступки………………..…………………………89
2.2. Заходи адміністративного примусу особистісного характеру, що застосовуються міліцією в адміністративному розслідуванні справ про адміністративні проступки……………………………………..…………...……115
2.3. Заходи адміністративного примусу майнового характеру, що застосовуються міліцією в адміністративному розслідуванні справ про адміністративні проступки…………………………………….………………....148
Висновки до розділу II……………………………………………………..170
Розділ 3. Шляхи удосконалення адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки: зарубіжний досвід та перспективи для України……………………………………….……………...175
Висновки до розділу III......………………………………………………...197
Висновки………………………………...………………………………….199
Список використаних джерел …………………………………………..206
Додатки …………...……………………………………………………......222

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

МВС – Міністерство внутрішніх справ
ОВС – органи внутрішніх справ
ГУ МВС – Головне управління міністерства внутрішніх справ в м.Києві
КС – Конституційний Суд України
РФ – Російська Федерація
КУпАП – Кодекс України про адміністративні правопорушення
КАСУ – Кодекс адміністративного судочинства України
КК – Кримінальний кодекс України
КПК – Кримінальний процесуальний кодекс України
ЦПК – Цивільний процесуальний кодекс України
КпАП РК – Кодекс про адміністративні правопорушення Республіки Казахстан
КпАП РФ – Кодекс про адміністративні правопорушення Російської Федерації
ПВКпАП РБ – Процесуально-виконавчий кодекс про адміністративні правопорушення Республіки Білорусь

ВСТУП

Одним із найважливіших завдань будь-якої правової держави є формування зваженої та обґрунтованої адміністративно-юрисдикційної політики держави, яка суттєво впливає на широке коло суспільних відносин. У зв’язку з цим зростає потреба в укріпленні законності та правопорядку, безпеки особи, держави та суспільства. Ефективне вирішення цього завдання, в першу чергу, пов’язується з необхідністю запровадження дієвого механізму врегулювання суперечок між громадянином і державою за рахунок удосконалення адміністративних процедур. Реалізація зазначених завдань багато в чому залежить від удосконалення адміністративно-деліктного провадження, адже саме в цій сфері адміністративно-правового регулювання виникає велика кількість конфліктних ситуацій між різними суб’єктами права. Переважна частина цих конфліктів виникає саме на стадії адміністративного розслідування, на якій відбувається безпосередній збір доказів та формування матеріалів справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Міліція є одним з основних суб’єктів, котрі активно реалізують адміністративно-деліктне законодавство України. За статистичними даними МВС України, тільки у 2011 році співробітниками органів внутрішніх справ було виявлено 5878808 фактів вчинення адміністративних проступків та 4976538 осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Але високі, на перший погляд, показники продуктивності праці працівників міліції не забезпечують ефективності їх діяльності у вирішенні поставлених завдань.
Проте на сьогодні існує багато проблем у сфері адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки, що обумовлено низкою чинників. По-перше, відсутністю законодавчого визначення та закріплення в Кодексі України про адміністративні правопорушення поняття адміністративного розслідування як стадії адміністративно-деліктного провадження. По-друге, невідповідністю, а в деяких випадках і суперечливістю, норм адміністративно-деліктного законодавства, що регулюють адміністративне розслідування в правозастосовній практиці. По-третє, відсутністю в КУпАП чітко визначеної процедури проведення адміністративного розслідування. По-четверте, формальним підходом працівників міліції до проведення адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки. Вищезазначене дає підстави стверджувати, що діяльність органів внутрішніх справ зі здійснення адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки є недосконалою.
З огляду на викладене вбачається нагальна потреба в дослідженні змісту та юридичної природи адміністративного розслідування, визначення його місця в провадженні у справах про адміністративні проступки, особливостей адміністративного розслідування, що здійснюється міліцією, а також у розробленні на цій основі відповідних пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства, яким регулюються відносини в досліджуваній сфері, та впорядкування діяльності міліції із застосування заходів примусового характеру під час адміністративного розслідування.
У ході підготовки дослідження було використано праці відомих вітчизняних і зарубіжних дослідників адміністративного права і процесу, зокрема: В.Б. Авер’янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, І.А. Галагана, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, П.В. Діхтієвського, Є.В. Додіна, М.І. Єропкіна, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, О.В. Кузьменко, Д.М. Лук’янця, О.І. Остапенка, Н.Г. Саліщевої, Ю.М. Старілова, О.Г. Стрельченко, В.Д. Сорокіна, В.Д. Сущенка, Ю.О. Тихомирова, М.М. Тищенка, А.П. Шергіна, О.М. Якуби та ін.
На сьогодні відсутні комплексні монографічні праці, в яких би повно та всебічно розглядалася проблема адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки, а у виконаних наукових дослідженнях зазначена проблема аналізувалася фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без відповідного комплексного підходу.
Таким чином, проблема адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки на теоретичному рівні досліджена недостатньо, наявні прогалини в нормативно-правовому регулюванні досліджуваного явища, а тому назріла необхідність проведення комплексного правового дослідження такого актуального питання, як адміністративне розслідування міліцією справ про адміністративні проступки, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до положень указів Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.09.2009 р. «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», від 12 березня 2012 р. № 187/2012 «Про Національний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», Постанови Кабінету Міністрів України від 08 серпня 2012 р. № 767 «Про затвердження плану заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року», розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1209-р «Про схвалення концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2010 р. № 347 «Про затвердження Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 років», Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2011 рік.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень науки адміністративного права та норм чинного законодавства України, вітчизняного та зарубіжного досвіду, а також узагальнень практики його застосування здійснити аналіз правових та організаційних проблем проведення міліцією адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки, а також сформулювати відповідні пропозиції щодо вдосконалення вітчизняного законодавства та практики його застосування в зазначеній сфері.
