АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ПОРУШЕНЬ ВОДІЯМИ ПРАВИЛ ЕКСПЛУАТАЦІЇ АВТОТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….........4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні проблеми адміністративно-правової кваліфікації…..12
1.1 Генезис проблематики адміністративно-правової кваліфікації у вітчизняній теорії адміністративного права……………………………………………...12
1.2 Юридичний склад адміністративного проступку як інструмент адміністративно-правової кваліфікації..….............................................................................30
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………...47

РОЗДІЛ 2. Адміністративно-правова кваліфікація випадків керування автотранспортними засобами із технічними несправностями, з якими їх експлуатація заборонена…...……………………………………………………………..….50
2.1. Адміністративно-правова кваліфікація керування транспортними засобами, які мають несправності гальмової системи або рульового управлін-ня.................................................................................................………………….51
2.2. Адміністративно-правова кваліфікація керування транспортними засобами, переобладнаними з порушенням відповідних правил, нормативів і станда-ртів………………………………………………………………………………...62
2.3. Адміністративно-правова кваліфікація керування транспортними засобами, які своєчасно не пройшли державного технічного огляду…………...…...83
2.4. Адміністративно-правова кваліфікація керування транспортними засобами з технічними несправностями, передбаченими ч. 2 ст. 121 КУпАП…..….95
Висновки до Розділу 2……………………………………………………………. 99

РОЗДІЛ 3. Адміністративно-правова кваліфікація порушень правил корис-тування засобами пасивної безпеки, використання номерних знаків, реєстрації транспортних засобів, а також маршрутних перевезень пасажи-рів…………………………………………………………………………….………105
3.1. Адміністративно-правова кваліфікація порушень правил користування ременями безпеки або мотошоломами…………………………………..….…105
3.2. Адміністративно-правова кваліфікація керування транспортними засобами, не зареєстрованими (перереєстрованими) у встановленому поряд-ку…………………………………………………….....................................…...111
3.3. Адміністративно-правова кваліфікація керування транспортними засобами з підробленим номерним знаком, без номерного знаку або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандарту, а так само з умисно прихованим номерним знаком………………………………..122
3.4. Адміністративно-правова кваліфікація маршрутних перевезень пасажирів у кількості, що перевищує число місць для сидіння, передбачених технічними характеристиками транспортного засобу………………….........................…..138
3.5. Адміністративно-правова кваліфікація експлуатації транспортних засобів, номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних докумен-тах………………………………………………………..……………….……....146
3.6. Адміністративно-правова кваліфікація експлуатації транспортних засобів, номери агрегатів яких знищені або підроблені……………………….............154
Висновки до Розділу 3………………………………………………….............159

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..............................................................173
ДОДАТКИ..................................................................................................................189

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Автомобілізація є значним завоюванням науково-технічного прогресу, закономірним досягненням цивілізації, без якого неможливо уявити життя європейського соціуму. В Україні, як і в усьому світі, кількість автотранспортних засобів неухильно зростає з кожним роком. На сьогодні автомобільний парк країни складає близько 14 млн. одиниць рухомого складу. Посилення інтенсивності руху на автошляхах з особливою гостротою ставить перед державою проблему забезпечення його безпеки.
Протягом 2007 року на дорогах країни було зареєстровано більше 40 тис. дорожньо-транспортних пригод. Значною є кількість жертв таких пригод: лише за період з 1.01.2007 по 1.01.2008 рр. у результаті аварій загинуло 7 тис. осіб, ще 50 тис. – отримали травми різного ступеню тяжкості. Згідно із даними Державного комітету статистики, кожні 12 хвилин трапляється дорожньо-транспортна подія. Щодня з життя йдуть 16 осіб, з яких щонайменше двоє – діти.
До основних причин такої ситуації слід віднести зниження рівня загальної дисципліни учасників дорожнього руху, зростання кількості порушень правил користування приладами пасивної безпеки, використання номерних знаків, а також правил реєстрації транспортних засобів.
Особливе занепокоєння викликає збільшення кількості випадків керування автотранспортними засобами із технічними несправностями, з якими їх експлуатація заборонена. Тільки протягом 2007 року підрозділами Державної автомобільної інспекції зареєстровано близько 1,5 тис. дорожньо-транспортних пригод, скоєних через технічні несправності транспортних засобів. У них загинуло понад 250 чоловік та більше 1 тис. було поранено. Оперативні зведення ДАІ МВС України показують, що у 2007 році на кожні 100 випадків ДТП, скоєних через технічну несправність транспортних засобів, припадало близько 25 загиблих осіб. За цим показником керування несправними транспортними засобами стабільно входить до чільної п’ятірки найбільш небезпечних для життя учасників дорожнього руху порушень Правил дорожнього руху.
Разом з тим, притягнення водіїв до відповідальності за вказані правопорушення є проблематичним з огляду на недосконалість правових засад кваліфікації адміністративних проступків передбачених ст.ст. 121, 1211 КУпАП.
За таких умов виникає потреба в дослідженні теоретичних, правових і методичних засад кваліфікації адміністративних проступків, передбачених ст.ст. 121, 1211 КУпАП, а також у розробці пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про дорожній рух та практики його застосування.
Важливу роль при проведенні дослідження відіграли наукові праці вітчизняних правників: В.Б.Авер’янова, М.І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, А.І. Берлача, Ю.П.Битяка, В.Т.Білоуса, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, Р.А. Калюжного, В.В. Коваленка, М.В. Коваля, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.Т. Комзюка, В.В. Копейчикова, М.Й. Коржанського, В.В. Костицького, О.В. Кузьменко, К.Б. Левченко, А.А. Нечай, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, В.П. Пєткова, В.М. Поповича, Д.В. Приймаченка, В.Й. Развадовського, О.П. Рябченко, В.К. Шкарупи, Х.П. Ярмакі та інших. При розробці дисертації були вико-ристані також наукові доробки відомих російських фахівців: С.С.Алєксєєва, Д.М.Бахраха, І.І.Веремеєнка, В.І.Жульова, Ю.М.Козлова, В.М.Кудрявцев, Б.А.Курінова, А.П.Коренєва, Б.В.Россінського та інших.
Між тим, комплексне дослідження проблем адміністративно-правової ква-ліфікації порушення правил експлуатації автотранспортних засобів у вітчизняній науці спеціально не вивчались, в існуючих наукових працях (Т.О.Гуржій, Є.В. Додін, В.В.Доненко, В.В.Єгупенко, В.І.Касинюк, В.В.Новіков, А.М. Подоляка, В.Й.Развадовський) ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики. Монографічна література з відповідної проблематики практично відсутня, що з одного боку свідчить про її складність, а з іншого – вказує на брак уваги нау-кового загалу.
