АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ДЕЛІКТІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ ПРО СТАН ДОВКІЛЛЯ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
На правах рукопису
ГАГАЙ ПОЛІКАРП СЕРГІЙОВИЧ
УДК 342.922

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ДЕЛІКТІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ПРАВА НА
ІНФОРМАЦІЮ ПРО СТАН ДОВКІЛЛЯ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Іщенко Юрій Вікторович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3

ВСТУП 4-14

РОЗДІЛ 1. АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНІ ВІДНОСИНИ В СФЕРІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ ПРО СТАН ДОВКІЛЛЯ 15-101
1.1. Поняття та види адміністративно-правової кваліфікації в адміністративно-деліктних відносинах 15-39
1.2. Інформаційні та адміністративно-деліктні відносини в сфері реалізації права на інформацію про стан довкілля 39-73
1.3. Суб’єкти забезпечення права на інформацію про стан довкілля 73-95
Висновки до розділу 1 95-101

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕЛІКТІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ ПРО СТАН ДОВКІЛЛЯ 102-168
2.1. Адміністративно-правова кваліфікація правопорушень, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за бланкетними нормами 102-125
2.2 Адміністративно-правова кваліфікація правопорушень, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за колізійними нормами 126-146
2.3 Адміністративно-правова кваліфікація правопорушень, що потребують розмежування із злочинами 146-152
2.4 Адміністративно-правова кваліфікація правопорушень, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля в адміністративному судочинстві 153-165
Висновки до розділу 2 165-168

РОЗДІЛ 3. СУБ’ЄКТИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ДЕЛІКТІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ ІЗ ПОРУШЕННЯМ ПРАВА НА ІНФОРМАЦІЮ ПРО СТАН ДОВКІЛЛЯ 170-180
Висновки до розділу 3 179-180

ВИСНОВКИ 181-191

ДОДАТКИ 192-213

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 214-236

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

КМУ Кабінет Міністрів України
МВС Міністерство внутрішніх справ України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КАСУ Кодекс адміністративного судочинства Ук раїни
ВАСУ Вищий адміністративний суд України
ВАТ Відкрите акціонерне товариство
ООН Організація Об’єднаних Націй
СБУ Служба безпеки України
ДПА Державна податкова адміністрація
ККУ Кримінальний кодекс України
НМДГ Неоподаткований мінімум доходів громадян

ВСТУП
Актуальність теми. Використання інформації щодо стану навколишнього природного середовища є актуальним питанням для України з огляду на те, що виконання нашою державою міжнародних двосторонніх та багатосторонніх угод і конвенцій потребує використання відповідної інформації про стан довкілля. Регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об’єктів, пов’язаних з історико-культурною спадщиною є завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Але саме законодавство складається із чотирьох кодексів, майже 58 законів, значної кількості підзаконних нормативно-правових актів, що породжує проблеми правозастосування в діяльності суб’єктів владних повноважень при кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля.
На практичну потребу в дослідженні обраної теми вказує і стан її наукової розробки. Питанням юридичної кваліфікації присвячено значну частку робіт таких вчених, як Ф. Бурчака, Л. Гаухмана, А. Герцензона, А. Наумова, М. Коржанського, В. Кудрявцева, Б. Куринова, Г. Левицького, В. Навроцького, А. Рарога, В.Я. Тація. Комплексний аналіз літератури свідчить про те, що тема має достатню джерельну базу, створену рядом поколінь українських вчених, серед яких, зокрема, праці таких відомих теоретиків адміністративного права, як Авер’янов В.Б., Андрійко О.Ф, Бандурка О.М, Бородін І.Л., Берлач А., Битяк Ю.П,, Голосніченко І.П., Гуржій Т.О., Демський Е.Ф., Додін Є.В., Калюжний Р.А., Коваль Л.В., Коломоєць Т.О., Колпаков В.К., Комзюк А.Т., Копан О.В. Кузьменко О.В., Курінний Є.В., Лук’янець Д.М., Негодченко О.В., Олефір В.І., Остапенко О.І., Перепелюк В.Г., Стеценко С.Г., Сущенко В.Д., Тищенко М.М., Шкарупа В.К. та інші.
Необхідно підкреслити значні досягнення цих вчених у вирішенні проблеми, що є предметом нашого дослідження. В той же час необхідно визнати, що вона залишається недостатньо вивченою, як в теоретичних аспектах, так і щодо правозастосування. Наслідком цього є неправильна адміністративно-правова кваліфікація діянь, недосконалість чинного законодавства. Зазначений матеріал є розрізненим, оскільки досліджувався в контексті загальної проблематики адміністративної відповідальності, а не адміністративно-правової кваліфікації.
Ідеологія змісту всього законодавства про охорону навколишнього природного середовища полягає у реалізації положень статті 3-ї Конституції України. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [1]. Саме на цих ідеях будується й сучасне адміністративне право України.
Стаття 50-а Конституції України прямо наголошує, що кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення. Така інформація ніким не може бути засекречена.
Стаття 60-а Конституції наголошує, що кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Під словом “кожен” треба розуміти як і пересічного громадянина, так і представника влади. Саме влада, органи влади, їх посадові особи мають забезпечити неухильне дотримання конституційних норм. Але, з іншої сторони, наявність значної кількості нормативних актів ускладнює їх реалізацію, призводить до порушення прав особи, неправильного застосування законів. Порушення прав особи в сфері реалізації владних повноважень може мати вигляд адміністративного делікту або ж злочину. Саме вивченню питання адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля присвячено наше дослідження.
Постановка задачі дослідження вимагає з’ясування кола суспільних відносини в сфері одержання, використання, поширення та зберігання інформації як об’єкту адміністративно-правової охорони. Існування делікту пов’язане з діями чи бездіяльністю учасників таких суспільних відносин, або ж їх суб’єктами. Особливу увагу приділено основним особливостям адміністративно-правової кваліфікації такого виду деліктів.
Зазначені обставини обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили її актуальність та науково-практичне значення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі адміністративно-деліктних відносин. Він пов’язаний, зокрема, з положеннями Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 880-р “Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року”, Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифіковану Законом України № 832-XIV від 6 липня 1999 р.
Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення та впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004 – 2009 рр. (затверджено наказом МВС України від 5 липня 2004 р. № 755), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006 – 2008 рр. Зареєстровано Академією правових наук України від 2007 р. Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції адміністративної реформи в Україні.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в науково-практичному обґрунтуванні проблематики та шляхів її розв’язання в сфері адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля.
Досягнення даної мети обумовлює розв’язання низки завдань:
здійснити комплексний ретроспективний аналіз наукових досліджень в сфері одержання, використання, поширення та зберігання інформації про стан довкілля, проблем доступу до такої інформації, її джерел та суб’єктів надання;
визначити особливості та дуалізм деліктних адміністративно-правових відносини, пов’язаних із порушенням порядку надання інформації про стан довкілля;
встановити спільні та відмінні ознаки адміністративно-правової кваліфікації та кримінально-правової кваліфікації як правових явищ, що мають споріднений характер;
з’ясувати теоретичний та практичний зв’язок між адміністративно-правовою кваліфікацією та адміністративним процесом;
дослідити адміністративно-правову кваліфікацію деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля, як специфічні правовідносини та визначити місце юридичних фактів у таких правовідносинах з точки зору їх значення для проведення самої кваліфікації;
запропонувати та дослідити гіпотезу про існування трьох видів адміністративно-правової кваліфікації;
провести аналіз основних видів адміністративно-правової кваліфікації та запропонувати їх авторські визначення;
окреслити та дослідити основні правила адміністративно-правової кваліфікації;
дослідити основні особливості адміністративно-правової кваліфікації правопорушень пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за бланкетними та колізійними нормами;
здійснити аналіз особливостей розмежування адміністративних правопорушень та злочинів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля, під час здійснення юридичної кваліфікації таких діянь;
запропонувати та дослідити можливість здійснення адміністративно-правової кваліфікації правопорушень, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля, в адміністративному судочинстві;
дослідити систему суб’єктів, які здійснюють адміністративно-правову кваліфікацію в залежності від виду такої кваліфікації, та окреслити основні професійні вимоги до осіб, які здійснюють таку кваліфікацію;
на підставі проведених досліджень запропонувати необхідні зміни та доповнення до чинних Законів України, інших нормативно-правових актів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають в сфері обігу інформації і безпосередньо пов’язані із порушенням права на інформацію про стан довкілля.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання щодо адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є система філософських, загальнонаукових і спеціальних методів, що забезпечують отримання об’єктивних і достовірних результатів. Застосування зазначених методів дозволило всебічно проаналізувати об’єкт дослідження.
Основними методами при здійсненні дослідження стали загальнонауковий діалектичний та порівняльно-правовий, застосування яких дозволило проаналізувати чинне законодавство та практику адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля. За допомогою діалектичного методу вдосконалено понятійний апарат, визначено сутність адміністративно-правової кваліфікації та її зміст (розділи 1, 2, 3). Методи аналізу та синтезу дали можливість з’ясувати місце адміністративно-правової кваліфікації в системі юридичної кваліфікації та визначити зв’язок цього виду кваліфікації із адміністративним процесом (підрозділи 1.1 та 1.2). Методи системного та структурно-функціонального аналізу використовувалися при дослідженні адміністративно-правової сфери, пов’язаної із порушенням права на інформацію, особливостей застосування адміністративно-правової кваліфікації, формуванні пропозицій щодо впровадження в Україні системи видів адміністративно-правової кваліфікації (підрозділи 1.1 та 1.3). Формально-логічний метод дозволив з’ясувати логіко-методологічні засади побудови основних дефініцій (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3). Метод порівняльного правового дослідження застосовувався при аналізі видів юридичної кваліфікації, в першу чергу кримінально-правової та адміністративно-правової (підрозділ 2.3). Формально-юридичний метод дозволив всебічно вивчити існуючу систему правових норм, які закріплюють систему суб’єктів забезпечення права на інформацію про стан довкілля, та систему суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля, а також окреслити напрями вдосконалення законодавства у цій сфері (підрозділ 1.3 та розділ 3). Порівняльно-правовий метод дозволив провести дослідження особливостей адміністративно-правової кваліфікації (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, 2.4) Конкретно-історичний метод дозволив здійснити комплексний ретроспективний аналіз наукових досліджень проблематики юридичної кваліфікації радянської, російської та української школи адміністративного права, простежити становлення та розвиток сучасних поглядів на таке правове явище (підрозділ 1.1, розділ 2). Методи класифікації та типізації було використано для визначення критеріїв класифікації видів адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля (підрозділ 1.1, розділ 2). На підставі застосування гіпотетико-дедуктивного і теоретико-прогностичного методів наукового аналізу формувались висновки про можливість імплементації досвіду проведення інших видів юридичної кваліфікації щодо здійснення адміністративно-правової кваліфікації (розділ 2). Соціологічні методи використовувались при з’ясуванні визначених у дослідженні проблем на основі проведених анкетувань (розділ 1, розділ 3).
Емпіричну базу складають Конституція України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України, рішення Конституційного Суду України, рішення Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України, Єдиний державний реєстр судових рішень, статистичні дані, аналітичні довідки центральних та місцевих органів виконавчої влади, дані проведеного анкетування 637 респондентів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших комплексних наукових досліджень проблем адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення та висновки, запропоновані особисто здобувачем.
Наукова новизна дисертації характеризується тим, що у поданій роботі вперше:
запропоновано дефініцію “юридичний кваліфакт” як юридичний факт, щодо якого здійснюється адміністративно-правова кваліфікація в межах провадження в справах про адміністративні правопорушення;
здійснено аналіз адміністративно-правової кваліфікації з позицій його нерозривності з адміністративним процесом та зроблено висновок, що кожному виду адміністративного процесу має відповідати свій вид адміністративно-правової кваліфікації;
обгрунтовано та доведено гіпотезу про існування трьох видів адміністративно-правової кваліфікації, проведено аналіз основних видів адміністративно-правової кваліфікації та запропоновано авторські їх визначення;
розроблено практичні рекомендації щодо визначення основних правил адміністративно-правової кваліфікації;
здійснено аналіз особливостей адміністративно-правової кваліфікації правопорушень, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля, за бланкетними та колізійними нормами;
розроблено основні правила розмежування адміністративних проступків та злочинів в процесі адміністративно-правової кваліфікації;
запропоновано та досліджено особливості адміністративно-правової кваліфікації в адміністративному судочинстві;
сформульовано низку конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до деяких чинних нормативно-правових актів України, зокрема, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про місцеві державні адміністрації”, “Про пестициди і агрохімікати”, “Про боротьбу з корупцією”.
