АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ПРОВЕДЕННЯ ЛОТЕРЕЙ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ТУМАНОВ ВАЛЕНТИН ВАЛЕНТИНОВИЧ

УДК 342.9

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ПРОВЕДЕННЯ ЛОТЕРЕЙ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник -
Черній Василь Васильович
кандидат юридичних наук, доцент

КИЇВ – 2010

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………….………………………..3
ВСТУП…………………………………………………………………………4
РОЗДІЛ 1. Історичний розвиток та сучасний стан правового регулювання проведення лотерей…………………………..……………………………………..12
1.1. Історичний розвиток правового регулювання лотерей …….....……...12
1.2. Правове регулювання проведення лотерей в країнах Європейського союзу та Росії…………………………………………...…………………...………30
1.3. Сучасний стан правового регулювання проведення лотерей в Україні……………………………………………………………………………….54
Висновки до розділу 1………………………..………………………………72
РОЗДІЛ 2. Механізм адміністративно-правового регулювання господарської діяльності з проведення лотерей………….………......…………...76
2.1. Поняття та елементи механізму адміністративно-правового регулювання господарської діяльності з проведення лотерей………..………….76
2.2. Адміністративно-правове регулювання створення суб’єктів підприємництва, які прагнуть здійснювати господарську діяльність з проведення лотерей…………………………………………………………………………...…..98
2.3. Адміністративно-правове регулювання ліцензування господарської діяльності з проведення лотерей та контролю за її здійсненням……………………..…………………………………….......………..116
Висновки до розділу 2………………………………..……………………..159
РОЗДІЛ 3. Удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності з проведення лотерей……………...…….…………………………….166
Висновки до розділу 3…………………………………..…………………..190
ВИСНОВКИ………………………………...…………….…………………198
ДОДАТКИ…………..………………………………...…..…………………207 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...……………...………….………214

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ДОСААФ Добровольное общество содействия армии, авиации и флоту
ЄС Європейський Союз
Наркомфін Народний комісаріат фінансів
НДР, Німецька Демократична Республіка
НКВС Народний комісаріат внутрішніх справ
НРБ Народна Республіка Болгарія
ОСОАВИАХИМ Общество содействия обороне, авиационному и химическому строительству
ПНР Польська Народна Республіка
СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
США Сполучені Штати Америки
УНР Угорська Народна Республіка
УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка
ФРН Федеративна Республіка Німеччини
ЦВК Центральний виконавчий комітет
ЦК Центральний Комітет
ЧРСР Чеська Радянська Соціалістична Республіка

ВСТУП

Актуальність теми. Жодна країна в світі не залишає без уваги порядок проведення азартних ігор. У країнах із розвиненою ринковою економікою лотерейна діяльність відіграє дуже важливе соціально-економічне значення. Лотерея є важливим джерелом поповнення державного бюджету, благодійних фондів, діяльність яких спрямована на задоволення соціально-культурних потреб суспільства (розвиток фізичної культури та спорту, підтримка незаміжніх верств населення, інвалідів, дитячих освітніх закладів, культури тощо). В той же час лотереї, як виду гри, притаманний азарт - елемент людської психології, який може використовуватись в протиправних цілях при відсутності належного контролю за його проявами. Саме тому, публічна адміністрація більшості країн створює та підтримує організовані державні лотереї, що відволікають населення від участі в незаконних, підпільних азартних іграх.
В Україні лотерейний ринок на сьогодні остаточно не сформований. Аналізуючи в цілому чинну законодавчу базу лотерей, необхідно відзначити її широку розгалуженість, практичну відсутність норм прямої дії, механізмів реалізації, контролю й відповідальності за невиконання положень законодавчих актів як з боку посадових осіб органів державної влади, так і з боку підприємців. Правове забезпечення лотерейної діяльності в нашій державі здійснюється цілим рядом правових норм, що містяться в нормативно-правових актах різного рівня (закони, укази Президента України, постанови та декрети Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади). Незважаючи на певний розвиток нормативно-правового регулювання лотерейної сфери, що мав місце протягом декількох років, правові норми, що її регулюють є розрізненими та суперечливими. Досі відсутній комплексний нормативний акт у цій сфері, чітко не визначені позиція держави та її основні адміністративно-правові засоби впливу на лотерейну діяльність, що ускладнює процес нормального функціонування господарських відносин у цій сфері.
На нашу думку, це все пояснює проблемну ситуацію із концептуальним правовим забезпеченням лотерей в Україні, а саме – відсутністю спеціального закону у цій сфері. Означена проблема на сьогодні є найважливішою та найскладнішою. У той же час її необхідно негайно розв’язувати, і чим скоріше ми це зробимо, тим буде краще для суспільства та кожного його громадянина.
У вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі питанням адміністративно-правового регулювання господарської діяльності в цілому або окремим його елементам приділяли увагу такі фахівці, як: В.Б. Авер’янов, Д.Н. Бахрах, С.М. Береславський, Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, Л.К. Воронова, В.М. Гаращук, Ж.А. Іонова, І.Г. Кириченко, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, В.К. Мамутов, В.Д. Подлінєв, Н.О. Саніахмєтова, Ю.О. Тихомиров, В.К. Шкарупа, В.С. Щербина та ін. На рівні дисертаційного дослідження такі аспекти розкривали С.С. Вітвицький, Т.М. Кравцова, А.В. Красовська, І.Д. Пастух, І.А. Солошкіна, Л.В. Шостак та ін. Питанням правового регулювання проведення азартних ігор присвячені роботи М.І. Брагинського, Д.О. Гетманцева, В.М. Дорогих, С.М. Ковальова, Є.В.Ковтуна, Н.І. Майданик, С.Н. Шеленкова, але в них акцентується увага на загальних засадах проведення грального бізнесу в цілому, розкриваються цивільно-правові, фінансові та інші аспекти лотереї як виду господарської операції, гри, парі тощо. Фундаментальні наукові дослідження проблем адміністративно-правового регулювання господарської діяльності з проведення лотерей відсутні.