Таким чином, глибоке дослідження питання кваліфікації адміністративних проступків, передбачених ст.ст. 121, 1211 КУпАП набуває особливого змісту й актуальності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з Планом науково-дослідної діяльності кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Університету “Україна” на тему „Адміністративно-правове регулювання суспільних відносин в Україні” (номер державної реєстрації 0107U008696).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних, правових і методичних засад кваліфікації адміністративних проступків, передбачених ст.ст. 121, 1211 КУпАП, а також у розробці пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про дорожній рух та практики його застосування.
Зазначена мета обумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких завдань:
– з’ясувати юридичну та логічну природу явища адміністративно-правової кваліфікації;
– визначити структуру адміністративно-правової кваліфікації;
– окреслити основні передумови своєчасної та безпомилкової кваліфікації адміністративних проступків;
– проаналізувати та узагальнити сучасний стан адміністративної відповідальності водіїв за порушення правил експлуатації автотранспортних засобів;
– встановити основні причини помилок при попередній та остаточній кваліфікації випадків порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів, визначити оптимальні шляхи їх вирішення;
– розробити пропозиції щодо вдосконалення положень вітчизняного законодавства про дорожній рух, спрямовані на:
○ приведення їх у відповідність до об’єктивних потреб забезпечення безпеки експлуатації транспортних засобів;
○ удосконалення юридичної техніки викладення їх змісту;
○ усунення наявних колізій норм КУпАП, Закону України “Про дорожній рух”, постанов Кабінету Міністрів України “Про затвердження правил дорожнього руху” та “Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів”, ряду нормативно-технічних документів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики;
○ поширення регуляторного впливу законодавства про дорожній рух на суспільні відносини з приводу експлуатації автотранспортних засобів, які об’єктивно потребують правової регламентації;
– розробити практичні рекомендації для працівників ДАІ МВС України, спрямовані на вдосконалення та спрощення процесу адміністративно-правової кваліфікації порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі адміністративно-правової кваліфікації порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів.
Предметом дослідження є правові норми, котрі слугують юридичною підставою адміністративно-правової кваліфікації порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів.
Методи дослідження. В основу дисертації була покладена раціональна сукупність методів і прийомів теорії пізнання. Системний підхід до їх застосування дав можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі дослідження використовувався діалектичний метод (загальнонауковий метод пізнання соціально-правових явищ в їх протиріччях, розвитку та змінах), а також похідні від нього методи і прийоми пізнання, зокрема: – формально-логічний (застосований при формулюванні теоретичних положень дисертації: при конструюванні визначення поняття кваліфікації адміністративних проступків, при побудові низки наукових класифікацій тощо);– логіко-семантичний (задіяний при формулюванні змісту диспозиції адміністративно-деліктної норми, яка має закріпити адміністративну відповідальність за порушення правил установки на транспортному засобі пристроїв для подачі спеціальних світлових та звукових сигналів, а також правил нанесення кольорографічних позначень); – логіко-юридичний (використовується у ході обґрунтування пропозицій, спрямованих на усунення колізій актів законодавства про дорожній рух (КУпАП, Правил дорожнього руху та ін.); – порівняльно-правовий (даний метод був задіяний при порівняльному аналізі вітчизняного та зарубіжного законодавства про дорожній рух); – історико-правовий (використовується при дослідженні генези адміністративно-деліктних норм, які передбачають відповідальність водіїв за порушення правил експлуатації автотранспортних засобів); – статистичний (використаний при вивченні стану адміністративної практики міських (районних) судів та підрозділів ДАІ МВС України, а також у ході опрацювання статистичної інформації про кількість дорожньо-транспортних пригод на автошляхах країни та основні причини їх скоєння); – соціологічний (застосований при проведенні соціологічних заходів серед водіїв автотранспортних засобів усіх категорій, співробітників ДАІ МВС України, суддів районних та міських судів).
При підготовці дисертації були використані результати науково-дослідних розробок і публікацій, у тому числі за участю автора. Емпіричну основу дослі-дження склали статистичні матеріали МВС України, Департаменту ДАІ МВС України, Міністерства юстиції України, Держкомстату, результати соціологічних заходів (анкетувань, опитувань, інтерв’ювань), проведених серед працівників ДАІ, суддів міських та районних судів, водіїв механічних транспортних засобів усіх категорій, інших учасників дорожнього руху. Положення дисертації ґрунтуються на вивченні: 255 справ про адміністративні проступки, передбачені ст.ст. 121, 1211 КУпАП; понад 400 скарг водіїв на неправомірні дії (рішення) працівників ДАІ МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що представлена дисертація є однією з перших на теренах вітчизняної адміністративно-правової науки комплексним дослідженням проблем адміністративно-правової кваліфікації порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів.
У дисертації обґрунтовується ряд положень, котрі характеризуються науковою новизною, мають суттєве теоретичне і практичне значення, а саме:
вперше:
– на монографічному рівні надано детальну характеристику юридичного складу адміністративних проступків, передбачених ст.ст. 121, 1211 КУпАП України;
– окреслено основні причини помилок суб’єктів адміністративно-правової кваліфікації при юридичній оцінці проступків, передбачених ст.ст. 121, 1211 КУпАП;
– уточнено шляхи вдосконалення практики застосування норм, що передбачають адміністративну відповідальність водіїв за порушення ними правил експлуатації автотранспортних засобів;
– розроблено пропозиції щодо внесення до чинного законодавства про дорожній рух змін, спрямованих на спрощення адміністративно-правової кваліфікації порушень Правил дорожнього руху, усунення правових колізій та “прогалин”, удосконалення юридичної техніки викладення їх змісту.
удосконалено:
– науковий підхід до визначення структури адміністративно-правової кваліфікації;
– критерії логічного поділу обсягу поняття адміністративно-правової кваліфікації;
– практичний зміст рекомендацій для працівників ДАІ МВС України, спрямовані на удосконалення їх юрисдикційної діяльності;
набули подальшого розвитку:
– концепція взаємообумовленості і взаємозв’язку процесів кваліфікації та правозастосування;
– ідея про алгоритмізацію процесу встановлення ознак складу адміністративного проступку у процесі його юридичної кваліфікації;
– уявлення про юридичну значущість доктринальної адміністративно-правової кваліфікації;
– науковий підхід, відповідно до якого спеціальна мета вчинення адміністративного проступку є іманентною ознакою умислу.
Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає у тому, що сформульовані в ній висновки і пропозиції можуть бути використані: у науково-дослідній сфері (бути основою для подальшої розробки проблематики державного регулювання адміністративних правовідносин у сфері безпеки дорожнього руху); у нормотворчій діяльності (при вдосконаленні положень вітчизняного законодавства про дорожній рух); у правозастосуванні (при удосконалення методичних засад кваліфікації порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів (Лист від 4 березня 2008 р.); у навчальному процесі (при викладанні дисциплін “Адміністративне право” та “Адміністративна відповідальність” (Акт впровадження від 5 лютого 2008 р.), при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів, а також у науково-дослідній роботі студентів і курсантів).
Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри конституційного, адміністративного і фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини “Україна”. Її основні положення, висновки і практичні рекомендації доповідались на чотирьох науково-практичних конференціях та семінарах: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні” (м. Острог, травень 2006 р.); Міжнародній науковій конференції “Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів” (21-22 грудня 2007 року, Кримський юридичний інститут ХНУВС); науковій конференції “Адміністративне право та процес очима молодих вчених” (28-29 лютого 2008 року, Запорізький державний університет); науково-практичному семінарі “Актуальні проблеми забезпечення безпеки дорожнього руху” (18 квітня 2008 року, Харківський національний університет внутрішніх справ).
Публікації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації викладені у 5 наукових статтях (усі 5 – у фахових виданнях).
Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація містить вступ, три розділи, що складаються з 12 підрозділів, висновки, список використаних джерел (187 найменувань) та додатки (48 сторінок). Загальний обсяг дисертації складає 233 сторінки, з яких 172 – основна частина.

bibliography

ВИСНОВКИ

За результатами дисертаційної роботи, виконаної на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства про дорожній рух та практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць у різних галузях знань, автором запропоновано вирішення поставленого наукового завдання, що полягає у визначенні теоретичних, правових і методичних засад кваліфікації адміністративних проступків, передбачених ст.ст. 121, 1211 КУпАП, а також у наданні пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства про дорожній рух та практики його застосування. У ході реалізації обумовлених завдань дисертантом сформульовано такі висновки, пропозиції та рекомендації:
1. Феномен адміністративно-правової кваліфікації має двоєдину суть. Його дуалістична природа проявляється у когнітивному та юридичному аспектах. У когнітивному сенсі кваліфікація являє собою: а) пізнання юридичної суті вчиненого у реальному житті протиправного діяння; б) кінцеве судження (умовисновок), отриманий у ході пізнавальної діяльності. Натомість, з юридичної точки зору, кваліфікація – це нерозривна єдність: а) процесу зіставлення ознак фактичного посягання та юридичної норми; б) юридичного висновку, закріпленого у процесуальних документах;
2. Адміністративно-правова кваліфікація – неодмінний атрибут правозастосування. Вона є інтегрованим елементом правозастосовного процесу, органічно “вплітається” у всі його стадії, “супроводжує” його від початку до кінця. Етапи юридичної кваліфікації повністю співпадають із етапами правозастосування, позаяк у темпоральному і у гносеологічному вимірі обидва процеси є нероздільними. З огляду на це, у структурі адміністративно-правової кваліфікації виділяються три етапи: 1) оцінку фактичних обставин справи; 2) підбір належної адміністративно-деліктної норми (норм); 3) прийняття остаточного рішення, вираженого у формулі кваліфікації.
4. Всебічне дослідження будь-якого явища правової дійсності неможливе без з’ясування його передумов. Не є винятком і адміністративно-правова кваліфікація, серед передумов якої варто виділити: а) фактичну – об’єктивне протиправне діяння, яке має формальні ознаки адміністративного делікту; б) юридичну – наявність адміністративно-деліктної норми (норм), що передбачає відповідальність з вчинене посягання; в) професійно-юрисдикційну – належний рівень професійних знань та обсяг юрисдикційних повноважень суб’єкта кваліфікації.
5. Основні причини помилок при юридичній оцінці порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів полягають у: численних недоліках вітчизняного законодавства про дорожній рух; відсутності чітких методичних рекомендацій для суб’єктів попередньої адміністративно-правової кваліфікації; недостатній професійній підготовці працівників Державтоінспекції, уповноважених здійснювати нагляд за безпекою дорожнього руху. Оптимальним шляхом усунення цих негативних чинників є удосконалення теоретичних, правових та методичних засад кваліфікації адміністративних проступків, зокрема, тих, що передбачені ст.ст. 121 та 121-1 КУпАП.
6. З метою удосконалення норм вітчизняного законодавства про дорожній рух пропонується:
І. У Кодексі України про адміністративні правопорушення:
а) ст. 121 КУпАП викласти у такій редакції: “Стаття 121. Порушення водіями правил експлуатації транспортних засобів, а також правил користування засобами пасивної безпеки
Керування водіями транспортними засобами, що мають несправності гальмової системи (за винятком стоянкового гальма), рульового управління або тягово-зчіпного пристрою (у складі автопоїзда), або переобладнаними з порушенням відповідних правил, нормативів і стандартів, або такими, що своєчасно не пройшли державного технічного огляду, - тягне за собою ... .
Керування водіями транспортними засобами з технічними несправностями, за винятком несправностей, зазначених у частині першій цієї статті, з якими з гідно з встановленими правилами експлуатація їх забороняється, - тягне за собою ... .
Порушення правил користування ременями безпеки, а також керування мотоциклом без застебнутого мотошолому або перевезення на мотоциклі пасажирів без застебнутого мотошолому - тягне за собою ... .
Порушення встановленого терміну державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, а також керування водіями транспортними засобами, не зареєстрованими (перереєстрованими) у встановленому порядку - тягне за собою...
Дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, - тягнуть за собою... ” .
б) ст. 121-1 КУпАП викласти у такій редакції: “Стаття 121-1. Експлуатація водіями транспортних засобів, номери агрегатів яких знищені або цим агрегатам не належать.
Експлуатація транспортних засобів, ідентифікаційні номери агрегатів яких завідомо для водія є знищеними, заміненими або підробленими, - тягне за собою ...”