Удосконалено:
систему джерел інформації про стан довкілля;
теоретичні засади співвідношення дефініцій “інформація про стан навколишнього природного середовища”, “екологічна інформація” та “інформація про стан довкілля”;
особливості регламентації порядку інформування населення про стан довкілля;
систему суб’єктів, які здійснюють адміністративно-правову кваліфікацію в залежності від виду такої кваліфікації
Набули подальшого розвитку:
теоретичні дослідження деліктних адміністративно-правових відносини, пов’язаних із порушенням порядку надання інформації про стан довкілля, і встановлено, що такі відносини мають дуалістичний характер. По-перше, такі деліктні адміністративно-правові відносини входять до структури предмету адміністративного права, що представлений відносинами, пов’язаними із застосуванням заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності, а, по-друге, такі деліктні адміністративно-правові відносини входять до структури предмету адміністративного права, який представлений відносинами адміністративного судочинства;
характеристика суб’єктів публічного управління в сфері забезпечення доступу особи до інформації про стан довкілля;
класифікація системи суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації;
положення про необхідність реформування системи підготовки фахівців щодо проведення адміністративного розслідування деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та рекомендації можуть використовуватися як у практичній діяльності органів виконавчої влади, органів внутрішніх справ України зокрема, так і в навчальному процесі вищих навчальних закладів.
Отримані результати дослідження можуть застосовуватися:
у правотворенні – висновки та пропозиції, що наводяться в дисертації, можуть слугувати методологічною і теоретичною основою розробки й вдосконалення системи законодавчих, урядових та інших нормативно-правових актів, спрямованих на вирішення актуальної адміністративно-правової кваліфікації правопорушень, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Комітету з питань правової політики Верховної Ради України від 4 вересня 2009 р. № 20-27/1867);
у навчальному процесі: матеріали дисертації можуть бути використані під час викладання навчальної дисципліни “Адміністративне право” та спеціальних курсів “Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність”, “Адміністративне судочинство”, “Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ”, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, розробці курсів лекцій, методичних рекомендацій. (Акт про впровадження в навчальний процес Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ результатів дисертаційного дослідження від 18 грудня 2008 р. № 46/278);
у правозастосовчій діяльності (Акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у діяльність Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 23 грудня 2008 р. № 79/1171; Висновок комісії Департаменту зв’язків з громадськістю та міжнародної діяльності МВС України від 25 червня 2009 р. № 873/а);
у науково-дослідницькій сфері: окреслено напрями перспективних досліджень, передусім теоретичних засад адміністративно-правової кваліфікації адміністративних деліктів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Київського національного університету внутрішніх справ. Основні методологічні положення й висновки дисертаційного дослідження доповідалися на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична інтернет-конференція “Правовий статус людини в умовах сучасного державотворення” (16 лютого 2008 р.), Міжнародна науково-практична інтернет-конференція за участю Тернопільської міської громадської організації “Правозахисна організація “АКВІТАС”; Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених, присвячена 90-річчю з дня заснування Українського студентського наукового товариства Київського університету Святого Володимира “Київська весна” (20-23 березня 2008 р. – м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка); Міжнародна науково-практична конференція “Актуальні проблеми чинного адміністративного законодавства: шляхи подолання та перспективи вдосконалення” (30-31 травня 2008 р. – м. Івано-Франківськ, Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ); Міжнародна науково-практична конференція “Співпраця поліції, органів адміністрації та місцевої громадськості задля забезпечення безпеки під час масових заходів ЄВРО-2012” (17-19 листопада 2009 р. – м. Івано-Франківськ, Прикарпатський юридичний інститут Львівського державного університету внутрішніх справ).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені в восьми наукових публікаціях, у тому числі чотири у фахових виданнях, затверджених ВАК України, чотири – у тезах науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

Теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці проблеми адміністративно-правової кваліфікації деліктів, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля, та формулювання обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у цій сфері наведені у висновках дисертації. Найважливішими є такі висновки.
1. Суспільні відносини в сфері одержання, використання, поширення та зберігання інформації в Україні є особливим об’єктом адміністративно-правової охорони. Особливість таких адміністративно-правових відносин обумовлена особливим статусом певних видів інформації, в тому числі інформації про стан довкілля або екологічної інформації. Тотожність таких понять, як “інформація про стан навколишнього природного середовища”, “екологічна інформація” та “інформація про стан довкілля” нормативно не закріплена. Проведене дослідження доводить тотожність цих понять. Нормативне закріплення цієї тотожності має бути проведене з урахуванням того, що в Конституції України йдеться мова про доступ до інформації про стан довкілля. Тому в Законі України “Про охорону навколишнього природного середовища” має бути наведено визначення поняття інформації про стан довкілля.
Основними джерелами інформації про стан довкілля є п’ять джерел: дані моніторингу довкілля; дані кадастрів природних ресурсів; реєстри; автоматизовані бази даних; архіви, а також довідки, що видаються уповноваженими на те органами державної влади, органами місцевого самоврядування, окремими посадовими особами.
2. Суб’єктами надання інформації про стан довкілля є уповноважені суб’єкти владних повноважень. Порушення порядку надання інформації про стан довкілля є юридичним фактом, що призводить до виникнення деліктних адміністративно-правових відносин. Утворення деліктних адміністративно-правових відносин є результатом дії правового механізму, який передбачає, що право одного із суб’єктів суспільних відносин на отримання інформації про стан довкілля кореспондується із обов’язком іншого суб’єкта, який володіє такою інформацією, надати цю інформацію.