Таким чином, недостатня теоретична розробленість обраної теми, її незаперечна наукова і практична значущість та актуальність зумовлюють потребу в проведенні її поглибленого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове завдання дослідження визначено кафедрою адміністративного права і процесу, виконано відповідно до Плану науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ. Крім того, цей напрямок дослідження відповідає Програмі економічних реформ на 2010 - 2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада», Програмі діяльності Кабінету Міністрів України «Назустріч людям», узгоджується з основними напрямами реалізації Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України №810/98 від 22 липня 1998р., та Концепції єдиної державної регуляторної політики в сфері підприємництва, затвердженої Указом Президента України № 89/2000 від 22 січня 2000 р.
Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних і практичних питань адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів господарювання в сфері проведення лотерей, обґрунтування нових наукових положень і пропозицій щодо удосконалення законодавства у цій сфері.
Для досягнення цієї мети в дисертаційній роботі вирішувались наступні завдання:
- дослідити історичний розвиток правового регулювання лотерей, виділити на цій основі закономірності етапів такого розвитку;
- з’ясувати основні засади правового регулювання організації та проведення лотерей в країнах Європейського союзу та Росії;
- проаналізувати правову основу проведення лотерей в Україні;
- визначити механізм адміністративно-правового регулювання лотерейної діяльності та його елементи;
- дослідити процедури створення суб’єктів підприємництва, які прагнуть здійснювати господарську діяльність з проведення лотерей;
- визначити порядок ліцензування господарської діяльності з проведення лотерей та контролю за її здійсненням;
- виробити рекомендації, спрямовані на удосконалення адміністративно-правового регулювання діяльності в сфері проведення лотерей.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при правовому регулюванні господарської діяльності з проведення лотерей.
Предметом дослідження виступає адміністративно-правове регулювання господарської діяльності з проведення лотерей.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сучасні методи наукового пізнання. Їх застосування ґрунтується на системному підході, що дає можливість досліджувати розглядувані проблеми всебічно, виходячи зі змісту її предмету. У роботі застосовуються такі методи наукового пізнання: діалектичний і структурно-функціональний – при визначені місця і ролі заходів адміністративно-правового регулювання господарських відносин серед інших правових (підрозділ 1.3), системного аналізу – для співставлення різноманітних нормативно-правових актів з метою з’ясування їх впливу на господарську діяльність в сфері лотерей (підрозділ 1.3), логіко-семантичний – для аналізу та поглиблення понятійного апарату (підрозділи 2.1, 2.2). Використання порівняльно-правового методу дозволило з’ясувати принципи та засоби правового регулювання діяльності з проведення лотерей в зарубіжних країнах (підрозділ 1.2), класифікації та групування – для визначення видів заходів адміністративного впливу на господарську діяльність, пов’язану з лотереями (підрозділи 2.1, 1.4), історико-правового – для дослідження історичного розвитку правового регулювання лотерей, виділення на цій основі закономірних етапів такого розвитку (підрозділ 1.1); статистичного – для з’ясування сучасного стану розвитку лотерейного бізнесу, його розподілу між суб’єктами господарювання (підрозділи 1.3 та 2.3]. В досліджені також використовувались методи документального аналізу, експертних оцінок та ряд інших.
Нормативну базу дисертації складають Конституція України, інші закони України, підзаконні нормативно-правові акти Президента, Кабінету Міністрів України, інших органів влади. У процесі виконання дисертації, враховуючи комплексний характер досліджуваної проблеми, використано наукові праці ряду вчених в галузі теорії держави та права, конституційного, адміністративного, фінансового, цивільного, господарського права, а також статті публіцистичного характеру в друкованих засобах масової інформації.
Емпіричну базу дослідження склали практика Суду Європейського Союзу, статистичні матеріали Державного комітету статистики України про кількість операторів лотерей, результати діяльності суб’єктів господарювання, практика діяльності Міністерства фінансів України щодо видачі ліцензій на право здійснення господарської діяльності з проведення лотерей та контролю за її здійсненням, а також досвід публічно-правового регулювання діяльності з проведення лотерей в європейських країнах. Обсяг опрацьованої літератури, вивчених і узагальнених практичних матеріалів дозволяє стверджувати про вірогідність і наукову обґрунтованість результатів виконаного дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів буде полягати в тому, що дисертація є першим у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічним дослідженням проблем адміністративно-правового регулювання господарської діяльності з проведення лотерей. Дослідження діючих норм права, нових поглядів та тенденцій розвитку суспільних відносин в цій сфері дало змогу обґрунтувати ряд висновків та пропозицій із зазначенням напрямів удосконалення законодавства. Зокрема:
вперше:
 досліджено історичний розвиток правового регулювання проведення лотерей та, на основі певних його закономірностей, виділено основні етапи такого розвитку;
 здійснено аналіз нормативно-правових актів, що регулюють основні засади та порядок провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей в європейських х країнах, що дозволило виділити відповідні типи регулювання цієї діяльності;
 визначено особливості адміністративно-правового регулювання господарської діяльності з проведення лотерей та пропонується його поняття. Це один із видів правового впливу на господарську діяльність, регламентована нормами адміністративного права діяльність публічної адміністрації щодо забезпечення поетапного входження юридичних осіб-суб’єктів господарювання у господарські відносини шляхом видання індивідуально-правових актів дозвільно-реєстраційного характеру, застосування інших форм і методів, що складається з процедур первинної легітимації та ліцензування господарської діяльності з проведення лотерей;
 доведено доцільність запровадження конкурсу на отримання ліцензії для провадження господарської діяльності з проведення лотерей;
удосконалено:
 поняття лотереї та принципів її проведення, де пріоритетним визначено принцип її соціальної спрямованості;
 поняття ліцензування господарської діяльності  це елемент її легітимації, врегульована адміністративно-правовими нормами діяльність публічної адміністрації (органів ліцензування), виражена в офіційному визнанні за певними суб'єктами права на заняття окремими видами господарської діяльності, що полягає у видачі ліцензій господарюючим суб'єктам, контролі за дотриманням ними ліцензійних умов провадження такої діяльності з метою реалізації та захисту прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захисту навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
дістали подальшого розвитку:
 концептуальні положення щодо можливості імплементації в законодавство України європейського досвіду проведення лотерей;
 положення про стадії ліцензійного провадження;
 місце адміністративно-правових засобів у регулювання господарської діяльності як комплексного правового інституту;
 визначено напрями удосконалення адміністративно-правового впливу на господарську діяльність з проведення лотерей, сформульовано пропозиції щодо удосконалення ряду адміністративно-правових норм, чинних у цій сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки можуть бути використані для подальших досліджень загальнотеоретичних питань, пов’язаних із вдосконаленням адміністративно-правового регулювання господарської діяльності в цілому та діяльності з проведення лотерей, зокрема.