в) доповнити Кодекс статтями 121-2 та 121-3 такого змісту:
“Стаття 121-2. Порушення правил установки на транспортному засобі пристроїв для подачі спеціальних світлових та звукових сигналів, а також правил нанесення кольорографічних позначень
Установка на транспортний засіб без належного дозволу пристроїв для подачі спеціальних світлових та звукових сигналів, їх використання під час руху, а також незаконне використання кольорографічних схем, розпізнавальних знаків чи написів транспортних засобів оперативних чи спеціальних служб - тягнуть за собою ... .
Інші порушення правил нанесення кольорографічних позначень на транспортний засіб - тягнуть за собою... ”;
“Стаття 121-3. Керування транспортними засобами з порушенням правил установки та використання державних номерних знаків.
Керування водіями транспортними засобами з нестандартними номерними знаками або з номерними знаками, встановленими із порушенням вимог стандарту, - тягне за собою ... .
Керування водіями зареєстрованими транспортними засобами, на яких відсутні номерні знаки, - тягне за собою... .
Керування транспортними засобами, номерні знаки яких завідомо для водія є підробленими або цьому засобу не належать, а також з умисно прихованими номерними знаками, - тягне за собою... ”.
г) доповнити ст. 122 частиною 4 такого змісту: “Перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксомоторів або здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів понад кількість місць, визначену у реєстраційних документах на транспортний засіб або передбачену його технічною характеристикою, - тягне за собою ...”;
д) у ст. 221 після слів “…. статтями 121”, додати “1212, 1213”, далі за текстом;
е) у абзаці 1 пункту 1 частини 1 ст. 255 КУпАП після слів “…. статті 121”, додати “1212, 1213”, далі за текстом.
ІІ. У Правилах дорожнього руху:
а) п. 19.7 - зі змісту Правил виключити;
б) п. 31.4.3 доповнити приміткою 2 такого змісту: “2. Забороняється підключати задні протитуманні ліхтарі до сигналів гальмування”;
в) у зв’язку з цим примітки 2, 3 та 4 до п. 31.4.3. вважати примітками 3,4 і 5.
ІІІ. Пункт 3 Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів (Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 141) викласти у редакції:
“3. Технічному огляду підлягають:
3.1. Автобуси, вантажні автомобілі, пристосовані для перевезення людей, легкові автомобілі, що використовуються для перевезень пасажирів на комерційній основі, а також спеціалізовані автомобілі для перевезення небезпечних вантажів – два рази на рік.
3.2. Інші транспортні засоби, з року випуску яких пройшло не більше 6 років - один раз на два роки, зокрема:
У рік, який закінчується на непарну цифру, автотранспортні засоби, остання цифра року випуску яких непарна;
У рік, який закінчується на парну цифру або нуль, автотранспортні засоби, остання цифра року випуску яких парна або нуль;
3.3. Інші транспортні засоби, з року випуску яких пройшло 6 і більше років, а також транспортні засоби, рік випуску яких не встановлено (крім передбачених п. 3.1. цих Правил) один раз на рік”.
ІV. У ДСТУ 3849-99 “Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб”:
а) пункт 2.2.8 викласти у такій редакції: Правоохоронних органів (Прокуратура України, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, міліція (зокрема, Державна автомобільна інспекція МВС України), податкова міліція, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, Державний департамент України з питань виконання покарань).
б) пункт 5.3 викласти у такій редакції: “Спеціальними звуковими та світловими сигналами синього кольору можуть бути обладнані тільки оперативні транспортні засоби згідно з п.п. 2.2.2 – 2.2.8 (крім Прокуратури України), і які мають кольорографічні схеми, написи та емблеми згідно з розділами 3 і 4 цього стандарту”;
в) у пункті 5.4: слова “Управління державної служби охорони України” замінити на “Управління державної охорони України”;
г) зі змісту п. 5.4 виключити слова “Прокуратури України”;
д) п. 5.6 викласти у такій редакції: “Спеціальними світловими сигнальними пристроями зі світловими сигналами червоного і зеленого кольорів обладнуються виключно транспортні засоби дорожньо-патрульної служби Державної автомобільної інспекції МВС України та Управління державної охорони України”.
V. Останній абзац п. 3.6 Порядку і умов організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом (наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 21 січня 1998 року № 21) у редакції: “На міжміських та міжнародних маршрутах кількість пасажирів не повинна перевищувати кількості місць для сидіння”.
7. Важливою запорукою належного застосування адміністративно-деліктних норм, що передбачають відповідальність за порушень водіями правил експлуатації автотранспортних засобів, є постійне підвищення професійного рівня суб’єктів попередньої кваліфікації – працівників Державтоінспекції. З цією метою пропонується включити до Типового плану занять із функціональної підготовки особового складу ДАІ МВС України тему з питань кваліфікації проступків, передбачених ст.ст. 121 та 121-1 КУпАП.
У рамках викладення цієї теми рекомендувати працівникам Державтоінспекції: а) здійснювати кваліфікацію порушень правил установки на транспортний засіб пристроїв для подачі спеціальних світлових та звукових сигналів або нанесення на його поверхню кольорографічних позначень за ч.1 ст.121 КУпАП; б) виключити суб’єктивний підхід до визначення комерційної мети використання індивідуальних транспортних засобів, позаяк він призводить до помилок при кваліфікації порушень встановленого порядку проходження державного технічного огляду; в) чітко розмежовувати випадки порушення правил користування ременями безпеки (ч. 3 ст. 121 КУпАП) та керування транспортними засобами з непридатними для використання ременями безпеки, або ж не обладнаними такими ременями всупереч існуючим технічним вимогам (ч. 2 ст. 121 КУпАП) та ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. - К.:УАВС, 1996. - 401с.
Остапенко О.І. Кваліфікація адміністративних правопорушень: Монографія. - Львів.:ЛІВС НАВСУ, 2000. – 173 с.
Гуржій Т.О. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування: Дис... к. ю. н.: 12.00.07. – К.: НАВСУ, 2005. – 242 с.
Наумов А.В., Новиченко А.С. Законы логики при квалификации преступлений. - М.: Юридическая литература, 1978. - 104 с.
Мещеряков В.Т. Соответствие как отношение и принцип. - М.: Наука, 1975. – 104 с.
Стороженко О.М. Теоретичні проблеми визначення поняття кваліфікації адміністративного делікту // Держава і право. Збірник наукових праць. – Випуск 35. – 2007. – С.270-276.
Навроцький В.О. Теоретичні проблеми кримінально-правової кваліфікації: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08. - Харків: Національна академія України ім. Ярослава Мудрого, 2000. – 493 с.