Мета дослідження зумовила вирішення таких завдань:
 розкрити юридичну природу адміністративного розслідування і на підставі проведеного дослідження сформулювати обгрунтовану дефініцію відповідного поняття;
 визначити місце адміністративного розслідування в системі стадій адміністративно-деліктного провадження;
 дати характеристику етапів стадії адміністративного розслідування;
 з’ясувати зміст та специфіку діяльності міліції на стадії адміністративного розслідування;
 дослідити основні адміністративно-процесуальні засоби, що використовують співробітники міліції для зібрання доказів на стадії адміністративного розслідування;
 окреслити зміст особливостей адміністративно-правової регламентації застосування міліцією примусових заходів особистісного та майнового характеру в межах адміністративного розслідування;
 узагальнити зарубіжний досвід правового регулювання проведення адміністративного розслідування та практики його застосування;
 розробити кокретні пропозиції до національного законодавства та практичні рекомендації щодо правового регулювання проведення міліцією адміністративного розслідування в адміністративно-деліктному провадженні.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають в процесі розслідування міліцією справ про адміністративні проступки.
Предмет дослідження – адміністративне розслідування міліцією справ про адміністративні проступки.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування обумовлюється системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх соціального змісту та юридичної форми.
За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат у сфері адміністративно-деліктного законодавства, наприклад, запропоновано дефініції «адміністративне розслідування», «доказування в адміністративному розслідуванні», «суб’єкти доказування», «суб’єкти стадії адміністративного розслідування», «адміністративно-примусова діяльність міліції» (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1). Для визначення місця адміністративного розслідування в системі стадій провадження в справах про адміністративні проступки та дослідження природи адміністративного розслідування використано метод єдності логічного та історичного‚ методи аналізу та синтезу (підрозділи 1.1, 1.2). Системно-структурний, логіко-семантичний, структурно-функціональний методи застосовані для дослідження суб’єктів стадії адміністративного розслідування (підрозділ 1.2) та специфіки діяльності міліції на стадії адміністративного розслідування (підрозділ 2.1). Порівняльно-правовий метод дав можливість дослідити нормативно-правове регулювання сфери адміністративного розслідування (підрозділ 2.1), зарубіжний досвід правового регулювання здійснення адміністративного розслідування (розділ 3). Шляхом застосування методів класифікації та групування досліджено види примусових заходів, що застосовуються міліцією в межах адміністративного розслідування (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). За допомогою соціологічного, статистичного методів і методу документального аналізу визначено недоліки діяльності міліції в зазначеній сфері, узагальнено юридичну практику, проаналізовано емпіричну базу Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в м. Києві, статистичні та аналітичні дані органів судової влади, здійснено анкетування 300 працівників міліції ГУ МВС України в м. Києві (підрозділ 2.2). Компаративний метод використано для вироблення пропозицій стосовно вдосконалення законодавства, на підставі якого здійснюється адміністративно-правове регулювання діяльності міліції в адміністративно-деліктному провадженні (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3).
Нормативною основою роботи є Конституція України, закони України, акти Президента України та Кабінету Міністрів України, а також відомчі нормативно-правові акти‚ що регулюють відносини у сфері адміністративно-примусової діяльності міліції в провадженні у справах про адміністративні проступки. Дисертант звертався до законодавства деяких зарубіжних країн, позитивний досвід яких може бути застосовано в Україні.
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Міністерства внутрішніх справ за 2009-2011 рр. та 8 місяців 2012 р.; б) статистичні дані Головного управління МВС України в м. Києві за 2011 р.; в) результати анкетування 300 працівників ГУ МВС України в м. Києві; г) політико-правова публіцистика, довідкові видання та статистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням питань, пов’язаних з особливостями проведення міліцією адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
вперше:
 на підставі нової доктрини адміністративного права розкрито зміст правової природи адміністративного розслідування, що дало можливість відмежувати поняття «адміністративне розслідування» від поняття «перевірка». Основними критеріями відмежування діяльності суб’єктів владних повноважень по здійсненню розслідування від перевірки є мета здійснення такого виду діяльності та її кінцевий результат;
 запропоновані авторські визначення дефініцій «розслідування», «адміністративне розслідування», «доказування в адміністративному розслідуванні», «суб’єкти доказування на стадії адміністративного розслідування», «адміністративно-примусова діяльність міліції в адміністративному розслідуванні»;
 встановлено співвідношення між процедурами проведення перевірок та розслідувань. Доведено, що розслідування є самостійним видом процесуальної діяльності суб’єктів публічної адміністрації, спрямованої на створення передумов щодо належної реалізації адміністративно-деліктного законодавства;
 виділено основні чинники, що впливають на ефективність проведення міліцією адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки, до яких належать: 1) правильне визначення мети; 2) подальше вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства; 3) належне виконання органами внутрішніх справ своїх функцій та повноважень щодо здійснення адміністративної діяльності; 4) врахування засобів досягнення цілей правових норм і соціальної корисності самих норм; 5) належний рівень правосвідомості і правової культури;
 сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема: Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про міліцію», Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого наказом МВС України від 28.07.1994 р. № 404;
удосконалено:
 класифікацію адміністративно-примусових заходів, що застосовуються міліцією в процесі реалізації функціональних обов’язків, а саме: заходи примусу особистісного характеру та примусові заходи майнового характеру;