Висновки та пропозиції, сформульовані дисертантом, можуть бути використані:
- у науково-дослідній роботі – для поглиблення теорії адміністративно-правових засобів регулювання господарських відносин в Україні, вивчення їх сутності та змісту;
- у правотворчій діяльності – при розробці нових і вдосконаленні існуючих нормативно-правових актів, що стосуються азартних ігор та лотерей в Україні;
- у навчальному процесі – під час викладання навчальних дисциплін “Адміністративне право”, розглядаючи питання заходів адміністративно-правового регулювання в сфері економіки, “Адміністративний процес” - при висвітлені питань, що стосуються реєстраційного та ліцензійного проваджень (акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 19 травня 2010р.);
- у правозастосовчій діяльності публічної адміністрації - при безпосередньому здійсненні дозвільних функцій, пов’язаних з реєстрацією підприємців, видачею ліцензій, здійсненням контролю за дотриманням ліцензійних умов провадження діяльності тощо (Акт впровадження в практичну діяльність Донецької обласної державної адміністрації від 14 липня 2010р.).
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом на двох науково-практичних конференціях: “Адміністративне право та процес очима молодих вчених” (м. Запоріжжя, 28-29 лютого 2008року), “Адміністративна реформа та проблеми вдосконалення діяльності правоохоронних органів” (м. Сімферополь 11-12 грудня 2008 року), «Адміністративна реформа: перспективи розвитку» (Ялта, 18-21 лютого 2009р) та та науково-практичному семінарі «Адміністративне право в сучасному вимірі» (Київ, 25 червня 2010 року).
Публікації. Основні результати дисертації знайшли своє відображення у сьоми наукових статтях, чотири з яких надруковані у фахових наукових журналах та збірниках, затверджених ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація включає в себе вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (197 найменувань) та додатки. Повний обсяг дисертації – 231 сторінок, обсяг основного тексту  206 сторінок. Назви і розташування розділів та підрозділів зумовлені логікою викладення і результатами виконаного дослідження.

bibliography

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України, практики його реалізації, теоретичного осмислення ряду наукових праць в різних галузях знань, сформульовано ряд висновків, пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення адміністративно-правового регулювання господарської діяльності з випуску та проведення лотерей в Україні. Основні з них наступні:
1. 1. Процеси зародження, становлення та розвиток лотереї, як виду азартних ігор, пройшли декілька етапів, що мали певні особливості, які характеризуються протилежним ставленням держави до гри. З одного боку, азартна гра – джерело поповнення казни, з іншого - азартні ігри завжди знаходяться в суперечності з нормами моралі та деякими релігіями. Розвиток лотереї можна поділити на три етапи.
Перший етап припадає на Стародавній світ, де збереглися деякі згадки про лотереї (стародавні Індія та Китай, Римська імперія). Характерними особливостями цього періоду було те, що стосовно всіх азартних ігор та парі, у стародавні часи застосовувалось правові або релігійні заборони. Лотереї тільки зароджувались і, як правило, не відокремлювались від інших видів азартних ігор (гра в кості, парі, ставки в спортивних змаганнях тощо). Виключне право на їх проведення мали лише імператори держави.
Другий етап охоплює епоху Середньовіччя та закінчується кінцем ХІХ початком ХХ століття. Він став перехідним від тотальної заборони проведення азартних ігор до їх поступового поширення. Лотереї почали відокремлювати від інших «аморальних» видів азартних ігор, вищі посадові особи почали використовувати їх для вирішення нагальних потреб, переважно фінансового та соціального характеру. На кошти від проведення лотерей будувались пам’ятки культури, мости, бібліотеки тощо. Але в той же час, більшість лотерей, проведених у Європі в цей період, не набули систематичного характеру і припиняли свою дію з вирішенням тієї чи іншої проблеми. З правової точки зору, більшість законодавчих актів цього часу встановлювали тотальний контроль за лотереями, монопольне державне право на їх проведення, рідше – проведення лотерей здійснювалось на підставі окремих дозволів з боку держави.
Третій етап розпочався приблизно з 20-30-х років ХХ століття, коли переважна більшість європейських країн усвідомила фінансову силу та важливість лотерей у подоланні різноманітних соціально-економічних негараздів, і триває по сьогоднішній день. Особливостями цього етапу є те, що в переважні більшості розвинутих країн Європи лотереям приділена значна увага, як джерелу поповнення бюджету. І саме фіскальні функції лотерей стали на початку ХХ століття визначальними. Згодом цілі проведення лотерей в країнах з ринковою економікою змінилися. Ними сьогодні стали: здійснення благодійної діяльності, а також фінансування соціально значимих об'єктів і заходів (у тому числі заходів, спрямованих на розвиток фізичної культури й спорту, утворення, охорони здоров'я, науки, культури), що знаходить своє відображення та закріплення у відповідних нормативно-правових актах.
2. Аналіз законодавства європейських країн дозволив виділити наступні моделі відношення держави до їх проведення лотерей.
Найпоширенішою в країнах Європи є модель так званої класичної монополії держави на випуск і проведення національних лотерей, при якій єдиний оператор державних лотерей, що перебуває повністю чи частково у власності держави монопольно проводить усі лотереї на її території. Така модель організації лотерейного ринку запроваджена в Австрії, Німеччині, Франції, Румунії, Португалії, Бельгії, Нідерландах. В цих країнах лотереї на території держави проводяться одним оператором, який може мати статус державного органу або бути окремим підприємством зі 100 відсотковим державним капіталом, або державна частка якого, як правило перевищує 25 відсотків. Подібна модель провадження цього виду діяльності є найприбутковішою для держави і перебуває під її жорстким контролем.