Куринов Б.А. Научньїе основьі квалификации преступлений: Учебное пособие. М.: Изд-во Московского ун-та. - 1984.- 181с.
Стороженко О.М. Адміністративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку: Дис... к. ю. н.: 12.00.07. – К.: ВМУРЛ “Україна”, 2008. – 183 с.
Логика: Методическая разработка для слушателей / Под. ред. Г.В. Горелова. - М.: НИ и РИО, 1984. – 87 с.
Філософський словник / Під. ред. В.І.Шинкарука. - К.: Головна редакція Української Радянської енциклопедії АН УРСР, 1973. - 600 с.
Свинцов В.И. Логика: Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1987. – 287с.
Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративні правопорушення в системі корупційних деліктів // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2002. - № 5. – С. 7-12.
Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений: Учебное пособие. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1984. - 181с.
Левицкий Г.А. Квалификация преступлений. - М.: Акад.МВД СССР, 1981. - 47с.
Бенедик И.В. Правовая квалификация в структуре правоприменительного процесса // В сб.: Проблемы социалистической законности. - Республиканский межвузовский сборник. - Х.: Вища школа. - 1985. - Вып.15. - С.138-141.
Черданцев А.Ф. Вопросы толкования советского права: Учебное пособие. - Свердловск: СЮИ, 1972. - 192с.
Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т. / М.: Юр. лит., 1982. - Т.2. – 359 с.
Общая теория государства и права / Под. ред. В.В.Лазарева. – М., 2000. – 421 с.
Голосніченко І., Стахурський М., Золотарьова Н. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки // Право України. - 2002. - №2. - С. 26-30.
Герцензон А.А. Квалификация преступлений. - М.: РИО ВЮА. - 1947. – 188 с.
Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. Толковый словарь русского языка. – М.: Форсаж, 2000. – 810 с.
Калаянов Д.П. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції та їх профілактика: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Одеська державна юридична академія. - Одеса, 1998. – 16 с.
Кудрявцев. В.Н. Общая теория квалификации преступлений. - М.: Юри-дическая литература, 1972. – 352 с.
Уголовное право. Особенная часть. / Под ред. И.Я.Козаченко и З.А.Незнамова. - М.: Издательская группа ИНФРА. М-НОРМА, 1998. - 516с.
Лихарев В.В. Квалификация административных правонарушений в сфере охраны общественного порядка: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Московская высшая школа милиции МВД СССР. - М, 1988. - 19 с.
Гуржій Т.О. Діалектична єдність філософських категорій загального, особливого та одиничного як головна передумова з’ясування сутності поняття кваліфікації адміністративного правопорушення // Держава і право: Збірник наукових праць. - Випуск 18. – К., 2002. – С. 179-183.
Гуржій Т.О. Керування автотранспортними засобами: адміністративно-деліктний аспект: Монографія. – Кіровоград: , 2007. – 255 с.
Ленін В.І. Конспект книги Аристотеля “Метафізика” // Повне зібрання творів. - Т. 29. - М.: Видавництво політичної літератури, 1973. – С. 323-332.
Гуржій Т.О. Логіко-методологічні засади визначення поняття адміністративно-правової кваліфікації // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. – 2002. - №4. – С. 218-223.
Гуржій Т.О. Адміністративно-правова кваліфікація порушень водіями механічних транспортних засобів правил керування: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національна академія внутрішніх справ України. - К, 2004. - 20 с.
Калаянов Д.П. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції, та їх профілактика: Дис... к.ю.н.: 12.00.07. – Одеська національна юридична академія. – Одеса, 1998. – 187 с.
Гуржій Т.О. Місце юридичної кваліфікації у процесі правозастосування // Право України. – 2006. - №4. – С.29-32.
Стороженко О.М. Адміністративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / К.: Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”. – К., 2008. – 21 с.
Берлач А.І., Стороженко О.М. Теоретичні проблеми кваліфікації адміністративного делікту// Право України. – 2007. – №10. – C.5-8.
Стороженко О.М. Кваліфікація адміністративного делікту // Вісник про-куратури. -2007. - №4. – С.115-119.
Бахрах Д.Н. Административное право: Учебник для вузов. - М.: Бек, 1997. – 368 с.
Герасименко Є.С. Питання реформування інституту адміністративної відповідальності: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Київський національний університет ім. Т.Г.Шевченка. – К., 2000. – 20 с.
Зима О.Т. Адміністративна відповідальність юридичних осіб: Дис. к.ю.н.: 12.00.07. – Х., 2001. – 164 с.
Іванов В.В. Матеріально-правові і процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності: Дис... к.ю.н.: 12.00.07. – Одеса, 2001. – 191 с.
Новіков В.В. Адміністративно-правові основи профілактики порушень правил дорожнього руху: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / НАВСУ. – К., 1997. – 24 с.
Развадовський В.Й. Адміністративна відповідальність за порушення норм, правил і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Одеська державна юридична академія. – Одеса, 1998. – 24 с.
Севрюгин В.Е. Теоретические проблемы административного проступка: Автореф. дис… д.ю.н.: 12.00.02 / Академия МВД РФ. - М., 1994. – 39 с.
Короленко М.П. Кваліфікація і класифікація умисних вбивств при обтя-жуючих обставинах: Автореф. дис... к. ю. н.: 12.00.08 / НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. - К., 2002. – 19 с.
Миколенко А.И. Административный процесс и административная ответственность в Украине: Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 2004. – 272 с.
Гуславський В.С. Кримінальна відповідальність за порушення правил експлуатації транспорту: Автореф. дис... к. ю. н.: 12.00.08 / НАВСУ. - К., 1997. – 18 с.
Гультай М. Деякі проблеми виправлення помилок, пов’язаних з кваліфікацією злочинів // Право України. – 2001. - №3 – С. 72-75.
Симаков Г.Ф. Уголовное право Российской Федерации. Часть Общая. – Владивосток: ВГУЭС, 2000. – 184 с.
Бугайчук К.Л. Адміністративні проступки: сутність та організаційно-правові заходи їх профілактики: Дис... к.ю.н.: 12.00.07. – Х.: НУВС, 2002. – 243 с.
Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. Посібник / За заг. ред. А.Т. Комзюка, 2-е вид., виправл. і доп. – Харків: Вид-во Ун-ту внутр. справ, 2001. – 112 с.
Угрюмова Г. Загальна характеристика дисциплінарної відповідальності і дисциплінарного проступку за українським трудовим правом // Право України. – 2005. - № 5. – С. 78-81.