3. Деліктні адміністративно-правові відносини, пов’язані із порушенням порядку надання інформації про стан довкілля, мають дуалістичний характер. По-перше, такі відносини виникають під час порушення такого порядку, який встановлено нормативно-правовими актами, а така інформація надається суб’єктам владних повноважень іншими учасниками адміністративно-правових відносин. Такі деліктні адміністративно-правові відносини входять до структури предмету адміністративного права, який представлений відносинами, пов’язаними із застосуванням заходів адміністративного примусу та адміністративної відповідальності. По-друге, такі відносини виникають під час порушення порядку надання інформації про стан довкілля суб’єктами владних повноважень за зверненнями фізичних або юридичних осіб на підставі реалізації норм Конституції щодо безперешкодного доступу до інформації про стан довкілля. Такі деліктні адміністративно-правові відносини входять до структури предмету адміністративного права, який представлений відносинами адміністративного судочинства.
4. Нормативно-правовими актами встановлено порядок розміщення та види інформації, які надаються органами виконавчої влади у мережі Інтернет. Органами виконавчої влади, які мають розміщувати інформацію на веб-сайті, є: міністерства; інші центральні органи виконавчої влади; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації, Київської та Севастопольської міські державні адміністрації. Аналіз змісту цієї інформації щодо забезпечення вільного доступу громадян до екологічної інформації дає підстави зробити висновок, що безпосередньо з такою інформацією пов’язана інформація про цільові програми у відповідній сфері; державні інформаційні ресурси з питань, що належать до компетенції органу. Але в переліку зазначеної інформації безпосередньо не передбачено розміщення екологічної інформації. Такий стан суперечить конституційній вимозі про вільний доступ особи до інформації, в перше чергу до тієї, доступ до якої захищений безпосередньо нормами самої Конституції. В першу чергу, саме на місцеві державні адміністрації (обласні, районні, міські) покладено обов’язок інформування населення про стан довкілля.
5. Чинне законодавство України в частині регламентації порядку інформування населення про стан довкілля є непослідовним і суперечливим. Це потребує внесення певних коректив, а саме до Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”. Закон необхідно доповнити статтею 20-1 такого змісту:
“Стаття 20-1. Компетенція місцевих органів виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів
Місцевий орган виконавчої влади:
1) розробляє, подає на затвердження відповідної ради та забезпечує виконання регіональних екологічних програм; звітує перед відповідною радою про їх виконання; вносить до відповідних органів пропозиції щодо державних екологічних програм;
2) вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами;
3) вносить пропозиції відповідним органам місцевого самоврядування щодо організації територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;
4) інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення;
5) організовує роботу з ліквідації наслідків екологічних аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян;
6) вносить пропозиції в установленому законом порядку про зупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил;
7) розробляє і забезпечує дотримання правил користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання; обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях.”
Такі запропоновані зміни дають можливість привести у відповідність зміст законів України “Про місцеві державні адміністрації” та “Про охорону навколишнього природного середовища”.
6. Необхідно зазначити, що сьогодні адміністративно-правова кваліфікація сприймається як явище, подібне до кримінально-правової кваліфікації. Адміністративно-правова кваліфікація дає можливість поряд із кримінально-правовою кваліфікацією розмежувати делікти, які можуть бути злочинами або адміністративними проступками. Безумовно, це важлива функція адміністративно-правової кваліфікації, але це звужує можливості її розуміння. Залишаючись на позиції нерозривності адміністративно-правової кваліфікації від адміністративного процесу, необхідно зробити висновок, що кожному виду адміністративного процесу має відповідати свій вид адміністративно-правової кваліфікації. Узагальнена адміністративно-правова кваліфікація залишається різновидом правової кваліфікації, що являє собою юридичну оцінку усієї сукупності фактичних обставин справи шляхом віднесення конкретного випадку до певних юридичних норм. В основі правової кваліфікації знаходиться “конкретний випадок”, а іншими словами – юридичний факт, який саме і досліджується в процесі адміністративно-правової кваліфікації.
7. Юридичні факти, щодо яких має бути проведена адміністративно-правова кваліфікація, належать до юридичних фактів, що встановлюють право. З їх існуванням пов’язане виникнення правовідносин., а саме це мають бути правовстановлюючі юридичні факти. Тобто, внаслідок виникнення такого юридичного факту виникає право на його адміністративно-правову кваліфікацію, що в свою чергу породжує виникнення правовідносин між суб’єктом вчинення юридичного факту та суб’єктом адміністративно-правової кваліфікації. Можна зробити висновок, що юридичний факт, який підлягає кваліфікації, призводить до виникнення низки нових юридичних фактів, а логіка їх виникнення обумовлена чинним законодавством. По суті це і є провадження в справах про адміністративні правопорушення, де на кожній стадії здійснюється адміністративно-правова кваліфікація відповідним суб’єктом такої кваліфікації, але в основі кваліфікації знаходиться один і той самий юридичний факт. Це дає підстави виділити юридичний факт, який підлягає адміністративно-правовій кваліфікації термінологічно. Можна запропонувати таку його назву – “юридичний кваліфакт”. Юридичний кваліфакт – це юридичний факт, щодо якого здійснюється адміністративно-правова кваліфікація в межах провадження в справах про адміністративні правопорушення.
8. Вперше висувається гіпотеза про існування трьох видів адміністративно-правової кваліфікації, проведено аналіз основних видів адміністративно-правової кваліфікації та запропоновані авторські їх визначення.
Основним і дослідженим видом адміністративно-правової кваліфікації є кваліфікація адміністративних правопорушень, яка здійснюється в межах адміністративно-деліктного процесу. Але існують ще два види адміністративно-правової кваліфікації – адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративно-судового процесу та адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративного процесу, який здійснюється публічною адміністрацією.
Адміністративно-правова кваліфікація у межах адміністративно-судового процесу є явищем новим, і вона потребує окремого дослідження. В роботі започатковано дослідження такого виду адміністративно-правової кваліфікації, вперше запропоновано визначення і цьому новому явищу.