Інша модель полягає у продажі державою права на організацію та проведення лотерей на певний період недержавному суб’єкту господарювання (або взагалі нерезиденту), який одержує право монопольного проведення лотерей на певний період. Така модель є характерною для країн, що розвиваються. Однак, як свідчить практика, впровадження такої моделі хоч і дозволяє державі одержати певні кошти (внаслідок продажу права на проведення лотерей), в подальшому ставить державу у значну залежність на економічному та політичному рівні від такого оператора. Як виняток, можна зазначити що подібна модель, зокрема, існує у Великобританії. Тут, єдиний національний оператор перебуває у приватній власності, але розподіл прибутків розподіляється як у класичній моделі державної монополії.
Існують й змішані моделі організації і проведення лотерей, що утворилися в тій чи іншій країні виходячи не з принципів матеріальної вигоди для держави та суспільства, а виключно ¬ з конкретної історичної ситуації, що склалася на ринку. Такі моделі приносять значно менше прибутків державі, ніж класичної державної монополії внаслідок того, що значні фінансові ресурси оператори спрямовують на проведення конкурентних та антиконкурентних дій, змагаючись між собою за одних і тих саме гравців. В такій ситуації існування декількох операторів лотерейного ринку є невигідним для держави. Така ситуація на даний момент існує в Греції, Росії, а також в Україні.
3. Лотерея являє собою комплексний правовий інститут, урегульований нормами різних галузей права (адміністративного, цивільного, фінансового, господарського та ін.).
Адміністративно-правове регулювання господарської діяльності з проведення лотерей це один із видів правового впливу на господарську діяльність, регламентована нормами адміністративного права діяльність публічної адміністрації щодо забезпечення поетапного входження юридичних осіб-суб’єктів господарювання у господарські відносини шляхом видання індивідуально-правових актів дозвільно-реєстраційного характеру, застосування інших форм і методів, що складається з процедур первинної легітимації та ліцензування господарської діяльності з проведення лотерей.
Під механізмом адміністративно-правового регулювання господарської діяльності з проведення лотерей слід розуміти сукупність адміністративно-правових прийомів та засобів, за допомогою яких регулюються основні засади та порядок її здійснення. Такими засобами в сфері лотерей є державна реєстрація суб’єктів підприємництва та ліцензування лотерейної діяльності. Ці заходи пов’язані між собою і є складовими легітимації господарської діяльності, яка реалізується за допомогою складових механізму адміністративно-правового регулювання: норм адміністративного права, адміністративно-правових відносин; актів реалізації норм адміністративного права; контролю в сфері лотерейної діяльності (як частини ліцензування).
4. Легітимація господарської діяльності з проведення лотерей являє собою врегульований правовими нормами процес поетапного входження юридичних осіб-суб’єктів господарювання у господарські відносини шляхом видання публічною адміністрацією нормативних та індивідуально-правових актів дозвільно-реєстраційного характеру, застосування інших форм і методів публічного адміністрування, який складається з процедур первинної легітимації та ліцензування господарської діяльності з проведення лотерей.
Першим і необхідним елементом легітимації господарської діяльності з випуску та проведення лотерей є первинна легітимація її суб’єктів, яка полягає у засвідченні факту створення юридичної особи (державна реєстрація), а також здійсненні таких післяреєстраційних дій: постановка на облік суб’єкта господарювання в органах державної податкової служби, Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та деякі інші процедури, які залежать від організаційної форми суб’єкта підприємницької діяльності. Проте розглядуваний порядок не знайшов єдиного відповідного відображення в діючому законодавстві, що є його недоліком. З практичної точки зору, усуненню такої проблеми сприятиме якнайскоріше поширення діяльності публічної адміністрації за принципом «єдиного вікна» з поступовим створенням та остаточним переходом до принципу «Єдиного реєстраційного офісу». Покращити ці процеси може прийняття низки нормативно-правових актів, починаючи з Кодексу адміністративних процедур, Закону «Про адміністративні послуги», а також відповідної міжвідомчі інструкції за участю Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про порядок взаємодії дозвільно-реєстраційних органів щодо реалізації права громадян на підприємницьку діяльність.
5. Ліцензування господарської діяльності - це елемент її легітимації, врегульована адміністративно-правовими нормами діяльність публічної адміністрації, виражена в офіційному визнанні за певними суб'єктами права на заняття окремими видами господарської діяльності, що полягає у видачі ліцензій господарюючим суб'єктам, контролі за дотриманням ними ліцензійних умов провадження такої діяльності з метою реалізації та захисту прав, законних інтересів, життя та здоров'я громадян, захисту навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави.
6. Ліцензійні відносини в сфері проведення лотерей мають свої особливості.
По-перше, видача ліцензії здійснюється лише центральним органом виконавчої влади - Міністерством фінансів України.
По-друге, ініціатором цих відносин і подальшим учасником не може виступати фізична особа-суб’єкт підприємницької діяльності, а лише  юридична особа-резидент.
По-третє, об’єктом ліцензування виступає сфера господарської діяльності, щодо якої запроваджено державну монополію.
По-четверте, ліцензію суб’єкт господарювання отримує на право проведенням лише державних лотерей, які передбачають наявність призового фонду у розмірах не менш як 50 відсотків від суми отриманих доходів, а також відрахувань до Державного бюджету України в розмірі не менш як 25 відсотків, яка застосовується до доходів, що залишаються у розпорядженні після відрахувань до призового фонду. При цьому термін дії такої ліцензії обмежений і становить 12 років.
По-п’яте, критерієм (необхідністю) ліцензування цієї діяльності є захист прав, законних інтересів громадян, а також висока прибутковість такої діяльності, а також суттєвий ступінь ризику від господарської діяльності.