 наукові підходи щодо співвідношення понять «суб’єкти» і «учасники» адміністративно-деліктного провадження;
 розуміння змісту стадійності адміністративно-деліктного провадження;
набули подальшого розвитку:
 види заходів адміністративного примусу, що застосовуються міліцією при здійсненні адміністративного розслідування, а саме: пред’явлення особи для впізнання; направлення запитів, доручень та витребування речей і документів, необхідних для провадження в справі про адміністративне правопорушення;
 існуючі пропозиції щодо підстав застосування міліцією окремих заходів забезпечення адміністративно-деліктного провадження: 1) доставлення – вчинення протиправного діяння; 2) привід – ухилення від явки за викликом до суб’єкта владних повноважень.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації висновки та пропозиції можуть бути використані:
– у законодавчій та законопроектній роботі Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та Кабінету Міністрів України: запропоновано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до чинного законодавства, зокрема, до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України «Про міліцію» (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань правової політики від 02.10.2012 р., акт впровадження Кабінету Міністрів України № 256-р від 12.09.2012 р.);
– у практичній діяльності ГУМВС України в м. Київ (акт впровадження ГУМВС України в м. Київ від 10.10.2012 р.) та УМВС в Тернопільській області (акт впровадження УМВС в Тернопільській області від 26.09.2012 р.) – з метою сприяння підвищення ефективності адміністративної діяльності міліції в контексті системи державного управління у сфері правоохоронної діяльності;
– у навчальному процесі – під час підготовки навчально-методичних матеріалів і викладання таких навчально-юридичних дисциплін, як «Адміністративне право», «Адміністративна відповідальність» (акт впровадження Національної академії внутрішніх справ від 01.10.2012 р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом у формі доповідей на науково-практичних конференціях: «Людиноцентризм як домінанта соціокультурних вимірів людського буття» (м. Хмельницький, 2010 р.), «Розвиток вітчизняного законодавства в умовах новітніх інтеграційних процесів» (м. Львів, 2011 р.), «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця» (м. Київ, 2012 р.), «Правові реформи в Україні: реалії сьогодення» (м. Київ, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено в 5 наукових статтях, опублікованих у виданнях, що визначені як фахові з юридичних дисциплін, а також у 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях і засіданні круглого столу.

bibliography

ВИСНОВКИ

У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукових завдань, що полягало в комплексному та правовому аналізі адміністративно-правового регулювання адміністративного розслідування міліцією справ про адміністративні проступки та формулюванні на цій основі відповідних теоретичних новел і практичних рекомендацій щодо вдосконалення низки положень нормативно-правових актів. Найбільш важливими є такі висновки:
1. Адміністративне розслідування – це процесуальна діяльність уповноважених суб’єктів публічної адміністрації в провадженні у справах про адміністративні правопорушення, спрямована на встановлення факту вчинення адміністративного проступку, причин та обставин його вчинення, встановлення винних осіб, а також процесуальне закріплення зібраних доказів, для створення передумов щодо належної реалізації адміністративно-деліктного законодавства.
2. Визначено особливості адміністративного розслідування, а саме: виступає самостійним видом правозастосовної діяльності і носить виключно правоохоронний характер; є процесуальною формою юрисдикційної діяльності суб’єктів публічної адміністрації; здійснюється визначеним колом уповноважених суб’єктів публічної адміністрації; має чітко окреслене коло заходів, що можуть застосовуватись під час його проведення та процесуальних документів, що оформлюються за результатами їх застосування; здійснюється на всіх стадіях правозастосовного процесу.
3. Обґрунтовано положення про необхідність розмежування понять «перевірка» та «розслідування». Основними критеріями відмежування діяльності суб’єктів владних повноважень по здійсненню розслідування від перевірки є мета здійснення такого виду діяльності та її кінцевий результат. А саме: 1) перевірка – це контрольна діяльність за правильною реалізацією тими чи іншими суб’єктами правових норм, а також з метою встановлення чи відсутності факту протиправних дій з боку останніх, а, розслідування – діяльність, що здійснюється з метою підтвердження вже існуючих даних по факту вчинення протиправного діяння (зібрання доказів та їх фіксація); 2) за результатами перевірки приймається рішення по матеріалах перевірки, а за результатами розслідування – по матеріалах справи щодо притягнення винної особи до певного виду юридичної відповідальності.
4. Визначено, що адміністративне розслідування як стадія адміністративно-деліктного провадження представляє собою діяльність органів публічної адміністрації (їх посадових осіб чи службових осіб), спрямовану на встановлення фактичних даних адміністративного проступку, їх фіксацію та правову кваліфікацію, результатом якої є складання протоколу про адміністративне правопорушення та направлення матеріалів справи на розгляд за підвідомчістю.
5. Виділено наступні етапи стадії адміністративного розслідування: прийняття рішення про проведення адміністративного розслідування; встановлення фактичних даних по справі; зупинення адміністративного розслідування (факультативна стадія); процесуальне оформлення результатів розслідування; направлення матеріалів справи для розгляду.
6. Встановлено, що основу адміністративного розслідування складає процес доказування, тобто процес встановлення об’єктивної істини у справі, що полягає у зібранні, дослідженні та оцінюванні доказів на підставі яких, суб’єктом владних повноважень встановлюється факт вчинення адміністративного проступку та вина особи, яка його вчинила.
7. Запропоновано на законодавчому рівні закріпити процесуальні строки проведення адміністративного розслідування - встановлені законом часові межі, протягом яких уповноважений суб’єкт публічної адміністрації повинен виконати дії організаційно-процесуального характеру з метою встановлення ознак складу адміністративного проступку, зібрання і фіксації доказів його вчинення.