Адміністративно-правова кваліфікація у межах адміністративно-судового процесу – оцінка суб’єктом адміністративно-правової кваліфікації (адміністративним судом) юридичного факту (рішення, дії чи бездіяльності), який визначається в адміністративному позові як адміністративне порушення, а сама оцінка полягає у встановлені наявності чи відсутності порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Вперше також запропоновано існування та визначення ще одного виду адміністративно-правової кваліфікації. Адміністративно-правова кваліфікація в межах адміністративного процесу як діяльності суб’єктів владних повноважень при здійсненні ними владних управлінських функцій – оцінка суб’єктом адміністративно-правової кваліфікації (суб’єктом владних повноважень) у позасудовому порядку юридичного факту (рішення, дії чи бездіяльності), який визначається в зверненні як адміністративне порушення, а сама оцінка полягає у встановлені наявності чи відсутності порушення прав, свобод та інтересів суб’єкта звернення.
9. В роботі запропоновано власне визначення правил адміністративно-правової кваліфікації. Правилом адміністративно-правової кваліфікації є розпізнання на підставі апріорних ознак діяння таких, які можуть бути визнані адміністративними деліктами в результаті проведення адміністративного або іншого, передбаченого законодавством, розслідування щодо порівняння апріорних та апостеріорних ознак діяння, та доведення, що таке діяння є (або не є) адміністративним правопорушенням.
10. Досліджено особливості адміністративно-правової кваліфікації правопорушень, пов’язаних із порушенням права на інформацію про стан довкілля за бланкетними та колізійними нормами. Процес “бланкетизації” КУпАП є інтенсивним саме з огляду на стрімкий розвиток системи законодавства та ускладнення суспільних відносин, які мають бути захищені нормами КУпАП. Це покращує процес кваліфікації, виходячи з того, що спеціальне (в даному випадку – бланкетне) законодавство чітко спрямовано на регулювання звуженої групи суспільних відносин.
Конструкція норм, які мають бланкетний характер, має декілька різновидів. В першу чергу це норми КУпАП, в яких вказано на “порушення” певних правил. Самі правила встановлюються законодавством. Іншій варіант “бланкетності” – вказівка на незаконність або неправомірність тих чи інших дій чи бездіяльності.
11. Дослідження бланкетних норм дозволяє запропонувати внесення певних змін. Зокрема пропонуються внесення змін до Закону України “Про пестициди і агрохімікати”. Необхідно доповнити статтю 83 частиною другою у такій редакції: “Порушення законодавства про пестициди і агрохімікати пов’язане із приховуванням або перекрученням інформації, що могло спричинити або спричинило загрозу життю та здоров’ю людини, а так само майну і навколишньому природному середовищу, – тягне за собою накладення штрафу на громадян від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від десяти до вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.
12. Визначено особливості адміністративно-правової кваліфікації за колізійними нормами. З’ясовано особливості розмежування проступків, передбачених статтями 82-3, 82-7, 83-1, 91-4, 188-5, 188-18, 212-3 КУпАП, статтею 5 Закону України “Про боротьбу з корупцією”. Запропоновано внести зміни до статті 212-3 КУпАП. Досліджено вплив суб’єктивної сторони проступку на його кваліфікацію. Необхідно вилучити примітку до цієї статті, яка лише за ознакою наявності спеціального суб’єкта передбачає кваліфікацію діяння вже за Законом України “Про боротьбу з корупцією”, що є помилкою. Вилучення примітки до статті 212-3 КУпАП дасть змогу органам прокуратури вирішувати в кожному конкретно випадку, яке саме діяння було вчинене. Якщо корисливий мотив діяння відсутній, то може бути застосована лише стаття 212-3 КУпАП. Якщо ж буде встановлено загальну ознаку корупційного діяння, а саме корисливий мотив його вчинення, це дасть змогу кваліфікувати діяння відповідно за п. “г” ч. 1 статті 5 Закону.
13. Законодавство України містить низку статей, які передбачають адміністративну відповідальність за неподання інформації. Зміст таких статей вказує на те, що об’єктивна сторона таких проступків майже не відрізняється і сутність проступку полягає у неподанні інформації. Відмінність, в основному, полягає у виді інформації, яка не подається, у суб’єктах, які не подають таку інформацію та у суб’єктах, які не отримали необхідну інформацію. Якщо ж порівняти санкції зазначених статей, то можна побачити, що мінімальна санкція складає 3 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян (51 грн), а максимальна – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (3400 грн). Важко пояснити таку розбіжність у санкціях, але це порушує логіку визначення зазначених проступків, як таких, що мають однаковий рівень суспільної небезпеки. Вважаємо за необхідність встановити однакові санкції за проступки, які мають однаковий рівень суспільної небезпеки.
14. В результаті дослідження особливостей розмежування адміністративних проступків та злочинів щодо надання інформації про стан довкілля запропоновано такі основні правила розмежування в процесі адміністративно-правової кваліфікації такого діяння: 1) досліджуються норми адміністративного законодавства та конкуруючи норми ККУ; 2) здійснюється дослідження апріорних ознак діяння, яке може бути як злочином, так і адміністративним проступком. Апріорні ознаки досліджуються щодо кожного елементу складу – об’єкту, об’єктивної сторони, суб’єкту та суб’єктивної сторони; 3) встановлюється шкода та інші негативні наслідки діяння для можливої кваліфікації такого діяння в разі завдання істотної шкоди, або якщо таке діяння створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи для довкілля; 4) має бути встановлено, що таке діяння не тягне за собою кримінальної відповідальності; 5) у процесі адміністративно-правової кваліфікації діяння, яке одночасно підпадає під ознаки як статті ККУ, так і статті КУпАП, а наявних даних недостатньо для встановлення інших ознак для розмежування, таке діяння має бути кваліфіковано за статтею ККУ. Але, якщо через малозначність, таке діяння не становить суспільної небезпеки, тобто воно не заподіяло і не могло заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі, застосовується норма КУпАП.
15. В роботі досліджено особливості адміністративно-правової кваліфікації за Кодексом адміністративного судочинства України. Основна проблема такої кваліфікації полягає у відсутності складів конкретних порушень, які б були кодифіковані належним чином. Лише адміністративний суд може встановити наявність порушення (делікту), пов’язаного із порушенням права особи на отримання інформації про стан довкілля. Таким чином, адміністративний суд реалізує свою компетенцію для проведення адміністративно-правової кваліфікації. Адміністративний суд знаходиться у ситуації, коли наявність адміністративного позову встановлює презумпцію наявності порушення з боку суб’єкта владних повноважень, тому, здійснюючи кваліфікацію, суд встановлює не наявність порушення, а його відсутність.
