АДМІНІСТРАТИВНИЙ АРЕШТ МАЙНА В СИСТЕМІ СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ПЛАТНИКОМ ПОДАТКІВ ЙОГО ОБОВ’ЯЗКІВ

brief description

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТЕЦКО РОКСОЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 347.73

АДМІНІСТРАТИВНИЙ АРЕШТ МАЙНА В СИСТЕМІ СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ПЛАТНИКОМ ПОДАТКІВ ЙОГО ОБОВ’ЯЗКІВ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Мулявка Дмитро Григорович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ......................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1.
ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРИМУСОВИХ
СПОСОБІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИКОНАННЯ ПЛАТНИКОМ ПОДАТКІВ ЙОГО ОБОВ’ЯЗКІВ …………………………………..……

15
1.1. Поняття та особливості
адміністративно-примусових способів забезпечення
виконання платником податків його обов’язків………………...............

15
1.2. Сучасне нормативно-правове забезпечення
виконання платником податків його обов’язків………………………...
37
Висновки до розділу……………………………………………………… 56
РОЗДІЛ 2.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА
ЯК ВИНЯТКОВОГО СПОСОБУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ВИКОНАННЯ ПЛАТНИКОМ ПОДАТКІВ
ЙОГО ОБОВ’ЯЗКІВ, ВИЗНАЧЕНИХ ЗАКОНОМ…………………......

58
2.1. Поняття та підстави застосування
адміністративного арешту майна…………………………..…………….
58
2.2. Види адміністративного арешту майна………………………..…… 86
2.3. Міжнародний досвід застосування
адміністративного арешту майна……………………………..………….
95
Висновки до розділу……………………………………………………… 110
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕДУРИ ЗАСТОСУВАННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО АРЕШТУ МАЙНА……………………............................................................................

114
3.1. Урегулювання проблем у діяльності податкової
служби України, пов’язаних із порядком застосування
адміністративного арешту майна
платника податків ……………………………..............................................

114
3.2. Функції підрозділів органів податкової
служби України щодо примусового забезпечення
виконання платником податків його обов’язків………………………...

150
Висновки до розділу……………………………………………………...… 171

ВИСНОВКИ………………………………………………………............….
174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..…….
186
ДОДАТКИ…………………………………………………….……………. 207

ВСТУП

Актуальність теми. Формування сучасного правового забезпечення виконання платником податків його обов’язків пов’язується в першу чергу з прийняттям нового кодифікованого нормативно-правового акта, який узагальнив попередні напрацювання у податковій сфері – Податкового кодексу України (надалі – ПК України). Його впровадження в практичну діяльність податкових органів, а також перебудова взаємовідносин згаданих органів з платниками податків відбувається достатньо складно. Це пов’язано з тим, що формування правової основи цієї сфери не може повною мірою бути прогнозованим і характеризується конфліктністю інтересів та значною кількістю правових колізій й прогалин, які крізь призму проблем, що виникають у практичній діяльності, повинні бути комплексно досліджені та врегульовані.
Подальше удосконалення податкового законодавства має ґрунтуватися виключно на науково вивірених та достовірних позиціях. Тож питання подальшого розвитку норм ПК України є, безумовно, актуальними. Однією із гарантій ефективного функціонування податкової системи є виконання платниками податків їх обов’язків, визначених законом. Натомість у випадках недобросовісного виконання останніми податкового обов’язку чинне законодавство дозволяє податковим органам застосовувати систему спеціальних адміністративно-правових способів, що спонукають до виконання податкового обов’язку. Одним із способів забезпечення виконання податкового обов’язку є адміністративний арешт майна, який займає одне із ключових місць у згаданій системі через його специфічний правообмежувальний характер. Порівняно з іншими, застосування даного забезпечувального способу найбільше впливає на можливість повною мірою реалізовувати право власності платника податків на належне йому майно, тож регламентація цієї процедури потребує особливої детальності, правової однозначності та безальтернативності, що дозволить виключити зловживання з боку податкових органів (підвищить рівень законності), а також спростить і надасть повної зрозумілості відносинам між платниками податків і фіскальними органами держави.
Слід зазначити, що, незважаючи на значне оновлення нормативно-правової основи застосування адміністративного арешту майна (створення відомчого правового регулювання протягом 2010 – 2012 років), залишаються прогалини, окремі неврегульовані питання, які в кінцевому результаті призводять до виникнення проблемних ситуацій, що на практиці знижують ефективність діяльності підрозділів податкової служби України, а також викликають нарікання з боку платників податків. Такими, зокрема, дотепер залишаються проблеми: строків продовження адміністративного арешту майна; некоректність окремих підстав застосування даного примусового заходу; співвідношення адміністративного арешту з іншими засобами виконання платником податків його обов’язків; питання реалізації майна тощо.
Серед іншого необхідно відзначити недостатню наукову розробку даної проблеми, про це свідчить той факт, що до прийняття ПК України питання арешту майна (активів – до набрання чинності ПК України) розглядались фрагментарно, у розрізі загальної характеристики системи способів виконання платником податків його обов’язків, а після запровадження ПК України – взагалі не досліджувались. Таким чином, слід відзначити відсутність в адміністративно-правовій науці системного підходу до розробки проблем застосування адміністративного арешту майна платників податків. Усе сказане свідчить про безспірність того факту, що нині в сучасній правовій науці України виникла потреба проведення комплексного дослідження правової природи та процедури застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків.
Питання застосування заходів державного та адміністративного примусу розглядались у наукових працях російських та вітчизняних вчених. Необхідно виокремити роботи: Б.Т. Базилева, Д.М. Бахраха, Є.О. Безсмертного, Ю.П. Битяка, В.В. Зуй, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, А.Т. Комзюка, С.Г. Кузьменко, І.В. Мельник, Р.С. Мельник, Ю.А. Тихомирова, Н.В. Хорощак, В.П. Чабана, О.М. Шевчук та ін.