8. Встановлено, що в залежності від функціонального призначення осіб, які беруть участь в провадженні в справах про адміністративні проступки, можна виділити наступних суб’єктів стадії адміністративного розслідування: а) суб’єкти владних повноважень, які впливають на рух і долю справи; б) в) суб’єкти, що мають особистий інтерес у справі; г) суб’єкти, що сприяють встановленню об’єктивної істини у справі; д) суб’єкти, які мають спеціальні знання та навички і залучаються для дослідження з їх використанням фактичних даних; е) суб’єкти, що засвідчують важливі факти, дії, обставини по справі.
9. Запропоновано власне визначення поняття «суб’єкти доказування в адміністративному розслідуванні» під якими розуміють осіб, котрі відповідно до свого адміністративно-процесуального статусу в адміністративно-деліктному провадженні, наділені правами та обов’язками щодо збирання, дослідження та оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.
10. Обгрунтовано позицію, що поняття «суб’єкти доказування в адміністративному розслідуванні» є похідним від поняття «суб’єкти стадії адміністративного розслідування», оскільки до останніх відносяться також і свідки, поняті, експерт, перекладач, на яких законодавством України про адміністративну відповідальність не покладаються ані права, ані обов’язки щодо здійснення доказової діяльності.
11. Вказується, що в межах адміністративного розслідування, органи внутрішніх справ наділені правом застосування різноманітних заходів адміністративного примусу, застосування яких носить дещо подвійний характер, котрий проявляється в застосуванні працівниками міліції заходів адміністративного примусу, спрямованих, як на реалізацію власних повноважень в адміністративному розслідуванні, так і на реалізацію повноважень інших суб’єктів адміністративного розслідування (наприклад, здійснення адміністративного затримання чи привід особи за зверненням суб’єкта адміністративного розслідування, який таких повноважень не має).
12. Визначено дворівневу систему регулювання адміністративного розслідування, що здійснюється міліцією в провадженні в справах про адміністративні проступки, а саме, зазначене регулювання здійснюється як на підставі законів України, так і відомчих правових актів.
13. Запропоновано класифікувати заходи примусу, що спрямовані на зібрання та забезпечення доказів в адміністративно-деліктній справі і застосовуються міліцією при здійсненні адміністративного розслідування справ про адміністративні проступки на заходи примусу особистісного характеру та примусові заходи майнового характеру.
14. Запропоновано доповнити перелік примусових заходів, що застосовуються міліцією при здійсненні адміністративного розслідування такими заходами як: пред’явлення особи для впізнання; направлення запитів, доручень та витребування речей і документів, необхідних для провадження у справі про адміністративне правопорушення. У зв’язку з чим внести відповідні зміни та доповнення до КУпАП:
- ст. 259 КУпАП доповнити частиною наступного змісту: «Доставлення не застосовується до: Президента України; Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; народних депутатів України; судді всіх рівнів; працівників дипломатичних і консульських установ, представництв міжнародних організацій та членів їх сімей, які мають відповідний імунітет (який підтверджується дипломатичними, службовими та консульськими картками, виданими Управлінням Державного Протоколу Міністерства закордонних справ України); осіб, які знаходяться в непритомному стані, мають небезпечні для життя тілесні ушкодження, симптоми гострих захворювань внутрішніх органів, заражені небезпечними для здоров'я оточуючих інфекційними хворобами, перебувають у тяжкому стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, вагітні жінки з ознаками близьких пологів».
- доповнити главу 20 КУпАП статтею 259-1 наступного змісту:
«У випадках, прямо передбачених законом, з метою всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин по справі про адміністративне правопорушення, суб’єкти владних повноважень, визначені у ст.ст. 218 – 244-19 та 255 цього Кодексу мають право викликати особу, стосовно якої порушено адміністративно-деліктне провадження, потерпілого, свідків, а також інших учасників провадження у зв'язку з матеріалами, що знаходяться у них на розгляді. У разі ухилення зазначених осіб без поважних причин від явки за викликом, останні можуть бути піддані приводу у встановленому законом порядку.
Привід, здійснюється працівниками органів внутрішніх справ (міліцією), на підставі рішення, прийнятого відповідним суб’єктом владних повноважень, в порядку встановленому Міністерством внутрішніх справ України.»
- статтю 261 КУпАП викласти у наступній редакції:
«Адміністративне затримання, тобто короткочасне обмеження права на свободу та особисту недоторканність особи, відносно якої ведеться провадження у справі про адміністративне правопорушення, може застосовуватись у виключних випадках, для забезпечення правильного та своєчасного розгляду справи.
Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Затриманій особі, роз’яснюються її права та обов’язки, передбачені Конституцією України, а також цим Кодексом, про що у протоколі робиться відповідний запис.
Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та захисник.
Про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову у залученні захисника у протоколі про адміністративне затримання робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої особи».
- доповнити КУпАП статтею 266-1 наступного змісту:
Експертиза та висновок експерта
Експертиза призначається, якщо для з’ясування питань, що виникають у справі про адміністративне правопорушення, виникла потреба у наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.
Експертом у справі може виступати будь-яка особа, яка є фахівцем у відповідній галузі і має необхідні знання для надання об’єктивного висновку у справі.
Поставлені перед експертом питання та його висновок не повинні виходити за межі спеціальних знань експерта. Експерт надає висновок у письмовій формі від свого імені. У висновку викладаються суть проведеного ним дослідження та обґрунтування відповіді на поставлені запитання.
Для проведення експертизи, у разі необхідності, посадова особа, у провадженні якої знаходиться справа про адміністративне правопорушення, має право відбирати в осіб, які притягуються до відповідальності, а також інших учасників провадження, зразки підпису, почерку, а також брати проби та зразки товарів, необхідні для проведення експертизи, про що виносить вмотивовану постанову. До взяття проб та зразків у разі потреби може залучатися експерт. Про взяття проб та зразків складається протокол.