16. Можливості КУпАП є обмеженими у порівнянні з можливостями адміністративного судочинства. Орган, який виносить постанову в справі про адміністративне правопорушення, може лише накласти стягнення та відшкодувати завдану таким правопорушенням шкоду відповідно до статті 40 КУпАП. Винести постанову, яка б зобов’язувала суб’єкт владних повноважень надати необхідну інформацію неможливо і законодавством не передбачено, якщо діяти в межах КУпАП. Норми КУпАП не захищають інтереси конкретної особи, а захищають абстрактне правило про необхідність та строки подачі інформації певного виду. Особа внаслідок застосування або КУпАП, або Закону України “Про боротьбу з корупцією” все одно не отримає необхідну інформацію, і бажаного правового результату досягти неможливо. Можливості застосування законодавства про адміністративне судочинство набагато розширює можливості особи щодо захисту права на отримання інформації про стан довкілля.
17. Пропонується внести зміни до статті 105 КАСУ. Частину 3 доповнити пунктом 7 такого змісту:
“7) порушення адміністративного провадження в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення.”
Відповідно, для процесуального забезпечення п. 7 ч. 3 статті 105 КАСУ необхідно внести такі зміни. Частину 4 статті 160 КАСУ необхідно доповнити пунктом 18 такого змісту:
“18) порушення адміністративного провадження в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення.”
Відповідні зміни мають бути внесені і до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Пропонується доповнити КУпАП статтею 250-1 такого змісту:
“Стаття 250-1. Порушення адміністративного провадження за ухвалою адміністративного суду
Провадження в справі про адміністративне правопорушення порушується уповноваженим органом (посадовою особою) за ухвалою адміністративного суду.”
18. Досліджено систему суб’єктів, які здійснюють адміністративно-правову кваліфікацію в залежності від виду такої кваліфікації. Посадовими особами, які мають право здійснювати адміністративно-правову кваліфікацію, є посадові особи десяти суб’єктів владних повноважень, з яких представники лише двох суб’єктів мають спеціальну освіту та професійну підготовку. Запропоновано створити загальнодержавну систему підготовки та підвищення кваліфікації осіб, яким надається повноваження здійснювати адміністративно-правову кваліфікацію в межах проведення адміністративного провадження. Перелік органів та посадових осіб, які уповноважуються на складання протоколів про адміністративне правопорушення, має встановлюватись наказом цього органу або наказом керівника територіального органу. Умовою допуску до самостійної роботи щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення має бути наявність у посадової особи відповідного допуску до такої діяльності. Допуск може бути виданий тільки після закінчення спеціальних курсів та складання заліку. Допуск має видаватися на певний термін (до двох років), а його продовження можливе лише після проходження курсів підвищення кваліфікації. Такі курси мають бути організовані на базі вищих юридичних навчальних закладів. Контроль за такою діяльністю має бути покладений на міністерство юстиції та його територіальні підрозділи. Це дасть змогу запровадження єдиних стандартів підготовки посадових осіб органів влади щодо здійснення адміністративно-юрисдикційної діяльності, можливості проведення узагальнення практики застосування законодавства про адміністративні правопорушення в різних сферах юрисдикційної діяльності.
19. Необхідно запровадити правило, що перелік органів та посадових осіб, які уповноважуються на складання протоколів про адміністративне правопорушення, має встановлюватись наказом відповідного органу адміністративної юрисдикції або керівника територіального органу.
20. Запропоновано внести зміни до чинного КУпАП, або ж запровадити це правило у проекті нового Кодексу про адміністративні проступки. Пропонуємо всі статті в новому кодексі викладати обов’язково у вигляді, що дає можливість одночасно визначати коло посадових осіб, які мають право складати протоколи за такі проступки, а також вказувати органи, яким буде підвідомча ця справа. Така редакція кожної статті нового кодексу буде набагато зручніша для користування всіма учасниками провадження в справах про адміністративні проступки, дасть можливість забезпечити рівність сторін при здійсненні провадження щодо однакового тлумачення процесуальної частини КУпАП.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України : Закон України вiд 28.06.1996 № 254к/96-ВР : за ред. від 28.04.2009 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. – Режим доступу до тексту нормат. докум. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=254%EA%2F96-%E2%F0&p =1244468218211138.
2. Гуржій Т. О. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Гуржій Тарас Олександрович. – К., 2004. – 195 с.
3. Остапенко О. І. Кваліфікація адміністративних правопорушень : навч. практ. посіб. / Остапенко О. І. – Л. : Інтелект-Захід, 2000. – 73 с.
4. Наумов А. Квалификация преступления как логическая форма юридической оценки / Анатолий Наумов, Александр Новиченко // Правоведение. – 1981. – № 2. – С. 86–90.
5. Герцензон А. А. Квалификация преступлений / Герцензон А. А. – М. : ВЮАКА, 1947. – 226 с.
6. Коржанский Н. И. Объект посягательства и квалификация преступлений : Учеб. пособ. / Коржанский Н. И. – Волгоград : Изд-во НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1976. – 120 с.
7. Кудрявцев В. Н. Общая теория квалификации преступлений / Кудрявцев В. Н. – М. : Юридическая литература, 1972. – 352 с.
8. Куринов Б. А. Научные основы квалификации преступлений / Куринов Б. А. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 181 с.
9. Левацкий Г. А. Квалификация преступлений / Левацкий Г. А. – М. : Акад. МВД СССР, 1981. – 47 с.
10. Рарог А. И. Понятие и принципы квалификации преступлений / Рарог А. И. // Проблемы разработки нового уголовного законодательства // Сб. науч. тр. – М., 1990.
11. Бурчак Ф. Г. Квалификация преступлений / Бурчак Ф. Г. – К. : Политиздат Украины, 1983. – 141 с.
12. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теорія, практика / Гаухман Л. Д. – (2-е изд., перераб. и доп.). – М. : Центр ЮрИнформ, 2003. – 448 с.
13. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації / Навроцький В. О. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
14. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Навроцкий В’ячеслав Олександрович. – Харків, 2000. – 495 с.
15. Загальна теорія держави і права / (Цвік М. В., Ткаченко В. Д., Рогачова Л. Л. та ін.) ; під ред. М. В. Цвіка, В. Д. Ткаченка, О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – 432 с.
16. Алексеев С. С. Государство и право. Начальний курс / Алексеев С. С. – (3-е изд., перераб. и доп.). – М. : Юридическая литература, 1996. – 192 с.
17. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : Підручник / Скакун О. Ф. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
18. Рабинович П. М. Основи загальної теорії права та держави : Посібник для студ. спеціальності “Правознавство” / Рабинович П. М. – (2-е вид.). – К. : Атіка, 1994. – 236 с.
19. Наумов А. Квалификация преступления как логическая форма юридической оценки / Анатолий Наумов, Александр Новиченко // Правоведение. – 1981. – № 2. – С. 86–90.
20. Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве / Таций В. Я. – Х. : Вища школа, 1988. – 198 с.
21. Берлач А. Теоретичні проблеми кваліфікації адміністративного делікту / Анатолій Берлач, Ольга Стороженко // Право України. – 2007. – № 10. – С. 5–8.
22. Колпаков В. Адміністративні правопорушення в системі корупційних деліктів / Валерій Колпаков, Оксана Кузьменко // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). – 2002. – № 5. – С. 7–15.
23. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Остапенко Олексій Іванович. – К., 1996. – 401 с.
24. Колпаков В. К. Деліктний феномен в адміністративному праві України: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Колпаков Валерій Костянтинович. – К., 2005. – 455 с.
25. Протасов В. Н. Теория государства и права. Проблемы теории государства и права / Протасов В. Н. – (2-е изд., доп.). – М. : Юрайт-М, 2001. – 346 с.
26. Таганцев Н. С. Русское уголовное право: Лекции. Часть общ. : в 2 т. / Н. С. Таганцев. – М. : Наука, 1994. – Т.1. – 1994. – 380 с.
27. Кузнецова Н. Ф. Проблемы квалификации пре ступлений : Лекции по спецкурсу основы квалификации преступлений / Кузнецова Н. Ф. – М. : Изд. дом “Городец”, 2007. – 336 с.
28. Остапенко О. І. Адміністративна деліктологія: дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Остапенко Олексій Іванович. – К., 1996. – 401 с.
29. Селиванов В. Н. Приватно-правові засади розвитку вітчизняної юридичної науки / В. Н. Селіванов // Право України. – 2001. – № 3. – С. 21–32.
30. Навроцький В. О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Навроцкий В’ячеслав Олександрович. – Харків, 2000. – 495 с.
31. Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / (заг. ред. В. Б. Авер’янов). – К. : Факт, 2003. – 384 с.
32. Кодекс адміністративного судочинства України : Закон України від 06.07.2005 № 747-IV: за станом на 14 січня 2009 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 3. – Ст. 5–37. – Режим доступу до тексту нормат. докум. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2747-15.
33. Кузьменко О. В. Міркування про природу адміністративного процесу / О. В. Кузьменко // Право України. – 2007. – № 3. – С. 12–15.
34. Харитоновна О. І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа : дис. ... доктора юрид. наук : 12.00.07 / Харитонова Олена Іванівна. – О., 2004. – 435 с.
35. Жильцов О. Л. Адміністративна відповідальність юридичних осіб : процесуально-правовий аспект: дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.07 / Жильцов Олександр Леонідович. – Запоріжжя, 2006. – 216 с.
36. Комзюк А. Т. Суб’єкти адміністративної відповідальності: проблеми визначення та правового закріплення системи / А.Т. Комзюк // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – № 22. – С. 95–99.
37. Гаухман Л. Д. Квалификация преступлений: закон, теорія, практика / Гаухман Л. Д. – (2-е изд., перераб. и доп.). – М. : Центр ЮрИнформ, 2003. – 448 с.
38. Колпаков В. К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : навч.посібник / Колпаков В. К. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.
39. Венгеров А. Б. Информационные отношения в управлении народным хозяйством как объект правового регулирования / А. Б. Венгеров // Ученые записки ВНИИСЗ. – 1973. – Вып.29. – С. 46.
40. Венгеров А. Б. Право и информация в условиях автоматизации управления / Венгеров А. Б. – М. : Юридическая литература, 1978. – 208 с.
41. Венгерок А.Б. Право и информационные обеспечение АСУ / А. Б. Венгеров // Советское государство и право. – 1972. – № 8. – С. 31.
42. Монахов В. Н. Государственно-правовые вопросы информационного обслуживания граждан в СССР : (Конституционный аспект) : дис. ... канд. юрид. наук (12.00.02) / В.Н. Монахов. – М., 1983. – 187 с.
43. Юсупов В. А. Право и советское государственное управление / Юсупов В. А. – Казань : Из-во Казанского государственного ун-та, 1976. – 178 с.
44. Урсул А. Д. Проблемы информации в современной науке. Философские очерки / Урсул А.Д. – М. : Наука, 1975. – 287 с.
45. Глушков В. М. Мышление и кибернетика / В. М. Глушков // Вопросы философии. – 1963. – № 1. – С. 5–12.
46. Амосов Н. М. Мышление и информация / Н. М. Амосов // Некоторые проблемы биокибернетики и применение электроники в биологии и медицине: семинар. – К., 1962. – С. 18.
47. Северин В. А. Правовое регулирование информационных отношений / В. А. Северин // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право. – 2000. – № 5. – С. 21–36.
48. Брагинский М. И. Правовое регулирование информационных отношений в условиях АСУ / М. И. Брагинский // Советское государство и право. – 1976. – № 1. – С. 38–46.
49. Агапов А. Б. Основы федерального информационного права России / Агапон А. Б. – М. : Экономика, 1995. – 220 с.
50. Гаврилов О. А. Информатизация правовой системы России. Теоретические и практические проблемы / Гаврилов О. А. – М. : Юридическая книга, при участии из-ва “ЧеРо”, 1998. – 144 с.