7. Ліцензування господарської діяльності з проведення лотерей можна визначити як елемент загальної легітимації цієї діяльності, врегульовану адміністративно-правовими нормами діяльність Міністерства фінансів України, що виражена в офіційному визнанні за юридичними особами права заняття господарською діяльністю з випуску та проведення лотерей, що полягає у видачі їм ліцензій, контролі за дотриманням ними ліцензійних умов провадження такої діяльності з метою захисту прав, законних інтересів фізичних осіб та держави.
8. Проаналізувавши процедуру та логіку ліцензування господарської діяльності, вважаємо доцільним поділ ліцензійного провадження на наступні стадії та етапи:
1) порушення провадження, складається з наступних етапів:
- реєстрація заяви, інших необхідних документів заявником;
- проведення у разі необхідності конкурсу на право отримання ліцензії;
- перевірка даних у документах та відповідності заявника ліцензійним умовам, встановленим для обраного виду діяльності;
2) прийняття рішення та його виконання (видача ліцензії або повідомлення суб’єкту господарювання про відмову в її видачі);
3) контроль за дотриманням суб’єктами господарювання, які отримали ліцензію, ліцензійних умов провадження господарської діяльності.
Остання стадія може супроводжуватись такими факультативними діями, як продовження дії ліцензії на наступний термін, її переоформлення та видачі дубліката. Крім того кожна із визначених стадій, а в певних випадках і етапів може супроводжуватися оскарженням дій (бездіяльності) та рішень посадових осіб органу ліцензування.
9. З метою подолання прогалин та суперечностей правового регулювання господарської діяльності та діяльності з проведення лотерей необхідно внести в діюче законодавство України наступні зміни:
- ч.10 ст.12 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», що визначає особливості проведення конкурсу на отримання ліцензій для видів господарської діяльності, провадження яких пов'язане з використанням обмежених ресурсів, доповнити господарською діяльністю з випуску та проведення лотерей;
- в статті 15 Закону «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та Постанові Кабінету Міністрів України «Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу», словосполучення «плата за видачу ліцензії» замінити на «плата за право провадження визначеного у ліцензії виду господарської діяльності»;
- абзац 1 ч.1 п.1.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей викласти в наступній редакції: «бездоганна ділова репутація - відсутність у особи непогашеної або не знятої у встановленому порядку судимості за злочини, вчинені у сфері податкового, антимонопольно-конкурентного, банківського, валютного законодавства, законодавства про цінні папери і фондову біржу та про фінансові послуги, а також наявність фактів, що підтверджують її професіоналізм, добросовісність тощо». Крім цього, ми підтримуємо позицію тих фахівців, які вказують на потребу визначити на рівні законодавства строк дійсності документів про освіту у тих випадках, коли їх власник протягом певного часу не здійснював професійної діяльності.
- п.3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей викласти в наступній редакції: «Мінімальний розмір статутного капіталу заявника на момент подачі заяви на отримання ліцензії не може бути менше еквіваленту 5 млн євро».
10. Виходячи із сучасної правової ситуації на лотерейному ринку, при відсутності спеціального закону щодо лотерей, оптимальною для України моделлю устрою лотерейного ринку має стати модель класичної державної монополії, яку необхідно закріпити на законодавчому рівні.
Враховуючи це, а також з метою реалізації Указу Президента України «Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності», вважаємо доцільним, з урахуванням сучасного стану лотерейного ринку, провести конкурс між діючими операторами лотерей, а також іншими суб’єктами на отримання виключного права провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей в Україні, і створити такого оператора в організаційно-правовій формі акціонерного товариства за участю держави. І вже протягом перших років діяльності оператора в умовах монополії, надходження до державного бюджету від проведення державних лотерей суттєво збільшаться завдяки економічно обґрунтованому спрямуванню коштів на розвиток тих лотерей оператора, які повинні принести суттєвий прибуток державі, при цьому забезпечуючи жорсткий контроль з її боку за їх проведенням.
12. Діюче законодавство не визначає майже ніяких відмінностей між лотерею та іншими видами азартних ігор, виводить на перший план ті її властивості, що забезпечують переважно фіскальний інтерес держави.
Проведений нами аналіз дозволяє стверджувати, що лотерея й азартні ігри поняття співвідносяться між собою як часткове та ціле. Тобто лотерея, будучи азартною грою з погляду її суті й визначення, є лише різновидом азартних ігор, і якій властиві свої особливості, що відрізняють її від останніх. Серед них: статус гри, вимоги до суб’єктів господарювання, порядок розігрування призу, правила проведення, можливість їх зміни, строк проведення, підстава проведення, ставка (сплата) та її розмір, підстава участі, місце одержання виграшу, формування призового фонду, джек-поту, соціальна цінність.
Лотерея  вид масової азартної гри, що проводиться відповідно до договору між оператором лотереї та її учасниками на платних засадах, умовами проведення якої передбачається розіграш призового (виграшного) фонду між її гравцями, виграш в якій має випадковий характер, а частина доходів від її проведення спрямовується на соціальні потреби.
13. Виходячи з викладеного вище, можна визначити принципи лотерей, як основоположні начала за якими має здійснюватись лотерейна діяльність в Україні. При цьому, частина з них встановлює первинні (визначальні) засади лотерейної діяльності (загальні принципи), інша – визначає засади функціонування відносин між оператором лотерей та її споживачами (конкретні принципи).
На законодавчому рівні слід визнати та закріпити наступні загальні принципи лотерейної діяльності: 1) державної монополії на проведення лотереї; 2) соціальної спрямованості лотерей; 3) створення сприятливих умов для розвитку операторів державних лотерей; 4) державного контролю за проведенням лотерей; 5) публічності; 6) сприяння розширенню мережі розповсюдження державних лотерей.
До конкретних принципів проведення лотерей слід віднести наступні: 1) добровільність участі в лотереї; 2) платної участі гравця; 3) розіграшу призів за випадковою вірогідністю; 4) гласності; 5) безоплатності отримання призу в разі перемоги; 6) захисту інформації.
Всі ці заходи необхідно на правовому рівні закріпити в загальному (про азартні ігри) та спеціальному (про лотереї) законах.