Якщо експерт під час проведення експертизи встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не було поставлено запитань, він має право викласти ці обставини у своєму висновку.
У разі неналежної якості або повноти висновку експерта може бути призначена повторна експертиза, проведення якої доручається іншому експерту (експертам).
- доповнити КУпАП статтею 266-1, наступного змісту:
Направлення запитів, доручень та витребування речей і документів, необхідних для провадження у справі про адміністративне правопорушення
«Посадова особа органу публічної адміністрації, у провадженні якої знаходиться справа про адміністративне правопорушення, має право направляти запити та окремі доручення щодо отримання інформації чи матеріалів, а також може витребувати речі і документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.
Особа, якій адресовано відповідну вимогу, зобов’язана не пізніш як у п’ятиденний строк надіслати відповідь на неї посадовій особі, яка її ініціювала».
15. Обґрунтовано перелік основних факторів, які впливають на ефективність здійснення даного виду юрисдикційної діяльності, а саме: 1) правильне визначення мети; 2) подальше вдосконалення чинного адміністративно-деліктного законодавства; 3) належне виконання органами внутрішніх справ своїх функцій та повноважень щодо здійснення адміністративної діяльності; 4) врахування засобів досягнення цілей правових норм і соціальної корисності самих норм; 5) належний рівень правосвідомості і правової культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Юридична енциклопедія. В 6т. /Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.. – К.: „Укр. енцикл.” , 1998 – Т.5. – 733с.
2. Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка: 80 000 слов и фразеологических выражений (4-е доп.). – М.: Азбуковник, 2003. – 939с.
3. Конституція України : Прийнята Верховною Радою України 28 черв. 1996 року із змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rada.kiev.ua
4. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України № 3206-VI від 7 квітня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 404.
5. Про затвердження Положення про систему управління безпекою польотів на авіаційному транспорті: наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 895 від 25.11.2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1503-05
6. Про затвердження Правил розслідування авіаційних подій та інцидентів з цивільними повітряними суднами в Україні: наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 943 від 13.12.2005 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z1588-05
7. Договір про проведення узгодженої антимонопольної політики (укр/рос) № 997_502 від 25 січня 2000 року, ратифікований Законом України «Про ратифікацію Договору про проведення узгодженої антимонопольної політики» №449-IV від 16 січня 2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/997_502
8. Про затвердження Інструкції про порядок організації та проведення службового розслідування і службової перевірки в митній службі України: наказ Державної митної служби України від 13.08.2010 р. № 918 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0154-11
9. Про затвердження Правил медичного розслідування авіаційних подій: наказ Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації № 919 від 05.12.2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0043-06
10. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. – Чернівці: Рута, 2003. – 367с.
11. Податковий кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 верес. 2012 року: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 536 с. – (Кодекси України)
12. Митний кодекс України [текст] : станом на 7 травня 2012 р. – К. : «Центр учбової літератури», 2012. – 300 с.
13. Проблеми теорії та практики інспекційної діяльності публічної адміністрації в Україні / Автор-упорядник О. А. Банчук. – К.: Конус-Ю, 2009. – 272 с.
14. Кодекс України про адміністративні правопорушення з постатейними матеріалами: Станом на 1 січня 2001 р. / Відп. ред. Е.Ф. Демський. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 1088с.
15. Ивашин А.А., Цуканов О.В. Комментарий к Федеральному закону «О материальной ответственности военнослужащих». М., 2003. – 353 с.
16. Федеральный закон от 12 июля 1999 г. № 161-ФЗ "О материальной от-ветстпепностн военнослужащих" // Собрание законодательства Российской Феде¬рации. — 1999. — № 29. — Ст. 3682.
17. Клоков Е. А. Административное расследование в органах внутренних дел : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Клоков Евгений Александрович – Омск, 2005. – 188 с.
18. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22.02.2006 року // Відомості Верховної Ради України – 2006. – № 29 – С. 245
19. Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно порушення особами рядового і начальницького складу органів та підрозділів цивільного захисту службової дисципліни: наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи № 838 від 14.12.2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mns.gov.ua/content/2009years.html
20. Кононов П.И. Административное право. Общая часть: Курс лекций, - Киров, 2002. – 432 с.
21. Про затвердження Правил розслідування авіаційних подій та інцидентів в авіації Збройних Сил Україні: наказ Міністра оборони України № 256 від 19.05.2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0386-10
22. Про затвердження нормативних документів щодо класифікації, обліку та порядку розслідування транспортних подій: наказ Міністерства транспорту та зв’язку України №113 від 01.03.2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0544-10
23. Про затвердження Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті: наказ Міністерства транспорту та зв’язку України № 904 від 20.11.2003 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1193-03
24. Єдине міжвідомче Керівництво по організації та здійсненню державного моніторингу вод: наказ Міністерства екології та природних ресурсів № 485 від 24.12.2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.14957.0
25. Про затвердження Правил організації та виконання авіаційних робіт у сільському та лісовому господарстві: наказ Міністерства транспорту та зв’язку України № 1179 від 22.12.2006 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0286-07
26. Колпаков В.К. Предмет адміністративного права: сучасний вимір // Юридична Україна. – 2008 - №3 – С.33-38
27. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
28. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Молдова про співробітництво і взаємодопомогу в митних справах, м. Київ, 18 серпня 1999 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/498_400
29. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 528с.
30. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях /под. общ. ред. Н.Г.Салищевой. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Проспект, 2009. – 1136с.
31. Тихомиров СВ. Административное право Российской Федерации: Учеб. пособ. – М., 2003. – 495 с.