Особливості застосування примусових заходів у податковій сфері були предметом дослідження у працях А.В. Головача, П.М. Дуравкіна, А.Ю. Кікіна, І.І. Кучерова, М.П. Кучерявенка, О.У. Латипової, Т.О. Мацелик, Д.Г. Мулявки, О.В. Онишка, М.А. Перепелиці, Г.В. Петрової, Ю.М. Старилова, О.В. Тильчик, К.Ю.Тотьєва, П.М. Федотова, В.К. Шкарупи та ін. Саме у роботах цих науковців частково відображаються положення застосування процедури адміністративного арешту, а тому їх аналізу була приділена особлива увага. Детальне вивчення наукових джерел дозволяє зробити висновок про те, що питання застосування адміністративного арешту майна платників податків у сучасній правовій науці комплексно не досліджувались, що додатково свідчить про важливість даної наукової проблеми.
Удосконалення правового підґрунтя податкової сфери, що обумовлено необхідністю запровадження нових дієвих заходів з наповнення бюджету, оптимізація та спрощення податкових процедур з одного боку і формування адекватної правосвідомості у платників податків, спрямованої на розуміння важливості своєчасної сплати податків – з іншого, а також обопільний захист інтересів держави і платників податків є важливою складовою частиною провадження податкової реформи в Україні. Застосування державою спеціальних механізмів примусового стягнення податкового боргу повинно відбуватися виключно на нормах чинного податкового законодавства, яке має бути побудоване на засадах науковості, перевірене та відкориговане на практиці. Тому постає питання про здійснення глибокого аналізу проблем застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків, вироблення рекомендацій щодо удосконалення цієї процедури й оптимізації її нормативно-правового регулювання, що обумовлює актуальність цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної теми Юридичного інституту Київського міжнародного університету «Захист прав людини: міжнародні та національні аспекти» (державний реєстраційний номер 0104U003159), а також науково-дослідної теми кафедри організації оперативно-розшукової діяльності Національного університету державної податкової служби України «Проблеми удосконалення законодавства та практики протидії злочинності у сфері господарської діяльності» (державний реєстраційний номер 0108U001142), де автор є однією із співвиконавців.
Обрана тема дослідження безпосередньо пов’язана із виконанням завдань Стратегічного плану розвитку Державної податкової служби України на період до 2013 р. (Додаток до наказу ДПА України від 20 вересня 2005 р. № 420).
Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського міжнародного університету від 31 жовтня 2011 р. (Протокол № 3). Вона розглянута координаційним бюро відповідного відділення Академії правових наук України і має позитивний відгук щодо актуальності, коректності формулювання та доцільності дослідження у вигляді дисертації за спеціальністю 12.00.07.
Мета i задачі дослідження. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі чинного податкового законодавства, сучасної практики діяльності податкових органів України комплексно дослідити правову природу та процедуру застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків, а також формування на цій основі науково обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на підвищення його ефективності.
Досягнення цієї мети реалізовувалось через постановку і вирішення наступних завдань:
– надати загальну характеристику та визначити особливості адміністративно-примусових способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків;
– проаналізувати сучасне нормативно-правове забезпечення виконання платником податків його обов’язків;
– визначити поняття та розкрити сутність, а також проаналізувати підстави та види застосування адміністративного арешту майна;
– узагальнити зарубіжний досвід застосування адміністративного арешту майна;
– розкрити функції підрозділів податкової служби України щодо примусового забезпечення виконання платником податків його обов’язків;
– оцінити крізь призму процедурних відносин порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків;
– підготувати пропозиції та рекомендації теоретичного та практичного значення, спрямовані на підвищення належного організаційно-правового забезпечення застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері застосування адміністративного арешту майна як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.
Предметом дослідження є адміністративний арешт майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків.
Методи дослідження. Методологічну основу становлять положення та висновки загальної теорії пізнання. Для проведення дослідження у роботі були використані такі методи: історичний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, системний, соціологічний, системно-структурний аналіз, статистичний, спостереження та аналіз службової документації.
За допомогою історичного методу було з’ясовано особливості правового регулювання застосування адміністративного арешту майна до прийняття та набрання чинності ПК України (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1).
Порівняльно-правовий метод використовувався при зіставленні норм податкового законодавства до прийняття ПК України і після його запровадження в практичну діяльність. Цей метод також надав можливість зіставити положення щодо застосування адміністративного арешту майна у нормативних актах та практиці окремих зарубіжних держав (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1).
Формально-юридичний метод став основою для дослідження концептуальних засад, а також процедури застосування адміністративного арешту майна, що дало змогу розробити визначення, уточнити підстави та сформувати види цього способу забезпечення виконання платником податків його обов’язків (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).
Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили окреслити коло досліджуваних проблем, виокремити основні напрями, що є принциповими для дослідження і потребують першочергового вирішення. Крім того, дані методи дозволили розглянути способи забезпечення виконання платником податків його обов’язків в єдності та взаємозв’язку (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1).
Через використання статистичних та соціологічних методів була проаналізована інформація про реальний стан у сфері застосування примусових способів виконання платником податків його обов’язків, а також з’ясовано позиції практичних працівників на проблеми, які виникають під час застосування адміністративного арешту майна (підрозділи 2.1, 3.1). Усього автором дисертації було проанкетовано 178 практичних працівників податкової служби України.
Методи спостереження та аналізу службової документації були використані автором роботи під час практичної діяльності в органах податкової служби України, які надали дисертації практичної складової, що, безперечно, розширило коло тих проблем, вирішення яких стало можливим у результаті проведеного дослідження.
Під час дослідження були застосовані й інші методи пізнання.
Емпіричну базу дослідження становлять дані офіційної статистики податкової служби України, відомчі нормативно-правові акти податкової служби України, рішення судів у справах, що стосуються проблематики дослідження, узагальнення результатів опитування працівників податкової служби України.
У дисертації використано праці з проблем філософії, теорії держави та права, адміністративного права та процесу, адміністративної діяльності податкового та фінансового права, окремі положення економічної теорії та бухгалтерського обліку, а також цивільного, господарського та підприємницького права.
Наукова новизна одержаних результатів. Дана дисертація є одним із перших у вітчизняній правовій науці досліджень адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків. Після кардинального оновлення податкового законодавства (прийняття ПК України) дана робота є першою, що порушує цю проблему.