На нашу думку, в першому з них необхідно визначити та врегулювати такі питання: 1) чіткий механізм державного регулювання діяльності у сфері грального бізнесу (ліцензування гральних закладів, встановлення державної монополії на проведення лотерей); 2) перелік дозволених для проведення в Україні азартних ігор; 3) вимоги до гральних закладів та грального обладнання; 4) обмеження на проведення лотерей та азартних ігор; 5) порядок контролю за діяльністю, пов'язаної з проведення азартних ігор та лотерей, включаючи запровадження системи внутрішнього контролю в гральному закладі; 6) порядок визначення та розподілу доходу гральних закладів; 7) відповідальність суб'єктів господарювання за порушення норм Закону.
Спеціальний закон про лотереї має базуватись на загальному законі про азартні ігри та регулювати питання, пов’язані виключно із проведенням державних лотерей.
Прийняття таких нормативно-правових актів захистить національний лотерейний ринок від безконтрольного поширення різноманітних лотерей, заповнення цього сектору економіки іноземним капіталом та операторами, зловживань в сфері азарту, а також втрати вагомого джерела поповнення державного бюджету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

. Ковтун Е.В., Ковалев С.М. Правове регулирование игорного бизнеса в зарубежных странах:–М.:Аллель–2000, 2006.– 217с.
. И. Хейзинг. Homo Ludens (человек играющий).М.:Айрис Пресс,2003.–496с.
. Барон Ю. Система римского гражданского права. Вып. Третий. Кн. IV: Обязательственное право. – СПб., 1910. – 692 с.
. Памятники римскому праву. Законы XII Таблиц. Институции Гая. Дигесты Юстиниана. – М., 1997. – 608 с.
. Дигесты Юстиниана / Перевод с латинского; Отв. ред. Л. Л. Кофанов. Т. II.: М.: Статут. – 2002. – 584 с.
. Дернбург Г. Пандекты. Обязательственное право. – М., 1900. – 446 с.
. Павлюкова Т. Бизнес казино. Крупье. Серия «Учебный курс». Ростов н/Д: Феникс, 2000. – 252 с.
. Брагинский М.И. Правовое регулирование игр и пари. // Хозяйство и право.– 2004. – № 11.– С. 22-37.
. Дорогих В. М. Адміністративно-правове регулювання грального бізнесу в Україні : Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / В.М. Дорогих // Нац. акад. держ. податк. служби України. — Ірпінь, 2004. — 20 с.
. Об обязанностях Нерчинского воеводы наблюдать, дабы служивые люди зернью и в карты не играли // Полное собрание Законов Российской Империи. – СПб., 1911. – Т. 3 (1689–1699). – Ст. 1542. Ст. 1595.
. Артикул воинский // Российское законодательство Х–ХХ веков. В девяти томах. Т. 4. Законодательство периода становления абсолютизма. – М.: Юрид. лит., 1986. – С. 338–339.
. Собрание Законов Российской Империи. T. XV. (1758 – по 28 мая 1762).– СПб, 1830.– Ст. 11275.
. Права, за якими судиться малоросійський народ, 1743 р. / Відп. ред. та автор передмови Ю. С. Шемшученко, упоряд. та автор нарису І. А. Вислобоков. – К., 1997. – 275 с.
. Собрание Законов Российской Империи. T. XV. (1758 – по 26 июня 1762).– СПб, 1830.– Ст.11083.
. Собрание Законов Российской Империи. T. XVІ. (28 июня 1762 – 1764).– СПб, 1830.– Ст.12062.
. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона / Комплект из 86 томов: Издательство: Терра, 1992 г. –Т.51.– 567 с.
. Мейер Д. И. Русское гражданское право (в 2 ч.). По исправленному и дополненному 8–му изд., 1902. Изд. 3–е, испр.: Статут. – 2003. – 678 с.
. Устав благочиния или полицейский. Ч. 1. Утвержден в Санкт–Петербурге 8 апреля 1782 года // Российское законодательств Х–ХХ веков. В девяти томах. Т. 5. Законодательство периода расцвета абсолютизма. – М.: Юрид. лит., 1987. – 587 с.
. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона / Комплект из 86 томов: Издательство: Терра, 1992 г. –Т.51.– 602 с.
. О предоставлении Генерал–губернатору и Генералам права разрешения лотерей // Полное собрание Законов Российской империи. Собрание 3. Т. 22. – СПб, 1902. Ст. 21776.
. Административный кодекс УССР // Собрание Узаконений УССР.– 1927.– № 63–65.– Ст. 240.
. Собрание законов и распоряжений рабоче–крестьянского правительства СССР (СЗ СССР). –1928. –№ 27. –Ст. 249.
. Циркуляр НКВД РСФСР № 181 // Бюллетень НКВД РСФСР. 1929. - № 20.
. Основні напрями зовнішньої політики України // Постанова Верховної Ради України від 2 липня 1993 року № 3360–XII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, N 37, ст.379)
. Програма інтеграції України до Європейського Союзу // схвалено Указом Президента N 1072/2000 від 14.09.2000//
. Конституции государств Европы: В 3 т. / Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: НОРМА, 2001. – Т. 3. – 792 с.
. Gambling Act // http://www.opsi.gov.uk/acts/acts2005/ ukpga_20050019_en_1
. Федеральний Закон Російської Федерації «Про лотереї» // Ведомости Федерального Собрания РФ. 2003. – № 32.
. Решение Европейского Суда по правам человека № С–243/01 от 10.01.2004. – Стр.7.
. Декларація про державний суверенітет України //Відомості Верховної Ради (ВВР), 1990, N 31, ст.429
. Про сприяння розвитку державної системи лотерей в Україні” // Постанова КМУ від 27 квітня 1998р. №577//
. Положення про порядок реєстрації випуску і проведення державних грошових лотерей в Україні // Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. №574 // Урядовий кур'єр 1998, N88 від 12.05.98
. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”// Відомості Верховної Ради України 1995, N4 від 24.01.95, ст. 28.
. Закону України «Про систему оподаткування»// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 39, ст.510
. Закон України „Про банки і банківську діяльність” //Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 5–6, ст.30.
. Закон України „Про податок на додану вартість” //Відомості Верховної Ради України 1997, N21 *27.06.97, ст. 156
. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 37, ст.308.
. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою запровадження державного контролю за здійсненням лотерейної діяльності” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 45, ст.377
. Закон України „Про ліцензування певних видів господарської діяльності”// Відомості Верховної Ради України 2000, N36 від 08.09.2000, ст. 299.
. Про переоформлення реєстраційних свідоцтв державних лотерей на відповідні ліцензії// Наказ Міністерства фінансів України №285 від 22.11.2000// Урядовий кур'єр 2000, N242 від 27.12.2000.
. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей// Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства фінансів України від 12 грудня 2002 року №128/1037//
. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 20, ст. 82
. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»
. Положення Про Державне казначейство України”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 21 грудня 2005 року
. Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності//Указ Президента України від 10 вересня 2002 року №813 „Про деякі заходи щодо регулювання лотерейної діяльності”
. Про сприяння розвитку державної системи лотерей в Україні //Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 року №577 //
. проекту Закону України «Про лотереї»
. Закон України „Про запровадження мораторію на видачу ліцензій на провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей” Відомості Верховної Ради, 2005, N 26, ст.357
. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25–26, ст.131.
. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до №51, ст.1122.
. Азартна гра в Україні та за кордоном. Нарис сучасної теорії правового регулювання ігор на гроші: монографія /Д.О. Гетманцев.–К.:ТОВ „СЕЕМ Принт”, 2008.–С.36–37.
. Про затвердження Порядку заміни бланків раніше виданих ліцензій на бланки ліцензій єдиного зразка // Постанова Кабінету Міністрів України №1246 від 26.09.01р.// Офіційний Вісник України 2001, 39 від 12.10.2001, ст. 1769
. Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку // Постанова Кабінету Міністрів України №283 від 19 квітня 1993 року
. Селіванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. – 2000. – № 10. – С. 10–20.
. Алексеев С.С. Государство и право: Начальный курс. – 3–е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1996. – 192 с.
. Теория государства и права. Учебник для юридических вузов и факультетов / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – М.: Издательская группа НОРМА – ИНФРА–М., 1999. – 570 с.
. Загальна теорія держави і права / За ред. акад. АПрН України, д–ра юрид. наук, проф. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком, 1997. – 320 с.
. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 672 с.
. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум; Ун–т внутр. дел, 2000. – 704 с.
. Алексеев С.С. Механизм правового регулирования в социалистическом государстве. – М.,1966. – 187с.
. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в двух томах. – Т. 2. – М., 1982. – 360 с.
. Горшенёв В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1972. – 266 с.
. Веремеенко И.И. Механизм административно–правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 112 с.
. Казимирчук В.П. Социальное действие права в условиях развитого социализма: Автореф. дис. ... д–ра юрид. наук. – М., 1977.
. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Нелегальна міґрація: генезис і механізм протидії: Монографія / МВС України НАВСУ. – Київ – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. – 371 с.
. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736с.
. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття): Посібник. – Ірпінь, 1998. – 108 с.
. Курс административного права и процесса / Ю.А. Тихомиров. – М., 1998. – 798 с.
. Советский энциклопедический словарь. – М., 1988.
. Алексеев С.С. Общее дозволение и общие запреты в советском праве. – М., 1989.
. Витченко А.М. Механизм правового регулирования социалистических общественных отношений, его понятие и структура // Вопросы теории государства и права. – Саратов, 1968. – Вып. 1.
. Зайчук О. В., Заєць А. П., Журавський В. С., Копиленко О. Л., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права. Академічний курс: підручник / О.В. Зайчук (ред.), Н.М. Оніщенко (ред.). — 2–ге вид., переробл. і доп. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 688c.
. Про Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" // Лист Вищого арбітражного суду України №01–8/493 від 13.09.2000
. Ионова Ж.А. Правовые проблемы легитимации предпринимательства. // Государство и право.–1997.–№ 5.–С.46.
. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право. – К., 2003. – С. 109.
. Солдатенко М.П. Легітимація підприємництва – форма прояву юридичної і правової культури // Правова культура і підприємництво.– Київ–Донецьк: Інститут приватного права і підприємництва АПрН України. Донецький інститут підприємництва.–1999.–С.271–272.
. Тотьев К. Легитимация субъектов предпринимательской деятельности. // Законность. – 2002. – № 12. – Ст. 10 – 15.
. Прокопенко І.Ф. Радченко Л.П. Проблеми взаємозв’язку економіки і політики держави в економічній теорії. // Економіка і право. Збірник наукових праць: Харків, 1998.– Вип.1.– С.3.
. Тимошенко И.И. Зарубежный опыт государственного регулирования экономики: Учебное пособие для студентов экономических специальностей /Укр.–финский ин–т менеджмента и бизнеса.–Киев.–1995.–20с.
. Тихомиров Ю.А. Предприниматель и закон: практическое пособие.–М.: Экономика, 1996.–124–125. Юсупов В.А. Актуальные проблемы административного права// Государство и право.–1991.–№11.–С.36.
. Предпринимательское право Украины: Учебник / Р.Б. Шишка, А.М. Сытник, В.Н. Левков идр. / Под общей ред. канд. юрид. наук Р.Б. Шишки.–Харьков: Эспада 2001.–С.162.
. Юридична енциклопедія. – К., 2001.– Т. 3. – Ст. 467.
. Господарський кодекс України. – К., 2003.
. Юридична енциклопедія: в 6 т./ Редкол.: Ю.С. Шемчушенко (голова редкол) та ін.– К.: “Укр. енцикл.”, 2001.–Т.3.–С.385.
. Про затвердження Положення про депозитарну діяльність // Рішення Державної комісії з державних паперів та фондового ринку №999 від 12 жовтня 2006р.
. Про затвердження Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків–кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях // Постанова Правління Національного банку України №118 від 26.03.98р.
. Гаазька конвенція, що скасовує легалізацію іноземних документів // Збірник міжнародних договорів України – К., 2003.
. Закон України «Про об’єднання громадян»//Відомості Верховної Ради.–1992.–№34.–Ст.504.
. Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” // Відомості Верховної Ради .–2003.–№1.–ст. 2.
. Про затвердження Порядку легалізації комп'ютерних програм в органах виконавчої влади // Постанова Кабінету Міністрів України // Урядовий кур'єр.–2004.–№50 від 17.03.2004
. Словарь латино–русских слов. М., 1961, с. 393.
. New Webster's Dictionary of the English Language. India. 1992, p. 856.
. Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука.–К.–1974.–С.387.
. Юридичний словник–довідник: За ред. Ю.С. Шемшученка/Худож. оформ. В.М. Штогрина.–К.: Феміна, 1996.–С.318.
. Лист Національного Банку України №22001/85 від 25.02.1993 „Про порядок проведення банками операцій з векселями”// www.nau.kiev.ua
. Про затвердження Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України // Постанова Правління Національного банку України №127 від 18.03.99р. // Вісник Національного банку України.–1999.–№4 (додаток).
. Про схвалення Концепції проекту Закону України «Про волонтерський Рух» // Розпорядження Кабінету Міністрів України вiд 15.10.2004 № 748–р // Офіційний вісник України.–2004 –№ 42.–Ст.2776.
. Попов А.А. Торговое право: Учеб. Пособие. – Х.: Изд. группа «РА–Каравелла», 2000. – С. 39–65.
. Ветвицький С.С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності// Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.–Х.–2004.– С.53
. Кравцова Т.М. Поняття та види легалізації господарської діяльності. //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 2003. – № 2. – С.131–135.
. Мартемьянов В.С. Хозяйственное право: Курс лекций:[Учеб. для студентов юрид. и эконом. фак. и вузов].–М.: БЕК, 1994.–Т.1.–С.198.
. Кудашкин В. В. Государственное регулирование торговли продукцией военного назначения с иностранными государствами. Серия: Государственное управление и государственный контроль и надзор. Издательство: Издательство Р. Асланова "Юридический центр Пресс", 2003.–С.109. (568 стр).
. Предпринимательство и статус его субъектов в современном российском праве /С. А. Зинченко, Д. Ю. Шапсугов, С. Э. Корх. –науч. изд. –Ростов–на–Дону :Изд–во СКАГС,1999. –20 с
. Ветвицький С.С. Державний контроль у сфері ліцензійної діяльності// Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.–Х.–2004.– С.53
. Солошкіна І.А. Адміністративно–правові засади дозвільної діяльності щодо підприємництва // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.–Х.–2006.– С.26.
. Саніахметова Н.О. Правовий захист підприємництва в Україні: Навчальний посібник.–К.: Юрінком Інтер, 1999.–С.13–14.
. Пастух І.Д. Організаційно–правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні // Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.–Ірпінь.–2005.– С.6.
. Попов А.А. Торговое право: Учеб. Пособие. – Х.: Изд. группа «РА–Каравелла», 2000. – С. 39–65.
. Закон України „Про підтвердження відповідності”// Відомості Верховної Ради України.–2001.–№32.–Ст.169.
. Про затвердження Правил сертифікації типу авіаційної техніки (розділи A, B, C, D, E частини 21 Авіаційних правил України „Процедури сертифікації авіаційної техніки”)// Наказ Міністерства транспорту та зв’язку України від 03.11.2000 №611// Офіційний Вісник України.–2001.–№1–2.–Ст. 40.
. Грущинський І.М., Кравчук В.М., Пограничний Є.П. Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності. Науково–практичний посібник. – Л.: Престиж–Інформ, 2000. – 268 с. (с.49)
. Лихачов С.В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук.–Х.–2001.– С.177 (82)
. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, NN 40–44, ст.356
. Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 31–32, ст.263.
. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.:У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред..колегія: В.Б. Авер’янов (голова).–К.:Видавництво”Юридична думка”,2004.–С.487.
. Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процессу: Монографія.–К.:Атіка, 2005.–С.244,236.
. Красовська А. Державна реєстрація як умова реалізації права на підприємництво в Україні // Підприємництво, господарство і право. – № 7 – 2002 – с. 62.
. Конституція України ст..42
. Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво»//Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 6 серпня 1997р. № 02–5/276 ( із змінами, внесеними згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного суду № 02–5/426 від 11.11.98р, № 02–5/195 від 24.04.99р).
. Про затвердження обсягів квот на 2007 рік, у межах яких здійснюється виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення та вивезення наркотичних засобів і психотропних речовин // Постанова Кабінету Міністрів України №935 від 18 липня 2007 року // Офіційний Вісник України 2007, N 53 ст. 2158.
. Грешников И.П. Субъекты гражданского права: юридическое лицо в праве и законодательстве. СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. С. 4.
. Сімейний кодекс України. – К.: Атіка, 2004.
. Красовська Diser17, с.124
. Граждансоке право. В 2–х т. Т. 1. Учебник / Отв. ред. проф. Е.А. Суханов. – 2–е изд., перераб .и доп. – М.: Изд–во БЕК, 2003. – 816 с.(с.83)
. Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей і Порядок контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з випуску та проведення лотерей // Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 12.12.2002 №128/1037 // Офіційний вісник України вiд 10.01.2003 – 2002 р., № 52, стор. 327, стаття 2427.
. Митний кодекс України ст..1 // Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 38–39, ст.288
. Про затвердження форм реєстраційних карток (Форми NN 1–15) // Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 20.04.2007 №54 // Офіційний вісник України вiд 21.05.2007 – 2007 р., № 34, (№№ № 63, 2007, стор. 135 (ДІ)), стор. 36, стаття 1370.
. Про затвердження Вимог щодо написання найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу // Наказ Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 65 від 09.06.2004//Офіційний вісник України від 16.07.2004 – 2004 р., № 26, стор. 168, стаття 1725.
.Про Положення про національний заклад (установу) України // Указ Президента України від 16 червня 1995 року №451 // Урядовий кур'єр 1995, N93 від 24.06.95.
. Закон України „Про господарські товариства” // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 49, ст.682.
. Закон України “Про підприємництво”// Відомості Верховної Ради (ВВР), 1991, N 14, ст.168.
. Положення про державну реєстрацію суб'єктів під