32. Арзуманян А.А. Административное расследование : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.14 / Арзуманян Андрей Альбертович – Ростов-на-Дону, 2010. –202 с.
33. Юридична енциклопедія. В 6т. /Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.. – К.: „Укр. енцикл.” , 1998 – Т.2. – 741с.
34. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с.
35. Теория государства и права: Учебник для вузов /Под ред. С.С. Алексеева. - М., 2000 – 603 с.
36. Табарин И.В. Современная теория права: новый научный курс: Научная монография. – М.: издание автора, 2008. – 624 с.
37. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – 352 с.
38. Ильин И.А. Теория права и государства. Издание 2-е, дополненное / под редакцией и с биографическим очерком В.А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2008. – 550 [2] с. – (Серия «Русское юридическое наследие»). – 1000 экз.
39. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
40. Кодекс України про адміністративні правопорушення: чинне законодавство із змінами та допов. на 17 жовтня 2012 року: (Відповідає офіц. текстові) – К. : Алерта ; ЦУЛ, 2012. – 240 с.
41. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та факультетів / Л.В. Коваль. – 3-є видання. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
42. Сорокин В.Д. Административно–процесальное право: [учебник] / В.Д. Сорокин. – СПб., 2004. – 540 с.
43. Битяк Ю.П. Адміністративне право України / Ю.П. Битяк. – Х.: Право, 2000. – 520 с.
44. Адміністративне право України. Академічний курс: [підручник]: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
45. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно–деліктне право): [навч. посібн.] / В.К. Колпаков – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с. – Бібліогр.: с. 247–254.
46. Голосніченко І.П. Адміністративний процес: [навч. посібн.] / І.П. Голосніченко, М.Ф.Стахурський. – К.: ГАН, 2003. – 256 с.
47. Демський, Е.Ф. Адміністративне процесуальне право України : [навч. посібн.] / Е.Ф. Демський. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 496 с.
48. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : [навч. посіб.] / Комзюк А. Т., Бевзенко В. М., Мельник Р С. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
49. Головко В.В. Особенности производства по делам об административных правонарушениях в области дорожного движения, его стадии и участники // Транспортное право. – 2005. - №4. – С.56 – 62.
50. Микулин А.И. Право на защиту на стадии возбуждения дела об административном правонарушении и предварительной проверки обстоятельств дела // Известия вузов. Правоведение. – 2008. - №3. – С.23 – 31.
51. Бахрах Д.Н. Административное право России: Учебник. – М.: НОРМА, 2002. – 623 с.
52. Процессуальное право: Энциклопедический словарь. – М.: Норма, 2003. – 608 с.
53. Шестакова С.Д. Состязательность уголовного процесса. СПб., 2001. – 223 с.
54. Котюргин СИ. О видах производств по делам об административных правонарушениях // Производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел: Сб. науч. трудов. Киев: КВШ МВД СССР, 1983. – С. 34 – 41.
55. Зрелов А.П. Административное расследование. Особенности правового регулирования, коллизии и правовые пробелы КоАП РФ // Право и экономика. – 2004. - №7. – С.65-73
56. Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. - Тбилиси: Изд-во Тбил. ун.-та, 1986. – 281 с.
57. Административное право зарубежных стран: Учебник / Под ред. А.Н.Козырина и М.А. Шатиной. М.: Спарк, 2003. – 464 с.
58. Кобликов А.С. Уголовный процесс : Учебник. М., 1995. – 529 с.
59. Коломоєць Т. О. Захисник у повадженні у справах про адміністративні правопорушення : [монографія] / Т. О. Коломоєць, Р. В. Сінєльнік. – К. : Істина, 2008. – 184 с.
60. Адміністративне право України : [навч. посіб.] / за заг. ред. Т. О. Коломоєць, Г. Ю. Гулєвської. – К. : Істина, 2007. – 216 с.
61. Постановление Пленума Верховного Суда Российской Федерации №5 от 24 марта 2005 года ( в ред. От 11 ноября 2008 года) «О некоторых вопросах, возникающих у судов при применении Кодекса Российской Федерации об административных правонарушениях» // Бюллетень Верховного Суда Российской Федерации. – 2009. - №1 – С. 12–16.
62. Коваль Л. В. Адміністративне право України. Загальна частина : [курс лекцій] / Коваль Л. В. – К. : Основи, 1994. – 154 с.
63. Битяк Ю. П. Производство по делам об административных правонарушениях / Ю. П. Битяк //Административное право Украины : учебник для студ. высш. учеб. заведений юрид. спец. – [2-е изд., перераб. и доп.]. / Ю. П. Битяк, В. В.Богуцкий, В. Н.Гаращук и др.] ; под ред. проф. Ю. П. Битяка. – Харьков : Право, 2003. – С. 222–240.
64. Гладун З. С. Адміністративне право України : [навч. посіб.] / Гладун З. С. – Тернопіль Карт-бланш, 2004. – 579 с.
65. Хорощак Н. В. Провадження у справах про адміністративні правопорушення / Н. В. Хорощак // Адміністративне право України : Академічний курс : [підручник] : у 2 т. – К. : Юрид. думка, 2004.–. Т. 1 : Загальна частина. – 2004. – С. 515–530.
66. Кузьмичева Г. А. Административная ответственность : [учеб. пособие] : Нормативные акты / Г. А. Кузьмичева, Л. А. Калинина. – М. : Юриспруденция, 2000. – 464 с.
67. Бахрах Д.Н. Принуждение и ответственность по административному праву. – Екатеринбург, 1999. – 168 с.