Автором запропоновано нові положення, які сформульовані та обґрунтовані в результаті проведеного дисертаційного дослідження. Основні з них такі:
вперше:
­ системно узагальнені положення правової науки, а також позиції науковців, які відображають правову природу, сутність та підстави застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання обов’язків платником податків, що дозволило сформулювати його авторське визначення, розкрити ознаки та особливості, а також процедуру застосування;
­ здійснена авторська класифікація адміністративного арешту майна і виділення його видів;
­ проведене порівняння норм податкового законодавства України та зарубіжних країн, що визначає процедуру застосування адміністративного арешту майна;
­ визначені способи розширення практики застосування альтернативних способів погашення податкового боргу шляхом застосування процедури погашення податкової заборгованості платника податків за рахунок його дебіторської заборгованості;
­ запропонований комплекс заходів правового та організаційного характеру, спрямований на удосконалення процедури застосування адміністративного арешту майна;
удосконалено:
­ порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків податковою службою України, зокрема зроблено висновок про некоректність окремих підстав застосування адміністративного арешту майна, необхідність конкретизації та чіткого визначення строків продовження адміністративного арешту майна, наслідки адміністративного арешту майна;
­ правовий статус підрозділів податкової служби України щодо примусового забезпечення виконання платником податків його обов’язків, що досягнуто за допомогою розроблених пропозицій щодо розширення їх функцій, прав та обов’язків;
­ правове регулювання забезпечення виконання платником податків його обов’язків через обґрунтування норм, які необхідно внести до чинного податкового законодавства, що призведе до зменшення суперечностей і підвищення його ефективності;
дістали подальшого розвитку:
­ окремі аспекти застосування заходів податкового примусу через формування власного бачення їх призначення та обов’язкових вимог для них;
­ теоретичні засади застосування адміністративно-примусових заходів забезпечення виконання платником податків його обов’язків, зокрема було вироблено авторське розуміння даних заходів забезпечення виконання податкового обов’язку, проаналізовано та внесено пропозиції щодо удосконалення їх системи;
­ положення щодо співвідношення публічного і приватного в правовому регулюванні забезпечення виконання платником податків його обов’язків;
­ співвідношення окремих аспектів процедури застосування адміністративного арешту майна з іншими способами (податковою заставою зокрема) забезпечення виконання платником податків його обов’язків.
Практичне значення одержаних результатів. Основні результати дослідження використані при удосконаленні правового та організаційного забезпечення застосування процедури адміністративного арешту майна (внесення змін до ПК України та відомчих нормативно-правових актів податкової служби України).
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – положення дисертації, висновки, узагальнення і рекомендації мають науковий інтерес для науки адміністративного, фінансового та податкового права. Вони можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень питань забезпечення виконання платником податків його обов’язків (акт впровадження в наукову діяльність Київського міжнародного університету від 02.03.2012 року № 388/03-12);
­ у правотворчій сфері – результати дослідження використовуються для підготовки нормативно-правових актів застосування процедури адміністративного арешту майна платників податків;
у практичній правоохоронній діяльності – у діяльності конкретних підрозділів податкової служби України, які опікуються питаннями погашення податкового боргу та підрозділів податкової міліції, які здійснюють оперативне супроводження цього напряму діяльності, а також при формуванні основних напрямів подальшого реформування функціонування згаданих підрозділів (акт провадження в діяльність головного управління податкової міліції Державної податкової служби України від 07.09.2012 року № 3421/0172-12);
­ у навчальному процесі – результати дисертаційного дослідження використовуються в Київському міжнародному університеті (акт впровадження від 18.04.2012 року № 017), а також Національному університеті державної податкової служби України (акт впровадження від 14.09.2012 року № 14/08/12) при викладанні курсів «Адміністративне право України», «Фінансове право України», «Податкове право України», спецкурсів, присвячених проблемам діяльності правоохоронних органів, фінансової діяльності, а також у навчально-методичних розробках, посібниках, підготовлених за участі дисертанта.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані в роботі положення і висновки ґрунтуються на особистих дослідженнях автора, а також аналізі та критичному осмисленні наукових праць, положень чинного законодавства України й іноземних держав. У дослідженні не використовувались ідеї співавторів опублікованих колективних праць, а особистий внесок у цих працях пропорційний кількості співавторів.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорювалися на засіданні міжкафедрального семінару Київського міжнародного університету.
Теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних конференціях, найбільш значимими з яких є такі:
­ міжнародні науково-практичні конференції: «Напрями удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності» (Ірпінь, 2 3 грудня 2011 року); «Напрями удосконалення протидії правопорушенням у сфері господарської діяльності» (Ірпінь, 26 – 27 листопада 2010 року); «Україна. 20 років шляхом незалежності» (Київ, 23 травня 2011 року), «Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти (Х Ірпінські міжнародні педагогічні читання)» (Ірпінь, 29 березня 2012 року);
 міжвузівські науково-практичні конференції та семінари: «Державне управління: стратегія і тактика формування сучасного фахівця (Київ, 2012); «Криміналістична наука: витоки, сучасність та перспективи» (Ірпінь, 2011); «Проблеми сучасного права» (Чернігів, 2010); «Історико-правові та соціально-економічні аспекти розвитку суспільства та держави» (Чернігів, 2011); "Нові напрями діяльності юридичних клінік" (Київ, 2011); "Актуальні проблеми правового регулювання та діяльності служби дільничних інспекторів міліції" (Київ, 2011); Науково-практичний семінар за підсумками стажування курсантів факультету податкової міліції Національного університету державної податкової служби України (за 2011/2012 навчальний рік) (Ірпінь, 19 вересня 2012 року).
Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 8 наукових статей (7 наукових статей – у виданнях, що визначені як фахові з юридичних наук, одна з яких – у співавторстві (особистий внесок – 50 %), одна стаття у співавторстві (особистий внесок – 30 %) надрукована у виданні іноземної держави), а також 8 матеріалів і тез конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, 7 підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 217 сторінок, з яких основний текст дисертації – 185 сторінок, список використаних джерел – 22 сторінки (184 найменування), 2 додатки на 10 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі чинного податкового законодавства, сучасної практики діяльності органів податкової служби України комплексно досліджено правову природу та процедуру застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків. За результатами проведеного дослідження були сформовані науково обґрунтовані пропозиції та рекомендації теоретичного та практичного спрямування, направлені на підвищення ефективності застосування адміністративного арешту майна в системі способів забезпечення виконання платником податків його обов’язків. Основні з них такі:
1. Адміністративно-примусові заходи забезпечення виконання платником податків його обов’язків є складовою державного примусу, що реалізовується у спеціальній діяльності податкових органів з метою спонукання платників податків до виконання власних обов’язків.