Ващенко С.В. Поліщук В.Г. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2001. – 142 с.
Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М. та ін. - Харків: Право, 2001. – 528 с.
Бахрах Д.Н. Состав административного проступка: Учебное пособие. - Свердловск: Свердловский юридический институт им. Р.А. Руденко, 1987. – 70 с.
Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації): Автореф. дис... к. ю. н.: 12.00.08 / НАН України Інститут держави і права ім. В.М. Корецького - К., 2002. – 24 с.
Золотарьова Н.І. Провадження в справах про адміністративні проступки, що посягають на правові відносини обігу наркотичних засобів та психотропних речовин: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2000. – 20 с.
Лук’янець Д.М. Інститут адміністративної відповідальності: Проблеми розвитку: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяе-мые милицией: Особенности. Классификация. Системовыражение: Учебное пособие. - К.: КВШ МВД СССР, 1979. – 87 с.
Юсупов В.А. Теория административного права.- М.: Юрид. лит., 1985. – 108 с.
Студеникина М.С. Состав административного проступка // Учен. записки ВНИИСЗ. - М., 1968. - №15. - С. 71-78.
Чирков А.П. Ответственность в системе права: Учебное пособие. - Кали-нинград: изд-во Калининградского ун-та, 1996. – 77 с.
Бережний А.В. Визначення об’єкта адміністративних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин // Вісник луганської академії внутрішніх справ. – 2003. - №1. – С. 21-31.
Жильцов О.Л. Реформування адміністративного права: матеріально-правові проблеми адміністративної відповідальності юридичних осіб // Науковий вісник НАВСУ. – 2001. - №2. – С. 91-99.
Мілашевич А.В. Проблеми профілактики адміністративних правопору-шень на транспорті: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Академія державної податкової служби України. – Ірпінь, 2001. – 20 с.
Мілашевич А.В. Проблеми профілактики адміністративних правопору-шень на транспорті: Дис... к.ю.н.: 12.00.07. – Одеса, 2001. – 195 с.
Адміністративне право України / За заг. ред. О.М.Бандурки: Підручник. – Харків: Вид-во НУВС, 2004. – с. 480.
Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
Конин Н.М. Административное право России: Курс лекций. – М.: Юристъ, 2004. – 560 с.
Михайленко О.Р. Основи держави і права. – К.: Феміна, 1995. – 160 с.
Россинский Б.В. Административная ответственность за нарушения в области дорожного движения: Постатейный комментарий. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 352 с.
Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум, 2000. – 704 с.
Овсянко Д.М. Административное право: Учебное пособие. // Изд. 3-е, перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 468 с.
Додін Є.В. Гарантії законності адміністративної відповідальності. - К.: Знання, 1976. – 48 с.
Беленький В.А. О сущности нарушений общественного порядка // Вест-ник Московского ун-та. - 1970. - №6. - С. 67-69.
Шишов О.Ф. Преступление и административный проступок: Учебное пособие. - М.: ВЮЗИ, 1967. – 68 с.
Колпаков В.К. Адміністративний договір у державному управлінні // Конституційні гарантії захисту людини у правоохоронній діяльності. - Д.: Поліграфіст, 1999. - С.166-168.
Севрюгин В.Е. Теоретические проблемы административного проступка: Дис… д-ра юрид. Наук: 12.00.02. – М.: Академия МВД РФ, 1994. – 380 с.
Севрюгин В.Е. Административный проступок. Понятие, признаки, ответственность: Монография. - М.: Академия МВД СССР, 1989. – 164 с.
Загальна теорія держави і права / Цвік М.В., Ткаченко В.Д., Богачова Л.Л. та ін / Під. ред. Цвіка М.В., Ткаченка В.Д., Петришина О.В. – Харків.: Право, 2002. – 432 с.
Терещук О.В. Адміністративна відповідальність за корупційні правопо-рушення: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Одеська національна юридична акдемія. – Одеса, 2000. – 20 с.
Печеницин В.А. Состав административного проступка и его значение в юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. - Ха-баровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1988. – 60 с.
Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответствен-
ности (социологический и юридический аспекты). - Л.: Изд-во Ленин-
градского ун-та, 1983. – 141 с.
Административное право Российской Федерации: Учебник для вузов / АлехинА.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. – 3-е изд. испр. и доп. - М.: ИКД «Зерцало-М», 2001. – 592 с.
Чернадчук В. Право на відшкодування моральної шкоди: деякі аспекти // Право України. – 2000. - №3. – С. 106-109.
Флейшиц Е. А. Обязательства и причинение вреда из неосновательного обогащения. –М.: Юрид. лит., 1951. – 120 с.
Белякова А.М. Имущественная ответственность за причинение вреда. –М.: Юрид. лит., 1979. – 110 с.
Малеин Н.Р. Возмещение вреда причиненного личности. – М.: Юрид. лит., 1965. – 230 с.
Донцов С.Е., Глянцев В.В. Возмещение вреда по советскому законодательству. – М.: Юрид. лит, 1990. – 271 с.
Кивалов С.В. Таможенное право (административная ответственность за нарушение таможенных правил). – Одесса: Астропринт, 1996. – 175 с.
Логінова С.М. Адвокатська таємниця: теорія і практика: Дис... к.ю.н.: 12.00.10. – К., 2002. – 160 с.
Забарний Г.Г., Калюжний Р.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Вид. Паливода А.В., 2003. – 212 с.
Административное право: Учебник / Под. Ред. Ю.М.Козлова, Л.Л.Попова. – М.: Юристъ, 1999. – 728 с.
Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Вид-во НАВСУ, 2000. – 240 с.
Ярмиш Н.Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ): Монография. – Харьков: «Право», 2003. – 512 с.
Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть): Учеб-ное пособие. - Харьков: Одиссей, 2001. – 288 с.
Правознавство: Навч. посібник / Під ред. В.В.Копєйчикова. Видання 3-е, перероб. та доп. - К.: Юрінком, 2001. – 638 с.
Великанова С.Н., Маркова А.А. Административное право: Учебное пособие. – М.: Экзамен, 2004. – 64 с.
Роздайбіда А.В. Податкове правопорушення як підстава адміністративної відповідальності: Дис... к.ю.н.: 12.00.07. – Ірпінь: АДПСУ, 2003. – 190 с.
Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України: Навчальний посібник. - К.: УАВС України, 1995. - 78 с.
Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Х.: Одиссей, 1999. – 224 с.
Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий / под ред. А.С. Васильева. - Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 1008 с.
Комментарий к Кодексу Российской федерации об административных правонарушениях / Под ред. Сидоренко Е.Н. – 2-е изд. перераб. и доп. - М.: Проспект, 2002. – 944 с.
Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение. – К.: «Вища шко-ла», 1979. – 230 с.
Грибанова М. Правосуб´єкті підстави адміністративної відповідальності фізичних осіб// Право України. – 2001. - № 12. – С. 39-41.
Коваль Л.В. Адміністративне право України: Курс лекцій для студентів юрид. вузів та фак. – К.: Вентурі, 1998. – 208 с.
Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю., Слюсаренко О.Л. Загальна теорія держави і права (терміни, визначення, елементи змісту): Навчальний посібник. – К.: НА-ВСУ, 1998. – 237 с.
Дяченко О. Визначення суб’єкта адміністративного правопорушення та його загальних ознак: окремі проблеми // Право України. – 2001. - №8. – С.83-86.
Гуржій Т.О. Встановлення ознак суб´єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації// Право України. – 2003. - № 5. – С. 75-79.
Коташевський О. Окремі недоліки нового кримінального кодексу Укра-їни // Право України. – 2002. - №11. – С. 97-100.
Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – К.: Юрінком Інтер - Право, 2002. – 484 с.
Орловська Н.А. Осудність та її види (порівняльний аналіз законодавства України та інших держав): Дис... к.ю.н.: 12.00.08. – Одеса: Одеська національна юридична академія, 2001. – 222 с.
Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С.В.Ківалова. – Одеса: Юридична література, 2003. – 896 с.
Ломако В.А. Осудність та неосудність за кримінальним правом України: Конспект лекцій. - Х., 1993.
Куян І. Адміністративна відповідальність як інструмент правової дер-жави // Право України. – 1998. - № 5. – С. 66-68.
Колюка М.М. Адміністративно-правові проблеми відповідальності пра-цівників органів внутрішніх справ: Дис... к.ю.н.: 12.00.07. – Х.: Національна юридична академія ім. Я.Мудрого, 2003. – 149 с.
Продайко С.В. Адміністративні правопорушення у митній сфері: : Дис. к.ю.н.: 12.00.07. – Ірпінь: АДПСУ, 2003. – 173 с.
Беніцький А.С. Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутого злочинним шляхом (проблеми кримінально-правової кваліфікації): Дис... к. ю. н.: 12.00.08. - Луганськ, 2002. – 202 с.
Пащенко А. Фактичні та юридичні підстави конституційної відповідаль-ності // Право України. – 2002. - №5. – С. 126-130.
Доненко В.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення, пов’язані з керуванням транспортними засобами особами, що перебувають у стані сп’яніння: Дис. к.ю.н.: 12.00.07. - К.: НАВСУ, 2001. – 195 с.
Шевчук В.В. До питання про поняття і склад конституційних деліктів // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2002. - №1. – С. 50-53.
Дагель П.С., Михеев Р.И. Алгоритм установления вины // Уголовная ответственность и ее реализация. Межвузовский сборник. - Куйбышев: Куйбышевский гос. ун-т. - 1985.- С. 26-37.
Баранов С.О. Попередження адміністративних правопорушень, що посягають на митні відносини: Автореф. дис... к.ю.н.: 12.00.07 / Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2002. – 20 с.
Кельман М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія права. - К.: Кондор, 2002. – 353 с.
Юридична енциклопедія: В 5т. – К.: вид-во “Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1998. - Т.1 – 671 с.
Аверьянов В.Б. Аппарат государственного управления: содержание деятельности и организационной структуры. – К., 1990. – 48 с.
Габричидзе Б.Н., Елисеев Б.П. Российское административное право: Учебник для вузов. – М.: Норма-Инфра-М, 1998. – 622 с.
Фінансове право: навчальний посібник для студентів юрид. вузів та факультетів / За ред. проф. Л.К. Воронової. – К.: Вентурі, 1998. – 384 с.
Котюк В.О. Основи держави і права: Навчальний посібник. – К.: Атака, 2001. – 432 с.
Мартьянов И.В. Административная ответственность по советскому законодательству. - К.: Вища школа, 1985. – 56 с.
Тимошенко И.В. Административная ответственность: Учебное пособие. – М.: ИКЦ МарТ, 2004. – 288 с.
Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса. – М.: Издание г-на Тихомирова М.Ю., 1998. – 798 с.
Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. - 2-ге вид. - К.: Юрінком Інтер, 2000. – 752 с.
Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в ви-ну: Автореф. дис... д.ю.н.: 12.00.08 — К.: НАВСУ, 1999. — 32 с.
Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком-інтер, 2004. – 528 с.
Єпур Г.В. Проблема злочину та покарання у світлі ідеї соціальної справедливості // Вісник Луганської академії внутрішніх справ. – 2002. - №2. - С. 84-89.
Юридический Энциклопедический Словарь. – М.: “Советская энциклопедия”, 1984. – 415 с.
Додин Е.В., Пилипчук А.Н. Квалификация административных правона-рушений, совершенных на транспорте и связи. – Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1991. – 62 с.
Гуржій Т.О. Логіко-філософські категорії і класифікація об’єктів адміністративного делікту // Право України. – 2003. - №1. – С. 13-17.
Борисов И.В., Гизимчук С.В. Уголовная ответственность за нарушение правил, норм и стандартов, обеспечивающих безопасность дорожного движения: Монография. - Харьков: Консум, 2001. – 160 с.
Гуржій Т.О. Предмет адміністративного правопорушення як об’єкт адміністративно-деліктних відносин // Проблеми пенітенціарної теорії і практики. – К.: КІВС; “МП Леся”, 2003. - №8. – С. 186-192.
Дзюба В.Т. Отграничение административной ответственности от уголовной за противодействие законной деятельности милиции и дружинников // Сб. научн. тр.: Проблемы административной ответственности за отдельные правонарушения в сфере охраны общественного порядка. - К.: КВШ МВД СССР, 1982. - С. 38-50.
Лукьянов В.В. Обеспечение безопасности дорожного движения: Учеб-ное пособие. — М.: Юрид. лит., 1979. — 380 с.
Долгополова М.М. Управління загальнодержавною системою забезпечення безпеки дорожнього руху: Дис. ... к.ю.н.: 12.00.07. – НУВС. - Х., 2003. – 208 с.
Жулев В.И., Гирько С.И. Ответственность участников дорожного движения. — М., 1987. — 160 с.