68. Баб’як А.В. Процесуальні строки в адміністративному процесі: процедурні та юрисдикційні провадження: Монографія. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, ВАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас», 2006. – 192 с.
69. Цивільний процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 верес. 2012 року: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 204 с. – (Кодекси України)
70. Кодекс адміністративного судочинства України чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 верес. 2012 року: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 176 с. – (Кодекси України)
71. Кримінальний процесуальний кодекс України [текст] : - К. : «Центр учбової літератури», 2012. – 254 с.
72. Додин Е.В, Доказательства в советском административном процессе. — М.: Юрид. лит., 1973. – 191 с.
73. Попова ЮЛ. Судопроизводство по делам, возникающих из публично-правовых отно¬шений (теоретические проблемы). — Краснодар, 2002. — 244 с.
74. Пеков А. Л. Доказательства и доказывание по делам об административных правонару¬шениях: Автореф. дисс.... канд. юрид. паук, — Волгоград, 2000. — 21 с.
75. Бахрах Д.II., Российский Б.В., Старилов Ю.Н. Административное право: Учебник. —М, 2004. – 623 с.
76. Телегин А.С. Производство по делам об административных правонарушениях в органах внутренних дел. —С, 35.
77. Бахрах Д. Н., Ренов Э. Н. Производство по делам об административных правонарушениях: (Пособие для слушателей народных университетов).— М.: Знание, 1989.— 96 с.
78. Астахов Д.В. Правовое положение участников производства по делам об административных правонарушениях : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.14 / Астахов Дмитрий Вячеславович – М., 2005. – 177 с.
79. Сорокин В.Д. Административный процесс и административно-процессуальное право. – СПб.: Изд-во Юрид. ин-та (Санкт-Петербург), 2002. – 474 с.
80. Бахрах Д.Н. Индивидуальные субъекты административного права // Государство и право. – 1994. – №3. – С.16 - 24.
81. Алексеев С.С. Общая теория права. В 2 т. – М.: Юрид. Лит., 1982. – Т.1. – 360 с.
82. Бахрах Д.Н. Система субъектов административного права / Советское государство и право. – 1986. – №2. – С. 39 – 43
83. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права : Учебник. М.: Юристъ, 2002 – 512 с.
84. Якимов Я.Ю. Статус субъекта административной юрисдикции и проблемы его реализации. М, 1999 – 189 с.
85. Радько Т.Н. Теория государства и права : Учебник. М., 2001 – с.
86. Юридична енциклопедія. В 6т. /Редкол.: Ю.С.Шемшученко та ін.. – К.: „Укр. енцикл.” , 1998 – Т.5. – 733с.
87. Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: Выща шк., 1979. – 229 с.
88. Бандурка А.М., Тищенко М.М. Административный процесс: ученик для высших учебных заведений. – К.: Литера ЛТД, 2001. – 336 с.
89. Ярмыш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ): Монография. – Харьков: Право, 2003. – 512 с.
90. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит., 1964. – 158 с.
91. Господарський процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 20 верес. 2012 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 92 с. – (Кодекси України)
92. Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т. 3. – 928 с.
93. Тищенко Н. М. Гражданин в административном процессе.– Х.: Право, 1998.– 192 с.
94. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: Учеб. пособие.– Х.: Одиссей, 2004.– 272 с.
95. Калюжный Ю.Н. Администартивное расследование в механизме производства по делам об административных правонарушениях: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.14 / Калюжный Юрий Николаевич – М., 2005. –233 с.
96. Про державну службу : Закон України № 4050-VI від 17 листопада 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 26. – Ст. 273.
97. Про затвердження Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху : наказ Міністерства внутрішніх справ №77 від 26.02.2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z0374-09
98. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення : наказ Міністерства внутрішніх справ України №185 від 22.02.2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0272-01
99. Про міліцію : Закон України № N 565-XII від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
100. Про Затвердження Статуту патрульно-постової служби міліції : наказ Міністерства внутрішніх справ України № 404 від 28.07.1994 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0213-94
101. Про прокуратуру : Закон України № 1789-XII від 5 листопада 1991 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
102. Микулин А.И. Право на защиту на стадии возбуждения дела об административном правонарушении и предварительной проверки обстоятельств дела // Известия вузов. Правоведение. – 2008. - №3. – С. 54 – 62
103. Горский Г.Ф., Кокорев Л.Д., Элькинд П.С. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе. – Воронеж, 1978. – с.
104. Дудаев А.Б. Доказательства в производстве по делам об административных правонарушениях : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.14 / Дудаев Алексей Борисович – М., 1999. – 223 с.
105. Строгович М.С. Материальная истина и судебные доказательства в советском уголовном процессе. – М., 1955. – 451 с.
106. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія / За заг. ред. проф. О.М.Бандурки. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. – 336 с.
107. Кравченко Ю.Ф. Актуальні проблеми розвитку міліції на порозі ХХІ століття // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 8. – С. 3-13.
108. Соловей Ю.П. Правовое регулирование деятельности милиции в Российской Федерации: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.14 / Соловей Юрий Павлович – М., 1993. – 346 с.
109. Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Бандурка Олександр Маркович – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 158 с.
110. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус в публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07 / Коломоєць Тетяна Олександрівна – Запоріжжя: Запорізький держ. університет, 2005. – 455 с.
111. Матеріали семінару „Стан та перспективи розвитку адміністративного права: законодавство, наука, освіта” (Львів, 12-13 жовтня 2001 р.). Частина ІІ. Німеччина та Республіка Польща. – Львів, 2001. – 234 с.
112. Фарукшин М.К. Вопросы общей теории юридической ответственности // Изв. вузов. Правоведение. – 1969. - № 4. - С. 24-36.