2. Забезпечення виконання податкового обов’язку можна визначити як здійснювану у визначених законом формах діяльність, підставою для здійснення якої є виникнення податкового боргу внаслідок прострочення сплати податків і зборів, спрямовану на створення матеріальних гарантій для відновлення податкової дисципліни, своєчасної сплати податків та зборів, запобігання нанесенню шкоди публічним інтересам через несплату або несвоєчасну сплату відповідних сум податків і зборів, а також спонукання платника податків до виконання свого обов’язку зі сплати податків і зборів.
Під способом забезпечення виконання податкового обов’язку розуміється встановлений законом комплекс заходів, спрямованих на створення умов для спонукання платника податків до виконання свого обов’язку зі сплати податків, безпосередньо сплати податку, а також запобігання збиткам у разі його несплати.
3. Правове регулювання виконання платником податків його обов’язків – це владний вплив, який здійснюється спеціально уповноваженими органами держави на відносини, які складаються між державою (в особі податкових органів) і платників податками з приводу належного виконання останніми обов’язків зі сплати податків, недопущення прострочення податкових платежів, виражається та закріплюється в системі юридичних норм, які є підставою для реалізації згаданими учасниками відносин власного правового статусу, а також визначають порядок та процедуру здійснення примусових заходів щодо осіб, які неналежним чином виконали обов’язки, визначені законом.
Питання, пов’язані з примусовим виконанням платником податків його обов’язків, безпосередньо відображені в розділі 2 Податкового кодексу України. Дані відносини узагальнено у главі 9 («Погашення податкового боргу платників податків» (статті 87-102)) ПК України. Особливість положень даної глави полягає в тому, що вона:
по-перше, узагальнила накопичений досвід попереднього законодавства у сфері податкових боргових відносин (в першу чергу йдеться про Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ»);
по-друге, за аналогію зі згаданим законом містить норми як матеріального, так процесуального характеру;
по-третє, створила передумови для формування підзаконного правового регулювання питань забезпечення виконання платниками податків їх обов’язків, визначених законом у системі наказів ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ України, які визначають процедуру та порядок застосування окремих заходів примусового характеру.
4. Виникнення інституту адміністративного арешту майна обумовлено необхідністю держави в способах, що забезпечують відновлення майнових відносин і виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Причому сам факт невиконання платником податків його обов’язків, розмір невиконаного податкового зобов’язання визначають сутність і зміст забезпечувальних засобів, у тому числі і накладення арешту на майно. Згаданий інститут з’явився в податковому законодавстві України з моменту прийняття ПК України. Він замінив інститут адміністративного арешту активів.
5. Основними характеристиками інституту адміністративного арешту майна серед заходів державного примусу і водночас його особливими ознаками, що виокремлюють його від інших примусових заходів, є: власне (специфічне) призначення (мета застосування), власний об’єкт і предмет впливу (специфічна сфера застосування); засоби, якими він реалізується, тощо.
Об’єктом арешту майна є відносини, що виникають між платником податків (носієм податкового обов’язку зі сплати податків) та державою з приводу забезпечення виконання першим його обов’язку, передбаченого законом. Предметом є майно. Для того, щоб краще зрозуміти предмет адміністративного арешту майна, доцільно виділити 2 види цього забезпечувального заходу:
1) адміністративний арешт майна, пов’язаний з наявністю у платника податків податкового боргу;
2) адміністративний арешт майна, не пов’язаний з наявністю у платника податків податкового боргу.
Якщо адміністративний арешт накладено на майно платника податків, який має податковий борг, то у майбутньому таке майно може стати джерелом погашення цього податкового боргу.
6. У питаннях альтернативних способів погашення податкового боргу достатньо новим та недостатньо науково опрацьованим способом є погашення податкової заборгованості платника податків за рахунок його дебіторської заборгованості, право вимоги якої переведено на орган податкової служби. Зокрема, у роботі зазначається, що:
по-перше, погашення податкової заборгованості платника податків за рахунок його дебіторської заборгованості, право вимоги якої переведено на орган податкової служби, за нинішніх умов є одним із найбільш ефективних альтернативних способів погашення податкового боргу. Його альтернативність полягає у тому, що він відходить від стандартної системи заходів погашення податкового боргу і використовує достатньо ефективну систему процедур перерозподілу заборгованостей, що в результаті призводить до пришвидшення наповнення бюджету;
по-друге, на наш погляд, положення Порядку № 1040, що відносить дебіторську заборгованість до системи додаткових джерел погашення податкового боргу, певною мірою не узгоджуються із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», де вона (дебіторська заборгованість) пов’язана із визначенням активів. Внаслідок цього, моментом виникнення права вимоги переуступки необхідно вважати момент проведення опису майна при застосуванні податкової застави, що дозволить скоротити проведення заходів з погашення податкового боргу;
по-третє, на наш погляд, існування договірної практики добровільної переуступки дебіторської заборгованості, знову ж таки через її правову та економічну сутність (пряму пов’язаність з активами підприємства), не найкраще впливає на практику організації подібної діяльності. На наш погляд, дебіторська заборгованість може стягуватися без практики укладення договорів, що надасть цьому процесу імперативності. Подібна аргументація, на наш погляд, є справедливою через зміст та мету діяльності зі стягнення податкового боргу і процедуру, яка дозволяє активи (майно) підприємства передавати в податкову заставу та застосовувати до них адміністративний арешт. Тим самим їх правова природа певною мірою, є подібною, що дозволяє застосовувати установлюючий, а не договірний спосіб регулювання.
7. На наш погляд, адміністративний арешт майна платника податків (податковий арешт майна) це правообмеження, яке полягає у накладенні на платника податків системи обов’язків, які тимчасово позбавляють його можливості щодо реалізації прав власності на майно, з метою запобігання неналежній поведінці платників податків і забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.
Таким чином, п. 94.1 ПК України необхідно змінити структуру, розбити на два підпункти і додати підпункт 94.1.2 зазначеного вище змісту. Таким чином, у запропонованій нами редакції дана стаття може мати такий вигляд:
«94.1.1. Адміністративний арешт майна платника податків (далі арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.
94.1.2. Адміністративний арешт майна платника податків (податковий арешт майна) це правообмеження, яке полягає у накладенні на платника податків системи обов’язків, які тимчасово позбавляють його можливості щодо реалізації прав власності на майно, з метою запобігання неналежній поведінці платників податків і забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом».