Клинковштейн Г.И. Организация дорожного движения: Учебник для вузов. — М., 1982. — 240 с.
Лукьянов В.В. Безопасность дорожного движения. — М.: Юрид. лит., 1978. — 247 с.
Домашенко О.В. Организационно-правовые основы обеспечения безопасности дорожного движения в Украине: Автореф. дис... к.ю.н. — К., 1993. — 22 с.
Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини: концептуальні засади та правова природа: Дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07. - К.:ОЮІ, 2004. - 438с.
Советский Энциклопедический Словарь. - М.: Советская энциклопедия, 1980. – 1600 с.
Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права: Учебное пособие / Руковод. Авт. Кол. Н.И. Панов. – Х., 1993.
Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву. - М.: Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.
Економіка підприємства / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.
Шмелева Г.Г. Конкретизация юридических норм в правовом регулировании. – Львов: Выща школа, 1988. – 104 с.
Квашис В.Е. Научно-технический погресс и ответственность за неосторожность // Основне направления борьбы с преступностью / Под ред. И.М. Гальперина и В.М. Курляндського. – М., 1975. – С. 115-123.
Борисов В.И. Основные проблемы охраны безопасности производства в уголовном законодательстве Украины: Дис... д-ра юрид. наук. - Харьков, 1992. – 386 с.
Лановенко И.П., Чангули Г.И. Уголовно-правовая охрана трудовых прав граждан. – К.: Наукова думка, 1989. – 278 с.
ДСТУ 3849-99 Дорожній транспорт. Кольорографічні схеми, розпізнавальні знаки, написи та спеціальні сигнали транспортних засобів оперативних і спеціальних служб. – К.: Держстандарт України, 1999. – 35 с.
Указ Президента України “Про заходи щодо впорядкування проїзду автомобілів, оснащених спеціальними пристроями, та введення державних номерних знаків єдиного зразка” // Офіційний вісник України. – 2004. - №6. – Ст. 302, 303.
Указ Президента від 30 березня 2005 року “Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та номерних знаків на службових транспортних засобах” №567/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. - № 13. – Ст. 663.
Комзюк А.Т. Законодавство про адміністративні проступки: проблеми визначення сутності, завдань та системи // Вісник харківського університету внутрішніх справ. - 2001. - №14. - С. 107-112.
Адміністративна діяльність. Частина особлива / За ред. О.М. Бандурки. – Х.: Вид-во Ун-ту внутр. справ “Еспада”, 2000. – 386 с.
Постанова Кабінету Міністрів України №41 “Про затвердження Правил проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів” від 26 лютого 1993р. // Збірник Постанов Кабінету Міністрів України. – 1993. - №7. – Ст.145.
Архів УДАІ УМВС України в Кіровоградській області. Справа № 8-ч за 2006р.
Бирюков Б.М. Комментарий к КоАП РФ в части транспортных, таможенных нарушений и дорожного движения. – М.: Издательство ПРИОР, 2002. – 256 с.
Кодекс Кыргызской Республики об Административной ответственности. – М.: Альфа, 2003. – 314 с.
Кодекс Российской Федерации об административных правонарушениях. Официальный текст. – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 288 с.
Дорожньо-транспортні пригоди в Україні (оперативна інформація за 12 місяців 2003 року). - К.: ГУ ДАІ МВС. - 2004. – 101 с.
Дорожная терминология: Справочник / под ред. М.И. Вейцмана. – М., 1985. – 276 с.
Гетманова А.Д. Логика: Учебник для вузов. - М.: Высшая школа, 1986. – 288 с.
Логика / Под. ред. Г.А. Левина. - Мн.: Изд-во БГУ, 1974. - 336 с.
Архів УДАІ УМВС України в Тернопільській області. Справа № 15-б за 2007р.
Архів УДАІ УМВС України в Кіровоградській області. Справа № 2-м за 2006р.
Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР: Учебное пособие. - Свердловск: Издательство Уральского университета, 1989. – 204 с.
ДСТУ 3650:2004 Знаки номерні транспортних засобів. Загальні технічні умови. – К.: Держстандарт України, 2004. – 23 с.
ДСТУ 4278:2004 Знаки номерні транспортних засобів. Загальні вимоги. Правила застосування. – К.: Держстандарт України, 2004. – 14 с.
ГОСТ 8769 Приборы внешние световые автомобилей, автобусов, троллейбусов, тракторов, прицепов и полуприцепов. Количество, расположение, цвет, углы видимости. – М., Государственный Комитет СССР по стандартам, 1986. – 21 с.
Архів ВДАІ УМВС України в м. Хуст. Справа № 12 за 2007р.
Закон України “Про внесення змін до статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення водіями маршрутних таксомоторів правил експлуатації транспортних засобів” // Відомості Верховної Ради України. 2005. №5. Ст. 118.
Наказ Міністерства транспорту України від 21 січня 1998 року № 21 “Про затвердження порядку і умов організації перевезень пасажирів та багажу автомобільним транспортом” // Офіційний вісник України. 1998. № 17. Ст. 253.
Закон України “Про автомобільний транспорт” // Відомості Верховної Ради. – 2001. №22. Ст. 105.
Організація управління персоналом в органах внутрішніх справ / В.Д. Сущенко, А.М. Смирнов, О.І. Коваленко, А.А. Смирнов: Монографічне дослідження. – К.: НАВСУ, 1999. – 352 с.
Основні результати нагляду за дорожнім рухом і дані про адміністративну практику Державної автомобільної інспекції МВС України за 12 місяців 2004 року. К.: ГУ ДАІ МВС. 2005. – 68 с.
Основні результати нагляду за дорожнім рухом і дані про адміністративну практику Державної автомобільної інспекції МВС України за 12 місяців 2005 року. - К.: ГУ ДАІ МВС. 2006. – 72 с.
Короткий тлумачний словник української мови / За ред. Д.Г. Гринчи-шина. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: “Радянська школа”, 1988. – 320 с.
Новий тлумачний словник української мови: В 4 т. / Уклад. В.В. Яременко, О.М. Сліпушко. – К.: Аконіт, 1998. – Т.3. – 928 с.
Тлумачний словник української мови / За ред. Д.Г. Гринчишина. – 3-е вид. перероб. і доп. К.: Освіта, 1999. – 302 с.
Толковый словарь русского языка / Под. ред. М.И. Махмутова, А.В. Текучева, Н.М. Шанского. – Л., 1982. – 384 с.