113. Антологія української юридичної думки. В 6т./ Редкол. Ю.С.Шемшученко (голова) та ін. Том 5: Поліцейське та адміністративне право/ Упорядники: Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов, І.Б. Ксенко; Відп. редактори Ю.І.Римаренко, В.Б.Авер’янов. – К.: Видавничій Дім “Юридична книга”, 2003. – 600с.
114. Тарасов И.Т. Краткий очерк науки административного права в 2-х томах. – Ярославль, 1988. – Т.1 – с. Тарасов И.Т. Краткий очерк науки административного права: Конспект лекции. 1888. Т. 1 (первая половина)//Временник. 1888; 1891. Кн. 54 (продолжение). С. 49-88
115. Тарасов И. Личное задержание как полицейская мера безопасности: Ч. 2: Полицейский арест в России. Отд. 2: Период императорский. Ч. 2: отд. 2.- Ярославль, 1886 – 424с.
116. Брокгауз Ф.А., Ефрон И.А. Энциклопедический словарь. – В 86 т. Полутомах и 4 доп. т. СПб.: Семен. Тип. Лит. (И.А. Ефон) 1890 г. – М.: Русское слово, 1998. – 472 с.
117. Якуба О.М. Советское административное право. – К.: «Вища школа», 1975. – 232с.
118. Попов Л.Л, Шергин А.П. Классификация мер административного принуждения // Известия вузов. Правоведение. – 1970. - № 5. – С. 40-49.
119. Жуковский А.Г. Административная ответственность в сфере предпринимательских отношений. Вопросы теории и практики. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 224с.
120. Бахрах Д.Н. Административная ответственность: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 1999. – 112с.
121. Курс адміністративного права України: підручник /В.К.Колпаков, О.В.Кузьменко, І.Д.Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.] / за ред. В.В.Коваленка. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 808 с.
122. Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие/ Под ред. Г.А.Туманова. – М.: Юристъ, 1997. – 448с.
123. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: «Статут», 2000. – 251с.
124. Полєшко А. Правова основа діяльності міліції // Рад. право. - 1991. - № 3. - С. 92-93.
125. Про дорожній рух : Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
126. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 35. - Ст. 358.
127. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відо¬мості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст. 455.
128. Про правовий режим надзвичайного стану: Закон України від 16 березня 2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 588.
129. Про затвердження Порядку зберігання вилучених під час здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів : постанова Кабінету Міністрів України № 17 від 16 січня 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/17-2012-%D0%BF
130. Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції : наказ Міністерства внутрішніх справ та Міністерства охорони здоров’я за №400 від 09.09.2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0931-09
131. Про внесення змін до Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху : наказ Міністерства внутрішніх справ №594 від 18.08.2011 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/z1079-11
132. Сурилов А.В. Теория государства и права: Учеб. пособие. - К.; Одесса, 1989. - С. 217.
133. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку: Прийнято резолюцією 34/169 Генеральної Асамблеї ООН від 17 грудня 1979 р. // Права людини: Збірник документів / Укл. В.С. Семенов, О.Н. Ярмиш та ін. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – 731 с.
134. Звід принципів захисту усіх осіб, яких піддано затриманню або ув’язненню в будь-якій формі: Прийнято резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї ООН від 9 грудня 1988 р. // Права людини і професійні стандарти для працівників міліції і пенітенціарних установ в документах міжнародних організацій. – Амстердам-Київ: Українсько-Американське Бюро захисту прав людини, 1996. – С. 29-35.
135. Додин Е.Б., Шкарупа В.К. Доказывание по делам об административных проступках, связанных с нарушением антиалкогольного законодательства и нарко¬манией. - Киев, 1989. -
136. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс. — Во¬
ронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1990. – 188 с.
137. Коваленко О.И. Особенности юрисдикцнонной деятельности органов внутренних дел (милиции) // Методологические, правовые и организационные про¬блемы совершенствования деятельности органов внутренних дел: Труды КВШ МВД СССР, — Киев, 1981. – С.164-171
138. Административная деятельность органов внутренних дел. Часть Общая. Учебник. Издание третье / Под ред. А.П.Коренева. – М.: Московская академия МВД России, Изд-во «Щит-М», 2000. – 304с.
139. Грянка Г.В. Адміністративно-процесуальний примус (за Кодексом України про адміністративні правопорушення): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Грянка Григорій Володимирович – Київ: Київський нац. універ. внутр. справ, 2009. – 234 с.
140. Гусаров С.М. Адміністративн-юрисликційна діяльність органів внутрішніх справ: дис. ... докт. юрид. наук: 12.00.07 / Гусаров Сергій Миколайович – Київ: Інститут зак-ва Верховної Ради України, 2009. – 438 с.
141. Весельська Т.Ф. Адміністративні процедури затримання, огляду, вилучення та їх оскарження в адміністративному судочинстві: Автореф. дис. ... кандид. юрид. наук. – Київ: Національна академія внутрішніх справ, 2010. – 19 с.
142. Кодекс Украины об административных правонарушениях (научно-практический коментарий) / Под общ. ред. А.С.Васильева. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 1008 с.
143. Административная ответственность в СССР / Под ред. В.М. Манохина и Ю.С Адушкина. – Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1998. – 168 с.
144. Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 144с.
145. Котельникова Е.А. Административное право: Учебное пособие. – изд.2-е, доп. и допол. – Ростов-на-Дону: Фенікс, 2003. – 320с.
146. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення. [текст] Станом на 2 квітня 2012 р. / За заг. ред. С.В. Пєткова та С.М. Морозова – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 1248 с.
147. Про організацію діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань : наказ МВС України №181 від 28.04.2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/z0786