Подібні доповнення, на наш погляд, більш чітко сформулюють зміст та природу даного забезпечувального інституту.
8. Ураховуючи думки науковців та власні дослідження правового та організаційного забезпечення застосування адміністративного арешту майна, можна зробити таку класифікацію:
­ залежно від природи нормативно-правової регламентації виділяють матеріальний та процесуальні аспекти застосування арешту майна;
­ у залежно від ступеня обмеження права власності платника податків на майно арешт майна може бути повним або умовним;
­ залежно від підстав його застосування адміністративний арешт застосовується до платника податків у випадках порушення ним вимог податкового законодавства щодо проведення документальної перевірки; наявності нормативно-визначеної дозвільної документації; реєстрації особи як платника податків; обмежень осіб, які мають податковий борг;
­ означена вище класифікація дозволяє додатково виділити 2 види адміністративного арешту майна пов’язаний з наявністю у платника податків податкового боргу; не пов’язаний з наявністю у платника податків податкового боргу;
­ залежно від порядку його застосування адміністративний арешт майна можна розділяти на арешт, який застосовується у загальному судовому порядку та порядку, який застосовується до товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено;
­ залежно від предмета на який накладається адміністративний арешт, його можна поділити на: арешт майна платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону; арешт коштів на рахунку платника податків; арешт товарів, які виготовляються, зберігаються, переміщуються або реалізуються з порушенням правил, визначених митним законодавством України чи законодавством з питань оподаткування акцизним податком, та товарів, у тому числі валютних цінностей, які продаються з порушенням порядку, визначеного законодавством, якщо їх власника не встановлено;
­ також додаткового необхідно розподіляти учасників процедури застосування адміністративного арешту на платників податків, а також осіб, які мають відношення до права власності на майно платника податків та суб’єктів застосування адміністративного арешту.
9. Дослідження міжнародного досвіду у податковій сфері дозволяє виділити декілька підходів у правовому регулюванні арешту майна платника податків.
Перший (податкове законодавство Киргизької Республіки і Таджикистану) передбачає застосування арешту судом при зверненні податкового органу в суд в порядку заходів щодо забезпечення позовних вимог податкового органу зі стягнення заборгованості платника податків.
Другий підхід (податкове законодавство Туркменистану, Республіки Білорусь, Республіки Вірменія, Молдови, Азербайджану) передбачає застосування арешту як за допомогою судової, так і позасудової процедури звернення стягнення на майно платника податків.
Третій (податкове законодавство Грузії) передбачає застосування арешту майна платника податків також у позасудовому порядку, але тільки щодо того податкового обов’язку, який визнано неоскаржуваним.
10. В українському законодавстві, на відміну від законодавства деяких держав (наприклад, Російської Федерації), чітко визначено момент, з якого податковий обов’язок можна вважати невиконаним у встановлені терміни. Цей позитивний момент нового ПК України дозволяє в подальшому застосовувати податкову заставу, порушення умов якої може призвести до застосування адміністративного арешту майна.
11. Дослідження підстав застосування адміністративного арешту дозволяє констатувати наявність проблем щодо коректності формулювання окремих з них.
Зокрема, викликає дискусійність формулювання підстави, за якою фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон. Таке ж формулювання було притаманне законодавству, яке регулювало дану сферу до набрання чинності ПК України. Науковці неодноразово наголошували на некоректності такого формулювання. Погоджуючись з даними зауваженнями, запропоновано відкоригувати норми ПК України та відомчого наказу шляхом внесення змін і формулювання їх нової редакції. Зокрема, пункт 3.1.2 Наказу Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1398 «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків» викласти в такій редакції:
«фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон, за наявності достатніх підстав вважати, що вона намагатиметься ухилитися від його погашення» та
«фізична особа, яка має податковий борг у розмірі, який в тисячу і більше разів перевищує установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, виїжджає за кордон».
Крім того, у контексті зазначеного, об’єктивно правильним було б також включити до переліку обставин застосування адміністративного арешту майна платника податків наявність достовірної підтвердженої інформації про діяльність платника податків, спрямованої на приховування майна. У випадках систематичного нез’явлення боржника до податкової інспекції, термінового розпродажу або переоформлення його майна на підставних осіб, участі посередників в його роботі, акумуляції коштів на рахунках інших юридичних осіб податковий орган також повинен описати майно боржника. Проте, очевидно, що у даному питанні повинна бути абсолютна ясність і чітко прописані усі підстави та термінологічна визначеність, для того, щоб було зрозуміло, що ж насправді є достатньою основою вважати, що платник податків має намір приховати своє майно. Слід також зазначити, що в разі непідтвердження практикою ефективності даних змін, потрібно виключити дану підставу як таку, що зменшить суперечності та нарікання з боку як платників податків, так і самих податківців.
12. Можна виділити 2 наслідки адміністративного арешту майна:
1) виконання платником податків, на майно якого було накладено адміністративний арешт майна, його обов’язків, визначених законом;
2) реалізація майна платника податків (у випадку, якщо адміністративний арешт майна пов’язаний з існуванням у платника податків податкового боргу, що не був погашений у встановлені граничні строки).
13. Слід наголосити на існуванні проблеми, пов’язаної з майном, яке перебуває під арештом. Стаття 94 ПКУ чітко визначає підстави припинення адміністративного арешту майна, які є наслідками виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Проте подальшу долю майна платника податків, на яке було накладено адміністративний арешт, і який не виконав свого обов’язку з погашення податкового боргу ні статтею 94 ПК України, ні наказом №1398 не визначено.
До прийняття ПК України існував порядок (визначений Законом України №2181), згідно з яким застосування адміністративного арешту активів припиняло дію податкової застави. Натомість застосування адміністративного арешту майна як однієї із підстав припинення податкової застави у ПК України не передбачено. На наш погляд, така ситуація є позитивною. Адже раніше, керуючись згаданим законом, податкова застава (а відповідно нездатність реалізації майна) припинялась застосуванням адміністративного арешту активів, який міг бути продовжений на необґрунтовано тривалі строки (у практиці траплялись випадки продовження арешту до одного року).
Відповідно до сучасного податкового законодавства адміністративний арешт майна застосовується без припинення податкової застави.