51. Ефимов П. В. Концепция обеспечения безопасности информационных технологий / П. В. Ефимов // Банковское дело. – 1995. – № 7. – С. 16–25.
52. Тиновицкая И. Д. Информационное право и информационные отношения / И. Д. Тиховицкая // Проблемы информатизации. – 1999. – № 3. – С. 45–50.
53. Чичерин Б. Н. Общее государственное право / Чичерин Б. Н. – М.: Зерцало, 2006. – 536 с.
54. Офіційний сайт Луганської обласної державної адміністрації : http://www.loga.gov.ua/region/resources/.
55. Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: постанова Верховної Ради України від 05.03.1998 № 188/98-ВР : в ред. від 05.03.1998 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 38. – Ст. 248 — Режим доступу до нормат. документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=188%2F98-%E2%F0.
56. Про схвалення Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року: розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 № 880-р : в ред. від 17.10.2007 / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. – 2007. – № 79. – Ст. 2961 – 170 с. – Режим доступу до нормат. документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=880-2007-%F0.
57. Про затвердження Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища: постанова Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1376 : в ред. від 05.12.2007 / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. – 2007. – № 93. – Ст. 3403 – 26 с. – Режим доступу до нормат. документа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1376-2007-%EF.
58. Про затвердження Державної цільової екологічної програми проведення моніторингу навколишнього природного середовища: постанова Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1376: в ред. від 05.12.2007 / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. – 2007. – № 93. – Ст. 3403. – 26 с. – Режим доступу до нормат. документа: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1376-2007-%EF.
59. Кузенко Л. В. Правове регулювання права громадян на інформацію в сфері державного управління: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кузенко Лариса Володимирівна. – Х., 2003. – 173 с.
60. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юридическая литература, 1981. – Т.2. – 1982. – 360 с.
61. Юридичний словник-довідник / (за ред. Шемшученка Ю. С.). – К. : Феміна, 1996. – 696 с.
62. Скакун О. Ф. Теорія держави і права : Підручник / Скакун О. Ф. – Х. : Консум, 2001. – 656 с.
63. Пучкова М. В. Обеспечение прав граждан органами управлення союзной республики / Пучкова М. В.; отв. ред. Б. М. Лазарев. – М. : Наука, 1987. – 142 с.
64. Князев В. М. Конституційні гарантії прав, свобод та обов’язків людини та громадянина в Україні / В. М. Князєв // Право України. – 1998. – № 11. – С. 29–31.
65. Авер’янов В. Б. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / (Авер’янов В. Б., Бояринцева М. А., Кресіна І. А. та інші); під ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Наукова думка, 2007. – 586 с.
66. Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля : Закон України від 06.07.1999 № 832-XIV : в ред. від 06.07.1999 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України . –1999. – № 34. – Ст. 296. – Режим доступу до нормат. документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=832-14.
67. Про видобування і переробку уранових руд : Закон України від 19.11.1997 № 645/97-ВР : в ред. від 19.06.2003 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 11. – Ст. 39. – Режим доступу до нормат. документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=645% 2F97-%E2%F0.
68. Про планування і забудову територій: Закон України від 20.04.2000 № 1699-ІІІ : в ред. від 12.06.2009 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250. – Режим доступу до нормат. документа : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1699-14.
69. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України вiд 25.06.1991 № 1264-XII: за ред. від 09.04.2009 / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546. – Режим доступу до тексту нормат. докум. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=1264-12.
70. Захист права на інформацію в Україні : зб. тез та доповідей за матеріалами міжнародної конф., 20-21 груд. 2007 р. / Міжнародна благодійна організація “Екологія-Право-Людина”. – Л. : ТзОВ “Компанія “Манускрипт”, 2007. – 56 с.
71. Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави: постанова Кабінету Міністрів України від 27.11.1997 № 1893 : в ред. від 01.01.2007 / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. – 1998. – № 48. – 31 с. – Режим доступу до тексту нормат. докум.: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1893-98-%EF.
72. Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційного права на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування : Указ Президента України від 07.02.2008 № 109/2008 : в ред. від 07.02.2008 / Президент України // Офіційний вісник України. – 2008. – № 10. – Ст. 239. – 10 с. – Режим доступу до тексту нормат. докум. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=109/2008.
73. Про Цільовий план Україна-НАТО на 2007 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО : Указ Президента України від 18.06.2007 №535/2007: в ред. від 18.06.2007 / Президент України // Офіційний вісник Президента України. – 2007. – № 17. – Ст. 277. – 8 с. – Режим доступу до тексту нормат. докум. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=535/2007.
74. Про Концепцію подолання корупції в Україні “На шляху до доброчесності” : Указ Президента України від 11.09.2006 № 742/2006 : в ред. від 11.09.2006 / Президент України // Офіційний вісник України. – 2006. – № 37. – Ст. 2540. – 9 с. – Режим доступу до тексту нормат. докум. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=742/2006.
75. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні : Указ Президента України від 22.07.1998 № 810/98 : в ред. від 28.05.2006 / Президент України // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – 32 с. – Режим доступу до тексту нормат. докум. : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=810/98.
76. Ковальчук Ю. І. Неповнолітній як суб’єкт адміністративної відповідальності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Ковальчук Юрій Іванович. – К., 2007. – 20 с.
77. Кулешов О. О. Діяльність адміністративної служби міліції по припиненню правопорушень (організаційно-правовий аспект) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Кулешов Олександр Олександрович. – Ірпінь, 2005. – 20 с.
78. Роздайбіда Андрій Володимирович. Податкове правопорушення як підстава адміністративної відповідальності: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Роздайбіда Андрій Володимирович. – Ірпінь, 2003. – 17 с.
79. Чернецький О. Л. Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Чернецький Олександр Леонідович. – Х., 2007. – 22 с.
80. Бабич В. А. Адміністративна відповідальність за зберігання або транспортування алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, на яких немає марок акцизного збору встановленого зразка : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Бабич Володимир Анатолійович. – Ірпінь, 2005. – 22 с.
81. Біла Л. Р. Адміністративна відповідальність за порушення антимонопольного законодавства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.07 / Біла Любов Романівна. – О., 1995. – 24 с.
82. Благодарний А. М. Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю : автореф.