Намагаючись віднайти оптимальне вирішення цієї проблеми, слід зазначити, що дана ситуація може бути вирішена за аналогією із положеннями статті 95 ПКУ, яка визначає порядок реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до згаданої статті ПК України орган податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Адміністративний арешт майна, що пов’язаний з існуванням податкового боргу накладається на майно, описане у податкову заставу. Тому доцільно доповнити статтю 94 ПКУ таким пунктом:
«94.22. Реалізація майна, на яке накладено адміністративний арешт, здійснюється відповідно до статті 95 цього Кодексу».
Тим самим, у ПК України буде здійснено нормативне закріплення повного циклу накладення адміністративного арешту та визначено конкретний результат даного способу забезпечення.
14. Необхідно також висловити пропозицію щодо подовження строків адміністративного арешту майна.
У випадку арешту майна, пов’язаного із існуванням податкового боргу у платника податків, термін адміністративного арешту майна повинен продовжуватися на строк 60 днів. У випадку погашення податкового боргу платником податків протягом цих 60 днів податковий обов’язок визнається виконаним, що є підставою звільнення майна з-під адміністративного арешту. У випадку непогашення податкового боргу протягом зазначеного строку необхідно передбачити обов’язок органу податкової служби України зі звернення до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків.
У даній ситуації повинна бути здійснена реалізація майна відповідно до ст. 95 ПК України, що, як результат, забезпечує виконання платником податків його обов’язку, тобто, погашення податкового боргу.
Момент виникнення обставини, що зумовлює звернення до суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом, повинен вважатися з моменту закінчення терміну, встановленого статтею 95 ПК України (не менше 60 днів з дня направлення податкової вимоги). Таким чином, звертатись до суду органи податкової служби України де-факто зможуть на 61 день з дня направлення податкової вимоги.
Щодо другого випадку (арешту майна, не пов’язаного із існуванням податкового боргу у платника податків), то строк адміністративного арешту майна, у випадку визнання його обґрунтованості судом (після закінчення 96 годин), повинен бути продовжений до моменту виконання платником податків його обов’язків, невиконання яких призвело до накладення такого арешту.
Для удосконалення нормативно-правового забезпечення процедури застосування адміністративного арешту майна необхідно:
 зважаючи на російський досвід, розробити Методичні рекомендації застосування способів забезпечення виконання платниками податків їх обов’язків, визначених законом, затвердити їх у вигляді наказу. Тим самим забезпечити однакове застосування положень Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань застосування примусових способів загалом, адміністративного арешту майна зокрема;
 вирішити колізію зі строками застосування адміністративного арешту, передбачивши в п. 94.10 статті 94 ПК України статтю такого змісту:
«У випадку існування у платника податків податкового боргу, у разі підтвердження обґрунтованості його застосування судом, строк адміністративного арешту майна продовжується до 60 днів. У випадку погашення податкового боргу платником податків протягом 60 днів податковий обов’язок визнається виконаним і майно з-під адміністративного арешту звільняється.
У випадку непогашення податкового боргу протягом зазначеного строку орган податкової служби України зобов’язаний звернутись до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків у порядку, передбаченому ст. 95 ПК України.
У випадку арешту майна, який не пов’язаний із існуванням податкового боргу у платника податків, строк адміністративного арешту майна, у випадку визнання його обґрунтованості судом (після сплину 96 годин), продовжується до моменту виконання платником податків його обов’язків, невиконання яких призвело до накладення такого арешту».
Для формування правових підстав для розгляду подання органу податкової служби України про продовження строків адміністративного арешту майна, запропоновано доповнити статтю 183-3 КАСУ четвертим підпунктом:
«4) продовження строків адміністративного арешту майна».
Крім того, необхідно повернути до ПК України положення, які попередньо були передбачені в проекті ПК України, але не були прийняті. Це, зокрема, наступна норма, яка також має віднайти своє місце у п. 94.10 статті 94 ПК України:
«Адміністративний арешт майна продовжується судом. Керівник відповідного органу податкової служби (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту майна платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення майна з-під адміністративного арешту може загрожувати його зникненням або знищенням».
15. Функціонування різних підрозділів свідчить про наявність іноді подвійних зв’язків підпорядкування внаслідок чого можливе виникнення конкуренції та конфліктів між підрозділами податкової служби України. Це, в першу чергу, стосується взаємовідносин між підрозділами податкової міліції та відповідними відділами державних податкових інспекцій або служб різних рівнів. Адже начальник податкової міліції за функціональною ієрархією підпорядковується керівнику податкової служби або ДПІ відповідного рівня. Саме тому виникають проблеми з питань практичної реалізації інформації, отриманої з різних джерел (у тому числі оперативним шляхом). На жаль, сьогодні немає можливості змінити цю ситуацію внаслідок вже сформованої організаційно-штатної побудови підрозділів податкової служби України різних рівнів. Проте, відносини в даних підрозділах необхідно перебудовувати і спрямовувати на організацію взаємодії та побудови партнерських відносин через проведення спільних заходів. З цією метою потрібно розробити та впровадити в діяльність органів податкової служби України Інструкцію «Про порядок дій підрозділів податкової служби України при застосуванні примусових способів забезпечення виконання платниками податків їх обов’язків, визначених законом».
16. Для удосконалення нормативно-правового забезпечення процедури застосування адміністративного арешту майна також необхідно, зважаючи на російський досвід, розробити Методичні рекомендації щодо застосування способів забезпечення виконання платниками податків їх обов’язків, визначених законом, затвердити їх у вигляді наказу. Тим самим забезпечити однакове застосування положень Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань застосування примусових способів загалом адміністративного та арешту майна зокрема.
Основні результати дослідження відображено в публікаціях [143 – 157] автора.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Административное право: ученик / [под. ред. Л.Л. Попова]. – М. : Юристъ, 2002. – 697 с.
2. Адміністративне право України: [посібник для підготовки до іспитів] / Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, О.В. Терещук, В.К. Шкарупа. – К.: Вид. Паливода А.В., 2001. – 194 с.
3. Адміністративне право України: підручник / [за заг. ред. Т.О. Коломоєць]. – К.: Істина, 2009. – 480 с.
4. Адміністративний арешт активів як захід спонукання платника податків до погашення податкового боргу: матеріали ІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства»], (Житомир, 16–17 листопада 2006 року) / В.А. Бортняк. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – С. 117–119.
5. Алексеев С.С. Теория права / С.С. Алексеев. – М.: Бек, 1993. – 224 с.
6. Алтуніна О.М. Діяльність органів місцевого самоврядування щодо здійснення делегованих функцій та повноважень виконавчої влади: дис. … к. ю. н.: за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Алтуніна О.М. / Харківський національний університет внутрішніх справ України. – Харків, 2009. – 206 с.
7. Базылев Б.Т. Социальное назначение государственного принуждения в обществе /.Б.Т. Базылев / Правоведение. – 1968. – № 5. – С. 30.
8. Бандурка О.О. Податкові органи США: корисний досвід діяльності / О.О. Бандурка // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2005. – № 29. – С. 175–176.
9. Бахрах Д. Взыскание недоимок и пени с налогоплательщиков / Д. Бахрах, Л. Кролис // Хозяйство и право. – 1995. – № 9–10.
10. Бахрах Д.Н. Административная ответственность: [учебное пособие] / Д.Н. Бахрах. – М.: Юриспруденция, 1999. – 112 с.
11. Бахрах Д.Н. Административное право: [учебник для вузов] / Д.Н. Бахрах, Б.В. Российский, Ю.Н. Стартов. – М.: Норма, 2004. – 800 c.
12. Безсмертний Е.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: дис. ... к. ю. н / Безсмертний. Е.О. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1997. – 155 с.
13. Битяк Ю.П. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: [конспект лекцій] / Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, А.Т. Комзюк. – Харків: Харків. юрид. академія, 1994. – 34 с.
14. Бортняк В.А. Юридичний статус податкового боргу / В.А. Бортняк // Юридична Україна: щомісячний правовий часопис. – К., 2007. – № 9(57). – С. 34–37.
15. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность (Очерк теории) / С.Н. Братусь. – М.: юридическая литература, 1976. – 215 с.
16. Брильов О.А. Арешт морських суден за законодавством України / О.А. Брильов // Проблеми історії та сучасного стану науки Української держави. – Миколаїв–Одеса: ТОВ Від, 2002. – Т. 2: Соціополітичні, юридичні та економічні науки. – 2002. – С. 161–170.
17. Брильов О.А. Арешт суден по забезпеченню морських вимог за законодавством України / О.А. Брильов. – Миколаїв: Атол, 2002. – 242 с.
18. Буліменко Є. Адміністративний арешт активів платника податків як спосіб забезпечення податкових зобов’язань [Електронний ресурс] / Є. Буліменко // Юридичний журнал. 2004. № 12 – Режим доступу: http://justinian.com.ua/article.php?id=1522
19. Василенко В.Н. Распределение компетенции (полномочий) между органами государственной власти и органами местного самоуправления / В.Н. Василенко // Региональное (областное) самоуправление: сб. науч. тр. / НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований / редкол.: Мамутов В.К. [и др.]. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – С. 60–87.
20. Вівчурко О.Ф. До питання обліку дебіторської заборгованості / О.Ф. Вівчурко // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 1 (5). – С. 234–235.
21. Галунько В.В. Адміністративно-правова охорона права власності в Україні: дис. … д. ю. н.: за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / В.В. Галунько / Харківський національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2009. – 500 с.
22. Гармонізація оподаткування в умовах глобалізаційних та інтеграційних процесів: [зб. тез Міжнар. наук.-практ. конференції, 17–18 березня 2011 р.: у 2-х ч] / Держ. подат. амін. України, Нац. унів. ДПС України. – Ірпінь, 2011. – 204 с.
23. Головач А.В. Керівник в органах Державної податкової служби: адміністративно-правовий статус: [монографія] / А.В. Головач. – Х.: Золота миля, 2011. – 584 с.
24. Головач А.В. Основні напрямки удосконалення адміністративно-примусової діяльності, не пов’язаної з адміністративною відповідальністю, органів державної податкової служби України у контексті європейської інтеграції / А.В. Головач // Проблеми гармонізації законодавства країн СНД та Європейського Союзу: матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – Ірпінь: Національна академія державної податкової служби України, 2004. – С. 105–106.
25. Головач А.В. Правові засади регулювання податкового боргу в Україні: монографія] / А.В. Головач, О.В. Онишко, Д.Г. Мулявка. – Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2011. – 174 с.
26. Головач А.В. Удосконалення управлінського процесу в органах державної податкової служби / А.В. Головач // Право і Безпека. – 2010. – № 4 (36). – С. 119–121.
27. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: [навчаль¬ний посібник] / С.Т. Гончарук. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, Національна академія управління, 2000. – 240 с.
28. Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе / В.М. Горшенев. – М.: Юридическая литература, 1982. – 256 с.
29. Господарський кодекс України: станом на 31.05.2007 р. / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К.: Парлам. Вид-во, 2008. – (Бібліотека офіційних видань).
30. Гражданское право: [учебник: в 3 т.— 6-е изд., перераб. и доп.] / [под ред. А.П. Сергеева, Ю.К. Толстого].— М.: ТК Велби, Изд-во «Проспект», 2005. — 776 с.
31. Грачева Е.Ю. Финансовое право России: [учеб. пособ. для вузов] / Е.Ю. Грачева, Э.Д. Соколова. – М.: Норма, 1997. – 186 с.
32. Данількевич М.І. Адміністративне право України: [навчальний посібник] / М.І. Данількевич. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 2001. – 134 с.
33. Демин А.В. Налоговое право России: [учеб. пособие] / А.В.Демин / Федер. агентство по образованию; Краснояр. гос. ун-т; Юрид. ин-т. – Красноярск: РУМЦ ЮО, 2006. – 329 с.
34. Державні фінанси: Теорія і практика перехідного періоду в Центральній Європі / [за ред. Ю. Немеца, Г. Райта]; пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – 542 с.
35. Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України: Постанова Кабінету Міністрів України: від 29 грудня 2010 р. № 1244.
36. Дуравкін П.М. Адміністративний арешт активів платника податків: особливості та проблемні питання законодавчого врегулювання / П.М. Дуравкін // Проблеми правового забезпечення економічної політики держави на сучасному етапі: матеріали наук.-практ. конф., (Харків, 11 груд. 2009 р.). – Х.: НДІ держ. буд.-ва та місц. самоврядування, 2009. – С. 42–44.
37. Дуравкін П.М. Забезпечення виконання податкового обов’язку: дис. … к. ю. н.: за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / П.М. Дуравкін / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2010. – 208 с.
38. Дуравкін П.М. Правове регулювання забезпечення виконання податкового обов’язку / П.М. Дуравкін // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб. / [відп. ред. В.Я. Тацій]. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. – Вип. 95. – С. 53–57.
39. Звіт про виконання Плану роботи Державної податкової служби України на ІV квартал 2011 року [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://sts.gov.ua/nk/diyalnist-dpa-ukraini/plani-ta-zviti-roboti-dpa-u/
40. Злобин Н.Н. Налог как правовая категория: [монография] / Н.Н. Злобин. – М.: РПА МЮ РФ, 2003. – 170 с.
41. Ивлиева М.Ф. Налоговое право и налоговая реформа в России / М.Ф. Ивлиева // Вестник Московского университета. – 1997. – № 3. С. 87. – Серия 11: Право.
42. Карасева М.В. Финансовое правоотношение / М.В. Карасева. – М.: НОРМА, 2001. – 284 с.
43. Кельман М.С. Загальна теорія держави і права: [підручник] / М.С. Кельман, О.Г. Мурашин. – К.: Кондор, 2006. – 477 с.
44. Кикин А.Ю. Меры налогово-процессуального принуждения: дис. ... к. ю. н. 12.00.14 / А.Ю. Кикин. М.: РГБ, 2005. 168 с.
45. Клименко О.В. Про оподаткування доходів громадян, які працюють в іноземних представництвах / О.В. Клименко // Актуальні проблеми міжнародних відносин: збірник наукових праць: у 2 ч., Ч. 2. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. – Випуск 53. – С. 200–202.
46. Коваль Л.В. Державний примус – метод ґарантування суспільної безпеки [Електронний ресурс] / Л.В. Коваль // Наукові записки. – Том 18: Правознавство – С. 1–6, [6]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/naukma/Prav/2000_18/01_koval_lv.pdf
47. Когуашвили Д. Налоговая реформа в Грузии: основные изменения в законодательстве, позитивный/негативный опыт, практические изменения как результат таких реформ [Электронный ресурс] / Д. Когуашвили // І Украино-грузинский круглый стол [«Налоговые и корпоративные реформы законодательство, практический опыт»], (Тбилиси, 6 апреля 2012 г.). – Режим доступа: www.uba.ua/documents/text/David_Koguashvili.pdf
48. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2005. – № 35–36, 37. – С. 446.
49. Коломоєць Т.О. Адміністративний примус у публічному праві України: дис. … д. ю. н.: за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Т.О. Коломоєць / Національний університет внутрішніх справ. – Харків, 2005. – 455 с.
50. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підручник] / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
51. Колпаков В.К. Адміністративне право України: [підручник] / В.К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
52. Коментар до Конституції України / за ред. В.Ф. Опришко, Л.Є. Горьового, М.І. Корнієнка [та ін.]. – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 378 с.
53. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції в Україні: дис. … д. ю. н.: за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право / А.Т. Комзюк / Національний університет внутрішніх справ України. – Харків, 2002. – 410 с.
54. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – С. 141.
55. Костенко О.О. Деякі проблеми визначення функцій податків / О.О. Костенко // Розвиток господарсько-правового забезпечення сучасної економіки: зб. наук. праць за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф. – Донецьк: ДЮІ ЛДУВС, 2006. – С. 100–103.
56. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: [навч. посібник для юрид. факульт. вузів] / В.О. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
57. Кравчун А.С. Щодо окремих питань реформування оподаткування майна в Україні / А.С. Кравчун // Часопис Національного університету «Острозька академія». – 2011. – №1(3). – С. 23–25. – Серія «Право».
58. Криницький І.Є. Теоретичні проблеми податкового процесу: [монографія] / І.Є. Криницький. – X.: Право, 2009. – 320 с.
59. Кузьменко С.Г. Особливості судового розгляду та вирішення справ за позовами про звільнення майна з-під арешту: дис. … к. ю. н.: за спеціальністю 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право / С.Г. Кузьменко / Національний університет внутрішніх справ МВС України. – Харків, 2001. – 206 с.
60. Кулакова Є.В. Господарська компетенція обласних рад та обласних державних адміністрацій: дис. … к. ю. н.: за спеціальністю 12.00.04 – господарське право, господарсько-процесуальне право / Є.В. Кулакова / Інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Донецьк, 2009. – 220 с.
61. Курс советского государственного права / А.И. Лепешкин, А.И. Ким, Н.Г. Мишин, П.И. Романов. – М.: Госюриздат, 1962. – 591 с.
62. Кустова М.В. Налоговое право России. Общая часть: [учебник] / М.В. Кустова, О.А. Ногина, Н.А. Шевелева; отв. ред. Н.А. Шевелева. – М.: Юристъ, 2001. 368 с.
63. Кучеров И.И. Налоговое право России / И.И. Кучеров. – М.: Юр-Инфор, 2001. 360 с.
64. Кучерявенко М.П. Податкові процедури: правова природа і класифікація: [монографія] / М.П Кучерявенко. – К.: Алерта; КНТ ЦУЛ, 2009. – 460 с.
65. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права / Н.П. Кучерявенко. – Х.: Право, 2002. – Т. 3: Учение о налоге. – Х.: Легас-Право, 2005. – 600 с.
66. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права: в 6 томах / Н.П. Кучерявенко. – Т. I: Генезис налогового регулирования: в 2-х частях. Ч. 1. – Харьков, 2002. – 665 с.
67. Кучерявенко Н.П. Налоговое право / Н.П. Кучерявенко. – Х.: Консум. – 1998. – 448 с.
68. Латыпова Е.У. Обеспечение исполнения обязанности по уплате налогов и сборов: финансово-правовой аспект: дисс. ... к.. ю. н.: 12.00.14 / Е.У. Латыпова. – М.: РГБ, 2005. – 180 с.
69. Мацелик Т.О. Адміністративний примус в діяльності органів державної податкової служби України: автореферат дис. на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право / Т.О. Мацелик / Національна академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2005. – 20 с.
70. Мацелик Т.О. Адміністративний примус в діяльності органів державної податкової служби України: дис. … к. ю. н.: за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне пра